Майже в кожного вдома, в тому числі у тимчасовому житлі, можна знайти старий стільчик, стіл чи шафу. Зазвичай на вигляд ці речі через свій вік виглядають не надто красиво й часто їх просто викидають, як непотріб на балкон. Однак, робити меблі своїми руками, можуть стати вашим новим хобі, а як приємний результат — ви отримуєте нову красиву річ зі старої й непотрібної.

Як переробити старі меблі на нові редакції “Бахмут IN.UA” розповіла майстриня сучасного мистецтва Донецької області Наталя Кузнецова. 

В Бахмуті пані Наталя працювала з різними видами мистецтва: авторські ляльки, художні полотна з пейзажами рідної Донеччини, й також реставрація старих меблів, у цій сфері експертка має вже 9 років досвіду.

Старі меблі. Перевтілення

Роботи майстрині / фото Instagram

Щоб старі меблі отримали друге життя не потрібно особливо витрачатися, оновити шафу, стілець, чи столик можна без дорогих витрат, пояснює експертка у цій галузі та майстриня Наталя Кузнецова. Саморобні меблі не тільки зекономлять бюджет, але й допоможуть знайти спосіб провести час з родиною.

“У процесі реставрації людина повинна переконатися, що працює саме з дерев’яною основою. Коли мова йде про перероблювання меблів потрібно сказати, що зараз ринок у цій сфері дуже розвинувся, й навіть людина яка не вміє малювати може спробувати. Є різні фарби, трафарети, золоті елементи декору. Можна використовувати для декорування декупажні серветки”, — пояснює майстриня тонкощі роботи.

Що можна декорувати технікою декупажу?

Столик реставрований пані Наталею / фото Instagram

Працюючи з декупажними серветками потрібно дотримуватися спеціальної техніки, за якою потрібно працювати:

• насамперед знімається поверхня з предмета, який ви декоруватимете. Якщо, це лак або фарба, потрібно використовувати спеціальний розчин. Також можна використовувати наждачний папір або шліфувальну машинку для поверхні, яку ви будете декорувати. Потім все це зачищається антижировими засобами;
• після цього ґрунтуємо поверхню білою фарбою, бажано використовувати акрилову, радить майстриня. Може підійти й фарба з будівельного магазину, але вона повинна бути гарної якості. Якщо ви декоруєте велику поверхню — майстриня радить пройтися валиком у декілька шарів. Зверніть увагу, що наступний шар потрібно наносити, після того, як висох попередній;
• далі робимо останній штрих: наносимо прикраси, які ми обрали. Для цього приклеюємо вирізані паперові або текстильні зображення на оброблену основу, а готову роботу закріплюємо лаком;
• Якщо ви працювали зі світлою поверхнею майстриня радить обирати прозорий фіксуючий лак.

Саморобні меблі

Оновити можна навіть старі валізи / фото Instagram

Самостійно оновити старі меблі можливо, якщо попередньо знати ази справи. Зауважимо, що часто люди помилково вважають, реставрація радянських меблів — це дуже важка справа, втім це хибна думка. А от спробувати оновити меблі, які вже погано виглядають, варто.

“Радянські меблі дуже піддатливі до переробки, навіть краще підходять за інші. Я проводила майстер-клас з розмалювання меблів, й до мене приходили дівчата, які не вміли малювати — то декупаж всі гарно освоювали й вкінці мали чудовий результат”, — каже майстриня.

Наталя Кузнецова додає, що додатково можна використовувати для декору молди.

Як працювати з молдами при реставрації меблів?

Формочки молд / фото з відкритих джерел

Молди – це спеціальні гнучкі об’ємні трафарети, зазвичай їх роблять із силікону. Всередину молд заливають гіпсову глину, яка допомагає створювати вироби певної текстури та виду. Після застигання глини, з молди вибирають отриману форму, й клеять її до столу, шафи чи стільця.

“Молди допомагають створювати об’ємні, барельєфні деталі, які потім красиво виглядають при декоруванні меблів. Це все до свого смаку можна робити”, — каже майстриня сучасного мистецтва.

Експертка наголошує, що купувати приладдя для реставрації старих меблів краще у будівельних магазинах, бо ціни там дешевші, ніж у спеціалізованих художніх крамницях. Можна використовувати силіконові молди для гіпсу.

Як переробити шафу

Пані Наталя / фото Instagram

Переробити стару шафу також можна, каже Наталя Кузнецова:

“Я працювала зі старою шафою, механізм тут схожий, як перед підготовкою меблі до декупажу. Спочатку очищаєте наждачкою поверхню шафи, чисту протерту поверхню покриваємо акриловою фарбою, робимо декор за бажанням, додаємо об’ємні деталі з молди, наприклад. Далі ручки, які є в шафі або фарбуємо, або купуємо нові, є навіть такі декоративні”.

Насправді найважче — це продумати у своїй уяві й побачити ту картинку, яку ви хочете бачити в результаті, пояснює експертка.

Реставрація меблів своїми руками

Декоративний ліхтарик роботи пані Наталі / фото Instagram

Ми попросили майстриню назвати базовий набір інструментів та приладдя, яке потрібно для реставрації:

• рукавиці гумові;
• наждачний папір різної зернистості;
• круглий пензель;
• паролон, або валик;
• акрилова фарба;
• декоративні будівельні фарби за потреби — золото, срібло (ними промальовують декор, наприклад ручки від шефи);
• молди силіконові;
• трафарети (їх можна зробити самостійно);
• лак прозорий;
• барвники (так можна зекономити, наприклад, щоб не купувати різні кольори фарби, просто у окрему посудину заливаєте білу акрилову фарбу й додаєте до неї барвник);
• капелюрний лак (штучно зістарює поверхню, створюючи ефект вінтажу);
• розчинник;
• акриловий лак для фіксації.

Зверніть увагу, що багато цих матеріалів ви купуєте один раз, а потім їх вже не доведеться оновлювати. Бюджетно закупитися необхідним для реставрації старих меблів можна у таких магазинах як “Епіцентр”, вони є майже в кожному місті. Також слідкуйте за знижками в онлайн-магазинах.

“Звісно, можна купити нову шафу чи стілець, але це не можна порівняти з річчю зробленою своїми руками. Вона має особливу енергетику, й буде тішити вас ще довгий час. Крім того, у наш час, так можна хоча б трохи відволікти голову від нав’язливих думок”, — каже Наталя Кузнецова.

Читайте також:

• Декоративна штукатурка своїми руками: як змінити інтер’єр вдома?
• Як організувати допомогу вимушеним переселенцям — покрокова інструкція
• Монастирський острів, парк Шевченка та музей: що подивитись в Дніпрі на вихідних

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переселенці нерідко стикаються із синдромом відкладеного життя, фоновою тривогою та труднощами у комунікації з місцевими мешканцями, котрі змушують їх відкладати власне життя “на потім”. До того ж , втрата власного дому, вимушений переїзд та процес адаптації у новій громаді супроводжуються складними психологічними станами, і стан “жити потім” все більше стає звичним. Проте, а чи правильне це рішення?

Практична психологиня Юлія Сирота, яка сама має досвід вимушеного переселення з міста Родинське на Донеччині, розповідає про головні проблеми внутрішньо переміщених осіб. Фахівчиня пояснює механізми адаптації, методи боротьби з тривогою та правила вибудовування особистих кордонів у нових громадах.

Втрата дому

Психологиня Юлія Сирота, яка регулярно працює з переселенцями, поділилася власним узагальнюючим досвідом у Threads, написавши, що ВПО іноді сумують не тільки за домом, аі за своєю версією, котра залишилася в минулому. Редакція Бахмут IN.UA побачила цей допис та зв’язалася з фахівчинею. Вона розповідає, що передумовою для створення допису у платформі Threads став тренінг по визначеній та невизначеній втраті:

“Як психологиня, яка працює з ВПО, скажу: іноді люди сумують не тільки за містом чи квартирою. А за версією себе, яка залишилася в минулому житті”, — написала експертка.

“На тренінгу я зустрілася з жінками зі свого рідного міста. Всі ці почуття втрати спільноти та дому я вирішила вкласти в один допис. Найбільше запам’ятовувалися ті коментарі, де люди писали, що вони досі зберігають ключі від дому в сумочці або в кишенці. І також ті, де люди шкодували, що не забрали фотографії“, — зізнається Юлія Сирота.

Загалом, фахівчиня каже, що психологічні потреби ВПО постійно змінювалися. У перший рік повномасштабної війни запити переселенців до психологів рідко стосувалися безпосередньо втрати житла.

“На початку війни було багато завмирання і витіснених почуттів. Основна мета — вижити, адаптуватися. Більшість запитів були пов’язані з чимось особистим: робота, особисте життя, дружні стосунки”, — зазначає експертка.

Усвідомлення втрати почало приходити пізніше, коли війна продовжувалася, люди були змушені покинути власні домівки та почасти адаптуватися новому місці.

“Тема дому настільки болюча, що вона навіть не одразу виринає. Коли я розпитую, звідки ви, коли виїхали, зазвичай чую відповіді: “Я виїхала, але все добре”. Проте це не те “добре” в нашому розумінні. Людина просто намагається з цим впоратися і витісняє почуття”, — додає Юлія.

Окремо експертка виділила людей, які втрачають дім вдруге (починаючи з 2014 року), стикаються зі специфічними психологічними реакціями.

“З того, що я бачила, це здебільшого тотальне виснаження. Людина повністю намагається від цього відійти, переїхати якомога далі, відрізати болючі зв’язки, бо не має можливості з цим впоратися“, — коментує Юлія.

Проте є й інший досвід. За словами психологині, у соціальних мережах ділилися більш позитивним контекстом: коли ВПО відпускали думку про повернення додому, то починали жити. 

Адаптація та пошук внутрішньої опори

Процес звикання до нового міста вимагає часу та поваги до власного стану.

“Найперше — це не вимагати від себе швидкої адаптації, бо це неможливо. Якщо людина довго живе під обстрілами, в небезпеці, основна задача — вижити, і немає місця почуттям. На новому безпечному місці ми трішечки розморожуємося. Стан може нахлинути ікс-два“, — пояснює психологиня.

Важливою частиною адаптації є робота з різними емоціями, зокрема зі злістю.

“Не всі люди відчувають тільки сум. Там може бути багато злості. Такі техніки, як медитації, можуть не допомагати. Треба вивільняти цю злість — це може бути бокс або інші фізичні навантаження. Не стримувати її в собі, бо вона має поганий вплив на стан“, — акцентує експертка.

Спілкування з людьми, які мають схожий досвід, теж є дієвим інструментом для соціалізації та пошуку внутрішньої гармонії.

“Коли ми проживаємо щось складне, то це краще проживати поруч з людьми. Це можливість бути серед своїх. Ця спільнота не буде знецінюючою, бо є розуміння, як це — залишати власний дім. У таких спільнотах є шанс побути і погурювати погорювати“, — зазначає Юлія.

Найголовнішою проблемою в контексті адаптації, з якою особисто працює Юлія Сирота — це те, що багато переселенців живуть у стані “життя на потім”, очікуючи на повернення, що гальмує процес адаптації.

“Якщо не відгоювати відгорюватис  певні моменти, то вони не запускають нормального життя. Невизначена втрата сповільнює процес адаптації. Треба вводити рутину, помічати маленькі радощі. Це може бути смачний обід, дитина знайшла нового друга. Якщо ми кожного дня намагаємося помічати  щось хороше, то це формує нові нейронні зв’язки.Це формує нові нейронні зв’язки. Важливо нормально їсти, нормально спати, мати фізичну активність“, — розповідає фахівчиня.

“Червоні прапорці” для звернення до спеціаліста

Юлія Сирота радить ВПО звертатися до психолога, особливо, якщо люди починають бачити в собі чи в близьких конкретні сигнали у поведінці, які свідчать про необхідність фахової допомоги:

“Найперше — подивитися, як виглядає власна квартира. Якщо житло захаращене, а прибирання не в топі, і це нетипова поведінка. Якщо людина відчуває фонову тривогу: вибухів немає, ніч тиха, але вона не може заснути. Плутає звуки сильного вітру зі звуками снаряду. Це сигнал про те, що краще звернутися за допомогою“, — пояснює Юлія.

Серед інших ознак експертка виділяє розлади харчової поведінки (переїдання або повна відмова від їжі), безсоння, коли людина перестає з усіма спілкуватися або якщо вона просто нічого не відчуває — ані радості, ані суму, ані страху.

Взаємодія з місцевими мешканцями та владою

Комунікація між ВПО та жителями приймаючих громад часто може супроводжуватися напругою через брак ресурсу на співчуття. Юлія Сирота каже, що часто в таких випадках у людей, які стали переселенцями, немає контакту з місцевими жителями, через що останні не можуть зрозуміти почуттів перших.

“Ми мало говоримо про почуття людей, які вимушені покинути власний дім. В умовах війни це досить складно, бо кожен з нас виснажений по-своєму. Треба прямо казати, коли неприємно, або що ви не хочете про це розмовляти. Питання інших людей можуть ретравматизувати та нашкодити“, — радить психологиня.

Щодо дій влади, експертка зазначає, що місцевій владі варто формувати групи підтримки і для тих людей, до яких переселяються, щоб у них був ресурс на підтримку, і для ВПО. 

Перший крок для самопідтримки вже сьогодні

Для тих, хто прямо зараз відчуває втому та тугу в орендованій квартирі, психологиня дає таку пораду:

“Я би рекомендувала зробити те, що ви давно відкладали. Це може бути нова рослинка, або купівля покривала на ліжко. Зробити щось комфортне, щось приємне для свого життя тут і зараз. Піти на прогулянку і відкрити нове місце. І також легалізувати той факт, що ви не обирали того, що трапилося. Визнавати це і  приймати прийняти, щоб рухатися далі“, — каже експертка.

Читайте також:

“Усі пішли вперед, а ти залишився десь там”: правда про повернення ветеранів у цивільне життя

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переселенці в Україні мають можливість дистанційно подавати заяви, оновлювати власні дані та контролювати процес нарахування фінансової допомоги. Головним інструментом для цього є вебпортал Пенсійного фонду України.

Детальніше про те, як самостійно перевірити статус нарахування державної допомоги ВПО — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Як перевірити статус виплат ВПО онлайн

Для дистанційної перевірки інформації на порталі Пенсійного фонду заявнику знадобиться доступ до інтернету та наявність кваліфікованого електронного підпису (КЕП).

Процес контролю відбувається у двох розділах особистого кабінету:

• у розділі “Мої звернення” після подання заяви відображається статус обробки документів та фінальне рішення щодо призначення фінансової допомоги;
• у розділі “Мої виплати” міститься інформація про фактичне нарахування коштів. Там вказано, чи активна допомога наразі, за який саме період нарахували гроші та чи існують підстави для подальшого продовження виплат.

Додатково статус внутрішньо переміщеної особи та окремі соціальні дані відображаються у державному застосунку “Дія”.

Як дізнатися про нарахування без електронного підпису

Для громадян, які не користуються кваліфікованим електронним підписом та не мають реєстрації на сайті Пенсійного фонду, передбачені альтернативні варіанти перевірки.

Отримати консультацію щодо призначення, продовження або припинення соціальних виплат можна через гарячу лінію Пенсійного фонду за номерами:

• 0 800 400 870;
• 0 800 406 360.

Також ВПО можуть особисто звернутися до територіальних органів Пенсійного фонду за місцем фактичного перебування. Під час візиту фахівці установи надають інформацію щодо:

• чинності статусу ВПО;
• факту призначення або продовження фінансових виплат;
• причин відсутності грошових нарахувань або їх повного припинення.

Читайте також:

Житлові ваучери для ВПО: як самостійно перевірити місце у черзі на фінансування

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!