Він звільняв Харківщину та втратив обидві ноги. Олександр Будько з позивним “Терен” зараз тестує українські міста у проєкті “Відвал ніг”, а точніше — їхню доступність для людей з інвалідністю. На думку Олександра, сьогодні у нас немає міст, які були б повністю пристосовані для людей з інвалідністю. Саме тому безбар’єрність міського простору — це те, що потрібно врахувати при відбудові інфраструктури.

Ми запитали Олександра його думку про безбар’єрність, а також яку країну чоловік вважає прикладом комфортного життя всіх людей, незалежно від того, які потреби вони мають.

Наявність пандусів — не показник

Що ви уявляєте, коли ми говоримо про доступний простір? Напевно, у більшості виникла картинка з пандусами. Втім пандуси — це аж ніяк не запорука того, що людина з інвалідністю зможе заїхати в супермаркет, аптеку чи навіть в туалет.

Часто ці пандуси мають такий нахил, що, аби вибратися наверх, треба мати або дуже сильні руки, або навички Супермена. Особливо це актуально зимою, коли ці поверхні не очищають від льоду й звичайна прогулянка перетворюється у дорогу перешкод, або що гірше — людина може травмуватися, впавши з крісла.

“Наявність декількох показових пандусів чи підйомників не надає місту статусу доступного. Немає пологих спусків з бордюрів, тактильних смуг, доступних вхідних груп в більшість державних установ та підприємств. І вони не передбачені взагалі, майже тотально всюди. Є міста, які хочуть щось змінювати, потрошечки це роблять. Але, щоб це було показово для всієї України, то поки такого міста немає. Принаймні, я не бачив”, — каже Олександр Будько.

Олександр у шоу  вирішив показувати іншим людям, як виглядає день для людини з інвалідністю. Наприклад, звична для нас рутина, як сходити в магазин за продуктами чи піти в парк, стає викликом для багатьох людей, які користуються колісними кріслами. 

“Базові зручності — це перила. Я колись теж на них не звертав увагу, а тепер мені без них дуже складно, особливо, якщо це сходи і якісь круті спуски. Також важливо, аби були тактильні смуги, які не перериваються посеред дороги десь для людей з порушенням зору. Смуги повинні бути повністю по всьому маршруту вибудовані. Підйомники і ліфти теж важливі”, — пояснює  чоловік.

Крім того, для людей з інвалідністю мають бути передбачені такі речі, як занижені каси чи то в кіно, чи в магазині, чи на вокзалі. Це банальна зручність, адже коли ви хочете купити квиток в кіно, то не звертаєте уваги на те, чи каса розрахована для осіб без інвалідності.

А якщо людина пересувається на колісному кріслі, то їй банально буде важко дотягнутися до стійки. Ще один важливий момент — це шрифт Брайля, який повинен дублюватися у публічних та громадських просторах.

На що звертати увагу архітекторам при відбудові міст?

На думку героя, країна, яка найкраще пристосована для людей з інвалідністю — це США. Це тому, що там планування міського простору розроблене з урахуванням потреб маломобільних груп населення, адже в США багато ветеранів війни. Соціум поважає їх, а відповідно працює над тим, щоб місто було комфортним для них.

Число українців з протезами збільшуватиметься

У серпні 2023 року видання The Wall Street Journal з посиланням на найбільшого у світі виробника протезів, німецької компанії Ottobock, повідомило, що за 17 місяців повномасштабної війни близько 50 тисяч українців втратили кінцівки.

У 2024 році ця цифра тільки зросла й продовжуватиме рости далі. Тож, у питанні відбудови та відновленні міст варто обов’язково врахувати безбар’єрність. На усіх рівнях потрібно забезпечити комфортні умови, це стосується й бюрократичних процесів. Наприклад, коли тільки людина отримала інвалідність — то вона одразу ж зіштовхується з проблемами.

“Поки що всі проблеми та незгоди лягають на плечі самої людини, яка набула такого статусу. Як і у всьому, ніхто ні за кого не планує турбуватися, все потрібно робити самому. Звичайно, об’єднані, скажімо, таким спільним статусом люди можуть кооперуватися і вирішувати якісь певні завдання. Є така організація, як Veteran Hub, яка сприяє розв’язанню певних питань ветеранських, військових і людей з інвалідністю в військовій сфері. Є Invitus Games, вони працюють виключно з ветеранами й тісно взаємозв’язані з усіма сферами людей з інвалідністю і військових”, — пояснює у коментарі Олександр Будько.

Крім того, ви можете звернутися до Юридичної Сотні з правових питань. Щоб не відчувати себе ізольованим, чоловік радить створювати свої кола спілкувань з людьми, які мають такі ж проблеми. Ми запитали Олександра й про різницю між військовою та цивільною травмою, адже чимало українців втратили кінцівки через обстріли, внаслідок прильотів тощо.

Чоловік пояснює, що наразі більшість людей, коли бачать людину з інвалідністю, то переважно підсвідомо асоціюють її з військовим/вою.

“Тобто немає такого вирізнення. Дуже багато історій чую, як цивільним дякують і хочуть пригостити їх чимось, оскільки вважають, що це військові. На мою думку, це демонстрація того, що соціум все ж вдячний захисникам/ницям або хоче принаймні бути вдячним. Звичайно, це складно навіть зрозуміти, хто в цивільному житті втратив кінцівку, а хто під час війни. Через вихованість такого ніхто не запитує”, — додає Олександр.

Він наголошує, що в більшості військові відчувають від суспільства повагу, але є винятки. Це ті, хто не цікавиться, військовий ти чи цивільний, як та де ти втратив кінцівку. Люди живуть своє життя і не віддають звітності собі, чому вони його взагалі живуть і чому вони платять податок зараз в Україні, а не в росії. Свідоме суспільство є і воно розвивається, каже Олександр.

Поки у нас триває війна, на вулицях ви бачитимете ще більше людей з інвалідністю — це можуть бути різні ампутації та деформації тіла внаслідок травми. Важливо толерантно відноситись до всіх людей, сприймати тіло іншої людини без осуду. Олександр минулого року став героєм фотозйомки Марти Сирко, яка творить серію світлин захисників України, що втратили кінцівки на війні. Чоловік каже, що це була його перша фотосесія у стилі ню, якщо можна так її назвати.

Головною метою фотосесії Терен вважає демонстрацію того, що тіло прекрасне у різних формах та станах. А вже завдання соціуму зробити так, щоб людина з будь-яким тілом відчувала себе включеною в усі процеси міського життя. 

Читайте також:

• Корупція у ВЛК і е-черга: Любов Галан про роботу “Принципу“
• Врятувався від російської ракети: історія військового з Бахмута
• Інклюзивне місто або як зробити Бахмут доступним для всіх після відбудови

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У грудні 2025 року Бахмутська МВА долучилась до експериментального проєкту зі створення фонду муніципального (соціального) житла для подальшого надання його в оренду. На сьогодні громада визначилась з місцем його реалізації — соціальне житло пропонують побудувати в селищі Гоща Рівненської області. Кошти на проєкт виділять з бюджету Бахмутської громади.

Про це редакції Бахмут IN.UA повідомила Бахмутська МВА у відповідь на запит.

Муніципальне житло в оренду для бахмутян може з’явитися в Гощі

Бахмутська громада долучається до експериментального проєкту зі створення фонду муніципального орендного житла. Реалізувати проєкт пропонують у селищі Гоща Рівненської області. Орієнтовно планується створити 570 квартир.

На реалізацію проєкту планують спрямувати кошти з бюджету Бахмутської громади. У 2026 році пропонують виділити 80 мільйонів гривень. 

Чи підписано меморандум про реалізацію проєкту

Прийом звернень на участь в експериментальному проєкті оголосило Міністерство розвитку громад та територій України. Він стартував на початку грудня 2025 року.

Бахмутська МВА спільно зі структурними підрозділами Бахмутської міськради ухвалили рішення про участь у проєкті та підготували пакет необхідних документів. 11 грудня 2025 року МВА надіслала до Агентства відновлення ініціативне звернення про надання згоди на участь у реалізації експериментального проєкту та підписання меморандуму із Міністерством розвитку громад та територій України.

У зверненні Бахмутська громада надала гарантію виконання умов щодо участі в експериментальному проєкті. Зокрема, співфінансування з місцевого бюджету для сплати податку на додану вартість, розроблення проєктної документації, закупівлю послуг технічного нагляду в розмірі не більше 1% загальної кошторисної вартості.

Станом на сьогодні, 24 грудня, Бахмутська МВА не має інформації щодо результатів розгляду ініціативного звернення. Меморандум не підписано.

Читайте також:

• Чим буде займатися Рада ВПО при Бахмутській МВА у 2026 році
• Як ВПО стати на квартирний облік у Львові та області: покрокова інструкція та перелік документів
• Житлова допомога для ВПО з ТОТ: як формується черговість виплат компенсації

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Для ВПО з Луганщини ще у 2020 році запланували будівництво житла у Сіверодонецькій громаді, але через повномасштабний наступ росіян, плани змінилися. У 2023 році проєкт за підтримки Мінреінтеграції (ред. зараз цього Міністерства вже не існує) реанімували і масштабували на інші регіони. Зокрема, партнерськими громадами стали місто Дрогобич і Кам’янка-Бузька на Львівщині. Але через зупинку програми USAID проєкт зупинився.

Але реалізувати проєкт, не вдалося, повідомили редакції Бахмут IN.UA у Сіверодонецькій МВА.

Житло для ВПО

Новий проєкт Дрогобичі вдалося реанімувати у 2023 році, він пердбачав будівництво двох 9-поверхових будинків, а в Кам’яно-Бузькій громаді — 11 швидкозбірних будинків. Під це виготовили нову проєктну документацію й узгодили її з МОМ. 

“Був підписаний ряд спільних протоколів, угод. Але, на жаль, у 2025 році ми втратили зв’язок після того, як звернули програму USAID підтримки. Ми плануємо поновити з МОМ контакт, адже проєктування вже проведено, вони виступають як замовники. Ми на цей процес зараз не особливо впливаємо”, —  каже Сергій Карпеченко, ексзаступник начальника Сіверськодонецької МВА, нині очільник Рубіжанської МВА.

Примітка. З 1 липня 2025 року Агентство США з міжнародного розвитку (USAID) офіційно припинило надавати іноземну допомогу, а частину його програм передали під управління Державного департаменту США. Це рішення пояснили тим, що після масштабного перегляду витрат адміністрація Трампа дійшла висновку: діяльність USAID не відповідала інтересам США. USAID — це американське урядове агентство, яке десятиліттями фінансувало гуманітарні, економічні та демократичні проєкти в інших країнах, зокрема й в Україні.

Деякі проєкти вже проходили експертизу та навіть частково будувалися, а після вторгнення документацію безплатно передали громаді для майбутньої реалізації. 

Саме громада Дрогобича буде кінцевим бенефіціаром і власником житла, а організатори (Сіверськодонецька громада) — лише вигодонабувачі, бо їхні мешканці отримають житло. Вони не мають значного впливу на реалізацію проєкту, але підтримують комунікацію з громадами та МОМ. Тут варто вказати, що зараз представники громади відчувають обмежений вплив на проєкт і зазначають, що без фінансування від МОМ чи іншого донора реалізація поки неможлива. 

До теми:

Представники Бахмутської МВА візьмуть участь у конференції Rebuild Ukraine у Варшаві

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!