Вже майже рік в Україні триває повномасштабна війна. За цей час російські окупанти вчинили безліч злочинів, деякі з них відверто не вкладаються в голову: знущання, тортури, зґвалтування. Які механізми правосуддя може залучити Україна, аби домогтися справедливості щодо російських воєнних злочинців? Ми зібрали головне з матеріалу медіа НВ, коментує експерт національного та міжнародного кримінального права, Гюндуз Мамедов.

Станом на 22 грудня в Україні маємо вже понад 100 тисяч проваджень щодо наслідків збройного конфлікту. 

Що вже зроблено?

Щодо конкретних міжнародних злочинів, то жодна національна судово-правова система не здатна самостійно впоратися з таким величезним масивом. Тому ми звертаємося до всіх інших механізмів правосуддя, які доповнюють національні зусилля. Насамперед це Міжнародний кримінальний суд. 

Наразі триває важливий дискурс щодо того, як покарати максимальну кількість воєнних злочинців за всі міжнародні злочини. 

В Україні зараз найбільше обговорюється створення Трибуналу по агресії, тобто спеціального трибуналу, який судитиме російську верхівку за один із чотирьох найтяжчих міжнародних злочинів — злочин агресії. Ця модель пропонується тому, що Міжнародний кримінальний суд у нашому випадку не має юрисдикції розглядати злочин агресії через те, що Росія (як, до речі, і Україна) не ратифікувала Римський статут. Трибунал по агресії, у разі здобуття відповідної підтримки, може подолати імунітети глав держави, і це, безумовно, плюс. 

Має сенс розглянути альтернативний варіант. Наприклад, внесення змін до Римського статуту. Про це, до речі, 5 грудня, на цьогорічній Асамблеї Римського статуту, говорив прокурор МКС Карім Хан.

Зміни можуть стосуватися ретроспективності покарання за злочин агресії; поширення на держави, що не ратифікували цього документа, і розширення кола осіб, відповідальних за злочин агресії, передбачивши співучасть.

Натомість посилити й легітимізувати національну систему можна з допомогою міжнародного елемента, впровадивши так званий гібридний механізм правосуддя.

Крім того, не варто забувати про принцип універсальної юрисдикції, який відображає спроби різних держав сприяти покаранню за особливо тяжкі злочини, що становлять загрозу для всього світу (тобто за найтяжчі міжнародні злочини), незалежно від місця вчинення. У контексті ситуації в Україні цей принцип украй актуальний. У публічному просторі комунікується, що понад 20 держав займаються розслідуваннями міжнародних злочинів, вчинених в Україні. Більш-менш чітку інформацію можна знайти про 18 із них. Такі розслідування насамперед пов’язані із масовою хвилею українських біженців до інших держав. Серед них чимало жертв, що звертаються до місцевих правоохоронних органів. 

Читайте також: Чи можуть військові використовувати майно цивільних: пояснення від військового юриста

На що чекати?

Цілий ряд держав на рівні парламентів і міжнародних організацій підтримали створення Трибуналу по агресії. Але якщо заглибитися, виявиться, що в реальності все значно складніше. Більшість резолюцій мають політико-декларативний характер і не пропонують реальних кроків, які наблизили б нас до справедливості, а дискусії щодо моделі досі тривають.

Маємо чітко розуміти, що саме ми, українці, найбільше зацікавлені в тому, щоб усі епізоди війни були розслідувані, а злочинці — покарані. 

Головне — перемогти на полі бою й відновити територіальну цілісність. 

Також маємо донести до наших партнерів, що майбутній суд за жодних обставин не є предметом торгів. Кожен воєнний злочинець має розуміти невідворотність покарання. Так, Росія — держава з найбільшим ядерним арсеналом, і ми мусимо це враховувати, але це не може бути аргументом для того, щоб жертвувати правами потерпілих.

І, зрештою, ми маємо визнати, що правосуддя — довгий шлях. Тож сподіватися на те, що 2023-го ми почуємо вирок російському політичному та воєнному керівництву, було б наївно. 

Фото: ілюстративне, Getty Images

Читайте також: У Європарламенті ПВК «Вагнер» можуть визнати терористичною організацією: що це означає?

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Навесні 2025 року було ініційовано проєкт “Спільне бачення нового дому”, щоб знайти довгострокові рішення для забезпечення житлом мешканців Бахмутської громади. У межах проєкту провели масштабне опитування громади, щоб дізнатися потреби самих бахмутян. Адже метою проєкту є не просто будівництво житла, а об’єднання людей.

Результатом проєкту стало дослідження та спільне бачення мешканців, яким має бути житловий квартал для бахмутян. Результати дослідження публікує міжнародний фонд “Відродження”.

“Спільне бачення нового дому”: результати дослідження

Опубліковано комплексне дослідження “Спільне бачення нового дому: передпроєктне обговорення житлового кварталу для ВПО з Бахмута”. У ньому зібране дослідження потреб бахмутян в евакуації та зібрані підходи до створення нового житла для ВПО Бахмутської громади. Передпроєктне дослідження реалізували в широкому партнерстві: Бахмутська міська військова адміністрація, ГО “Бахмутська фортеця”, “Антикризовий медіа-центр. Донеччина” та урбаністична коаліція Ro3kvit.

Дослідження базується на внутрішньому опитуванні ВПО Бахмутської громади, інтерв’ю, онлайн-воркшопі зі спільного формування бачення майбутнього житла, а також аналізі житлової політики та українських практик.

Розробником дослідження виступила урбаністична коаліція Ro3kvit. Фахівці розробили концепцію, методологію, провели дослідження, аналізували дані і підготували фінальний документ.

У висновках дослідження йдеться про необхідність використання кількох моделей заселення людей з урахуванням різних життєвих ситуацій. Основний фокус рекомендацій спрямований на розвиток муніципального орендного та тимчасового житла, а також формування просторових рішень, що враховують повсякденні практики бахмутян, принципи безбар’єрності та умови для збереження й розвитку спільноти.

Що виявило дослідження

Ключова суть:

1. Житлова проблема є довгостроковою, а не тимчасовою. Більшість ВПО з Бахмута не розглядають швидке повернення як реалістичний сценарій.
2. Люди потребують постійного, а не тимчасового житла.
3. Важливе не лише саме помешкання, а й якість середовища: інфраструктура, школи, медицина, транспорт, робочі місця.
4. Переселенці хочуть бути залученими до планування майбутнього житла та розвитку спільнот.

Основні висновки проєкту “Спільне бачення нового дому”

1. ВПО не задовольняє модель короткострокового розселення (модульні містечка, гуртожитки).
2. Люди прагнуть повноцінного житла з правом власності або довгострокового користування.
3. Для багатьох важливо зберегти соціальні зв’язки з Бахмутською громадою.
4. Є високий рівень психологічної вразливості через втрату дому.
5. Вибір місця проживання залежить від: доступності роботи, освіти для дітей, медичних послуг, безпеки регіону.

Рекомендації дослідження

1. Розробляти системні програми постійного житла, а не тимчасові рішення.
2. Передбачати механізми співфінансування або доступної іпотеки.
3. Залучати ВПО до планування житлових проєктів.
4. Створювати житлові рішення разом із розвитком інфраструктури.
5. Підтримувати формування локальних спільнот переселенців.
6. Враховувати різні типи домогосподарств (сім’ї з дітьми, літні люди, люди з інвалідністю).
7. Інтегрувати психологічну та соціальну підтримку.

Головний меседж дослідження

Йдеться не просто про дах над головою. Мова про створення повноцінного, безпечного, сталого середовища для життя бахмутян, які втратили свої домівки, з урахуванням їхніх потреб, досвіду та бачення майбутнього.

Це дослідження є основою для формування реальної житлової політики щодо ВПО з Бахмута, орієнтованої на довгострокове відновлення життя, а не тимчасове вирішення проблеми.

Ознайомитись з повним текстом передпроєктного дослідження “Спільне бачення нового дому” можна за покликанням.

Читайте також:

• Проєкт “Бахмут-Гоща” у фактах і датах: що відомо про будівництво житла для бахмутян на Рівненщині
• Без громадського транспорту й роботи:чому переселенцям у селах не так легко адаптуватися до нових умов
• Які програми забезпечують житлом ВПО в Україні та на що можна податися, аби отримати оселю: розпитали у Мінрозвитку

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Російська армія має нові просування на Донеччині. Ворог пройшов вперед на Слов’янському напрямку фронту.

Про ситуацію на фронті повідомляє Бахмут IN.UA.

Просування рф на Донеччині, дані на 2 березня

За даними аналітиків DeepState, протягом минулої доби, 1 березня, російська армія мала просування на Слов’янському напрямку фронту. Ворог пройшов вперед поблизу села Платонівка Сіверської громади.

Загалом, за твердженням Генштабу, минулої доби на Слов’янському напрямку українські захисники зупинили 20 атак. Росіяни намагалися просунутись вперед у районах Ямполя, Дронівки, Платонівки, Закітного, Різниківки і в напрямку Рай-Олександрівки.

Втрати рф за 1 березня

За даними Генштабу ЗСУ, протягом 1 березня російська армія втратила:

• близько 960 військових;
• 4 танки;
• 3 бойових броньованих машин;
• 74 артилерійських систем;
• 3 РСЗВ;
• 5 засобів ППО;
• 1810 БПЛА оперативно-тактичного рівня;
• 247 одиниць автомобільної техніки;
• 1 одиницю спецтехніки.

Читайте також:

• На Донеччині змінили час комендантської години: що потрібно знати мешканцям
• Евакуація з Дружківки із розселенням: які варіанти житла пропонують людям
• “Забиратиме поліція і передаватимуть в органи опіки”: як на Донеччині вилучатимуть дітей з родин, які відмовляються від евакуації

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!