11 лютого відзначають Міжнародний день жінок і дівчат у науці. Українки попри війну здобувають наукові ступені та будують кар’єру, щоб представляти країну на міжнародному рівні. Редакція поговорила з бахмутянкою Софією Бамбулею. Розповідаємо що думає Софія про гендерні стереотипи та яку закономірність дівчина побачила у німецької молоді.

Бахмутянка Софія Бамбуля навчається на вчителя іноземних мов та зарубіжної літератури в Горлівському інституті. Українка є головою студентського наукового товариства в Інституті. Простими словами, Софія є своєрідним ментором для юних умів, вона допомагає студентам писати наукові роботи та підтримує їх. 

Зараз дівчина живе в Німеччині, але хоче повернутися до України, щоб будувати тут свою кар'єру правозахисниці. Софія хоче здобути й третю освіту, замислюється над вступом в закордонний ВНЗ, щоб отримати досвід, який допоможе їй працювати в Україні в міжнародних інституціях.

Кар'єрний шлях молоді

На думку Софії, в українському просторі не відчувається гендерна нерівність у сфері гуманітарних наук. Якщо говорити за наукові роботи, часто ними займаються саме дівчата та жінки, наголошує Софія.

В майбутньому дівчина мріє про магістратуру та аспірантуру, а потім на меті й докторантура. Зараз дівчина окрім освіти вчителя іноземних мов, паралельно здобуває фах юриста й свій майбутній шлях хоче пов'язати з цією сферою. Порівнюючи освіту в Україні та Німеччині — Софія, каже, що викладачі в Україні є сильнішими, вони більше часу приділяють для саморозвитку студентів. Натомість в Німеччині, навіть підручники складені таким чином, що студенту буде важко навчатися самостійно.

Німецький менталітет та українська освіта

Софія вже декілька місяців живе в Німеччині, за цей час дівчина помітила чимало цікавих рис, які притаманні німецькому суспільству. Зокрема, мова йде й про більш пізнє навчання. Відтак, німці в 30 років можуть піти вчитися, а от в Україні таке ще в новинку.

“Німці набагато легше до всього відносяться. Для німців притаманне довге навчання, для них нормально вступати тільки в 30 років в Інститути, натомість у нас в 30 має бути вже аспірантура. Крім того, освіта в Німеччині — це привілей, у них мало людей із вищою освітою. Тут наука — це престижно, у нас її знецінюють, особливо молодь. У нас така доволі радянська історія, коли науковці виглядають, як старенькі дідусі із сивиною, які сидять в кабінетах”, — розповідає студентка.

Наукові роботи

Софія Бамбуля. Фото: особистий архів героїні

Серед підопічних Софії зараз більше дівчат, адже її спрямування це гуманітарні науки. Попри те, каже Софія зачасту масштабні дослідження роблять саме чоловіки, а жінки своєю чергою намагаються структурувати те, що є. 

"Не можна сказати позитивно чи негативно це впливає, просто це різні підходи та наукове підґрунтя", — розмірковує бахмутянка.

Вона додає, що займатися наукою можуть всі незалежно від віку чи гендеру. Софія пригадує, що чимало молоді зараз змінили спрямування й теми своїх наукових робіт, роблячи їх актуальними зараз, зокрема й про війну. 

Сама Софія теж пішла цим шляхом, до повномасштабної війни дівчина почала писати наукову роботу на тему "Смерть та сприйняття смерті в сучасній літературі", але переключилась на інші теми.

Досвід Німеччини

Для багатьох німців абсолютно нормальним явищем є пізній вступ до університетів. На думку Софії в такому підході до життя є й свої переваги:

"Наші студенти дуже серйозно ставляться до вищої освіти. Втім, в Україні не заборонено змінювати спеціальність під час навчання, не обмежує саморозвитку. Нам ніхто не забороняє взяти академвідпустку та змінити фах.  Вступ в університет в ранньому віці, як в Україні дозволяє легше розв'язують складні питання, це життєвий досвід. Нам не потрібно сприймати все дуже серйозно, безумовно наука — це важливо, але ми вкладаємо в освіту страхи, не склавши ЗНО діти вважають це трагедією", — ділиться міркуваннями Софія.

В Німеччині молодь більш спокійна у цьому плані, переконана героїня. За її словами, німці не надають негативного підтексту, у випадку, якщо їхня дитина не вступила в університет, адже вона може зробити це наступного року, а у вільний час від навчання спробувати працювати у цікавій для себе сфері, вважає Софія.

“Мені подобається цей підхід, бо ти розумієш чого ти хочеш. Якщо ти хочеш заробляти тут й зараз — йдеш працювати, якщо хочеш заробляти більше, йдеш навчатися. Вища освіта, як і наукова діяльність — це вклад в себе в першу чергу. Навіщо науковці займаються науковою роботою? Насамперед це задоволення власних потреб, мова йде про здоровий егоїзм, коли ти вивчаєш й досліджуєш цікаву для себе тему, а разом з тим робиш й вклад в науку”, — каже Софія.

Водночас дівчині до душі українській підхід до навчання, адже до 30 років жінки в України вже можуть отримати декілька вищих освіт чи закінчити аспірантуру. 

Фото: особистий архів героїні

Читайте також: Хліб від інклюзивної пекарні Києва: як столичні волонтери допомагають бахмутянам?

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм - підписуйтесь!