“Ти не загинеш, Україно…”, – бахмутський письменник Микола Чернявський

Семаковська Тетяна 18:00, 23 Жовтня 2025
Духовне училище у Бахмуті, де навчався та працював Микола Чернявський / фото Ігор Корнацький

Наративи російської пропаганди про відсутність української культури, та української нації не дієздатні завдяки творчості українських поетів та письменників, які навіть під тиском царизму і тоталітаризмом радянської влади створювали літературне надбання нації.

Детально про життя і творчість одного з таких видатних українських письменників, який працював і творив у Бахмуті, розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Микола Чернявський: біографія

Серед видатних літературних імен, пов’язаних із Бахмутом, Микола Чернявський (1867 – 1938) посідає особливе місце. Першорядний поет і прозаїк, що належав до кола класиків української літератури, активний просвітянин і громадський діяч.

Сучасник Михайла Коцюбинського й Лесі Українки, він пережив події Української революції 1917 – 1921 років, піднесення й падіння незалежної держави – УНР, був свідком встановлення радянської влади, пройшов через криваві десятиліття комуністичного терору й врешті загинув, розстріляний за фальшивим звинуваченням у 1938 році. Єдина його провина полягала в тому, що він був свідомим українцем і діячем національної культури.

Микола Федорович Чернявський народився 22 грудня 1867 року (3 січня 1868 року за новим стилем) у селі Торська Олексіївка Бахмутського повіту в родині диякона. За кілька років його батька, Федора Степановича Чернявського, висвятили на священника й надали парафію в селі Новобожедарівка Слов’яносербського повіту. Це село над Сіверським Дінцем сусідило з козачими станицями донців. В одній з таких станиць, Митякинській, хлопець здобув початкову освіту в народній школі. Згодом навчався в приватній школі в Луганську.

Микола Чернявський, останні роки життя / фото Ігор Корнацький

Життя і громадська діяльність в Бахмуті

У 1878 році Микола Чернявський вступив до Бахмутського духовного училища, а в 1883 році закінчив його, вступивши до Катеринославської духовної семінарії. Саме в ці роки почалася його літературна творчість і відбулося навернення до рідного слова насамперед під враженням від  шевченкового “Кобзаря”. Перші свої вірші юний поет складав російською мовою в 1884 – 1885 роках і всі їх знищив, потім вже писав українською.

По закінченні семінарії, в 1889 році повернувся до Бахмутського духовного училища, де працював наступні дванадцять років. У 1893 році молодий викладач співів одружився з Софією Василівною Смирницькою, дочкою вчителя Бахмутського духовного училища. Перша його поетична збірка “Пісні кохання” надрукована в Харкові в 1895 році. На примірнику, який зберігається в Бахмутському краєзнавчому музеї (переданий на зберігання онукою поета Тетяною Медведєвою), є напис: “Дорогой моей Соне от любящего сердца, 1895, Авг. 22”

Микола Чернявський / фото Ігор Корнацький

Друга збірка віршів М. Чернявського під назвою “Донецькі сонети” побачила світ у Бахмуті в 1898 році в друкарні Гріліхеса. Невдовзі у Бахмуті за його редакцією вийшло іще декілька книжок, зокрема “Оповідання” П. Куліша та меморіальні видання “Пантелеймон Олександрович Куліш” і “Щирі сльози над могилою П.О. Куліша”. Це перші відомі нам книжкові видання українською мовою в повітовому центрі шахтарського краю.

Крім літературної та викладацької діяльності, Микола Чернявський разом із дружиною брав активну участь у культурному житті міста. Їхні прізвища значаться у переліку засновників музично-драматичного товариства в Бахмуті в 1900 році. Це товариство ставило за мету розвиток музичної, літературної та драматичної просвіти в місті, влаштовувало літературні вечори, самодіяльні вистави та концерти. Воно проіснувало до 1917 року.

Обкладинка збірки “Донецькі сонети”, Бахмут, 1898 рік / фото Ігор Корнацький

У 1901 році Чернявський отримав запрошення від Чернігівської земської управи на роботу земським статистиком. Підписане воно було діловодом управи Михайлом Коцюбинським. Як не дивно, це прізвище доволі вже знаного на той час українського прозаїка було невідоме Чернявському. Лише згодом у Чернігові вони зблизились на ґрунті спільних літературних зацікавлень, дружили сім’ями, разом видали літературні альманахи «Дубове листя» та «З потоку життя». Потоваришував Чернявський також із іншим видатним сучасником-літератором – Борисом Грінченком.

В 1903 році М.Ф. Чернявський переїздить до Херсона, де став до праці в губернській земській управі. В цьому ж році вийшла друком збірка його поезій “Зорі”. Саме в цей період широко розгортається його прозова творчість. Він пише повісті “Весняна повідь” (1906), “Варвари” (1908) та “Душа поета” (1914) та інші. Саме художня проза становить більшу частину творчого доробку Миколи Чернявського.

На роки Української революції (1917 – 1921) припадає найбільша активізація творчої та громадської діяльності Чернявського. Він очолив товариство “Українська хата в Херсоні”, організовував перші українські мітинги в місті, долучився до заснування регіонального осередку товариства “Просвіта”.

У 1920 році в Херсоні було видано вісім його книжок: три книги поезій, три прозові збірки та дві книжки  спогадів – про М. Коцюбинського» і про Б. Грінченка. Наприкінці 1920-х років харківське видавництво “Рух” видало десятитомне зібрання творів М. Чернявського.

Останнє десятиліття було важким для літнього й хворого письменника. Радянська влада боролася з “ворогами народу”, з ініціаторами національного відродження.

Виписка з акту про розстріл Миколи Чернявського у 1938 року / фото Ігор Корнацький

Довгий час вважалося, що письменник загинув у таборі в 1946 році. Саме така дата значилася у свідоцтві про смерть, яке отримала родина. Тільки в роки незалежної України дослідники знайшли документи й встановили, що його було розстріляно в ніч з 19 на 20 січня 1938 року. Посмертно був реабілітований в 1950-х роках, і потім вдруге – вже в незалежній Україні.

Своєю творчістю Микола Чернявський ввійшов до українського письменства як співець Донеччини й таврійських степів, нелегкої праці селянина-степовика, одним із перших у літературі відобразив важке й безпросвітне життя донецького шахтаря. Заповітом нащадкам стали натхненні рядки поезії Миколи Чернявського:

Ти не загинеш, Україно!

І мова прадідна твоя,

Що кожне слово в їй перлина,

Не вмре повік…

Примітка. Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту “Громадськість за демократизацію”, який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “Бахмутська Фортеця” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

СБУ затримала у Слов’янську коригувальницю: жінка передавала дані про ЗСУ сину-бойовику

Семаковська Тетяна 13:00, 12 Травня 2026
Оперативники СБУ / фото СБУ

Контррозвідка Служби безпеки України затримала в Донецькій області жінку, яка наводила російські ракетні, бомбові та дронові удари по Слов’янську та прилеглих територіях.

Про це повідомила Служба безпеки України.

Затримання коригувальниці в Слов’янську

За даними розслідування, затриманою є місцева безробітна жінка. Російські представники залучили її до збору розвідданих через власного сина. Він є учасником збройних угруповань російської армії та бере участь у бойових діях на східному фронті.

Син виконував роль зв’язкового. Військовий російської армії доручив жінці відстежувати місця тимчасового базування українських сил оборони безпосередньо у прифронтовому місті та на його околицях. Ці координати російська армія планувала використати для точкових ударів ракетами, важкими керованими авіабомбами та дронами-камікадзе.

Жінка збирала дані під прикриттям звичайних побутових розмов. Вона непомітно випитувала у своїх знайомих інформацію про українських захисників на території Донеччини.

Згодом коригувальниця налагодила додатковий канал передачі розвідданих. Вона встановила контакт із колишньою жителькою Слов’янська, яка виїхала до росії і нині керує Telegram-каналом, що збирає дані про розташування українських військових. Затримана записувала туди голосові повідомлення, у яких вказувала місця дислокації та точні маршрути руху українських підрозділів на Краматорському напрямку.

Вирок

Співробітники СБУ поетапно задокументували процес збору та передачі інформації. Перед затриманням жінки військові провели заходи для убезпечення локацій Сил оборони. Під час обшуку у жінки вилучили смартфон, через який вона фіксувала дані та підтримувала зв’язок із російською стороною.

Слідчі повідомили їй про підозру в державній зраді, вчиненій в умовах воєнного стану. Наразі жінка перебуває під вартою. Їй загрожує довічне позбавлення волі з конфіскацією майна.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

На війні загинув військовий Андрій “Герос” Пугачов з Бахмута

Валентина Твердохліб 11:20, 12 Травня 2026
герос
Військовий Андрій “Герос” Пугачов / фото спільнота Themis group

Під час бойових дій на Донеччині загинув військовий Андрій Пугачов на позивний “Герос”. Він родом з Бахмута, до війни працював у поліції. З початком повномасштабного вторгнення долучився до лав підрозділу “КОРД” Національної поліції й виконував бойові завдання на Донеччині.

Інформацію про загибель військового редакції підтвердили у бригаді “Хижак”.

Загинув військовий з Бахмута

Під час бойових дій на Донеччині загинув військовий Андрій Пугачов на позивний “Герос”, капітан поліції з Бахмута. З початку повномасштабного вторгнення він допомагав з безпекою в Бахмуті, а згодом долучився до захисту України. Був аеророзвідником, інспектором роти БПЛА в лавах стрілецького підрозділу “КОРД” Національної поліції. Виконував бойові завдання на Торецькому та Костянтинівському напрямках.

Окрім цього, Андрій Пугачов був ідейним співзасновником та активним учасником Themis group — спільноти правоохоронців із різних підрозділів України, які долучились до захисту України.

“Він жив своєю справою, залишався вірним своїм принципам, до самого кінця. Бився пліч-о-пліч зі своїми побратимами до останнього. Сильний духом, відданий Україні та рідній землі”, — згадують “Героса” у спільноті.

Військовий Андрій Пугачов на Донеччині / фото Themis group

Окрім військової служби, “Герос” активно допомагав побратимам з інших підрозділів. Для них він відкривав збори, а на зібрані кошти купував необхідне обладнання і техніку. Як розповідав редакції військовий, першим збором, який він відкрив, був для бійців на Курському напрямку. Після цього став відкривати збори на допомогу військовим на Торецькому напрямку. Першочергово — на обладнання для дронів і ремонти автівок.

Обставини загибелі військового не повідомляються. Коли і де відбудеться поховання теж ще невідомо.

У загиблого Андрія Пугачова залишились батьки.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

СБУ затримала у Слов’янську коригувальницю: жінка передавала дані про ЗСУ сину-бойовику

Контррозвідка Служби безпеки України затримала в Донецькій області жінку, яка наводила російські ракетні, бомбові та дронові удари по Слов’янську та прилеглих територіях. Про це повідомила […]

герос
Важливо

На війні загинув військовий Андрій “Герос” Пугачов з Бахмута

Під час бойових дій на Донеччині загинув військовий Андрій Пугачов на позивний “Герос”. Він родом з Бахмута, до війни працював у поліції. З початком повномасштабного […]

Важливо

Суцільні руїни: росіяни показали, як виглядає центр Бахмута в травні 2026

Росіяни опублікували нові кадри з Бахмута, зроблені у травні 2026 року. На них зафіксована центральна частина міста, яка нині знаходиться в руїнах. Редакція публікує вибрані […]

Росіяни просунулися поблизу 3 сіл на Донеччині — DeepState

На Слов’янському напрямку росіяни дев’ять разів проводили штурмові дії. Бойові зіткнення відбувалися у районах населених пунктів Різниківка, Крива Лука та Закітне. Водночас моніторинговий проєкт DeepState […]

засудили

Чотирьох жителів Донеччини засудили до 15 років за службу в армії рф

В Україні засудили чотирьох мешканців Донеччини, які у 2024 році вступили до лав армії рф. Всі вони раніше потрапили в полон у Донецькій та Запорізькій […]