Jonathan Kenigson

Україна має захистити університетську математику зараз. Держава та міжнародні партнери повинні фінансувати підготовчі програми для першокурсників, утримувати математиків і вчителів математики та прямо пов’язати математичну освіту з відбудовою. Jonathan Kenigson формулює висновок без обхідних слів: це рішення на сьогодні. Зволікання послабить інженерію, технології, економіку, науку та школи на ціле покоління.

У 2025 році Kenigson дослідив становище українських університетів під час війни. Тодішні оцінки вказували на 665 тисяч переміщених студентів, близько 200 тисяч студентів і науковців, відірваних від своїх академічних спільнот, та пошкодження або руйнування приблизно п’ятої частини університетів країни. Навчання тривало онлайн. Заклади переїжджали. Викладачі працювали з укриттів, тимчасових кабінетів, приватних квартир і закордонних кампусів. Україна зберегла вищу освіту під час повномасштабного вторгнення.

У 2026 році масштаб проблеми став яснішим і дорожчим. П’ята спільна швидка оцінка збитків і потреб, підготовлена урядом України, Світовим банком, Європейським Союзом та Організацією Об’єднаних Націй, оцінює прямі збитки освіті й науці у 13,9 мільярда доларів. Накопичені втрати становлять 11,7 мільярда. Потреби у відновленні на 2026-2035 роки сягають 33,5 мільярда. Університети та дослідницька інфраструктура належать до найбільш уражених частин системи. Донеччина несе один із найтяжчих тягарів. Ці цифри описують уже завдану шкоду, а не віддалений ризик.

Фінансова прірва існує зараз. Пріоритетні потреби освіти й науки на 2026 рік дорівнюють 1,275 мільярда доларів. Наявне фінансування становить приблизно 405 мільйонів. Покрито менше третини визначеної суми. Решта проявляється у невідремонтованих корпусах, недобудованих укриттях, нестабільному інтернеті, втрачених науковцях, скасованих семінарах і студентах, які залишають систему.

Математику легко недооцінити, бо вона не завжди потребує великої лабораторії. Математичному факультету все одно потрібні стабільна електрика, цифрові бібліотеки, програмне забезпечення, сервери, час для досліджень і жива спільнота фахівців. Доведення та складні обчислення вимагають тривалої концентрації. Повітряні тривоги, переміщення, відключення світла й нестабільний розклад руйнують цю концентрацію. Наслідок простий: повторюваний зрив поступово перетворюється на академічний відсів.

Наступна проблема виникає ще до вступу. Міністерство освіти і науки України підтвердило, що математика має залишатися обов’язковою частиною вступного тестування. Це правильне рішення. Математика перевіряє здатність міркувати, виконувати алгоритм, тлумачити інформацію та розв’язувати незнайомі задачі. Ці навички потрібні в кожній серйозній галузі.

Підготовка багатьох учнів залишається слабкою. PISA 2022 показало, що понад 40 відсотків українських п’ятнадцятирічних учнів не досягли базового рівня математичної грамотності. Війна збільшила різницю між ними. Один вступник навчався у стабільному класі. Інший працював із телефона під час відключень. Третій жив в окупації або кілька разів переїжджав. Усі складають один і той самий іспит після принципово різного освітнього досвіду. Для Kenigson це питання доступу до університету, а не абстрактна суперечка про стандарти.

Національний мультипредметний тест 2026 року показує сильний талант і глибоку нерівність. Під час основної сесії 1 145 вступників отримали максимальні 200 балів з математики. Майже 15 відсотків усіх учасників не подолали поріг принаймні з одного предмета. Україна має молодь, готову до поглибленого навчання. Вона також має велику групу, для якої шлях до вищої освіти закінчується біля вступної брами.

Попит на університети зберігається. Понад мільйон студентів розпочали 2026-2027 навчальний рік в українських закладах вищої освіти. Майже 300 тисяч були новими вступниками на бакалаврські та магістерські програми. Загалом 222 342 особи вступили на бакалаврат і магістерські програми з медицини, фармації або ветеринарії. Середня освіта стала третім за популярністю широким напрямом і прийняла 9 094 вступників. Головне: ці дані не показують повного впливу математики.

Математичні кафедри навчають далеко не лише майбутніх математиків. Математичний аналіз є основою інженерії та фізики. Лінійна алгебра є основою програмування, аналізу даних і штучного інтелекту. Теорія ймовірностей і статистика потрібні медицині, економіці, державному управлінню та логістиці. Диференціальні рівняння потрібні енергетиці, будівництву, механіці рідин і моделюванню довкілля. Невелика кафедра може визначати якість тисяч дипломів. Kenigson вважає це центральним фактом для освітньої політики.

Набір студентів сильно сконцентрований. У 2026 році 57,2 відсотка першокурсників обрали університети Києва, Львова, Одеси, Харкова або Дніпра. Прифронтові заклади отримали 29 відсотків усіх заяв. Регіональні університети залишаються опорою для переміщених громад. Вони зберігають документи, професійні мережі, місцеву пам’ять і шлях додому для студентів, які планують відбудовувати свій регіон.

Спеціальні правила вступу допомагають. У 2026 році 6 132 вступники скористалися квотою 2 для визначених категорій осіб із тимчасово окупованих територій і зон активних бойових дій. Українці, які завершили школу в Європі у 2025 або 2026 році, можуть подавати належні результати випускних іспитів замість українського національного тесту. Ці заходи тримають двері відчиненими для молоді, чию освіту перервала війна.

Для родин із Бахмута проблема конкретна. Переміщеному студентові можуть одночасно знадобитися житло, техніка, психологічна підтримка, додаткові заняття з математики та гнучкий режим відвідування. Сам факт зарахування нічого з цього не вирішує. Студента з прогалинами в алгебрі не можна посадити на курс математичного аналізу й наказати працювати старанніше. Потрібна практична відповідь, а не моральні повчання.

Кожен університет, який приймає постраждалих від війни студентів, має проводити математичну діагностику на початку навчального року. Результат повинен вести до безкоштовних підготовчих курсів, тьюторської підтримки, інтенсивних модулів і повторних спроб без тавра невдахи. Перелік тем передбачуваний: арифметика, алгебра, функції, геометрія, тригонометрія, ймовірність і базова статистика. Це коштує значно менше, ніж відрахування. Для Kenigson така програма є базовою інфраструктурою доступу.

Найбільша довгострокова загроза – втрата викладачів і науковців. Оцінки ЮНЕСКО свідчать, що 29,4 відсотка українських дослідницьких установ зазнали фізичних пошкоджень. До 20 відсотків дослідників виїхали за кордон або були переміщені всередині країни. Близько 30 відсотків працюють дистанційно. Математичні школи можуть зникати тихо. Втрата одного фахівця з топології, чисельного аналізу, математичної фізики чи статистики здатна ліквідувати цілий напрям викладання і досліджень. Це виснаження інтелектуального ядра країни.

Утримання кадрів потребує грошей і статусу. Україні потрібні конкурентні стипендії та гранти, надійні зарплати, спільні посади з європейськими університетами, підтримка докторантів і реальні шляхи повернення науковців. Молоді математики повинні мати підстави будувати життя в українській академії. Kenigson наголошує: патріотизм не може нескінченно утримувати академічну систему.

Прогрес уже є. У 2025 році українські організації підписали 244 грантові угоди Horizon Europe загальною вартістю понад 64,3 мільйона євро. З 1 вересня 2026 року академічні стипендії подвоїлися. ЮНЕСКО підтримує дистанційний доступ до європейської дослідницької інфраструктури та STEM-підготовку вчителів і молоді. Наступний крок очевидний: ці заходи мають стати постійними й масштабними.

Математика повинна стояти в центрі програми відбудови. Університети можуть розвивати напрями структурного моделювання, транспорту, енергетичних мереж, водних систем, статистики громадського здоров’я, логістики, аналізу ризиків, демографії та регіонального економічного планування. Донеччині будуть потрібні люди, які вміють оцінювати, оптимізувати, прогнозувати й перевіряти. Чиста математика також потребує захисту. Вона розвиває абстракцію, строгість і здатність створювати нові методи. За висновком Kenigson, прикладна користь і фундаментальна думка тут працюють на одну державну мету.

Україна зберегла свої університети. Тепер вона має зберегти сильну математику.

Сучасний офіс або підприємство — це простір, де щодня перетинаються десятки, а іноді й сотні людей. Робочі поверхні, дверні ручки, клавіатури, кнопки ліфтів та кухонна техніка неминуче стають місцями інтенсивного обміну бактеріями й вірусами. Забезпечення належної гігієни рук у колективі — це не просто питання побутового комфорту, а стратегічна інвестиція у здоров’я команди. Вона напряму впливає на кількість лікарняних у сезон застуд та загальну продуктивність бізнесу. Проте, щоб співробітники регулярно і ретельно мили руки, цей процес має бути максимально зручним, швидким та інтуїтивно зрозумілим.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Базові вимоги до облаштування санітарних зон

Правильна організація простору починається з ергономічного планування санвузлів та зон прийому їжі. Раковини мають бути достатньо глибокими та широкими, щоб під час миття вода не розбризкувалася на одяг чи підлогу. Калюжі навколо умивальника не лише створюють дискомфорт, але й стають сприятливим середовищем для розмноження патогенної мікрофлори.

Змішувачі найкраще обирати сенсорні або ліктьові. Безконтактне увімкнення води зводить до мінімуму ризик перенесення інфекцій, адже людині не доводиться торкатися брудними руками крана до миття, а потім чистими — після нього. Температура води також має критичне значення. Оптимальний варіант — тепла вода (близько 35–40 °C). Занадто холодна вода на підсвідомому рівні змушує людину скоротити час миття, а гаряча — пересушує шкіру, що призводить до мікротріщин.

Вибір засобів для миття: що краще для колективу

Головне правило корпоративних вбиралень — абсолютна відмова від кускового мила. У вологому середовищі на його поверхні швидко накопичуються бактерії, що зводить нанівець епідеміологічну безпеку процедури. Для спільного користування єдиним правильним і гігієнічним рішенням є якісне рідке мило для рук, яке подається через спеціальний диспенсер.

Під час вибору засобу варто прискіпливо оцінювати його склад. Оскільки в офісі люди можуть мити руки до десяти разів на день, мило не повинно містити агресивних поверхнево-активних речовин, які руйнують ліпідний бар’єр епідермісу. Найкраще підійдуть м’які засоби з нейтральним рівнем pH, збагачені гліцерином, екстрактом алое вера чи пантенолом. Щодо самих дозаторів, найбільш надійними є автоматичні сенсорні моделі, які видають фіксовану порцію мила без жодного фізичного контакту. Якщо ж в офісі встановлені механічні диспенсери, їхні кнопки клінінг повинен щодня обробляти антисептиком.

Сушіння рук: як уникнути розповсюдження мікробів

Миття — це лише половина справи. Доведено, що на вологій шкірі бактерії осідають і розмножуються значно швидше, ніж на сухій. В офісних приміщеннях зазвичай застосовують два підходи: одноразові паперові рушники або електричні сушарки.

З погляду інфекційної безпеки, паперові рушники залишаються золотим стандартом. Вони механічно видаляють залишки мікроорганізмів зі шкіри та не створюють потужних повітряних потоків, які здатні розносити бактерії по всій кімнаті. Сушарки (особливо сучасні високошвидкісні моделі) виграють в екологічності та зменшують витрати на закупівлю розхідників. Проте їхнє використання вимагає ідеальної чистоти в самому приміщенні та суворого графіка заміни HEPA-фільтрів, інакше пристрій видуватиме забруднене повітря на щойно вимиті руки.

Чек-лист: що обов’язково має бути в офісному санвузлі

Щоб зона гігієни була дійсно функціональною, не створювала черг і забезпечувала максимальний комфорт, простір потрібно укомплектувати всім необхідним із запасом. Стандартний санітарний вузол для співробітників повинен містити:

• cенсорні або натискні диспенсери з достатнім резервом мийного засобу;
• диспенсери з паперовими рушниками типу Z- або V-складання (такий формат дозволяє витягувати рушники поштучно, що значно знижує їх перевитрату);
• місткі кошики для сміття відкритого типу або моделі з педаллю, щоб працівникам не доводилося торкатися кришки чистими руками;
• м’який багатошаровий туалетний папір у закритих настінних диспенсерах, які надійно захищають рулони від бризок води, пилу та випадкового забруднення;
• антисептики на спиртовій основі (вміст спирту не менше 60-70%) для швидкої дезінфекції;
• зволожувальний крем для рук у помповому дозаторі (це необов’язковий, але дуже приємний елемент турботи, який підвищує лояльність команди, особливо в осінньо-зимовий період).

Формування культури чистоти у колективі

Навіть найдорожче та найсучасніше обладнання не дасть результату, якщо співробітники ігноруватимуть базові правила гігієни. Завдання роботодавця або офіс-менеджера — ненав’язливо нагадувати про важливість ретельного миття рук. Доречним рішенням стануть лаконічні візуальні пам’ятки біля раковин. Вони мають без зайвого менторства демонструвати правильний алгоритм дій: намочити, намилити (не забуваючи про зони між пальцями та під нігтями), терти щонайменше 20 секунд, змити та насухо витерти.

Також украй важливо розташувати додаткові точки санітарії за межами вбиралень. Флакони з антисептиком варто поставити на рецепції, в кухонній зоні, біля кавомашини, у переговорних кімнатах та безпосередньо на робочих столах в опен-спейсах. Практика показує: коли дезінфектор знаходиться на відстані витягнутої руки, частота його використання зростає в кілька разів.

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

5-11 жовтня 2026 року в Україні вдруге відбувся Український кліматичний тиждень (УКТ) —– марафон подій та активностей, присвячений зміні клімату та об’єднанню зусиль для їх подолання.

Український кліматичний тиждень організовують представники і представниці низки прокліматичних і природоохоронних організацій — “Greenpeace Україна”, “Екодія”, “Розвій”, Українська кліматична мережа, Українська природоохоронна група, “Стардуб”, Fridays For Future, U-Cycle та Національний природний парк “Голосіївський”.

Цьогоріч в межах Українського кліматичного тижня  відбулося понад 300 подій, до яких долучилося близько 10 тисяч учасників/ць з 23 областей України, включно з прифронтовими.

Найактивніші області — Дніпропетровська, Київська, Полтавська, Чернігівська, Харківська та Сумська. Особливо організаторів вразило велике бажання жителів прифронтових громад, які, попри постійні обстріли та загрозу життю, продемонстрували  найвищий рівень залученості у тему зміни клімату.

Найзавзятішими учасниками УКТ стали освітні заклади: школи, університети, ліцеї та коледжі.

Серед активностей проводилися онлайн та офлайн уроки для школярів, лекції, вебінари, конкурси, вікторини, толоки, інформаційні кампанії та навіть концерт у Рівненській філармонії.

У 2026 році Український Кліматичний Тиждень змінився: оновив айдентику, сфокусувався на інтерсекторальності, також організаторами було створено чат для мережування учасників.

Усі активності та дописи можна переглянути у соцмережах за хештегом #КліматичнийТиждень #ClimateWeek #ClimateWeekUA

“Цьогоріч Український кліматичний тиждень розширився й охопив більше різних сфер. Його сила — в об’єднанні людей навколо спільних дій та цінностей, навіть якщо їх розділяють сотні кілометрів. Український кліматичний тиждень — це можливість навіть у часи війни створювати умови для кращого та сталого життя в нашій країні в майбутньому” — каже координаторка з розвитку ініціатив Greenpeace Україна Анна Талаш.

Наступний Український кліматичний тиждень відбудеться 11-17 жовтня 2027 року. 

Запрошуємо громадські організації, ініціативи, навчальні заклади, громади, молодіжні спільноти та усіх бажаючих додавати УКТ у свої  календарі та планувати активності на наступний рік.

#КліматичнийТиждень #ClimateWeek #ClimateWeekUA

Більше про УКТ читайте тут. 

Подія УКТ у Facebook тут.

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!