Наративи російської пропаганди про відсутність української культури, та української нації не дієздатні завдяки творчості українських поетів та письменників, які навіть під тиском царизму і тоталітаризмом радянської влади створювали літературне надбання нації.

Детально про життя і творчість одного з таких видатних українських письменників, який працював і творив у Бахмуті, розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Микола Чернявський: біографія

Серед видатних літературних імен, пов’язаних із Бахмутом, Микола Чернявський (1867 – 1938) посідає особливе місце. Першорядний поет і прозаїк, що належав до кола класиків української літератури, активний просвітянин і громадський діяч.

Сучасник Михайла Коцюбинського й Лесі Українки, він пережив події Української революції 1917 – 1921 років, піднесення й падіння незалежної держави – УНР, був свідком встановлення радянської влади, пройшов через криваві десятиліття комуністичного терору й врешті загинув, розстріляний за фальшивим звинуваченням у 1938 році. Єдина його провина полягала в тому, що він був свідомим українцем і діячем національної культури.

Микола Федорович Чернявський народився 22 грудня 1867 року (3 січня 1868 року за новим стилем) у селі Торська Олексіївка Бахмутського повіту в родині диякона. За кілька років його батька, Федора Степановича Чернявського, висвятили на священника й надали парафію в селі Новобожедарівка Слов’яносербського повіту. Це село над Сіверським Дінцем сусідило з козачими станицями донців. В одній з таких станиць, Митякинській, хлопець здобув початкову освіту в народній школі. Згодом навчався в приватній школі в Луганську.

Життя і громадська діяльність в Бахмуті

У 1878 році Микола Чернявський вступив до Бахмутського духовного училища, а в 1883 році закінчив його, вступивши до Катеринославської духовної семінарії. Саме в ці роки почалася його літературна творчість і відбулося навернення до рідного слова насамперед під враженням від  шевченкового “Кобзаря”. Перші свої вірші юний поет складав російською мовою в 1884 – 1885 роках і всі їх знищив, потім вже писав українською.

По закінченні семінарії, в 1889 році повернувся до Бахмутського духовного училища, де працював наступні дванадцять років. У 1893 році молодий викладач співів одружився з Софією Василівною Смирницькою, дочкою вчителя Бахмутського духовного училища. Перша його поетична збірка “Пісні кохання” надрукована в Харкові в 1895 році. На примірнику, який зберігається в Бахмутському краєзнавчому музеї (переданий на зберігання онукою поета Тетяною Медведєвою), є напис: “Дорогой моей Соне от любящего сердца, 1895, Авг. 22”

Друга збірка віршів М. Чернявського під назвою “Донецькі сонети” побачила світ у Бахмуті в 1898 році в друкарні Гріліхеса. Невдовзі у Бахмуті за його редакцією вийшло іще декілька книжок, зокрема “Оповідання” П. Куліша та меморіальні видання “Пантелеймон Олександрович Куліш” і “Щирі сльози над могилою П.О. Куліша”. Це перші відомі нам книжкові видання українською мовою в повітовому центрі шахтарського краю.

Крім літературної та викладацької діяльності, Микола Чернявський разом із дружиною брав активну участь у культурному житті міста. Їхні прізвища значаться у переліку засновників музично-драматичного товариства в Бахмуті в 1900 році. Це товариство ставило за мету розвиток музичної, літературної та драматичної просвіти в місті, влаштовувало літературні вечори, самодіяльні вистави та концерти. Воно проіснувало до 1917 року.

У 1901 році Чернявський отримав запрошення від Чернігівської земської управи на роботу земським статистиком. Підписане воно було діловодом управи Михайлом Коцюбинським. Як не дивно, це прізвище доволі вже знаного на той час українського прозаїка було невідоме Чернявському. Лише згодом у Чернігові вони зблизились на ґрунті спільних літературних зацікавлень, дружили сім’ями, разом видали літературні альманахи «Дубове листя» та «З потоку життя». Потоваришував Чернявський також із іншим видатним сучасником-літератором – Борисом Грінченком.

В 1903 році М.Ф. Чернявський переїздить до Херсона, де став до праці в губернській земській управі. В цьому ж році вийшла друком збірка його поезій “Зорі”. Саме в цей період широко розгортається його прозова творчість. Він пише повісті “Весняна повідь” (1906), “Варвари” (1908) та “Душа поета” (1914) та інші. Саме художня проза становить більшу частину творчого доробку Миколи Чернявського.

На роки Української революції (1917 – 1921) припадає найбільша активізація творчої та громадської діяльності Чернявського. Він очолив товариство “Українська хата в Херсоні”, організовував перші українські мітинги в місті, долучився до заснування регіонального осередку товариства “Просвіта”.

У 1920 році в Херсоні було видано вісім його книжок: три книги поезій, три прозові збірки та дві книжки  спогадів – про М. Коцюбинського» і про Б. Грінченка. Наприкінці 1920-х років харківське видавництво “Рух” видало десятитомне зібрання творів М. Чернявського.

Останнє десятиліття було важким для літнього й хворого письменника. Радянська влада боролася з “ворогами народу”, з ініціаторами національного відродження.

Довгий час вважалося, що письменник загинув у таборі в 1946 році. Саме така дата значилася у свідоцтві про смерть, яке отримала родина. Тільки в роки незалежної України дослідники знайшли документи й встановили, що його було розстріляно в ніч з 19 на 20 січня 1938 року. Посмертно був реабілітований в 1950-х роках, і потім вдруге – вже в незалежній Україні.

Своєю творчістю Микола Чернявський ввійшов до українського письменства як співець Донеччини й таврійських степів, нелегкої праці селянина-степовика, одним із перших у літературі відобразив важке й безпросвітне життя донецького шахтаря. Заповітом нащадкам стали натхненні рядки поезії Миколи Чернявського:

Ти не загинеш, Україно!

І мова прадідна твоя,

Що кожне слово в їй перлина,

Не вмре повік…

Примітка. Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту “Громадськість за демократизацію”, який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “Бахмутська Фортеця” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Читайте також:

• Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного
• Вулиця Героїв Небесної Сотні у Бахмуті: на честь кого вона названа
• Там, де народжуються янголи в білих халатах: ювілей Бахмутського медичного коледжу

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

На тимчасово окупованій Донеччині окупаційна влада почала економити на харчуванні дітей у школах та дитячих садках. Про це повідомляють активісти громадянського руху спротиву “Жовта Стрічка”. Водночас на пропагандистських каналах, окупанти поширюють новини про нібито покращення харчування у шкільних столовах.

Що про це відомо, читайте в матеріалі Бахмут IN.UA

Харчування в школах окупованого Донецька

За інформацією активістів “Жовтої Стрічки”, у навчальних закладах Донецька різко зменшили порції, а з меню майже повністю прибрали м’ясо, фрукти та молочні продукти. Основу дитячого раціону нині становлять каші на воді, макарони та хліб. Офіційно адміністрації закладів заявляють, що харчування нібито відповідає нормам.

У січні 2026 року “Міністерство освіти у днр” заявило, що покращує матеріально-технічну базу шкіл у днр, в тому числі і столових. Водночас проблеми з харчуванням шкіл в окупованому Донецьку не нові. Раніше повідомляли, що у частині шкіл немає гарячого харчування. Про це заявляв денис пушилін, ватажок “днр”. Тоді причину обґрунтували браком кухарів.

Разом з тим, ціни на харчування в школах “днр” зросли з минулого року. Так, сніданок для учнів 1–4 класів коштує близько 114,5 рублів (63 гривні), обід — 171,8 рублів (95 гривень). Для учнів 5–11 класів сніданок коштує 134,6 рублів (74 гривні), а обід — 201,8 рублів 111 гривень). Безкоштовне гаряче харчування передбачене для всіх учнів 1–4 класів, але гарячого харчування у багатьох школах немає.

Скорочення меню, за словами активістів, неофіційно працівники пояснюють дефіцитом фінансування з регіональних бюджетів.

За даними російських джерел, бюджет так званої “Донецької Народної Республіки” на 2024–2026 роки коливався в межах 230–266 мільярдів рублів. Важливо розуміти, що це загальний бюджет “республіки”, який включає місто Донецьк і інші адміністративні території і не деталізує витрати на конкретні статті, такі як харчування школярів. Але все ж на прикладі цього бюджету помітно, як змінювалися видатки та доходи.

Рік	Доходи (млрд руб.)	Видатки (млрд руб.)	Коментар
2024	>250	>266	Вищий обсяг витрат у порівнянні з доходами, бюджет збалансований із дефіцитом.
2025	~230–230,5	~230–230,5	Поступове зниження загального бюджету.
2026	~243,9	~248,8	Поступове зростання доходів, але все ж нижче, ніж у 2024 році. Дефіцит близько 4,9 млрд рублів

Офіційних даних про те, яку частину виділяють на харчування дітей у школах, російська окупаційна влада не публікує. На це звертали увагу правозахисники Human Rights Watch у звіті 2024 року “Освіта під окупацією”.

До теми:

Школярів в окупованому Донецьку долучають до юнармійських загонів: що відомо

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Держава посилює соціальний захист внутрішньо переміщених осіб, збільшивши фінансування профільних програм на поточний рік до 72,6 мільярда гривень. Це на 16,5 мільярда більше порівняно з 2025 роком. Пріоритетами залишаються виплати на проживання, розширення житлових програм та підтримка вразливих категорій громадян.

Про це повідомив Павло Фролов, голова Тимчасової спеціальної комісії Верховної Ради з питань захисту прав ВПО.

Виплати на проживання: допомога для мільйона українців

Левова частка бюджету спрямована на збереження щомісячної допомоги на проживання у розмірі 2000 грн на дорослу особу та 3000 грн на дитину або особу з інвалідністю.

За словами Павла Фролова, держава зберегла ці виплати для найбільш вразливих категорій. Очікується, що допомогу отримуватимуть від 1,1 до 1,3 мільйона громадян. Автоматичне продовження виплат стосується:

• пенсіонерів із доходом до 10 380 грн;
• осіб з інвалідністю та дітей з інвалідністю;
• дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

Для працездатних осіб діє вимога щодо економічної активності: якщо переселенець не працює і не перебуває на обліку в центрі зайнятості понад 6 місяців, він втрачає право на виплати.

Житлові програми: 14 мільярдів для переселенців з ТОТ

У бюджеті закладено фінансування для вирішення найгострішої проблеми ВПО — втрати житла.

Зараз реалізується програма компенсації за житло на ТОТ. За словами Павла Фролова, вперше передбачено 14 мільярдів гривень на житлові ваучери для людей, чиї домівки залишилися в окупації (наприклад, у Бахмуті, Соледарі, Маріуполі). Наразі програма поширюється на дві категорії: учасників бойових дій та осіб з інвалідністю внаслідок війни.

Також в Україні продовжує діяти программа “єВідновлення”, на фінансування якої закладено 6,7 мільярда гривень.

ВПО можуть скористатися программою пільгового іпотечного кредитування “єОселя”, на яку виділено 4,4 мільярда гривень. Як вказує Павло Фролов, наразі триває робота над зниженням відсоткової ставки для ВПО з 7% до 3%, а також над зменшенням вимог до віку нерухомості, щоб люди могли купувати дешевше житло, збудоване понад 20 років тому.

Тимчасове житло та підтримка громад

Павло Фролов в інтерв’ю також розповів й про те, що Україна продовжує фінансувати створення фондів тимчасового житла. Субвенція місцевим бюджетам становить 1,5 мільярда гривень. Ці кошти підуть на:

• облаштування місць тимчасового проживання (МТП);
• переобладнання нежитлових приміщень у житлові;
• забезпечення житлом ВПО у сільській місцевості.

Також 1,1 мільярда гривень передбачено на програму “Прихисток” — компенсацію комунальних послуг власникам житла, які безкоштовно прихистили переселенців.

Соціальні послуги та догляд

Окремим рядком у бюджеті виділено 2 мільярди гривень на соціальні послуги для внутрішньо переміщених осіб. Ці кошти будуть спрямовані на фінансування:

• підтриманого проживання;
• стаціонарного догляду та медсестринського обслуговування;
• створення спеціалізованих притулків для маломобільних людей.

Читайте також:

ВПО з окупованих територій лишилися без пенсій у січні: що відомо

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!