Український Бахмут початку XX століття. 2 частина.

Семаковська Тетяна 12:47, 6 Січня 2023

IMG 5034 35caeСьогодні Бахмут в уяві багатьох українців асоціюється як місто, в якому йдуть запеклі бої. Місто-фортеця, яке не тільки стоїть, а й бореться за свою свободу й незалежність. Мало хто знає, що більше століття тому Бахмут, з наголосом на у, був центром Донбасу. Боротьба за українську сутність міста йде не лише на полі бою. Українським історикам доводиться пояснювати, що Бахмут, як повноцінне поселення, заснували козаки Ізюмського слобідського полку в кінці XVII століття, а не московські прикордонники, яких тут і бути не могло. Історик Юрій Юзик розповідає про Бахмут виданню «Українська правда».

В попередній частині ми вже розповідали про зародки українського культурного життя в Бахмуті та Наслідки русифікації бахмутян. 

Зросійщення Донбасу

IMG 5032 0327c

Музично-драматичний гурток Бахмута, 1911 рік. Фото: УП

Ментальні зміни в Бахмуті і околицях відбулись буквально на очах – за 10 років на зламі XX століття. 

В місцевій гоголівській бібліотеці-читальні з українських видань був лише “Кобзар”, твори Квітки-Основ’яненка та Котляревського, байки Глібова і словник Тимченка. Українських видань в книгарнях не було – бо економічної “користи нема”, казали власники. Тому невеликий гурт українців мусив за всякою дрібницею вдаватись до київських книгарень, гаючи час та витрачаючи зайві гроші. 

Музично-драматичне товариство Бахмута у 1911 році розкололось на два гуртки: “русскій” та “малорусскій”. Останній, вистави ставив для “сбора”, а не для пропагування національної ідеї. 

До цього всього Бахмут став у ті роки центром імперського військово-патріотичного виховання дітей у всеросійському масштабі. Повітовий інспектор народних училищ Антіох Луцкевич, якого раніше вигнали із Полтавщини та Одеси, вирішив організувати масовий військовий вишкіл неповнолітніх дітей віком 8-14 років.

На базі Бахмутського народного училища Луцкевич організував роту дітей, яку 23 квітня 1909 року представили імператриці. Цар Микола ІІ особисто подякував за реалізацію своєї ідеї військового вишколу дітей. І приклад Бахмута почав масово ширитись по всій імперії. “Поступова” (ліберальна) преса критикувала цей рух “потєшних”. Однак, він продовжував розвиватись, зокрема і в Бахмуті.

Попри всі зусилля іспектора-шовініста Луцкевича школярі все одно знаходили шлях до української спільноти. В сільській глибинці громади чітко розуміли хто є хто. Наприклад, у селі Хемівці московської мови не було взагалі. 

Цікавий факт – саме свідомі українці намагались хоч трохи розворушити культурне життя Бахмута, співпрацюючи для цього із росіянами. У 1913 році їм довелось вчергове реанімувати музично-драматичний гурток. 

Українське пробудження

IMG 5035 2163a

Володимир Пестеров із дружиною Вірою з дому Карпових. Праворуч в кадрі – бронзова статуетка запорожця. Фото: УП

Не чекаючи відновлення старої громади деякі українці Бахмута, з початком другої російської революції одразу ж самоорганізувались. Вже в березні 1917 року створено українську бібліотеку та драматичний гурток. Станом на середину того ж місяця було 68 вже членів української громади Бахмута, з-поміж яких 13 осіб обрані в Тимчасову Раду.

Українці міста обрали двох делегатів на педагогічний з’їзд та всеукраїнський національний конгрес, що відбулись у Києві на Великдень. 27 квітня 1917 року у міському Народному домі відбулись загальні збори громади, де сформульовано її мету: “політична організація місцевої людности на ґрунті українських національних інтересів”.

З травня 1917 року громада оселилась в Українському Клубі. В літньому будинку у Саду пані Чепурковської (тепер – Бахмутський парк культури та відпочинку). Відтепер тут був головний центр українського життя міста. 

Евакуйований росіянами із Галичини Володимир Ласовський згадував: 

«Раз прийшов до батька якийсь пан, що відрекомендувався як Пестерів. Говорив московською мовою. Заявив, що української мови не знає, проте почуває себе українцем і, маючи доволі грошей, ставить їх до диспозиції українському рухові в Бахмуті…Це був палкий український патріот, до самозаперечення відданий відродженій батьківщині».  

Пестерев був мільйонером, власником вугільних шахт копальні “Трудова” (тепер мікрорайон на сході Донецька). Саме він на заводі Скараманга першим в Бахмуті почав використовувати соляну ропу в лікувальних цілях. За власні гроші готовий був перетворити місто на курорт – розчистити русло річки Бахмут, розбити парк, побудувати літній театр. За умови безкоштовного користування ділянкою, щоб все побудоване через 20 років передати місту. Але міська Дума відмовила. Та Голова української громади Пестеров все одно розвивав Бахмут. 

У кінці травня 1917 року Рада Громади домовилась із місцевою земською “Народною Газетою Бахмутського Уезда”. Щоб там було місце і для українських текстів. Відтак вже 31 травня, громада почала друкувати там свої статті. 

IMG 5033 b465f

Єдину – за царату – щоденну українську газету можна було передплатити в ощадному товаристві дрібного кредиту по вул. Харківській, 1913 р.

На Зелені Свята 1917 року відбулася перша публічна демонстрація української громади Бахмута. Спершу в садку Чепурковської організовано виставу трупи С. Глазуненка “Степовий Гість” та “гулянку в тому ж садку, з мітингом, ярмарком”. А наступного дня – урочистий похід під синьо-жовтими прапором і портретами Шевченка через все місто. 

Влітку 1917 року в Бахмуті завершено організаційне оформлення українського руху – створено повітову українську раду. В наступній частині розповімо вам про Формування українських військових частин в Бахмуті та Період українських з’їздів Бахмутщини. 

Фото: Українська правда

Читайте також: Надихає однокласників вчити історію: як маленький українець популяризує Бахмут

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Донецьке золото: як видобували сіль в Торі та Бахмуті

Семаковська Тетяна 12:00, 9 Червня 2024
Карта Бахмута / фото з архівів

Донеччина — унікальний регіон, який багатий на природні дари. Сьогодні згадуємо про те, як Бахмут та Тор стали осередками для видобутку солі та місцем боротьби.

Детальніше про родовища солі на Донеччині та міста розповів доктор історичних наук Володимир Маслійчук виданню “Локальна історія”.

Історія Донеччини

Тор (Слов’янськ) і Торські соляні озера були в середині XVII століття яскравою точкою, де сходились найрізноманітніші спільноти, а людські долі піддавали надзвичайним випробуванням. 

До певного часу на Тору не було укріпленого поселення. Людям бракувало питної води, бо вода в річках та криницях була солоною, а тим часом московський уряд прагнув побудувати в околицях Тора фортецю. Мобілізувавши сили, 1663 року містечко спорудили поблизу Маяцького озера (тепер село Маяки, Святогірської громади). Втім історія міста виявилася катастрофічною. Відомо, що вже 1666-го жителі Маяцького потерпали від великого голоду й почали виїжджати. 

Сіль на Тору наприкінці 1660-х – на початку 1670-х не виварювали. В 1677 році на річці Тор, спорудили фортецю “Соляний острожок”, яка швидко наповнилася населенням. Утім цей Тор — як називали місто — теж мав проблеми, подібні до Маяцька: брак продовольства, хвороби, нестабільне населення. Місто збереглося, і вже значно пізніше, 1784-го, його перейменували на Слов’янськ.

Наприкінці XVII століття на цих теренах спробували виварювати сіль із ропи й інших водойм, окрім Торських озер, і навіть намагалися закласти соляні копальні. Тор поступово втратив виняткове значення. Згодом фортецю спалили татари, населення розійшлося. Численні експерименти початку 1700-х доводили, що виварювати сіль на Тору було економічно невигідно. Місцеві озера опріснилися, лісів (для виварювання були потрібні дрова) не вистачало. Натомість терени поряд були “соленішими” і прибутковішими.

Історія Бахмута

Screenshot 531 5ec52
Бахмут / фото з відкритих джерел

Новими теренами для колонізації стали місця на південь від Тора понад річкою Бахмуткою, де відкрили значно багатші поклади соли. 

Донські козаки потребували солі, тому з 1683 року вони наїздами промишляли виварюванням на річці Бахмутці. Ропа тут була кращою, ніж поблизу Тора, але сил опанувати й заселити простір донське козацтво не мало. Під час перерви в сезонних промислах донців у 1700—1701 роках ці території зайняли ізюмські козаки під керівництвом Шидловського. Через рік під проводом підприємливого ізюмського полковника збудували й фортецю Бахмут. 

Бажання централізувати й одержавити економіку призвело до того, що року 1704 цар петро I видав Федорові Шидловському вказівку про перепідпорядкування усіх бахмутських солеварень царській скарбниці. Це спричинило незадоволення у місцевих солеварів і поклало початок великому протистоянню між урядом та донським козацтвом, відомого в історіографії як Булавинське повстання.

В 1708 році за активної участи Федора Шидловського повстання придушили. Варниці передали до казни, претензії донського козацтва на землі понад Дінцем на річках Красній та Жеребець скасували, виселили звідти всі “станиці” — відтак великим простором заволоділи козаки Ізюмського полку.

Соляна монополія Бахмута на цьому просторі була перервана 1757 року зі скасуванням внутрішніх митниць в імперії. З новоприєднаних територій сучасного західного Казахстану почали постачати елтонську сіль, що була дешевшою і її можна було давати худобі. У 1773 році до Харкова почали завозити сиваську кримську сіль.  1782 року казенне солеваріння у Торі й Бахмуті припинили. Спроби відродити заводи, зокрема замінивши дрова на кам’яне вугілля, не вдалися.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Як і коли в Бахмуті з’явилась баптистська церква

Семаковська Тетяна 11:00, 8 Червня 2024
Дім молитви
Дім молитви Євангельських християн-баптистів у Бахмуті / фото з відкритих джерел

У жовтні 2023 року виповнився б 31 рік з дня відкриття в Бахмуті Дому молитви євангельських християн-баптистів. Ця споруда знаходиться за річкою Бахмуткою, по вулиці Горького, 26. Свого часу будівля була однією з найкрасивіших у місті.

Про це історик, дослідник історії розвитку промисловості Бахмутського району Григорій Соколовський повідомив у Facebook-спільноті Бахмутського краєзнавчого музею.

Він розповів, як будували, відкривали та освячували цей храм у Бахмуті.

Історія церкви

Будували Храм довго. У будівництві брали участь не тільки віряни ЄХБ, а й звичайні містяни. Причому всіх працюючих по 2-3 рази на день безкоштовно годували. Це сталося можливо завдяки комбінату громадського харчування та колгоспу ім. Козаченко (с. Клинове).

Сталась ця подія в неділю 4 жовтня 1992 року. О 10-й годині ранку почалося офіційне відкриття й освячення Храму. Іван Михайлович Кобзарь, пресвітер церкви, виступив перед присутніми. Він подякував всім, хто доклав свої зусилля для створення та спорудження цього Храму, при цьому, не назвавши жодного ім’я, «бо у Бога є своя книга Пам’яті і Господь сам визначить й віддасть кожному». Після промови І.М. Кобзарю Юрій Філіпович Бабіч, голова колгоспу ім. Козаченко (с. Клинове) урочисто вручив хлібний коровай.

Іван Кобзарь з короваєм
Пресвітер церкви Іван Кобзарь з короваєм / фото газета «Вперед»

На відкритті Храму були присутні сотні людей та десятки машин. Деякі представники вірян приїхали з Маріуполя, Донецька та інших республік колишнього срср. На той час ця будівля була однією з найкрасивіших споруд нашого міста, яку побудували за останні роки. В якому стані церква знаходиться зараз — невідомо.

Дім молитви Євангельських християн-баптистів
Дім молитви Євангельських християн-баптистів у Бахмуті до війни / фото з відкритих джерел
Пошкоджена будівля церкви
Пошкоджена будівля церкви / фото з відкритих джерел

Довідка: Пресвітер — голова релігійної громади християн, здебільшого пресвітерами називають священнослужителів протестантських церков. У православній і католицькій церквах — священник.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Screenshot 530 5b8ec

Донецьке золото: як видобували сіль в Торі та Бахмуті

Донеччина — унікальний регіон, який багатий на природні дари. Сьогодні згадуємо про те, як Бахмут та Тор стали осередками для видобутку солі та місцем боротьби. […]

Дім молитви Євангельських християн-баптистів

Як і коли в Бахмуті з’явилась баптистська церква

У жовтні 2023 року виповнився б 31 рік з дня відкриття в Бахмуті Дому молитви євангельських християн-баптистів. Ця споруда знаходиться за річкою Бахмуткою, по вулиці […]

Бахмутські школи, у яких не пролунав останній дзвоник: добірка

Цьогоріч в українських школах вже пролунав останній дзвоник, але не у всіх. 17 бахмутських шкіл — порожні та зруйновані, тут замість урочистостей чутно хіба лише […]

Річниця підриву Каховської ГЕС: згадуємо трагедію, про яку говорили бахмутські екологи

Рівно рік тому, 6 червня, росіяни підірвали Каховську ГЕС. Внаслідок підриву машинної зали зсередини Каховську ГЕС було повністю зруйновано. Станція відновленню не підлягає. Десятки українців […]

Артвайнері історія

Гіпсові шахти та Дюссельдорф: історія Artwinery

Бахмутське “Artwinery” — одне з найбільших підприємств України та Східної Європи. Тут вироблялися унікальні вина, які експортували навіть у Європу. Історія заводу розпочалася з пустих […]