Олексій Рева вже понад 30 років незмінний мер міста. Він прийшов до влади в 1991 році й досі очолює її, тепер у якості начальника міської військової адміністрації.  Упродовж цих десятиліть, навколо мера Бахмута ймовірно могла сформуватися мережа впливу, в якій певну роль відігравали як члени його родини, так і особи з близького оточення. Наш матеріал звертає увагу на те, що, ймовірно, існують зв’язки між родинними та бізнес-структурами, однак сама ступінь їхньої взаємодії та впливу залишається предметом дискусій.

Родина Реви як і він сам — живуть дуже приватно. Від початку повномасштабного вторгнення  присутність мера у публічному просторі також зменшилась. За три роки не було жодної пресконференції, хоча ще під час перебування в Бахмуті до окупації з’являлись відео, де він коментував стан справ в місті. Де перебуває адміністрація та голова фізично також не комунікують. 

Як все починалося?

Олексій Рева у 1990 році вперше був обраний міським головою Бахмута, з того часу він ним був незмінно. Родина Реви у Бахмуті жила вкрай приватно, більшість місцевих навіть ніколи не бачили його дружину, Олену Реву, яка, судячи з колишніх декларацій, є основна годувальниця родини.

Діти мера не ведуть ні соцмережі, ні активну публічну діяльність, хоча Дмитро був народним обранцем від Партії Регіонів. Ми проаналізували декларації самого Олексія Реви, його перша електронна декларація у НАЗК є від 2015 року, й за нею можна побачити, як росли доходи й самого Реви і його дружини.

Тут варто додати, що ще до приходу до влади Рева вже мав статки. Свій перший мільйон, як він сам стверджував у інтерв’ю медіа 06274, він заробив на саджанцях у 80 роках, разом з сином та дружиною. До влади прийшов у 1991 році.

Динаміка доходів: від скромних зарплат до мільйонних надходжень дружини

Перша декларація Олексія Реви у НАЗК з’явилася у 2016 році, подавав він її за 2015 рік. Вона найцікавіша, бо з кожним роком майна у самого Реви за декларацією меншатиме, а от у його дружини ростиме, як майно, так й доходи. Варто додати, що більшість нерухомого майна одразу було у власності дружини Реви (це вказано у декларації за 2015 рік).

Зарплата Олексія Реви як міського голови та керівника МВА зростала від 154 тис. грн у 2015 році до 1,45 млн грн у 2024 році. Він також отримував пенсію (до 204 тис. грн на рік) і проценти від банківських рахунків (цю інформацію можна знайти у декларації за 2024 рік). Проте “годувальником” родини судячи з декларацій був не Рева, а його дружина. Саме на Олену Реву була оформлено більшу частку нерухомого майна та авто та саме вона була вказана у першій декларації як особа, що володіла корпоративними правами на такі бізнеси як:

• ТОВ ВКП “Деми” (її частка 100%); кінцевим бенефіціаром на 2015 рік був Олексій Рева.
• ТОВ “Донбасхліб” (її частка 71%);
• ПП “ТПК”  (її частка 100%);
• ТОВ “Фармед” (її частка 35%) кінцевим бенефіціаром на 2015 рік був Олексій Рева.

Для контексту, у Бахмуті проживало до вторгнення близько 70 тисяч людей, місто невелике, але люди не знають як виглядала “перша леді” Бахмута. Олена Рева не є публічною особою. У мережі немає навіть її фото. Діти Реви – Алевтина та Дмитро, теж у тіні. 

Дружина мера, Олена Рева, від початку офіційно заробляла значно більше — її річний дохід у піковий 2016 рік перевищив 7 мільйонів гривень. Основним джерелом цього доходу виступало ТОВ ВКП “Деми”, компанія, яка займається торгівлею паливом та орендою транспорту.

У декларації за 2016 рік Олексій Рева не вказав фінансові зобов’язання дружини Олени Реви, йшлося про 63 мільйони гривень, повідомляв НАЗК. Тоді дружина мера внесла до статутного фонду фірми “Деми”, яка їй належить 61 мільйон гривень, а також 2 мільйони до фірми “Торгово-промисловий комплекс”.

*Нижче наводимо інформацію на основі відео. На останню були зареєстровані два основні ринки Бахмута — Центральний та Ювілейний. За даними розслідувачів “Громадський патруль Донеччини”, у 2018 році фірма стала власністю Володимира Іванкова, якого на Донеччині знають, як “Вова ушастий”. Колишній депутат Бахмутської міськради та одіозний власник “Бахмут-агро”, що налічувало понад 2 тисячі земельних ділянок у Бахмуті та районі. Фірма перемагала ледь не на всіх державних тендерах зокрема через підставні фірми-сателіти, що були єдиними конкурентами на торгах. Також Іванков відомий як власник більшості аптек, ювелірних крамниць, грального бізнесу та ломбардів у Бахмуті до повномасштабного вторгнення. 

У 2023 році Володимиру Іванкову оголосили підозру у державній зраді. З 2015 року Іванков перебував у базі “Миротворець” Ще тоді центр “Миротворець” пропонував правоохоронним органам розглянути публікацію на сайті, як “заяву про вчинення цим громадянином свідомих дій проти національної безпеки України, миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, а також інших правопорушень.

Що ж до справи про декларування недостовірної інформації Олексієм Ревою у 2016 році. У 2017 році НАЗК направило до суду два протоколи про адміністративні правопорушення, адже Рева “порушив вимоги щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів”, йшлося у повідомленні НАЗК. Зрештою, суд визнав, що Олексій Рева порушив закон, але з огляду на те, що це рішення не мало негативних наслідків, а міський голова має позитивні характеристики та державні нагороди, відповідальності за недостовірне декларування Рева не отримав, йому винесли усне зауваження.

Таблиця 1. Динаміка доходів Олексія та Олени Реви (2015–2024 рр.) за деклараціями

Рік	Дохід (зарплата за основним місцем) Олексія Реви (грн)	Дохід Олени Реви (зарплата за основним місцем) (грн)
2015	152 312	5 635 000
2016	186 338	7 295 090
2017	282 949	3 660 000
2018	437 064	3 441 765
2019	547 867	3 356 477
2020	671 631	3 355 911
2021	675 120	3 374 437
2022	974 762 (з МВА)	2 513 604
2023	1 352 099	1 062 061
2024	1 454 615	180 000

Як бачимо, дружина мера отримувала в рази більше, ніж він сам, прийманні до 2022 року. У 2023 та 24 роках зарплата Реви перевищила дохід, який раніше отримувала його дружина.

Нерухомість: від Богданівки до Києва

У першій е-декларації (2015 рік) Олексій Рева вказав 15 об’єктів нерухомості, включно з житловими будинками, дачами, гаражами й земельними ділянками. Більшість об’єктів у Бахмуті були оформлені на його дружину.

Але у наступні роки кількість об’єктів у власності Реви ще зменшилася — частину активів передано дружині. У деклараціях за 2017–2019 роки деяке майно просто перестає фігурувати в деклараціях.

Зокрема: зникли з декларацій згадки про годинник Hublot; мисливська зброя (залишилося 2); автомобіль Land Rover, оформлений на дружину, відсутній у декларації із 2019 року. У 2022 році, після повномасштабного вторгнення Рева, почав користуватися будинком у Костянтинівці (342 м²), а його дружина квартирою в Києві (147 м²) на правах безоплатного користування. Це трикімнатна квартира в столиці належить ТОВ “Демі Збут”, кінцевим бенефеціаром якої є Дмитро Рева, син подружжя.

Важливо. Юридично родина нічого не порушила, бо квартиру у декларації вказали. Цю оселю ТОВ купила ще у 2016 році, вартувала вона близько 2 мільйонів гривень, про це стало відомо з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Квартира розташована у житловому комплексі “Renaissance Residence”.

Таблиця 2. Основні об’єкти нерухомості родини Реви (дані з декларацій)

Об’єкт	Площа (м²)	Рік набуття	Власник
Будинок, Богданівка	138,8	1994	Олексій Рева
Будинок, Бахмут	353,3	2007	Олена Рева
Дача, Бахмут	71,6	2007	Олена Рева
Гараж, Бахмут	52,9	1993	Олена Рева
Земельні ділянки	~3 500	2003–2013	Олена Рева
Будинок, Костянтинівка	342,7	2022	Ігор Доренський
Квартира, Київ	147	2022	ТОВ “Деми-Збут”

Структура власності ймовірно свідчить про те, що родина Реви розділює активи між членами родини та юридичними особами.

Бізнес-імперія або група родини Реви

На Youcontrol компанії пов’язані з прізвищем Реви навіть отримали свою назву Корпоративна група “Група родини Рева”.

Компанії групи родини Реви працюють в різних сферах: 

• фінанси (АТ “ЗНВКІФ Віндхем”);
• виробництво цегли, черепиці та інших будівельних виробів (ТОВ “Білоцерківські будматеріали”);
• надання в оренду вантажних автомобілів (ТОВ “ВПК “Деми”);
• харчова промисловість (ТОВ “Салтівський хлібзавод”) та інші.

Одним із центральних активів родини є ТОВ ВКП “Деми”, всі ці роки саме ця ТОВ у деклараціях була вказана, як основне джерело доходу Олени Реви, та кінцевим бенефіціаром ТОВ ВКП “Деми” знову ж таки є син Реви. 

Але не меншу частку впливу має Салтівський Хлібозавод у Харкові, кінцевим бенефіціаром якого є Марина Рева, це дружина Дмитра. У 2023 році цей завод фігурував у судовому реєстрі.

Ліквідатор іншого підприємства — ПАТ “Каравай” — подав на них до суду. Виявилось, що на території заводу є великий комплекс будівель (це понад 10 тисяч квадратів) і купа обладнання — печі, виробничі лінії, компресори й таке інше.

Ліквідатор стверджував, що цей комплекс намагалися швидко продати та ще й різко знизили ціну. Власники і ті, хто тримає завод в іпотеці, пов’язані між собою — завод, як заявляв ліквідатор, фактично контролює Дмитро Рева, а частина юросіб оформлена на його дружину Марину.

Суд вирішив підстрахуватися: наклав арешт на всі будівлі й заборонив щось із ними робити — продавати, дарувати чи переоформлювати. Навіть нотаріусам і держреєстраторам заборонили змінювати щось у документах.

Але от обладнання арештовувати не стали — мовляв, доказів, що його теж збираються “приховати” чи продати, не вистачає. Зараз у “Салтівського хлібозаводу” кінцевий бенецефіар все ще Марина Рева, але от засновником юрособи вказаний ТОВ “ДИНЕОН ПЛАСТІК ТУРІЗМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ”. За довгою назвою все одно ховається родина групи Реви. Цю ТОВ зареєстрували у квітні 2025 року, керівником вказаний Руслан Пархоменко. Пархоменко був помічником Дмитра Рева на громадських засадах у період скликання з 2007 до 2012 року.

Країна реєстрації цієї ТОВ – Туреччина, за збігом обставин саме у Туреччині у декларації НАЗК за 2019 рік була зареєстрована квартира, якою як вказано, могли користуватися й дружина, й дочка й сам Дмитро Рева.

У різний час Олена Рева також частково володіла або була бенефіціаром:

• ТОВ “Донбасхліб”. У 2025 році “Донбасхліб” мав кінцевого бенефеціара у вигляді доньки Реви, Алевтини.
• ПП “ТПК”. У 2018 році дружину Реви, як кінцевого бенефеціара видалили, а керівником став Аванесов Михайло Михайлович, ексдиректор бахмутського ринку;
• ТОВ “Фармед”. Компанія перебувала у власності Олени Реви, Петрови Вікторії Олександрівни та Макогон Олександра Володимировича. Кінцевим бенефеціаром станом на 2015 рік була вказана Олена Рева.
• “Селидівський хлібокомбінат Плюс”, офіційно статус юридичної особи цієї ТОВ вже припинено;
• “Полтавахліб-3”, зараз на сторінці компанії в YouControl є повідомлення про те, що проти ТОВ відкрита справа про банкрутство та/або щодо процедури санації до відкриття провадження у справі про банкрутство
• “Артпромсоюз”, наразі про неї невідомо нічого;
• Корпорація “Донартінвест”, як й про попередню компанію даних немає.

Зникнення активів із декларацій Реви та його дружини (2016–2022)

Рік декларації	Що зникло з декларацій порівняно з попередньою	Коментар
2017	• Годинник HUBLOT • Більшість зброї (залишилось 4 одиниці) • ТОВ “Фармед” • ТОВ “Селидівський хлібокомбінат Плюс” • ТОВ “Полтавахліб-3” • Корпорація “Донартінвест” • Частка ПП “ТПК” (залишилось 48%)	Зменшився % корпоративних прав та цінностей
2018	• Ще частина зброї (залишилось 2 одиниці) • Більшість корпоративних прав (залишились: ТОВ “Деми”, ТОВ “Донбасхліб”, ТОВ “Артпромсоюз”)
2021	•Уся нерухомість у Богданівці: житловий будинок, баня, туалет, сарай	Скорочення кількості нерухомості до 7 об’єктів
2022	• Land Rover Range Rover (2010) • Усі корпоративні права (компанії не вказано) • Квартира в Києві (147 м²) (залишилася лише як безоплатне користування на 2022)	Власної нерухості немає, крім в окупованому Бахмуті

Ключові зміни:

• Зброя: з 11 одиниць (2015) залишилось 2 (2018 → далі без змін).
  
• Цінності: зник з декларації єдиний люксовий годинник HUBLOT (2017).
  
• Транспорт: після 2022 року залишився лише Mercedes-Benz S500.
  
• Бізнес: після 2018 корпоративні права у деклараціях скорочуються.

Аналіз декларацій Олексія Реви за останнє десятиліття демонструє не лише стабільний рівень добробуту родини, а і ймовірну схему розподілу активів між членами сім’ї та афілійованими компаніями. Попри порівняно помірну офіційну зарплату самого мера, основні прибутки родини генерувалися через бізнес його дружини Олени Реви, яка в окремі роки декларувала мільйонні доходи. Центральною ланкою в цій системі залишаються підприємства, кінцевими бенефіціарами яких є син Дмитро Рева та його дружина.

Із року в рік у деклараціях фіксується тенденція до зменшення майна у власності Олексія Реви: зникають корпоративні права, люксові речі, нерухомість. Частина майна залишається у власності родичів або передається у користування. Це ускладнює простеження фактичного володіння активами та унеможливлює повноцінну оцінку реального майнового стану родини.

Наявність багаторівневої бізнес-структури, елітної нерухомості, а також зв’язків (як-от компанія з Туреччини, що володіє харківським хлібозаводом ТОВ “ДИНЕОН ПЛАСТІК ТУРІЗМ САНАЙІ ВЕ ТІДЖАРЕТ ЛІМІТЕД ШІРКЕТІ”) вказує на ймовірну продуману схему, покликану зберегти вплив і капітали родини Реви.

Встановити, коли саме родина Реви сформувала свої статки, наразі неможливо: на момент запровадження електронного декларування вони вже володіли активами. Тому питання про ресурси для придбання хлібозаводів, автозаправок і об’єктів елітної нерухомості залишається відкритим.

Читайте також:

• Що задекларував начальник Бахмутської МВА Олексій Рева у 2024 році (Оновлено)
• Яку зарплату отримує влада Бахмута у 2024 році: огляд
• Де мій депутат: редакція дослідила, де зараз бахмутські обранці й хто не склав мандат

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Раніше донеччанка Марія Дубова працювала вчителькою початкових класів у Макіївці. Після окупації міста вона перейшла на роботу до окупаційної адміністрації та очолила відділ з питань молодіжної політики. Нині Дубова бере участь у реалізації російських молодіжних програм на тимчасово окупованій території Донецької області, співпрацює з “єдиною росією” та федеральними структурами рф.

Редакція зібрала досьє.

Від школи до окупаційної адміністрації

Марія Дубова — уродженка Макіївки. За відкритими даними, народилася 27 грудня 1996 року. Тобто, на момент окупації Макіївки, дівчині було 18 років. До початку роботи з окупаційною адміністрації вона працювала вчителькою початкових класів у ліцеї №1 “Лідер”. У відкритих росджерелах зазначається, що педагогічній роботі жінка присвятила понад вісім років.

Пізніше Дубова залишила роботу в освіті та перейшла до окупаційної адміністрації Макіївки. Там вона отримала посаду начальниці відділу з питань молодіжної політики. Паралельно очолила місцевий штаб організацій “Молода Республіка” та “Молода гвардія Єдиної Росії”, а також стала членкинею партії “Єдина Росія”.

Чим займається в окупаційній адміністрації

Після призначення до окупаційної адміністрації Марія Дубова регулярно брала участь у заходах, які реалізували російську молодіжної політики на окупованій території.

Наприклад, у 2023 році вона разом з активістами “Єдиної Росії” долучалася до кампанії з оформлення російських паспортів жителям Макіївки. Зокрема, їх оформлювали людям старшого вік: збирали для них документи, оформлювали електронні талони. Того ж року Дубова брала участь у заходах до Дня Росії, під час яких разом із представниками окупаційної адміністрації покладала квіти до пам’ятника маршалу рф Ігорю Сергєєву. Це ексміністр оборони російської федерації, був на посаді з 1997 року.

У вересні 2023 року була серед учасників відкриття молодіжного простору “Точка”, створеного за грантової підтримки Федерального агентства у справах молоді росії (“Росмолодь”). Варто відзначити, що на відкритті молодіжного простору молодь одягнута у форму, яка нагадує радянську.

Під час заходу вона закликала молодь брати участь у Всесвітньому фестивалі молоді, який проводила російська федерація. Один з таких фестивалів проходив у Сочі у 2024 році, по факту, тут росіяни намагаються завербувати до себе студентів з інших країн, а також підтримувати пропагандистські наративи серед молоді на ТОТ.

У листопаді 2023 року Дубова брала участь у спільній акції представників окупаційної адміністрації, молодіжних організацій РФ та Білорусі з висадження дерев у Макіївці. Захід проходив у межах співпраці молодіжних парламентів окупованої частини Донеччини та Республіки Білорусь.

Діяльність у 2024–2026 роках

У 2024 році Марія Дубова проводила зустрічі зі студентами Макіївського педагогічного коледжу. У 2025 році вона організовувала зустрічі представників некомерційних організацій у молодіжному просторі “Точка”. Однією з головних тем таких заходів було залучення молоді до громадської діяльності та формування, як зазначалося в повідомленнях окупаційної адміністрації, “патріотичних цінностей”, під якими мають на увазі “відданість Батьківщині”, якою себе позиціною рф.

На початку 2026 року Дубова презентувала проєкт “Код можливостей”, присвячений залученню молоді до федеральних програм росії та участі у російській грантовій системі. Такі гранти покривають роботу з молоддю на ТОТ, заохочують до проведення заходів з військовою тематикою, а також допомагають залучити нових дітей до рухів окупантів.

На відміну від багатьох інших представників окупаційної адміністрації, Марія Дубова залишається непублічною фігурою. Попри посаду начальниці відділу з питань молодіжної політики, її ім’я лише епізодично з’являється в офіційних повідомленнях. Більшість відомостей про її діяльність стосується окремих заходів із просування російських молодіжних програм та співпраці з підконтрольними Кремлю організаціями, тоді як останнім часом її публічна активність майже не простежується.

До теми:

Присяга у “днр” замість шкільного щоденника: хто готує дітей Донецька до війни. Досьє на Віктора Пудака

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У російській політиці є поняття “регіон-шеф”. Таку назву дають регіонам, які опікуються та допомагають розвиватися економіці інших територій. Система “регіонів-шефів” стала одним із ключових інструментів росії для інтеграції окупованих територій. Оскільки регіони росії стають основними “партнерами” окупантів для так званої відбудови та “покращення” життя на ТОТ.

Бахмут IN.UA розповідає, які регіони рф опікуються окупованими громадами Донеччини.

Коли росія взяла “шефство” над Донеччиною

19 травня 2022 року росія заявила про шефство над територіями так званої “днр” і “лнр”. Таку заяву зробив заступник керівника адміністрації путіна Серій Кірієнко під час марафону “Нові горизонти”. А вже на початку серпня 2022 року пропагандисти звітували, що 39 російських регіонів погодилися допомогти у відновленні окупованих районів Донецької та Луганської областей.

Для допомоги окупованим територіям російські регіони використовують бюджетні кошти та залучають бізнес. Гроші, нібито, направляють на відновлення інфраструктури та соціальних об’єктів.

Примітно, що до повномасштабної війни росія не брала шефство над окупованими територіями. Зараз цей процес є ключовим інструментом для інтеграції окупованих територій до рф, коли регіони росії стають основними “партнерами” для так званої відбудови. Таким чином українські території закріплюють зв’язки з регіонами рф.

Самара і Сніжне

27 травня 2022 року Самарська область рф уклала угоду про співпрацю з містом Сніжне. Це була перша угода, укладена регіоном рф з окупованими територіями України.

Угода передбачала, що Самара допомагатиме відновлювати інфраструктуру і розвивати соціальну сферу в Сніжному. Для робіт на Донеччині залучають добровольців, будівельників, комунальників і лікарів із Самарської області. Вони працюють у Сніжному позмінно.

У 2025 році Самарська область відзвітувала про відновлювальні роботи на 88 об’єктах у Сніжному. Серед них пам’ятники та меморіали, багатоквартирні будинки, школи, дитячі садки та майданчики, заклади охорони здоров’я, дороги, інженерні комунікації та благоустрій територій.

У планах на 2026 рік — будівництво павільйонів на зупинках громадського транспорту та молодіжного центру. Також продовжуються прийоми самарських лікарів у медзакладах міста.

Окрім цього, самарці беруть участь у пропагандистських заходах для молоді. Так у березні 2025 року між молоддю Самари і Сніжного організували телеміст, під час якого обговорювали “значення великої перемоги, героїзм радянського народу та важливість збереження історичної правди”.

За ініціативи “самарських добровльців” у Сніжному організували “Школу молодого пошуковика” для підлітків. Програма включала навчання архівної справи, ексгумаційних робіт, музейного проєктування та інформаційного супроводу пошукової діяльності.

Югра і Макіївка

30 травня 2022 року над окупованою Макіївкою взяв шефство Ханти-Мансійський округ — Югра. Згідно з угодою, Югра має надавати Макіївці допомогу для відновлення економіки, інфраструктури, повернення до мирного життя, реалізації інфраструктурних проєктів.

Протягом трьох років співробітництва, за підтримки Югри в Макіївці, нібито, відремонтували близько 350 об’єктів, 200 з яких — багатоквартирні будинків. У межах співпраці в лікарнях Макіївки регулярно працюють російські лікарі, а діти з Макіївки їздять до літніх таборів за кошти Югри.

Примітно, що проєкти, реалізовані за сприяння Югри містять елементи, які показують зв’язок з регіонами. Наприклад, у травні 2026 року в Макіївці капітально відремонтували сквер “Дев’ятої п’ятирічки”. Але тепер ця зона відпочинку називається Югорський парк.

“У парку, який отримав ім’я нашого регіону, ми поділилися з макіївчанами та гостями міста частиною самобутньої культури Югорської Півночі. Одним із його символів стали фігури мамонтів, створені за образом своїх хантійських братів з Археопарку в столиці автономного округу. Інсталяція отримала назву “Дружба Югри та Макіївки”, — казав під час відкриття парку губернатор Югри Руслан Кухарчук.

В інфопросторі функціонує медіапроєкт “Югра-Макіївка”, який реалізується з весни 2024 року. Його мета — поширювати інформацію про допомогу рф у благоустрої Макіївки.

“Завдяки проекту “Югра-Макіївка” в кілька разів підвищилася впізнаваність Югри як регіона-друга, регіона-брата серед мешканців Макіївки. Під час проведення опитувань та спілкування з макіївчанами ми не зустрічали людей, хто б не знав чи не чув про Югру та допомогу регіону”, — йдеться в описі проєкту.

Серед планів Югри на 2026 рік — ремонт приміщення чергово-диспетчерської служби та концертного залу в Макіївці.

Санкт-Петербург і Маріуполь

1 червня 2022 року Маріуполь і Санкт-Петербург підписали угоду про побратимські зв’язки. За словами псевдомера Маріуполя Антона Кольцова, за чотири роки співпраці петербуржці відновили житлові будинки, модернізували школи та лікарні, оновили соціально-культурні об’єкти, відкрили парки та облаштували двори.

Одним із головних проєктів у Маріуполі, який реалізував Санкт-Петербург, була так звана “відбудова” Маріупольського драматичного театру. На місці колишньої будівлі, яка була знищена російською авіабомбою, росіяни звели нову. Її відкрили у грудні 2025 року.

Скільки людей загинули в будівлі драмтеатру і досі точно невідомо. Звівши нову будівлю, росіяни знищили сліди свого воєнного злочину.

А вже з лютого 2026 року в театрі показують вистави.

“Фахівці з Санкт-Петербурга виконали колосальну, копітку роботу, щоб повернути цій історичній будівлі її колишній вигляд. І ось вперше із закінчення бойових дій 2022 року акторська трупа розпочала репетицію у стінах цього маріупольського храму Мельпомени”, — писали на сторінці театру.

Окрім відбудови, в межах співпраці Маруіполя і Санкт-Петербурга людям насаджують російський устрій життя. Це роблять, переважно, через так звані культурні “обміни” і залучення російських фахівців.

“Між Петербургом та Маріуполем йде обмін досвідом між педагогами, лікарями, проводяться спільні спортивні заходи, організуються поїздки маріупольських школярів до оздоровчих таборів Петербурга. У майбутньому взаємодію міст планують зробити ще системнішою: проводити соціальні, культурні, освітні заходи, які включають обмін знаннями, досвідом, технологіями в різних напрямах. Серед перспективних напрямів – охорона здоров’я, освіта, спорт, інформаційні технології та цифровізація, взаємодія промислових підприємств”, — писали пропагандисти.

Також росіяни звітують про поповнення бібліотечних фондів російською літературою.

Окремо росіяни працюють і з молоддю. Дітей відправляють на відпочинок до Санкт-Петербурга, а на свята дітям видають подарунки від російського регіону.

На 2026 рік петербуржці запланували відновлення трамвайного депо в Маріуполі та ремонт відділу РАГСу.

Сахалін і Шахтарськ

У червні 2022 року Сахалінська область рф взяла шефство над містом Шахтарськ. На початку співробітництва губернатор Сахаліна говорив про намір співпрацювати у соціальній політиці, медицині й освіті. Головним напрямком визначили житлово-комунальне господарство: підготовка будинків та соціальних об’єктів до опалювального сезону, ремонт системи водопостачання.

Через рік, у липні 2023 року, до Шахтарська приїхав голова уряду Сахалінської області. Він доповідав про відновлення понад 120 об’єктів у місті і оглянув незавершені об’єкти.

Разом з представниками “днр” він відвідав один із місцевих магазинів. Там відкрили відділ сахалінських продуктів. На полицях — консерви, напої, рибна продукція. Чи актуальною є доставка продуктів з регіону за 12 тисяч кілометрів — питання відкрите. Але влада “днр” зазначала, що інтерес у покупців є.

Станом на сьогодні Сахалін продовжує роботи в Шахтарську, у фокусі — школи і дитячі садки. На 2026 рік запланована модернізація школи №19 і облаштування залу хореографії у школі №2.

Нижній Новгород і Харцизьк

9 червня 2022 року губернатор Нижегородської області Гліб Нікітін підписав угоду про співпрацю з окупаційною головою Харцизька Вікторією Жуковою. Метою співпраці було відновлення та розвиток комунальної, інженерної, транспортної інфраструктури. Для проведення робіт російський регіон відправив до Харцизька необхідну техніку.

Станом на сьогодні фахівці з Нижегородської області продовжують роботу в комунальній сфері. Зокрема, російські комунальники допомагають ліквідувати аварії на системах водозабезпечення і водовідведення. У червні міністерство будівництва, архітектури і ЖКГ в “днр” звітувало, що нижегородські комунальники ліквідували 180 аварій на водопровідних та каналізаційних мережах. Роботи проводили в селищах Зуївка та Заріччя, а також у Зугресі. Вони ліквідували пориви та стабілізували подачу води мешканцям.

Також цьогоріч росіяни проводять ремонт у місцевій лікарні. Там оновлюють неврологічне відділення і амбулаторію.

Окрім цього, проводять роботи в Іловайську, який входить до складу міського округу. Там оновлюють тротуари.

Також запланований ремонт доріг у селищі Гірське.

Хабаровськ і Дебальцеве

Наприкінці червня 2022 року було підписано угоду між урядом Хабаровського краю з окупаційною адміністрацією Дебальцевого. Документ передбачав будівництво та ремонт об’єктів, співпрацю в освіті, охороні здоров’я, культурі і соцзахисті.

Одним із перших об’єктів, на яких почали роботи, був пам’ятник “Пагорб бойової слави”, присвячений героям Другої світової війни. Роботи з відновлення приурочили до дня росії.

Серед відновлених об’єктів — детячий садок “Ладушки”, міська бібліотека, центр дитячої та юнацької творчості. Особливо пишається Хабаровськ відновленою школою №2. Окрім приміщень для учнів, тут облаштували експозицію, присвячену військовим частинам Хабаровського края, які беруть участь у війні в Україні.

За словами учасника робочої групи з відновлення Дебальцевого, у плані робіт до 2030 року є 67 об’єктів. У 2026 році заплановані роботи на 10 об’єктах: капітальний ремонт двох багатоквартирних будинків, ремонт доріг, зведення фізкультурно-оздоровчого комплексу “Локомотив”.

Ленінградська область і Єнакієве

У червні 2022 року Ленінградська область взяла шефство над Єнакієвим. Протягом 2022 року росіяни пробурили в місті 20 скважин, у 16 з них знайшли воду. Кількома траншами відправили в місто 10 трамваїв. Серед планів на 5 років — оновлення всіх міських шкіл і приведення їх до російських стандартів.

Окремо Ленінградська область працює над відновленням пам’ятників. Зокрема, у 2026 році відновили 7 меморіалів, присвячених героям Другої світової війни.

Також у планах на 2026 рік — відновлення молодіжного центру та стадіон на території ліцею інформаційних технологій.

Приморський край і Торез

Влітку 2022 року Приморський край рф взяв шефство над Торезом. За результатами робіт у Торезі 2024 року Приморський край отримав відзнаку на федеральному рівні рф. Її вручили за відновлення соціально важливих об’єктів: школи мистецтв, клуб імені Пушкіна, ДЮСШ, будівлю виборчої комісії, школи №7, чотири ділянки автомобільних доріг. Також за підтримки Приморського краю в Торезі ремонтували водоводи та каналізаційні мережі.

Окрім відбудови, росіяни реалізують проєкти для популяризації Приморського краю серед місцевого населення. У 2025 році в місто поставляли посилки із символікою Приморського краю: футболки, світшоти, термочашки, альбоми, сувеніри та журнали про туристичні місця росії. Також у Торезі проводили фотовиставку робіт приморських фотографів. Таким чином місцеве населення долучали до культури регіону.

Якутія і Докучаєвськ

З лютого 2024 року Республіка Саха (Якутія) є регіоном-шефом для Докучаєвська. Росіяни звітували, що за рік співпраці відремонтували школи, дитячі садки та медзаклади, відновили комунікації та впорядкували громадські простори. Особливу увагу якути приділяли так званій підтримці місцевих жителів. Для них організували гуманітарні поставки, а також проводили культурні та освітні обміни.

У Докучаєвську активно насаджують культ дружби між регіонами через культуру. Книги і сувеніри поставляють у межах співпраці так званих “жіночих рад” Якутії та Докучаєвська.

“З моменту початку шефства у жителів Докучаєвська з’явився природний інтерес до культури та традицій Якутії. За ініціативи активних жінок Алдану (ред. місто в Якутії) до міста почали надсилати посилки з книгами та сувенірами. У міській бібліотеці Докучаєвська було створено етнокутник, де тепер зберігаються якутські сувеніри та література про нашу республіку. Саме книги стали важливою сполучною ланкою між жінками Якутії та Докучаєвська”, — зазначала координаторка проєкту “Жіночий рух єдиної росії” в Якутії.

Якути беруть активну участь в оновленні бібліотечних фондів Докучаєвська. Туди привозять російську літературу, в тому числі історичну.

“Сьогодні важливо поповнювати бібліотечні фонди книгами, у тому числі з різних регіонів російської федерації. Це дозволяє мешканцям нових територій не тільки відновити доступ до якісної літератури, а й дізнатися більше про нашу неосяжну Батьківщину, її культуру, традиції та історію”, — зазначав Дмитро Паньков, координатор програми “Розвиток нових регіонів” у Якутії.

Допомагають якути і в комунальній сфері. У січні 2026 року голова уряду “днр” Андрій Чертков зауважував, що велику роль у проходженні осінньо-зимового періоду в Докучаєвську відіграють якутські комунальники.

У 2026 році Якутія обіцяє завершити відновлювані роботи в Будинку дитячої та юнацької творчості та молодіжному центрі Докучаєвська, а також провести ремонт тротуарів. Окрім цього, якути проводять роботи в Оленівці, яка входить до складу міського округу. Там вони планують провести капітальний ремонт школи №2.

Влітку за сприяння Якутії діти з Докучаєвська мають поїхати на відпочинок в одну з баз на Азовському узбережжі.

Смоленськ і Мангуш

З 2022 року Смоленськ є регіоном-шефом для селища Мангуш у Маріупольському районі. Допомога селищу полягає в заходах для молоді і залученні дітей у російський культурний простір.

Так, у 2025 році Смоленська область закупила для школярів Мангуша понад 10 тисяч російських підручників. Ця робота продовжується і у 2026 році.

Регулярно для дітей у Мангуші влаштовують віртуальні зустрічі зі смоленською молоддю. Вони знайомляться з культурою, традиціями та історією своїх регіонів. Також дітям показують фільми пропагандистського спрямування.

Також для молоді запустили проєкт “Добро.рф”. Він полягає у залученні дітей до волонтерства.

Попри заяви про відбудову, система російських регіонів-шефів виходить далеко за межі ремонту будинків чи комунальної інфраструктури. Аналіз показує, що поряд із дорогами, школами та лікарнями значну увагу приділяють відновленню пам’ятників і меморіалів, насамперед пов’язаних із Другою світовою війною. Такі об’єкти стають частиною нав’язування російської історичної пам’яті на окупованих територіях.

Примітно, що росіян залучають і до найпростіших робіт, наприклад усунення аварій. Це доводить, що окупаційна влада неспроможна самостійно керувати територіями та має брак власних спеціалістів.

Не менш важливою складовою є культурна та інформаційна інтеграція. Регіони-шефи відкривають у містах локації зі своєю символікою, передають книги, знайомлять жителів із власними традиціями, організовують обміни між школярами, телемости, дитячі табори та спільні культурні заходи. У пропагандистських матеріалах самі російські чиновники називають такі регіони “братніми” або “дружніми”, наголошуючи на нібито історичних зв’язках з окупованими містами.

Таким чином, модель шефства виконує одразу кілька функцій. Вона не лише забезпечує фінансування окремих проєктів на окупованих територіях, а й поступово інтегрує їх у російський політичний, культурний та інформаційний простір. Через інфраструктурні проєкти, гуманітарні програми, освіту та культуру кремль намагається закріпити довгостроковий зв’язок між окупованими громадами Донеччини та конкретними регіонами рф, формуючи у місцевого населення уявлення про їхню дружбу, спільну історію та спільне майбутнє.

Водночас показово, що система шефства поширюється лише на території, які росія окупувала після 2014 року або захопила на початку повномасштабного вторгнення. Міста, які повністю зруйновані російською армією, регіонів-шефів не отримують, адже росія використовує цю модель лише там, де може демонструвати процес “відбудови”.

Сподобався матеріал? Ми створюємо такі тексти завдяки підтримці наших читачів. Приєднуйтеся до спільноти Бахмут IN.UA — це допомагає нам і надалі розповідати історії людей, документувати події та працювати для бахмутян. Стати учасником спільноти.

Читайте також:

• Хто на окупованій Донеччині ухвалює рішення щодо компенсацій: перелік імен і посад
• У “днр” заговорили про відбудову Бахмута: у 2026 році обіцяють розробити генплан
• Окупанти пропонують іпотеку для заселення Бахмута, Соледара та Часового Яру

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!