Наративи російської пропаганди про відсутність української культури, та української нації не дієздатні завдяки творчості українських поетів та письменників, які навіть під тиском царизму і тоталітаризмом радянської влади створювали літературне надбання нації.

Детально про життя і творчість одного з таких видатних українських письменників, який працював і творив у Бахмуті, розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Микола Чернявський: біографія

Серед видатних літературних імен, пов’язаних із Бахмутом, Микола Чернявський (1867 – 1938) посідає особливе місце. Першорядний поет і прозаїк, що належав до кола класиків української літератури, активний просвітянин і громадський діяч.

Сучасник Михайла Коцюбинського й Лесі Українки, він пережив події Української революції 1917 – 1921 років, піднесення й падіння незалежної держави – УНР, був свідком встановлення радянської влади, пройшов через криваві десятиліття комуністичного терору й врешті загинув, розстріляний за фальшивим звинуваченням у 1938 році. Єдина його провина полягала в тому, що він був свідомим українцем і діячем національної культури.

Микола Федорович Чернявський народився 22 грудня 1867 року (3 січня 1868 року за новим стилем) у селі Торська Олексіївка Бахмутського повіту в родині диякона. За кілька років його батька, Федора Степановича Чернявського, висвятили на священника й надали парафію в селі Новобожедарівка Слов’яносербського повіту. Це село над Сіверським Дінцем сусідило з козачими станицями донців. В одній з таких станиць, Митякинській, хлопець здобув початкову освіту в народній школі. Згодом навчався в приватній школі в Луганську.

Життя і громадська діяльність в Бахмуті

У 1878 році Микола Чернявський вступив до Бахмутського духовного училища, а в 1883 році закінчив його, вступивши до Катеринославської духовної семінарії. Саме в ці роки почалася його літературна творчість і відбулося навернення до рідного слова насамперед під враженням від  шевченкового “Кобзаря”. Перші свої вірші юний поет складав російською мовою в 1884 – 1885 роках і всі їх знищив, потім вже писав українською.

По закінченні семінарії, в 1889 році повернувся до Бахмутського духовного училища, де працював наступні дванадцять років. У 1893 році молодий викладач співів одружився з Софією Василівною Смирницькою, дочкою вчителя Бахмутського духовного училища. Перша його поетична збірка “Пісні кохання” надрукована в Харкові в 1895 році. На примірнику, який зберігається в Бахмутському краєзнавчому музеї (переданий на зберігання онукою поета Тетяною Медведєвою), є напис: “Дорогой моей Соне от любящего сердца, 1895, Авг. 22”

Друга збірка віршів М. Чернявського під назвою “Донецькі сонети” побачила світ у Бахмуті в 1898 році в друкарні Гріліхеса. Невдовзі у Бахмуті за його редакцією вийшло іще декілька книжок, зокрема “Оповідання” П. Куліша та меморіальні видання “Пантелеймон Олександрович Куліш” і “Щирі сльози над могилою П.О. Куліша”. Це перші відомі нам книжкові видання українською мовою в повітовому центрі шахтарського краю.

Крім літературної та викладацької діяльності, Микола Чернявський разом із дружиною брав активну участь у культурному житті міста. Їхні прізвища значаться у переліку засновників музично-драматичного товариства в Бахмуті в 1900 році. Це товариство ставило за мету розвиток музичної, літературної та драматичної просвіти в місті, влаштовувало літературні вечори, самодіяльні вистави та концерти. Воно проіснувало до 1917 року.

У 1901 році Чернявський отримав запрошення від Чернігівської земської управи на роботу земським статистиком. Підписане воно було діловодом управи Михайлом Коцюбинським. Як не дивно, це прізвище доволі вже знаного на той час українського прозаїка було невідоме Чернявському. Лише згодом у Чернігові вони зблизились на ґрунті спільних літературних зацікавлень, дружили сім’ями, разом видали літературні альманахи «Дубове листя» та «З потоку життя». Потоваришував Чернявський також із іншим видатним сучасником-літератором – Борисом Грінченком.

В 1903 році М.Ф. Чернявський переїздить до Херсона, де став до праці в губернській земській управі. В цьому ж році вийшла друком збірка його поезій “Зорі”. Саме в цей період широко розгортається його прозова творчість. Він пише повісті “Весняна повідь” (1906), “Варвари” (1908) та “Душа поета” (1914) та інші. Саме художня проза становить більшу частину творчого доробку Миколи Чернявського.

На роки Української революції (1917 – 1921) припадає найбільша активізація творчої та громадської діяльності Чернявського. Він очолив товариство “Українська хата в Херсоні”, організовував перші українські мітинги в місті, долучився до заснування регіонального осередку товариства “Просвіта”.

У 1920 році в Херсоні було видано вісім його книжок: три книги поезій, три прозові збірки та дві книжки  спогадів – про М. Коцюбинського» і про Б. Грінченка. Наприкінці 1920-х років харківське видавництво “Рух” видало десятитомне зібрання творів М. Чернявського.

Останнє десятиліття було важким для літнього й хворого письменника. Радянська влада боролася з “ворогами народу”, з ініціаторами національного відродження.

Довгий час вважалося, що письменник загинув у таборі в 1946 році. Саме така дата значилася у свідоцтві про смерть, яке отримала родина. Тільки в роки незалежної України дослідники знайшли документи й встановили, що його було розстріляно в ніч з 19 на 20 січня 1938 року. Посмертно був реабілітований в 1950-х роках, і потім вдруге – вже в незалежній Україні.

Своєю творчістю Микола Чернявський ввійшов до українського письменства як співець Донеччини й таврійських степів, нелегкої праці селянина-степовика, одним із перших у літературі відобразив важке й безпросвітне життя донецького шахтаря. Заповітом нащадкам стали натхненні рядки поезії Миколи Чернявського:

Ти не загинеш, Україно!

І мова прадідна твоя,

Що кожне слово в їй перлина,

Не вмре повік…

Примітка. Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту “Громадськість за демократизацію”, який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “Бахмутська Фортеця” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Читайте також:

• Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного
• Вулиця Героїв Небесної Сотні у Бахмуті: на честь кого вона названа
• Там, де народжуються янголи в білих халатах: ювілей Бахмутського медичного коледжу

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У Донецькій області триває кампанія з обов’язкової евакуації родин із дітьми. Загальна кількість населення, яке досі перебуває на території регіону, складає близько 166 000 осіб. З них 9 300 — це діти. При цьому близько 8 дітей наразі знаходяться в зонах активних бойових дій.

Про це під час брифінгу Донецької ОВА з питань евакуації населення, який пройшов 29 квітня 2026 року, повідомив Сергій Гончар, начальника відділу планування заходів цивільного захисту, реагування на НС та підготовки у сфері цивільного захисту управління організації цивільного захисту населення і території департаменту з питань цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи облдержадміністрації.

Евакуація дітей у Донецькій області

За словами Юлії Рижакової, начальниці служби у справах дітей при Донецькій ОВА, загалом в області перебуває 9 361 дитина, з яких 36 з 30 сімей — в зонах, де проводиться примусова евакуація:

• Дружківській територіальній громаді — 2 дитини, 2 сім’ї;
• Андріївській сільській територіальній громаді — 6 дітей, 4 сім’ї;
• Миколаївській територіальній громаді — 6 дітей, 5 сімей;
• в окремих района Слов’янська — 22 дитини, 19 сімей.

Водночас Юлія Рижакова зазначає, що за останній тиждень вдалося евакуювати 22 дитини та 16 їх сімей:

• Дружківка — 9 дітей, 7 сімей;
• Андріївська територіальна громада — 3 дитини, 2 сім’ї;
• Миколаївська територіальна громада — 2 дитини, 2 сім’ї;
• з окремих районів Слов’янська — 8 дітей, 5 сімей.

Загалом за квітень евакуйовано з Донецької області 100 дітей, 76 сімей.

Як додає Сергій Гончар, начальника відділу планування заходів цивільного захисту, реагування на НС та підготовки у сфері цивільного захисту управління організації цивільного захисту населення і території департаменту з питань цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи Донецької ОВА, з початку проведення заходів з обов’язкової евакуації, а саме з 7 квітня 2023 року, вдалося евакуювати 20 378 дітей з 373 визначених населених пунктів.

Читайте також:

Нова грошова допомога від Acted: хто з жителів Донеччини та інших регіонів може отримати виплати

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Росіяни не припиняють атакувати на Донеччині, основні штурми зафіксували на Костянтинівському напрямку. Відомо, що їм вдалося просунутися поблизу Берестка.

Детальніше про ситуацію на фронті — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Ситуація на Донеччині

За даними аналітиків DeepState, за минулу добу противнику вдалося просунутися поблизу населеного пункту Бересток, що знаходиться безпосередньо біля Костянтинівки. Водночас, як вказують в Генштабі ЗСУ, інтенсивність боїв на цій ділянці залишається надзвичайно високою. Російська армія здійснила 22 атаки поблизу самої Костянтинівки, а також населених пунктів Плещіївка, Іванопілля, Іллінівка, Русин Яр, Олександро-Шультине та Степанівка.

Відбиття атак на Покровському напрямку

Найбільший тиск з боку агресора зберігається на Покровському напрямку. Українські військові успішно зупинили 41 штурмову дію противника. Спроби прориву були спрямовані у бік населених пунктів Новопавлівка, Білицьке, Дорожнє, Вільне, Сергіївка та Кучерів Яр. Також росіяни атакували позиції українських військових в районах Родинського, Новоолександрівки, Никанорівки, Рівного, Молодецького, Покровська, Гришиного, Котлиного, Удачного, Муравки та Новопідгородного.

Лиманський та Слов’янський напрямки

На Лиманському напрямку противник сім разів намагався вклинитися в лінію оборони українських військ. Атакувальні дії росіян фіксувалися у бік населених пунктів Дробишеве, Ставки та Лиман.

Аналогічна кількість бойових зіткнень відбулася на Слов’янському напрямку. Агресор сім разів проводив штурмові дії, намагаючись просунутися в бік Рай-Олександрівки, а також у районах населених пунктів Ямпіль, Закітне та Різниківка.

Краматорський напрямок

На цій ділянці фронту спостерігалася найменша активність противника порівняно з іншими відтинками. За звітний період російські війська здійснили лише одну спробу атакувати позиції Сил оборони у бік населеного пункту Никифорівка.

Втрати росіян

За минулу добу росіяни втратили:

• особового складу —1 470 осіб;
• танків — 7 одиниці;
• бойових броньованих машин — 7 одиниці;
• артилерійських систем — 119 одиниці;
• РСЗВ — 1 одиниці;
• засоби ППО — 2 одиниці;
• гелікоптерів — 2 одиниці;
• БПЛА оперативно–тактичного рівня — 1 327 одиниці;
• автомобільна техніка та автоцистерни — 375 одиниці;
• спеціальна техніка — 2 одиниці.

Читайте також:

Росіяни просунулися поблизу Покровська та Мирнограда: дані DeepState

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!