Бахмут чи Артемівськ: як правильно називати місто-фортецю

Семаковська Тетяна 09:00, 19 Лютого 2023

IMG 8724 ae840Бахмут з наголосом на “У” отримав славу міста-фортеці, тут вже декілька місяців підряд безрезультатно російські війська штурмують ЗСУ. Проте місто тримається, Бахмут живе й продовжуватиме живе попри все. Російська пропаганда вперто продовжує називати Бахмут — Артемівськом, поширюючи таку назву в маси. Частково й серед місцевих мешканців можна почути назву саме Артемівськ, а не Бахмут.

Чи доречно називати так місто й звідки взялася назва Артемівськ — пояснює Ігор Корнацький, завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею.

Бахмут, а не Артемівськ

Бахмут мав назву Артемівськ в період з у 1924 по 2016 роки, таке найменування місту дали на честь російського революціонера Федора Сергєєва, якого місцеві знали як “Артема”, чоловік працював в Бахмуті декілька місяців і особливими заслугами не відзначився. “Артем” загинув у залізничній катастрофі, й через три роки після його смерті влада вирішила увіковічити пам’ять російського робітника.

В місті, на центральній Площі Бахмута, навіть відкрили монумент присвячений його постаті Пам’ятник створив скульптор Іван Каваларідзе у стилі кубізму. До слова інший подібний монумент, досі стоїть у Святогірську на горі “Артема”, зазначає Ігор Корнацький.

Під час відкриття памятника у Бахмуті відбувся багатотисячний мітинг, й було вирішено перейменувати місто на честь “Артема”, як “совєтського вождя пролетаріату Донбасу”

“Питання про перейменування міста було вирішено ще в 2016 році в процесі декомунізації, коли Верховна Рада ухвалила рішення повернути історичну назву міста — Бахмут”, — розповідає завідувач відділу музею.

Чи доречно називати Бахмут радянською назвою?

На думку історика, сьогодні недоречно називати Бахмут радянською назвою.

“В наш час, коли всі радянські наративи переглядаються, коли заборонена символіка нацистського та комуністичного режимів, вживання старої радянської назви недоречне, але багато людей за старою звичкою називають місто — Артемівськом. Хоча поступово такі назви відходять у минуле й в пам’яті людей”, — розмірковує Ігор Корнацький.

Історик зауважує, що раніше Маріуполь носив назву “Жданове”, а Луганськ “Ворошиловградом”, але зараз ці міста так не називать.

Повернення Бахмуту історичної назви

За словами Ігоря Корнацького суперечки про повернення Бахмуту історичної назви серед громадськості були ще раніше, зокрема, в 2015 році, коли почали зносити пам’ятки комуністичному режиму в Бахмуті.

“Повернення Бахмуту історичної назви — це відносно свіжа новина, бо відбулося перейменування в роки збройного конфлікту на Донеччині. Тому, опоненти влади, Майдану і тих змін, які відбулися в Україні, продовжували називати Бахмут саме Артемівськом. Так само діє зараз радянська пропаганда в часи повномасштабної війни”, — пояснює пан Ігор.

Бахмутяни зробили свій вибір в 2016 році, на голосуванні міська рада повернула місту назву Бахмут, а у лютому Верховна Рада остаточно затвердила це перейменування.

“Процес був дуже тривалий, кожна сторона мала час висловитися, перемогла звісно позиція зґрунтована на законі заборони символіки нацистського та комуністично-тоталітарних режимів, тож назва повернулася й прижилися, але вона ніколи й не забувалася”, — резюмує бахмутський історик.

Фото: Бахмут.  IN. UA

Читайте також: День Соборності: згадуємо, як святкували в Бахмуті та як планують відзначати в Києві

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

День пам’яток без них: знакові місця, які росіяни знищили в Бахмуті

Семаковська Тетяна 14:00, 18 Квітня 2024
Ілюстрація Бахмут IN.UA

18 квітня у світі відзначають Міжнародний день пам’яток і визначних місць. До цього дня редакція підготувала свою добірку локацій, адже Бахмут зі своєю старовинною архітектурою та культурою мав чимало визначних місць та пам’яток. Храми, будівлі, природні ландшафти — все це згадуємо в добірці.

Свято-Миколаївська церква

Миколаївський_храм._Забахмутка_b0074
Миколаївський храм.Забахмутка до приходу росіян / фото з відкритих джерел

Свято-Миколаївська церква у Бахмуті вважалася однією з найстаріших на території Донеччини. Відомо, що дерев’яний храм побудували 1797 році, а згадка про святиню є в “Описі міста Бахмута та його повіту”, датовану 1798 роком.

У вересні 2022 року окупанти обстріляли Свято-Миколаївський храм з мінометів. Вже тоді внаслідок обстрілів був пошкоджений купол дзвіниці. Також місцеві повідомляли про те, що в дерев’яному храмі повилітали вікна, пошкоджень зазнав і фасад. У серпні 2023 року в бахмутських пабліках з’явилися кадри знищеної Свято-Миколаївської церкви.

Бахмутський вокзал

Бахмутський вокзал (2)
Бахмутський вокзал / фото з відкритих джерел

Бахмутська залізнична станція II була відкрита в 1913 році, на лінії, що зв’язала повітове місто з головними вугільними та металургійними районами промислового Донбасу. З того часу вокзал став головною залізничною брамою Бахмута.

Поруч зі станцією була розташована цегляна башта, яку використовували для заправки паровозів. Під час Другої світової війни будівлю вокзалу зруйновано, а водонапірну башту втрачено. Вдруге вокзал зруйнували росіяни під час повномасштабного вторгнення. Окупанти понівечили споруду й перетворили її на руїну.

Бахмутський Центр дітей та юнацтва

Бахмутський Центр дітей та юнацтва
Бахмутський Центр дітей та юнацтва / фото з відкритих джерел

Кожен бахмутянин міг впізнати цю будівлю, блакитний колір споруди одразу привертав до себе увагу. У січні 2023 року своє сторіччя мав би відзначати Бахмутський міський Центр дітей та юнацтва, але росіяни знищили будівлю зі сторічною історією. Центр звели ще в 1880-х роках, й хоча зараз його учні продовжують навчання дистанційно, сам заклад спалений вщент.

Бахмутський коледж транспортної інфраструктури

Бахмутський коледж транспортної інфраструктури
Бахмутський коледж транспортної інфраструктури / фото з відкритих джерел

Бахмутський залізничний коледж раніше знали, як будинок Бахмутської повітової земської управи, над яким вперше у місті було піднято український прапор. 11 листопада 1917 року в Бахмуті відбулося українське свято з приводу сформування українського військового куреня. Командиром куреня став підосавул Дубовик.

Чисельність цієї військової частини становила 800 козаків і старшин. Після молебня голова Української повітової ради Роман Ільяшенко підніс козакам прапори і звернувся до них з такою промовою:

“…Шановні брати вільні козаки України! Даю вам цього прапора рукою українського народу повіту, од якого я є представник. Ви повинні дати обіцянку, що ви будете виконувати тільки те, чого бажає народ і вимагає Українська Центральна Рада. Я покладаю надію, що ви збережете на Україні спокій і лад”.

Сьогодні коледж знищений російськими окупантами.

Парк “Святі Гори”

Ранок у парку Святі Гори
Ранок у парку “Святі Гори” / фото з відкритих джерел

На території Бахмутського району є національний природний парк “Святі Гори”. Сюди часто їздили відпочивати на вихідні бахмутяни, тут влаштовували походи, ночівлі з палатками та просто прогулювалися. У 2008 році крейдяні гори на території парку потрапили “Сім природних чудес України”.

Але за час повномасштабного вторгнення росії парк сильно постраждав та зазнав руйнації, на відновлення екосистеми підуть десятки років, ще тривалий час тут не можна буде ходити через міни та інші вибухонебезпечні предмети залишені окупантами.

Бахмутська мечеть

Перша мечеть в Бахмуті
Перша мечеть в Бахмуті / фото з відкритих джерел

У Бахмуті до повномасштабної війни мешкали різні національні меншини, серед них й мусульмани. У 2020 році в місті почали зводити першу двоповерхову мечеть, через рік на будівлю мечеті вже встановили золотий купол з півмісяцем, звершити її будівництво планували до свята Курбан-байрам у липні 2022. Однак 15 травня 2022 року внаслідок російського обстрілу снаряд потрапив у дах, а сама мечеть є зруйнованою.

Нагадаємо, що в березні 2022 року військовий ЗСУ Саід Ісмагілов прочитав біля мечеті розділ у Корані Сура #48 аль-Фатх (Перемога) під час важких боїв з російськими окупантами. Раніше чоловік був імамом, головою мусульманської громади в Донецьку.

Бахмутський міський центр культури та дозвілля імені Євгена Мартинова

Бахмутський міський центр культури та дозвілля імені Євгена Мартинова
Бахмутський міський центр культури та дозвілля імені Євгена Мартинова / фото з відкритих джерел

Бахмутський осередок культури, який з початком повномасштабного вторгнення став великим гуманітарним пунктом. Тут бахмутяни допомогали з роздачею хліба, ховалися від обстрілів. До війни центр імені Мартинова часто влаштовував концерти, цікаві заходи, сюди любили приходити батьки з дітьми. Але у вересні 2022 року окупанти обстріляли будівлю, а згодом знищили її практично повністю.

Алея троянд

Алея троянд
Алея троянд в Бахмуті / Іван Сидоров

Алея Троянд — одне з улюблених місць бахмутян для відпочинку, звідси відкривався гарний вигляд на місто, а ще зовсім недалеко було Набережна. Росіяни знищили Алею, тисячі червоних, жовтих та рожевих троянд в Бахмуті залишилися лише на фотографіях та у спогадах.

Дім молитви євангельських християн-баптистів

Молитовний дім в Бахмуті
Молитовний дім в Бахмуті / фото з відкритих джерел

У жовтні 2023 року виповнився 31 рік з дня відкриття в Бахмуті Дому молитви євангельських християн-баптистів. Ця споруда знаходилася за річкою Бахмуткою, по вулиці Горького, 26. Свого часу будівля була однією з найкрасивіших у місті. Росіяни значно пошкодили Дім молитви, стіни святині понівечені.

Найвища будівля в Бахмуті

Навчально-науковий професійно-педагогічний інститут УІПА
Навчально-науковий професійно-педагогічний інститут УІПА / фото з відкритих джерел

Найвищою будівлею в Бахмуті був педагогічний інститут. Місцеві цю споруду називали “книжка”, бо її архітектурні форми й справді нагадували напіврозгорнуту книгу. Інститут звели в 1980-х роках. Внаслідок російських обстрілів будова практично повністю зруйнована. На останніх фото, які публікували в мережі пропагандисти, було помітно лише ледь вцілілий корпус.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Секретна інформація: як радянська влада приховувала трагедії на Донецьких шахтах

Безмен Микита 15:00, 11 Квітня 2024
Трагедії на Донецьких шахтах
Ілюстрація Маша Вишедська для Бахмут IN.UA

Щороку на українських шахтах гине майже 200 гірників. Найбільшим за людськими втратами інцидентом на пострадянських шахтах був вибух метану в квітні 1998 року, що стався на території шахти імені Скочинського (Донецьк). В результаті вибуху загинули 63 і був травмований 51 гірник. Подібні історії були на шахті імені Засядька, Краснолиманській”, ім.Кірова та багатьох інших. В часи срср було дуже мало новин про нещасні випадки на шахтарному виробництві. Так відбувалося тому, що радянська влада мала сильну цензуру і не хотіла будь-яким чином дискредитувати себе.

Сьогодні спростовуємо міф про те, що під час часів срср начебто не було трагедій на шахтах.

Шахта Юнком

Бунге, Єнакієвської міськради, Донецької області.
Шахта Бунге, потім перейменована на Юнком / фото з відкритих джерел

Аби розуміти масштаби промислового безумства, слід пригадати історію з вибухом 1979 року. Йдеться про шахту “Юнком”, яка існує аж з 1911 року. Локаційно вона знаходиться в Бунге, Єнакієвської міськради, Донецької області. За 20 років, з 1959 по 1979, відбулося 235 викидів небезпечних викидів газу, 28 з яких спричинили загибель гірників.

Радянські науковці вирішили застосувати ядерну зброю для розв’язання проблем. Втім, ядерний вибух істотно не допоміг зменшити частоту викидів газу, натомість на місці вибуху утворилася небезпечна радіоактивна капсула – об’єкт “Кліваж”. Експеримент “Кліваж” закінчився невдало, тож його просто замовчували.

Юнком сьогодні

Сьогодні шахта Юнком закрита, відомо, що з 2018 року адміністрація самопроголошеної днр, під контролем якої перебувало Єнакієве, вирішила затопити шахту. Інформацію підтвердили також комісія ОБСЄ. Станом на початок 2020 року шахта Юнком була затоплена радіоактивною водою.

Втім повернемося назад до теми приховування катастроф. У післявоєнний та застійний період відомості про кількість аварій у шахтах були доступні лише для партійного керівництва промисловістю, а відомості про кількість загиблих на виробництві — засекречені для більшості людей.

У разі холодної війни окремі факти великих смертельних аварій у шахтах приховувати було дуже небезпечно — пропаганда противника легко могла використати ці інформаційні бомби. Тому превентивно про важкі аварії скупо повідомляла центральна преса.

За офіційними даними аварії на шахтах у СРСР траплялися досить часто, але частка смертельних катастроф була невеликою. Наприклад, у 1980-і роки одна важка аварія (понад 30 загиблих) припадало не менш ніж на 350 аварійних подій, що реєструвалися.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Знищені памятки в Бахмуті

День пам’яток без них: знакові місця, які росіяни знищили в Бахмуті

18 квітня у світі відзначають Міжнародний день пам’яток і визначних місць. До цього дня редакція підготувала свою добірку локацій, адже Бахмут зі своєю старовинною архітектурою […]

Трагедії на шахтах

Секретна інформація: як радянська влада приховувала трагедії на Донецьких шахтах

Щороку на українських шахтах гине майже 200 гірників. Найбільшим за людськими втратами інцидентом на пострадянських шахтах був вибух метану в квітні 1998 року, що стався […]

15:00, 11.04.2024 Безмен Микита
Олег Віщий

“Кінь вмер, а я ні”: як Олег Віщий вчив людей оподаткуванню та обдурив смерть

Князь Олег Віщий — одна із найважливіших історичних постатей Київської Русі, так каже нам підручник історії. Втім, за тамтешніми сухими фактами стоїть унікальна людина із […]

“Оскар” та робота з Майклом Джексоном: 10 маловідомих фактів про Квітку Цісик

Квітка Цісик — відома американська співачка українського походження, яка підкорила багатьох своїм рідкісним голосом та великою кількістю пісень й джинглів для реклам. Сьогодні, 4 квітня, […]

11:00, 04.04.2024 Скопіч Дмитро
IMG 0718 cbf80 121aa

Еволюція солевидобутку: хто з європейців інвестував у бахмутську сіль

Бахмутські соляні шахти — це те, чим була відома громада до початку повномасштабного вторгнення. Вони зараз знаходяться під окупацією, або на лінії фронту, через що […]