Наративи російської пропаганди про відсутність української культури, та української нації не дієздатні завдяки творчості українських поетів та письменників, які навіть під тиском царизму і тоталітаризмом радянської влади створювали літературне надбання нації.

Детально про життя і творчість одного з таких видатних українських письменників, який працював і творив у Бахмуті, розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Микола Чернявський: біографія

Серед видатних літературних імен, пов’язаних із Бахмутом, Микола Чернявський (1867 – 1938) посідає особливе місце. Першорядний поет і прозаїк, що належав до кола класиків української літератури, активний просвітянин і громадський діяч.

Сучасник Михайла Коцюбинського й Лесі Українки, він пережив події Української революції 1917 – 1921 років, піднесення й падіння незалежної держави – УНР, був свідком встановлення радянської влади, пройшов через криваві десятиліття комуністичного терору й врешті загинув, розстріляний за фальшивим звинуваченням у 1938 році. Єдина його провина полягала в тому, що він був свідомим українцем і діячем національної культури.

Микола Федорович Чернявський народився 22 грудня 1867 року (3 січня 1868 року за новим стилем) у селі Торська Олексіївка Бахмутського повіту в родині диякона. За кілька років його батька, Федора Степановича Чернявського, висвятили на священника й надали парафію в селі Новобожедарівка Слов’яносербського повіту. Це село над Сіверським Дінцем сусідило з козачими станицями донців. В одній з таких станиць, Митякинській, хлопець здобув початкову освіту в народній школі. Згодом навчався в приватній школі в Луганську.

Життя і громадська діяльність в Бахмуті

У 1878 році Микола Чернявський вступив до Бахмутського духовного училища, а в 1883 році закінчив його, вступивши до Катеринославської духовної семінарії. Саме в ці роки почалася його літературна творчість і відбулося навернення до рідного слова насамперед під враженням від  шевченкового “Кобзаря”. Перші свої вірші юний поет складав російською мовою в 1884 – 1885 роках і всі їх знищив, потім вже писав українською.

По закінченні семінарії, в 1889 році повернувся до Бахмутського духовного училища, де працював наступні дванадцять років. У 1893 році молодий викладач співів одружився з Софією Василівною Смирницькою, дочкою вчителя Бахмутського духовного училища. Перша його поетична збірка “Пісні кохання” надрукована в Харкові в 1895 році. На примірнику, який зберігається в Бахмутському краєзнавчому музеї (переданий на зберігання онукою поета Тетяною Медведєвою), є напис: “Дорогой моей Соне от любящего сердца, 1895, Авг. 22”

Друга збірка віршів М. Чернявського під назвою “Донецькі сонети” побачила світ у Бахмуті в 1898 році в друкарні Гріліхеса. Невдовзі у Бахмуті за його редакцією вийшло іще декілька книжок, зокрема “Оповідання” П. Куліша та меморіальні видання “Пантелеймон Олександрович Куліш” і “Щирі сльози над могилою П.О. Куліша”. Це перші відомі нам книжкові видання українською мовою в повітовому центрі шахтарського краю.

Крім літературної та викладацької діяльності, Микола Чернявський разом із дружиною брав активну участь у культурному житті міста. Їхні прізвища значаться у переліку засновників музично-драматичного товариства в Бахмуті в 1900 році. Це товариство ставило за мету розвиток музичної, літературної та драматичної просвіти в місті, влаштовувало літературні вечори, самодіяльні вистави та концерти. Воно проіснувало до 1917 року.

У 1901 році Чернявський отримав запрошення від Чернігівської земської управи на роботу земським статистиком. Підписане воно було діловодом управи Михайлом Коцюбинським. Як не дивно, це прізвище доволі вже знаного на той час українського прозаїка було невідоме Чернявському. Лише згодом у Чернігові вони зблизились на ґрунті спільних літературних зацікавлень, дружили сім’ями, разом видали літературні альманахи «Дубове листя» та «З потоку життя». Потоваришував Чернявський також із іншим видатним сучасником-літератором – Борисом Грінченком.

В 1903 році М.Ф. Чернявський переїздить до Херсона, де став до праці в губернській земській управі. В цьому ж році вийшла друком збірка його поезій “Зорі”. Саме в цей період широко розгортається його прозова творчість. Він пише повісті “Весняна повідь” (1906), “Варвари” (1908) та “Душа поета” (1914) та інші. Саме художня проза становить більшу частину творчого доробку Миколи Чернявського.

На роки Української революції (1917 – 1921) припадає найбільша активізація творчої та громадської діяльності Чернявського. Він очолив товариство “Українська хата в Херсоні”, організовував перші українські мітинги в місті, долучився до заснування регіонального осередку товариства “Просвіта”.

У 1920 році в Херсоні було видано вісім його книжок: три книги поезій, три прозові збірки та дві книжки  спогадів – про М. Коцюбинського» і про Б. Грінченка. Наприкінці 1920-х років харківське видавництво “Рух” видало десятитомне зібрання творів М. Чернявського.

Останнє десятиліття було важким для літнього й хворого письменника. Радянська влада боролася з “ворогами народу”, з ініціаторами національного відродження.

Довгий час вважалося, що письменник загинув у таборі в 1946 році. Саме така дата значилася у свідоцтві про смерть, яке отримала родина. Тільки в роки незалежної України дослідники знайшли документи й встановили, що його було розстріляно в ніч з 19 на 20 січня 1938 року. Посмертно був реабілітований в 1950-х роках, і потім вдруге – вже в незалежній Україні.

Своєю творчістю Микола Чернявський ввійшов до українського письменства як співець Донеччини й таврійських степів, нелегкої праці селянина-степовика, одним із перших у літературі відобразив важке й безпросвітне життя донецького шахтаря. Заповітом нащадкам стали натхненні рядки поезії Миколи Чернявського:

Ти не загинеш, Україно!

І мова прадідна твоя,

Що кожне слово в їй перлина,

Не вмре повік…

Примітка. Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту “Громадськість за демократизацію”, який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “Бахмутська Фортеця” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Читайте також:

• Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного
• Вулиця Героїв Небесної Сотні у Бахмуті: на честь кого вона названа
• Там, де народжуються янголи в білих халатах: ювілей Бахмутського медичного коледжу

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

На Донеччині погодили проведення обов’язкової евакуації дітей у примусовий спосіб із окремих населених пунктів Святогірської міської громади, частини Слов’янська та селища Суханівка Слов’янської громади. Рішення ухвалили під час засідання Координаційного штабу з проведення евакуаційних заходів.

Про це повідомили у Донецькій ОДА.

На Донеччині розширили зону обов’язкової евакуації дітей

25 вересня провели онлайн-засідання Координаційного штабу з проведення евакуаційних заходів. Його провів Міністр у справах громад, територій та внутрішньо переміщених осіб України Віталій Безгін. У засіданні брали участь представники Донецької обласної державної адміністрації.

Під час нього погодили рішення про обов’язкову евакуацію в примусовий спосіб дітей із:

• окремих населених пунктів Святогірської міської територіальної громади;
• окремих територій міста Слов’янськ;
• селища Суханівка Слов’янської громади.

Як зазначили в Донецькій ОДА, рішення ухвалили через постійну загрозу російських обстрілів та необхідність зберегти життя і здоров’я дітей.

Також Координаційний штаб затвердив організацію нового пункту для евакуації громадян (з безпекових міркувань, його назву не розкривали). В обласній адміністрації пояснили, що необхідність такого рішення пов’язана з цілеспрямованими атаками російських військ на місця евакуації цивільних жителів Донеччини.

До теми:

“Люди виїжджають цілими районами”: як відбувається евакуація на Донеччині

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Окупаційна влада на Донеччині оголосила про початок ліквідації териконів. За словами так званого голови комітету народної ради “днр” Сергія Міхальова, противник планує прибрати близько 600 об’єктів, а перші роботи вже стартували у місті Сніжне. Російські фахівці розглядають терикони як джерело вугілля та будівельних матеріалів для доріг, а звільнені землі ватажок “днр” денис пушилін пропонував віддати під забудову.

Катерина Волосевич, фахівчиня відділу енергетики громадської організації “Екодія”, яка займається питаннями справедливої трансформації вугільних регіонів, детально пояснила редакції Бахмут IN.UA, скільки часу та ресурсів потребує такий процес, а також які екологічні загрози він несе.

Ліквідація териконів на Донеччині

Технічно ліквідувати один терикон цілком можливо, однак це надзвичайно довготривалий і складний процес. На підконтрольній території України подібні ідеї розглядалися, але жоден проєкт не був повністю реалізований через потребу у великій кількості ресурсів. За словами експертки, розбирання одного стандартного об’єкта може тривати один-два роки, залежно від його масштабів та об’ємів породи.

Намір окупантів ліквідувати всі 600 об’єктів у найближчі роки еспертка називає нереалістичним.

“Якщо ми говоримо, що це прямо ціла сотня об’єктів, то це далеко не питання одного-двох років, а набагато-набагато довше. За два роки, або навіть за п’ять років, я певна, що цього неможливо зробити“, — зазначає Катерина Волосевич.

Ресурси, спеціалісти та техніка

Масштабна гірничо-переробна програма вимагає величезного стабільного фінансування та залучення цілої команди профільних фахівців. Для роботи з териконами потрібні інженери, геологи, геотехніки, фахові екологи, спеціалісти з охорони здоров’я та експерти по роботі з водоймами. Робота є небезпечною, тому пошук персоналу значно ускладнюється.

Серед необхідного технічного забезпечення експертка виділяє наступні пункти:

• важка техніка, зокрема самоскиди, екскаватори та бульдозери;
• інструменти та підтримуючі системи для забезпечення стабільності схилів терикона;
• спеціалізовані лабораторії безпосередньо на місцях для аналізу складу матеріалів.

Токсичність породи та ризики використання у будівництві

Росіяни планують використовувати матеріали з териконів для будівництва доріг, однак європейський досвід свідчить про серйозні ризики такої практики. Порода на териконах є сумішшю різних токсичних часток, які потребують тривалих лабораторних досліджень, сортування, подрібнення та перевірки характеристик. Навіть після обробки лише невелика частина породи придатна для повторного використання.

Крім того, матеріали з териконів здатні негативно впливати на дихальні шляхи, викликати серцево-судинні захворювання у місцевих жителів, а також забруднювати ґрунтові води та екосистеми. Втручання у структуру терикона порушує його стабільність, що може призвести до масштабних обвалів.

Рекультивація земель та небезпека житлової забудови

Після вилучення породи земельна ділянка потребує глибокої рекультивації. Цей етап включає стабілізацію рельєфу, формування безпечних схилів, водовідведення, контроль ерозії, вивезення токсичних залишків та обов’язкове завезення нового ґрунту. Хімічні речовини роками накопичуються у землі під териконами, тому просто прибрати відходи недостатньо для ліквідації забруднення.

Закордонний досвід країн із вугільним минулим (Німеччина, Польща, Чехія) демонструє, що такі території найчастіше перетворюють на індустріальні парки, простори для бізнесу, зелені зони або меморіальні культурні об’єкти. Будівництво масових житлових об’єктів безпосередньо на місці ліквідованого терикона не практикується через пряму загрозу для здоров’я.

У Великій Британії існує проєкт житлового району “Сімсон парк”, який будують на території колишньої вугільної шахти. Проте Катерина Волосевич підкреслює ключову відмінність: будівництво велося не на місці самого терикона, а на прилеглій великій території шахти після проведення глибоких лабораторних досліджень та повної заміни ґрунтів.

“Будувати на місці самого теракона — ні. Ми не радимо саме працювати з житловою забудовою на майбутнє в Україні після перемоги. Більше бачимо це в контексті або озеленення, або індустріальних парків“, — підсумовує експертка.

Читайте також:

Окупанти почали ліквідацію териконів на Донеччині: що за цим стоїть

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!