Як вибрати оприскувач для саду, аби не витрати марно гроші?  Садовий обприскувач — це незамінна річ для догляду за рослинами. Він має бути у кожного садівника, фермера чи дачника. Обприскувачі підходять для поливу, підгодівлі та лікування рослин. Також вони стануть у нагоді під час обробки дерев, виноградників, розсади і клумб. Щоб правильно обрати обприскувач, важливо зрозуміти, що саме ви оброблюватимете ним. 

Ольга М’ясникова, яка тримала в Бахмуті садовий магазин «Gardenside», поділилася з редакцією «Бахмут IN.UA», який обрати обприскувач для саду.

Види садових обприскувачів

Обприскувач садовий використовують для саду чи городу, вони бувають:

• механічні (ручні);
• акумуляторні;
• електричні;
• важільні;
• помпові;
• бензинові.

Вже сама назва говорить про те, чим вони відрізняється.

Механічний

Інструмент для обприскування рослин має різні механізми. Найпростіший – це звичайний механічний обприскувач — це найдешевший варіант. Те, що кожен може собі дозволити. Але, знову-таки, тут теж є варіанти. Категорія залежить від якості та різної цінової політики. Ємність може бути різною два, три, пять літрів і більше.

«Все залежить від терміну служби та комфорту під час роботи. Ціна безпосередньо впливає на термін служби роботи та якість матеріалів. У своєму магазині ми працювали весь час із двома виробниками «Леміра» та «Kwazar». Це українсько-польські товари. Спочатку була «Леміра», потім ми від неї відмовилися. «Kwazar» коштує дорожче, як мінімум у два рази. На обприскувачі гарантія йде один рік. Але ще є термін служби. Тобто реально обприскувач «Kwazar» працює три роки без жодних проблем. «Леміра» вже через сезон починає бризкати не дуже добре», — пояснила бахмутянка.

Механічний обприскувач «Marolex Master 1000». Фото: ek.ua

Важільний

Важільний — один з різновидів обприскувачів, які працюють від мускульної сили. У розпилювачах цього типу важіль потрібно качати постійно. Це може бути досить виснажливо, однак важільні розпилювачі мають свої переваги.

По-перше, вони більш прості, дешеві і водночас більш надійні і безпечні: пошкодження резервуара не приводить до «вибуху» з розбризкуванням вмісту, а працездатність у багатьох моделях зберігається навіть при негерметичному баку.

По-друге, великі наплічні агрегати цього типу зазвичай переносяться на двох плечах, на зразок рюкзаків — це забезпечує максимально рівномірний розподіл навантаження.

Важільний обприскувач «Lemira OG-101». Фото: elektromotor.com.ua

Помповий

Помповий — однин із різновидів обприскувачів, які працюють від мускульної сили. Відмінність полягає в тому, що в цьому випадку використовується накопичувальний принцип: за допомогою помпи в резервуар заздалегідь нагнітається запас стисненого повітря, яке поступово витрачається в процесі роботи. Запас потрібно час від часу поповнювати, підкачуючи помпу.

Характерною зовнішньою ознакою помпового обприскувача є ручка підкачки, яка розташована на верхній частині. Моделі з наплічним переміщенням доводиться носити на одному плечі, щоб ручка залишалася в межах досяжності. Це менш зручно, ніж переміщення важільних моделей на двох плечах.

Загальною особливістю всіх помпових агрегатів є те, що під час роботи не потрібно постійно качати повітря. З іншого боку, така конструкція погано підходить для великих обсягів, тому ємність резервуару в розпилювачах цього типу не перевищує 12 літрів. Садові обприскувачі часто використовують й для поливу кімнатних рослин, саме помповий буде зручний для такого призначення.

Помповий обприскувач «Kwazar Orion 9». Фото: prom.ua

Акумуляторний

Це обприскувач з живленням від вбудованих акумуляторів. Випускаються в безлічі різновидів — від найпростіших моделей, створених як більш зручна альтернатива ручним оприскувачам, до потужних професійних агрегатів, що наближаються за можливостями до бензинових.

Загалом акумуляторні моделі зручні у використанні та обслуговуванні, відносно прості і дешеві, працюють тихо та можуть без обмежень застосовуватися як на відкритому повітрі, так і в теплицях. Ключовий недолік — неможливість швидко відновити роботу при вичерпанні заряду, адже процес зарядки займає досить багато часу.

«Акумуляторний обприскувач на нашому сегменті ринку представлений переважно різними китайськими виробниками. Вони всі схожі, однакові. Тут варто, напевно, дивитися на ємність акумулятора, який заряджається. Це впливатиме на час роботи. Але цінова політика приблизно однакова. Акумуляторним обприскувачем працювати, звичайно, набагато простіше. Коли у нас велика площа картоплі, припустимо, або ще чогось на городі, і треба постійно бризкати, то акумуляторні дуже зручні», — додає Ольга М’ясникова.

Акумуляторний обприскувач «Forte KF-16». Фото: ek.ua

Вам буде цікаво

• Експерт розповів, коли і як садити гарбуз
• Як підготуватися до сімейної фотосесії? Покрокова інструкція від фотографині з Бахмута
• Експерт розповів, як захистити домашніх тварин від кліщів

Електричний

Розпилювачі з електромоторами, що живляться від звичайних розеток, мають меншу вагу і вартість, ніж акумуляторні аналоги, а час їхньої роботи практично необмежений. З іншого боку, необхідність тягнути дріт від розетки помітно обмежує мобільність. Тому особливого поширення цей варіант не отримав, він зустрічається лише в деяких колісних моделях, де автономністю пожертвували заради переваг електричного двигуна.

Електричний обприскувач на колесах — професійний обприскувач, який має зручну систему управління, міцні колеса та опору. Легко маневрує, стійкий на похилих поверхнях.

Акумуляторна батарея може працювати впродовж чотирьох годин, в залежності від тиску використання. Обприскувач комплектується 30-метровим шлангом із котушкою для шлангу та алюмінієвою фурмою з регульованою насадкою. Як правило, електричні обприскувачі мають велику ємність (40 літрів і більше).

Електричний обприскувач на колесах «Stocker». Фото: sekator.net

Бензиновий

Обприскувачі, оснащені бензиновими двигунами, зазвичай, належать до професійного рівня і відрізняються високою продуктивністю і дальністю дії.

Для невеликої ділянки біля приватного будинку або дачі купувати такий пристрій немає сенсу, а от на великих площах бензиновий агрегат може виявитися досить корисним. Одна з ключових переваг подібних моделей перед акумуляторними полягає в тому, що бак двигуна можна швидко заправити пальним. З іншого боку, бензинові оприскувачі більш складні й дорогі, вони сильніше шумлять і виробляють вихлопні гази. Як бачимо, пристрій для обприскування рослин потрібно вибирати опираючись на свої потреби.

«Бензиновий обприскувач створений для саду. Він має велике сопло. Високі дерева (3-4 метри) такі обприскувачі чудово кроплять. Для саду це загалом класно. У нас був великий сад: яблуні, груші, сливи тощо. Ми постійно користувалися бензиновим обприскувачем. Чесно кажучи, вдома ми користувалися тільки механічними та бензиновим (16-18 літрів) обприскувачами. Для саду взагалі чудова штука, найкраща», — поділилася бахмутянка.

Бензиновий обприскувач «STIHL SR 200-D». Фото: Stihl 

Використання на практиці

«Особисто я люблю ручні обприскувачі. Дуже часто дозування всіх пестицидів, які використовуються в домашніх господарствах, на городах маленькі. Вони переважно йдуть на 5 або 10 літрів. Акумуляторні обприскувачі мають більшу ємність — мінімум 12 або 16 літрів. Тобто ранець вішається на плечі і з ним потрібно ходити. В основному цим займаються жінки, і досить важкувато носити з собою 10 літрів і більше. Тому іноді дуже зручно мати маленький 5-літровий механічний обприскувач для того, щоб вийти побризкати кабачки, огірки, помідори на невеликій ділянці. Підсумую, що добре мати все. Але в цьому випадку потрібно враховувати бюджет», — резюмувала Ольга М’ясникова.

Читайте також: Креативні ідеї: як надати нове життя старим меблям?

Фото: «iStock»

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Переселенці нерідко стикаються із синдромом відкладеного життя, фоновою тривогою та труднощами у комунікації з місцевими мешканцями, котрі змушують їх відкладати власне життя “на потім”. До того ж , втрата власного дому, вимушений переїзд та процес адаптації у новій громаді супроводжуються складними психологічними станами, і стан “жити потім” все більше стає звичним. Проте, а чи правильне це рішення?

Практична психологиня Юлія Сирота, яка сама має досвід вимушеного переселення з міста Родинське на Донеччині, розповідає про головні проблеми внутрішньо переміщених осіб. Фахівчиня пояснює механізми адаптації, методи боротьби з тривогою та правила вибудовування особистих кордонів у нових громадах.

Втрата дому

Психологиня Юлія Сирота, яка регулярно працює з переселенцями, поділилася власним узагальнюючим досвідом у Threads, написавши, що ВПО іноді сумують не тільки за домом, аі за своєю версією, котра залишилася в минулому. Редакція Бахмут IN.UA побачила цей допис та зв’язалася з фахівчинею. Вона розповідає, що передумовою для створення допису у платформі Threads став тренінг по визначеній та невизначеній втраті:

“Як психологиня, яка працює з ВПО, скажу: іноді люди сумують не тільки за містом чи квартирою. А за версією себе, яка залишилася в минулому житті”, — написала експертка.

“На тренінгу я зустрілася з жінками зі свого рідного міста. Всі ці почуття втрати спільноти та дому я вирішила вкласти в один допис. Найбільше запам’ятовувалися ті коментарі, де люди писали, що вони досі зберігають ключі від дому в сумочці або в кишенці. І також ті, де люди шкодували, що не забрали фотографії“, — зізнається Юлія Сирота.

Загалом, фахівчиня каже, що психологічні потреби ВПО постійно змінювалися. У перший рік повномасштабної війни запити переселенців до психологів рідко стосувалися безпосередньо втрати житла.

“На початку війни було багато завмирання і витіснених почуттів. Основна мета — вижити, адаптуватися. Більшість запитів були пов’язані з чимось особистим: робота, особисте життя, дружні стосунки”, — зазначає експертка.

Усвідомлення втрати почало приходити пізніше, коли війна продовжувалася, люди були змушені покинути власні домівки та почасти адаптуватися новому місці.

“Тема дому настільки болюча, що вона навіть не одразу виринає. Коли я розпитую, звідки ви, коли виїхали, зазвичай чую відповіді: “Я виїхала, але все добре”. Проте це не те “добре” в нашому розумінні. Людина просто намагається з цим впоратися і витісняє почуття”, — додає Юлія.

Окремо експертка виділила людей, які втрачають дім вдруге (починаючи з 2014 року), стикаються зі специфічними психологічними реакціями.

“З того, що я бачила, це здебільшого тотальне виснаження. Людина повністю намагається від цього відійти, переїхати якомога далі, відрізати болючі зв’язки, бо не має можливості з цим впоратися“, — коментує Юлія.

Проте є й інший досвід. За словами психологині, у соціальних мережах ділилися більш позитивним контекстом: коли ВПО відпускали думку про повернення додому, то починали жити. 

Адаптація та пошук внутрішньої опори

Процес звикання до нового міста вимагає часу та поваги до власного стану.

“Найперше — це не вимагати від себе швидкої адаптації, бо це неможливо. Якщо людина довго живе під обстрілами, в небезпеці, основна задача — вижити, і немає місця почуттям. На новому безпечному місці ми трішечки розморожуємося. Стан може нахлинути ікс-два“, — пояснює психологиня.

Важливою частиною адаптації є робота з різними емоціями, зокрема зі злістю.

“Не всі люди відчувають тільки сум. Там може бути багато злості. Такі техніки, як медитації, можуть не допомагати. Треба вивільняти цю злість — це може бути бокс або інші фізичні навантаження. Не стримувати її в собі, бо вона має поганий вплив на стан“, — акцентує експертка.

Спілкування з людьми, які мають схожий досвід, теж є дієвим інструментом для соціалізації та пошуку внутрішньої гармонії.

“Коли ми проживаємо щось складне, то це краще проживати поруч з людьми. Це можливість бути серед своїх. Ця спільнота не буде знецінюючою, бо є розуміння, як це — залишати власний дім. У таких спільнотах є шанс побути і погурювати погорювати“, — зазначає Юлія.

Найголовнішою проблемою в контексті адаптації, з якою особисто працює Юлія Сирота — це те, що багато переселенців живуть у стані “життя на потім”, очікуючи на повернення, що гальмує процес адаптації.

“Якщо не відгоювати відгорюватис  певні моменти, то вони не запускають нормального життя. Невизначена втрата сповільнює процес адаптації. Треба вводити рутину, помічати маленькі радощі. Це може бути смачний обід, дитина знайшла нового друга. Якщо ми кожного дня намагаємося помічати  щось хороше, то це формує нові нейронні зв’язки.Це формує нові нейронні зв’язки. Важливо нормально їсти, нормально спати, мати фізичну активність“, — розповідає фахівчиня.

“Червоні прапорці” для звернення до спеціаліста

Юлія Сирота радить ВПО звертатися до психолога, особливо, якщо люди починають бачити в собі чи в близьких конкретні сигнали у поведінці, які свідчать про необхідність фахової допомоги:

“Найперше — подивитися, як виглядає власна квартира. Якщо житло захаращене, а прибирання не в топі, і це нетипова поведінка. Якщо людина відчуває фонову тривогу: вибухів немає, ніч тиха, але вона не може заснути. Плутає звуки сильного вітру зі звуками снаряду. Це сигнал про те, що краще звернутися за допомогою“, — пояснює Юлія.

Серед інших ознак експертка виділяє розлади харчової поведінки (переїдання або повна відмова від їжі), безсоння, коли людина перестає з усіма спілкуватися або якщо вона просто нічого не відчуває — ані радості, ані суму, ані страху.

Взаємодія з місцевими мешканцями та владою

Комунікація між ВПО та жителями приймаючих громад часто може супроводжуватися напругою через брак ресурсу на співчуття. Юлія Сирота каже, що часто в таких випадках у людей, які стали переселенцями, немає контакту з місцевими жителями, через що останні не можуть зрозуміти почуттів перших.

“Ми мало говоримо про почуття людей, які вимушені покинути власний дім. В умовах війни це досить складно, бо кожен з нас виснажений по-своєму. Треба прямо казати, коли неприємно, або що ви не хочете про це розмовляти. Питання інших людей можуть ретравматизувати та нашкодити“, — радить психологиня.

Щодо дій влади, експертка зазначає, що місцевій владі варто формувати групи підтримки і для тих людей, до яких переселяються, щоб у них був ресурс на підтримку, і для ВПО. 

Перший крок для самопідтримки вже сьогодні

Для тих, хто прямо зараз відчуває втому та тугу в орендованій квартирі, психологиня дає таку пораду:

“Я би рекомендувала зробити те, що ви давно відкладали. Це може бути нова рослинка, або купівля покривала на ліжко. Зробити щось комфортне, щось приємне для свого життя тут і зараз. Піти на прогулянку і відкрити нове місце. І також легалізувати той факт, що ви не обирали того, що трапилося. Визнавати це і  приймати прийняти, щоб рухатися далі“, — каже експертка.

Читайте також:

“Усі пішли вперед, а ти залишився десь там”: правда про повернення ветеранів у цивільне життя

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переселенці в Україні мають можливість дистанційно подавати заяви, оновлювати власні дані та контролювати процес нарахування фінансової допомоги. Головним інструментом для цього є вебпортал Пенсійного фонду України.

Детальніше про те, як самостійно перевірити статус нарахування державної допомоги ВПО — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Як перевірити статус виплат ВПО онлайн

Для дистанційної перевірки інформації на порталі Пенсійного фонду заявнику знадобиться доступ до інтернету та наявність кваліфікованого електронного підпису (КЕП).

Процес контролю відбувається у двох розділах особистого кабінету:

• у розділі “Мої звернення” після подання заяви відображається статус обробки документів та фінальне рішення щодо призначення фінансової допомоги;
• у розділі “Мої виплати” міститься інформація про фактичне нарахування коштів. Там вказано, чи активна допомога наразі, за який саме період нарахували гроші та чи існують підстави для подальшого продовження виплат.

Додатково статус внутрішньо переміщеної особи та окремі соціальні дані відображаються у державному застосунку “Дія”.

Як дізнатися про нарахування без електронного підпису

Для громадян, які не користуються кваліфікованим електронним підписом та не мають реєстрації на сайті Пенсійного фонду, передбачені альтернативні варіанти перевірки.

Отримати консультацію щодо призначення, продовження або припинення соціальних виплат можна через гарячу лінію Пенсійного фонду за номерами:

• 0 800 400 870;
• 0 800 406 360.

Також ВПО можуть особисто звернутися до територіальних органів Пенсійного фонду за місцем фактичного перебування. Під час візиту фахівці установи надають інформацію щодо:

• чинності статусу ВПО;
• факту призначення або продовження фінансових виплат;
• причин відсутності грошових нарахувань або їх повного припинення.

Читайте також:

Житлові ваучери для ВПО: як самостійно перевірити місце у черзі на фінансування

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!