Окупація сходу та півдня України радикально змінила торговельну географію та бізнес-структуру цих регіонів. Доступ до продовольства в окупації став не лише питанням виживання, а й джерелом збагачення для низки місцевих та російських груп. Проте для місцевого бізнесу окупація стала викликом, бо вони стали втрачати можливості для роботи під тиском крупного російського бізнесу, який захоплював не тільки український простір, а і українські виробничі та продовольчі потужності.

Видання Бахмут IN.UA, 0629.com.ua  та РІА Південь дослідили, що саме відбувається на продовольчому ринку в окупації, хто контролює продовольчі поставки, і що взагалі про якість продуктів кажуть місцеві мешканці.

СХІД

Донецьк, Макіївка та Єнакієво

Після початку повномасштабного вторгнення торговельні мережі невизнаної “республіки”, наприклад “Перший республіканський”, розпочали свою експансію на новоокуповані території. А от самі мешканці Донецька, Макіївки та Єнакієво, які “наїлися” неякісних донецьких товарів після 2014 року, очікували на прихід в регіон великих російських торговельних мереж. Люди сподівалися, що зможуть купувати більш дешеву та якісну продукцію.

Мережа супермаркетів “Трамвай”з’явилися тут якраз після 2022 року. У Донецьку з’явились  близько 7 точок цієї мережі, а у Макіївці та Єнакієво — по одному магазину, але планують відкривати ще, пише видання Бахмут.in.ua. Тут продають товари відомих світових брендів,  як, наприклад, товарів групи компанії Mondelez International: шоколад Milka, Tobleron чи печиво Oreo. Нагадаємо, що з російського ринку Mondelez International не вийшли, хоча раніше зобов’язалися скоротити свою присутність у Росії. Водночас зобов’язання усе ще не виконали, і попри високі податки Mondelez все ще продається на полицях супермаркетів РФ, пише Bloomberg. Але є у Донецьку й локальні продукти місцевих виробників.

Джерело видання повідомило, що деякі товари місцевого виробництва маркуються наліпками “Зроблено під обстрілами”, якщо завод цієї продукції, наприклад, знаходиться в Донецьку. Неважливо, чи це їжа або ж одяг. У “Трамваї” можна знайти й завезені з інших окупованих регіонів товари, наприклад вина з Криму.

Людина, що розповіла про роботу торговельної мережі, певний час працювала на одному із заводів, який виготовляє локальну продукцію, каже, умови там антисанітарні. За якістю продукції в магазині також слідкують вибірково — наприклад, в супермаркеті “Первый Республиканский супермаркет” люди скаржилися на те, що на полицях лежить хліб з пліснявою.

За інформацією джерел видання, самі товари не відзначаються поганою якістю, особливо ті, що роблять на місці: і хліб, і м’ясо їсти можна, але з термінами придатності часто є проблеми. Їх треба перевіряти уважно, бо прострочку викладають часто. У багатьох супермаркетах не вистачає працівників, зіпсовані продукти нема кому прибирати. Багато скарг є на той же супермаркет “Первый Республиканский”, де люди скаржаться на антисанітарію.

Окремо звертають нашу увагу на те, що до Донецька, наприклад, намагаються зайти саме російські мережі магазинів, тим самим витіснивши місцевий бізнес. Навіть ті люди, які раніше погодилися працювати під російським керівництвом міста, тепер не у найкращому стані, бо їхні магазини ставлять в такі умови, що триматися на плаву й конкурувати з великими супермаркетами важко — попри те, що ціни у місцевих ларьках можуть бути нижчі. 

Останній рік окупаційна влада змушує власників локальних магазинів тримати фіксовані ціни, таким чином бізнес часто працює у збиток. Тих, хто правил не дотримується, штрафують. Наприклад, у днр федеральна антимонопольна служба рф відкрила справу проти кількох місцевих підприємств, що виробляють курячі яйця, через різке зростання цін.

Але способів боротися з локальним бізнесом багато: тут йдеться й про штучне підвищення податків, навмисні скарги тощо, каже співрозмовник. Приклад — це мережа супермаркетів “Обжора”, яка працювала в Донецьку ще до окупації міста, і після 2014 року проте з початку повномасштабної війни більша частина магазинів зачинилася.

Російські мережі поступово витісняють місцевий бізнес, використовуючи адміністративний тиск, податкові важелі та конкуренцію ресурсів. 

Основне, що відзначили нам кілька співрозмовників — це ріст цін. Неважливо, чи це малий магазин, чи мережа — ріст цін на продукти змушує людей скорочувати продуктові корзини.

Маріуполь

Після захоплення міста постачання продуктів і товарів гігієни до Маріуполя повністю перейшло під контроль російських компаній. Місцеві ринки та супермаркети заповнилися товарами російського й білоруського походження, які завозять через логістичні ланцюги з Ростовської області та Краснодарського краю.

Мережа “Марка Вкуса“, що працює у кількох районах Маріуполя, стала однією з найпомітніших у “новому” продуктовому секторі міста. Юридично зареєстрована на окупаційній території — ІП Соколенко І.В., Маріуполь, — ця мережа вже у 2024 році була відзначена Міністерством промисловості та торгівлі РФ серед “найкращих торгових об’єктів нових регіонів”.

Асортимент типово російський: базові продукти, побутова хімія, товари гігієни, що надходять через оптові склади Ростовської області.

Захоплені українські мережі

Частина довоєнних супермаркетів “Грація” після окупації відновила роботу під новими назвами — наприклад, “Щирий кум” або просто “магазин без вивіски”. За даними 0629, власники “Грації” не мають до них стосунку: будівлі фактично рейдерськи перереєстровані на нових російських операторів.  Дизайн, асортимент і розкладка майже повністю копіюють оригінальну мережу, але товари тепер походять із рф і Білорусі. 

Торгівля як інструмент інтеграції

За даними аналітичного звіту SOC ACE / RUSI “Looting Mariupol“, понад 1200 приватних російських компаній уже інтегровані в економіку окупованого Маріуполя, включно з торговими та логістичними структурами. Понад 180 російських компаній фігурують у базі SOC ACE як потенційно причетні до захоплення українських активів у Маріуполі.

Паралельно місто поступово обростає новими розвагами для “нових мешканців” — шашличними, кальянними, кав’ярнями з “патриот-лате” і навіть нічними клубами, розташованими буквально поруч із руїнами. У місті також відкриваються перукарні, салони, СТО, що орієнтовані на військових, чиновників і будівельників та членів їхніх родин.

На місці зруйнованих українських супермаркетів з’явилися аналоги відомих російських мереж — “Пятёрочка”, “Магнит”, “Мега”. Водночас найбільші компанії публічно уникають відкривати магазини в окупованих містах. Так, у 2024 році X5 Group, власник “Пятёрочки”, офіційно заявила, що не планує відкривати франшизи у “днр”.

Натомість у регіоні вже діють франшизи та пов’язані інвестори, які просувають ті ж формати під іншими назвами. За даними російських медіа, один із партнерів — мережа OnePrice — готує запуск нової торгової марки, яка копіює стиль і стандарти “Пятёрочки”, але формально має “місцеву” реєстрацію.

Міжнародний слід

Розслідування Business & Human Rights Resource Centre на основі даних Monitor/ARD, яке було оприлюднено у 2024 році, показало, що, зокрема, німецькі компанії Knauf та WKB Systems постачали матеріали для проєктів у російсько-окупованому Маріуполі, фактично стаючи елементом економіки окупації.

Зокрема, Knauf і WKB Systems GmbH постачали матеріали, які потрапляли на будівництво у Маріуполі через посередників. Після оприлюднення фактів Knauf оголосив про вихід із російського ринку, але питання контролю за постачанням матеріалів залишається відкритим.

ПІВДЕНЬ

Окупація Мелітополя та Мелітопольського району почалася 25 лютого 2022 року, коли російські війська захопили місто без серйозного спротиву. Уже до березня логістичні ланцюги з підконтрольною Україні територією були розірвані: блокпости, мінні поля та активні бойові дії на лінії фронту зробили імпорт із Запоріжжя чи Херсона неможливим.

У результаті місцевий ринок продуктів переорієнтувався на “сірі” схеми: 60–70% постачання йде через Крим (анексований у 2014 році), Ростовську область РФ або навіть Туреччину — для фруктів і овочів.

 “Гуманітарні конвої” з москви виявилися не порятунком, а інструментом: за даними джерел, до 40% “допомоги” (борошно, тушонка) розкрадалося чиновниками окупаційної адміністрації для перепродажу на чорному ринку.

Торговельна мережа “Мєра”: монополія під виглядом “доступності“

Поява в Мелітополі торговельної мережі “Мєра” стала одним із найпомітніших економічних кроків російської окупаційної влади. Під вивіскою “нового дискаунтера” фактично створили систему централізованого контролю за роздрібною торгівлею, покликану не стільки задовольняти потреби населення, скільки забезпечувати фінансові потоки та керованість регіону.

Мережа “Мєра” почала роботу на окупованих територіях Запорізької області у 2022 році, позиціонуючи себе як соціальний магазин із доступними цінами. Насправді, як повідомляли журналісти РИА “Південь”, магазини відкривалися у приміщеннях українських супермаркетів – АТБ, Економ Плюс, Сільпо. Обладнання, залишки товарів і навіть торгове програмне забезпечення були конфісковані, а частину персоналу замінили людьми, привезеними з Криму та Ростовської області.

Керування “Мєрою” здійснюється через зареєстровану в рф структуру, пов’язану з бізнесменами з Бєлгорода та Сімферополя. Власники й джерела фінансування офіційно не розкриваються. Розслідування вказують на зв’язок компанії з окупаційною адміністрацією та силовими структурами, що дає їй пільги при ввезенні й реалізації російських товарів.

Асортимент магазинів “Мєра” — це суміш дешевого російського імпорту й продукції із захоплених підприємств Мелітополя. За словами місцевих мешканців і працівників торгівлі, значна частина товарів — низької якості, часто із простроченим терміном придатності. 

Логістика централізована: постачання здійснюється автоколонами з Криму та Ростовської області. Це дозволяє “Мєрі” не лише контролювати роздрібний обіг, але й виштовхувати конкурентів — дрібних фермерів і приватні крамниці, що не мають доступу до таких каналів постачання.

Попри заявлену місію “доступності”, ціни в “Мєрі” перевищують довоєнний рівень українських мереж на 40–80%. Особливо це помітно на товарах першої необхідності — крупах, олії, борошні, цукрі, милі, пральних порошках.

Мережа активно використовує пропагандистську риторику — акції та рекламу оформлюють як “турботу про людей нових регіонів”. Та на практиці покупці стикаються з дефіцитом, безладом у ціноутворенні та слабким асортиментом. Жителі Мелітополя кажуть: “дешевих” товарів мало, більшість акцій — фіктивні, а єдина перевага “Мєри” — те, що вона взагалі працює в умовах ізоляції.

Конкуренція та контроль

Окупаційна влада розглядає “Мєру” як інструмент економічного управління. Магазини відкривають у кожному великому населеному пункті, замінюючи українські бренди та створюючи ілюзію “нової нормальності”.

За публікаціями РІА “Південь”, “Мєра” отримує пріоритет у постачанні пального та продовольства, а також адміністративний захист від перевірок. Приватні торговці, які намагаються працювати самостійно, стикаються з обмеженнями, тиском і навіть погрозами чи закриттям точок продажу.
Таким чином, мережа виконує функцію економічного фільтра, концентруючи у руках окупаційної адміністрації не лише торгівлю, а й доступ до базових товарів.

Реакція населення та символізм бренду

Серед мешканців Мелітополя “Мєра” швидко отримала іронічні прізвиська — “мерзость” або “мертва їжа“. Причина — часті випадки отруєнь, прострочки та агресивна поведінка персоналу.
У відгуках зазначають: “чисто, але порожньо“, “той самий товар — за різними цінами“, “все дорожче, ніж у москві”.

Нові російські бренди в Мелітополі: між інтеграцією та фальсифікацією

З 2022 року російські компанії активно займають звільнені приміщення, зазвичай у відібраних торгових центрах і магазинах. Серед них, дискаунтери на кшталт “Мєра”, мережеві точки громадського харчування “Матрьошка” та “Шашлички”, а також бренди одягу й побутової хімії. Більшість проєктів контролюється вихідцями з Криму, так званої “днр” або з самої росії — за підтримки окупаційних структур.

За оцінками журналістських розслідувань РІА Південь, російські мережі вже контролюють 50–60 % місцевого ринку продуктів і товарів гігієни. Імпорт із росії монополізований, конкуренція практично відсутня. Попри обіцянки “доступних цін», вартість товарів перевищує довоєнні показники у 1,5–2 рази. На тлі інфляції та падіння доходів це посилює соціальну напругу.

Продукти: фальсифікати та санітарні ризики

Найпомітнішим стало вторгнення російських харчових брендів. Наприклад, на полицях Мелітополя з’явилися ковбасні вироби під маркою “Папа может“. Уже влітку 2025 року лабораторні перевірки виявили у цій продукції лістерію — небезпечну бактерію, що викликає важкі отруєння.

Схожі випадки фіксували і з кондитерськими виробами. Мешканці Мелітополя неодноразово скаржилися на бісквіти та тістечка російського виробництва, у яких знаходили плісняву та сторонні домішки. Попри активну рекламу через місцеві ЗМІ, довіра до цих товарів залишається низькою.

Паралельно на ринку поширилися фальсифікати — продукти з підробленими етикетками, що імітують відомі бренди (українські й російські). У 2024 році розслідування зафіксували випадки продажу підробленої олії та шоколаду, у яких оригінальні інгредієнти замінювалися дешевими жирами або простроченою сировиною.

Думка мешканців і соціальні наслідки

За відгуками у соцмережах і повідомленнями незалежних медіа, ставлення жителів Мелітополя до нових брендів різко негативне. Основні скарги — високі ціни, низька якість і відсутність альтернативи.

Мелітопольці кажуть, що продукти стали не смачними, навіть ті, що вироблені на захоплених мелітопольських підприємствах. Дехто взагалі російського не купує, а шукає продукти з Білорусі, яких теж багато на полицях магазинів на ТОТ Запорізької області. 

За спостереженнями журналістів, у 2025 році середні ціни на продукти зросли на 50–100 % порівняно з довоєнним рівнем, а асортимент суттєво скоротився. Більше за покликанням.

Беззахисні: що відомо про сексуальне насильство на окупованих територіях 

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Вже 11 років Російська Федерація займається індоктринацією дітей на тимчасово окупованих територіях України. Маніпуляції історичним фактами, дезінформація, тиск, який пригнічує критичне мислення дитини, виховання в системі, де лише одна ідеологія є правильною, а всі інші  заборонені, – ось чим займається російська окупаційна влада в Україні, починаючи з 2014 року і до сьогодні. Проте є відмінність. Якщо раніше ця робота зі свідомістю дітей була фрагментарною, то сьогодні це – всеохоплююча система, яка включає школу, позашкільний час, фільтраційні центри, табори відпочинку, політичні дитячі організації, систему контролю за споживанням інформації та освітою.

Як працює ця система з перемелювання дитячих мозгів зараз, досліджували журналісти Бахмут IN.UA, РІА Південь та 0629.com.ua.

Як усе починалося: “Молода гвардія – Юнармія” і “виховання резерву“

Ще до повномасштабного вторгнення росія відпрацьовувала модель мілітаризації дітей у так званих “Л/ДНР”. У 2019 році в угрупованнях оголосили про створення структури “Молодая гвардия – Юнармия” – кальки з всеросійського руху “Юнармия”, створеного Міноборони РФ як аналог гітлер’югенду. Перші юнармійці в Донецьку та Луганську публічно складали присягу, їх прямо називали “мобілізаційним резервом” для майбутніх силових структур. 

Правозахисники вже тоді фіксували, що дітей залучають до “військово-патріотичного виховання” з 7 років: шкільні уроки, позакласні секції, спеціальні табори, участь у парадах і військових заходах. 

До 2021 року правозахисні організації вже виділяли п’ять основних напрямів мілітаризації дітей в ОРДЛО: шкільні програми, позашкільні гуртки, військові ігри та табори, масові заходи (паради, “Юнармія”), а також “героїзація” бойовиків через пам’ятники й урочистості. 

Усе це було інтегровано з російськими програмами “патриотического воспитания”: діти з ОРДЛО їздили до рф, брали участь у спільних зборах і таборах, отримували форму та символіку, ідентичну російській.

Але все це поки що не мало обов’язкового характеру і, відповідно, не було тотальним якищем.

Після 2022 року почалась масова “юнармізація” дітей 

Після повномасштабного вторгнення система суттєво розрослася. За даними Центру прав людини ZMINA, станом на вересень 2024 року лише на окупованій частині Донецької області понад 4 тисячі дітей стали учасниками “Молодої гвардії – Юнармії”.

За більш свіжими оцінками, понад 6 тисяч українських дітей окупанти залучили до так званої “юнaрмії ДНР”. Загалом організація декларує, що об’єднала 1,3 мільйона дітей, має 89 регіональних штабів, а вступити до її лав можна з восьми років, заповнивши анкету в мобільному додатку.

У Запорізькій області перший зліт регіонального відділення Юнармії відбувся в серпні 2023 року на базі російського “Міністерства молодіжної політики Запорізької області”. Штаб організації розташований у комплексі будівлі вкраденої християнської церкви. Тут організація проводить патріотичні заходи, літні табори та заняття у школах, де дітей навчають основам військової справи, стрільбі, виживанню. “Юнармія” формує в підлітків лояльність до російської армії та готує їх до участі у військових діях. Тут дітей не тільки вчать користуватися зброєю – їх виховують у дусі російського патріотизму і вірності російській владі.

Керує місцевим штабом Фідаіль Бікбулатов – 30-річний уродженець Уфи, який, за даними української розвідки, бере участь в організованому механізмі масового викрадення, незаконної депортації та примусового переміщення українських дітей з тимчасово окупованих територій України до РФ. Європейський Союз вже запровадив санкції щодо цієї людини.

В стратегії розвитку “Юнармии” в Росії прямо записано: не менше 10% новобранців мають приходити до армії саме з цього руху. 

Школа замість полігона – чи полігон замість школи?

В окупації школа перетворюється з місця, де надають знання, на центр виховної роботи, де ламають свідомість дітей. Окупанти більше не покладаються в цьому питанні виключно на вчителів. В окупації вчителями стають військові злочинці, які демобілізувалися із армії-агресорки за станом здоров’я.

У лютому 2024 року російська “Юнармія”прийшла до дітей просто в клас із автоматом Калашникова. Активісти в радянській формі показували зброю, вчили “розбирати-збирати”, а паралельно – агітували вступати до юнармійського руху. 

У жовтні 2025 року на базі тієї ж школи №26 відкрили “будинок Юнармії”. Дітей з 8 років офіційно запрошують на заняття, де їх навчають стрільбі, метанню ножів, саперній справі, основам роботи з безпілотниками. Це вже не разова “патриотическая акция”, а стаціонарний центр підготовки “майбутніх захисників росії” з числа українських дітей.

Такий самий “будинок” вже пообіцяли створити в окупованому Мелітополі. Працюють в цьому напрямку і на Луганщині.

У листопаді 2025-го маріупольським школярам влаштували “фестиваль БПЛА”: дітей залучали до роботи з безпілотниками, позиціонуючи це як “технічну творчість”, хоча в реальності йдеться про технології, які сьогодні щодня використовують на фронті.

Ще один приклад – так званий “пізнавальний час” у школі №7 під назвою “Святое дело – Родине служить!”. Дев’ятикласникам розповідали про “важливість служби в Росгвардії”, правила вступу до російських силових вишів і демонстрували ролики про “будні гвардійців”.

В школах Мелітополя окупанти також проводять мілітаристські заходи. Так у ЗОШ№11 солдати провели для старшокласників «уроки мужності» і «уроки цивільної оборони». 

А у школі №15  окупанти відкрили кадетський клас і заохочують майбутніх росгвардійців медалями – відзнаки “Кадет-відмінник” та “Кадетська слава” ІІІ ступеня вручали за зразкове навчання та активну участь у громадському житті регіону. 

Купівлю комплекту форми для “кадетів” покладають на батьків, а це 45 тисяч рублів. Серед батьків це викликало обурення. Але у відповідь директорка школи пригрозила позбавити дітей харчування. Ось так працює шантаж в окупації. Загалом, на території окупованої частини Запорізької області 13 кадетських класів, частина з них – у Мелітополі.

Крім безпосередньо вправам зі зброєю, діти мають писати листи “підтримки” російським солдатам, а ще частина занять включає тактичну й військово-медичну підготовку. Після початку повномасштабної війни, Росія запровадила на ТОТ новий обов’язковий курс “Основы безопасности и защиты Родины”, який викладають й в школах на території “ДНР” з 1 вересня 2024 року. Цей предмет подають як “захист населення”, але на практиці — він вчить школярів, як працювати з безпілотниками, складати автомат, і “бонусом” йде спілкування з чинними російськими окупантами, які до цих уроків доєднуються у ролі наставників.

Ось приклад, як проходить урок з “ветераном” у старобешівській школі: 

Дитячі табори, що перетворюються на військові об’єкти

У листопаді 2025 року в Маріуполі на місці колишнього дитячого табору почали облаштовувати фактичну військову базу для підготовки дітей та молоді. За планом окупаційної адміністрації, там мають проходити навчання не лише школярі, а й студенти: від “військово-патріотичних зборів” до тактичних тренувань і занять зі стройової та спеціальної підготовки.

Це логічна ланка однієї системи: школа → юнармійський центр → “військовий табір” → кадетські чи російські військові виші. Дитинство перетворюють на коридор, який веде просто до майбутніх окопів як “добровольців” росії.

Окрім таких таборів безпосередньо на місцях, окупанти налагодили систему вивезення українських дітей на територію РФ. В таких умовах, коли родина за сотні кілометрів, дитина відчуває себе незахищеною, а тому стає більш вразливою для сторонніх впливів пропаганди.

Наприклад, у Мелітополі дітей з Запорізької області вивозять до “військово-патріотичного” табору “Авангард” у Волгоградській області РФ. Окупанти позиціонують його як місце для “всебічного розвитку молодих патріотів”. 

Його програма включає фізичну підготовку, військову тактику, навчання з користування безпілотниками, орієнтування на місцевості та інші активності з військовим ухилом. 

“Там є наметове містечко, є корпуси для проживання, окрема їдальня, є різне обладнання для проведення занять, таке як БПЛА, є ще окопи, тобто можна проводити заняття з тактики”, – каже школярка з Мелітополя Катерина Топольницька, яку вже не вперше окупанти відправляють у подібні табори.

У 2024 році окупаційна влада відкрила у Бердянську  свій центр мілітаризації дітей “Маяк”, на базі якого проводять тепер російську військову гру “Зарниця”, яка охопила понад 200 учасників у складі 32 команд із Запорізької області, створених на базі осередків “Руху перших” та “Юнармії”.

17-річний Нікіта з Мелітопольського району повернувся додому після п’яти днів так званого “військового табору”. За його словами, участь у ньому була обов’язковою умовою для отримання шкільного атестата.

“Нас піднімали о сьомій ранку, змушували виконувати стройові вправи, віджиматися, бігати з макетами автоматів. Потім — лекції про “героїзм” російської армії”, – розповів Нікіта.

Батьки не могли відмовитися: без довідки про проходження “курсу” хлопцю погрожували не видати документи про закінчення школи.

Формально ці табори називають “виховними” або “патріотичними”, проте насправді вони грубо порушують норми міжнародного права, зокрема 51-шу статтю Женевської конвенції, яка забороняє будь-яку пропаганду чи тиск, спрямовані на залучення дітей до військової служби.

Як розповів РІА Південь начальник Головного управління Національної поліції в Запорізької області генерал поліції третього рангу Артем Кисько, окупанти мілітаризують свої молодіжні організації, готуючи з українських підлітків майбутніх диверсантів і вбивць.

“В них є відповідальна особа Кірієнко. Чоловік раз на тиждень, то на Херсонщину, то на Запоріжчину приїжджає таі контролює ці дитячи рухи. Вони возять дітей скрізь. Діють так, як робили це століттями. Тому ми створили під егідою Національної поліції України рух “Байда”. Це не майбутні поліцейські. Ми просто готуємо інтелектуальну еліту для України. Але ми відрізняємось від росіян. Якщо вони всі організації мілітаризують: готують дітей вбивати, то ми готуємо дітей до миру, щоб ці діти розвивали нашу Україну. І в цьому наша суттєва різниця”, – прокоментував Артем Кисько.

Мілітаризація дітей як частина загальної стратегії РФ

Те, що роблять росіяни на окупованих територіях, – не ініціатива місцевих гауляйтерів, а елемент загальної стратегії Росії щодо захоплених українських земель.  У доповіді Управління Верховного комісара ООН з прав людини (OHCHR) 2025 року прямо зазначено: російська Федерація на окупованих територіях України запровадила “патріотичне та військове виховання”, спрямоване на підготовку дітей до військової чи «громадянської служби” в структурах рф.

Дослідження Йєльської школи громадського здоров’я (Humanitarian Research Lab) зафіксувало мережу з понад 200 таборів та установ у росії й на окупованих територіях, де українських дітей піддаються “перевихованню”, військовій підготовці та ідеологічній обробці. На частині цих об’єктів дітей вчать збирати дрони, користуватися зброєю, а також готують до можливої служби в армії РФ. 

Паралельно тривають депортації та примусові вивезення дітей з окупованих регіонів, зокрема й Донеччини. Міжнародний кримінальний суд уже видав ордери на арешт путіна та уповноваженої з прав дитини марії львової-бєлової саме за депортацію українських дітей, а журналістські розслідування й дослідження міжнародних інституцій детально описують схеми «русифікації» та подальшої мілітаризації цих дітей. 

Чому мілітаризація дітей – це воєнний злочин 

Залучення дітей до будь-яких збройних формувань, військової підготовки чи пропаганди війни на користь держави-окупанта – це пряме порушення:

• Женевських конвенцій та Додаткових протоколів;
  
• Конвенції про права дитини;
  
• Римського статуту МКС (якщо йдеться про вербування або використання дітей до 15 років у збройних конфліктах).
  

Коли окупаційна окупанти  відкривають “будинок Юнармії”, проводить уроки з автоматами в школах, перетворюють дитячий табір на “військову базу” й втягують дітей у фестивалі БПЛА – це не “патріотичне виховання”, а свідомий воєнний злочин проти цивільного населення.  Окремий вимір – психологічний. Діти, які пережили блокаду, активну фазу бойових дій, під час таких навчань піддаються  ретравматизації.

Діти, постраждалі від війни

Нагадаємо, діти, які були втягнуті до збройних формувань країни агресорки, претендують на статус дитини, постраждалої внаслідок війни. Цей статус регулюється Постановою Кабінету Міністрів України №268 від 5 квітня 2017 року.

Заяву про надання статусу можна подати до служби у справах дітей за місцем проживання чи перебування дитини, або за місцем звернення, якщо сім’я перебуває на тимчасово окупованій території. Подати документи можуть батьки, усиновлювачі, сама дитина (з 14 років) або близькі родичі.

Діти, які отримали статус постраждалих від війни, мають право на:

• безоплатне харчування у школах і дитсадках;
• психологічну реабілітацію;
• оздоровлення та відпочинок коштом держави;
• додаткові соціальні пільги (які нині розробляються).

До теми:

В Україні розширили підстави для надання статусу дитини, яка постраждала від війни

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!