Росія у своїй пропаганді часто використовує фашизм і нацизм для звинувачення будь-яких рухів, країн та особистостей, які не підтримують російське бачення світу. Водночас пропагандисти та їх однодумці часто не розрізняють ці поняття та використовують як тотожні. Основна кількість повідомлень про розповсюдження цих ідеологій спрямовується на українців та українську владу. З 2014 року така тенденція посилилася, а з початком повномасштабного вторгнення зросла в рази.

Нещодавно в інтернеті розповсюдилася інформація про те, що росія проводить судилище над 22 українськими громадянами. Більшість з них захищали Маріуполь у складі АЗОВ. Правозахисні організації вже назвали це черговим воєнним злочином рф. Усіх полонених звинувачують в організації “терористичної діяльності” та у спробі насильницького захоплення влади.

У росіян є довга історія ненависті та боязні бійців АЗОВу. З 2014 року рф багато зусиль та пропагандистських ресурсів приділяла тому, щоб запевнити світ у їх зв’язку з неонацистською ідеологією. Росіяни використовували всі доступні їм міжнародні ресурси, щоб очорнити тим самим не тільки репутацію полку, але й всього українського спротиву. Це був найуспішніший наратив цього плану, який міцно засів у головах міжнародної аудиторії.

У  2022 рік та захист Маріуполя почав змінювати цю ситуацію. Проте і досі, ставлення світу до цих героїв є дуже обережним та непевним.  В цілому, наративи щодо наявності в Україні прихильників фашизму або нацизму є дуже популярними у російському інформаційному просторі. Роками рф активно говорила про це на внутрішню та міжнародну аудиторію і це принесло свої результати. 

Україна та світ називають судилище над бійцями черговим воєнним злочином росії. Джерело: Фокус

Чому саме наратив про нацистів та фашистів?

Спочатку срср, а потім росія монополізували перемогу у Другій світовій війни, тим самим заперечивши внесок країн-союзників. Так країна уникнула звинувачень у співпраці з нацистами та спільний напад на Польщу у 1939 році. Створивши для себе статус головного борця з фашистом та нацизмом, тоталітарний режим почав використовувати подібні слова для позначення ворожих для себе ідей. Ці поняття асоціюються зі злом, болем та війною. Такий тригер складно ігнорувати. Тому звинувачення у розповсюдженні цих ідеологій знаходять відгук у населення.  

росія монополізувала перемогу над нацизмом та використовує визначення “фашизм” та “нацизм” проти ідей, які їй не подобається. Джерело: Укрінформ

Ще до початку війни росіяни використовували термін фашизм стосовно будь-яких спроб українців відновити свою ідентичність. Після 2014 року звинувачення у фашизмі зминалося на звинувачення у нацизмі. Можливо тому, що це слово більш співзвучне із терміном націоналізм, хоча їх визначення не мають нічого спільного. В Україні не існує не те що впливової, навіть просто відомої нацистської організації. Тому ці твердження росіян, очевидно, не мають жодного стосунку до реальності.

“Нинішня українська держава не є нацистською державою за будь-яких умов. Я б стверджував, що насправді Путін боїться поширення демократії та плюралізму з України на Росію. Але він знає, що звинувачення в нацизмі об’єднає його населення.» – додав для статті The New York Times професор історії та юдаїки Мічиганського університету Джеффрі Вейдлінгер (перекладено Суспільне Культура)

Дегуманізуючі наративи 

Ці наративи більшою мірою призначалися до внутрішньої аудиторії рф та до проросійськи налаштованого населення сусідніх країн. Впевненість у їх правдивості дає росіянам причини продовжувати війну не зважаючи на всі втрати своїх військ. Чим більше успіхів має Україна на полі бою, тим активніше пропагандисти говорять про нацизм у нашій країні. Це є приводом для росіян продовжувати війну.

Адже держава, яка називає себе головним борцем та переможцем над нацизмом та фашизмом, не може не втрутитися, якщо ці ідеології, на її думку, десь розвиваються. Згодом ці ідеї переросли у необхідність росією «провести денацифікацію» України. В результаті у квітні 2022 року 88% росіян вважали, що в Україні є організації, яка проповідують ідеологію нацизму. 

росіяни вигадують нацизм в Україні, але не помічають рашизм у себе в країні. Джерело: НАН України

«Вони намагаються переконати власне населення, що українці – нацисти, тож давайте підемо і вб’ємо їх. Вони хочуть, щоб багато людей в Росії покинули свою роботу, свої сім’ї, взяли автомати й поїхали в Україну вбивати українців, тому що інакше буде дуже важко пояснити росіянам, чому вони повинні підтримувати цю війну. Отже, це єдиний спосіб, яким вони можуть це зробити.» сказав в інтерв’ю для Еспресо виконавчий директор StopFake Руслан Дейниченко

Це викликає чітку асоціацію з т.з. великою вітчизняною війною, допомагає росіянам сприймати українців за ворога. А традиційний лозунг святкування перемоги «можемо повторити» ще більше додає впевненості населенню у своїй непереможності та величі. Таким чином, українці в очах росіян знелюднені та репрезентовані як найбільше зло, яке треба знищити. Зокрема це призвело до тої кількості страшних кейсів катувань та вбивств протягом всієї війни. 

«В самій РФ російський наратив намагається створити підтримку війни в народі, зокрема, посилаючись на Другу світову. Це майже напіврелігійний підхід: “Ви повинні пожертвувати собою”, “країна має пережити період потрясінь і страждань”, “в Україні на фронті гинуть наші хлопці”. Усе, щоб дійти до утопії, за яку “наші діди гинули в 1945 році”. Божевілля. Але вони апелюють до віри людей, а не до їхніх розуму та логіки. І це починає набувати змісту.» – сказав в інтерв’ю для Суспільне Новини історик російської культури та дослідник воєнної пропаганди Ієн Гарнер

Російська пропаганда прагне знелюднити українців. Джерело: Uchoose.info

Пошук підтримки в Україні

Вплив цього наративу не обмежилася тільки аудиторією рф. З часів срср мінімальні націоналістичні рухи отримували тавро нацистських/фашистських. З початку Революції Гідності росіяни тільки продовжили використовувати цю практику більш активно. Будь-який прояв українськості та проєвропейськості сприймається росіянами, як наслідування такої ідеології. Якщо українці відмовляються від чогось російського (мова, культура, співпраця тощо) це теж для росіян є нацизмом. Роки пропаганди, впливу російських медіа та проросійських гравців на свідомість людей показала свої результати у 2014 році.

Певна частина людей до того моменту вже мала сепаратистські настрої. З проходом російської армії вони мали можливість їх продемонструвати. Саме тому, наратив про фашистів та нацистів в Україні росія активно поширювала серед самих українців. Їм було вигідно отримувати підтримку якоїсь частини місцевого населення. Деякі українці виступали на антимайданах, говорили про розповсюдження фашизму та бідкалися через «радикалів та нацистів, які знищують російськомовних». Протягом десятиліть росіяни запевняли нас, що будь-яка спроба захистити свою ідентичність або державність є неприпустимою та агресивною дією, яку вони трактували як зародки нацистської ідеології. Масовість та вплив цього наративу призвів до того, що в Україні просували такі нісенітниці не тільки за гроші, але і через ідейну складову.

Сепаратистські рухи на сході України, 2014. Джерело: Уніан

Чи вплинув цей наратив на думку людей за кордоном

Росіяни намагалися запевнити міжнародну аудиторію в існуванні нацизму в Україні, переважно орієнтуючись на країни Європи. Це робилася у спробах зменшити будь-яку наявну та потенційну підтримку України з боку партнерів. За результатами тої допомоги, яку ми маємо зараз, важко назвати результати таких дій успішними. Ця очевидна пропаганда не проходила перевірку фактами. Хоча розслідувачі та аналітики досі фіксують поширення подібних наративів в країнах Європи.  Не зважаючи на низьку результативність, рф досі намагається знелюднити українців в очах західного світу. 

АЗОВ досі сприймають у світі з обережністю, але сила російської пропаганди щодо нього послабилася після боїв за Маріуполь. Джерело: Свідомі

При формуванні власних пропагандистських меседжів росіяни часто використовують звичайне перекручування подій. Попри чіткі ознаки нацистської ідеології в самій росії, вони продовжують наполягати на розповсюдження таких ідей саме в Україні. При цьому вони не соромляться порівнювати себе з єврейським народом під час Другої світової війни. Навіть при побіжному огляді фактів можна побачити брехню та маніпуляції в таких наративах. З початку повномасштабної війни світ побачив, ким насправді є росіяни. Але послаблення старих наративів не означає те, що росіяни припинили розповсюдження нових.  

«Україна – це нормальна країна, де з повагою ставляться до всіх національностей, а їх хотіли «денацифікувати». Все навпаки – росіяни «приватизували» перемогу над нацизмом, і тепер вирішують, що вони можуть називати «фашистами» всіх, хто з ними не погоджується.» сказав в інтерв’ю Голосу Америки головний рабин Синагоги Бродського у Києві Моше Реувен Асман.

Вам буде цікаво

• Як виїхати за кордон родичам загиблих або зниклих безвісти військовослужбовців
• Комуністи та прихильники «русского міра»: кого можна знайти у списку почесних громадян Бахмуту
• Пісні на руїнах та штучна велич: як росія використовує культуру проти України?

Фото: з відкритих джерел

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

У Бахмутській, Часовоярській та Торецькій громадах весною 2026 року визначили уповноважених з питань безбар’єрності. Більшість населених пунктів цих громад є окуповані або перебуває в зоні активних бойових дій, а місцеві адміністрації працюють в екзилі.

Бахмут IN.UA з’ясував, навіщо громадам призначати відповідальних за безбар’єрність, які завдання перед ними стоять та як мешканці можуть до них звертатися. 

Хто відповідає за безбар’єрність у трьох громадах

29 травня Олександр Марченко, виконувач обов’язків начальника Бахмутської МВА підписав розпорядження про призначення уповноваженого з питань безбар’єрності, ним призначили Сергія Родіна. 

Ця новина викликала суперечливі коментарі, люди не зрозуміли, навіщо призначили таку посаду в окупованій громаді. 

Згідно з визначеними для цієї посади завданнями, Сергій Родін має координувати реалізацію державної політики у сфері створення безбар’єрного простору, формування та супровід планів заходів із виконання Національної стратегії створення безбар’єрного простору в Україні. Також до його функцій належить моніторинг доступності об’єктів та послуг у різних сферах та координація створення доступної інфраструктури, транспорту, публічних просторів і послуг.

Але не лише в Бахмуті, призначили цю посаду. У Часовоярській міській територіальній громаді уповноваженим з питань безбар’єрності також визначили заступника міського голови Євгенія Дмитрієва. Відповідне розпорядження начальник Часовоярської МВА підписав 4 червня 2026 року. У Торецькій міській військовій адміністрації уповноваженим з питань безбар’єрності 14 травня 2026 року призначили заступника начальника МВА Руслана Біленка. У Торецькій громаді робота за напрямком безбар’єрності була визначена ще раніше. Як повідомили у МВА, Руслан Біленко координував цей напрямок та керував виконанням завдань відповідальними особами згідно з розпорядженням начальника адміністрації від 23 жовтня 2025 року.

Призначення таких уповноважених відбувається в межах реалізації державної політики зі створення безбар’єрного простору. Але для громад, які не контролюють частину або всю територію, така робота має свою специфіку. Адже фізично облаштувати доступний простір на окупованій території або там, де тривають бойові дії, зараз неможливо. Водночас мешканці цих громад продовжують взаємодіяти з місцевою владою, отримувати інформацію та послуги, звертатися щодо документів і соціальних питань — часто вже перебуваючи в інших містах України або за кордоном. Саме тому виникає питання, що конкретно означає безбар’єрність для громади, яка працює в умовах окупації та евакуації, і що уповноважений може робити вже зараз. Про це Бахмут IN.UA поговорив із Мариною Сташиною-Неймет, експерткою з доступності ГО “Громадський холдинг” “ГРУПА ВПЛИВУ”, який входить до коаліції організацій, що з 2014 року опікуються захистом прав постраждалих унаслідок збройної агресії проти України.

Навіщо безбар’єрність громадам, які не контролюють свої території

На перший погляд може здаватися, що питання безбар’єрності для окупованих громад не є першочерговим. Адже якщо громада не контролює свою територію, місцева влада не може зараз облаштовувати там пандуси, змінювати громадський транспорт чи реконструювати будівлі. Проте, за словами Марини Сташиної-Неймет, робота уповноваженого з питань безбар’єрності не обмежується фізичним простором. Експертка наголошує, що громади мають думати про безбар’єрність уже зараз, оскільки ситуація може змінитися, а майбутню відбудову необхідно планувати заздалегідь. На її думку, важливо, щоб відновлення враховувало потреби різних груп мешканців, а не відбувалося за принципом відтворення того, що існувало до повномасштабної війни.

“Так, зараз території окуповані, через певний час ситуація може суттєво змінитися. І враховуючи це, для нас дуже важливо, щоб вже зараз громади розуміли, що відбудова, це не лише про якісь такі речі, які відбуватимуться в майбутньому, а це те, що потрібно робити вже зараз, пропрацьовувати навіть механізми, як буде відбуватися відбудова, яка буде враховувати потреби різних жителів громад”, — пояснює Марина Сташина-Неймет.

За її словами, безбар’єрність — це не лише про те, наскільки людина може фізично потрапити до певної будівлі. Йдеться також про те, чи може мешканець отримати необхідну інформацію, скористатися послугою, звернутися до влади та взяти участь у житті своєї громади незалежно від своїх потреб, стану здоров’я тощо або місця перебування.

Для громад, які працюють в евакуації, це означає, що значна частина роботи може відбуватися незалежно від того, де фізично перебуває людина. Наприклад, мешканець Бахмутської, Часовоярської чи Торецької громади може зараз жити в іншому регіоні України, але при цьому залишатися членом своєї громади та потребувати доступу до інформації, послуг і комунікації з місцевою владою. 

Саме тому, пояснює Марина Сташина-Неймет, уповноважений із безбар’єрності потрібен і тим громадам, які сьогодні не можуть працювати зі своїм фізичним простором.

“Для того, щоб ця комунікація була безбар’єрна, для того, щоб вона враховувала потреби та інтереси різних людей, так само потрібні уповноважені з безбар’єрності. Тому, якщо підсумовувати відповідь на це запитання, то це, в першу чергу, про доступність послуг, про доступність інформації і про можливості незалежно від місця перебування людини”, — зазначає вона.

Експертка додає, що така робота може впливати і на майбутнє громади. Якщо люди, які виїхали через війну, продовжують отримувати доступну інформацію, можуть користуватися послугами та підтримувати зв’язок із місцевою владою, це допомагає зберігати зв’язок між громадою та її мешканцями. Водночас безбар’єрність важлива не лише для тих, хто вже має інвалідність. Потреба у доступному середовищі може виникнути у людини через поранення, хворобу або вік. Крім того, доступність потрібна батькам із маленькими дітьми, вагітним жінкам, людям старшого віку та іншим групам населення.

“Ми не можемо знати, коли людина може отримати інвалідність. Це може бути внаслідок поранення, внаслідок хвороби. Це може бути людина, яка зараз є абсолютно здоровою, але через певний час може стати людиною з інвалідністю. Тому це важливо враховувати при плануванні, при відбудові, при розвитку громади”, — пояснює Марина Сташина-Неймет.

На її думку, саме тому уповноважений має бути не формальною посадою, а людиною, яка постійно збирає інформацію про потреби мешканців та допомагає враховувати їх у роботі громади.

“Уповноважений — це та людина, яка збирає всю необхідну інформацію, згуртовує навколо себе людей для того, щоб цей процес безбар’єрної відбудови справді враховував інтереси та потреби різних жителів громади”, — говорить експертка.

Таким чином, для громад, які нині працюють в евакуації, уповноважений із безбар’єрності може бути своєрідною ланкою між мешканцями, місцевою владою та майбутнім процесом відновлення. Його завдання — не чекати деокупації, а вже зараз збирати інформацію про потреби людей, працювати над доступністю послуг та комунікації, а також допомагати громаді готуватися до відбудови.

Що мають робити уповноважені з питань безбар’єрності вже зараз

Для громад, які працюють в евакуації або частина територій яких окупована, безбар’єрність не зводиться до облаштування пандусів чи доступності будівель. За словами Марини Сташиної-Неймет, громади все одно продовжують реалізовувати державну політику та можуть працювати над доступністю послуг, інформації й цифрових ресурсів.

“Безбар’єрність — це не лише про пандуси і ліфти, умовно кажучи. Безбар’єрність, це і про доступний цифровий простір, безбар’єрність — це і про доступний інформаційний простір, про освіту, про працевлаштування та ведення бізнесу, і це про участь у суспільному та політичному житті громади та країни в цілому. І для органів місцевого самоврядування координація питань безбар’єрності є виконанням державної політики незалежно від того, чи перебуває громада на підконтрольній Україні території, чи працює в евакуації”, — пояснює експертка.

Одним із напрямків, над яким громади можуть працювати вже зараз, є цифрова доступність. Наприклад, сайт громади може бути адаптований так, щоб ним могли самостійно користуватися люди з порушеннями зору, слуху, рухових функцій або когнітивними порушеннями.

Примітка. Звертаємо увагу, що ми н проводили оцінку відповідності Настановам з вебдоступності (WCAG), однак помітили, що деякі сайти мають додаткові налаштування для зручності користування

Примітка. Звертаємо увагу, що коректно буде вказати “Людям  з порушеннями зору”

“Якщо, наприклад, сайт є безбар’єрним, якщо послугу, яку надає саме громада, з якої людина евакуювалася, можна отримати онлайн, це вже один з прикладів того, що громади можуть зробити вже зараз, і дехто це успішно виконує”, — говорить Марина Сташина-Неймет.

Ще один напрямок — комунікація з мешканцями. Йдеться про те, щоб пояснювати законодавство, постанови та порядок дій зрозумілою мовою, а також враховувати різні потреби людей під час створення інформаційних матеріалів. Експертка наводить як приклад відеоматеріали із субтитрами або можливістю перекладу українською жестовою мовою. Такі рішення, за її словами, дають змогу враховувати потреби різних мешканців громади.

Окремо уповноважені можуть працювати зі збором інформації про потреби мешканців, які були змушені залишити свої домівки. Ці дані, за словами Марини Сташиної-Неймет, потрібні для подальшого планування та адвокації інтересів громади перед державою і донорами.

“Збір інформації про потреби жителів громади, які змушені були залишити свої домівки, це теж та частина роботи, яку потрібно робити вже зараз. Тому що це і про планування подальших кроків, це і про розуміння, які питання потрібно адвокатувати перед державною владою і перед донорами”, — зазначає вона.

За словами експертки, ще одним напрямком може бути взаємодія з громадським сектором. Громадські організації, які працюють із ВПО, людьми з інвалідністю чи молоддю, можуть допомагати громадам краще розуміти потреби мешканців.

Водночас, за її словами, для людей, які були змушені виїхати, важливо створювати умови, за яких вони зможуть залишатися у своїй громаді навіть після евакуації, а не будуть змушені переїжджати ще раз через те, що їхні потреби не закриваються.

“Це також про ті моменти, що потрібно робити вже зараз для того, щоб ці жителі громади, які евакуювалися, не змушені були ще далі кудись переїздити, тому що вони не можуть себе забезпечити, мають якісь потреби, які не закриває ані сама громада, ані приймаюча громада”, — сказала експертка.

Що передбачили для уповноважених у трьох громадах

Як ми зазначали раніше, у Бахмутській громаді уповноваженим з питань безбар’єрності призначили заступника міського голови Сергія Родіна. Серед його завдань — координація реалізації державної політики у сфері безбар’єрності, формування та супровід планів заходів із виконання Національної стратегії, моніторинг доступності об’єктів і послуг у фізичній, інформаційній та цифровій сферах, а також координація створення доступної інфраструктури, транспорту, публічних просторів та послуг.

У Часовоярській громаді уповноваженим визначили заступника міського голови Євгенія Дмитрієва. Його завдання включають координацію державної політики у сфері безбар’єрності, міжвідомчу взаємодію, інтеграцію принципів безбар’єрності у місцеві програми розвитку, моніторинг доступності об’єктів і послуг, забезпечення доступності інформації та комунікації, сприяння цифровій доступності, залучення громадськості та вразливих груп, а також збір даних про стан безбар’єрності та потреби громади.

У Торецькій громаді напрямок безбар’єрності координує заступник начальника МВА Руслан Біленко. В адміністрації повідомили, що робота за цим напрямком була активізована, а сам Біленко координує роботу та керує виконанням завдань відповідальними особами відповідно до розпорядження начальника МВА від 23 жовтня 2025 року. 

Водночас у Часовоярській громаді повідомили, що після визначення відповідальної особи основні зусилля адміністрації були зосереджені на першочергових завданнях, пов’язаних із функціонуванням громади в умовах воєнного стану. Через активні бойові дії, тимчасову окупацію та руйнування значної частини соціальної та житлової інфраструктури реалізація заходів у сфері безбар’єрності наразі ускладнена.

Як мешканці можуть звернутися

У Часовоярській громаді звернення з питань, що належать до компетенції відповідальної особи, можна подавати у порядку, визначеному Законом України “Про звернення громадян”, — письмово на адресу Часовоярської міської військової адміністрації або в електронній формі. Електронна адреса, зазначена в офіційній відповіді адміністрації: [email protected].

У Торецькій громаді пропозиції, заяви, клопотання та скарги можна подавати на гарячу лінію відділу організаційної роботи, діловодства, контролю та з питань звернень громадян за номером 066-952-63-60 з понеділка по п’ятницю з 08:00 до 17:00. Також звернення приймають на електронні адреси [email protected] та [email protected].

Бахмутська громада. Мешканці можуть звертатися до уповноваженого з питань безбар’єрності Сергія Родіна з питаннями, що стосуються забезпечення безбар’єрності — фізичної, інформаційної, цифрової та економічної. Звернення можна подати в електронній формі на офіційну електронну пошту Бахмутської міської військової адміністрації: [email protected] 

Водночас Марина Сташина-Неймет окремо говорить про важливість різних каналів комунікації, та використання різних форматів подачі інформації (текст, інфографіки, відео з субтитрами та перекладом на українську жестову мову, аудіоопис того, що відбувається на відео, тощо) — електронної пошти, соціальних мереж та інших способів зв’язку, які дозволяють мешканцям отримувати відповіді й передавати документи дистанційно.

Безбар’єрність має бути частиною майбутньої відбудови

Окремо експертка говорить про роль уповноважених у майбутньому відновленні окупованих громад. За її словами, якщо громада вже починає планувати відновлення, уповноважені з питань безбар’єрності мають бути залучені до цього процесу на різних етапах — від визначення першочергових завдань до розробки планів їх реалізації та пошуку фінансування.

“Якщо громада вже планує певні кроки для відновлення, перші кроки, більш глобальні, стратегічні, уповноважені з питань безбар’єрності, якраз мають бути включені в цей процес планування. На всіх етапах, від того, що думають над тими питаннями, які є першочерговими, до того, що вже розробляють план, як їх впроваджувати в життя” — сказала Марина Сташина-Неймет.

Серед майбутніх завдань вона називає також контроль за дотриманням вимог доступності під час реконструкції та проведення аудитів доступності в місцях, де зараз проживають евакуйовані мешканці. Окремо експертка наголошує на необхідності моніторити потреби людей з інвалідністю та їхніх родин. Таким чином, для Бахмутської, Часовоярської та Торецької громад робота уповноважених з питань безбар’єрності може відбуватися вже зараз — через доступність інформації та цифрових послуг, комунікацію з мешканцями, збір даних про їхні потреби та взаємодію з громадським сектором. Водночас у перспективі цей напрямок має стати частиною планування відновлення, щоб майбутня реконструкція враховувала потреби різних мешканців громад. І наостанок важливо додати, що уповноважені можуть працювати з фізичною доступністю не лише після деокупації, адже це спрогнозувати важко, а вже під час проєктів будівництва житла для ВПО зі своїх громад в інших містах та громадах. Саме ці люди мають опікуватися доступністю.

Перед початком навчального року школярі зобов’язані пройти профілактичний медичний огляд. За його результатами педіатр або сімейний лікар видає необхідні документи для навчального закладу. Обов’язковими є дві медичні форми: № 086/о та № 063/о.

Детальніше про те, як працюють медичні довідки в школу та що про них треба знати батькам — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Довідка форми № 086/о: що це

Довідка форми № 086/о — це документ, який фіксує висновок лікаря про стан здоров’я дитини та її придатність до навчання. Базовий огляд передбачає вимірювання зросту, ваги, артеріального тиску, перевірку зору, слуху, а також оцінку роботи серцево-судинної системи за допомогою проби Руф’є. У разі виявлення відхилень лікар направляє пацієнта на додаткові обстеження до вузькопрофільних спеціалістів.

У довідці обов’язково зазначаються:

• прізвище, ім’я, стать та дата народження дитини;
• адреса проживання та контактні дані батьків;
• назва навчального закладу та клас;
• дати попереднього, поточного та запланованого профоглядів;
• висновок щодо стану здоров’я;
• група для занять фізичною культурою;
• медичні рекомендації;
• наявність захворювань (інформація вноситься виключно за згодою одного з батьків).

Довідка форми № 063/о: що це

Довідка форми № 063/о — це документ містить дані про всі проведені вакцинації, ревакцинації та туберкулінові проби дитини. Якщо імунізація проводилася згідно з державним календарем щеплень, у період з 7 до 14 років нові вакцинації зазвичай не призначаються.

У таких випадках щорічно оновлювати форму № 063/о та приносити її до школи не потрібно. Документ вимагають лише у двох випадках:

• переведення дитини до іншого навчального закладу;
• проведення нових планових або надолужувальних щеплень.

Усі медичні послуги під час профілактичного огляду у лікаря, з яким підписано декларацію, є безоплатними для пацієнта. Їхню вартість покриває Національна служба здоров’я України.

Скасовані документи

Медична карта дитини (форма № 026/о) офіційно скасована Міністерством охорони здоров’я у березні 2018 року. Навчальні заклади не мають права вимагати цей документ. Відповідно до статті 39-1 Основ законодавства України про охорону здоров’я, інформація про діагнози, лікування та звернення за допомогою є медичною таємницею. Ці дані не зберігаються у школі, а знаходяться виключно в медичному закладі в історії розвитку дитини (форма № 112/о).

Читайте також:

Які види матеріальної допомоги доступні бахмутянам: актуальний перелік на 2026 рік

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!