В соціальних мережах, таких як Тік-Ток та Інстаграм, останніми днями широко розповсюдилися відео, у яких невідомі чоловіки в формі ЗСУ публічно палять Коран, а на інших роликах ріжуть на священній книзі сало. Перша реакція, яка виникла у глядачів такого ролика зрозуміла — це злість та агресія. Втім, насправді такі ролики — робота російської пропаганди, яка немає нічого спільного з цінностями ЗСУ.

Чому ці ролики фейк — розбиралася редакція “Бахмут. IN. UA”

Ролик із спаленням Корану

 

Відео на якому невідомі особи у формі ЗСУ спалюють Коран. Фото: скріншот з каналу зроблено 16 березня

Відео видалено. Фото: скріншот з каналу зроблено 16 березня

Канал у ТікТоці з псевдонімом “patric55” є чудовим прикладом російської невдалої пропаганди. Насправді таких фейкових профілів може бути сотні, СБУ часто блокує цілі ботоферми. Канал “patric55” створений недавно, на ньому розміщують ролики із начебто буднями ЗСУ на фронті. На відео, на якому невідомі різали сало на священній книзі Коран, також має підпис цього каналу, але на каналі його немає. Така сама доля спіткала й наступне відео, де особи у формі ЗСУ публічно палили Коран. Можливо, росіяни зрозуміли, що відео вкрай погано зроблено й зараз вже готують нову порцію фейків. Попри те, редакція зберегла скріншоти з ролику до його видалення.

Невідома особа, яка сидить в формі ЗСУ. Фото: скріншот

Помилка 1 — форма

У вже видаленому ролику демонстрували, як двоє військових сидять у формі ЗСУ. Зверніть увагу на обведені червоним точки. Перша – це шеврон ЗСУ, який ледь приліплений до рукава, а не щільно пришитий. Цілком, ймовірно, що шеврон просто здерли з форми, щоб прикріпити до руки горе-актора. Далі позначка номер 2 – зелена пов’язка на нозі.

Очевидно, що так росіяни хотіли скопіювати зовнішній вигляд солдата ЗСУ. Втім, є нюанс — таку пов’язку в ЗСУ кріплять не на ногу, а на руку, росіяни ж очевидно цього не знали, можливо в наступному ролику вони виправляються, тож будьте уважними до подібних провокацій. Основним призначенням зеленої пов’язки на руці ЗСУ є ідентифікація своїх у ході бою, бойової обстановки чи в зоні бойових дій.

Помилка 2 — мова

Наступним важливим ідентифікатором й доказом, що відео зі спаленням Корану, начебто, військовими ЗСУ – це фейк, стає мова. На відео невідомі ламаною українською намагаються розмовляти один з одним, проте чоловіків видають слова, які використовують у російській мові, а не українській.

Наприклад, фраза «Ви не можете розпалити костор?». В українській мові немає слово “костор”, натомість в російській є “костьор”. У нас же виживають слова: “багаття”, “вогонь”, або “вогнище”. Ще одним ідентифікатором стає образливе словосполучення “чурбанська книга”, яку росіяни використовують до Корану.

Медіа Gwara звертає увагу, що ймовірніше за все, слово «чурбан» тут з’явилося завдяки машинному перекладу. 

“Росіянам притаманно називати людей Кавказу «чурки», тож, скориставшись перекладачем, режисери відео могли отримати слово «чурбан». Ми припускаємо, що саме тому Коран став «чурбанською книгою»”, — пишуть експерти.

Помилка 3 — руки

Зліва рука так званого солдата ЗСУ, а справа реальний вигляд бійця ЗСУ, який проводить дні в окопі. Фото: Gwara

Руки чоловіка, який прикидається військовим напрочуд чисті та охайні, немов їх спеціально притрусили сажею. Руки бійця справа — це приклад того, як виглядає реальна рука воїна ЗСУ. До слова, на цьому відео жодного разу не показали обличчя так званих солдатів, вони сидять схилені, прикриваючи лиця капюшонами.

Відео, де ріжуть сало на Корані

Пост з пропагандистського каналу, де розповідають про те, що ЗСУ, начебто, ріжуть сало на Корані. Фото: скріншот

Відео, на якому невідомі ріжуть сало на Корані має таку ж мету, як й попереднє — дискредитувати ЗСУ публічно, розпалити конфлікт на тему релігії. Медіа Gwara пояснює, чому, це відео також фейк. 

Фахівці знайшли саме те видання, яке фігурує на відео — його надрукувало російське видавництво ОГІЗ: «Коран. Прочитання смислів. Фонд досліджень ісламської культури».

На відео можна детально роздивитися, як виглядає книга всередині. 

“На цих кадрах добре видно, що книга має позолочені елементи в оздобленні. Зі слів особи на відео у Twitter, це видання забрали у вбитого. Звертаємо увагу: книга, яку носили з собою, не має потертостей і виглядає повністю як нова. Також видно, що книга не тримає форму: тільки-но людина, що ріже сало, прибирає руку, форзац підіймається догори. Ймовірніше за все, книга не була у вжитку”, — пишуть фактчекери.

Аргументи Саіда Ісмагілова

Саід Ісмагілов. Фото: особистий архів героя

Саід Ісмагілов за національністю татарин, раніше чоловік був імамом, головою мусульманської громади в Донецьку, а зараз допомагає вивозити з Бахмута поранених і цивільних. 

“Напередодні Священного Рамадана російська пропаганда запустила чергове ІПСО про те, що ніби бійці Збройних сил України нарізають свине сало на Корані, і спалюють Коран на багатті.  Розрахунок на обурення мусульманського світу Україною і діями ніби українських захисників. Але все зроблено в стилі російської недолугості, про що і є це відео. 

По-перше, українці на відміну від росіян, всі єдині, підтримують одне одного і поважають духовний вибір кожного захисника, в нас немає «чурбанських книг» і слова такого також немає. Це ви – печерні дикуни, принижуєте і не поважаєте людей іншої національності і іншого віросповідання, а в нас здорове цивілізоване суспільство. По-друге, ви не знаєте ніякої мови окрім матерної, і тому під українців вам аж ніяк не вдається закосити”, — пише Саід Ісмагілов.

Чоловік наголошує, що у відео Коран, який використовують — це нове видання, якого ще немає в Україні, натомість ці видання поширені в росії. Також імам підкреслює мовну помилку окупантів, імітація української мови у пропагандистів на низькому рівні.

“Нам зрозуміло до чого зроблено це російське ІПСО. До Рамадану залишився тиждень, ви хочете перед священним Рамаданом кинути тінь на Україну, на ЗСУ, на мусульман України. Але ви прорахувалися”, — каже Саід Ісмагілов.

Фото: соцмережі

Читайте також: Фейки від росіян: як окупанти виставляють ЗСУ мародерами

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Переселенці нерідко стикаються із синдромом відкладеного життя, фоновою тривогою та труднощами у комунікації з місцевими мешканцями, котрі змушують їх відкладати власне життя “на потім”. До того ж , втрата власного дому, вимушений переїзд та процес адаптації у новій громаді супроводжуються складними психологічними станами, і стан “жити потім” все більше стає звичним. Проте, а чи правильне це рішення?

Практична психологиня Юлія Сирота, яка сама має досвід вимушеного переселення з міста Родинське на Донеччині, розповідає про головні проблеми внутрішньо переміщених осіб. Фахівчиня пояснює механізми адаптації, методи боротьби з тривогою та правила вибудовування особистих кордонів у нових громадах.

Втрата дому

Психологиня Юлія Сирота, яка регулярно працює з переселенцями, поділилася власним узагальнюючим досвідом у Threads, написавши, що ВПО іноді сумують не тільки за домом, аі за своєю версією, котра залишилася в минулому. Редакція Бахмут IN.UA побачила цей допис та зв’язалася з фахівчинею. Вона розповідає, що передумовою для створення допису у платформі Threads став тренінг по визначеній та невизначеній втраті:

“Як психологиня, яка працює з ВПО, скажу: іноді люди сумують не тільки за містом чи квартирою. А за версією себе, яка залишилася в минулому житті”, — написала експертка.

“На тренінгу я зустрілася з жінками зі свого рідного міста. Всі ці почуття втрати спільноти та дому я вирішила вкласти в один допис. Найбільше запам’ятовувалися ті коментарі, де люди писали, що вони досі зберігають ключі від дому в сумочці або в кишенці. І також ті, де люди шкодували, що не забрали фотографії“, — зізнається Юлія Сирота.

Загалом, фахівчиня каже, що психологічні потреби ВПО постійно змінювалися. У перший рік повномасштабної війни запити переселенців до психологів рідко стосувалися безпосередньо втрати житла.

“На початку війни було багато завмирання і витіснених почуттів. Основна мета — вижити, адаптуватися. Більшість запитів були пов’язані з чимось особистим: робота, особисте життя, дружні стосунки”, — зазначає експертка.

Усвідомлення втрати почало приходити пізніше, коли війна продовжувалася, люди були змушені покинути власні домівки та почасти адаптуватися новому місці.

“Тема дому настільки болюча, що вона навіть не одразу виринає. Коли я розпитую, звідки ви, коли виїхали, зазвичай чую відповіді: “Я виїхала, але все добре”. Проте це не те “добре” в нашому розумінні. Людина просто намагається з цим впоратися і витісняє почуття”, — додає Юлія.

Окремо експертка виділила людей, які втрачають дім вдруге (починаючи з 2014 року), стикаються зі специфічними психологічними реакціями.

“З того, що я бачила, це здебільшого тотальне виснаження. Людина повністю намагається від цього відійти, переїхати якомога далі, відрізати болючі зв’язки, бо не має можливості з цим впоратися“, — коментує Юлія.

Проте є й інший досвід. За словами психологині, у соціальних мережах ділилися більш позитивним контекстом: коли ВПО відпускали думку про повернення додому, то починали жити. 

Адаптація та пошук внутрішньої опори

Процес звикання до нового міста вимагає часу та поваги до власного стану.

“Найперше — це не вимагати від себе швидкої адаптації, бо це неможливо. Якщо людина довго живе під обстрілами, в небезпеці, основна задача — вижити, і немає місця почуттям. На новому безпечному місці ми трішечки розморожуємося. Стан може нахлинути ікс-два“, — пояснює психологиня.

Важливою частиною адаптації є робота з різними емоціями, зокрема зі злістю.

“Не всі люди відчувають тільки сум. Там може бути багато злості. Такі техніки, як медитації, можуть не допомагати. Треба вивільняти цю злість — це може бути бокс або інші фізичні навантаження. Не стримувати її в собі, бо вона має поганий вплив на стан“, — акцентує експертка.

Спілкування з людьми, які мають схожий досвід, теж є дієвим інструментом для соціалізації та пошуку внутрішньої гармонії.

“Коли ми проживаємо щось складне, то це краще проживати поруч з людьми. Це можливість бути серед своїх. Ця спільнота не буде знецінюючою, бо є розуміння, як це — залишати власний дім. У таких спільнотах є шанс побути і погурювати погорювати“, — зазначає Юлія.

Найголовнішою проблемою в контексті адаптації, з якою особисто працює Юлія Сирота — це те, що багато переселенців живуть у стані “життя на потім”, очікуючи на повернення, що гальмує процес адаптації.

“Якщо не відгоювати відгорюватис  певні моменти, то вони не запускають нормального життя. Невизначена втрата сповільнює процес адаптації. Треба вводити рутину, помічати маленькі радощі. Це може бути смачний обід, дитина знайшла нового друга. Якщо ми кожного дня намагаємося помічати  щось хороше, то це формує нові нейронні зв’язки.Це формує нові нейронні зв’язки. Важливо нормально їсти, нормально спати, мати фізичну активність“, — розповідає фахівчиня.

“Червоні прапорці” для звернення до спеціаліста

Юлія Сирота радить ВПО звертатися до психолога, особливо, якщо люди починають бачити в собі чи в близьких конкретні сигнали у поведінці, які свідчать про необхідність фахової допомоги:

“Найперше — подивитися, як виглядає власна квартира. Якщо житло захаращене, а прибирання не в топі, і це нетипова поведінка. Якщо людина відчуває фонову тривогу: вибухів немає, ніч тиха, але вона не може заснути. Плутає звуки сильного вітру зі звуками снаряду. Це сигнал про те, що краще звернутися за допомогою“, — пояснює Юлія.

Серед інших ознак експертка виділяє розлади харчової поведінки (переїдання або повна відмова від їжі), безсоння, коли людина перестає з усіма спілкуватися або якщо вона просто нічого не відчуває — ані радості, ані суму, ані страху.

Взаємодія з місцевими мешканцями та владою

Комунікація між ВПО та жителями приймаючих громад часто може супроводжуватися напругою через брак ресурсу на співчуття. Юлія Сирота каже, що часто в таких випадках у людей, які стали переселенцями, немає контакту з місцевими жителями, через що останні не можуть зрозуміти почуттів перших.

“Ми мало говоримо про почуття людей, які вимушені покинути власний дім. В умовах війни це досить складно, бо кожен з нас виснажений по-своєму. Треба прямо казати, коли неприємно, або що ви не хочете про це розмовляти. Питання інших людей можуть ретравматизувати та нашкодити“, — радить психологиня.

Щодо дій влади, експертка зазначає, що місцевій владі варто формувати групи підтримки і для тих людей, до яких переселяються, щоб у них був ресурс на підтримку, і для ВПО. 

Перший крок для самопідтримки вже сьогодні

Для тих, хто прямо зараз відчуває втому та тугу в орендованій квартирі, психологиня дає таку пораду:

“Я би рекомендувала зробити те, що ви давно відкладали. Це може бути нова рослинка, або купівля покривала на ліжко. Зробити щось комфортне, щось приємне для свого життя тут і зараз. Піти на прогулянку і відкрити нове місце. І також легалізувати той факт, що ви не обирали того, що трапилося. Визнавати це і  приймати прийняти, щоб рухатися далі“, — каже експертка.

Читайте також:

“Усі пішли вперед, а ти залишився десь там”: правда про повернення ветеранів у цивільне життя

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переселенці в Україні мають можливість дистанційно подавати заяви, оновлювати власні дані та контролювати процес нарахування фінансової допомоги. Головним інструментом для цього є вебпортал Пенсійного фонду України.

Детальніше про те, як самостійно перевірити статус нарахування державної допомоги ВПО — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Як перевірити статус виплат ВПО онлайн

Для дистанційної перевірки інформації на порталі Пенсійного фонду заявнику знадобиться доступ до інтернету та наявність кваліфікованого електронного підпису (КЕП).

Процес контролю відбувається у двох розділах особистого кабінету:

• у розділі “Мої звернення” після подання заяви відображається статус обробки документів та фінальне рішення щодо призначення фінансової допомоги;
• у розділі “Мої виплати” міститься інформація про фактичне нарахування коштів. Там вказано, чи активна допомога наразі, за який саме період нарахували гроші та чи існують підстави для подальшого продовження виплат.

Додатково статус внутрішньо переміщеної особи та окремі соціальні дані відображаються у державному застосунку “Дія”.

Як дізнатися про нарахування без електронного підпису

Для громадян, які не користуються кваліфікованим електронним підписом та не мають реєстрації на сайті Пенсійного фонду, передбачені альтернативні варіанти перевірки.

Отримати консультацію щодо призначення, продовження або припинення соціальних виплат можна через гарячу лінію Пенсійного фонду за номерами:

• 0 800 400 870;
• 0 800 406 360.

Також ВПО можуть особисто звернутися до територіальних органів Пенсійного фонду за місцем фактичного перебування. Під час візиту фахівці установи надають інформацію щодо:

• чинності статусу ВПО;
• факту призначення або продовження фінансових виплат;
• причин відсутності грошових нарахувань або їх повного припинення.

Читайте також:

Житлові ваучери для ВПО: як самостійно перевірити місце у черзі на фінансування

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!