Вже майже рік в Україні триває повномасштабна війна. За цей час російські окупанти вчинили безліч злочинів, деякі з них відверто не вкладаються в голову: знущання, тортури, зґвалтування. Які механізми правосуддя може залучити Україна, аби домогтися справедливості щодо російських воєнних злочинців? Ми зібрали головне з матеріалу медіа НВ, коментує експерт національного та міжнародного кримінального права, Гюндуз Мамедов.

Станом на 22 грудня в Україні маємо вже понад 100 тисяч проваджень щодо наслідків збройного конфлікту. 

Що вже зроблено?

Щодо конкретних міжнародних злочинів, то жодна національна судово-правова система не здатна самостійно впоратися з таким величезним масивом. Тому ми звертаємося до всіх інших механізмів правосуддя, які доповнюють національні зусилля. Насамперед це Міжнародний кримінальний суд. 

Наразі триває важливий дискурс щодо того, як покарати максимальну кількість воєнних злочинців за всі міжнародні злочини. 

В Україні зараз найбільше обговорюється створення Трибуналу по агресії, тобто спеціального трибуналу, який судитиме російську верхівку за один із чотирьох найтяжчих міжнародних злочинів — злочин агресії. Ця модель пропонується тому, що Міжнародний кримінальний суд у нашому випадку не має юрисдикції розглядати злочин агресії через те, що Росія (як, до речі, і Україна) не ратифікувала Римський статут. Трибунал по агресії, у разі здобуття відповідної підтримки, може подолати імунітети глав держави, і це, безумовно, плюс. 

Має сенс розглянути альтернативний варіант. Наприклад, внесення змін до Римського статуту. Про це, до речі, 5 грудня, на цьогорічній Асамблеї Римського статуту, говорив прокурор МКС Карім Хан.

Зміни можуть стосуватися ретроспективності покарання за злочин агресії; поширення на держави, що не ратифікували цього документа, і розширення кола осіб, відповідальних за злочин агресії, передбачивши співучасть.

Натомість посилити й легітимізувати національну систему можна з допомогою міжнародного елемента, впровадивши так званий гібридний механізм правосуддя.

Крім того, не варто забувати про принцип універсальної юрисдикції, який відображає спроби різних держав сприяти покаранню за особливо тяжкі злочини, що становлять загрозу для всього світу (тобто за найтяжчі міжнародні злочини), незалежно від місця вчинення. У контексті ситуації в Україні цей принцип украй актуальний. У публічному просторі комунікується, що понад 20 держав займаються розслідуваннями міжнародних злочинів, вчинених в Україні. Більш-менш чітку інформацію можна знайти про 18 із них. Такі розслідування насамперед пов’язані із масовою хвилею українських біженців до інших держав. Серед них чимало жертв, що звертаються до місцевих правоохоронних органів. 

Читайте також: Чи можуть військові використовувати майно цивільних: пояснення від військового юриста

На що чекати?

Цілий ряд держав на рівні парламентів і міжнародних організацій підтримали створення Трибуналу по агресії. Але якщо заглибитися, виявиться, що в реальності все значно складніше. Більшість резолюцій мають політико-декларативний характер і не пропонують реальних кроків, які наблизили б нас до справедливості, а дискусії щодо моделі досі тривають.

Маємо чітко розуміти, що саме ми, українці, найбільше зацікавлені в тому, щоб усі епізоди війни були розслідувані, а злочинці — покарані. 

Головне — перемогти на полі бою й відновити територіальну цілісність. 

Також маємо донести до наших партнерів, що майбутній суд за жодних обставин не є предметом торгів. Кожен воєнний злочинець має розуміти невідворотність покарання. Так, Росія — держава з найбільшим ядерним арсеналом, і ми мусимо це враховувати, але це не може бути аргументом для того, щоб жертвувати правами потерпілих.

І, зрештою, ми маємо визнати, що правосуддя — довгий шлях. Тож сподіватися на те, що 2023-го ми почуємо вирок російському політичному та воєнному керівництву, було б наївно. 

Фото: ілюстративне, Getty Images

Читайте також: У Європарламенті ПВК «Вагнер» можуть визнати терористичною організацією: що це означає?

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Графік відпусток є обов’язковим для всіх роботодавців в Україні — незалежно від кількості працівників. Він допомагає поєднати виробничі потреби з правом працівників на відпочинок. У Міністерстві юстиції роз’яснили, які вимоги до складання графіка відпусток передбачає законодавство.

Графік відпусток — обов’язок роботодавця

Закон України “Про відпустки” поширюється на всіх працівників, які працюють за трудовим договором — як на підприємствах та в установах, так і у фізичних осіб-підприємців. Відповідно, кожен роботодавець зобов’язаний складати графік відпусток.

Чіткої дати або типової форми для такого документа закон не встановлює. Водночас найпоширенішою практикою є затвердження графіка до початку календарного року. Це дозволяє врахувати специфіку роботи, сезонні навантаження та побажання працівників.

Як затверджується графік відпусток

Черговість надання відпусток визначається графіком, який:

• затверджується роботодавцем за погодженням із профспілкою або іншим представницьким органом трудового колективу;
• доводиться до відома працівників.

Такі вимоги передбачені статтею 79 Кодексу законів про працю України та частиною десятою статті 10 Закону “Про відпустки”.

Що має бути зазначено у графіку

Зазвичай у графіку відпусток вказують:

• вид відпустки;
• дату початку та закінчення;
• тривалість у календарних днях.

Під час складання графіка роботодавець має передбачити:

• щорічну основну відпустку тривалістю не менше 24 календарних днів;
• додаткову відпустку для працівників, які мають дітей до 15 років або дитину з інвалідністю — 10 календарних днів;
• додаткові відпустки за вислугу років (для окремих категорій);
• інші соціальні та додаткові відпустки, передбачені законом або колективним договором.

Чи можна ділити відпустку і хто має пільги

За бажанням працівника щорічну відпустку можна ділити на частини, але одна з них має тривати щонайменше 14 календарних днів.

Окремі категорії працівників мають право на відпустку у зручний для них час. Серед них — неповнолітні, люди з інвалідністю, батьки дітей, одинокі матері та батьки, а також подружжя військовослужбовців.

Графік відпусток може змінюватися або доповнюватися, зокрема у разі прийняття нових працівників. Закон також передбачає перенесення відпустки у випадках тимчасової непрацездатності, наприклад вагітності та пологів або збігу з навчальною відпусткою.

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Працівники, які через стан здоров’я тимчасово не можуть виконувати свої трудові обов’язки та оформлюють лікарняний, мають право на відповідні страхові виплати.

Детальніше про строки та порядок виплати лікарняних коштом ПФУ у 2026 році — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Як нараховують лікарняні у 2026 році

У 2026 році виплату лікарняних, а також інших страхових виплат, здійснює Пенсійний фонд України. Це передбачено реформою, закріпленою в законі України “Про внесення змін до закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування” та “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”.

Підставою для отримання лікарняних є електронний листок непрацездатності (е-лікарняний), яким працівник підтверджує факт тимчасової непрацездатності.

Е-лікарняний формується на основі електронного медичного висновку, який створює лікар. Після цього документ автоматично потрапляє до Електронного реєстру листків непрацездатності, а роботодавець отримує повідомлення про його відкриття в кабінеті страхувальника на Порталі електронних послуг Пенсійного фонду України.

Оплата днів хвороби без оформленого лікарняного не передбачена.

Водночас для нарахування виплат важливо, щоб листок непрацездатності набув статусу “Готовий до сплати”. Перевірити зміну статусу можна в особистому кабінеті на порталі ПФУ.

Для звичайних лікарняних цей статус присвоюється через 7 днів після дати відкриття. Упродовж цього часу лікар має право внести корективи до медичного висновку.

Слід враховувати, що під час воєнного стану через технічні збої в роботі електронних сервісів деякі лікарняні можуть не отримати статус “Готовий до сплати”. У таких випадках бухгалтер підприємства може самостійно здійснити нарахування та виплату лікарняних.

Строки виплат лікарняних за кошти ПФУ

Перші п’ять днів тимчасової непрацездатності оплачує роботодавець. Починаючи з шостого дня, виплати здійснюються коштом Пенсійного фонду України.

Якщо лікарняний триває понад п’ять днів, роботодавець зобов’язаний подати до ПФУ заяву-розрахунок. Це можна зробити через Портал електронних послуг Пенсійного фонду або в паперовій формі з електронною копією до головного управління ПФУ в області чи місті Києві за місцем обліку страхувальника.

У заяві зазначається сума лікарняних, яку має компенсувати Пенсійний фонд. Якщо ж працівник хворів лише п’ять днів, подавати документи до ПФУ не потрібно.

Як і раніше, Пенсійний фонд має перерахувати кошти протягом 10 календарних днів з моменту надходження необхідних документів. У цей період відповідна комісія ухвалює рішення щодо призначення виплат.

У разі позитивного рішення кошти надходять роботодавцю, а працівник отримує лікарняні разом із найближчою заробітною платою — як за перші п’ять днів хвороби, так і за дні, оплачені коштом ПФУ.

Читайте також:

“Це питання виживання”: як в Україні ставляться до ініціативи про 20% ПДВ для ФОПів

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!