Розважальний центр “Перемога” на вулиці Ювілейній до повномасштабного вторгнення був найбільшим приватним культурним осередком міста. Тут проводили безплатні кінопокази патріотичного кіно, організовували творчі вечори. Чимало бахмутян – це місце асоціюють з домашнім відпочинком на вихідні. Проте, вже під час повномасштабної війни відомий центр був знищений росіянами.

Редакція Бахмут IN.UA згадує, яким був Розважальний центр “Перемога” в Бахмуті

Яким був РЦ “Перемога” у Бахмуті

РЦ “Перемога” відкрився 2006 році. В цьому центрі одразу почали організовувати дитячі дні народження, влаштовувати цікаві розважальні програми. Крім того, на території комплексу працювали кафе й нічний клуб, де полюбляли проводити вечори місцева молодь..

В “Перемозі” працював й кінотеатр, де регулярно проводили безплатні сеанси з перегляду патріотичного кіно. Там же проходили різні мистецькі зустрічі, зокрема у 2016 році відбувся виступ письменника Сергія Жадана.

“Ми там також проводили безплатно заходи наша ГО — вони завжди нас приймали ніколи не відмовляли, там перша в місті Арт резиденція пройшла, потім Маша Вишедська роботи там вішала — вони на всі свята долучалися і робили свою цікаву програму створювали неповторну атмосферу у себе через декор, музику, розважальну програму. Там навіть проводили якісь свята професійні заводи та бюджетні організації”, — пригадує Ганна Бокова, головна редакторка “Бахмут. IN. UA”.

Сам власник  РЦ “Перемога” Володимир Бабенко згадує, що як й будь-який бізнес, перед відкриттям оцінювали ризики старту такого центру. Проте, він та його команда вирішили, що місто повинно мати простір, щоб творити.

“Коли змінювався ринок, ми також йшли в ногу з часом. Якщо щось потрібно було змінювати, то ми робили це. Розвивалися постійно. Завжди щось було цікаве, ми творили те, що було потрібно місту. Це був живий організм, там працювало багато людей, які горіли своєю справою. Досі мені працівники дзвонять, пишуть, всі згадують з теплотою. Всім подобалося”, — каже пан Володимир.

За словами засновника центру, головне чому навчили бахмутян з відкриттям розважального центру — творити. До закладу приходили люди різного покоління: діти, дорослі, пенсіонери. Всі знаходили, чим зайнятися.

“Ми вчили родину — бути родиною, щоб добре було всім. Не тільки діткам, щоб усім було цікаво. Багато робили безкоштовних заходів, хоча втрачали кошти на цьому“, — пригадує бахмутянин.

Мистецький простір та свята

На території культурного центру діяв справжній мистецький простір, який регулярно проводив різноманітні активності для бахмутян. Окремої уваги заслуговує День Вишиванки, який святкували у кінотеатрі. Тоді десятки юних містян у народних костюмах збиралася в залі, щоб разом провести час разом. Свято супроводжувалося виступами, дефілюванням у вишиванках й співами.

Мурал в Бахмуті. Фото: Фейсбук

Крім того, на стінах центру реалізовувався мистецький проєкт “Мозаїка”, який дозволяв талановитим митцям створили власний стріт-арт. Картини висіли на кінотеатрі “Перемога”. Серед них роботи Маші Вишедської та художника Євгена Трачук. В 2019 році на стінах кінотеатру намалювали сучасний мурал митці з України та закордону. 

Розважальний центр “Перемога” в особі керівника Вікторії Лещінер виступив одним з меценатів проєкту в Бахмуті, годували художників та придбали необхідні матеріали для створення муралу.

Пам’ятна дошка

У кінотеатрі “Перемога” була пам’ятна дошка, присвячена кінорежисерці Ларисі Шепітько. В день її відкриття також відбувся прем’єрний показ документального фільму “Одесити на Донбасі”, що відкрив показ всеукраїнського туру патріотичного документального кіно в зоні АТО.

Читайте також:

• Паркан-вишиванка у Бахмуті: як містяни розмалювали 400 метрів до свята Незалежності
• Історія вулиці Кооперативної в Бахмуті: як вона з’явилася та чому має таку назву
• День Прапора в Бахмуті: як це було у 2016 році

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Легендарний бій під Крутами — уособлює у собі героїчну історію народу України. Він насичений міфами, легендами, оспіваний українськими митцями. Україна тих часів опинилась у скрутному становищі через Першу світову війну, економічну розруху та більшовицький переворот.

Спецпроєкт Бахмут IN.UA “Перемагали раніше — переможемо зараз!”. Просто і цікаво розповідаємо про перемоги українців крізь історичний час.

Битва під Крутами

17 грудня 1917 року більшовицькі ватажки Ленін та Троцький висувають Українській Центральній Раді (вищій законодавчий орган України на той момент) ультиматум. Очільники червоного терору вимагали легалізувати більшовицькі військові загони та перестати роззброювати їх. Майбутні кати українського народу шукали привід до початку окупації України і навіть не дочекавшись відповіді, одразу почали наступ.

Більшовицька армія у кількості 26 тисяч солдат хлинула на територію України. На Київський напрям пішов у наступ командарм Муравйов з 6-тисячним загоном. Армія УНР не змогла стати на захист столиці через те, що була деморалізована війною та більшовицькою пропагандою.

На захист столиці стали учні старших класів гімназії, студенти університету та курсанти юнкерської школи. Командування загону, який налічував приблизно 500 осіб, взяв на себе старшина Аверкій Гончаренко. Юні захисники Києва окопалися біля залізничної станції Крути. Муравйов зі своєю 3-тисячною ордою підійшов 29 січня 1928 року. Запеклий бій тривав 5 годин, захисники Крут понесли значні втрати, але змогли відбити перші атаки ворога поки не закінчились патрони.

За думкою різних дослідників, приблизно 400 захисників Крут загинули, але змогли загальмувати вторгнення більшовиків, вигравши для УНР тактичну перевагу. Ця затримка дала змогу Центральній Раді заключити Берестейський мир 9 лютого 1918 року та продовжити процес формування Української Держави. Подвиг студентів, які віддали своє життя заради свободи України, став символом мужності та безмежної любові до Вітчизни.

Автор тексту історик, краєзнавець Микита Безмен.

Авторка ілюстрації художниця Маша Вишедська.

Читайте також:

Вільна економічна зона: що це таке та приклади успішних ініціатив у світі

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

27 січня світ вшановує День пам’яті жертв Голокосту. Цього дня мільйони людей схиляють голови на честь вшанування невинно закатованих євреїв. Бахмут має багате минуле, на жаль, в ньому є й немало сумних сторінок, одна з яких й розповідає про те, як в місті жила єврейська громада та як її винищили нацисти.

Про історичне значення до Дня пам’яті жертв Голокосту редакції раніше розповідала колишня директорка Бахмутського краєзнавчого музею Олена Смирнова.

Примітка. Голокост — цей короткий термін насправді описує мільйони сліз, страждань та болю, який відчув на собі єврейський народ під час німецької окупації. За даними відкритих джерел, нацисти вбили близько 6 мільйонів людей єврейського походження. Сьогодні увагу ми приділяємо саме Донеччині, її окупували німецькі війська у жовтні 1941 року.

Бахмут до приходу нацизму

З приходом Другої світової війни атмосфера затишку і добросусідства в Бахмуті закінчилася. 30 жовтня 1941 року нацисти вписали назву міста (ред. на той час це був Артемівськ) у світову історію Голокосту.

Пам’ятні дати Голокосту

Меморіал відкрито у 1999 році, автор В. Сотнік. Стіна закриває камеру № 46, в якій замурували жителів міста / фото надане пані Оленою

Пані Олена зауважує, що є загальні дати пам’яті світового Голокосту — зокрема, це день звільнення Освенцима. В Угорщині пам’ять закатованих вшановують 16 квітня, це день збору всіх євреїв для спільного перебування в гетто.  В Болгарії — це 10 березня. День, коли вдалося запобігти депортації 50 000 болгарських громадян єврейського походження до нацистських концтаборів. В Латвії — це 4 липня, це дні найбільших страт.

В Бахмуті також є особливий день — 11 січня, це День Пам’яті страчених у № 46 камері. В той день в алебастровому забої Артемівського заводу шампанських вин перебувало понад 3 тисячі жителів міста, більшість з них були представниками єврейської спільноти. Нацисти заживо замурували людей в камері № 46.

На честь пам’яті закатованих  було відкрито Меморіал у 1999 році, автор В. Сотнік. Стіна закриває камеру 46, в якій знаходилися замуровані жителі міста. Наймасовішими місцями знищення євреїв на території Донецького регіону стали  Маріуполь, Краматорськ, Костянтинівка та Бахмут.

Світова пам’ять та бахмутське дерево Праведниці

Закатовані люди під час Голокосту / фото з відкритих джерел

Щоб вшанувати пам’ять тих 6 мільйонів невинних людей, яких закатували нацистська Німеччина в Ізраїлі був створений меморіальний комплекс Яд Ваше́м, який розташований в Єрусалимі на 18 гектарах. В цьому мемаріальному комплексі заборонено робити знімки чи відео, каже директорка Бахмутського краєзнавчого музею. Бахмутянка зауважує, що пам’ять про відвідини цього особливого місця повинна залишатися в серці. До слова, КЗК Бахмутський краєзнавчий музей співпрацює з Яд Ваше́м.

Діяльність меморіалу регулюється законом країни. В самому ж меморіалі мітиться науковий і дослідний відділ, архіви, фонди.

Найпотужніший музейний простір з нині існуючих, це — дитячий меморіал. Там назавжди увіковічили вчителя Януша Корчака, який хоче врятувати своїх учнів. Там сад Праведників миру — це висаджені дерева, які мають імена рятівників не єврейського походження. Там же зберігається і бахмутське деревце, на честь нашої Праведниці,

Олена Смирнова // колишня директорка Бахмутського краєзнавчого музею

Вшанування Дня пам’яті жертв Голокосту в Ізраїлі

Повстання у Варшавському гетто / фото з рапорту Юрґена Штропа Генріху Гіммлеру в травні 1943 р. Оригінальний заголовок німецькою повідомляє: “Mit Gewalt aus Bunkern hervorgeholt” — “Силоміць витягнуті з бункера”

Через повномасштабне вторгнення пані Олена, власне, опинилася в Ізраїлі, тож поділилася досвідом, який їй запам’ятався у цьому місті.

В Ізраїлі 2023 року день пам’яті зайде ввечері 17 квітня. Щороку 27 нісана (ред. перший місяць року у єврейському релігійному календарі)  на згадку про героїчне повстання євреїв у Варшавському гетто, що продовжувалося майже місяць. 18 квітня в цьому році вся країна застигне під сирену — за кермом, серед міста, за будь-якою справою. Так згадують знищене європейське єврейство, 6 мільйонів різних людей, серед яких 3 тисячі наших земляків,

Олена Смирнова // колишня директорка Бахмутського краєзнавчого музею

Вклад Бахмута у вшанування

До 2020 року, каже очільниця музею, в екскурсійний маршрут “Давнина і сучасність” були введені міста, в яких відбувалися скорботні події, а саме будівля Окружного суду, в підвалі якої до масової страти три доби знаходилися жителі міста Бахмут.

Обкладинка книги / фото надане пані Оленою

В місті в 1990 роки був створений та працював міський штаб “Пошук”, який очолював Д. Вігдергауз. Відтак, було навіть видано книгу “Артемівький Бабин Яр” — там перераховані імена тих, кого вдалося розпізнати, знайти. Це далеко не повний перелік.

Обкладинка книги / фото надане пані Оленою

Про трагедію написана книга “Камера смерті” В. Черепковим. Це документальне дослідження, що розкрило ще декілька страшних сторінок того страшного січня, пригадує пані Олена.

Сьогодні, в Міжнародний день вшанування пам’яті жертв Голокосту, голова Бахмутської міської військової адміністрації Олексій Рева нагадав, що немає таких слів, щоб висловити пекучий біль та горе, згадуючи ті страшні події та усвідомлюючи масштаби трагедії.

У цей день (ред. 27 січня) згадуємо страшну сторінку нашої спільної історії. В алебастровій шахті, в камері №46, на території заводу шампанських вин у 1942 році окупантами було знищено понад 3 тисячі жителів Бахмута, більшість з яких були представниками єврейської спільноти. Жахливі, криваві події тих часів — знищення національних меншин шляхом вбивства, назавжди закарбовані в пам’яті та відкликаються болем у серці. Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту має нагадати всім тиранам і агресорам сьогоднішнього світу про небезпечність і наслідки їхніх дій. Усі злочинці рано чи пізно обов’язково понесуть покарання за свої нелюдські вчинки. Вічна пам’ять безвинним жертвам…,

Олексій Рева // голова Бахмутської міської військової адміністрації

Читайте також:

• Факти замовчували, кількість жертв невідома й досі: Голодомор в Україні і в Бахмуті
• Боротьба донеччан за українську державність
• “Прадід пішов з дому та оселився на березі ставка, що зараз зветься Північним”, — бахмутянка про виживання родини в Голодомор

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!