“Ти не загинеш, Україно…”, – бахмутський письменник Микола Чернявський

Семаковська Тетяна 18:00, 23 Жовтня 2025
Духовне училище у Бахмуті, де навчався та працював Микола Чернявський / фото Ігор Корнацький

Наративи російської пропаганди про відсутність української культури, та української нації не дієздатні завдяки творчості українських поетів та письменників, які навіть під тиском царизму і тоталітаризмом радянської влади створювали літературне надбання нації.

Детально про життя і творчість одного з таких видатних українських письменників, який працював і творив у Бахмуті, розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Микола Чернявський: біографія

Серед видатних літературних імен, пов’язаних із Бахмутом, Микола Чернявський (1867 – 1938) посідає особливе місце. Першорядний поет і прозаїк, що належав до кола класиків української літератури, активний просвітянин і громадський діяч.

Сучасник Михайла Коцюбинського й Лесі Українки, він пережив події Української революції 1917 – 1921 років, піднесення й падіння незалежної держави – УНР, був свідком встановлення радянської влади, пройшов через криваві десятиліття комуністичного терору й врешті загинув, розстріляний за фальшивим звинуваченням у 1938 році. Єдина його провина полягала в тому, що він був свідомим українцем і діячем національної культури.

Микола Федорович Чернявський народився 22 грудня 1867 року (3 січня 1868 року за новим стилем) у селі Торська Олексіївка Бахмутського повіту в родині диякона. За кілька років його батька, Федора Степановича Чернявського, висвятили на священника й надали парафію в селі Новобожедарівка Слов’яносербського повіту. Це село над Сіверським Дінцем сусідило з козачими станицями донців. В одній з таких станиць, Митякинській, хлопець здобув початкову освіту в народній школі. Згодом навчався в приватній школі в Луганську.

Микола Чернявський, останні роки життя / фото Ігор Корнацький

Життя і громадська діяльність в Бахмуті

У 1878 році Микола Чернявський вступив до Бахмутського духовного училища, а в 1883 році закінчив його, вступивши до Катеринославської духовної семінарії. Саме в ці роки почалася його літературна творчість і відбулося навернення до рідного слова насамперед під враженням від  шевченкового “Кобзаря”. Перші свої вірші юний поет складав російською мовою в 1884 – 1885 роках і всі їх знищив, потім вже писав українською.

По закінченні семінарії, в 1889 році повернувся до Бахмутського духовного училища, де працював наступні дванадцять років. У 1893 році молодий викладач співів одружився з Софією Василівною Смирницькою, дочкою вчителя Бахмутського духовного училища. Перша його поетична збірка “Пісні кохання” надрукована в Харкові в 1895 році. На примірнику, який зберігається в Бахмутському краєзнавчому музеї (переданий на зберігання онукою поета Тетяною Медведєвою), є напис: “Дорогой моей Соне от любящего сердца, 1895, Авг. 22”

Микола Чернявський / фото Ігор Корнацький

Друга збірка віршів М. Чернявського під назвою “Донецькі сонети” побачила світ у Бахмуті в 1898 році в друкарні Гріліхеса. Невдовзі у Бахмуті за його редакцією вийшло іще декілька книжок, зокрема “Оповідання” П. Куліша та меморіальні видання “Пантелеймон Олександрович Куліш” і “Щирі сльози над могилою П.О. Куліша”. Це перші відомі нам книжкові видання українською мовою в повітовому центрі шахтарського краю.

Крім літературної та викладацької діяльності, Микола Чернявський разом із дружиною брав активну участь у культурному житті міста. Їхні прізвища значаться у переліку засновників музично-драматичного товариства в Бахмуті в 1900 році. Це товариство ставило за мету розвиток музичної, літературної та драматичної просвіти в місті, влаштовувало літературні вечори, самодіяльні вистави та концерти. Воно проіснувало до 1917 року.

Обкладинка збірки “Донецькі сонети”, Бахмут, 1898 рік / фото Ігор Корнацький

У 1901 році Чернявський отримав запрошення від Чернігівської земської управи на роботу земським статистиком. Підписане воно було діловодом управи Михайлом Коцюбинським. Як не дивно, це прізвище доволі вже знаного на той час українського прозаїка було невідоме Чернявському. Лише згодом у Чернігові вони зблизились на ґрунті спільних літературних зацікавлень, дружили сім’ями, разом видали літературні альманахи «Дубове листя» та «З потоку життя». Потоваришував Чернявський також із іншим видатним сучасником-літератором – Борисом Грінченком.

В 1903 році М.Ф. Чернявський переїздить до Херсона, де став до праці в губернській земській управі. В цьому ж році вийшла друком збірка його поезій “Зорі”. Саме в цей період широко розгортається його прозова творчість. Він пише повісті “Весняна повідь” (1906), “Варвари” (1908) та “Душа поета” (1914) та інші. Саме художня проза становить більшу частину творчого доробку Миколи Чернявського.

На роки Української революції (1917 – 1921) припадає найбільша активізація творчої та громадської діяльності Чернявського. Він очолив товариство “Українська хата в Херсоні”, організовував перші українські мітинги в місті, долучився до заснування регіонального осередку товариства “Просвіта”.

У 1920 році в Херсоні було видано вісім його книжок: три книги поезій, три прозові збірки та дві книжки  спогадів – про М. Коцюбинського» і про Б. Грінченка. Наприкінці 1920-х років харківське видавництво “Рух” видало десятитомне зібрання творів М. Чернявського.

Останнє десятиліття було важким для літнього й хворого письменника. Радянська влада боролася з “ворогами народу”, з ініціаторами національного відродження.

Виписка з акту про розстріл Миколи Чернявського у 1938 року / фото Ігор Корнацький

Довгий час вважалося, що письменник загинув у таборі в 1946 році. Саме така дата значилася у свідоцтві про смерть, яке отримала родина. Тільки в роки незалежної України дослідники знайшли документи й встановили, що його було розстріляно в ніч з 19 на 20 січня 1938 року. Посмертно був реабілітований в 1950-х роках, і потім вдруге – вже в незалежній Україні.

Своєю творчістю Микола Чернявський ввійшов до українського письменства як співець Донеччини й таврійських степів, нелегкої праці селянина-степовика, одним із перших у літературі відобразив важке й безпросвітне життя донецького шахтаря. Заповітом нащадкам стали натхненні рядки поезії Миколи Чернявського:

Ти не загинеш, Україно!

І мова прадідна твоя,

Що кожне слово в їй перлина,

Не вмре повік…

Примітка. Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту “Громадськість за демократизацію”, який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “Бахмутська Фортеця” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В Україні триває масштабна інвентаризація нерухомості для розселення ВПО

Семаковська Тетяна 14:00, 30 Січня 2026
Житло для ВПО / фото ілюстративне, iStock

В межах державної політики підтримки переселенців в Україні розпочато всеохопний аудит об’єктів нерухомості, які можна адаптувати під житло.

Про це розповів Павло Фролов, народний депутат України та голова Спеціальної комісії з питань захисту ВПО.

В Україні проходить інвентаризація нерухомості для ВПО

За словами Павла Фролова, Фонд державного майна України та місцеві громади передали 11,5 тисяч об’єктів для обстеження, значна частина з яких має бути переобладнане під тимчасове або постійне житло для переселенців. Все це буде зроблене за “рахунок субвенції у держбюджеті у розмірі 1,5 мільярда гривень”

Наступним кроком в реалізації вказаної ініціативи має бути створенням Реєстру житла для ВПО зі зручною інтерактивною картою пошуку придатного для проживання житла.

Наша мета — перетворити порожні будівлі на домівки для тих, хто через війну втратив житло. Також важливою є передача вільних земельних ділянок під нове будівництво для залучення інвестицій від наших партнерів“, — вказує Павло Фролов.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

ВПО з окупованих територій лишилися без пенсій у січні: що відомо

Семаковська Тетяна 13:00, 30 Січня 2026

З січня 2026 року тисячі українських пенсіонерів, які є внутрішньо переміщеними особами (ВПО) або пенсіонерами з ТОТ, які наразі перебувають за кордоном, лишаться без пенсії. Причина — масове припинення виплат Пенсійним фондом України (ПФУ) через вимогу підтвердити неодержання пенсії від рф. Правозахисники з ГО “Громадський холдинг “Група Впливу” називають ситуацію катастрофічною. Наразі вони закликають підтримати відкрите звернення щодо поновлення пенсій.

Редакція поспілкувалася з Тетяною Дурнєвою, головою правління ГО “Громадський холдинг “Група Впливу” та з’ясувала деталі.

Припинення виплат пенсій на ТОТ

Корінь проблеми ховається у Постанові Кабміну №299, ухваленій ще у 2025 році. Згідно з документом, до 31 грудня 2025 року ПФУ мав отримати від пенсіонерів підтвердження того, що вони не отримують пенсію від російської федерації.

За словами Тетяни Дурнєвої, логіка постанови мала б стосуватися лише тих громадян, які фізично проживають на тимчасово окупованих територіях (ТОТ). Однак на практиці норму застосували до всіх, чиє пенсійне забезпечення прив’язане до справ, що залишилися на окупованих територіях, незалежно від фактичного місця проживання. Це зокрема, вплине й не пенсіонерів з Бахмута, адреса реєстрації яких фактично є в тимчасово окупованому місті. Хоча ПФУ має дані з довідок ВПО, що люди фактично зареєстровані вже в інших містах.

Багато з пенсіонерів проходили ідентифікацію через “Дію” або особисто в Пенсійному фонді, але не були поінформовані про необхідність окремо підтверджувати факт неотримання пенсії від рф. У результаті в січні людям масово зупинили виплати без попередження та адресного повідомлення.

“І власне, в яких ситуаціях опинились люди? Наприклад, внутрішньопереміщена особа виїхала у 2014 році з окупованої території. В 2023 році вона, проживаючи на підконтрольній території, оформила пенсію. Тобто, стала пенсіонером, оформила пенсію в Києві. І на неї так само поширюється ця норма, що є абсурдом, тому що людина навіть не була пенсіонером, коли проживала на тимчасово окупованій території. Ця людина, оформлюючи пенсію в Києві, взагалі не вважала, що норма буде поширюватись на неї. Або пенсіонери, які виїхали за кордон, але у них реєстрація місця проживання на тимчасово окупованій території. Люди, які знаходяться за кордоном, взагалі фактично в інформаційному вакуумі.

І вони знали, що вони проходять ідентифікацію раз на рік, що було дуже широко інформаційно повідомлено. І проходячи ідентифікацію через, наприклад, портал Дія, вони не були повідомлені про те, що їм треба ще поставити галочку про не отримання пенсії від РФ. Відповідно, таким людям також зупинили пенсію. Є випадки, коли пенсії зупинені, просто переселенцям, які проходять ідентифікацію і були фізично в пенсійному фонді, на підконтрольній території протягом цього року”, — каже Тетяна Дурнєва.

Вона додає, що фактично пенсійний фонд у січні просто перестав виплачувати людям пенсії без жодного попередження і без пояснення, що потрібно зробити, аби цього уникнути.

Вона також звернула увагу на складні умови, у яких пенсіонери намагаються розв’язувати проблему. Навіть попри продовження годин прийому громадян, ситуація не покращилася: відключення електроенергії, відсутність стабільної роботи систем, повітряні тривоги та морози унеможливлюють нормальний прийом людей. Під час тривог відвідувачів просять вийти на вулицю, де вони змушені чекати невідомо скільки часу.

“Люди чекають, тому що не знають, скільки триватиме ця тривога, вони залишаються на вулиці в таких погодних умовах, чекаючи, коли їх запустять і сподіваючись, що коли їх запустять, то буде електрика.

Враховуючи, що це вразливі категорії населення, що це здебільшого люди старшого віку, або одинокі, або люди з інвалідністю, то це все викликає тільки сором, що держава поставила стареньких людей в таке становище, не виконавши своє зобов’язання і не давши можливість нормально людям дати відгук на цю норму”, — підкреслила правозахисниця.

Чи можливо відновити виплати пенсії?

Організація “Група впливу”, яка багато років займається захистом прав постраждалих від війни, ще у грудні зверталася до Пенсійного фонду з проханням пояснити масштаби проблеми та відтермінувати застосування норми. Питання також підіймалося на координаційних нарадах за участі міністерств і відомств.

Наразі організація публічно звернулася до прем’єр-міністерки, Мінсоцполітики та очікує спільної наради за участі Пенсійного фонду й Офісу омбудсмана. Крім того, людей закликають підписати відкрите звернення, аби поновити пенсії. Правозахисники застерігають, що процес поновлення виплат може затягнутися, адже формально це вже інша процедура.

До теми:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В Україні триває масштабна інвентаризація нерухомості для розселення ВПО

В межах державної політики підтримки переселенців в Україні розпочато всеохопний аудит об’єктів нерухомості, які можна адаптувати під житло. Про це розповів Павло Фролов, народний депутат […]

Важливо

ВПО з окупованих територій лишилися без пенсій у січні: що відомо

З січня 2026 року тисячі українських пенсіонерів, які є внутрішньо переміщеними особами (ВПО) або пенсіонерами з ТОТ, які наразі перебувають за кордоном, лишаться без пенсії. […]

Важливо

Евакуація з Донеччини: назвали 4 міста, з яких найбільше виїздять люди

В умовах загострення безпекової ситуації на Донеччині процес евакуації населення залишається одним із ключових напрямів гуманітарної роботи. Останніми тижнями фіксується зростання кількості звернень, зокрема з […]

Росіяни просунулися поблизу Дронівки та Пазено: як змінився фронт за минулу добу

Росіяни продовжують штурми вздовж лінії фронту, зокрема на Донеччині. Відтак, за даними аналітиків DeepState за 29 січня, ворогу вдалося просунутися поблизу Дронівки та Пазено. Водночас […]

Як оскаржити рішення експертної команди лікарів: покрокова інструкція від МОЗ

З 2025 року система медико-соціальної експертизи в Україні зазнала фундаментальних змін. Замість звичних МСЕК запроваджено оцінювання повсякденного функціонування особи, яке здійснюють команди лікарів-практиків на базі […]