Княгиня Ольга: як помститися за смерть чоловіка та розбудувати державу?

Семаковська Тетяна 15:09, 9 Червня 2023

Screenshot 788 73c4dМісце і дата народження княгині Ольги достеменно невідомі. Завдяки літопису ми знаємо лише уривчаті факти із її біографії. Зокрема, відомо, що у 903 році Ольга одружилася з нащадком Рюрика – Ігорем, якого дуже кохала. Деякі вчені ґрунтуючись на тому, що зазвичай на Русі дівчат видавали заміж у 13–16 років, припустили, що вона могла народитися наприкінці 880-х років. Бахмутський історик Микита Безмен розповів про загадкову сторону княгині.

Звідки йде коріння? 

Як виявилося, точне походження Ольги залишається овіяним легендами. Існує навіть версія, що вона була останньою з нащадків Аскольда, чия сім’я могла бути вивезена до Пскова. Також є версія про походження княгині з Плискова, який лежав на межі полянських, древлянських і улицьких земель на притоці річки Росі (сьогодні це Вінницька область).

За «Повістю временних літ» Віщий Олег одружив Ігоря Рюриковича, який почав самостійно правити з 912 року, з Ольгою у 903 році. У 945 році князь Ігор гине від рук деревлян після кількаразового стягування з них данини. Помста за це древлянам стала жорстокою. 

Маленькому синові Ігоря — Святославові тоді було лише три роки, тому фактичною правителькою Русі у 945 році стала Ольга. Дружина Ігоря підкорилася їй, визнавши Ольгу представницею законного спадкоємця престолу. Рішучий спосіб дій княгині щодо деревлян також міг схилити дружинників на її користь, адже в ті часи, мало яка жінка наважилася б спалити ціле місто за коханого.

Замість шлюбу труна для нареченого

photo 2023 05 22 14 00 14 06cd6

Княгиня Ольга. Фото: з відкритих джерел

Повість минулих літ містить епічне сказання про помсту Ольги деревлянам за вбивство чоловіка.  Кажуть, що деревляни надіслали до Києва послів, які запропонували княгині стати дружиною деревлянського князя Мала. 

Перше посольство княгиня живцем поховала в човні, заритому біля її палацу; друге — спалила в лазні; в чому дослідники вбачають відображення реальних поховальних обрядів тих часів. Третьою помстою став похід на землю деревлян, де під приводом тризни над могилою Ігоря київські дружинники «посікли п’ять тисяч» деревлян. 

Четверта помста приходиться на 946 рік, коли Ольга вийшла з військом у похід на древлян, проти якого стало велике військо древлянське. Місто Іскоростень, мешканці якого вбили Ігоря, тримало облогу протягом року, після чого Ольга запросила з кожного двору по троє голубів й по троє горобців у вигляді данини. До отриманих птахів було прив’язано трут, який підпалювали та відпускали — голуби летіли до своїх голубників, горобці — під стріхи. У такий спосіб було спалено Іскоростень.

Як Ольга втекла від шлюбу з імператором?

kn olga 7a8b1

Княгиня Ольга. Фото: з відкритих джерел

Існує цікава легенда, яка прославляє гострий розум княгині Ольги. Коли вона приїхала в Царгород (Константинополь), то її довго, близько пів року, не допускали до зустрічі з імператором (за церемоніалом того часу). Нарешті після зустрічі з Ольгою імператор Костянтин помітив її красу і вирішив узяти з нею шлюб. 

Ольга була проти цього, але відкрито не виступила, поставивши умову, що перед одруженням вона має охреститись, і хрещеним батьком має бути сам імператор Костянтин. Після хрещення він знову почав розмову про шлюб, але у відповідь почув: «Чи може донька одружуватись з батьком?». Зрозумівши, що його перехитрили, Костянтин відпустив Ольгу додому, багато обдарувавши. 

У той час, коли Святослав підріс, Ольга передала княжий престол сину. До самої смерті мудра та сильна княгиня займалася ліберальним впровадженням Християнства на землях Русі-Україні.

Вам може бути цікаво

Автор тексту історик, краєзнавець Микита Безмен.

Авторка ілюстрації художниця Маша Вишедська.

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Як дворянський маєток перетворили на психіатричну лікарню

Ганна Бокова 07:18, 28 Березня 2024

Садиба Павлових у Малижино пройшла складний шлях від дворянського маєтку до психоневрологічного інтернату. Мій Харків розкриє найцікавіші факти про це історичне місце, а також розповість як так вийшло.

Маєток в Малижино

Садиба Павлова знаходиться в невеликому селищі Малижине, де дуже красиві мальовничі місця зі ставками та річкою. Тут зберігся ансамбль різновікових будівель, які прикрашає садиба Павлова. Малижине до будівництва садиби належало бригадиру полку Федору Осипову.

У 1719 році селище перейшло у володіння його дочки Марії, а пізніше – її чоловікові, полковнику Василю Перекрестову. Надалі господарями маєтку були дворяни Коновніцини, Смаківські, а пізніше – Лісницькі. У 1815 році вони продали маєток Карпу Павлову, який на той час обіймав посаду колезького асесора і був надвірним радником. 

Маєток в Малижино

Згодом Павлов звів тут свій маєток. Садиба Павлових вважається унікальною спорудою архітектури. Її збудували у стилі класицизму, подібних старовинних споруд сьогодні дуже мало збереглося у всій Україні.

Психоневрологічний інтернат

Наприкінці 19-го століття, 1880 року, садиба перейшла у власність Ольги Засядька, яка жила тут до 1917 року. У 1917 році цей маєток націоналізували. Розкішна дворянська садиба стала домівкою для людей похилого віку. Сьогодні будівля садиби належить до психоневрологічного інтернату.

Психоневрологічний інтернат

Малиженський психоневрологічнийінтернат для літніх жінок та інвалідів із психологічними розладами капітально відремонтували у 2013 році. Кошти на ремонт у сумі 480 000 грн. виділили із обласного бюджету. Оновили водонапірну вежу, налагодили систему водопостачання, відремонтували та утеплили будівлі, обладнали пандус та зробили ремонт харчоблоку. До цього останній ремонт тут робили у 1968 році, і можна собі уявити, у якому стані знаходилися приміщення.

Сьогодні психоневрологічний інтернат є комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ та міст області. Він розрахований на проживання 150 людина.

Викликали в КДБ й погрожували розправою: чому Алла Горська лякала росіян

Семаковська Тетяна 11:30, 25 Березня 2024
Алла Горська Донеччина
Алла Горська / ілюстрація художниці Маші Вишедської

Художниця Алла Горська тісно пов’язана з Донеччиною. Її монументальні роботи були в Маріуполі. Вона — дисидентка, яка наперекір погрозам КДБ, створювала мальовничі проукраїнські мозаїки. За своє життя Алла пережила блокаду й перейшла на українську мову, народившись у зросійщеній родині. Вона ніколи не боялася висловити чітку позицію у суспільстві СРСР. За це жінка поплатилася життям.

Більше редакції Бахмут IN.UA про Аллу Горську розповів бахмутський історик Микита Безмен.

Життя Алли Горської

Алла Горська
Дисидентка та художниця Алла Горська / фото з відкритих джерел

Алла Горська народилася 18 вересня 1929 року в Криму. Її батьку Олександру судилося стати фундатором радянського кіновиробництва. Наприклад, в 1931 році батько Алли працював директором Ялтинської кіностудії.

Потім родина починає переїзди по містах СРСР. В 1932 році батько Алли працює в москві, а вже через рік, у 1933 році, сім’я переїздить до ленінграду. Напередодні радянсько-німецької війни батько Алли поїхав до Монголії знімати фільм “Його звуть Сухе-Батор”. Війна застала Аллу в Ленінграді та змусила пережити блокаду. В 1943 році сім’я була евакуйована до Алмати, а потім в цьому же роціпереїхала до Києва.

З 1946 року Алла Горська навчалася у Київській художній середній школі імені Тараса Шевченка. Викладачем з фаху був Володимир Бондаренко. У подальшому виборі вагань не було: Горська вступила на живописний факультет Київського художнього інституту.

Алла Горська із Віктором Зарецьким
Алла Горська разом із чоловіком Віктором / архівне фото

Влітку 1952 року Алла одружується з однокурсником Віктором Зарецьким. Через два роки, закінчивши інститут, вона працювала за фахом у галузі станкового й монументального живопису. Твори Горської експонувалися на виставках. В 1959 році за роботи шахтарського циклу прийнята до Спілки художників. Деякий час Алла Горська навіть викладала малюнок в Республіканській художній школі.

У 60-х роках Алла Горська, заручившись підтримкою інших дисидентів, створила клуб молоді “Сучасник” і почала потроху переходити на українську в побуті. Алла була вихована у повністю російськомовній сім’ї та ніколи не вивчала українську мову в школі. Жінка почала опановувати українську вже у свідомому віці.

Алла брала участь в організації заходів з просвіти, підготовці щорічних Шевченківських свят. Вона також плідно займалася мистецькою діяльністю, створивши серію монументально-художніх робіт.

Завдяки її активності з’явилася традиція покладання квітів до пам’ятника Кобзаря у парку Тараса Шевченка в Києві. Це партія сприйняла як “зухвалу інспірацію буржуазних націоналістів”. У 1965 році було заарештовано багатьох друзів і знайомих Горської. Цей рік став для неї початком діяльної участі в русі опору, через що її художня творчість була приречена на “радянські провали”.

Горську постійно викликали в КДБ, погрожували страшною розправою

 Ескіз мозаїки Алли Горської “Прапор перемоги” для музею в Краснодоні Луганської області – спільний проект Алли Горської, Віктора Зарецького та Володимира Смирнова
Ця мозаїка спільна робота Алли Горської, Віктора Зарецького та Володимира Смирнова “Прапор перемоги” для музею в Краснодоні, Луганської області / фото з відкритих джерел

Горська матеріально й морально підтримувала родини політв’язнів, листувалася з ними. Вона часто Їздила на судові процеси своїх однодумців, збирала кошти на допомогу сім’ям засуджених та організовувала зустрічі з тими, хто повертався з таборів. Правозахисники, які поверталися з ув’язнення, зверталися до Горської за допомогою й отримували її.

В 1965-1968 роках Алла Горська брала участь в акціях протесту проти розправ над українськими правозахисниками Богданом і Михайлом Горинями, Опанасом Заливахою, Святославом Караванським, Валентином Морозом, Вячеславом Чорноволом та іншими, через що зазнала переслідувань з боку радянських органів безпеки. Певним захистом було те, що Горська з групою митців виконувала монументальні художні роботи у Донецьку, які вважались важливими та мали ідеологічний ухил.

Вбивство Алли Горської

Алла Горська з родиною
Дисидентка Алла Горська у колі рідних/ фото архівне

У квітні 1968 року Горська та ще 139 діячів науки й культури підписали лист-протест до тодішніх керівників СРСР у зв’язку з незаконними арештами та закритими судами над дисидентами. Тоді почалися адміністративні репресії проти “підписантів”, кагебістський тиск. Аллу Горську ж виключили зі Спілки художників.

Києвом і Україною пішли чутки про існування підпільної терористичної бандерівської організації, керованої західними спецслужбами. Однією із керівників цієї організації називали Горську. Через це за Горською стежили та переслідували, іноді навіть демонстративно. Жінка за декілька днів до вбивства склала протест до Верховного суду УРСР про незаконність і жорстокість вироку.

28 листопада 1970 року Аллу Горську вбили в домі родини у Василькові, що в Київській області. Похорони художниці відбулися 7 грудня 1970 року на Берковецькому цвинтарі в Києві. Ця подія перетворилася на мітинг протесту проти панівного комуністичного режиму в Україні.

Алла Горська до останнього дня свого життя відстоювала право українців на власну культуру, при цьому не будучи змалечку причетною до України. Алла Горська сама взяла на себе тяжку долю українського народу. Імовірно вбивство скоїли співробітники КДБ, але всі докази страшної розправи знищені ще в 1990-х роках.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Маєток в Малижино

Як дворянський маєток перетворили на психіатричну лікарню

Садиба Павлових у Малижино пройшла складний шлях від дворянського маєтку до психоневрологічного інтернату. Мій Харків розкриє найцікавіші факти про це історичне місце, а також розповість […]

07:18, 28.03.2024 Ганна Бокова
Алла Горська Донеччина

Викликали в КДБ й погрожували розправою: чому Алла Горська лякала росіян

Художниця Алла Горська тісно пов’язана з Донеччиною. Її монументальні роботи були в Маріуполі. Вона — дисидентка, яка наперекір погрозам КДБ, створювала мальовничі проукраїнські мозаїки. За […]

Рука на серці

“Ще не вмерла України і Слава, і Воля”: що відомо про державний славень

Сьогодні, 10 березня, відзначають День Державного гімну України. Поряд із прапором і гербом Державний гімн або славень — один із головних державних символів. Державним гімном […]

14:05, 10.03.2024 Микола Ситник

Як і коли в Бахмуті намагалися встановити пам’ятник Тарасу Шевченку

Пам’ятники легендарному Тарасу Шевченку — важливий елемент будь-якого міста в Україні, будь-якої громади. Однак монумент так і не з’явився в Бахмуті. Про те, чому так […]

“Світський біс” та чай з ромом: 10 маловідомих фактів про легендарного Тараса Шевченка

Щороку, 9 березня, люди з усього світу святкують день народження Тараса Григоровича Шевченка — легендарного поета, прозаїка, мислителя, живописця, графіка, громадського діяча та справжнього пророка […]

16:00, 08.03.2024 Скопіч Дмитро