Бахмутський педагогічний фаховий коледж оголошує набір на 2024 навчальний рік. Заклад пропонує популярні педагогічні спеціальності, гнучкі умови навчання та соціальні гарантії для студентів. В коледжі можна отримувати стипендію у розмірі 1 500 гривень, а також є можливість навчання офлайн у Жовтих Водах.

Редакція Бахмут IN.UA дізналась деталі в Мартової Юлії, секретарки приймальної комісії та завідувачки відділення

Спеціальності та їх популярність

Бахмутський педагогічний фаховий коледж пропонує абітурієнтам три основні напрямки навчання:

• середня освіта (Фізична культура);
• середня освіта (Мистецтво. Музичне мистецтво);
• дошкільна освіта.

За словами представників коледжу, фізична культура має найбільший попит серед абітурієнтів. Це пов’язано з можливістю отримання додаткових спеціалізацій:

Формат навчання 

Коледж адаптується до сучасних реалій та пропонує різні формати навчання:

• онлайн-навчання для всіх студентів;
• змішаний формат для студентів із Жовтих Вод;
• можливість офлайн-занять для місцевих абітурієнтів.

Студенти Бахмутського педагогічного фахового коледжу мають можливість отримувати фінансову підтримку:

• соціальна стипендія: 790 грн (для пільгових категорій);
• академічна стипендія: 1500 грн (за досягнення в навчанні).

Коледж надає пріоритет при вступі для певних категорій абітурієнтів:

• переселенці;
• діти учасників бойових дій;
• інші пільгові категорії.

Вартість навчання та бюджетні місця

Абітурієнти мають можливість навчатися як на бюджетній, так і на контрактній основі:

• бюджетні місця: 30 (після 11 класу), 25 (після 9 класу);
• вартість контракту: 12 000 грн/рік (денна форма), 8 000 грн/рік (заочна форма).

Читайте також:

• Донбаський аграрний коледж готується до нових студентів: як потрапити на навчання
• Рятують людей та водять швидку: як у Бахмутському медколеджі готують фахівців
• Як готуватися до НМТ: поради від бахмутської педагогині та вступників

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У Бахмуті від початку повномасштабного вторгнення загинули понад 270 людей, ще понад 600 цивільних отримали поранення. Серед постраждалих і жертв також є діти.

Про це у відповідь на запит редакції повідомили у Головному управлінні СБУ в Донецькій та Луганській областях.

Скільки цивільних загинули в Бахмуті

За даними СБУ, з початку повномасштабного вторгнення рф в Україну в Бахмуті загинули 271 цивільна особа. Серед них четверо — це діти.

Серед постраждалих налічуються 621 цивільна особа. 17 серед них — це діти.

Ці факти розслідують у межах кримінальних проваджень.

Раніше редакція розповідала про статистику щодо зниклих безвісти цивільних. Їх у місті Бахмут та Бахмутському районі налічують 167 людей, серед яких 18 дітей.

Читайте також:

• Загибель волонтера на Різдво: що відомо про трагічний випадок на Донеччині
• Росіяни розстріляли українських полонених у селі Шахове: що відомо
• В Україну повернули понад тисячу тіл військових: новий етап репатріації

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У 2023 році редакція Бахмут IN.UA вже спілкувалася з пані Валерією — тоді вона жила в евакуації на Житомирщині й продовжувала писати вірші попри війну. За цей час минуло майже два роки, і життя бахмутянки знову кардинально змінилося. Сьогодні Валерія разом із родиною мешкає в Німеччині. Ми знову зателефонували, щоб дізнатися, що принесла їй еміграція, і як змінилася творчість.

За словами Валерії, шлях за кордон був не спонтанним, але й не бажаним. Після евакуації з Бахмута родина певний час жила у Бердичеві, згодом — у Дніпрі. Остаточне рішення виїхати з України було пов’язане одразу з кількома чинниками: відсутністю житла, постійними обстрілами та тяжкою хворобою свекрухи. Валерія зізнається: країну обирали з огляду на медицину та підтримку для українців, а також тому, що багато знайомих бахмутян уже перебували саме в Німеччині.

“Ми виїхали в квітні 22-го року і думали, що це на місяць-два, взяли тільки змінний одяг. А вийшло так, що втратили все — житло, роботу, фотографії, усе життя. В один момент уся родина залишилася без нічого”, — говорить Валерія.

У Німеччині родина живе вже півтора року, наразі — у соціальному житлі. Переїзд до Німеччини не став легким початком нового життя. Родина, яка в Бахмуті жила окремо й самостійно, була змушена знову об’єднатися під одним дахом у соціальному житлі. Спільне проживання кількох поколінь принесло не лише підтримку, а й побутову напругу — адже люди, звиклі до незалежності, опинилися в нових, обмежених умовах. Водночас саме тут з’явилося відчуття фізичної безпеки.

“Якби у нас було житло хоча б у Дніпрі, ми б ніколи не поїхали за кордон. Я була ініціаторкою виїзду, але ні чоловік, ні мама не хотіли. Ми не планували еміграцію — ми просто шукали, де вижити”, — зізнається поетеса.

Попри відносну стабільність, Валерія не відчуває впевненості в майбутньому. Війна, за її словами, позбавила можливості щось планувати — навіть на кілька місяців уперед. 

“Ми вже четвертий рік не відчуваємо себе впевнено. Я не знаю, де ми будемо жити через рік, чи залишимось тут. Наші плани були в Бахмуті — квартира, сім’я, життя. Зараз цього просто немає”, — каже вона.

У Бахмуті родина мала власну квартиру — придбали її в 2018 році. Механізму компенсації для переселенців з тимчасово окупованих територій, коли Валерія виїздила, взагалі не було. Зараз ситуація дещо краща, адже постанова 1161 дозволяє отримати житловий ваучер до 2 млн гривень двом категоріям ВПО з ТОТ.

Творчість, яка колись допомагала проживати стрес, нині відійшла на другий план. Валерія зізнається, що вже близько пів року не пише віршів — не через брак натхнення, а через постійне навчання й внутрішню втому.

“Це велика психічна травма. Мені досі сниться Бахмут — зруйнований, палаючий. Я прокидаюся у сльозах. Можливо, моя психіка ще не готова пропускати це через себе і знову переживати”, — пояснює поетеса.

Водночас, творчість не зникла з її життя повністю. Уже перебуваючи в Німеччині, Валерія двічі виступала зі своїми віршами. Перший раз — на благодійному заході в Нюрнберзі, організованому українцями для збору донатів на підтримку України. Для неї це стало несподіваним поверненням до сцени, з якою вона, здавалося, попрощалася після евакуації.

“Коли я їхала в Німеччину, я попрощалася зі своєю творчістю. Думала, що більше не виступатиму. Але коли вийшла на сцену і читала українські вірші — я згадала Бахмут. Ті вечори, ті люди. Це було дуже важливо для мене”, — ділиться Валерія.

Другий виступ був камернішим — власний поетичний вечір у колі близьких і знайомих. Хоч він і не зрівнявся за атмосферою з творчими вечорами в Бахмуті, але став важливим особистим кроком. Саме тоді Валерія усвідомила: навіть у вимушеній еміграції її поезія залишається частиною неї та способом зберігати зв’язок із домом.

Окремо вона говорить про українську спільноту за кордоном — неоднорідну, інколи болісну, але надзвичайно цінну там, де вона справжня.

“Коли приходиш на концерти, як-от “Океан Ельзи”, або на українські творчі події — душа відпочиває. Бо ми всі любимо свою країну. Ніхто з нас не хотів їхати”, — каже поетеса.

У фіналі розмови Валерія знову повертається до думки про дім — не як про місце, а як про майбутнє, у яке хочеться вірити.

“Я мрію, щоб війна закінчилась, і ми змогли повернутися. Привезти в Україну щось добре, що побачили тут. І зробити нашу країну кращою. Я дуже хочу в це вірити”.

Читайте також:

• Гостомельська громада очима бахмутян: які переваги тут бачать переселенці
• “Поезія про тих, хто тримав Бахмут”: поетеса Олена Голубцова створила збірку з історіями війни
• Фармацевтична компанія з Бахмута відновила роботу у новому місті

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!