Наративи російської пропаганди про відсутність української культури, та української нації не дієздатні завдяки творчості українських поетів та письменників, які навіть під тиском царизму і тоталітаризмом радянської влади створювали літературне надбання нації.

Детально про життя і творчість одного з таких видатних українських письменників, який працював і творив у Бахмуті, розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Микола Чернявський: біографія

Серед видатних літературних імен, пов’язаних із Бахмутом, Микола Чернявський (1867 – 1938) посідає особливе місце. Першорядний поет і прозаїк, що належав до кола класиків української літератури, активний просвітянин і громадський діяч.

Сучасник Михайла Коцюбинського й Лесі Українки, він пережив події Української революції 1917 – 1921 років, піднесення й падіння незалежної держави – УНР, був свідком встановлення радянської влади, пройшов через криваві десятиліття комуністичного терору й врешті загинув, розстріляний за фальшивим звинуваченням у 1938 році. Єдина його провина полягала в тому, що він був свідомим українцем і діячем національної культури.

Микола Федорович Чернявський народився 22 грудня 1867 року (3 січня 1868 року за новим стилем) у селі Торська Олексіївка Бахмутського повіту в родині диякона. За кілька років його батька, Федора Степановича Чернявського, висвятили на священника й надали парафію в селі Новобожедарівка Слов’яносербського повіту. Це село над Сіверським Дінцем сусідило з козачими станицями донців. В одній з таких станиць, Митякинській, хлопець здобув початкову освіту в народній школі. Згодом навчався в приватній школі в Луганську.

Життя і громадська діяльність в Бахмуті

У 1878 році Микола Чернявський вступив до Бахмутського духовного училища, а в 1883 році закінчив його, вступивши до Катеринославської духовної семінарії. Саме в ці роки почалася його літературна творчість і відбулося навернення до рідного слова насамперед під враженням від  шевченкового “Кобзаря”. Перші свої вірші юний поет складав російською мовою в 1884 – 1885 роках і всі їх знищив, потім вже писав українською.

По закінченні семінарії, в 1889 році повернувся до Бахмутського духовного училища, де працював наступні дванадцять років. У 1893 році молодий викладач співів одружився з Софією Василівною Смирницькою, дочкою вчителя Бахмутського духовного училища. Перша його поетична збірка “Пісні кохання” надрукована в Харкові в 1895 році. На примірнику, який зберігається в Бахмутському краєзнавчому музеї (переданий на зберігання онукою поета Тетяною Медведєвою), є напис: “Дорогой моей Соне от любящего сердца, 1895, Авг. 22”

Друга збірка віршів М. Чернявського під назвою “Донецькі сонети” побачила світ у Бахмуті в 1898 році в друкарні Гріліхеса. Невдовзі у Бахмуті за його редакцією вийшло іще декілька книжок, зокрема “Оповідання” П. Куліша та меморіальні видання “Пантелеймон Олександрович Куліш” і “Щирі сльози над могилою П.О. Куліша”. Це перші відомі нам книжкові видання українською мовою в повітовому центрі шахтарського краю.

Крім літературної та викладацької діяльності, Микола Чернявський разом із дружиною брав активну участь у культурному житті міста. Їхні прізвища значаться у переліку засновників музично-драматичного товариства в Бахмуті в 1900 році. Це товариство ставило за мету розвиток музичної, літературної та драматичної просвіти в місті, влаштовувало літературні вечори, самодіяльні вистави та концерти. Воно проіснувало до 1917 року.

У 1901 році Чернявський отримав запрошення від Чернігівської земської управи на роботу земським статистиком. Підписане воно було діловодом управи Михайлом Коцюбинським. Як не дивно, це прізвище доволі вже знаного на той час українського прозаїка було невідоме Чернявському. Лише згодом у Чернігові вони зблизились на ґрунті спільних літературних зацікавлень, дружили сім’ями, разом видали літературні альманахи «Дубове листя» та «З потоку життя». Потоваришував Чернявський також із іншим видатним сучасником-літератором – Борисом Грінченком.

В 1903 році М.Ф. Чернявський переїздить до Херсона, де став до праці в губернській земській управі. В цьому ж році вийшла друком збірка його поезій “Зорі”. Саме в цей період широко розгортається його прозова творчість. Він пише повісті “Весняна повідь” (1906), “Варвари” (1908) та “Душа поета” (1914) та інші. Саме художня проза становить більшу частину творчого доробку Миколи Чернявського.

На роки Української революції (1917 – 1921) припадає найбільша активізація творчої та громадської діяльності Чернявського. Він очолив товариство “Українська хата в Херсоні”, організовував перші українські мітинги в місті, долучився до заснування регіонального осередку товариства “Просвіта”.

У 1920 році в Херсоні було видано вісім його книжок: три книги поезій, три прозові збірки та дві книжки  спогадів – про М. Коцюбинського» і про Б. Грінченка. Наприкінці 1920-х років харківське видавництво “Рух” видало десятитомне зібрання творів М. Чернявського.

Останнє десятиліття було важким для літнього й хворого письменника. Радянська влада боролася з “ворогами народу”, з ініціаторами національного відродження.

Довгий час вважалося, що письменник загинув у таборі в 1946 році. Саме така дата значилася у свідоцтві про смерть, яке отримала родина. Тільки в роки незалежної України дослідники знайшли документи й встановили, що його було розстріляно в ніч з 19 на 20 січня 1938 року. Посмертно був реабілітований в 1950-х роках, і потім вдруге – вже в незалежній Україні.

Своєю творчістю Микола Чернявський ввійшов до українського письменства як співець Донеччини й таврійських степів, нелегкої праці селянина-степовика, одним із перших у літературі відобразив важке й безпросвітне життя донецького шахтаря. Заповітом нащадкам стали натхненні рядки поезії Миколи Чернявського:

Ти не загинеш, Україно!

І мова прадідна твоя,

Що кожне слово в їй перлина,

Не вмре повік…

Примітка. Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту “Громадськість за демократизацію”, який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “Бахмутська Фортеця” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Читайте також:

• Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного
• Вулиця Героїв Небесної Сотні у Бахмуті: на честь кого вона названа
• Там, де народжуються янголи в білих халатах: ювілей Бахмутського медичного коледжу

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В Україні засудили чотирьох мешканців Донеччини, які у 2024 році вступили до лав армії рф. Всі вони раніше потрапили в полон у Донецькій та Запорізькій областях. Їх засудили до 15 років ув’язнення.

Про це повідомляє Служба безпеки України.

В Україні засудили чоловіків з Донеччини, які вступили в російську армію

В Україні судили чотирьох мешканців Донеччини, які воювали на боці росії. Раніше їх взяли у полон під час боїв на Покровському, Краматорському і Оріхівському напрямках фронту в Донецькій та Запорізькій областях.

Одним із засуджених є мешканець тимчасово окупованого Маріуполя. У жовтні 2024 року він приєднався до 1-ї окремої мотострілецької бригади армії рф. Чоловік був снайпером і брав участь у штурмах в районі Покровська. Через рік після вступу до російської армії він потрапив у полон поблизу селища Затишок.

Ще один зрадник родом з Макіївки. У жовтні 2024 року він мобілізувався до 291-го мотострілецького полку Південного військового округу рф. Через місяць його взяли його в полон під час боїв у районі селища Копані Пологівського району Запорізької області.

Третій засуджений після початку повномасштабної війни виїхав до російського Єкатеринбурга, там він уклав контракт з міноборони рф. Його призначили водієм у 15-ту окрему мотострілецьку бригаду. У березні 2024 року чоловік брав участь у штурмі в районі селища Бердичі на Покровському напрямку. Його підрозділ з 15 людей був майже повністю знищений українськими бійцями, а вцілілих взяли у полон.

Четвертий засуджений також родом з Донеччини. Він брав участь у бойових діях менше місяця: на початку березня 2024 року приєднався до 242-го мотострілецького полку армії рф, а вже наприкінці березня потрапив у полон.

Суд визнав чотирьох чоловіків винними в державній зраді, вчиненій в умовах воєнного стану, та колабораційній діяльності. Вони отримали 15 років ув’язнення з конфіскацією майна.

Читайте також:

• Планував знищення логістики ЗСУ на Костянтинівському напрямку: російського агента засудили до 15 років
• Водійка хлібовоза шпигувала для фсб на Донеччині: суд призначив 15 років ув’язнення
• Підпалив військове авто і передавав дані про ЗСУ: мешканця Краматорська підозрюють у державній зраді

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У Маріуполі фіксують випадки примусового вилучення житла. На двері квартир українців розвішують об’яви з вимогою покинути житло і передати ключі адміністрації. Таке рішення окупанти пояснюють тим, що в мешканців немає документів, які підтверджують право на житло.

Про це повідомляє російська волонтерка Санія Денисова.

Вилучення житла українців в окупації

Російська волонтерка Санія Денисова повідомила про факти вилучення житла українців у окупованому Маріуполі. Представники окупаційної адміністрації розвішують об’яви на двері квартир місцевих мешканців. У них сказано, що люди мають виїхати з квартири та здати ключі протягом трьох днів. Рішення про виселення, нібито, ухвалює адміністрація міського округу Маріуполя через відсутність у людей, які проживають у цих квартирах, документів, що підтверджують право володіння майном.

Людям, які не виконають вимогу, погрожують адміністративною або кримінальною відповідальністями. В разі відмови від виселення маріупольцям загрожують санкції за російськими статтями щодо самоуправства та порушення недоторканності житла.

Примітно, що в повідомленнях зазначені лише їхні дати. Ні підписів, ні офіційних печаток окупаційної влади так званий “документ” не містить.

Цим об’явам, нібито, передували раніші оголошення про необхідність мешканців прийти до адміністрації для підтвердження права власності на майно. Та їх розклеювали заднім числом.

“Бланки, датовані 24 березня, клеїли 27 квітня. Номер не пройшов. 5 травня почали з’являтись оголошення про те, що людям, за вказаними адресами, потрібно звільнити квартири та здати ключі. Повідомлення без підпису, без відповідальної особи, без телефонного номера для довідок. Повідомлень розвішано дуже багато. Приурочено до вихідних. Якщо це не адміністрація — провокація, шахраї — чому тоді адміністрація про це не заявляє? Перші люди, які отримали повідомлення, вже сходили на Чорноморську (ред. адреса будівлы окупаційної адміністрації). І там від повідомлень не відмовилися”, — повідомляє російська волонтерка.

Також росіянка розповідає про випадки, коли повідомлення розносять до будинків, де ніхто не живе і тривають ремонти.

Нагадаємо, що у грудні 2025 року рф узаконила вилучення майна українців на ТОТ. Закон про передачу в державну власність покинутих осель на окупованих частинах Донецької, Луганської, Херсонської та Запорізької областей підписав володимир путін. Він передбачає, що житло українців визнаватимуть власністю російських регіонів та в подальшому передаватимуть громадянам рф.

Читайте також:

• Окупанти вивезли архіви “Азовсталі”: де тепер зберігають історичні матеріали
• Без речей першої необхідності і обіцяних компенсацій: як живуть бахмутяни в окупованому Дебальцевому
• Досьє на колаборанта: хто такий Євген Смирнов та як він імітує роботу ЖКГ в “днр”

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!