Бахмут — фортеця, яка не тільки стоїть, а й бореться за свою свободу й незалежність. Мало хто знає, що більше століття тому Бахмут був центром Донбасу. Боротьба за українську сутність міста йде не лише на полі бою. Українським історикам доводиться пояснювати, що Бахмут, як повноцінне поселення, заснували козаки Ізюмського слобідського полку в кінці XVII століття, а не московські прикордонники, яких тут і бути не могло. Історик Юрій Юзик розповідає про Бахмут виданню «Українська правда».

В попередній частині ми вже розповідали про зросійщення Донбасу та Українське пробудження.

Формування українських військових частин

Рішення українського повітового з’їзду 3 вересня 1917 року. Фото: УП

Із початком літа активність громади спала – вояки виїздили на фронт, учні і студенти на канікули. Проте, на початку червня 1917 року у Бахмуті “відбулося зібрання офіцерів і солдатів тутешнього полку”. Тобто 25-го піхотного запасного полку, який входив в 4-ту піхотну запасну бригаду Московського воєнного округу, штаб якої розміщувався в Харкові.

На цьому червневому вояцькому зібранні ухвалено важливе рішення: 

«Організувати в Бахмуті український полк».

 І дійсно на базі цього полку незабаром створено 25-й Український запасний полк, який в кінці 1917 року стане основою військ Центральної Ради не території Бахмутського повіту. Частина цього полку розташовувались також в Луганську.

Очолював процес українізації 25-го полку особисто його командир – 32-х річний підполковник Микола Меркулов. 

Коли 26 липня 1917 року в Києві царська влада організувала збройний напад на ешелон Богданівського полку, то ця подія зрезонувала і в Бахмуті. 20 серпня тут зібралось вояцьке віче у кількості 587 військовослужбовців різних полків. Окрім представників 25-го полку тут були і ті, хто перебував у дома на відпустках. Українське вояцтво Бахмута засудило злочин російських шовіністів і вимагало найсуворішого покарання.

У вересні 1917 року Меркулов із своїм полком взяв активну участь в придушені так званого п’яного бунту в Бахмуті. Цим вони нажили немало ворогів серед “робітничого класу”. Річ у тому, що з початком Першої світової війни в царській імперії було введено сухий закон, а весь алкоголь зберігався на складах.

Читайте також: «Цікавитися історією мають всі»: вчитель історії про меми, диктаторів та культуру свайпання

Період українських з’їздів Бахмутщини

Протест 587 українських військових Бахмута. Фото: УП

«Український повітовий з’їзд в Бахмуті представників політичних і військових організацій і сел» відбувся 3 вересня 1917 року. Він не лише обрав двох своїх представників до Центральної Ради – Романа Ільяшенка, голову Української повітової ради Бахмутського повіту, та В. Павленка, а висловив також протест проти відокремлення Катеринославщини (і, відповідно, Донбасу) від України, вимагав розширення Генерального секретаріату Центральної Ради (секретарями залізниць, пошт і телеграфів, війська, суду, продовольчих справ), виступив за “повну автономію” України.

Цей же з’їзд вирішив: «Необхідно в школах завести навчання рідною мовою» 

Головне фото: УП

Читайте також: «Рік після поранення лежав у шпиталі, так почав писати»: військовий Іцхак Штерн про волонтерство й вірші

Додавайтесь в наш Телеграм Бахмут живе тут, отримуйте інформацію про події в Бахмуті та бахмутян в евакуації.

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Майже мільйон гривень річної зарплати, готівкові заощадження у валюті, але без нерухомості — таке майно і доходи декларує Артур Насібян, начальник управління з питань ветеранської політики Донецької ОДА.

Редакція аналізувала, що задекларував Артур Насібян за 2025 рік.

Декларація Артура Насібяна

Артур Насібян — начальник управління з питань ветеранської політики Донецької ОДА. Згідно з декларацією, він не володіє об’єктами нерухомості. У декларації він показує лише нерухоме майно дружини Олени. Жінка має квартиру в Ужгороді площею 66,3 м², придбану у липні 2024 року. На той момент квартира коштувала 2 524 000 гривень.

З майна Артур Насібян має лише легковий автомобіль Suzuki Vitara 2020-го року випуску вартістю 49 000 гривень. Автомобіль посадовець придбав у березні 2023 року.

Заробітна плата Артура Насібяна за 2025 рік склала 962 522 гривень, що на місяць у середньому 80,2 тисячі гривень. Окрім цього, він також отримав доходи з інших джерел:

• 93 828 гривень — пенсія;
• 36 000 гривень — державна допомога ВПО;
• 23 697 гривень — знижка плати за користування комунальними послугами для УБД;
• 6 000 гривень — виплата в межах програми “Ветеранський спорт”;
• 3 000 гривень — виплата в межах програми “Зимова підтримка”;
• 1 948 гривень — виплата за компенсацію автоцивілки.

Олена Насібян за рік отримала заробітні плати у трьох місцях роботи:

• 1 194 732 гривень у Всесвітній організації охорони здоров’я;
• 139 600 гривень у КНП “Лікарня Святого Мартина”;
• 29 634 гривень у Донецькому національному медичному університеті.

Окрім цього, начальник управління з питань ветеранської політики декларує грошові активи, якими володіє спільно з дружиною. Це 24 000 доларів готівкою.

Читайте також:

• Зарплати до 2,2 млн і сотні тисяч доларів готівкою: що декларують заступники голови Донецької ОДА
• Мільйонна зарплата і 75 тисяч у валюті готівкою: що показує декларація першого заступника голови Донецької ОДА Юрія Винокурова
• Нова квартира і 2,5 мільйонів компенсації: що показав у декларації заступник начальника Часовоярської МВА

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Ситуація на Донеччині залишається напруженою. Російські війська посилюють тиск, використовуючи керовані авіабомби та дрони, що змушує місцевих жителів залишати свої домівки. Проте навіть в умовах небезпеки деякі люди відкладають виїзд заради того, аби відсвяткувати Великдень вдома.

Про це та інші актуальні тенденції евакуаційного процесу, географію виїздів та головні виклики розповів Богдан Зуяков, волонтер, який безпосередньо займається вивезенням людей.

Евакуація на Донеччині: звідки найчастіше виїжджають люди

За словами Богдана Зуякова, протягом останніх місяців стабільною залишається тенденція на евакуацію з Дружківки та Слов’янська. Останніми днями, через загострення безпекової ситуації, до цього переліку додалися мешканці околиць Краматорська та Миколаївки.

Абсолютну більшість серед тих, хто погоджується на виїзд з допомогою волонтерів, становлять люди старшого віку, понад 70 років. За словами волонтера, відсоток сімей з дітьми у їхніх заявках є мінімальним і становить близько 5%. Це пояснюється тим, що родини з дітьми переважно намагаються виїхати самостійно, не чекаючи критичного моменту.

Головним тригером, який змушує людей покинути все та сісти в евакуаційне авто, стають безпосередні удари по їхніх домівках або масовані атаки з повітря.

“Дрони або КАБи. Тобто щось таке надзвичайне. Якщо приліт КАБу і повністю зруйнований будинок, то люди виїжджають. Інтенсивність обстрілів з дронів також є дуже великим тригером для виїзду“, — пояснює волонтер.

Кількість врятованих та вплив свят на евакуацію

Попри стабільні загальні тенденції, локальні загострення суттєво впливають на кількість заявок. За останній тиждень команді Богдана Зуякова вдалося евакуювати близько 70 осіб, переважно з Дружківки та Миколаївки.

Однак на статистику зараз активно впливає наближення Великодня. Як зауважує волонтер, деяка частина жителів прифронтових міст свідомо відкладає свій порятунок, бажаючи зустріти свято у рідних стінах, зокрема, лише у Богдана Зуякова наразі є близько 20 заявок від людей, які попросили перенести евакуацію на післясвятковий період.

Транзитні пункти та облаштування на новому місц

За словами Богдана Зуякова, маршрут порятунку для жителів Донеччини переважно пролягає через транзитні пункти у Лозовій або Павлограді. Саме туди екіпажі доправляють евакуйованих із небезпечних зон.

Далі до процесу долучаються інші волонтерські групи та великі благодійні фонди. Вони займаються питаннями розселення та пошуком житла для тих, кому нікуди їхати. Волонтери докладають максимум зусиль, щоб знайти для людей нормальні умови проживання та повністю облаштувати побут, особливо якщо йдеться про родини з дітьми.

Проблеми з евакуацією

За словами Богдана Зуякова, під час виконання рейсів рятувальні екіпажі стикаються з серйозними небезпеками та логістичними труднощами. Головною загрозою залишаються російські дрони, які постійно атакують прифронтові території.

Іншою глобальною проблемою є перебої з комунікаціями. Через російські обстріли прифронтові міста та селища часто залишаються без електроенергії та мобільного покриття.

“Буває зараз проблемка, що Дружківка потерпає від нестачі зв’язку місцями. Світла немає і буває проблема, щоб зв’язатися з людьми. Те саме і з Миколаївкою“, — зазначає волонтер.

Щоб не зірвати евакуацію, команда знайшла вихід — координація через родичів. Оформлюючи заявку, волонтери обов’язково беруть контакти близьких евакуйованого.

“Люди знаходять точки, де є інтернет чи зв’язок. Вони виходять на нього, наприклад, ввечері, щоб сказати, що з ними все добре. І через родичів ми можемо повідомити, що завтра будемо вивозити. Вони кажуть: завтра в дев’ять ранку тебе заберуть, чекай“, — підсумовує схему роботи Богдан Зуяков.

Читайте також:

“Евакуюються тоді, коли прилітає”: як триває евакуація з Донеччини

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!