“Шансону й російських новин не було”: як починало працювати “Вільне Радіо”

Семаковська Тетяна 11:11, 13 Лютого 2023

photo 2023 02 09 15 22 00 35d2bВсесвітній день радіо щорічно відзначають 13 лютого. Саме завдяки радіомовленню мільйони людей навіть на окупованих територіях мали доступ до українських новин. Розповідаємо про “Вільне Радіо”, одне з перших на території українського Бахмута. Про те як заснували радіо, та як воно вплинуло на бахмутян — читайте в матеріалі редакції.

Більшість бахмутян, коли чують назву “Вільне радіо” асоціюють його з саме з платформою новин, сайтом або медіа. Однак, починалося все саме з радіомовлення на просторах Донеччини. Розповідає історію Анна Сердюк, редакторка медіа “Вільне радіо”.

Хотіли зробити хороше місцеве радіо

“Почалося все в 2017 році, коли троє співзасновників працювали на Донеччині та частково на Луганщині. Вони побачили, що є проблеми з місцевим радіомовленням. Не було альтернативи армійському та пропагандистським радіо з окупованих територій. Тоді й вирішили шукати можливість це зробити”, — пригадує Анна.

Ініціаторкою стала директорка «Вільного радіо» Анастасія Шибіко, дівчина раніше вже мала досвід роботи на радіо. Крок за кроком вибудовувався проєкт майбутнього радіо. Згодом до команди ентузіастів приєдналася наша співрозмовниця пані Анна Сердюк.

“Ми хотіли зробити хороше місцеве радіо, яке би хотілося слухати, а не загальноукраїнське, щоб люди в Бахмуті не слухали умовно рекламу таксі у Львові”, — розповідає Анна Сердюк.

Проблемою було й те, каже Анна, що навіть місцеві станції радіомовлення на Донеччині, робили дуже узагальнені новини. Натомість, “Вільне Радіо” сфокусувало увагу саме на локальних подіях. 

Про команду та роботу над випусками

photo 2023 02 09 15 22 42 b0e1e

Робочий кабінет для радіомовлення команди “Вільне Радіо”. Фото: особистий архів Анни Сердюк

За словами Анни Сердюк, спочатку команда була невеличка, а згодом її почали збільшувати, доєднувалися люди зі схожими цінностями та світоглядом. 

“Ми знайшли грантову підтримку та змогли повноцінно запустити проєкт, отримали дві хвилі радіомовлення з Бахмута 91.5 та Гірника. Зараз у нас залишається хвиля з Гірника, через те, що з Бахмута немає можливості ретранслювати”, — пояснює редакторка.  

До слова, сам сайт “Вільне Радіо” з’явився трішки згодом, приблизно через пів року після запуску радіомовлення в Бахмуті. 

“У нас був денний та вечірній ефір. Ведучі змінювалися тиждень через тиждень. Була команда, у якій працювало два ведучих, редактор та звукорежисер, разом ми наповнювали ефір актуальними новинами. Це були важливі загальноукраїнські новини та актуальні для Бахмута”, — ділиться тонкощами організації роботи Анна Сердюк.

Вечірні випуски тривали по 15 хвилин, денні займали 5-10 хвилин ефірного часу.

Без шансону та російської музики

Нерідко Донеччину звикли асоціювати з певним набором стереотипів, як от криміногенні авторитети на вулицях міст та шансон, який лунає ледь не з кожної автівки.  Ще задовго до повномасштабної війни команда “Вільне Радіо” почала популяризувати замість російської попси, українські та іноземні хіти.

“На той час у нас грала тільки іноземна музика, згодом почали більше додавати українських хітів – з’явився більший вибір. Звісно, складно сказати, що люди швидко змінювали свої вподобання. Не було шансону, не було важкої музики – я сподіваюсь, що ми змогли показати нашим читачам різноманіття. Було приємно йти містом і чути як з кав’ярні долітає звук нашого музичного радіоефіру”, — розповідає редакторка медіа.

photo 2023 02 09 15 23 10 4c8fa

Робоче обладнання. Фото: особистий архів Анни Сердюк 

Пані Анна додає, що радіо мало популярність та своїх слухачів, і звісно мало вагомий вплив на громаду:

“Те, що радіо мало попит ми бачили зі звернень до нас. За нами стежили люди, які ухвалюють рішення, які впливають на життя громади. Можливо, якусь новину почули не 200 тисяч мешканців, але її почув один посадовець, злякався й вирішив зробити добре для тих 200 тисяч людей. Це була наша мета і я вважаю, що ми її досягли”.

Радіо слухали навіть з окупованих територій

Авдиторія радіо була різна — це, власне, саме бахмутяни, люди з підконтрольних Україні територій, а також  мешканці тимчасово окупованих рф територій. Однак, згодом сигнал на окупованих територіях почали періодично глушити.

“До нас телефонували слухачі, просили щось додати в ефір, зокрема прогноз погоди, ситуацію на фронті. В основному наші теми були спрямовані на Бахмут, ми не виїжджали й залишались в місті, знайомилися з цим регіоном”, — пригадує Анна Сердюк. 

“Вільне радіо” працювало в Бахмуті майже 5 років, завойовуючи довіру бахмутян. Сьогодні команда продовжує висвітлювати події на Донбасі. Послухати прямий ефір тепер можна на частоті 106.0.

Фото: особистий архів Анни Сердюк

Читайте також: Бахмутянки-науковиці: чи важко жінці будувати кар’єру в Україні та як до освіти ставляться в Німеччині?

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

“З цієї сукні все почалося знову”: як бахмутянка повернула справу життя

Дмитро Скопіч Скопіч Дмитро 18:20, 22 Листопада 2024

Софія Голець — культурологиня, модель та власниця вінтажної костюмерної, яка спеціалізується на сукнях. Бахмутянка була змушена евакуюватися в Житомир, де зараз продовжує збирати колекцію. А ще дає можливість людям зробити фотосесію в унікальних образах минулого століття.

Про те, як склалося життя евакуйованої  власниці вінтажної костюмерної, та як розвивається її хобі під час війни, дізнавайтесь на нашому каналі “Донеччина в евакуації”.

Бахмут-Житомир

Софія Голець – власниця вінтажної костюмерної. Раніше вона працювала у бахмутському міському центрі дітей та юнацтва з 2015 по 2020 роки, де регулярно допомагала підліткам у саморозвитку та самопізнанні.

Паралельно з роботою, вона займалася збором колекції з незвичайних речей — вінтажних суконь з усього світу. Втім, війна змінила все і бахмутянка евакуювалась в безпечніші регіони країни.

За словами Софії Голець, робота колекціонера суконь та вінтажної моделі розпочалася ще десять років тому, але війна змусила залишити усі дорогі речі в рідному місті.

Найцінніше, що зараз є в колекції — це сукня з Бахмута, яка опинилася у жінки вже після початку повномасштабного вторгнення та штурмів міста. Це стало справжнім дивом:

Я віддавала людині, а вона змогла її передати мені сюди. Саме з цієї сукні все почалося знову. Коли я її побачила, коли я її потримала в руках, то мені захотілося все відновити“, — каже Софія Голець.

Наразі бахмутянка робить усе, щоб її колекція поповнювалася. Деякі сукні надсилають їй друзі та колеги з усього світу, а інші вона отримує напряму від виробників унікального вінтажного одягу.

Більше про життя власниці вінтажної колекції суконь, її діяльність та плани, дивіться у нашому репортажі за посиланням на каналі “Донеччина в евакуації”.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

“Тут дуже сумно”: фотограф зі Швеції про війну, місто Лиман та Україну

Дмитро Скопіч Скопіч Дмитро 18:15, 15 Листопада 2024

Йєнс Олоф Лестеін — фотограф зі Швеції, який приїхав до України для роботи над новим проєктом, що присвячений війні та життю в прифронтових містах.

Детальніше про те, як сприймає війну громадянин Швеції, які враження у нього склалися під час роботи в прифронтових зонах та про перспективи України на міжнародній арені, дивіться у відеорепортажі Бахмут IN.UA.

Громадянин Швеції про війну в Україні

Йєнс Олоф Лестеін Він в Україну приїжджає не вперше, однак вперше працює в прифронтовому місті. Це дозволило йому зіставити нинішню ситуацію в Україні та те, що він бачив раніше — війну на території Югославії.

За словами чоловіка, йому досить складно порівнювати ці війни.

Вони мають схожі характеристики. Це війни сусідніх народів. У одних більше зброї, ніж у інших. Утім, ця війна набагато масштабніша. росія — це ядерна держава. Сербія була сильною, але не мала ядерної зброї“, — каже фотограф.

Він також додав, що в Югославії працював протягом 5-6 років, а в Україні в умовах війни — лише декілька десятків днів.

Фотограф також розповів про власний проєкт. За його словами, це буде розповідь про життя в умовах конфлікту на крайньому сході Європи (в Україні) та на крайньому заході (у Північній Ірналдії).

Між цими конфліктами є певна схожість. Як приклад, в обох них беруть участь великі імперські держави: росія тут та Англія на заході. Вони пригнічують сусідні народи: українців тут й ірландців або ірландців-католиків там. Тут у вас гаряча війна, а там все поступово налагоджується“, — каже Йєнс Олоф Лестеін 

Більше про життя фотографа зі Швеції, його думки про війну й Україну гостей, дивіться у нашому репортажі за посиланням на платформі YouTube.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

“З цієї сукні все почалося знову”: як бахмутянка повернула справу життя

Софія Голець — культурологиня, модель та власниця вінтажної костюмерної, яка спеціалізується на сукнях. Бахмутянка була змушена евакуюватися в Житомир, де зараз продовжує збирати колекцію. А […]

18:20, 22.11.2024 Скопіч Дмитро

“Тут дуже сумно”: фотограф зі Швеції про війну, місто Лиман та Україну

Йєнс Олоф Лестеін — фотограф зі Швеції, який приїхав до України для роботи над новим проєктом, що присвячений війні та життю в прифронтових містах. Детальніше […]

18:15, 15.11.2024 Скопіч Дмитро

Місто “Щедрика”: як живе прифронтовий історичний музей в Покровську

Покровськ — місто на Донеччині, де композитор Микола Леонтович провів 4 роки та де написав українську колядку “Щедрик” (адаптована англійською як Carol of the Bells), […]

“Так воскресне і Бахмут”: відеорепортаж з виставки бахмутського майстра з писанкарства Дмитра Денисенка

Дмитро Денисенко — відомий бахмутянин та майстер народної творчості з писанкарства. Він започаткував Музей писанкарства та розвитку народних ремесел, експонати з якого нещодавно представили у […]

18:20, 25.10.2024 Скопіч Дмитро

“Все, що відбувається — це нормальна реакція на ненормальну війну”: психолог з Костянтинівки про життя та власну діяльність

Андрій Кузнєцов — спеціалізований психолог з Костянтинівки, який наразі проживає у Львові. Чоловік є частиною спільноти місцевого театру імпровізації, де люди можуть передавати власні емоції […]

18:15, 18.10.2024 Скопіч Дмитро