“Ти не загинеш, Україно…”, – бахмутський письменник Микола Чернявський

Семаковська Тетяна 18:00, 23 Жовтня 2025
Духовне училище у Бахмуті, де навчався та працював Микола Чернявський / фото Ігор Корнацький

Наративи російської пропаганди про відсутність української культури, та української нації не дієздатні завдяки творчості українських поетів та письменників, які навіть під тиском царизму і тоталітаризмом радянської влади створювали літературне надбання нації.

Детально про життя і творчість одного з таких видатних українських письменників, який працював і творив у Бахмуті, розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Микола Чернявський: біографія

Серед видатних літературних імен, пов’язаних із Бахмутом, Микола Чернявський (1867 – 1938) посідає особливе місце. Першорядний поет і прозаїк, що належав до кола класиків української літератури, активний просвітянин і громадський діяч.

Сучасник Михайла Коцюбинського й Лесі Українки, він пережив події Української революції 1917 – 1921 років, піднесення й падіння незалежної держави – УНР, був свідком встановлення радянської влади, пройшов через криваві десятиліття комуністичного терору й врешті загинув, розстріляний за фальшивим звинуваченням у 1938 році. Єдина його провина полягала в тому, що він був свідомим українцем і діячем національної культури.

Микола Федорович Чернявський народився 22 грудня 1867 року (3 січня 1868 року за новим стилем) у селі Торська Олексіївка Бахмутського повіту в родині диякона. За кілька років його батька, Федора Степановича Чернявського, висвятили на священника й надали парафію в селі Новобожедарівка Слов’яносербського повіту. Це село над Сіверським Дінцем сусідило з козачими станицями донців. В одній з таких станиць, Митякинській, хлопець здобув початкову освіту в народній школі. Згодом навчався в приватній школі в Луганську.

Микола Чернявський, останні роки життя / фото Ігор Корнацький

Життя і громадська діяльність в Бахмуті

У 1878 році Микола Чернявський вступив до Бахмутського духовного училища, а в 1883 році закінчив його, вступивши до Катеринославської духовної семінарії. Саме в ці роки почалася його літературна творчість і відбулося навернення до рідного слова насамперед під враженням від  шевченкового “Кобзаря”. Перші свої вірші юний поет складав російською мовою в 1884 – 1885 роках і всі їх знищив, потім вже писав українською.

По закінченні семінарії, в 1889 році повернувся до Бахмутського духовного училища, де працював наступні дванадцять років. У 1893 році молодий викладач співів одружився з Софією Василівною Смирницькою, дочкою вчителя Бахмутського духовного училища. Перша його поетична збірка “Пісні кохання” надрукована в Харкові в 1895 році. На примірнику, який зберігається в Бахмутському краєзнавчому музеї (переданий на зберігання онукою поета Тетяною Медведєвою), є напис: “Дорогой моей Соне от любящего сердца, 1895, Авг. 22”

Микола Чернявський / фото Ігор Корнацький

Друга збірка віршів М. Чернявського під назвою “Донецькі сонети” побачила світ у Бахмуті в 1898 році в друкарні Гріліхеса. Невдовзі у Бахмуті за його редакцією вийшло іще декілька книжок, зокрема “Оповідання” П. Куліша та меморіальні видання “Пантелеймон Олександрович Куліш” і “Щирі сльози над могилою П.О. Куліша”. Це перші відомі нам книжкові видання українською мовою в повітовому центрі шахтарського краю.

Крім літературної та викладацької діяльності, Микола Чернявський разом із дружиною брав активну участь у культурному житті міста. Їхні прізвища значаться у переліку засновників музично-драматичного товариства в Бахмуті в 1900 році. Це товариство ставило за мету розвиток музичної, літературної та драматичної просвіти в місті, влаштовувало літературні вечори, самодіяльні вистави та концерти. Воно проіснувало до 1917 року.

Обкладинка збірки “Донецькі сонети”, Бахмут, 1898 рік / фото Ігор Корнацький

У 1901 році Чернявський отримав запрошення від Чернігівської земської управи на роботу земським статистиком. Підписане воно було діловодом управи Михайлом Коцюбинським. Як не дивно, це прізвище доволі вже знаного на той час українського прозаїка було невідоме Чернявському. Лише згодом у Чернігові вони зблизились на ґрунті спільних літературних зацікавлень, дружили сім’ями, разом видали літературні альманахи «Дубове листя» та «З потоку життя». Потоваришував Чернявський також із іншим видатним сучасником-літератором – Борисом Грінченком.

В 1903 році М.Ф. Чернявський переїздить до Херсона, де став до праці в губернській земській управі. В цьому ж році вийшла друком збірка його поезій “Зорі”. Саме в цей період широко розгортається його прозова творчість. Він пише повісті “Весняна повідь” (1906), “Варвари” (1908) та “Душа поета” (1914) та інші. Саме художня проза становить більшу частину творчого доробку Миколи Чернявського.

На роки Української революції (1917 – 1921) припадає найбільша активізація творчої та громадської діяльності Чернявського. Він очолив товариство “Українська хата в Херсоні”, організовував перші українські мітинги в місті, долучився до заснування регіонального осередку товариства “Просвіта”.

У 1920 році в Херсоні було видано вісім його книжок: три книги поезій, три прозові збірки та дві книжки  спогадів – про М. Коцюбинського» і про Б. Грінченка. Наприкінці 1920-х років харківське видавництво “Рух” видало десятитомне зібрання творів М. Чернявського.

Останнє десятиліття було важким для літнього й хворого письменника. Радянська влада боролася з “ворогами народу”, з ініціаторами національного відродження.

Виписка з акту про розстріл Миколи Чернявського у 1938 року / фото Ігор Корнацький

Довгий час вважалося, що письменник загинув у таборі в 1946 році. Саме така дата значилася у свідоцтві про смерть, яке отримала родина. Тільки в роки незалежної України дослідники знайшли документи й встановили, що його було розстріляно в ніч з 19 на 20 січня 1938 року. Посмертно був реабілітований в 1950-х роках, і потім вдруге – вже в незалежній Україні.

Своєю творчістю Микола Чернявський ввійшов до українського письменства як співець Донеччини й таврійських степів, нелегкої праці селянина-степовика, одним із перших у літературі відобразив важке й безпросвітне життя донецького шахтаря. Заповітом нащадкам стали натхненні рядки поезії Миколи Чернявського:

Ти не загинеш, Україно!

І мова прадідна твоя,

Що кожне слово в їй перлина,

Не вмре повік…

Примітка. Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту “Громадськість за демократизацію”, який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “Бахмутська Фортеця” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Україна повернула з російського полону 300 громадян: перші кадри після звільнення

Семаковська Тетяна 14:09, 6 Березня 2026
Звільненні українці / фото Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими

Сьогодні, 6 березня 2026 року, відбувся масштабний обмін полоненими, внаслідок якого додому повернулися 300 українців. З полону вдалося визволити 298 військовослужбовців та двох цивільних громадян.

Редакція Бахмут IN.UA ділиться першими емоційними світлинами наших звільнених українців.

Обмін 6 березня 2026 року: добірка фото

Серед тих, хто сьогодні повернувся додому, — бійці різних підрозділів Збройних сил України, Національної гвардії та інших силових відомств. Вони боронили державу на найгарячіших ділянках фронту, зокрема брали участь у важких боях на Донецькому, Луганському, Харківському та Запорізькому напрямках.

Емоційна розмова з рідними після полону / фото Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими
Емоції на рідній землі / фото Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими
Десантники, яких повернули з полону / фото Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими
Перші розмови з рідними після звільнення / фото Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими
До України повернулися 300 громадян / фото Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими
Прикордонник після полону / фото ДПСУ
Звільненний українець / фото ДПСУ
Емоційна зустріч / фото ДПСУ
Побратими після полону / фото Володимира Зеленського
6 березня звільнили 298 військових та двох цивільних / фото Володимира Зеленського
Військовий, переживший полон / фото Володимира Зеленського

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Росіяни застосовують нову тактику на Слов’янському напрямку: атакують дронами, схожими на українські

Валентина Твердохліб 14:00, 6 Березня 2026
тактику
Дрони, які застосовують на Слов’янському напрямку / скриншот

Російські військові змінили тактику атак на Слов’янському напрямку. Вичерпавши ресурси живої сили, вони нарощують удари дронами. Окупанти застосовують важкі бомбери-гексокоптери, які є аналогами українських дронів.

Про це повідомляє 81 окрема аеромобільна Слобожанська бригада.

81 бригада про атаки росіян на Слов’янському напрямку

На Словʼянському напрямку росіяни змінили тактику атак. Останні декілька днів українські військові фіксують збільшену активність російських засобів ураження. Мета ворога — відволікти увагу та завадити розвідці.

Зазвичай росіяни використовували ударні дрони-камікадзе типу FPV і баражуючі боєприпаси типу “Ланцет” та “Молнія”. Проте останні декілька тижнів українські оборонці фіксують, що ворог використовує важкі бомбери-гексокоптери, які візуально дуже схожі на українські дрони “Вампір”.

Українські зенітники вже знищили 5 таких цілей. Не виключено, що росіяни нарощуватимуть атаки цими дронами і застосовуватимуть важку техніку.

“Хоч ворог і вичерпав деякі свої ресурси, обстановка у смузі оборони залишається напруженою через високу активність ворожих БПЛА та артилерії. Десантники щоденно ведуть запеклу боротьбу, не допускаючи прориву ворога на даній ділянці фронту та готуються до масштабніших штурмових дій із застосуванням важкої техніки з боку росіян”, — зауважили у 81-й окремій аеромобільній Слобожанській бригаді.

Нагадаємо, що за останніми даними аналітиків DeepState, на Слов’янському напрямку важка ситуація. Особливо складне становище в районі селища Ямпіль, яке перебуває “в мішку”. Попри це, українські бійці тримають оборону. Росіяни намагаються обійти його, зокрема, зі сторони Закітного. Також окупанти тиснуть на Платонівку і Криву Луку.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Україна повернула з російського полону 300 громадян: перші кадри після звільнення

Сьогодні, 6 березня 2026 року, відбувся масштабний обмін полоненими, внаслідок якого додому повернулися 300 українців. З полону вдалося визволити 298 військовослужбовців та двох цивільних громадян. […]

тактику

Росіяни застосовують нову тактику на Слов’янському напрямку: атакують дронами, схожими на українські

Російські військові змінили тактику атак на Слов’янському напрямку. Вичерпавши ресурси живої сили, вони нарощують удари дронами. Окупанти застосовують важкі бомбери-гексокоптери, які є аналогами українських дронів. […]

Важливо

Україна повернула 300 військових з полону: деталі обміну 6 березня

6 березня відбувся обмін полоненими між Україною та росією у форматі 300 на 300. Також додому повернулися 2 цивільних. У межах домовленостей 300 українських військовослужбовців […]

набір

Які бахмутські школи можуть оголосити набір у перший клас? Розпитали в Управлінні освіти

Бахмутські школи продовжують роботу в евакуації. Чотири роки навчальні заклади вимушені працювати онлайн. Попри це, школам вдалось зберегти педагогічні колективи й учнівську спільноту. Кожного навчального […]

бахмут

Бахмут після боїв: що залишилося від міста у 2026 році

Російські пропагандистські канали опублікували нові кадри з Бахмута. На них зафіксовані житлові квартали і відомі місцеві локації. Кадри зроблені у 2026 році. Редакція публікує вибрані знімки. Який […]