Маленький Лас-Вегас: як Бахмут у 2016 році бачили тогочасні ВПО

Дмитро Скопіч Скопіч Дмитро 12:00, 22 Вересня 2024
Марина Максименко – одна з ВПО, яка переїхала до Бахмута через війну / фото з особистого архіву героїні

Бахмут — місто, яке ще у 2014 році відчуло вплив війни. Мова йде не тільки про бойові зіткнення, але й про тогочасних внутрішньо переміщених осіб — людей, котрі були змушені залишити власні домівки та бігти від російської окупації.

Редакція Бахмут IN.UA робить екскурс в історію та розповідає, як місто зустрічало ВПО у 2016 році та як ці люди адаптувалися в ньому.

Як ВПО бачили Бахмут у 2016 році

Редакція Бахмут IN.UA розповідає історії життя тогочасної студентки Лариси Колодій і колишньої начальниці відділу культури Бахмутської міськради Марина Максименко, які жили у своїх рідних містах та будували плани на майбутнє саме в них. Втім, доля розпорядилась інакше, вирішивши перевірити їх на міцність і витривалість.

Марина Максименко народилася і все життя прожила в місті Шахтарську і жодного разу не бувала в таких містах як Бахмут, Костянтинівка, Краматорськ. Але життя розпорядилося так, що Марина переїхала до Бахмута через початок війни. Жінка швидко зрозуміла, що ситуація не зміниться на краще, а тому треба шукати інші міста для життя. Не останню роль у виборі жінки відіграла колишня однокурсниця, яка запропонувала спробувати себе в державній службі в місті.

У Шахтарську я працювала начальником молоді та спорту в районній держадміністрації, тут мені запропонували посаду начальника відділу культури при виконкомі. Приїхавши до Бахмута, я майже рік жила в сім’ї співробітниці — начальниці юридичного відділу, як мені тоді здавалося чужою, але потім ці люди стали для мене рідними та близькими. Як і саме місто — воно одразу привернуло до себе, і коли я зрозуміла, що воно прийняло мене, то відчула його найкращим і найближчим, хоча Шахтарськ залишатиметься рідним. І мені дуже шкода, що я не можу їздити додому у зв’язку зі службовими обставинами й просто тому, що моє місто зараз не в моїй країні. Зараз в Бахмуті я не відчуваю себе вимушено переселеною людиною, хіба що коли чекаю друзів у гості — попереджаю їх брати із собою пластиковий посуд, бо в мене поки що чотири тарілки, але саме друзі допомагають відчути себе тут рідною і потрібною,

Марина Максименко // ВПО у 2016 році

Марина Максименко на роботі в Бахмуті / фото з особистого архіву героїні

Жінка розповідала, що на минулому місці роботи не завжди була можливість повною мірою застосувати свої вміння, адже часто бракувало ресурсів. Натомість в Бахмуті працювали на багатьох різних напрямках, в яких потрібно постійно чимось дивувати, проводити свята. Наприклад, у 2016 році досить велику популярність мали різноманітні акції від молодого покоління для них же.

Першу таку акцію Марина зі своїм колективом провела у квітні 2015 року – “Бахмут — це Донбас, а Донбас — це Україна”, основна ідея якої стала демонстрація єднання та надання жителям міста змоги висловити свою любов до Батьківщини. Тоді на стадіоні був розтягнутий великий прапор, спеціально пошитий до такого дня. Згодом цей прапор використовували на інших святах, на що колеги з найближчих міст жартували про “Бахмутський патент з розгортання державного прапора”.

У травні 2015 року вперше в місті було проведено свято “Вишиванки”. Також жінка дізналася про традицію вертепів саме у Бахмуті.

Марину тішило, що вона приїхала в місто, де сформувалася велика напрацьована база проведення культурних свят. Це і щорічний бал випускників, і різні цікаві заходи, присвячені підбиттю підсумків соціального проєкту. Спеціалістка була впевнена, що попри складний і невизначений період того часу, міська влада завжди намагалася приділяти якомога більше фінансової участі в культурних заходах

Варто зазначити, що в такій важкій і складній ситуації Марина знайшла позитивні сторони та відкрила в собі нові внутрішні сили

В Бахмуті я почуваюся комфортно і затишно. Колектив і керівний персонал, який мене оточує, допомагає тримати себе в тонусі, і я завжди намагаюся бути на висоті. Круто змінивши своє життя, я зрозуміла, що не потрібно боятися кардинальних змін. Я не з тих людей, які плачуть і жаліють себе, держава, на жаль, виявилася не готовою до проблеми переселенців, але Бахмут дав мені можливість проявити себе, за що йому величезне спасибі. Так, у мене є проблеми, як і в корінних жителів міста, — фінансові, побутові, але в мене є житло, є постійна заробітна плата, і що найголовніше — я у своїй країні й в мене є права громадянина своєї країни. Таким людям, як я, хочеться побажати не падати духом, не впадати у відчай, почуватися впевнено, не сидіти на місці, розвиватися, брати й робити,

Марина Максименко // ВПО у 2016 році

Спогади студентки у 2016 році

Лариса Колодій була студенткою Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов, коли була змушена переїхати до Бахмута разом зі своїм навчальним закладом. 

Після закінчення інституту, дівчина вирішила переїхати до Івано-Франківська. Вона вважає, що попит на її спеціальності — викладач історії та практичний психолог — буде завжди. Івано-Франківськ вона обрала тому, що за територіальним розміром схожий з її рідним містом, але жителів більше і саме місто екологічно чистіше, також там багато друзів і знайомих.

Лариса Колодій – студентка, яка переїхала до Бахмута в 2014 році / фото з особистого архіву героїні

Поки Лариса жила в Бахмуті, її захоплювала атмосфера спокою і тиші міста. Особливо це відчувалося порівняно з її рідним містом, де щодня й уночі було чути постріли та вибухи. За рік життя в Бахмуті дівчина почала помічати його затишок, комфортність, щоправда, шкодує, що молоді в ньому менше, ніж у Горлівці.

Перше моє враження про Бахмут було — тихе, спокійне містечко пенсіонерів, які гуляють із маленькими песиками. Однак, пізніше я помітила наскільки воно красиве, затишне, живе, із зеленими вуличками та парками. Горлівка, звісно, була більше розвинена, але Бахмут комфортніший для життя. Серед молоді побутувала думка, що це маленький “Лас-Вегас?

Лариса Колодій // студентка-ВПО, яка проживала у Бахмуті

Дівчина не почувалася чужою в місті, адже люди дуже гарно ставилися до неї. Вона вважала, що місто її прийняло, проте відмічала проблеми юридичного характеру, зокрема, під час оформлення необхідних документів.

Вимушений переїзд для Лариси прискорив її дорослішання:

“Знаєте, із ситуації завжди є два виходи — негативний і позитивний. Так ось, для мене ця ситуація спрацювала з позитивного боку: я дуже сильно змінилася сама, стала більш дорослою, впевненою, тепер деякі життєві завдання можу вирішувати самостійно. Я перестала боятися багато чого — людей, спілкування. Зміни також помітні в нашому колективі, всіх хлопців війна і горе згуртували, зробили дружнішими, проблеми, що виникають, ми намагаємося вирішувати разом, ділимося досвідом. Особисто для мене це був ривок із підліткової стадії в доросле життя. Це все одно б зі мною сталося свого часу, і не так травматично, проте, коли людина потрапляє в кризову ситуацію, їй доводиться перевиконувати завдання. І я вважаю для себе це позитивним дорогоцінним досвідом”.

Лариса Колодій // студентка-ВПО, яка проживала у Бахмуті

Акція, в якій приймала участь Лариса Колодій / фото з особистого архіву героїні

Для людей, які опинилися в подібній ситуації, Лариса бажала у 2016 році мати поруч близьких людей. Але якщо ситуація складається інакше, то потрібно знайомитися з людьми, шукати гуртки, об’єднання за інтересами, набувати корисних навичок. Бо самому впоратися і розв’язати проблеми буде важче і морально, і психологічно.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Яку зарплату отримує влада Бахмута у 2024 році: огляд

Марія Носуля Носуля Марина 17:00, 11 Вересня 2024
Ілюстрація / Бахмут IN.UA

Які зарплати у керівників старостинських округів Іванівського, Опитного, Покровського, Зайцевого, Клинового? Розповідаємо, скільки заробітної плати отримали в евакуації посадовці Бахмута за пів року 2024. Інформацію Бахмут IN.UA надали у відповідь на запит.  

Керівництво Бахмутської військової адміністрації

За період січень-червень 2024 року начальник ВА Бахмута Олексій Рева отримав 691 793 гривень. 

Заробітна плата керівництва Бахмута / скриншот 

Найбільше очільник Бахмута отримав у травні 2024 — 189 024 гривень. 

 Бахмут IN.UA писали про виплати керівництву міста за час повномасштабної війни. 

 У 2022  зарплатня Олексія Реви виглядала наступним чином:

  • Січень — 0, 00 гривень;
  • Лютий — 0, 00 гривень;
  • Березень — 0, 00 гривень;
  • Квітень — 0, 00 гривень;
  • Травень — 0, 00 гривень;
  • Червень — 0, 00 гривень;
  • Липень — 76615, 24 гривень;
  • Серпень — 84680, 00 гривень;
  • Вересень — 96020, 00 гривень;
  • Жовтень —  96020, 00 гривень;
  • Листопад — 0, 00 гривень;
  • Грудень — 205709, 34 гривень.

Загалом за 2022 рік мер отримав понад 500 тисяч гривень зарплати.

З січня по жовтень 2023 року Олексій Рева отримав понад 1 мільйон гривень.

Заступник начальника ВА Олександр Марченко за пів року 2024 отримав 666 691 гривень заробітної платні, заступник Сергій Родін — 288 096 гривень, секретарка міськради Ганна Петриєнко-Полухіна — 700 299 гривень:

Заробітна плата секретаря та заступника начальника МВА / скриншот

Оплата посадовців складається з окладу та надбавок, а саме: премії, високі досягнення у праці, ранг, оздоровлення, матеріальна допомога на розв’язання соціально-побутових питань, відрядження, невикористані відпустки.

Старости округів територіальної громади

З січня по червень 2024 року старости сіл Бахмутської громади отримали: 

  • Данько Олена, село Іванівське, — 373 463 гривень; 
  • Костюченкова Олена, староста Опитного — 351 293 гривень;
  • Пономаренко Олександр, староста села Зайцеве — 475 441 гривень;
  • Федоренко Павло, село Покровське, — 383 570 гривень; 
  • Смолярчук Юлія, староста Клинового, — 383 522 гривень. 
Заробітна плата старост Бахмутської громади / скриншоти
Старостинські округи Бахмута: зарплата / скриншот

Крім окладу посадовці отримали щомісячні премії, надбавки за досягнення, а також періодичні відрядження, одноразову матеріальну допомогу на розв’язання соціально-побутових питань у більш як 50 тисяч гривень. 

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Хто такий денис пушилін: досьє на ватажка “днр”

Валентина Твердохліб 14:30, 6 Вересня 2024
Ілюстрація Бахмут IN.UA

Пушилін регулярно фігурує в новинах окупаційної влади, це другий ватажок терористичного угрупування так званої “донецької народної республіки”. Як денис пушилін опинився на цій “посаді” та звідки він родом?

Редакція зібрала детальне досьє на колаборанта

Денис пушилін: зв’язок з Україною

Денис пушилін народився 9 травня 1981 року у Макіївці Донецької області. З 2014 року рідне місто колаборанта є окуповане російськими військами.

Пушилін закінчив Макіївський міський ліцей, пробував навчатися у Донбаській національній академії будівництва і архітектури на факультеті економіки, маркетингу і менеджменту, але не завершив навчання. Після ліцею денис пушилін служив у рядах Нацгвардії України у Криму.

У 2013 році денис пушилін очолив новостворену політичну партію “Ми маємо мету” (скорочено — “МММ”). Від цієї політичної сили балотувався у Верховну Раду на 94-му окрузі в Київській області. За результатами виборів на округу зайняв 19 місце, отримавши 0,08% голосів. У заяві про реєстрацію партії “МММ” метою її діяльності було “сприяння зміцненню і відродженню України, як незалежної, правової, демократичної, суверенної і сучасної держави”.

Партія “МММ”, денис пушилін крайній справа / фото соцмережі

Денис пушилін: кар’єра “днр”

5 квітня 2014 року пушилін став заступником так званого “народного губернатора” Донецької області павла губарєва, після чого очолив мітинг жителів Донецька. 7 квітня було проголошено створення “днр”, а пушилін став співголовою тимчасового уряду. 15 травня 2014 року став головою “верховної ради днр”, що на той момент було найвищою посадою в так званій республіці.

9 листопада 2014 року тодішній голова “днр” олександр захарченко призначив пушиліна постійним повноважним представником республіки на переговорах тристоронньої контактної групи в Мінську.

пушилін і захарченко
денис пушилін і тодішній голова днр олександр захарченко / фото росджерела

Денис пушилін: голова “днр” і політична кар’єра в росії

31 серпня 2018 року в Донецьку вбили олександра захарченка і тимчасовим виконувачем обов’язків голови днр було оголошено його заступника дмитра трапезникова. Однак 6 вересня виконуючий обов’язки генерального прокурора днр андрій співак оголосив це рішення незаконним. Він відправив звернення до пушиліна і поклав на народну раду днр обов’язок призначити нового очільника так званої “республіки”, новий склад ради міністрів і центральної виборчої комісії.

7 вересня депутати народної ради днр призначили пушиліна тимчасовим виконувачем обов’язків голови днр до виборів, що були призначені на 11 листопада 2018 року. 20 листопада 2018 року денис пушилін, набравши 60,85% голосів на “виборах”, офіційно став головою “днр”.

Наприкінці 2021 року пушилін почав ще й політичну кар’єру у росії — став членом партії “єдіная росія” і урочисто отримав партійний квиток від дмитра медведєва.

пушилін на з’їзді партії “єдіная росія” / фото росджерела

Денис пушилін: створення приводів до повномасштабної війни

На початку 2022 року пушилін заявив про “загрозу загострення військово-політичного конфлікту з Україною”. А вже 18 лютого був розіграний масштабний спектакль. Ватажок “днр” заявив, що “ситуація йде до війни і українські війська можуть почати вторгнення в будь який момент”. У той же день в Донецьку увімкнули сирени і пушилін оголосив про евакуацію з днр до росії. При цьому евакуюватися чоловікам віком від 18 до 55 років не дозволили, їх не випускали за межі ордло.

Тоді ж, зважаючи на загострення ситуації, Україна запропонувала провести позачергове засідання Тристоронньої контактної групи. Та представники окупаційних адміністрацій відмовились від зустрічі.

21 лютого 2022 року пушилін поїхав у москву, де підписав з путіним договір про дружбу, співпрацю та взаємну допомогу між росією і днр. Після підписання документа він заявив, що “кордони днр мають бути в межах Донецької області України”.

денис пушилін на прийомі в путіна / фото росджерела

Денис пушилін: санкції і воєнні злочини

29 квітня 2014 року дениса пушиліна включили до списку осіб, щодо яких введено санкції — заборону на в’їзд та заморожування активів до ЄС. 12 травня його включили до списку санкцій Канади, 20 червня — до списку санкцій США. Також він включений до списків санкцій Австралії, Швейцарії, Ліхтенштейну, Норвегії, Японії і Нової Зеландії.

У травні 2014 року пушиліна оголосили в розшук за скоєння дій з метою повалення конституційного ладу і захоплення державної влади.

За даними організації Human Rights Watch, яка займається моніторингом і розслідуванням порушень прав людини, пушилін може бути причетний до скоєння військових злочинів у ході боїв та блокади Маріуполя. Зокрема, до перешкоди гуманітарної допомоги і евакуації та злочинів проти людства.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Кожен має допомагати фронту: сім думок військових про війну, мобілізацію та цивільних

Як військові сприймають мобілізацію? Як ставляться до зросійщення? Що думають про відповідальність кожного українця в цій війні? “Характер” – медіа, що працює з усіма аспектами […]

швейне виробництво

Сумки з бахмутською душею: як бахмутянин запустив швейне виробництво

Бахмутянин Вадим Глущенко виїхав з рідного міста 10 років тому. Спочатку він жив за кордоном, але все ж таки вирішив повернутися до України. Тут він […]

“Так гарно, як вдома, не буде ніде”: бахмутянка Каріна Тренбач поділилась історією життя в Гадячі

Бахмутянка Каріна Тренбач зараз проживає у Гадячі на Полтавщині, але народилась та виросла в Бахмуті. Дівчина багато подорожувала Україною та встигла побачити чимало інших міст, […]

“Це був останній потяг з Покровська”: як проходить евакуація на Донеччині. Відеорепортаж

Евакуація з Покровська потягом більше не проводиться, тепер відправним пунктом став Павлоград. Як донеччани рятуються від війни евакуацією відзняв наш відеооператор Роман Потапенко. Покровськ, евакуація […]

Троянди в евакуації: як бахмутяни святкували день власного міста в Дніпрі

14 вересня Бахмут мав би відсвяткувати свій 453 день народження. Попри те, щш місто було зруйноване та окуповане російською армією, бахмутяни не впадають у відчай. […]