На Донеччині триває евакуація населення. Через погіршення безпекової ситуації найактивніше виїжджають мешканці Добропілля і навколишніх населених пунктів. Протягом останніх днів волонтери вирішували кілька проблемних ситуацій при евакуації. Зокрема, “Проліска” евакуювала покинуту жінку з лікарні, а волонтер Богдан Зуяков шукав прихисток для хворої пенсіонерки.

Про це редакції Бахмут IN.UA розповіли волонтери.

Добропільська лікарня зачинена, в медзакладі залишилась людина

У Добропіллі погіршилась безпекова ситуація. Внаслідок прориву росіян лінія фронту значно наблизилась до міста. У зв’язку з цим з Добропілля стали активно виїджати люди.

Припиняють свою роботу і міські заклади та установи. Зокрема, від 7 серпня свою роботу припинила Добропільська лікарня. Наразі приміщення медзакладу пусті, лікарів немає.

Після зачинення лікарні в її будівлі залишилась жити самотня жінка. Вона перебувала там без лікарів і нагляду. З лікарні її евакуювали силами гуманітарної місії “Проліска”.

“Інформація, яка в мене є, з багатьох джерел і на 100% я не можу гарантувати її достовірність. Мені розповіли, що ця бабуся потрапила в лікарню кілька місяців тому. У неї є певні психологічні порушення. Її нікуди не змогли прилаштувати і вона залишась там. Жінку підгодовували військові, а заявка про її евакуацію надійшла у “Проліску” чи то від міського терцентру, чи від Добропільського УСЗН. Бабусю ми забрали”, — розповів Євген Ткачов.

Редакція намагалася дізнатись інформацію про жінку в Добропільській лікарні. Однак зв’язатися з медзакладом не вдалось, контактний телефон не відповідає.

Проблеми з евакуацією

Волонтер Богдан Зуяков, який займається евакуацією з найгарячіших точок області, також повідомив про проблеми з розміщенням маломобільних людей. Він розповів, що вивіз жінку старшого віку з села Андріївка, що на півночі від Добропілля. В евакуйованої є проблеми зі здоров’ям — вона лежача, інсулінозалежна й має сліпоту.

По приїзду в Краматорськ пенсіонерці не змогли дати прихисток. На гарячій лінії ОВА сказали, що не знають про шелтери і порадили везти жінку в лікарню. Близько двох годин волонтери шукали, куди прилаштувати евакуйовану. Наразі вона знаходиться в медзакладі.

У коментарі редакції Бахмут IN.UA Богдан Зуяков сказав, що вбачає проблему у відсутності шелтерів і поганій комунікації з боку влади.

“Як на мене, це цілий комплекс проблем і з відсутністю місць у шелтерах, і з комунікацією. Такі випадки бувають доволі часто. Як на мене, евакуація від волонтерських організацій відбувається набагато краще. Передусім це гарна координація, тобто пропрацьовується весь процес “куди, як і що робити”. На мою думку, ОВА не спроможна евакуювати саме немобільних людей”, — каже Богдан Зуяков.

З цією думкою погоджується і волонтер “Проліски” Євген Ткачов. Він каже, що дійсно є проблема з евакуацією маломобільних людей. Саме волонтери, за його словами, покривають переважну більшість заявок.

“Комунікація чудова, коли немає проблем. Волонтери вивозять людей, а адміністрація надає тільки статистику. Якщо ж є якесь питання по розселенню людей або по таким проблемним випадкам, то вони навіть самі не знають, що робити, як робити і куди кого везти. Я вважаю, що близько 95% людей вивозять саме волонтери, громадські організації і міжнародні. Я не бачив муніципального чи комунального транспорту, який би вивозив людей. Також пліч-о-пліч з волонтерами працюють такі державні структури, як “Білі янголи” і ДСНС”, — каже Євген Ткачов.

Що кажуть в ОВА

Донецька обласна військова адміністрація щотижня надає статистику щодо евакуації і розміщення людей. Втім це загальна статистика без розмежування евакуації від волонтерів і від ОВА.

Звітують у військовій адміністрації і про розселення людей. Їх безоплатно вивозять у більш безпечні регіони.

“За тиждень ми вже розселили 97 людей, з яких 11 маломобільних осіб і 21 дитина (ред. дані станом на 13 серпня). Евакуація здійснювалась у Львівській, Чернівецькій, Вінницькій, Кіровоградській та Закарпатській областях. Евакуація триває активно, ми бачимо збільшення кількості людей, які бажають евакуюватися з нашого транзитного пункту. Приблизно в півтора рази, порівняно з минулим тижнем, у нас збільшилось і розселення людей”, — доповідав цього тижня начальник відділу з питань надання соціальних послуг Департаменту соціального захисту населення Донецької ОВА Дмитро Пожарський.

Нагадаємо, що евакуйованих маломобільних людей з Донеччини приймають на Полтавщині в релокованому Бахмутському психоневрологічному інтернаті. На сьогодні заклад повністю укомплектовано, там проживають 100 підопічних. У разі звільнення місць там можуть прийняти нових евакуйованих.

Контакти для евакуації

Зробити заявку на евакуацію від гуманітарної місії “Проліска” можна за телефонами: +380 (93) 202 2232, +380 (96) 404 1034.

Звернення на евакуацію також приймають на гарячих лініях Донецької області: 0 800 408 911, +380 (98) 890 3318, +380 (66) 285 6290.

Для запису на евакуацію тяжкохворих і людей з інвалідністю діють номери: 0 800 332 614, +380 (99) 710 4872, +380 (99) 311 5314, +380 (96) 108 6048.

Примітка. “Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів”.

Читайте також:

• “Найбільше вивезли з Добропілля”: яка ситуація з евакуацією дітей на Донеччині
• Чи можна евакуюватися під час комендантської години на Донеччині: пояснення
• Росіяни б’ють дронами по цивільних авто на Донеччині: як це впливає на евакуацію. Розповідає волонтер

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У жовтні 2026 року новий етап програми “Ветеранський спорт” не стартуватиме. Ветерани та ветеранки не зможуть подати нові заявки через Дію та отримати 1 500 грн у межах жовтневого етапу.

У Мінветеранів пояснили це вичерпанням передбачених на програму коштів.

Чому у жовтні не буде виплат за програмою “Ветеранський спорт”

У жовтні 2026 року Міністерство у справах ветеранів не відкриватиме новий етап подання заявок на участь у програмі “Ветеранський спорт”. Відповідно, виплати у розмірі 1 500 грн у межах цього етапу також не проводитимуть.

Причиною, за інформацією Міністерства, став значно більший попит на програму, ніж передбачали під час планування бюджету. Спочатку на “Ветеранський спорт” у 2026 році передбачили 600 мільйонів гривень. Розрахунок робили на близько 100 тисяч отримувачів щокварталу, приблизно 300 тисяч заявок протягом трьох кварталів.

Фактично за цей період програмою скористалися понад 800 тисяч разів.

Через більший попит протягом року на програму додатково спрямовували кошти. Загалом у 2026 році на виплати за “Ветеранським спортом” спрямували понад 1,2 мільярда гривень, більш ніж удвічі більше від суми, яку передбачали спочатку. У Мінветеранів зазначають, що наразі весь доступний фінансовий ресурс програми вичерпаний. Для проведення ще одного етапу необхідно було б додаткове фінансування з державного бюджету.

“У жовтні новий етап подання заявок у Дії не відкриватиметься, а виплати в розмірі 1 500 грн у межах цього етапу не проводитимуться”, — повідомили у Мінветеранів.

Що буде з програмою “Ветеранський спорт” у 2027 році

Повністю відмовлятися від програми у Міністерстві наразі не планують. Мінветеранів працює над можливістю її продовження у 2027 році. Зокрема, відомство хоче перевести “Ветеранський спорт” з експериментального формату на постійну основу. Остаточний формат програми та обсяг її фінансування залежатимуть від можливостей державного бюджету.

У проєкті Державного бюджету на 2027 рік на ветеранську політику загалом передбачено 20,5 мільярда гривень. Це на 3 мільярди гривень більше, ніж у 2026 році.

Водночас саме ця сума стосується ветеранської політики загалом, а не окремо програми “Ветеранський спорт”. Точний обсяг коштів на програму у 2027 році у повідомленні Мінветеранів не назвали.

До теми:

Ветерани можуть отримати до 1 мільйона гривень на бізнес: хто має право на гранти

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Вона хотіла долучитися до війська ще на початку повномасштабного вторгнення, у 2022. Тоді дівчині було 19 років. Разом із подругою вони прийшли до військкомату в Бахмуті, але отримали відмову, бо надто молодих дівчат не хотіли брати на службу. Мине кілька років і вона все ж домоглася свого, вступила у військо, отримала позивний “Нефера” і зараз несе службу на посаді бойової медикині.

Про Бахмут, який став для неї домом, евакуацію, рішення повернутися з-за кордону та ставлення до жінок у війську Ілона розповіла редакції Бахмут IN.UA.

“Мені просто подобалося там жити”: яким Ілона пам’ятає Бахмут

Ілона не народилася в Бахмуті, але він для неї став домом. До цього міста її родина переїхала у 2017 році, коли дівчина вступила на навчання. Бахмут став для неї близьким. Хоча переїзд у підлітковому віці був доволі різким, але, згадує “Нефера”, вона швидко знайшла у новому місті й друзів.

“Насправді мені дуже там подобалося. У мене, попри те, що я переїхала туди доволі різко, з’явилося багато друзів. Мені просто подобалося там жити, там усе було чудово. Я думаю, якби не було повномасштабної війни, я б, певно, нікуди звідти не поїхала”, — каже “Нефера”.

Особливо їй запам’ятала Верхній та Нижній парки, це було одне з улюблених місць. У дні міських свят там проводили ярмарки, куди вона приходила разом із друзями. Сам Бахмут, говорить дівчина, постійно змінювався.

“Місто розвивалося, там завжди було щось нове, нічого стояло на місці. Воно буквально зростало на очах”, — пригадує дівчина.

Повномасштабне вторгнення Ілона зустріла в Бахмуті

24 лютого 2022 року дівчина була в Бахмуті. Перший час, пригадує вона, у місті було відносно спокійно. Але до Бахмута поступово приїжджали люди з населених пунктів, де вже тривали активні бойові дії. Згодом ситуація почала змінюватися. Особливо відчутним це стало після травня.

“Звісно, ти розумієш, що це страшно, бо все-таки чуєш вибухи, розумієш, що воно поруч. А от після травня це було вже жахливо”.

У травні 2022 року героїня згадує, що неподалік від свого будинку отримала осколкове поранення. Попри це, одразу виїжджати з міста вона не захотіла:

“Я не хотіла виїжджати, тому що сподівалася, що, можливо, все зміниться на краще. Можливо, війна до нас не дійде”.

Дівчина залишалася в Бахмуті до кінця літа. Евакуювалася у останніх днях серпня. Переконували виїхати її рідні та друзі, зокрема ті, хто перебував за кордоном. У певний момент, каже дівчина, вона усвідомила, що залишаючись, ризикує потрапити під ще сильніші обстріли або опинитися в окупації. Наприкінці серпня вона виїхала з Бахмута автомобілем знайомих у напрямку Краматорська. Вже звідти евакуюватися допомогли волонтери.

Більшість пам’ятних речей забрати не вдалося. Дитячі фотографії, іграшки та інші особисті речі залишалися у квартирі батьків.

“Всі фото, якісь дитячі іграшки. На жаль, воно просто все згоріло”, — каже дівчина у розмові.

Наша героїня проживала у районі вулиці Ювілейної, неподалік від кінотеатру. Житловий масив там практично знищений.

“Я хотіла додому, а повернутися було просто нікуди”

Після Краматорська дівчина вирішила їхати далі. Спочатку вона ще думала залишитися в Україні ближче до Бахмута. Проте рідні переконували не ризикувати, адже безпекова ситуація могла швидко змінитися й у Краматорську. За кілька днів дівчина виїхала до Чехії, де на той момент були знайомі її родини. Можливості розпочати нове життя там були, пригадує героїня у розмові: можна було вивчати мову, шукати роботу. Проте адаптуватися морально їй було складно.

“Мені було там важко, бо я розуміла, що хочу додому, а повернутися було просто нікуди. А жити серед чужих людей за кордоном було також дуже важко морально”, — пояснює вона.

Тоді бажання повернутися в Україну та долучитися до війська нікуди не зникало. Насправді вперше вона намагалася долучитися до Сил оборони ще тоді, коли жила в Бахмуті разом з товаришкою. Їй було 19 років, її подрузі, 18. Разом вони прийшли до військкомату та попросили взяти їх на службу:

“Ми дуже просили, щоб нас ще тоді взяли у військо. Нам сказали ні, тому що ми були дуже молоді, ми були жінками, і це було для них дуже критично”.

Пізніше дівчина знову приїхала в Україну з наміром долучитися до війська. Однак, за її словами, на той момент їй фактично пропонували медичний напрям. Парадокс був у тому, що без медичної освіти вона не могла потрапити на відповідну посаду. Тоді дівчина знову повернулася за кордон. До України приїжджала на кілька місяців, займалася волонтерством і допомагала зі зборами. Ситуацію змінили соцмережі. Героїня почала бачити історії інших молодих жінок, які долучалися до війська — зокрема як операторки дронів та медикині. Тоді вона вирішила спробувати ще раз.

“Я просто купила квиток, зв’язалася з бригадою, в яку хотіла йти. Мені сказали, що так, це можливо, але ми маємо з тобою поговорити вже вживу”.

Так, донеччанка повернулася в Україну, зустрілася з представниками підрозділу, а приблизно за місяць підписала контракт.

Від FPV-пілотки до бойової медикині

Спочатку у війську “Нефера” стала FPV-пілоткою. Назву своєї бригади та місце служби вона просить не публікувати з міркувань безпеки. Служить дівчина у ЗСУ СБС. Згодом її робота змінилася. Нині вона, бойова медикиня.

Медичної освіти дівчина не має, але зараз це не заважає працювати. Адже дівчина за направленням командування проходила додаткове спеціалізоване навчання. Вона зізнається: на початку служби їй бракувало досвіду та розуміння того, наскільки непередбачуваною є військова робота.

“Я думала, що це все легко буде. Мені просто не вистачало досвіду, розуміння чогось. Тому що це війна, і тут не буде все так, як я планую. Тут завжди все може змінитися”, — розмірковує “Нефера”.

Одним із неочікуваних для військовослужбовиці викликів стало ставлення до жінок у війську. Дівчина говорить, що частково розуміє, звідки виникає така реакція. Для багатьох чоловіків присутність жінок безпосередньо у військових професіях досі є незвичною.

“Можливо, вони просто не розуміють, чому ми сюди прийшли і з якою ціллю. Можливо, вони хвилюються, бо вважають, що якщо жінка, то вона може бути слабшою. Хоча, як показує практика, це не зовсім так”, — каже військова.

За її словами, найбільше ставлення змінюється тоді, коли люди бачать результати роботи:

“Якщо ти показуєш себе як достойна людина, яка може виконувати ту чи іншу роботу, то ставлення до тебе завжди зміниться у кращу сторону”.

“Нефера” переконана, що військовим варто звикати до того, що жінок у Силах оборони ставатиме більше. Вона додає, що багато дівчат хочуть воювати, і багато ще прийдуть у військо. Тому треба до цього ставитися більш спокійно і ставитися до них як до рівних. Ми запитали героїню і про те, що допомагає їй триматися у складні часи. Як поділилася “Нефера”, коли їй стає морально складно, однією з головних опор для неї, стає коханий. Він також військовослужбовець і має більше досвіду служби. Вони обговорюють складні ситуації, а його поради, говорить дівчина, завжди допомагають їй.

Напередодні Дня захисників і захисниць “Нефера” не говорить про власну службу як про щось виняткове. Натомість згадує інших військових, які, на її думку, зробили значно більше.

“Мені б дуже хотілося, щоб у всіх захисників, які наразі воюють і захищають нашу країну, нашу націю, все було добре. Щоб вони берегли своє здоров’я. І щоб скоріше це все закінчилося, і ми всі були вдома”.

До теми:

“Я зустріла повномасштабну війну на роботі”: історія бахмутянки Світлани Стор’євої, яка 8 років працювала в ДСНС

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!