Підготуватись до фотосесії всій родині часто буває важко, але результати будуть тішити ще довгі роки. Фотографії зберігає пам’ять про наші різні етапи життя: дитинство, шкільні роки, юність та дорослий вік. На світлинах ми фіксуємо й свій внутрішній стан через об’єктив камери, й ці спогади потім гріють душу. Під час війни попит на фотографію все одно є, люди хочуть встигнути запам’ятати особливі моменти, адже життя продовжується й діти ростуть.

Редакція Бахмут IN.UA поспілкувалася з бахмутською фотографинею Аліни Калінкіної та дізналася в неї про те, як сімейну фотосесію з дітьми зробити легкою та красивою.

Як підготуватися до сімейної фотосесії

Щоб підготовка до фотосесії родини пройшла успішно потрібно заздалегідь подбати про організацію. Аліна Калінкіна каже, що питання, як підготуватись до сімейної фотозйомки має починатися саме з вибору фотографа й загальної тематики зйомки. Бронювати дати зйомку до групової фотосесії бажано за 2-3 тижні до самого фотосесії. Також можна переглянути референси, щоб зрозуміти, яку саме зйомку ви бажаєте. Знайти цікаві ідеї можна, наприклад, на платформі Pinterest. Цей сервіс простий для користування й безоплатний.

Вибір локації та реквізиту для зйомки

За словами Аліни Калінкіної, локація для фотозйомки відіграє далеко не останю роль. Вона може бути різною: це й класична фотостудія, або ж вулиця (парк, ліс, поле, замістя). Переваги зйомки у фотостудії — це готовий декор, на свята його роблять тематичним. Варто озвучити фотографу, який саме стиль зйомки ви б хотіли: мінімалізм або ж навпаки яскравий декор.

Підбір тематики фотосесії

Якщо ж ви обрали для зйомки не зимові свята, важливо, щоб в студії панувала сімейна атмосфера. У багатьох локаціях є спеціальна сімейна зона, де розташований куточок для дітей: є іграшки та дитяча халабуда, пояснює фотографка.

Зазвичай у таких фотозонах також є й ліжко, де можна влаштувати імпровізований сніданок та зафільмувати це на фото.

Цікава ідея — орендувати фотостудію з кухнею, на якій можна приготувати разом сніданок з дітками, а в цей час ваші рухи фіксуватимуть на камеру. Як каже, фотографиня, під час такої зйомки можна імпровізувати й просто веселитися.

Аліна Калінкіна також радить для ідеї зйомки — пікнік на свіжому повітрі, що ідеально підійде для весняного сезону. Для цього варто запастися смаколиками, які будуть мати гарний вигляд на фото. Це може бути улюблена піца та два келихи для вина. Якщо ви не п’єте алкоголь можна просто налити туди води. 

Зверніть увагу на поля після збору пшениці, така локація незвична, але має дуже гарний вигляд на зйомці. Родина може одягнути вишиванку й зробити сімейну зйомку в українському народному стилі.

Що вдягнути на сімейну фотосесію

Зовнішній вигляд — дуже важливий чинник для вдалої фотосесії, каже експертка. Важливо, щоб члени родини були одягнуті в одному стилі, а також дотримували однієї колірної гамми. Наприклад, якщо ви обираєте блакитний колір подбайте, щоб в кожного члена родини був елемент такого кольору: батько може одягнути сорочку, мати сукню, а дитина футболки чи спідницю блакитного кольору.

Якщо фотографування робиться для бабусі та дідуся на річницю весілля, вся їхня родина може одягнути білі чи кремові вишиванки, а от головні герої свята мають взяти на себе акцентні кольори.

Зачіска та макіяж також важлива частина, важливо, щоб було чисте помите волосся, за можливості можна скористуватися послугами б’юті-майстрів. Макіяж, фотографиня радить робити не яскравий, а легкий вечірній. Тон шкіри, в такому випадку, бажано вирівняти спеціальними засобами: тональний крем, або себорегулююча пудра. Таким чином, ви допоможете фотографу й отримаєте кращий результат.

Ще один аспект — чисте взуття. Якщо ви у фотостудії подбайте про змінну пару, якщо на вулиці тримайте біля себе вологі серветки чи суху ганчірку, щоб протерти туфлі.

Як розслабитися на фотозйомці та отримати гарні кадри

На перших етапах зйомки люди часто гублять й не знають куди їм подіти руки, або куди дивитися, пояснює фотографиня. Тут важливо довіритися фотографу й розслабитися, адже так зйомка пройде невимушено й легко, а щирі емоції зафіксують на камеру.

Позування дітей на зйомці

За словами експертки під час фотозйомки бувають діти-непосиди, яких важко спіймати на камеру. Переважно, це малюки віком до 6 років, які не люблять сидіти на одному місці. В таких випадках, фотографи будуть чекати того моменту, коли дитина знайде заняття, яким вона може займатися хоча б пару хвилин. Як зазначає Аліна Калінкіна, для того, щоб це зловити, потрібен неабиякий талант фотографа.

Фотографиня зазначає, якщо дитина на зйомці вже доросла — воно сама розуміє, що потрібно трішки постояти, попозувати. В такому випадку можна запропонувати сфотографуватися з улюбленою іграшкою. Також дитині потрібно показувати, що виходить на фотоапараті, щоб вона бачила результат й була змотивована робити додаткові кадри.

Працюючи з дитиною фотографу важливо знайти контакт із малюком. Для цього потрібно охайно виглядати, посміхатися та розмовляти — тоді в 90% дитина буде радо співпрацювати з фотографом.

Аліна Калінкіна декілька років професійно займається фотографією, роботи мисткині збирають багато позитивних реакцій в соцмережах. Ознайомитися з ними можна за посиланням. Фотографиня також надає в оренду одяг для зйомок, що значно економить бюджет. Наразі дівчина евакуювалася у Дніпро, де продовжує працювати.

Читайте також:

• Топ-8 для дошкільнят: підбірка україномовних мультфільмів для дітей
• Галерея Гапчинської, велична Лавра та ботсад: що подивитись в Києві
• У Чернівцях дітей запрошують покататися на електричних картах: реєстрація

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переселенці нерідко стикаються із синдромом відкладеного життя, фоновою тривогою та труднощами у комунікації з місцевими мешканцями, котрі змушують їх відкладати власне життя “на потім”. До того ж , втрата власного дому, вимушений переїзд та процес адаптації у новій громаді супроводжуються складними психологічними станами, і стан “жити потім” все більше стає звичним. Проте, а чи правильне це рішення?

Практична психологиня Юлія Сирота, яка сама має досвід вимушеного переселення з міста Родинське на Донеччині, розповідає про головні проблеми внутрішньо переміщених осіб. Фахівчиня пояснює механізми адаптації, методи боротьби з тривогою та правила вибудовування особистих кордонів у нових громадах.

Втрата дому

Психологиня Юлія Сирота, яка регулярно працює з переселенцями, поділилася власним узагальнюючим досвідом у Threads, написавши, що ВПО іноді сумують не тільки за домом, аі за своєю версією, котра залишилася в минулому. Редакція Бахмут IN.UA побачила цей допис та зв’язалася з фахівчинею. Вона розповідає, що передумовою для створення допису у платформі Threads став тренінг по визначеній та невизначеній втраті:

“Як психологиня, яка працює з ВПО, скажу: іноді люди сумують не тільки за містом чи квартирою. А за версією себе, яка залишилася в минулому житті”, — написала експертка.

“На тренінгу я зустрілася з жінками зі свого рідного міста. Всі ці почуття втрати спільноти та дому я вирішила вкласти в один допис. Найбільше запам’ятовувалися ті коментарі, де люди писали, що вони досі зберігають ключі від дому в сумочці або в кишенці. І також ті, де люди шкодували, що не забрали фотографії“, — зізнається Юлія Сирота.

Загалом, фахівчиня каже, що психологічні потреби ВПО постійно змінювалися. У перший рік повномасштабної війни запити переселенців до психологів рідко стосувалися безпосередньо втрати житла.

“На початку війни було багато завмирання і витіснених почуттів. Основна мета — вижити, адаптуватися. Більшість запитів були пов’язані з чимось особистим: робота, особисте життя, дружні стосунки”, — зазначає експертка.

Усвідомлення втрати почало приходити пізніше, коли війна продовжувалася, люди були змушені покинути власні домівки та почасти адаптуватися новому місці.

“Тема дому настільки болюча, що вона навіть не одразу виринає. Коли я розпитую, звідки ви, коли виїхали, зазвичай чую відповіді: “Я виїхала, але все добре”. Проте це не те “добре” в нашому розумінні. Людина просто намагається з цим впоратися і витісняє почуття”, — додає Юлія.

Окремо експертка виділила людей, які втрачають дім вдруге (починаючи з 2014 року), стикаються зі специфічними психологічними реакціями.

“З того, що я бачила, це здебільшого тотальне виснаження. Людина повністю намагається від цього відійти, переїхати якомога далі, відрізати болючі зв’язки, бо не має можливості з цим впоратися“, — коментує Юлія.

Проте є й інший досвід. За словами психологині, у соціальних мережах ділилися більш позитивним контекстом: коли ВПО відпускали думку про повернення додому, то починали жити. 

Адаптація та пошук внутрішньої опори

Процес звикання до нового міста вимагає часу та поваги до власного стану.

“Найперше — це не вимагати від себе швидкої адаптації, бо це неможливо. Якщо людина довго живе під обстрілами, в небезпеці, основна задача — вижити, і немає місця почуттям. На новому безпечному місці ми трішечки розморожуємося. Стан може нахлинути ікс-два“, — пояснює психологиня.

Важливою частиною адаптації є робота з різними емоціями, зокрема зі злістю.

“Не всі люди відчувають тільки сум. Там може бути багато злості. Такі техніки, як медитації, можуть не допомагати. Треба вивільняти цю злість — це може бути бокс або інші фізичні навантаження. Не стримувати її в собі, бо вона має поганий вплив на стан“, — акцентує експертка.

Спілкування з людьми, які мають схожий досвід, теж є дієвим інструментом для соціалізації та пошуку внутрішньої гармонії.

“Коли ми проживаємо щось складне, то це краще проживати поруч з людьми. Це можливість бути серед своїх. Ця спільнота не буде знецінюючою, бо є розуміння, як це — залишати власний дім. У таких спільнотах є шанс побути і погурювати погорювати“, — зазначає Юлія.

Найголовнішою проблемою в контексті адаптації, з якою особисто працює Юлія Сирота — це те, що багато переселенців живуть у стані “життя на потім”, очікуючи на повернення, що гальмує процес адаптації.

“Якщо не відгоювати відгорюватис  певні моменти, то вони не запускають нормального життя. Невизначена втрата сповільнює процес адаптації. Треба вводити рутину, помічати маленькі радощі. Це може бути смачний обід, дитина знайшла нового друга. Якщо ми кожного дня намагаємося помічати  щось хороше, то це формує нові нейронні зв’язки.Це формує нові нейронні зв’язки. Важливо нормально їсти, нормально спати, мати фізичну активність“, — розповідає фахівчиня.

“Червоні прапорці” для звернення до спеціаліста

Юлія Сирота радить ВПО звертатися до психолога, особливо, якщо люди починають бачити в собі чи в близьких конкретні сигнали у поведінці, які свідчать про необхідність фахової допомоги:

“Найперше — подивитися, як виглядає власна квартира. Якщо житло захаращене, а прибирання не в топі, і це нетипова поведінка. Якщо людина відчуває фонову тривогу: вибухів немає, ніч тиха, але вона не може заснути. Плутає звуки сильного вітру зі звуками снаряду. Це сигнал про те, що краще звернутися за допомогою“, — пояснює Юлія.

Серед інших ознак експертка виділяє розлади харчової поведінки (переїдання або повна відмова від їжі), безсоння, коли людина перестає з усіма спілкуватися або якщо вона просто нічого не відчуває — ані радості, ані суму, ані страху.

Взаємодія з місцевими мешканцями та владою

Комунікація між ВПО та жителями приймаючих громад часто може супроводжуватися напругою через брак ресурсу на співчуття. Юлія Сирота каже, що часто в таких випадках у людей, які стали переселенцями, немає контакту з місцевими жителями, через що останні не можуть зрозуміти почуттів перших.

“Ми мало говоримо про почуття людей, які вимушені покинути власний дім. В умовах війни це досить складно, бо кожен з нас виснажений по-своєму. Треба прямо казати, коли неприємно, або що ви не хочете про це розмовляти. Питання інших людей можуть ретравматизувати та нашкодити“, — радить психологиня.

Щодо дій влади, експертка зазначає, що місцевій владі варто формувати групи підтримки і для тих людей, до яких переселяються, щоб у них був ресурс на підтримку, і для ВПО. 

Перший крок для самопідтримки вже сьогодні

Для тих, хто прямо зараз відчуває втому та тугу в орендованій квартирі, психологиня дає таку пораду:

“Я би рекомендувала зробити те, що ви давно відкладали. Це може бути нова рослинка, або купівля покривала на ліжко. Зробити щось комфортне, щось приємне для свого життя тут і зараз. Піти на прогулянку і відкрити нове місце. І також легалізувати той факт, що ви не обирали того, що трапилося. Визнавати це і  приймати прийняти, щоб рухатися далі“, — каже експертка.

Читайте також:

“Усі пішли вперед, а ти залишився десь там”: правда про повернення ветеранів у цивільне життя

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переселенці в Україні мають можливість дистанційно подавати заяви, оновлювати власні дані та контролювати процес нарахування фінансової допомоги. Головним інструментом для цього є вебпортал Пенсійного фонду України.

Детальніше про те, як самостійно перевірити статус нарахування державної допомоги ВПО — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Як перевірити статус виплат ВПО онлайн

Для дистанційної перевірки інформації на порталі Пенсійного фонду заявнику знадобиться доступ до інтернету та наявність кваліфікованого електронного підпису (КЕП).

Процес контролю відбувається у двох розділах особистого кабінету:

• у розділі “Мої звернення” після подання заяви відображається статус обробки документів та фінальне рішення щодо призначення фінансової допомоги;
• у розділі “Мої виплати” міститься інформація про фактичне нарахування коштів. Там вказано, чи активна допомога наразі, за який саме період нарахували гроші та чи існують підстави для подальшого продовження виплат.

Додатково статус внутрішньо переміщеної особи та окремі соціальні дані відображаються у державному застосунку “Дія”.

Як дізнатися про нарахування без електронного підпису

Для громадян, які не користуються кваліфікованим електронним підписом та не мають реєстрації на сайті Пенсійного фонду, передбачені альтернативні варіанти перевірки.

Отримати консультацію щодо призначення, продовження або припинення соціальних виплат можна через гарячу лінію Пенсійного фонду за номерами:

• 0 800 400 870;
• 0 800 406 360.

Також ВПО можуть особисто звернутися до територіальних органів Пенсійного фонду за місцем фактичного перебування. Під час візиту фахівці установи надають інформацію щодо:

• чинності статусу ВПО;
• факту призначення або продовження фінансових виплат;
• причин відсутності грошових нарахувань або їх повного припинення.

Читайте також:

Житлові ваучери для ВПО: як самостійно перевірити місце у черзі на фінансування

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!