Вже майже рік в Україні триває повномасштабна війна. За цей час російські окупанти вчинили безліч злочинів, деякі з них відверто не вкладаються в голову: знущання, тортури, зґвалтування. Які механізми правосуддя може залучити Україна, аби домогтися справедливості щодо російських воєнних злочинців? Ми зібрали головне з матеріалу медіа НВ, коментує експерт національного та міжнародного кримінального права, Гюндуз Мамедов.

Станом на 22 грудня в Україні маємо вже понад 100 тисяч проваджень щодо наслідків збройного конфлікту. 

Що вже зроблено?

Щодо конкретних міжнародних злочинів, то жодна національна судово-правова система не здатна самостійно впоратися з таким величезним масивом. Тому ми звертаємося до всіх інших механізмів правосуддя, які доповнюють національні зусилля. Насамперед це Міжнародний кримінальний суд. 

Наразі триває важливий дискурс щодо того, як покарати максимальну кількість воєнних злочинців за всі міжнародні злочини. 

В Україні зараз найбільше обговорюється створення Трибуналу по агресії, тобто спеціального трибуналу, який судитиме російську верхівку за один із чотирьох найтяжчих міжнародних злочинів — злочин агресії. Ця модель пропонується тому, що Міжнародний кримінальний суд у нашому випадку не має юрисдикції розглядати злочин агресії через те, що Росія (як, до речі, і Україна) не ратифікувала Римський статут. Трибунал по агресії, у разі здобуття відповідної підтримки, може подолати імунітети глав держави, і це, безумовно, плюс. 

Має сенс розглянути альтернативний варіант. Наприклад, внесення змін до Римського статуту. Про це, до речі, 5 грудня, на цьогорічній Асамблеї Римського статуту, говорив прокурор МКС Карім Хан.

Зміни можуть стосуватися ретроспективності покарання за злочин агресії; поширення на держави, що не ратифікували цього документа, і розширення кола осіб, відповідальних за злочин агресії, передбачивши співучасть.

Натомість посилити й легітимізувати національну систему можна з допомогою міжнародного елемента, впровадивши так званий гібридний механізм правосуддя.

Крім того, не варто забувати про принцип універсальної юрисдикції, який відображає спроби різних держав сприяти покаранню за особливо тяжкі злочини, що становлять загрозу для всього світу (тобто за найтяжчі міжнародні злочини), незалежно від місця вчинення. У контексті ситуації в Україні цей принцип украй актуальний. У публічному просторі комунікується, що понад 20 держав займаються розслідуваннями міжнародних злочинів, вчинених в Україні. Більш-менш чітку інформацію можна знайти про 18 із них. Такі розслідування насамперед пов’язані із масовою хвилею українських біженців до інших держав. Серед них чимало жертв, що звертаються до місцевих правоохоронних органів. 

Читайте також: Чи можуть військові використовувати майно цивільних: пояснення від військового юриста

На що чекати?

Цілий ряд держав на рівні парламентів і міжнародних організацій підтримали створення Трибуналу по агресії. Але якщо заглибитися, виявиться, що в реальності все значно складніше. Більшість резолюцій мають політико-декларативний характер і не пропонують реальних кроків, які наблизили б нас до справедливості, а дискусії щодо моделі досі тривають.

Маємо чітко розуміти, що саме ми, українці, найбільше зацікавлені в тому, щоб усі епізоди війни були розслідувані, а злочинці — покарані. 

Головне — перемогти на полі бою й відновити територіальну цілісність. 

Також маємо донести до наших партнерів, що майбутній суд за жодних обставин не є предметом торгів. Кожен воєнний злочинець має розуміти невідворотність покарання. Так, Росія — держава з найбільшим ядерним арсеналом, і ми мусимо це враховувати, але це не може бути аргументом для того, щоб жертвувати правами потерпілих.

І, зрештою, ми маємо визнати, що правосуддя — довгий шлях. Тож сподіватися на те, що 2023-го ми почуємо вирок російському політичному та воєнному керівництву, було б наївно. 

Фото: ілюстративне, Getty Images

Читайте також: У Європарламенті ПВК «Вагнер» можуть визнати терористичною організацією: що це означає?

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

На тимчасово окупованих територіях Донецької області діє система автоматичної передачі персональних даних мобілізованих і контрактників до похоронних підприємств.

Про це повідомили активісти руху спротиву “Жовта Стрічка”.

Мобілізація на окупованій Донеччині

Активісти руху “Жовта Стрічка” з Донецька повідомили, що після мобілізації або підписання контракту з окупаційними структурами персональні дані людини автоматично передаються до похоронного підприємства.

Йдеться про повний пакет інформації: ім’я, адресу проживання, контакти родичів, а також інші персональні дані. За словами активістів, ці відомості одразу отримує ГУП “Ритуал” — похоронне агентство, яке фактично має монополію на всі ритуальні послуги на окупованій території.

Саме ця структура обслуговує більшість поховань військових і цивільних на ТОТ Донеччини та щороку приносить окупаційній адміністрації та своїм керівникам із росії сотні мільйонів рублів прибутку.

Активісти наголошують, що стрімке зростання “Ритуалу” безпосередньо пов’язане з війною та масштабною примусовою мобілізацією.

До теми:

Занедбане післясмерття. Що відбувається на кладовищах окупованої Донеччини, і скільки коштує замовити догляд за могилою

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Протягом минулої доби російські війська здійснили щонайменше 66 атак на Донеччині, найбільше штурмів — на Покровському напрямку. Донеччина залишається основним епіцентром бойових дій в Україні.

Про актуальну ситуацію на фронті, читайте в матеріалі Бахмут IN.UA.

Бої за Покровськ

Станом на ранок 26 січня 2026 року на Донецьких напрямках зафіксовано 66 бойових зіткнень. Про це йдеться в оперативному зведенні Генерального штабу ЗСУ.

Найбільш інтенсивні бої тривали на таких напрямках:

• Покровський напрямок — 41 атака. Військові зупинили штурми поблизу Шахового, Родинського, Мирнограда, Покровська, Котлиного, Удачного та в напрямку Новопавлівки.
• Лиманський напрямок — 12 атак у районах Сергіївки, Дробишевого, Колодязів, Новоселівки та Зарічного.
• Костянтинівський напрямок — 9 атак поблизу Плещіївки, Клебан-Бика, Щербинівки та в напрямку Костянтинівки.
• Слов’янський напрямок — 2 атаки в районі Платонівки та у бік Ямполя.
• Краматорський напрямок — 2 атаки в районі Оріхово-Василівки та у бік Бондарного.

Таким чином, понад половина всіх бойових зіткнень на фронті за добу припала саме на Донеччину. Загалом їх було 138.

Зазначимо, що вчора росіянам вдалося просунутися на Донеччині, у Васюківці та Шаховому. Тривають бої по всій лінії фронту.

Втрати рф, 26 січня

• особовий склад — 1020 осіб;
• танки — 3;
• оньовані машини — 1;
• артилерійські системи — 32;
• реактивні системи залпового вогню (РСЗВ) — 2;
• безпілотні літальні апарати — 917;
• автомобільна техніка — 147 одиниць;
• спеціальна техніка — 1 одиниця.

До теми:

ЗСУ зірвали наступ окупантів під Покровськом: знищено танк і ББМ

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!