Бахмутянка Олена Воронова до війни працювала у Центральній міській лікарні Бахмута, медикинею. Коли почалася повномасштабна війна героїня не евакуювалася, бо знала, що потрібна людям. Разом з родиною вона залишилась в місті, й до січня 2023 року рятувала місцевих й оборонців Бахмута.

Про те, як це жити в прифронтовому місті, ходити на роботу у бронежилеті по підірваному мосту й не втрачати оптимізму — Олена Воронова поділилася з редакцією «Бахмут. IN. UA»

До роботи добиралася велосипедом через зруйнований міст

Олена Воронова в Бахмуті жила в районі Забахмутки разом із донькою, чоловіком та батьками. Сьогодні ця частина міста тимчасово знаходиться під контролем окупантів. Міст через саму річку Бахмутка давно був підірваний, але Олена все одно йшла на роботу кожного дня.

«Усі люди згуртувалися й зробили таку імпровізовану переправу через міст: накидали піддони, металевий паркан, який огороджував цей міст, шини кидали, все що могло слугувати за переправу. До мосту я їхала велосипедом, потім брала його на плече, так переходила несучи його на собі. Й так кожного дня, аж до 31 жовтня», — пояснює героїня.

Забахмутка. Фото: Володимир Зеленський

Окрім велосипеда дорогою додому жінка везла ще 10 літрів води із центру, бо на Забахмутці води не було. Час від часу Олена везла ще гуманітарку, яку отримувала від волонтерів. В місті лікарів практично не залишалося, згадує бахмутянка, через небезпечну ситуацію людей закликали евакуюватися.

«Ми працювали з лабораторії три людини, лаборанти й одна санітарочка у нас була», — розповідає пані Олена.

Ліків у медикині вистачало, коли привозили гуманітарну допомогу, Олена брала на запас, бо знала, що їй потрібно надавати медичну допомогу не тільки цивільним, але й військовим за потреби.

В Бахмуті на диво залишалося багато вагітних жінок, пригадує пані Олена (ред. мова йде про той час, коли медикиня була в місті) Майбутні матері приходили на консультацію у місцеву лікарню, але згодом в місце роботи Олени влучив снаряд, тож ходити було нікуди. 

Проросійські настрої в Бахмуті

Пані Олена — патріотка, жінка має проукраїнську позицію, але у неї є знайомі люди, які підтримували росію, один із таких чоловіків поїхав до Ямполя в пошуках «освободітелей», каже медикиня.

«Особисто моя думка така, що цих людей, щось колись образило й вони все життя ховали образу на це. В мене є знайомі, які виявилися проросійськими. Хоча багато часу я з ними спілкувалася й не помічала нічого такого. З цими людьми більше не спілкуюся. Кожен зробив свій вибір. Знаю й тих, хто виїхав до росії й пожалів про це, бо там вони живуть гірше, ніж в Україні. Паспорти у них російські», — каже медикиня.

19 січня російський танк став за ставком й стріляв три дні без зупинок по дому

За час, коли Олена залишалася в Бахмуті ситуація в місті сильно змінилися. В квітні з Бахмута евакуювалися багато медиків, пригадує жінка. Згодом почали збільшуватися обстріли, це був період з листопада по грудень 2022 року тоді кожні пару хвилин щось прилітало в район, пригадує співрозмовниця.

«Ми семеро жили гуртом в підвалі будинку, не думали, що нас будуть обстрілювати. Побут собі облаштували як могли, за дровами вибігали на вулицю. До кінця листопада ми ще бігали у сусідній двір, там генератор був. 11 грудня у нас поранило сусіда, ми його перев’язали й попросили військових, щоб його вивезти. 12 грудня росіяни вперше обстріляли наш будинок. Вони прекрасно бачили, що там живуть тільки цивільні, але це їм ніяк не завадило. Обстріляли повністю з 1 по 5 поверх. Я бачила, як горіла моя квартира, намагалася її тушити з вогнегасника…», — каже бахмутянка.

Олена Воронова. Фото: надане героїнею

Перший обстріл будинку, де жили тільки цивільні змусив задуматися над евакуацією. Героїня згадує, що місцеві навіть вивчили періодичність обстрілів. Відтак, у районі де жила пані Олена, о четвертій годині дня, люди мали пів години, щоб швидко вибігти на вулицю й взяти необхідне.

Лікарка згадує, що в домі вони поставили буржуйку, мали запас води, їжі та ліків

«19 січня російський танк став за ставком й цілеспрямовано стріляв три дні без зупинок по нашому дому, поки воно все не згоріло. 23 січня до нас прийшли наші військові, вони спитали, що ми тут робимо. Ми пояснили, що опинилися в пастці й не можемо вийти. 7 діб вони готували таку маленьку спецоперацію, щоб нас вивезти. В 100 метрах від нас були російські військові», — розповідає героїня.

Дівчата ви такі сміливі, набагато сміливіші, ніж половину моїх хлопців

Олена Воронова в Бахмуті. Фото: надане героїнею

Евакуюватися з Бахмута в січні вже було непросто. Район Забахмутки активно прострілювався, крім того, серед сусідів Олени була жінка, яка не могла самостійно пересуватися. За тиждень підготовки до евакуації, Олена з сусідами допомагала військовим, вони обігрівали їх, годували. 

Військові весь час хвилювалися, щоб ніхто з цивільних не постраждав, бійці самі знайшли для родини шелтер й заплатили 5 тисяч гривень, щоб їх відвезли в безпечне місце, й досі героїня підтримує зв’язок з рятівниками.

Олена Воронова евакуювалася в Полтавську область, жінка в статусі переселенки зіткнулася з бюрократичними труднощами. Зокрема, доньці пані Олени в січні виповнилося 14 років, в Бахмуті зі зрозумілих причин дівчинка не змогла оформити документ, а прибувши на місце його вимагали, щоб отримати виплати. Цю проблему вже вирішили, але досвід все одно виявився неприємним.

Зараз Олена отримує виплату ВПО, як переселенка. Бахмутська лікарня відкрила філію в Броварах, але орендувати житло в місті дорого, тому переїзд до столиці поки не розглядають, ділиться героїня. Олена з донькою спробували жити закордоном, але не змогли. Побули там тільки два тижні, донька просилася додому. Дівчинка ще в Бахмуті малювала патріотичні малюнки, й дарувала їх військовим:

«Донька казала, що хоче додому, в свій дім, й ми поїхали. Військові казали нам: «Дівчата ви такі сміливі, набагато сміливіші, ніж половину моїх хлопців»

Бахмут — найкраще місто

Героїня за день до повномасштабного вторгнення. Бахмут, 23 лютого, 2022 рік. Фото: надане героїнею

Бахмут для медикині Олени — рідне місто, місто де вона народилася сама, народила доньку, збудувала сім’ю та кар’єру. Героїня каже, що відвідала багато міст в Україні, але Бахмут — найкращий.

«Ми розуміємо, що це не дім, але збираємося силами й живемо далі. Жити спогадами та надіями, не варіант. Є якісь невеличкі плани, потрібно їх реалізувати. Боляче дивитися на наше місто, донька переживає, буває плаче. Рятує навчання, директорка школи та завуч, всі були дуже раді. Для доньки зібрали канцелярію, надіслали поштою нам, дуже нашій школі вдячні. Вона у нас найкраща», — з посмішкою каже лікарка з Бахмута.

Фото: «Бахмут. IN. UA»

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

25-річна Лада Камарницька родом з Бахмута. Ще в рідному місті вона почала цікавитися манікюрною справою та починала працювати майстринею. У юному віці дівчина переїхала з Бахмута до Харкова, де продовжила улюблену справу. Через повномасштабне вторгнення Лада вирішила переїздити до Києва. Тут вона мешкає зі своєю родиною та розвиває бізнес. У Києві вона має свій кабінет, де працює майстринею манікюру.

Про життя в Бахмуті, переїзд до Києва і ведення бізнесу Лада Камарницька розповіла редакції Бахмут IN.UA.

Про життя в Бахмуті

Лада Камарницька народилася і виросла в Бахмуті. Вона була активною дівчиною, любила навчатися та брала участь у різних спортивних змаганнях. Майже всі дитячі спогади про місто в неї пов’язані зі шкільними роками.

“Згадую завжди ​​алею троянд, кінотеатр “Перемога”, поруч з яким я жила. Літак згадую, бо я росла на тому районі, свою школу. Також я постійно займалася спортом. На “Металурзі” постійно були якісь тренування, змагання. У 12-й школі була на змаганнях з баскетболу. На плаванні була у “Дельфіні”, гімнастикою займалася. Загалом більшість моїх спогадів пов’язані зі шкільним і підлітковим життям”, — згадує бахмутянка.

У 19 років Лада переїхала до Харкова. Це місто їй дуже подобалося, і вона хотіла будувати там своє життя. Та планам завадило повномасштабне вторгнення. Його дівчина застала в Харкові. Тоді вона ухвалила рішення їхати додому в Бахмут.

“Я була в Бахмуті з кінця лютого до квітня. Жила з сестрою та маленькою племінницею. Коли почали летіти ракети на Бахмут, а місто невелике, було дуже чутно, племінниця сильно переживала. Нам довелося виїхати, бо вона дуже боялася”, — розповіла Лада Камарницька.

Про переїзд

4 квітня Лада разом з родичами виїхали з Донеччини. Шлях пролягав із залізничного вокзалу в Краматорську. Вирішили їхати в Полтаву, але без конкретної мети.

“У Полтаві це була спонтанна зупинка. Ми просто вирішили вийти, і все. Бо ми просто не знали, куди нам їхати. І якось воно так просто вийшло, що ми лишилися в Полтаві. Там я прожила два роки”, — розповіла Лада Камарницька.

У жовтні 2024 року Лада з чоловіком і маленьким сином вирішили переїхати до Києва. Тут родина мешкає і досі.

Про роботу майстринею манікюру і власну справу в Києві

Лада Камарницька досвідчена майстриня манікюру. Цією справою вона займалася ще в рідному Бахмуті, захоплення манікюром почалося зі шкільних років. Потім продовжувала роботу в Харкові, Полтаві і Києві.

Через переїзди Лада декілька разів починала свою справу з нуля: шукала клієнтів, локації для роботи. Складніше всього було починати в Києві, маючи маленьку дитину на руках. Вже як півроку Лада має власний манікюрний кабінет і свою базу клієнтів.

“Я займалася манікюром ще зі школи, з дев’ятого класу. Тому я ніколи не розглядала варіантів про іншу зайнятість. Після переїзду спочатку я почала все з нуля в Полтаві. Там я дуже швидко набила базу клієнтів, десь за два-три місяці. Я тоді працювала без вихідних, щоб швидше це зробити. Потім я завагітніла, народила дитину. І коли ми переїхали до Києва, я знову почала все з нуля, коли сину було десь півроку. Звісно з маленькою дитиною було набагато важче. Спочатку я влаштувалася в салон на відсоток, але на таких умовах, що я виходила всього пару днів на тиждень. Просто, щоб не забувати своїх навичок. А коли дитина підросла, я вирішила, що час йти на оренду. Півроку тому я винайняла приміщення і почала працювати на себе. Набила я базу швидко, буквально за місяць. Тому що я топовий майстер, швидкий майстер, і до мене люди дуже швидко йдуть”, — каже Лада Камарницька.

За словами майстрині манікюру, вести власний бізнес у Києві їй не складно. Сам процес не відрізняється від Бахмута чи Полтави. Особисті складнощі виникали лише при пошуку житла на новому місці.

Впливають на роботу наслідки російських обстрілів. Важка зима, яку пережив Київ, частково призвела до зменшення клієнтів.

“Цієї зими людей було менше, тому що багато хто виїжджав з Києва. Але навесні, десь у квітні, дівчатка повернулися до мене на манікюр. Думаю, що десь 60% моєї клієнтської бази поїхали на зиму. Взагалі це такі непередбачувані обставини…Тоді не було весь час світла, плюс морози. Якщо буде знову так само, то, швидше за все, доведеться і нам їхати, думки про це є”, — ділиться бахмутянка.

Своїм землякам, які хочуть почати власну справу, Лада радить не боятися і не соромитись свого статусу ВПО. Бо іноді саме страх зупиняє людей на шляху.

“Починати щось нескладно, головне в себе вірити. І не зациклюйтеся на тому, що ви ВПО, взагалі жодної різниці в цьому немає. Так само, наприклад, багато киян не можуть розпочати якусь власну справу через страхи, через війну. Тут справа не у тому ВПО ти чи місцевий, а те, яка ти людина. Скажу так — не треба боятися. Треба робити”, — підсумувала Лада Камарницька.

Кабінет Лади Камарницької працює на лівому березі Києва, район Позняки-Осокорки. Також у майстрині є своя сторінка в Instagram, де можна записатися на процедуру.

Сподобався матеріал? Ми створюємо такі тексти завдяки підтримці наших читачів. Приєднуйтеся до спільноти Бахмут IN.UA — це допомагає нам і надалі розповідати історії людей, документувати події та працювати для бахмутян. Стати учасником спільноти.

Читайте також:

• Як любов до української мови привела до роботи у видавництві та поетичної спільноти: історія Анастасії Саржевської з Бахмута
• “Ми взяли з собою по одній дорожній сумці, сіли в машини, і поїхали”: історія бахмутянки Аліни Дорохової
• “Можливо, ми одні з останніх людей, які народилися на Донбасі”. Історія поетеси з Бахмута Естер

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

6 липня місто Вишневе, що на Київщині, зазнало масованої ракетної атаки російської армії. Після удару розпочалася потужна детонація вибухонебезпечних предметів. Дев’ятеро людей загинули, десятки дістали поранення, а понад 500 жителів довелося евакуювати. Генеральний штаб ЗСУ заявив про відсутність приналежності об’єкта, де сталася детонація, до сфери управління Збройних сил України. За кілометр від епіцентру вибухів опинилася переселенка з Бахмута Жанна Засядько, яка разом із сусідами чотири години провела в заблокованому підвалі.

Редакція Бахмут IN.UA поспілкувалася з жінкою та дізналася, як саме бахмутянка пережила масштабну трагедію у Вишневому.

Як бахмутянка опинилася у Вишневому

Жанна Засядько виїхала з Бахмута у квітні 2022 року. Спочатку жінка жила у селі Суботці Кіровоградської області, де не мала знайомих чи рідних. Через рік родина переїхала до Врадіївки Миколаївської області. Відсутність роботи змусила дітей Жанни шукати нове місце проживання для працевлаштування. Згодом знайомі порекомендували переїхати до Вишневого. Нове місто повністю влаштовувало родину через наявність транспортного сполучення, магазинів та роботи. Сім’я почала облаштовувати побут на новому місці.

Кілька років життя минуло в цьому місті, 6 липня 2026 мало бути звичайним деним, якби вранці, Жанна не прочитала у соціальних мережах попередження про атаку. Після початку ракетного обстрілу мешканці будинку спустилися до підвалу. Коли пролунали повідомлення про дорозвідку, жінка почула незвичайний гул, який постійно наростав.

“Таке враження, що щось як снаряди падають. Вибухи були не дуже сильні, але відчувалися. А потім вже почалося масштабніше. У нас у підвалі дуже багато дітей було. Вони почали кричати, тому що хвилею дім почало колихати, на нас сипався пил, штукатурка. Таке враження було, що нас зараз просто привалить у тому підвалі“, — згадує героїня.

Від вибухової хвилі двері підвалу деформувалися та заклинили. Мешканці залишалися заблокованими всередині протягом чотирьох годин, поки на вулиці тривала детонація. Коли звуки вибухів почали стихати, а в приміщенні стало нічим дихати, людям довелося самостійно вибивати двері.

Наслідки детонації для житлового сектору

Будинок переселенки розташований орієнтовно за кілометр від населеного пункту. Евакуація в їхньому житловому комплексі не проводилася, адже її організували безпосередньо в самому Вишневому.

Оселя бахмутянки залишилася цілою, адже вона не зачиняла вікна, що дозволило вибуховим хвилям проходити бьез перешкод. Мешканці будинку, які залишили вікна на режимі провітрювання або просто зачиняли, зазнали матеріальних збитків.

“Сусіди зверху розповіли, що у кого були на провітрювання відкриті вікна, то погнуло, повиривало фурнітуру. Навіть пластикові гачки на шторах, які створювалися загнутими, просто випрямилися вибуховою хвилею в інший бік“, — описує наслідки бахмутянка.

Допомога постраждалим

Матеріальну компенсацію за пошкодження Жанні не пропонували, оскільки її житло вціліло. Психологічної підтримки постраждалим мешканцям комплексу також не надавали. Бахмутянка додає, що її родина отримує лише стандартні соціальні виплати. Цих коштів не вистачає на покриття витрат на оренду нерухомості, тому діти змушені багато працювати.

За словами Жанни Засядько, після подій 6 липня серед мешканців зберігається високий рівень тривожності. Частина людей почала щовечора виїжджати з дітьми до безпечніших укриттів, навіть за відсутності сигналу повітряної тривоги.

Сама пані Жанна рятується від панічних атак медикаментами та знаходить розраду в роботі.

“Я дуже панікую. У мене серце колихає, тіло труситься, на ліках сиджу. Збираюся з силами, бо не розумієш, що тебе очікує і як жити далі. Я тут у сусідів три години на день наглядаю маленьку дитинку. Вона надихає. Наче друге життя відкривається, бо ти повністю вкладаєшся в цю дитину“, — ділиться у розмові з нами жінка.

Що відомо про детонацію у Вишневому

Нагадаємо, що в ніч проти 6 липня Вишневе зазнало масованої атаки російської армії, яка спричинила вторинну детонацію на території складських приміщень. Як повідомили в ДСНС, руйнувань зазнав приватний житловий сектор, пошкоджені також об’єкти бізнесу, адміністративні та виробничі будівлі

Крім того, внаслідок трагедії загинули семеро осіб, ще 26 отримали поранення, а через загрозу подальших вибухів та масштабну пожежу із небезпечної зони евакуювали 600 людей.

Читайте також:

Як любов до української мови привела до роботи у видавництві та поетичної спільноти: історія Анастасії Саржевської з Бахмута

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!