Наративи російської пропаганди про відсутність української культури, та української нації не дієздатні завдяки творчості українських поетів та письменників, які навіть під тиском царизму і тоталітаризмом радянської влади створювали літературне надбання нації.

Детально про життя і творчість одного з таких видатних українських письменників, який працював і творив у Бахмуті, розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Микола Чернявський: біографія

Серед видатних літературних імен, пов’язаних із Бахмутом, Микола Чернявський (1867 – 1938) посідає особливе місце. Першорядний поет і прозаїк, що належав до кола класиків української літератури, активний просвітянин і громадський діяч.

Сучасник Михайла Коцюбинського й Лесі Українки, він пережив події Української революції 1917 – 1921 років, піднесення й падіння незалежної держави – УНР, був свідком встановлення радянської влади, пройшов через криваві десятиліття комуністичного терору й врешті загинув, розстріляний за фальшивим звинуваченням у 1938 році. Єдина його провина полягала в тому, що він був свідомим українцем і діячем національної культури.

Микола Федорович Чернявський народився 22 грудня 1867 року (3 січня 1868 року за новим стилем) у селі Торська Олексіївка Бахмутського повіту в родині диякона. За кілька років його батька, Федора Степановича Чернявського, висвятили на священника й надали парафію в селі Новобожедарівка Слов’яносербського повіту. Це село над Сіверським Дінцем сусідило з козачими станицями донців. В одній з таких станиць, Митякинській, хлопець здобув початкову освіту в народній школі. Згодом навчався в приватній школі в Луганську.

Життя і громадська діяльність в Бахмуті

У 1878 році Микола Чернявський вступив до Бахмутського духовного училища, а в 1883 році закінчив його, вступивши до Катеринославської духовної семінарії. Саме в ці роки почалася його літературна творчість і відбулося навернення до рідного слова насамперед під враженням від  шевченкового “Кобзаря”. Перші свої вірші юний поет складав російською мовою в 1884 – 1885 роках і всі їх знищив, потім вже писав українською.

По закінченні семінарії, в 1889 році повернувся до Бахмутського духовного училища, де працював наступні дванадцять років. У 1893 році молодий викладач співів одружився з Софією Василівною Смирницькою, дочкою вчителя Бахмутського духовного училища. Перша його поетична збірка “Пісні кохання” надрукована в Харкові в 1895 році. На примірнику, який зберігається в Бахмутському краєзнавчому музеї (переданий на зберігання онукою поета Тетяною Медведєвою), є напис: “Дорогой моей Соне от любящего сердца, 1895, Авг. 22”

Друга збірка віршів М. Чернявського під назвою “Донецькі сонети” побачила світ у Бахмуті в 1898 році в друкарні Гріліхеса. Невдовзі у Бахмуті за його редакцією вийшло іще декілька книжок, зокрема “Оповідання” П. Куліша та меморіальні видання “Пантелеймон Олександрович Куліш” і “Щирі сльози над могилою П.О. Куліша”. Це перші відомі нам книжкові видання українською мовою в повітовому центрі шахтарського краю.

Крім літературної та викладацької діяльності, Микола Чернявський разом із дружиною брав активну участь у культурному житті міста. Їхні прізвища значаться у переліку засновників музично-драматичного товариства в Бахмуті в 1900 році. Це товариство ставило за мету розвиток музичної, літературної та драматичної просвіти в місті, влаштовувало літературні вечори, самодіяльні вистави та концерти. Воно проіснувало до 1917 року.

У 1901 році Чернявський отримав запрошення від Чернігівської земської управи на роботу земським статистиком. Підписане воно було діловодом управи Михайлом Коцюбинським. Як не дивно, це прізвище доволі вже знаного на той час українського прозаїка було невідоме Чернявському. Лише згодом у Чернігові вони зблизились на ґрунті спільних літературних зацікавлень, дружили сім’ями, разом видали літературні альманахи «Дубове листя» та «З потоку життя». Потоваришував Чернявський також із іншим видатним сучасником-літератором – Борисом Грінченком.

В 1903 році М.Ф. Чернявський переїздить до Херсона, де став до праці в губернській земській управі. В цьому ж році вийшла друком збірка його поезій “Зорі”. Саме в цей період широко розгортається його прозова творчість. Він пише повісті “Весняна повідь” (1906), “Варвари” (1908) та “Душа поета” (1914) та інші. Саме художня проза становить більшу частину творчого доробку Миколи Чернявського.

На роки Української революції (1917 – 1921) припадає найбільша активізація творчої та громадської діяльності Чернявського. Він очолив товариство “Українська хата в Херсоні”, організовував перші українські мітинги в місті, долучився до заснування регіонального осередку товариства “Просвіта”.

У 1920 році в Херсоні було видано вісім його книжок: три книги поезій, три прозові збірки та дві книжки  спогадів – про М. Коцюбинського» і про Б. Грінченка. Наприкінці 1920-х років харківське видавництво “Рух” видало десятитомне зібрання творів М. Чернявського.

Останнє десятиліття було важким для літнього й хворого письменника. Радянська влада боролася з “ворогами народу”, з ініціаторами національного відродження.

Довгий час вважалося, що письменник загинув у таборі в 1946 році. Саме така дата значилася у свідоцтві про смерть, яке отримала родина. Тільки в роки незалежної України дослідники знайшли документи й встановили, що його було розстріляно в ніч з 19 на 20 січня 1938 року. Посмертно був реабілітований в 1950-х роках, і потім вдруге – вже в незалежній Україні.

Своєю творчістю Микола Чернявський ввійшов до українського письменства як співець Донеччини й таврійських степів, нелегкої праці селянина-степовика, одним із перших у літературі відобразив важке й безпросвітне життя донецького шахтаря. Заповітом нащадкам стали натхненні рядки поезії Миколи Чернявського:

Ти не загинеш, Україно!

І мова прадідна твоя,

Що кожне слово в їй перлина,

Не вмре повік…

Примітка. Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту “Громадськість за демократизацію”, який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “Бахмутська Фортеця” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Читайте також:

• Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного
• Вулиця Героїв Небесної Сотні у Бахмуті: на честь кого вона названа
• Там, де народжуються янголи в білих халатах: ювілей Бахмутського медичного коледжу

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Представники окупаційної влади на території Донецької області, ймовірно, збирають заяви на компенсації за втрачене чи пошкоджене майно та житло. Відомо, що росіяни, нібито, вже прийняли понад 18 тисяч таких звернень від місцевих жителів.

Про це повідомив представник окупаційної влади, олексій муратов.

Статистика поданих заяв на компенсації

За словами представника окупаційної влади, спеціалісти організацій соціального захисту, ймовірно, опрацьовують звернення від жителів так званих Артемівського, Курахівського, Красноармійського, Великоновосілківського та Костянтинівського муніципальних округів. Загальна кількість прийнятих документів розподіляється на дві категорії:

• понад 7 тисяч заяв — подані громадянами для отримання компенсації за втрачене або пошкоджене житло;
• понад 10 тисяч заяв — стосуються відшкодування за втрачене майно першої потреби.

Ситуація із закритими територіями

Окремим напрямком роботи так званої міжвідомчої комісії є розгляд заяв від жителів територій, які наразі мають статус закритих. З цих населених пунктів спеціалісти вже розглянули 3 359 заяв.

До переліку закритих територій увійшли населені пункти кількох напрямків:

• Артемівський муніципальний округ — до цієї групи віднесли Бахмут, Часів Яр, Сіверськ, Соледар, Званівку, Новохатське, Парасковіївку та інші прилеглі населені пункти, котрі знаходяться під окупацією;
• інші населені пункти — у цьому списку фігурують Покровськ, Димитров, Родинське, Новогродівка, селище Новоекономічне та Білицьке.

Муратов зазначає, що процес прийому та обробки документів триває. Наступне засідання “міжвідомчої комісії”, яка, ймовірно, займається розглядом цих заяв, призначене на 21 серпня.

Нагадаємо, що влітку 2026 року окупаційна влада так званої “днр” оголосила про перші виплати компенсацій мешканцям Бахмута і інших “закритих міст”. Люди отримують кошти на банківські рахунки. Серед умов отримання компенсацій — відчуження майна у власність “днр”. Це потрібно зробити протягом шести місяців. Тим, хто цю умову не виконає, погрожують судами.

Люди, які отримали виплати, хоч і радіють отриманим коштам, але бідкаються, що не можуть купити за неї бажану нерухомість. Дехто пише, що за ці кошти не можна купити навіть гараж

Читайте також:

Росіяни відкривають 10 кадетських класів слідчого комітету рф на окупованій Донеччині

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Російська армія продовжує наступальні дії на Донеччині. Інтенсивність штурмів противника на ключових напрямках зазнала змін порівняно з попередньою добою, що особливо відчутно на Покровському напрямку.

Про це свідчать оновлені дані Генерального штабу Збройних Сил України.

Ситуація за напрямками на Донеччині

Противник перерозподілив наступальний тиск на різних ділянках фронту, збільшивши кількість атак на Покровському та Костянтинівському напрямках.

• на Покровському напрямку зафіксовано найбільшу кількість бойових зіткнень — 32 атаки (на шість більше, ніж напередодні). Російська армія намагалася просунутися у районах населених пунктів Дорожнє, Новоолександрівка, Удачне, Котлине та в бік Нового Донбасу, Біляківки, Білицького, Ганнівки, Світлого, Шевченка, Мирного, Василівки, Сергіївки, Новопавлівки;
• на Костянтинівському напрямку інтенсивність штурмів зросла. Тут зафіксовано 26 атак (проти 24 минулої доби). Противник вів штурмові дії у районах Костянтинівки, Іванопілля, Іллінівки, Новоселівки та у бік Степанівки, Довгої Балки, Вільного;
• на Слов’янському напрямку кількість атак зменшилася. Росіяни здійснили 15 штурмових дій (проти 19 напередодні) в бік населених пунктів Озерне, Оріхуватка, Рай-Олександрівка та в районі Кривої Луки й Різниківки;
• на Лиманському напрямку інтенсивність штурмів знизилася майже вдвічі — з 11 до 6. Спроби противника вклинитися в оборону відбито. Російська армія атакувала у бік Лимана, Новосергіївки, Дробишевого та в районі Новоселівки;
• на Краматорському напрямку росіяни здійснили дві наступальні дії (на дві менше порівняно з минулою добою) в районі Никифорівки та Міньківки.

Втрати російської армії

Загальні втрати російської армії в особовому складі становлять близько 1 474 030 осіб. За останню добу ліквідовано 1 390 російських військовослужбовців.

Також за минулу добу знищено:

• 1 980 безпілотників оперативно-тактичного рівня;
• 551 одиницю автомобільної техніки та автоцистерн;
• 57 артилерійських систем;
• 39 крилатих ракет;
• 12 наземних робототехнічних комплексів;
• 8 одиниць спеціальної техніки;
• 5 бойових броньованих машин;
• 4 засоби протиповітряної оборони;
• 3 танки;
• 2 реактивні системи залпового вогню.

Читайте також:

Росіяни просунулися біля Калеників — DeepState

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!