Евакуація — це не страшно: історія жінок, які виїхали з Часів Яру

Семаковська Тетяна 10:35, 13 Березня 2023

 552 b6008Наша редакція побувала на заході для бахмутян в Кременчуці на льодовій арені “Айсберг”. Там, переселенки з Часів Яру Юлія й Олена розповіли, як пройшла евакуація для них, та заради чого треба виїжджати усім.

Юлія та Олена мешканки Часів Яру, які були вимушені покинути свої домівки ще влітку, щоб зберегти своє життя та життя своїх дітей. Зараз родини героїнь живуть в Кременчуцькому районі, селі Піщане й жодної хвилини не шкодують, що виїхали. 

Олена виїхала перша

Олена згадує, що вони вирішили виїжджати, коли її дитина припинила спати ночами, бо боялась не прокинутись. Житло родина знайшла через сайт “Прихисток”. Люди в селі Піщане з радістю прийняли в себе вдома переселенців безплатно:

«Вже коли ми були тут, і нас на вулиці звільнився будинок, я запропонувала Юлії їхати сюди, бо там залишатись вже не можна було».

Історія Юлії

Ще у червні Юлія зрозуміла, що залишатись у місті більше не можна й евакуаційним автобусом виїхала в Дніпро. Там їм надали прихисток і безкоштовно нагодували, а вже звідти родина поїхала в село Піщане:

«Коли нас обстріляи касетними бомбами, ми одразу зрозуміли, що залишатись небезпечно. Дружина мого кума загинула на місці, а ми просиділи ніч у підвалі й наступного дня одразу виїхали. Будинок в Піщаному нам надали люди безкоштовно, ми оплачуємо тільки комунальні послуги».

Жінки розповіли, що гуманітарну допомогу отримують кожного місяця, цього їм вистачає. Також, запевнили, що люди дуже добрі, завжди питають чи необхідно чимось допомогти. Доньки вже знайшли собі гурток і ходять в циркову школу, тому життя йде, хоч і не в рідному місті.

Чи планують повертатись?

Юлія знає, що житло в Часів Ярі в них вже зруйноване, було дуже багато прильотів, тому питання щодо повернення додому дуже складне:

«Повернутись хочеться дуже, але наразі там більше немає житла, там все заміновано й майбутнього для дітей, нажаль, також немає».

Чому люди досі залишаються в Бахмутській громаді?

Попри всі вмовляння та вимагання від влади й волонтерів, в Бахмуті досі залишається близько чотирьох тисяч людей, серед яких як мінімум 38 дітей. Юлія впевнена, що поки в родині не станеться горе, або не прилетить вже “під ноги” ці люди не почують ніяких вмовлянь:

«Наші люди непробивні, бережуть будинки й речі, хоча як можна опікуватись цим? Життя – це найголовніше, особливо життя ваших дітей. Люди, які досі залишаються там з дітьми, це безвідповідальні батьки. Наші діти досі бояться сирен і плачуть, а що буде з тими, хто сидить там я боюсь уявити», – впевнена Юлія.

Нагадаємо, що в Бахмуті проводять евакуацію від Пунктів Незламності. Від залізничного вокзалу виїзд відбувається дуже рідко й проблематично.

Щоб виїхати до безпечного регіону та врятувати свою родину від постійних обстрілів, необхідно залишити заявку за телефоном:

  • 098 890 3318 або 066 285 6290
  •  для евакуації тяжко хворих і осіб з інвалідністю необхідно телефонувати за номерами 099 710 4872, 099 311 5336, 099 311 5314, 096 108 6048, 096 108 5224;
  • також залишити заявку на евакуацію можуть за телефоном 095 498 7615.

Фото: “Бахмут. IN. UA”, Олександр Дяченко

Читайте також: Працював у пункті Незламності та малював із дітьми: як писанкар Дмитро Денисенко жив в Бахмуті

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Донецьк, Бахмут, СІЗО: бахмутянин Андрій Лоза розповів про життя та свою громадську діяльність (відеорепортаж)

Семаковська Тетяна 18:20, 30 Серпня 2024
Андрій Лоза / ілюстрація Бахмут IN.UA

Андрій Лоза — бахмутянин, свободівець, учасник Революції 2004 року та Революції Гідності. У 2014 році він був затриманий силовиками “беркута”, а після цих буремних подій став учасником АТО.

Детальніше про життя у довоєнному Донецьку, діяльність у Бахмуті, сфабриковану справу та утримання в СІЗО, а також про майбутнє Бахмута і теперішню діяльність дивіться у відеорепортажі Романа Потапенка для Бахмут IN.UA.

Боротьба за Україну

За словами відомого активіста, його повний перехід на українську змінив його життя. Він відбувся в той час, коли відбулася “помаранчева революція”.

Бахмутянин також брав участь в Революції Гідності з 1 грудня 2013 року грудня по 19 січня 2014 року. Воно завершилось затриманням силовиками “беркута”.

19 січня відбулося моє затримання. На той час я був у статусі помічника народного депутата. Бейдж був. Я також був позаштатним кореспондентом газети всеукраїнського об’єднання “Свобода”. Бейдж був. Я розраховував на те, що ми живемо в правовій державі. Як виявилось — ні,

Андрій Лоза // активіст з Бахмута

Життя в СІЗО було досить складним. Саме його перебування там було за сфабрикованою справою. Воно супроводжувалось постійним насиллям.

Чоловік має великі плани. Він вже розуміє, що після війни буде брати участь у відновленні Бахмута та його подальшому розвитку.

Більше цікавинок про життя, думки та плани бахмутського активіста, дізнавайтесь у нашому репортажі за посиланням.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

“Моя особиста сімейна фортеця”: бахмутянка, яка захищала Бахмут про рідне місто

Вікторія Пасайлюк 12:30, 30 Серпня 2024
Олена і Тарас Головко / ілюстрація Бахмут IN.UA

Подружжя Олена і Тарас Головко познайомились на Донеччині. Тоді під час антитерористичної операції Тарас приїхав захищати Донбас. Згодом до лав військослужбовців долучилась і сама Олена. Пара разом обороняла Бахмут, а після втрати міста вони продовжують служити державі, але на інших кордонах — між Україною та Європою. 

Про бажання стати на захист рідної країни, службу під час повномасштабного вторгнення та втрату Бахмута, Олена розповіла журналістам Бахмут. IN.UA.

Бахмут – особиста сімейна фортеця

Олена Головко народилась в місті Горлівка Донецької області. Проте все життя жінка прожила в Бахмуті, яке і вважає своїм рідним місто. Тут вона закінчила школу і технікум. 

“Це місто, де народилася моя донька і місто, яке назавжди залишиться в моїй пам’яті, як моя особиста сімейна фортеця”, — каже Олена про Бахмут.

Чоловік Олени Тарас родом з російської федерації, проте все життя прожив у Волинській області. Під час АТО, каже бахмутянка, він приїхав захищати кордони рідного Донбасу. 

“Це людина, яка надала мені сил жити далі, розуміти, для чого то все. Це людина, яка є мені другом і людина, яка разом зі мною до кінця”, — каже Олена

2014 рік: початок війни 

У 2014 році в Україні почалась війна, росіяни окупували Горлівку, рідне місто героїні, та любов всього життя Бахмут. Тоді вже під час деокупації Бахмута до міста приїхали інструктори з Канади, які здійснювали навчання тактмеду.

На цих тренінгах Олена познайомилася з військовослужбовцями, які показали жінці, що самоідентифікація як громадянина України може відбутися і через захист своєї країни. Тоді ж вона вирішила, що теж стане на захист своєї домівки. 

“Саме у 2014 році відбулась самоідентифікація мене, як захисника. Захисника майбутнього моєї доньки, бо тоді я вже ставила собі питання: А що я залишу сама собі ? Яку країну я їй залишу? Таку, як залишили мені батьки? Я вже тоді розуміла, що щось не так і так не має бути. Тому здійснила свідомий вибір і пішла навчатися професійно військовій справі”, — розповідає жінка.

Олена зауважує, що завжди дуже хотіла і прагне досі, зробити все, щоб Україна була цивілізованим європейським суспільством для її доньки.  

Повномасштабне вторгнення: переддень 

Початок повномасштабного вторгнення Олена зустріла вдома. 23 лютого була її крайня зміна на лінії розмежування. Це був умовний кордон, пункт пропуску з тимчасово окупованої території. 

О 20:00 жінка завершила свою робочу зміну і поїхала додому. В нічний час доби Олену змінив її чоловік зі своїми побратимами. Вже тоді відчувався, пригадує героїня, той накал перед офіційним повномасштабним вторгненням. 

“Те, що відбувалося далі, то було щось фантастичне. Бо ніхто нічого не розумів, як цивільні так і військові. Перші хвилини були такі, як і в більшості людей. Почалась повномасштабна війна. Це вже друга така дата, найстрашніша у моєму житті. Коли ти розумієш, що в твоїй країні війна, біля тебе війна і ти сам учасник тієї війни”, — каже Олена. 

Перші дні “24-го лютого” 

Перше, що Олена зробила після перших сирен та вибухів, це зібрала свою на той момент ще неповнолітню доньку, взяла найнеобхідніші речі, а це документи, нагороди та ювелірні прикраси, та відправила її  в невідомість на інший кінець країни. Вже тоді вона сказала своїй доньці, що не знає, чи повернеться. 

Потім героїня перестала рахувати числа на календарі, час вимірювала місцями. На вулиці було або тепло, або холодно.

“Це такий термін часу, який ти просто проживаєш. Бо в тебе є одна ціль – вижити”, — пригадує захисниця.

Спочатку підрозділ Олени здійснював охорону умовної лінії розмежування і тримав захист міста Попасна. Пізніше була оборона Бахмута. 

Найважче було, каже, спокійно спілкуватися зі своїми друзями, а потім їхати їх забирати в останню путь. Фізична втома, каже Олена, була ні про що, її не помічаєш. Поступово звикається до вибухів, і вже чітко розрізняєш, що і на якій відстані відбулося. Сама ж оборона Бахмута стала для Олени її особистою поразкою.

“Мені завжди буде здаватися, що я щось недоробила, не змогла… Важко було зрозуміти, що людей, з якими ти служив 10 років, вже нема”, — згадує.

Наші дні 

Зараз Олена разом із чоловіком стоять на захисті кордонів з Європейським союзом. 

“Ми залишаємось в Україні, продовжуємо захищати нашу Україну, трохи на інших рубежах. Кожен зробив вибір сам за себе. Це така гордість і гордість, що ти не зрадив сам собі. Не злякався, навіть у надважких ситуаціях”, — наголошує.

Є бажання повернутися вже в деокупований Бахмут, зізнається Олена, але не жити там. Психологічно жити на кістках своїх загиблих друзів, каже, вони не зможуть.

Втрату Бахмута Олена вважає свою найбільшою особистою поразкою. Бахмутянка каже, що їй буде завжди соромно через втрату свого міста. Але, продовжує, це також є частиною нашої історії.

“Це така особиста поразка, моральна поразка, яка буде з нами до кінця життя”, — підсумувала жінка

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Донецьк, Бахмут, СІЗО: бахмутянин Андрій Лоза розповів про життя та свою громадську діяльність (відеорепортаж)

Андрій Лоза — бахмутянин, свободівець, учасник Революції 2004 року та Революції Гідності. У 2014 році він був затриманий силовиками “беркута”, а після цих буремних подій […]

“Моя особиста сімейна фортеця”: бахмутянка, яка захищала Бахмут про рідне місто

Подружжя Олена і Тарас Головко познайомились на Донеччині. Тоді під час антитерористичної операції Тарас приїхав захищати Донбас. Згодом до лав військослужбовців долучилась і сама Олена. […]

“Прийшло усвідомлення, що Кременчук стане другим домом”: музикант з Краматорська займається творчістю у новому місті

Данилу 22, він народився та виріс у Краматорську, що на Донеччині. Тут все життя займався музикою: викладав гру на музичних інструментах у місцевій музичній школі […]

“Це міф, що одинокий чоловік або жінка не можуть усиновити дитину”: як в Україні діє процедура усиновлення під час війни. Розпитали експертку Олену Ремень

Омріяне батьківство часто буває недосяжним для багатьох чоловіків чи жінок в Україні. Тому усиновлення вже розглядають як одну з традиційних форм батьківства. Як зараз відбувається […]

Галина Докашенко

“У нас переворот в країні”: спогади про проголошення Дня Незалежності від горлівчанки Галини Докашенко

24 серпня щорічно Україна святкує свій День Незалежності, цьогоріч відзначаємо свято в умовах повномаштабної війни. Бойові дії за наші землі тривають на українському Сході та […]