З початку повномасштабної війни росії проти України близько 5 мільйонів людей опинилися внутрішньо-перемішеними особами й покинули свій дім. Тепер у новому місті люди починають нове життя й заново будуть побут, стосунки з дітьми та вибудовують соціальні зв’язки.

ГО «Бахмутська фортеця» провела дослідження оцінки потреб ВПО осіб в межах реалізації ініціативи «Нова громада — нове щасливе життя», що впроваджується за підтримки проекту USAID «Демо- кратичне врядування у Східній Україні». 

Примітка: Проведення дослідження стало можливим завдяки щирій підтримці американського народу, наданій через Агентство США з міжнародного розвитку (USAID). ГО «Бахмутська фортеця» провела дослідження оцінки потреб внутрішньо переміщених осіб в рамках реалізації ініціативи «Нова громада — нове щасливе життя», що впроваджується за підтримки проекту USAID «Демократичне врядування у Східній Україні». Окремі думки та погляди, висловлені у публікації, є авторськими та необов’язково відображають погляди USAID або Уряду Сполучених Штатів Америки.

Публікуємо повний звіт дослідження 

Оцінка потреб ВПО із ТОТ  у Вільногірській міській територіальній громаді Кам’янського району Дніпропетровської області

Вільногірськ. Фото: з відкритих джерел

За оцінками Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, після повномасштабного вторгнення росії до України, своє місце проживання змінило понад 5 мільйонів українців1 та переїхало до умовно безпечних регіонів. На момент проведення дослідження у Вільногірській міській територіальній громаді Кам’янського району Дніпропетровської області станом на початок травня 2023 року було зареєстровано 1784 внутрішньо переміщених осіб (ВПО), працездатних жінок — 678, працездатних чоловіків — 310, дітей — 471, маломобільних, людей з інвалідністю та осіб старше 60 років — 456.

ВПО, які перемістилися з Донецької області з початку повномасштабного вторгнення, становлять 778 осіб. Таке переміщення за вимогою, посилене стресом від війни, фінансовими та матеріальними проблемами, створює гуманітарний виклик. Необхідним є аналіз для визначення ключових потреб внутрішньо переміщених осіб з рекомендаціями розв’язання проблеми. Цей звіт розрахований на підготовку рекомендацій з часткового вирішення проблеми в короткостроковій перспективі та поліпшення роботи місцевої влади у напрямку інтеграції внутрішньо переміщених осіб у громаду.

Першим етапом дослідження було проведення семи глибинних інтерв’ю телефоном та офлайн з представниками органів місцевого самоврядування громади, які постійно працюють із ВПО. Другим етапом була польова робота — опитування ВПО, яке відбувалося протягом квітня 2023 року. Учасниками стали 145 внутрішньо переміщених осіб. Хоча компонент не передбачав репрезентативного опитування, він дозволив оцінити наявність потреб переселенців.

У якості ключових показників інтеграції були розглянуті довгострокові плани щодо проживання у громаді, можливості користуватися різними сервісами, зайнятість, довіра до органів влади, досвід конфліктних ситуацій, можливість та бажання брати участь у житті громади.

Методологія

Мета — виявити основні запити ВПО, що пов’язані з новими викликами та потребами населення, які залишаються невирішеними і здатні призвести до серйозних конфліктів у громаді, подальшого зростання міграційних потоків та суттєвого зниження добробуту як самих громад, так і внутрішніх переселенців тощо.

Запропонована аналітична робота має на меті досягнення трьох цілей:

• оцінити організацію процесу комунікації та співпраці органів місцевого самоврядування з ВПО;
• дослідити потреби ВПО, зокрема в психологічній підтримці;
• проаналізувати, чи задоволені потреби в психологічній допомозі і наскільки обізнані ВПО про такі можливості, підготувати рекомендації
  для ОМС та громадського сектору.

1. Оцінка комунікації та співпраці органів місцевого самоврядування з ВПО буде здійснено через проведення низки глибинних інтерв’ю телефоном / офлайн (1 — 10 квітня 2023 року).

Перелік респондентів: міський голова або його заступник, відповідальний за роботу з ВПО; відповідальний за роботу з ВПО представник управління / відділу соціального захисту населення; представник ЦНАПу; представник управління / відділу освіти; представник управління / відділу пенсійного фонду; представник управління / відділ охорони здоров’я; керівник гуманітарного штабу Вільногірська, Центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги.

Питання порушені в інтерв’ю щодо труднощів та викликів, які виникли з появою ВПО у місті / громаді, позитивні кейси пов’язані з появою ВПО, які проблеми і досі не вирішено та якої допомоги у роботі з ВПО потребують, чи зростає міграційний потік і чи використовують вони перебування у місті / громаді, як тимчасове місце перебування.

2. Дослідження потреб ВПО, зокрема психологічної допомоги, буде здійснено шляхом проведення опитування таких осіб віком від 18 років (1 — 25 квітня 2023 року). Даний компонент не передбачає репрезентативного опитування, проте дозволяє оцінити наявність потреб переміщених осіб:

◼ Опитування ВПО щодо їх соціальних потреб, доступу до тих чи інших послуг, поінформованості про наявні запропоновані послуги та чи мали приклади отримати відповідні послуги повною мірою методом індивідуального анкетування «віч-на-віч» (додаток 2).

◼ Загальна очікувана кількість респондентів становитиме 80 — 120 опитаних. Передбачено, що моніторинг буде здійснено у Вільногірську в місцях компактного поселення ВПО, у місцях надання послуг для ВПО (гуманітарний штаб, ЦНАП, гуртожиток, пенсійний фонд, департамент соціального захисту тощо), зокрема у населених пунктах, що входять до складу Вільногірської громади, це дозволить отримати дані щодо залученості та поінформованості ВПО і оцінити їх потреби.

3. Аналіз задоволення потреб ВПО, необхідності психологічної допомоги та обізнаності ВПО про наявність таких послуг та рекомендації буде підготовлено на основі інформації, яка буде узагальнена в результаті опитувань. Результати опитувань будуть зафіксовані у режимі реального часу та додані до бази даних. Таким чином, зібрані дані дозволять сформувати цілісну картину по точної ситуації у м. Вільногірську, виявити можливі прогалини у задоволенні потреб ВПО. На основі зібраних даних буде підготовлено звіт. Це дозволить у подальшому сформувати рекомендації для покращення взаємодії ВПО з ОМС та громадськими організаціями, які пропонують послуги психологічної допомоги або інші можливості.

Оцінка комунікації та співпраці ОМС з ВПО

Ліки часта проблема ВПО. Фото: скріншот

Одним із завдань цього етапу було отримання зрізу потреб і запитів громади, які пов’язані із викликами, що з’явилися внаслідок повномасштабного вторгнення та з появою переселенців, що могло загострити наявні проблемні питання. Основні спостереження за результатами глибинних інтерв’ю дозволяють зробити наступні узагальнення. Представники ОМС знають кількість зареєстрованих ВПО, але не знають фактичної кількості людей, які постійно проживають у громаді, але це досить поширена практика, враховуючи, що є частка ВПО, які не стають на облік, а хтось із зареєстрованих може переїхати до іншої громади і не сповістити про це відповідні органи.

Частина ВПО використовувала певний населений пункт як проміжну станцію на деякий час для подальшого переміщення. Головними викликами переважно вважають технічне забезпечення та людський ресурс для швидкого реагування.

Загалом під час аналізу відповідей лише у трьох інтерв’ю було зафіксовано труднощі у роботі з ВПО. Серед таких проблем зазначено випадки психологічного розладу у дітей, оформлення пенсії, якщо втрачено документи, трудову книжку і зміна підсудності судів, що ускладнює логістику. Представники місцевої влади також наголошують на нестачі медикаментів, передовсім від хронічних захворювань.

Робота місцевих органів влади стала більш системною. Респонденти запевняють, що критичні потреби переселенців їм вдається забезпечувати, а послуги та доступ до них для ВПО і місцевого населення майже не відрізняються.

Представники місцевої влади зазначають, що потрібною є і психологічна допомога, в тому числі для дітей. Консультування корисне одразу в перші дні після поселення ВПО. Людям потрібно виговоритись і поділитись своїми переживаннями, оптимально, щоб слухачем став саме психолог. Із запитами на таку допомогу здебільшого зверталися на початку повномасштабного вторгнення, якщо той чи інший орган влади не може задовольнити потребу психологічної допомоги, то рекомендують звернутися до громадських організацій, які здійснюють свою діяльність за цим напрямком. Двоє зазначили, що рекомендували ГО «Бахмутська фортеця».

Основним ризиком, який вбачають у випадку збільшення міграційного потоку ВПО, в переважній більшості зазначено місця для поселення людей. На другому місці — навантаження на персонал, який безпосередньо працює з ВПО.

Гроші також стають потребою для ВПО. Фото: фотосток

Респонденти вказували про нестачу фінансів та грошового забезпечення, але не зазначили, як проблему або ризики зупинення програм розвитку, оновлення інфраструктури, несвоєчасних розрахунків з оплати праці працівників бюджетної сфери, необхідність забезпечення додаткових місць для надання освітніх чи медичних послуг, відсутність належних укриттів у закладах освіти, охорони здоров’я, ЦНАПі тощо.

Також не було звернуто увагу на потреби дітей ВПО, зокрема щодо проведення для них національного мультипредметного тесту, забезпечення дітей ВПО та адаптації внутрішньо переміщених дітей у цілому. Тож можна зробити припущення, що усі вище перелічені компоненти дійсно не є ризиками для громади і не становлять загрози або просто не потрапили у фокус уваги респондентів.

З урахуванням подій попередніх років, починаючи від початку окупації територій 2014 року, представники місцевої влади усвідомлюють, що ймовірно розміщення переселенців та адаптації їх на новому місці буде мати довготерміновий характер, оскільки частина людей не повернеться через окупацію та зруйноване житло. Водночас місцева влада поки не має стратегії довгострокової роботи з внутрішньо переміщеними особами.

Єдина програма, яку було зазначено в ході інтерв’ю — міська цільова програма «З думкою про людей» на 2020–2024 роки щодо забезпечення соціальної підтримки. На перспективу заплановано створення Консультативної ради при міському голові, до складу якої планується залучити представників ОМС, громадські організації та активістів ВПО. Рада буде сприяти максимальному розв’язанню питань ВПО. Як один з варіантів покращення взаємодії з переселенцями зазначено своєчасне оцінювання та задоволення потреб ВПО забезпечення права на житло, пенсійне та соціальне забезпечення, доступ до засобів існування, реалізація права на освіту та медичне обслуговування.

Наразі найчастіше допомога представників влади для ВПО включає консультаційні послуги, зокрема супровід з питань отримання житла, оформлення та перевипуск пенсійного посвідчення та виплат, фінансової, медичної та юридичної допомоги та гуманітарну підтримку. Ці сфери стали основними у фокусі діяльності ОМС і громади в цілому. Не було приділено уваги допомозі з відкриттям та підтримкою бізнесу, хоча у наступних відповідях забезпечення працевлаштування, потреба наповнення бюджету, фінансування зазначається як ресурси, яких не вистачає.

Наявні вакансії не відповідають запитам ВПО — переважають пропозиції, що передбачають важку фізичну працю, а за пошуком роботи, як правило, звертаються більше жінки. Офіційне працевлаштування ВПО та залучення до волонтерської діяльності зазначено на перспективу у майбутньому.

На території Вільногірської громади після першої хвилі переселенців у 2014 році за кошти державного та місцевого бюджетів було побудований соціальний гуртожиток, де зараз проживають близько 30 осіб. В планах керівництва є облаштування додаткового житла, але поки на це не вистачає ресурсів.

Лідерами серед методів комунікації між ВПО та органами влади є офіційний сайт міської ради, соціальні мережі та чати. Також часто застосовують безпосередню взаємодію — прийом громадян, організація зустрічей та заходів.

Соціально-демографічний портрет ВПО

Результати дослідження. Фото: скріншот

Гендер і віковий розподіл. Протягом квітня 2023 року було опитано 145 людей з числа внутрішньо переміщених осіб. З них 44% складали чоловіки (64 особи), а 56% — жінки (81 особа). Серед опитаних, 41% виховують неповнолітніх дітей.

Переміщення ВПО

Отримані дані свідчать про різницю в інтенсивності потоків переміщення на регіональному рівні.

Регіони / обласні центри з яких переїхали

Регіони, з яких прибули ВПО. Фото: сркіншот

Коли переїхали до Вільногірської громади?

Аналіз даних демонструє, що понад половину респондентів на момент опитування проживали у Вільногірській громаді від 6 місяців до року.

Для певної кількості ВПО переміщення відбувалося у кілька етапів. Для 72% учасників опитування це перше місце переміщення. Лише 3% людей мають чіткий намір переїхати до іншого населеного пункту, з них 3⁄4 через відсутність роботи. Більшість респондентів планують після закінчення війни або деокупації повернутись до постійного місця проживання.

Водночас для багатьох актуальне питання — чи буде куди повертатись. Тобто повернення людей у регіони безпосередньо залежить від наявності та збереження житла. 21% планують повернутися до свого звичного місця проживання протягом наступного місяця. Відносно велика частка (19%) відповіли, що їхнє повернення залежить від подальшого розвитку ситуації.

Безпекова ситуація

Майже 86% респондентів не можуть повернутися додому у найближчий місяць через загрозу безпекової ситуації, другою вагомою причиною стало пошкоджене житло у 33% випадків і третьою — населений пункт і досі окуповано у 22% опитуваних.

Понад 51% учасників засвідчили, що на момент опитування відчувають абсолютну безпеку. У частковій безпеці почуваються 45%, важко відповісти — 3%, відчувають часткову небезпеку — менше 1%. Позитивним показником є те, що жоден опитуваний не відчуває себе у повній небезпеці.

Вразливі групи ВПО

Вразливі категорії ВПО. Фото: скріншот

Частка ВПО, які повідомили, що один чи кілька членів їхньої родини належать до однієї з таких категорій вразливих груп населення. Загальна картина: 62% респондентів вказали, що мають серед рідних, які переїхали з ними, літніх людей старших за 60 років, 41% має неповнолітніх дітей, 26% мають родичів із інвалідністю, а у 15% в родині є люди із хронічними захворюваннями.

Значно менша частка тих, чиї рідні отримали поранення через події внаслідок повномасштабного вторгнення, вагітних або тих, хто годує грудьми. Серед опитаних зафіксовано лише одну одиноку мати.

Якщо дослідити кількісні показники представників із вразливих груп населення, то, наприклад, неповнолітніх дітей та людей із хронічними захворюваннями у родинах опитаних жінок майже удвічі більше ніж у родинах опитаних чоловіків, також вища кількість літніх людей. А от осіб із інвалідністю майже однаково. Разом із тим, рідних, які отримали поранення більше у родинах опитаних чоловіків.

Вразливі категорії ВПО. Фото: скріншот

Неповнолітні

Переважна більшість родин має одну або дві неповнолітніх дитини. Аналіз даних демонструє, що найбільше дітей серед ВПО віком від 6 до 12 років, на другому місці вікова категорія від 12 до 18 років, замикають ТОП діти вікової категорії від 3 до 6 років. І тут варто звернути увагу, що це може бути та категорія, яка гостро потребує психологічної підтримки або консультацій.

Зазвичай до спеціаліста звертаються частіше у період вікових криз (криза 3 років, криза 7 років та підлітковий вік). У психічному розвитку дитини проходять серйозні зміни, а з урахуванням повномасштабного вторгнення, воєнних дій, переїзду в інше місто, зміни звичних умов проживання, соціальної обстановки, діти потребують особливої уваги, а батьки допомоги спеціалістів.

Діти у родинах ВПО. Фото: скріншот

Рівень освіти ВПО

Серед переміщених осіб Вільногірської громади, яких ми опитали майже 47% мають середню професійно-технічна освіта (технікум), повну вищу освіту здобуло найменше респондентів — лише 8%.

Зайнятість ВПО

Зайнятість ВПО. Фото: скріншот

Однакова кількість опитаних не мають заробітку або отримують пенсію — по 34%. Варто зауважити, що працевлаштовано лише 21% респондентів, та ще 11% мають тимчасовий підробіток.

На початок 2023 року на обліку у філії Центру зайнятості рахувалося 39 осіб з числа ВПО зі статусом безробітних. З них працевлаштовано — 14.

Стабільний заробіток можна розглядати, як джерело добробуту та балансу і психологічної рівноваги. Кожна людина може по-різному переживати ситуацію з безробіттям, крім того, що соціальна та сімейна підтримка також може відрізнятися. Навіть незважаючи на це, якщо безробітна людина довго не може знайти роботу, рано чи пізно її психічне здоров’я може погіршитися.

Попри те, що постійно працюють або мають тимчасовий підробіток менше третини учасників опитування, можливостей для самореалізації у Вільногірську достатньо у повній мірі половині респондентів. Позитивним показником є те, що лише 2% нарікає на повну відсутність можливостей для самореалізації.

Фінансова допомога

З тих, хто має довідку про внутрішнє переміщення, фінансову допомогу гарантовану державою частково отримують двоє респондентів, усі інші отримують її у повному обсязі. Дослідження демонструє, що у 74% випадків хоча б один раз ВПО отримували додаткову фінансову допомогу від громадських організацій або фондів. Лише одна людина зазначила, що не знає, куди звернутися з таким питанням.

Офіційний статус ВПО

90% опитуваних оформили статус ВПО. Лише у однієї людини при оформленні виникли труднощі, за її словами, вони полягали у тому, що потрібно було надати докази та довідки, щодо фактичного проживання у окупованому місті, реєстрація була не за місцем проживання. 8% респондентів не подавали документи, ще 2% у процесі оформлення.

Забезпечення житлом

Де наразі проживають ВПО. Фото: скріншот

Лише одна людина продовжує проживати у компактному місці проживання, в той час, як більшість орендує житло самостійно, набагато менша частка проживає у родичів. Одна родина змогла придбати власне житло у Вільногірській громаді.

Умови проживання

Зручності в домі ВПО. Фото: скріншот

Опитування передбачало визначення умов проживання ВПО, доступу до комунальних послуг, необхідних для комфортного проживання. Найвищі показники — забезпечення холодною водою (100%) та електроенергією (98,5%). Не забезпечені гарячою водою 9% учасників опитування, доступ до питної води є проблемою для людей — її нестачу відчувають майже 5% респондентів, а 3,5% проживають у помешканнях без опалення.

Визначення потреб ВПО

Чого не витачає ВПО. Фото: скріншот

На питання «Чого вам зараз не вистачає найбільше?» учасники опитування могли обрати декілька варіантів відповідей. Найбільше людям не вистачає грошей та рідної домівки. Тільки двоє зазначили, що потребують психологічної допомоги. Водночас за результатами аналізу можна констатувати, що пошук роботи не є суттєвою проблемою для ВПО. Проаналізувавши дані щодо потреби грошей і роботи у розрізі наявності у родині неповнолітніх дітей, то результати демонструють, що у відсотковому значенні нестача грошей серед ВПО, які виховують неповнолітніх дітей, та родин без дітей приблизно однакова 83% та 81% відповідно.

Варто зауважити, що нестачу роботи значно гостріше відчувають учасники опитування з дітьми — 15% проти 8% тих, хто дітей не має. Відповідно і найбільшою матеріальною потребою родин опитуваних також в першу чергу є фінанси. Значна частка респондентів серед ВПО зазначили, що потребують засобів гігієни та продуктів харчування.

Варто нагадати, що майже 80% опитуваних орендують житло, що стає додатковим тягарем для їхнього бюджету. Лише 3% опитуваних вказали, що не мають
матеріальних потреб. У порівняльному аналізі родин з дітьми та без дітей спостерігається різниця у тих чи інших матеріальних потребах.

До найпопулярніших нематеріальних потреб опитуваних загалом відноситься медичне обслуговування, значно менший попит на юридичну або правову допомогу і замикає трійку найбільш значущих потреб відновлення документів.

Матеріальні потреби ВПО. Фото: скріншот

У порівняльному аналізі родин з дітьми та без дітей спостерігається різниця у тих чи інших нематеріальних потребах. Дві третини опитуваних скористалися медичними послугами у Вільногірській громаді. Також часто звертаються за юридичною допомогою і відновленням документів. Найменша частка звернень щодо навчальних курсів, послуг соціального догляду та психолога. Щодо роботи з психологом, то лише двоє відповіли, що не знають куди звернутися, а 92% респондентів зазначили, що не мають у цьому потреби.

Нематеріальні потреби. Фото: скріншот

При цьому найвищий відсоток задоволених учасників, які мали нагоду звернутися до спеціалістів тієї чи іншої сфери надання послуг, серед тих, кому було потрібно влаштувати дитину до школи або дитячого садка. Другий показник — послуги психолога, а на третьому місці медичні послуги. Найгірший показник
серед тих, хто звертався із запитом навчальних курсів.

Задовлення послугами. Фото: скріншот

Взаємодія з місцевою владою

У взаємодії з владою досить малий відсоток категорично незадоволених осіб — 3,5%. Причиною такої відповіді став низький рівень комунікації та невиконані обіцянки. А от у взаємодії з місцевим населенням, як показало опитування напруженості немає. Тільки одна людина зазначила про наявність проблем, але відмовилася зазначити, які саме виникали і чи були вони вирішені.

Дослідження показало, що 64% опитаних зверталися до місцевої влади та гуманітарного штабу із запитом задоволення матеріальних потреб. З них у 76% випадках проблема була вирішена і потреба закрита, ще 19% питань вирішено частково, одній людині важко було відповісти на це питання і 2% не отримали допомоги зовсім.

Варто зауважити, що учасники зверталися до громадських організацій та міжнародних фондів для розв’язання матеріальних проблем частіше
ніж до місцевої влади — їх частка становить 80%, з них у 87% випадків запит було виконано, що є вищим показником ніж у випадку звернень до місцевої влади, 8% задоволені частково і у 5% опитаних проблему не було вирішено.

Слід зазначити, що у 58% випадків ВПО зверталися з питаннями матеріального забезпечення як до ОМС так і до ГО та міжнародних фондів. Більшість внутрішньо переміщених осіб користуються соцмережами, як основним джерелом отримання інформації про можливості місцевої громади — 68%. Іншими джерелами інформації є інші інтернет ресурси — 56%, офіційний сайт міської ради — 41%, а також важливим каналом комунікації залишаються рідні та друзі — 31% опитуваних зазначили, що саме через них отримали інформацію. Неочікуваним є те, що менше 2% респондентів отримують інформацію безпосередньо від представників місцевої влади.

Ці дані можуть свідчити про те, що різного роду інтернет-ресурси та близькі люди мають вищу здатність та швидкість розповсюдження інформації. По-друге, низький показник інформування безпосередньо від представників влади, як джерела інформації про нові можливості може свідчити, що така комунікація має загальний характер.

Результати опитування дали високий показник того, що переселенці не бажають брати активну участь у житті громади — таких майже 75%. Охочих долучитися лише — 15%, важко сказати — 6%, частково готові бути залученими — 4% респондентів. Можна припустити, що ВПО сприймають переміщення, як тимчасове, і тому не прагнуть інтегруватися в громаді.

Для того, щоб люди активніше долучалися до життя громади і місцевого самоврядування, необхідно ширше ознайомлювати їх із доступними механізмами участі у цих процесах. Ймовірно, що на сьогодні більшість ВПО не розуміють своєї ролі в громаді та можливостей. Культура залученості до активного громадського життя на етапі формування, люди не вірять у можливість реально щось змінити через участь у громадському житті. Через повномасштабне вторгнення місцеве населення на сьогодні сконцентрувало свої зусилля переважно на волонтерській діяльності, в тому числі і за для допомоги ВПО.

Аналіз даних демонструє, що серед опитаних, які готові брати участь у житті громади проактивно або частково хочуть бути залученими до роботи гуманітарного штабу 90%, а третина з них бажають бути долученими до громадських обговорень.

Оцінка психоемоційного стану ВПО

Храм у Вільногірську. Фото: з відкритих джерел

Майже половина респондентів на момент проведення дослідження мають за їхньою оцінкою беземоційний психічний стан, 13% оцінюють свій стан як тривожний і 5% — емоційно нестабільний. У 34% випадків опитуванні оцінюють свій стан, як бадьорий. Дані демонструють, що ВПО, які визначили свій стан як тривожний та емоційно нестабільний, у 88% своїх відповідей вказали, що не потребують психологічної допомоги. Можна припустити, що ці люди не усвідомлюють та не задумуються про необхідність психологічної підтримки, а намагаються подолати складні психологічні стани самостійно.

Один з опитуваних зазначив, що не знає куди звернутися, лише невелика частка респондентів — 8% мали досвід консультації психолога у Вільногірській громаді і відстежувати своє ментальне здоров’я. 30% з них мають на вихованні неповнолітню дитину. Лише 23% з цієї категорії має постійну роботу, 7% — тимчасовий підробіток, 30% — не мають роботи, а 38% — пенсіонери. Третина ВПО, що перебувають у тривожному або емоційно нестабільному стані не отримують у повній мірі виплати гарантовані державою і жодного разу не отримували фінансової допомоги від громадських організацій та міжнародних фондів, частина з них не має роботи.

Ймовірно це може бути додатковою причиною такого психологічного стану, люди просто не мають усвідомлення фінансової стабільності. Переважна кількість цієї категорії опитуваних відчувають себе у Вільногірській громаді у повній безпеці. А при підвищеній тривожності для заспокоєння у більшості випадків обирають бесіду з близькими та друзями, двоє опитуваних обирають для заспокоєння алкоголь. Загальний показник дій ВПО при підвищеній тривожності виглядає наступним чином:

Дії при підвищеній тривожності. Фото: скріншот

Варто звернути увагу, що жоден з опитуваних не зазначив, що користується послугами психолога, коли перебуває у гострому стані тривожності. Люди взагалі рідко звертаються за психологічною допомогою в принципі, хоч вона їм і потрібна. Спеціалісти мусять проявляти активність та втягувати їх у розмову, люди навіть не будуть усвідомлювати, що з ними вже ведеться психологічна робота.

Основні рекомендації

Рекомендації для ВПО. Фото: з відкритих джерел

• Визначити пріоритети в підтримці ВПО з урахуванням їх потреб.
• Розробити стратегію інтеграції ВПО у місцеву громаду із залученням представників ВПО, громадського сектору та, бізнес-середовища.
• Забезпечити постійний перегляд та актуалізацію програм та планів підтримки ВПО відповідно до потреб ВПО, що змінюються.
• Продовжувати дослідження потреб ВПО з певною періодичністю задля отримання актуальної інформації та розуміння масштабу і характеру цих потреб.
• Сприяти участі ВПО у житті громади та прийнятті рішень, заохочувати до участі у соціальних та волонтерських проєктах. Наявність часткової зайнятості, хай і безоплатної, позитивно відображається на психологічному стані людей, які відчувають свою залученість до загальної справи.
• Збільшити можливості пройти перекваліфікацію або короткотермінове навчання з отримання додаткових навичок та вмінь,організації підприємницької діяльності тощо, з урахуваннямпотреб на ринку праці.
• Актуалізувати питання забезпечення робочими місцями ВПО. Програма релокації підприємств може стати стартовим етапом.
• Залучити донорські організації та реалізувати грантові програми підтримки малого бізнесу.
• Створити майданчик для дозвілля дорослих, де б ВПО мали змогу спілкуватись із приймаючим населенням та сформувати моделі поведінки, які ґрунтуються на співпраці, активізмі і волонтерстві.
• Вкрай важливим надання доступної психологічної підтримки. Психологічний стан великої кількості переселенців доволі нестабільний. При цьому люди самостійно досить рідко звертаються по психологічну допомогу, тому така підтримка має бути проактивною особливо в перші дні поселення в громаді.
• Розглянути також можливості надання психологічної допомоги для дітей, оскільки вони перебувають в особливо вразливому становищі та інколи не можуть отримати увагу з боку батьків.
• Впровадити програму надання психологічної підтримки із заходами профілактики вигорання та виснаження працівників, які безпосередньо працюють із ВПО.

Додатки

Анкета для опитування. Фото: скріншот

Додаток 1

Інтерв’ю з представниками влади, відповідальними за роботу з ВПО

1. Що входить у ваші обов’язки щодо роботи з ВПО?
2. Яка кількість ВПО зареєстрована в громаді?

3. З якими основними викликами ви зіштовхнулися через міграційний потік ВПО?

4. Які наразі головні труднощі у роботі з ВПО?

5. Як організований процес взаємодії та кому-
нікації з ВПО?

6. Чи відрізняються послуги та доступ до них ВПО та місцевого населення?
7. Чи є випадки відмови представників вашої установи у наданні послуг ВПО? Якщо так,
то з яких причин?

8. З якими потребами найчастіше до вас звертаються ВПО?

9. Чи повною мірою ви можете задовольнити ці потреби?
10. Які організації найчастіше залучаєте для вирішення питань, які не в змозі розв’язати?

11. Які ресурси вам потрібні, щоб закрити потреби ВПО не залучаючи третю сторону?

12. Чи є місця компактного поселення ВПО? Чи взаємодієте? Чи працюєте на виїзді? Як це відбувається?

13. Чи сплановані заходи / інструменти, спрямовані на вирішення потреб ВПО?

14. Чи звертаються до вас із запитом психологічної допомоги для ВПО? Як часто?

15. Чи сплановані заходи / інструменти, спрямовані на залучення ВПО до участі у житті громади?

16. Чи прийнято місцеві програми спрямовані на залучення / покращення умов / соціальну або психологічну адаптацію / матеріальне
забезпечення і т. ін. для ВПО?

17. Які канали інформування ВПО про їх права та можливості громади?

18. Які ви вбачаєте ризики у випадку збільшення міграційного потоку ВПО?

19. Чи відомо вам про випадки непорозуміння місцевого населення та ВПО? З чим це пов’язано? Які можна знизити їх рівень?

20. Що можна покращити у взаємодії та задоволенні потреб ВПО? Що для цього потрібно?

Анкета для опитування. Фото: скріншот

Фото:  «Бахмут. IN.UA»

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Держава надає військовослужбовцям грошову компенсацію у разі переїзду до іншого населеного пункту через зміну місця служби. Виплата складається з підйомної допомоги та добових на час перебування в дорозі для військового і членів його родини.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA

Підйомна допомога при переїзді

За даними Міноборони, право на фінансову допомогу мають громадяни, які проходять військову службу за контрактом, перебувають на кадровій військовій службі або призвані як особи офіцерського складу.

Мобілізовані особи та військовослужбовці базової служби не мають права на отримання підйомних виплат.

Підстави для нарахування грошової компенсації

Виплати призначають при переїзді до іншого населеного пункту за кількох обставин. До них належать призначення на нову військову посаду, передислокація військової частини чи підрозділу, а також переведення з пункту постійної дислокації до відокремленого підрозділу або між підрозділами у різних містах.

Гроші нараховують у разі зарахування до військового навчального закладу на термін від шести місяців, якщо за військовослужбовцем не зберігається попередня посада. Також компенсація передбачена при поверненні з відрядження до державних органів, підприємств чи закладів освіти, після служби або навчання за кордоном, та при переході з інших військових формувань до Збройних Сил України з призначенням на посаду в іншому місті.

У яких випадках гроші не виплачують

Фінансова допомога не передбачена при направленні на навчання терміном до шести місяців або якщо за військовим зберігається його посада. Гроші не виплачують після закінчення навчального закладу у разі призначення на посаду в тому ж населеному пункті, де відбувалося навчання, за умови, що родина вже переїжджала туди під час освітнього процесу.

Розмір виплат для військового та родини

Сума підйомної допомоги на самого військовослужбовця становить одне місячне грошове забезпечення за новим місцем служби. На кожного члена сім’ї, який переїжджає разом із ним, додатково виплачують 50 відсотків від цієї суми.

Також держава компенсує добові за кожен день у дорозі. Розрахунок базується на проїзних документах: день вибуття та день прибуття рахуються як дві доби. Якщо квитків немає, добові виплачують лише за одну добу переїзду. Протягом одного календарного року компенсацію можна отримати максимум за два переїзди.

Критерії для членів сім’ї

Виплати нараховують на родичів, які вказані в особовій справі військовослужбовця на момент приїзду. До переліку входять чоловік або дружина, незалежно від віку та працездатності, за умови реєстрації шлюбу до дати прибуття на нове місце служби.

Гроші передбачені на дітей військовослужбовця та його партнера, зокрема усиновлених, які є неповнолітніми або мають інвалідність незалежно від віку. Компенсацію також виплачують на непрацездатних батьків або усиновителів подружжя, які досягли пенсійного віку чи мають інвалідність. У випадку, коли обоє з подружжя є військовослужбовцями, підйомну допомогу виплачують кожному окремо за новим місцем служби. Кошти на інших членів сім’ї розраховують із грошового забезпечення одного з них за їхнім вибором.

Процедура оформлення та терміни

Для отримання коштів військовослужбовець має написати рапорт на ім’я командира після прибуття до нової частини. Датою виникнення права на виплату є день прийняття посади, дата зарахування на навчання або оголошена наказом дата прибуття частини до нового місця дислокації.

На основі рапорту командир видає наказ із зазначенням суми виплати. У разі необхідності він може створити комісію для перевірки факту переїзду родини. Виплату здійснює нова військова частина. Звернутися за підйомною допомогою дозволяється протягом трьох років з моменту виникнення такого права.

Читайте також:

Як відновити втрачене або пошкоджене посвідчення УБД: інструкція від Міноборони

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

За останні повні чотири роки Донеччина скоротила понад 80% посівних площ. До повномасштабного вторгнення Донеччина залишалася одним із важливих сільськогосподарських регіонів сходу України. Попри потужну промисловість, область щороку засівала сотні тисяч гектарів зернових і технічних культур. Основу агровиробництва становили пшениця, ячмінь, кукурудза та соняшник. Частина господарств також вирощувала овочі, картоплю, плодові культури та ріпак.

Після лютого 2022 року ситуація кардинально змінилася. Частина сільськогосподарських земель опинилася під російською окупацією, ще частина — у зоні активних бойових дій або була замінована. Фермери втратили доступ до полів, техніки, складів та логістики. Як наслідок, аграрний сектор області пережив одне з найбільших скорочень за всю історію незалежної України.

Редакція Бахмут IN.UA отримала у розпорядження дані Головного управління статистики у Донецькій області за 2021–2025 роки та простежила, як за цей час змінилися посівні площі, виробництво та врожайність основних культур. Усі наведені показники стосуються територій, які залишалися під контролем України, без урахування тимчасово окупованих територій та районів активних бойових дій.

Донеччина до повномасштабної війни: понад пів мільйона гектарів зернових

Останнім відносно мирним для аграрного сектору роком став 2021-й. Попри те, що частина Донеччини вже перебувала під окупацією з 2014 року, сільське господарство області залишалося одним із ключових секторів економіки.

У 2021 році господарства всіх категорій засіяли:

Як бачимо, фактично майже 600 тисяч гектарів лише зернових культур свідчили про масштаб аграрного виробництва регіону. Найбільшу площу займала пшениця, це понад 380 тисяч гектарів. Соняшник також залишався однією з головних культур області.

Перший удар: вже за рік область втратила понад половину посівів

Перший рік повномасштабної війни став переломним.

Уже у 2022 році площа посівів зернових та зернобобових скоротилася з 597,1 тис. га до 238,5 тис. га. Це означає, що лише за один рік Донеччина втратила майже 359 тисяч гектарів посівів або близько 60% довоєнних площ.

Подібна ситуація спостерігалася майже за всіма основними культурами.

Культура	2021	2022	Зміна
Пшениця	381,7	183,1	−52%
Ячмінь	116,6	29,6	−75%
Кукурудза	56,0	17,2	−69%
Соняшник	358,4	116,3	−68%
Картопля	35,3	15,4	−56%
Овочі	16,1	6,9	−57%
Плодові культури	7,5	3,5	−53%

Фактично за один сезон аграрії втратили більше половини площ практично всіх культур. Причина полягала не лише в окупації частини території. Значні площі опинилися безпосередньо на лінії фронту, були заміновані або стали непридатними для ведення сільського господарства через постійні бойові дії. Крім цього, частина фермерів не мала можливості провести весняну посівну через небезпеку для працівників та відсутність доступу до техніки.

Після різкого падіння почалося повільне відновлення, але ненадовго

У 2023 році з’явилися перші ознаки часткового відновлення окремих культур. Наприклад, площі під ячменем збільшилися з 29,6 до 36,7 тис. га, кукурудзи — з 17,2 до 19,3 тис. га, а соняшнику — зі 116,3 до 120,1 тис. га. Водночас площі під пшеницею продовжили скорочуватися — до 74,7 тис. га.

У 2024 році аграрії змогли дещо збільшити загальні посіви зернових — до 165,8 тис. га, а площі під пшеницею зросли майже до 100 тис. га. Однак це відновлення виявилося нетривалим. Уже у 2025 році посівні площі зернових знову різко скоротилися — до 106 тис. га. Це найнижчий показник за весь період спостереження.

Якщо порівнювати із довоєнним 2021 роком, то за чотири роки Донеччина втратила майже 491 тисячу гектарів зернових посівів. Це означає, що область засіває лише близько 18% тих площ, які використовувалися до початку повномасштабної війни.

Пшениця: Донеччина втратила майже 87% посівів головної зернової культури

Саме пшениця традиційно була основною зерновою культурою Донеччини. У 2021 році під неї відвели 381,7 тис. гектарів, тобто понад 60% усіх зернових площ області. Проте вже після початку повномасштабного вторгнення ситуація почала стрімко погіршуватися, простежити це можна у таблиці нижче:

Тож, бачимо, що за чотири роки площі під пшеницею скоротилися майже у вісім разів. У порівнянні з довоєнним роком аграрії засіяли на 331,8 тисячі гектарів менше, тобто залишилося лише 13% від площ, які оброблялися до великої війни. Це означає, що сьогодні Донеччина втратила майже всю свою довоєнну базу вирощування головної продовольчої культури.

Ячмінь став культурою, яка відновлювалася найкраще

На відміну від пшениці, ситуація з ячменем виглядає дещо інакше. Після різкого падіння у 2022 році площі під цією культурою почали поступово відновлюватися.

Попри те, що область втратила понад 72% площ під ячменем, саме ця культура стала однією з небагатьох, де після першого воєнного року не відбулося подальшого обвалу. У 2025 році площі залишалися приблизно на одному рівні із двома попередніми роками — понад 30 тисяч гектарів.

Кукурудза також втратила більшу частину площ

Кукурудза ще до війни займала значно меншу частку посівів, ніж пшениця чи соняшник. Однак вона також зазнала суттєвих втрат.

У порівнянні з 2021 роком площі під кукурудзою скоротилися майже на 68%. Після першого року війни спостерігалося незначне збільшення посівів, однак повернутися хоча б до половини довоєнних площ області так і не вдалося.

Соняшник: одна з головних технічних культур області також різко скоротилася

До початку великої війни Донеччина була одним із регіонів, де соняшник займав значні площі. У 2021 році його вирощували на 358,4 тисячі гектарів. Це була друга за масштабами культура після зернових.

Після 2022 року ситуація змінилася кардинально.

За чотири роки площі під соняшником скоротилися майже на 277 тисяч гектарів, або приблизно на 77%. Показово, що якщо у 2023 році аграрії ще змогли трохи збільшити площі порівняно з першим роком великої війни, то вже у 2024–2025 роках знову почалося скорочення (ред. тут варто зазначити, що у 2024 році росіяни окупували 80 населених пунктів Донеччини, а у 2025 – 100). Фактично у 2025 році в області залишилася лише кожна четверта довоєнна площа під соняшником.

Найбільше скоротилися саме зернові культури

Якщо порівняти всі основні культури, можна побачити одну закономірність. Саме зернові культури, які займали найбільші площі до війни, втратили найбільше.

Культура	2021	2025	Скорочення
Зернові	597,1	106,0	-82%
Пшениця	381,7	49,9	-87%
Ячмінь	116,6	32,6	-72%
Кукурудза	56,0	18,2	-68%
Соняшник	358,4	81,4	-77%

Ці цифри показують, що війна змінила не лише обсяги виробництва, а й саму структуру аграрного сектору Донеччини. Якщо до 2022 року область була одним із найбільших виробників зерна на сході України, то сьогодні більшість земель, які використовувалися для вирощування зернових і технічних культур, більше не обробляються.

Менше полів — менше врожаю: як скоротилося виробництво сільгоспкультур

Скорочення посівних площ неминуче позначилося і на обсягах урожаю. Якщо у перші роки великої війни частина господарств ще намагалася працювати на доступних територіях, то з кожним роком загальний валовий збір основних культур зменшувався. Найпомітніше це видно на прикладі зернових.

У 2024 році господарства всіх категорій зібрали 3,53 млн центнерів зернових та зернобобових культур. Уже наступного року цей показник скоротився до 2,07 млн центнерів, або майже на 41,4%.

Схожа ситуація і з іншими культурами.

Культура	Валовий збір 2024, тис. ц	Валовий збір 2025, тис. ц	Зміна
Зернові та зернобобові	3532,1	2068,6	-41,4%
Пшениця	2392,0	991,9	-58,5%
Ячмінь	680,3	825,9	+21,4%
Кукурудза	380,0	205,3	-46,0%
Соняшник	1711,7	967,9	-43,5%
Картопля	1162,8	937,3	-19,4%
Овочі відкритого ґрунту	958,7	830,9	-13,3%

Найбільше впало виробництво пшениці. Якщо у 2024 році аграрії зібрали майже 2,4 млн центнерів, то вже через рік — менше 1 млн центнерів. Водночас є й виняток. Попри скорочення площ, ячменю у 2025 році зібрали навіть більше, ніж роком раніше. Це стало можливим завдяки суттєвому зростанню врожайності.

Чому врожайність окремих культур зростає, хоча полів стає менше

На перший погляд статистика може здатися суперечливою. З одного боку, Донеччина продовжує втрачати посівні площі. З іншого, окремі культури демонструють навіть кращу врожайність, ніж роком раніше. Наприклад, середня врожайність зернових та зернобобових у 2025 році становила 23,6 центнера з гектара, тоді як у 2024 році — 22,1 центнера.

Ще більш показовою є ситуація з окремими культурами.

Культура	Урожайність 2024 (ц/га)	Урожайність 2025 (ц/га)
Пшениця	24,9	27,3
Ячмінь	18,5	26,8
Кукурудза	19,6	12,8
Соняшник	16,6	14,3
Картопля	109,9	106,2
Овочі	161,1	160,8

Найбільший приріст продемонстрував саме ячмінь. Його врожайність за рік зросла майже на 45% — із 18,5 до 26,8 центнера з гектара. Водночас урожайність кукурудзи, навпаки, різко впала, майже на третину. Такі зміни не означають, що аграрний сектор області відновлюється. Однією з причин може бути те, що статистика після 2022 року охоплює лише території, де ведеться сільське господарство. Водночас самі статистичні дані не дають змоги визначити причини зміни врожайності. Саме тому середня врожайність окремих культур може навіть зростати, хоча загальна площа посівів і валовий збір продовжують скорочуватися.

Не лише зерно: скорочуються овочі, картопля та сади

Війна зачепила не тільки великі агропідприємства. Меншими стали й площі під культурами, які традиційно вирощували господарства населення. За чотири роки площі під картоплею скоротилися із 35,3 тис. гектарів до 8,8 тис. гектарів. Це майже 75% втрат.

Посіви овочів відкритого ґрунту за цей самий період зменшилися з 16,1 до 5,1 тис. гектарів, або майже на 68%. Не оминули зміни й багаторічні насадження. Площі плодових та ягідних культур скоротилися з 7,5 до 1,9 тис. гектарів, тобто приблизно на 75%. Це свідчить, що війна змінила не лише структуру промислового землеробства, а й значною мірою вплинула на дрібне сільське господарство, яке забезпечувало продукцією місцеві громади.

Як війна змінила аграрну карту Донеччини: головні цифри

За чотири роки повномасштабної війни аграрний сектор Донеччини зазнав кардинальних змін. Якщо у 2021 році область залишалася одним із важливих сільськогосподарських регіонів сходу України, то у 2025 році значна частина земель уже не обробляється через окупацію та бойові дії.

Найбільше скоротилися площі під зерновими культурами. Загалом вони зменшилися із 597,1 тис. гектарів до 106 тис. гектарів, тобто майже на 82%. Площі під пшеницею скоротилися майже на 87%, під соняшником — приблизно на 77%, під картоплею — на 75%, під овочами відкритого ґрунту — майже на 68%.

Не менш показовою є динаміка виробництва. Упродовж лише одного року — між 2024 та 2025 роками, валовий збір зернових і зернобобових культур скоротився більш ніж на 1,4 млн центнерів, а виробництво соняшнику, це майже на 744 тис. центнерів.

Як змінився агросектор Донеччини за роки великої війни

Показник	2021	2025	Зміна
Зернові та зернобобові	597,1 тис. га	106,0 тис. га	–82,2%
Пшениця	381,7 тис. га	49,9 тис. га	–86,9%
Соняшник	358,4 тис. га	81,4 тис. га	–77,3%
Картопля	35,3 тис. га	8,8 тис. га	–75,1%
Овочі відкритого ґрунту	16,1 тис. га	5,1 тис. га	–68,3%
Плодові та ягідні культури	7,5 тис. га	1,9 тис. га	–74,7%

Статистика також демонструє, що навіть за умов війни сільське господарство на Донеччині не зникло повністю. У регіоні й надалі засівають зернові культури, соняшник, картоплю та овочі. Для окремих культур у 2025 році навіть зафіксовано підвищення врожайності порівняно з попереднім роком. Однак це не свідчить про відновлення аграрного сектору. Швидше, йдеться про концентрацію виробництва на відносно безпечних та більш продуктивних землях, тоді як значна частина орних площ залишається недоступною через окупацію, мінування або близькість до лінії фронту.

Фактично за роки повномасштабної війни Донеччина перейшла від масштабного сільськогосподарського виробництва до роботи на тих територіях, де це ще дозволяє безпекова ситуація. І хоча окремі господарства продовжують працювати, статистика показує: область втратила більшу частину свого аграрного потенціалу. Так, станом на 2025 рік область засіває лише близько шостої частини тих площ, які оброблялися до повномасштабної війни. Це означає не лише скорочення виробництва продовольства, а й втрату одного з ключових секторів економіки регіону.

*Важливо: починаючи з 2022 року Держстат оприлюднює показники без урахування тимчасово окупованих територій та частини територій, де ведуться або велися бойові дії. Через це пряме порівняння з 2021 роком демонструє не лише наслідки війни для аграрного сектору, а й зміну території, з якої збирається статистика.

Сподобався матеріал? Ми створюємо такі тексти завдяки підтримці наших читачів. Приєднуйтеся до спільноти Бахмут IN.UA — це допомагає нам і надалі розповідати історії людей, документувати події та працювати для бахмутян. Стати учасником спільноти.

До теми:

Як росіяни перетворюють Бахмутку в ставок

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!