З 2014 року в Бахмуті періодично з’являлися дискусії щодо списку почесних громадян міста. До лютого 2023 року у цьому списку зокрема були Йосип Кобзон та Андрій Клюєв, які є відвертими послідовниками ідей «русского міра» та мають довгу історію роботи проти української держави. Наразі 54 людини мають такий статус. Біографії деяких з них вдалося знайти місцевим ЗМІ та активістам, ці люди були чекістами, більшовиками та активними прихильниками комуністичних ідей.

Наша редакція вирішила з’ясувати, чи доречно зараз продовжувати практику присвоєння таких звань та що робити зі званнями почесних громадян у тих людей, які працювали на окупаційний радянський або російський режими. 

Радянська традиція

Традиція присвоєння звань почесних громадян Україна успадкувала з радянського союзу. Невіддільною її частиною було заохочення людей, які тим чи іншим чином допомагали окупаційному радянському режиму. З моменту відновлення незалежності в країні продовжили відзначати людей подібними почестями на державному та місцевому рівні. В Бахмуті така практика застосовувалася з 1965 по 2013 рік. Проте, з початку війни жодна людина не здобула такого визнання. 

Право подати кандидатуру для присвоєння звання надається;

• міському голові;
• виконавчому комітету міської ради;
• постійним комісіям міської ради;
• трудовим колективам підприємств;
•  громадським та профспілковим організаціям (редакція положення від 2017 року). 

Не відомо, чому за 10 років не з’явилося ініціатора подібного подання. Однією з причин може бути бажання зайвий раз не акцентувати на вже наявних почесних громадянах, частина з яких є як мінімум контроверсійними особистостями, а іноді відвертими зрадниками країни. 

«Інститут почесних громадян міста – за своїм походженням суто радянський і відображає цінності тієї доби. Перегляд і скасування деяких нагороджень (щодо Й. Кобзона й А. Клюєва) обумовлено вимогами законодавства. Останнє присвоєння цього звання відбулося десять років тому, у 2013 році, в ще не перейменованому на той час Артемівську. Такі паузи бували й раніше (з 1971 року до 1981, і потім з 1981 до 1991 – жодних нагороджень). Як на мене, це ознака зміни певних історичних векторів, переосмислення цінностей. Можливо, після повернення Бахмута з-під окупації, після відбудови міста відзначення почесних громадян поновиться й набуде нового змісту. Або ж залишиться тільки історичною згадкою, частиною нашої пам’яті минулого», — поділився Ігор Корнацький, завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею.

Почесні зрадники міста Бахмут

Кобзон. Джерело: BBC News Україна

Клюєв та Кобзон є зрадниками України та прихильниками «руського миру» . Джерело: Главком

З усього списку почесних громадян, найвідомішими є саме Кобзон та Клюєв. Після початку війни в соціальних мережах та через звернення до міської ради мешканці намагалися домогтися виключення цих осіб зі списку. 

«Це було десь 2015 чи 2016 року, я звертався до міської ради з проханням позбавити звання почесних громадян міста Кобзона та Клюєва. Тоді комісія засідала. Мені дали відповідь, що у положенні немає пункту, який би дозволив позбавлення громадян такого звання. Те, що їх позбавили цих звань може значити, що війна все-таки змінила щось у свідомості людей», — поділився мешканець Бахмута Геннадій Устинов.

Кобзон активно підтримував режим Януковича. Джерело: Лівий берег

Проте, навіть після зміни Положення про присвоєння звання “Почесний громадянин міста Бахмут”  у 2017 році та внесення до нього пунктів про можливість позбавлення громадян цього звання, Кобзон та Клюєв залишалися почесними ще 6 років. Протягом цього часу активісти та місцеві ЗМІ нагадували міській раді про існування цієї проблеми. 

На жаль, їх заклики були проігноровані. Тільки через рік повномасштабної війни та після повного знищення росіянами міста, цих людей виключили з даного списку рішенням керівника  Бахмутської ВЦА. Толерування подібних особистостей у списках почесних громадян відбувалося в багатьох містах України, особливо на сході. Звання почесного громадянина має більше формальне значення, а переваги його отримання обмежуються невеликими пільгами. Проте, відмова виключати з таких списків зрадників України демонструє неготовність до змін у свідомості людей та переходу від «радянської людини» до патріота України. 

«Треба робити великих людей почесними громадянами, таких як Олекса Тихий. У нього тітка мешкала на Ступках і він там часто бував. Також він вчився в Часів Ярі. У нас в Бахмуті народився видатний філософ світового рівня Сергій Кримський. І це тільки ті, кого я сходу можу згадати. На такі фігури можна рівнятися. Треба таких людей робити почесними, а не якихось червоних директорів та КГБістів. Бо це совок. Треба показувати, які потужні люди жили в Бахмуті», – розповідає громадський діяч, один з організаторів Євромайдану у Костянтинівці Володимир Березін. 

Василь Чубанов називав українців фашистами та виступав на антимайдані. Джерело: ТРК Заказ

Останнім мешканцем Бахмута, який був відзначений у 2013 званням почесного, став Чубанов Василь Сергійович. Вже на початку 2014 року він підтримував Януковича, виступав на Антимайдані та закликав владу застосовувати жорсткі міри проти учасників Майдану. Він отримав це звання за «За багаторічну громадську діяльність, високий рівень організації ветеранського руху та значний особистий внесок у патріотичне виховання молодого покоління м. Артемівська».

Можна тільки уявляти, які саме ідеї він нав’язував молодому поколінню під час такого виховування. Крім того, він є одним з двох почесних громадян, які за останні 5 років отримували пільги на оплату житлово-комунальних послуг з міського бюджету (згідно із відповіддю Бахмутської міської ради на запит редакції). Право на пільги йому дало саме звання почесного громадянина міста. 

Бахмутська міська рада пише про заслуги В.Чубанова у некролозі без згадки його антиукраїнської діяльності. Джерело: Сайт Бахмутської міської ради

Прибрати звання чи трансформувати його сенс?

Наразі Бахмут став символом незламності країни та місцем великого горя нашого народу. Можливо, це одна з причин довгоочікуваного рішення про виключення зі списку почесних громадян Кобзона та Клюєва. Проте, станом на зараз там досі залишаються люди, які чинили злочини проти України та українців. В контексті трагедії міста, це щонайменше недоречно. 

«Ця традиція йде ще з радянських часів, але поки вона існує, ми маємо відзначати таких людей. Я зараз знаходжуся на заході України, в маленькому містечку. Тут почесним громадянином є Степан Бандера і багато потужних героїв, які зробили вклад в розвиток держави. Раніше в наших містах відзначали директорів підприємств, ветеранів КДБ тощо. Навіть після незалежності давали звання почесних громадян тим людям, які не докладалися до розвитку держави. Ці звання є інструментом, і якщо його використовувати правильно, то він буде працювати», – поділився Володимир Березін

Кримський,Тихий. Донецька земля має багато великих людей, які гідні бути почесними громадянами міст, замість чекістів та ветеранів КДБ. Джерело: НАН України , Історична правда

Наші підписники у Telegram розділилися у думках з приводу того, що треба робити далі зі статусом почесного громадянина міста. 36% вважають, що треба реформувати підхід до надання цього звання, а 42% впевнені, що треба відправити таку традицію у минуле. 

 

Опитування у нашому Telegram-каналі з приводу того, що треба зробити зі званням почесного громадянина. Джерело: знімок екрана з Telegram-каналу Бахмут.IN.UA

Бахмутські активісти та діячі, опитані нами, зійшлися на тому, що подібне звання треба залишити. Але концепція присвоєння такого статусу має трансформуватися. 

«Статус почесного громадянина потрібно залишити. Це не радянська практика, а міжнародна. Є, наприклад, почесний громадянин Нью-Йорку. Проте, періодично потрібно передивлятися громадськості, депутатському корпусу міської ради те, ким є почесні громадяни. В статуті громади варто прописати, що почесним громадянином не може бути діяч тоталітарних радянського або нацистського режимів, царського уряду тощо. Після нашої перемоги, коли Бахмут деокупують, а може навіть і зараз, почесними громадянами міста мають бути всі бахмутяни, які перебували в ЗСУ та загинули під час оборони міста і, на мою суб’єктивну думку, командири всіх бригад, які брали участь в обороні міста Бахмут у 2022-2023 роках», – поділився Голова «Солідарна Молодь» Донеччини, волонтер, колишній голова Молодіжної ради в Бахмуті Аркадій Петросян

Приклад вшанування людей, які зробили внесок у розвиток культури. Джерело: Facebook група “Буде Бахмут!”

«Зараз ми будемо з цього формату викреслювати й додавати прізвища людей за не дуже чітко визначеними критеріями. Який саме період мається на увазі? З моменту діяльності Сергєєва? В яких галузях розбудови міста? Є іще декілька пам’ятних статусів, як вони узгоджені між собою (Людина року)? Тобто процес комеморації потребує стати сучасним і активним, максимально відкритим. В нас не називають заклади іменами громадян, а я знаю європейські й ізраїльські приклади іменних лавок, дерев і скверів. Згодна з Корнацьким, це несказанний совок, але перед будь-якими змінами треба подумати про працюючу схему вшанування та комеморації. Це лінія зіткнення громади, влади та активістів», – поділилася директорка Бахмутського краєзнавчого музею Олена Смирнова.

Першочергово, потрібна зміна тексту Положення. Адже в ньому існує пункт, який забороняє надавати почесне звання посмертно. Це не дає можливості відзначати званнями тих людей, які привнесли суттєвий внесок в розвиток української Донеччини, але були зневажені радянською або російською владою. Також, це не дозволяє надавати почесне звання військовим, волонтерам та активістам, що загинули на війні з 2014 року.

«У владі всі один одному давали ці почесні знання: комуністи, регіонали та інші. До державотворення це не мало ніякого відношення. Обов’язково треба зробити зміни в положенні. Перше, щоб надавили звання посмертно. Зараз на заході України існує практика присвоєння почесних громадян міста тим, хто помер у боротьбі за Україну. Це відбувається майже одразу. Якщо людина віддала життя за Україну, то йому важливо надати звання почесного громадянина міста. Він точно є державотворцем», – поділився Володимир Березін.

Вам буде цікаво: 

• Перейменування вулиць, пов’язаних з російськими діячами в Бахмуті: чи на часі це питання? (Оновлено)
• Молодь має стати рупором для змін Донецька: погляд політика Аркадія Петросяна
• Чи можливо відбудувати Бахмут після перемоги?
• Жінка в кокошнику та брудний сарай: як росіяни представляють культуру Донеччини?

Важливо забрати звання почесних громадян у тих, хто був долучений до злочинів проти України або підтримував окупацію країни у різні періоди часу. Адже герої сучасності та минулого, які боролися за Українську державу та її незалежність не можуть бути в одному списку з тими, хто докладав зусиль, аби знищити країну.

«Треба зробити «інвентаризацію» тих людей, які є почесними громадянами, зрозуміти як вони причетні до міста Бахмута та винести це на обговорення. У нас в місті мало хто знає більшість людей, які є в цих списках, що вони саме зробили для того, щоб місто було українським. І головний акцент саме на українському місті. Адже ми живемо в Україні, а не в срср. Взяти навіть Артема Сергєєва (ред. – син Ф.А. Сергєєва, на честь якого радянська влада під час окупації перейменувала місто Бахмут). Який стосунок він має до нашого міста? Треба кожного перевірити та дослідити причетність до міста й описати, що корисного вони зробили», — розмірковує громадський діяч, волонтер, учасник Майдану Андрій Лоза.

Андрій Лоза зауважив, що треба відзначати всіх тих людей, які вносили позитивні речі в наше місто починаючи з 2014 року. Наприклад, у Бахмуті жив Герой України Дмитро Чернявський, якого у 2014 році вбили під час мітингу за єдність України у Донецьку. Проте, в місті немає навіть вулиці, яка б мала його ім’я.

Ми маємо вшановувати сучасних героїв міста Бахмут, яким є Дмитро Чернявський. Джерело: Сайт Небесної сотні

Натомість є вулиця Чапліна. Особа з таким прізвищем є не тільки у списку почесних громадян міста, але й у списку представників комуністичного тоталітарного режиму. У цьому списку Український інститут національної пам’яті вказав осіб, на честь яких названі населені пункти та об’єкти в них. Ці назви підпадають під закон про декомунізацію.

Наша редакція запитала у Бахмутської міської ради, чи планується перегляд наявного списку почесних громадян. На жаль, відповідь на запит на публічну інформацію не містила чіткої позиції з цього приводу. Секретар Бахмутської міської ради Ганна Петриєнко-Полухіна розповіла, що робота над переглядом цього списку триває.
Наразі може здаватися, що подібні дії не є пріоритетним напрямком роботи ради. Проте, ця проблема з’явилася десятиліття тому. Важливо, щоб відзнаки та шанування людей відповідали реаліям нашого часу. Прославляти осіб, які працювали проти України під час чергового злочину рф в нашій країні є неприйнятним. Тому, наша редакція продовжить слідкувати за цим процесом й надалі.

Відповідь міської ради щодо перспектив перегляду списку почесних громадян Бахмуту. Джерело: фото відповіді міської ради Бахмут на запит на публічну інформацію

Олексій Рева вже створив прецедент щодо позбавлення звання почесних громадян через одноосібне рішення. Теперішній його статус керівника ВЦА дозволяє прийняти рішення таким чином. Проте, робота досі не завершена. Щодо Кобзона та Клюєва постійно здійснювався тиск з боку громадськості.

Але цей список досі містить велику кількість менш відомих, але не менш шкідливих для України осіб. Багато дійсно великих людей жили або відвідували Бахмут з моменту його заснування і дотепер. Якщо вже зберігати концепцію «почесних громадян міста», то за тої умови, що такими громадянами будуть люди, які протягом всього цього часу працювали та працюють задля міста та збереження його ідентичності.

Фото: Вечірній Київ

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

У Бахмутській, Часовоярській та Торецькій громадах весною 2026 року визначили уповноважених з питань безбар’єрності. Більшість населених пунктів цих громад є окуповані або перебуває в зоні активних бойових дій, а місцеві адміністрації працюють в екзилі.

Бахмут IN.UA з’ясував, навіщо громадам призначати відповідальних за безбар’єрність, які завдання перед ними стоять та як мешканці можуть до них звертатися. 

Хто відповідає за безбар’єрність у трьох громадах

29 травня Олександр Марченко, виконувач обов’язків начальника Бахмутської МВА підписав розпорядження про призначення уповноваженого з питань безбар’єрності, ним призначили Сергія Родіна. 

Ця новина викликала суперечливі коментарі, люди не зрозуміли, навіщо призначили таку посаду в окупованій громаді. 

Згідно з визначеними для цієї посади завданнями, Сергій Родін має координувати реалізацію державної політики у сфері створення безбар’єрного простору, формування та супровід планів заходів із виконання Національної стратегії створення безбар’єрного простору в Україні. Також до його функцій належить моніторинг доступності об’єктів та послуг у різних сферах та координація створення доступної інфраструктури, транспорту, публічних просторів і послуг.

Але не лише в Бахмуті, призначили цю посаду. У Часовоярській міській територіальній громаді уповноваженим з питань безбар’єрності також визначили заступника міського голови Євгенія Дмитрієва. Відповідне розпорядження начальник Часовоярської МВА підписав 4 червня 2026 року. У Торецькій міській військовій адміністрації уповноваженим з питань безбар’єрності 14 травня 2026 року призначили заступника начальника МВА Руслана Біленка. У Торецькій громаді робота за напрямком безбар’єрності була визначена ще раніше. Як повідомили у МВА, Руслан Біленко координував цей напрямок та керував виконанням завдань відповідальними особами згідно з розпорядженням начальника адміністрації від 23 жовтня 2025 року.

Призначення таких уповноважених відбувається в межах реалізації державної політики зі створення безбар’єрного простору. Але для громад, які не контролюють частину або всю територію, така робота має свою специфіку. Адже фізично облаштувати доступний простір на окупованій території або там, де тривають бойові дії, зараз неможливо. Водночас мешканці цих громад продовжують взаємодіяти з місцевою владою, отримувати інформацію та послуги, звертатися щодо документів і соціальних питань — часто вже перебуваючи в інших містах України або за кордоном. Саме тому виникає питання, що конкретно означає безбар’єрність для громади, яка працює в умовах окупації та евакуації, і що уповноважений може робити вже зараз. Про це Бахмут IN.UA поговорив із Мариною Сташиною-Неймет, експерткою з доступності ГО “Громадський холдинг” “ГРУПА ВПЛИВУ”, який входить до коаліції організацій, що з 2014 року опікуються захистом прав постраждалих унаслідок збройної агресії проти України.

Навіщо безбар’єрність громадам, які не контролюють свої території

На перший погляд може здаватися, що питання безбар’єрності для окупованих громад не є першочерговим. Адже якщо громада не контролює свою територію, місцева влада не може зараз облаштовувати там пандуси, змінювати громадський транспорт чи реконструювати будівлі. Проте, за словами Марини Сташиної-Неймет, робота уповноваженого з питань безбар’єрності не обмежується фізичним простором. Експертка наголошує, що громади мають думати про безбар’єрність уже зараз, оскільки ситуація може змінитися, а майбутню відбудову необхідно планувати заздалегідь. На її думку, важливо, щоб відновлення враховувало потреби різних груп мешканців, а не відбувалося за принципом відтворення того, що існувало до повномасштабної війни.

“Так, зараз території окуповані, через певний час ситуація може суттєво змінитися. І враховуючи це, для нас дуже важливо, щоб вже зараз громади розуміли, що відбудова, це не лише про якісь такі речі, які відбуватимуться в майбутньому, а це те, що потрібно робити вже зараз, пропрацьовувати навіть механізми, як буде відбуватися відбудова, яка буде враховувати потреби різних жителів громад”, — пояснює Марина Сташина-Неймет.

За її словами, безбар’єрність — це не лише про те, наскільки людина може фізично потрапити до певної будівлі. Йдеться також про те, чи може мешканець отримати необхідну інформацію, скористатися послугою, звернутися до влади та взяти участь у житті своєї громади незалежно від своїх потреб, стану здоров’я тощо або місця перебування.

Для громад, які працюють в евакуації, це означає, що значна частина роботи може відбуватися незалежно від того, де фізично перебуває людина. Наприклад, мешканець Бахмутської, Часовоярської чи Торецької громади може зараз жити в іншому регіоні України, але при цьому залишатися членом своєї громади та потребувати доступу до інформації, послуг і комунікації з місцевою владою. 

Саме тому, пояснює Марина Сташина-Неймет, уповноважений із безбар’єрності потрібен і тим громадам, які сьогодні не можуть працювати зі своїм фізичним простором.

“Для того, щоб ця комунікація була безбар’єрна, для того, щоб вона враховувала потреби та інтереси різних людей, так само потрібні уповноважені з безбар’єрності. Тому, якщо підсумовувати відповідь на це запитання, то це, в першу чергу, про доступність послуг, про доступність інформації і про можливості незалежно від місця перебування людини”, — зазначає вона.

Експертка додає, що така робота може впливати і на майбутнє громади. Якщо люди, які виїхали через війну, продовжують отримувати доступну інформацію, можуть користуватися послугами та підтримувати зв’язок із місцевою владою, це допомагає зберігати зв’язок між громадою та її мешканцями. Водночас безбар’єрність важлива не лише для тих, хто вже має інвалідність. Потреба у доступному середовищі може виникнути у людини через поранення, хворобу або вік. Крім того, доступність потрібна батькам із маленькими дітьми, вагітним жінкам, людям старшого віку та іншим групам населення.

“Ми не можемо знати, коли людина може отримати інвалідність. Це може бути внаслідок поранення, внаслідок хвороби. Це може бути людина, яка зараз є абсолютно здоровою, але через певний час може стати людиною з інвалідністю. Тому це важливо враховувати при плануванні, при відбудові, при розвитку громади”, — пояснює Марина Сташина-Неймет.

На її думку, саме тому уповноважений має бути не формальною посадою, а людиною, яка постійно збирає інформацію про потреби мешканців та допомагає враховувати їх у роботі громади.

“Уповноважений — це та людина, яка збирає всю необхідну інформацію, згуртовує навколо себе людей для того, щоб цей процес безбар’єрної відбудови справді враховував інтереси та потреби різних жителів громади”, — говорить експертка.

Таким чином, для громад, які нині працюють в евакуації, уповноважений із безбар’єрності може бути своєрідною ланкою між мешканцями, місцевою владою та майбутнім процесом відновлення. Його завдання — не чекати деокупації, а вже зараз збирати інформацію про потреби людей, працювати над доступністю послуг та комунікації, а також допомагати громаді готуватися до відбудови.

Що мають робити уповноважені з питань безбар’єрності вже зараз

Для громад, які працюють в евакуації або частина територій яких окупована, безбар’єрність не зводиться до облаштування пандусів чи доступності будівель. За словами Марини Сташиної-Неймет, громади все одно продовжують реалізовувати державну політику та можуть працювати над доступністю послуг, інформації й цифрових ресурсів.

“Безбар’єрність — це не лише про пандуси і ліфти, умовно кажучи. Безбар’єрність, це і про доступний цифровий простір, безбар’єрність — це і про доступний інформаційний простір, про освіту, про працевлаштування та ведення бізнесу, і це про участь у суспільному та політичному житті громади та країни в цілому. І для органів місцевого самоврядування координація питань безбар’єрності є виконанням державної політики незалежно від того, чи перебуває громада на підконтрольній Україні території, чи працює в евакуації”, — пояснює експертка.

Одним із напрямків, над яким громади можуть працювати вже зараз, є цифрова доступність. Наприклад, сайт громади може бути адаптований так, щоб ним могли самостійно користуватися люди з порушеннями зору, слуху, рухових функцій або когнітивними порушеннями.

Примітка. Звертаємо увагу, що ми не проводили оцінку відповідності Настановам з вебдоступності (WCAG), однак помітили, що деякі сайти мають додаткові налаштування для зручності користування

Примітка. Звертаємо увагу, що коректно буде вказати “Людям  з порушеннями зору”

“Якщо, наприклад, сайт є безбар’єрним, якщо послугу, яку надає саме громада, з якої людина евакуювалася, можна отримати онлайн, це вже один з прикладів того, що громади можуть зробити вже зараз, і дехто це успішно виконує”, — говорить Марина Сташина-Неймет.

Ще один напрямок — комунікація з мешканцями. Йдеться про те, щоб пояснювати законодавство, постанови та порядок дій зрозумілою мовою, а також враховувати різні потреби людей під час створення інформаційних матеріалів. Експертка наводить як приклад відеоматеріали із субтитрами або можливістю перекладу українською жестовою мовою. Такі рішення, за її словами, дають змогу враховувати потреби різних мешканців громади.

Окремо уповноважені можуть працювати зі збором інформації про потреби мешканців, які були змушені залишити свої домівки. Ці дані, за словами Марини Сташиної-Неймет, потрібні для подальшого планування та адвокації інтересів громади перед державою і донорами.

“Збір інформації про потреби жителів громади, які змушені були залишити свої домівки, це теж та частина роботи, яку потрібно робити вже зараз. Тому що це і про планування подальших кроків, це і про розуміння, які питання потрібно адвокатувати перед державною владою і перед донорами”, — зазначає вона.

За словами експертки, ще одним напрямком може бути взаємодія з громадським сектором. Громадські організації, які працюють із ВПО, людьми з інвалідністю чи молоддю, можуть допомагати громадам краще розуміти потреби мешканців.

Водночас, за її словами, для людей, які були змушені виїхати, важливо створювати умови, за яких вони зможуть залишатися у своїй громаді навіть після евакуації, а не будуть змушені переїжджати ще раз через те, що їхні потреби не закриваються.

“Це також про ті моменти, що потрібно робити вже зараз для того, щоб ці жителі громади, які евакуювалися, не змушені були ще далі кудись переїздити, тому що вони не можуть себе забезпечити, мають якісь потреби, які не закриває ані сама громада, ані приймаюча громада”, — сказала експертка.

Що передбачили для уповноважених у трьох громадах

Як ми зазначали раніше, у Бахмутській громаді уповноваженим з питань безбар’єрності призначили заступника міського голови Сергія Родіна. Серед його завдань — координація реалізації державної політики у сфері безбар’єрності, формування та супровід планів заходів із виконання Національної стратегії, моніторинг доступності об’єктів і послуг у фізичній, інформаційній та цифровій сферах, а також координація створення доступної інфраструктури, транспорту, публічних просторів та послуг.

У Часовоярській громаді уповноваженим визначили заступника міського голови Євгенія Дмитрієва. Його завдання включають координацію державної політики у сфері безбар’єрності, міжвідомчу взаємодію, інтеграцію принципів безбар’єрності у місцеві програми розвитку, моніторинг доступності об’єктів і послуг, забезпечення доступності інформації та комунікації, сприяння цифровій доступності, залучення громадськості та вразливих груп, а також збір даних про стан безбар’єрності та потреби громади.

У Торецькій громаді напрямок безбар’єрності координує заступник начальника МВА Руслан Біленко. В адміністрації повідомили, що робота за цим напрямком була активізована, а сам Біленко координує роботу та керує виконанням завдань відповідальними особами відповідно до розпорядження начальника МВА від 23 жовтня 2025 року. 

Водночас у Часовоярській громаді повідомили, що після визначення відповідальної особи основні зусилля адміністрації були зосереджені на першочергових завданнях, пов’язаних із функціонуванням громади в умовах воєнного стану. Через активні бойові дії, тимчасову окупацію та руйнування значної частини соціальної та житлової інфраструктури реалізація заходів у сфері безбар’єрності наразі ускладнена.

Як мешканці можуть звернутися

У Часовоярській громаді звернення з питань, що належать до компетенції відповідальної особи, можна подавати у порядку, визначеному Законом України “Про звернення громадян”, — письмово на адресу Часовоярської міської військової адміністрації або в електронній формі. Електронна адреса, зазначена в офіційній відповіді адміністрації: [email protected].

У Торецькій громаді пропозиції, заяви, клопотання та скарги можна подавати на гарячу лінію відділу організаційної роботи, діловодства, контролю та з питань звернень громадян за номером 066-952-63-60 з понеділка по п’ятницю з 08:00 до 17:00. Також звернення приймають на електронні адреси [email protected] та [email protected].

Бахмутська громада. Мешканці можуть звертатися до уповноваженого з питань безбар’єрності Сергія Родіна з питаннями, що стосуються забезпечення безбар’єрності — фізичної, інформаційної, цифрової та економічної. Звернення можна подати в електронній формі на офіційну електронну пошту Бахмутської міської військової адміністрації: [email protected] 

Водночас Марина Сташина-Неймет окремо говорить про важливість різних каналів комунікації, та використання різних форматів подачі інформації (текст, інфографіки, відео з субтитрами та перекладом на українську жестову мову, аудіоопис того, що відбувається на відео, тощо) — електронної пошти, соціальних мереж та інших способів зв’язку, які дозволяють мешканцям отримувати відповіді й передавати документи дистанційно.

Безбар’єрність має бути частиною майбутньої відбудови

Окремо експертка говорить про роль уповноважених у майбутньому відновленні окупованих громад. За її словами, якщо громада вже починає планувати відновлення, уповноважені з питань безбар’єрності мають бути залучені до цього процесу на різних етапах — від визначення першочергових завдань до розробки планів їх реалізації та пошуку фінансування.

“Якщо громада вже планує певні кроки для відновлення, перші кроки, більш глобальні, стратегічні, уповноважені з питань безбар’єрності, якраз мають бути включені в цей процес планування. На всіх етапах, від того, що думають над тими питаннями, які є першочерговими, до того, що вже розробляють план, як їх впроваджувати в життя” — сказала Марина Сташина-Неймет.

Серед майбутніх завдань вона називає також контроль за дотриманням вимог доступності під час реконструкції та проведення аудитів доступності в місцях, де зараз проживають евакуйовані мешканці. Окремо експертка наголошує на необхідності моніторити потреби людей з інвалідністю та їхніх родин. Таким чином, для Бахмутської, Часовоярської та Торецької громад робота уповноважених з питань безбар’єрності може відбуватися вже зараз — через доступність інформації та цифрових послуг, комунікацію з мешканцями, збір даних про їхні потреби та взаємодію з громадським сектором. Водночас у перспективі цей напрямок має стати частиною планування відновлення, щоб майбутня реконструкція враховувала потреби різних мешканців громад. І наостанок важливо додати, що уповноважені можуть працювати з фізичною доступністю не лише після деокупації, адже це спрогнозувати важко, а вже під час проєктів будівництва житла для ВПО зі своїх громад в інших містах та громадах. Саме ці люди мають опікуватися доступністю.

Перед початком навчального року школярі зобов’язані пройти профілактичний медичний огляд. За його результатами педіатр або сімейний лікар видає необхідні документи для навчального закладу. Обов’язковими є дві медичні форми: № 086/о та № 063/о.

Детальніше про те, як працюють медичні довідки в школу та що про них треба знати батькам — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Довідка форми № 086/о: що це

Довідка форми № 086/о — це документ, який фіксує висновок лікаря про стан здоров’я дитини та її придатність до навчання. Базовий огляд передбачає вимірювання зросту, ваги, артеріального тиску, перевірку зору, слуху, а також оцінку роботи серцево-судинної системи за допомогою проби Руф’є. У разі виявлення відхилень лікар направляє пацієнта на додаткові обстеження до вузькопрофільних спеціалістів.

У довідці обов’язково зазначаються:

• прізвище, ім’я, стать та дата народження дитини;
• адреса проживання та контактні дані батьків;
• назва навчального закладу та клас;
• дати попереднього, поточного та запланованого профоглядів;
• висновок щодо стану здоров’я;
• група для занять фізичною культурою;
• медичні рекомендації;
• наявність захворювань (інформація вноситься виключно за згодою одного з батьків).

Довідка форми № 063/о: що це

Довідка форми № 063/о — це документ містить дані про всі проведені вакцинації, ревакцинації та туберкулінові проби дитини. Якщо імунізація проводилася згідно з державним календарем щеплень, у період з 7 до 14 років нові вакцинації зазвичай не призначаються.

У таких випадках щорічно оновлювати форму № 063/о та приносити її до школи не потрібно. Документ вимагають лише у двох випадках:

• переведення дитини до іншого навчального закладу;
• проведення нових планових або надолужувальних щеплень.

Усі медичні послуги під час профілактичного огляду у лікаря, з яким підписано декларацію, є безоплатними для пацієнта. Їхню вартість покриває Національна служба здоров’я України.

Скасовані документи

Медична карта дитини (форма № 026/о) офіційно скасована Міністерством охорони здоров’я у березні 2018 року. Навчальні заклади не мають права вимагати цей документ. Відповідно до статті 39-1 Основ законодавства України про охорону здоров’я, інформація про діагнози, лікування та звернення за допомогою є медичною таємницею. Ці дані не зберігаються у школі, а знаходяться виключно в медичному закладі в історії розвитку дитини (форма № 112/о).

Читайте також:

Які види матеріальної допомоги доступні бахмутянам: актуальний перелік на 2026 рік

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!