“Ти не загинеш, Україно…”, – бахмутський письменник Микола Чернявський

Семаковська Тетяна 18:00, 23 Жовтня 2025
Духовне училище у Бахмуті, де навчався та працював Микола Чернявський / фото Ігор Корнацький

Наративи російської пропаганди про відсутність української культури, та української нації не дієздатні завдяки творчості українських поетів та письменників, які навіть під тиском царизму і тоталітаризмом радянської влади створювали літературне надбання нації.

Детально про життя і творчість одного з таких видатних українських письменників, який працював і творив у Бахмуті, розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Микола Чернявський: біографія

Серед видатних літературних імен, пов’язаних із Бахмутом, Микола Чернявський (1867 – 1938) посідає особливе місце. Першорядний поет і прозаїк, що належав до кола класиків української літератури, активний просвітянин і громадський діяч.

Сучасник Михайла Коцюбинського й Лесі Українки, він пережив події Української революції 1917 – 1921 років, піднесення й падіння незалежної держави – УНР, був свідком встановлення радянської влади, пройшов через криваві десятиліття комуністичного терору й врешті загинув, розстріляний за фальшивим звинуваченням у 1938 році. Єдина його провина полягала в тому, що він був свідомим українцем і діячем національної культури.

Микола Федорович Чернявський народився 22 грудня 1867 року (3 січня 1868 року за новим стилем) у селі Торська Олексіївка Бахмутського повіту в родині диякона. За кілька років його батька, Федора Степановича Чернявського, висвятили на священника й надали парафію в селі Новобожедарівка Слов’яносербського повіту. Це село над Сіверським Дінцем сусідило з козачими станицями донців. В одній з таких станиць, Митякинській, хлопець здобув початкову освіту в народній школі. Згодом навчався в приватній школі в Луганську.

Микола Чернявський, останні роки життя / фото Ігор Корнацький

Життя і громадська діяльність в Бахмуті

У 1878 році Микола Чернявський вступив до Бахмутського духовного училища, а в 1883 році закінчив його, вступивши до Катеринославської духовної семінарії. Саме в ці роки почалася його літературна творчість і відбулося навернення до рідного слова насамперед під враженням від  шевченкового “Кобзаря”. Перші свої вірші юний поет складав російською мовою в 1884 – 1885 роках і всі їх знищив, потім вже писав українською.

По закінченні семінарії, в 1889 році повернувся до Бахмутського духовного училища, де працював наступні дванадцять років. У 1893 році молодий викладач співів одружився з Софією Василівною Смирницькою, дочкою вчителя Бахмутського духовного училища. Перша його поетична збірка “Пісні кохання” надрукована в Харкові в 1895 році. На примірнику, який зберігається в Бахмутському краєзнавчому музеї (переданий на зберігання онукою поета Тетяною Медведєвою), є напис: “Дорогой моей Соне от любящего сердца, 1895, Авг. 22”

Микола Чернявський / фото Ігор Корнацький

Друга збірка віршів М. Чернявського під назвою “Донецькі сонети” побачила світ у Бахмуті в 1898 році в друкарні Гріліхеса. Невдовзі у Бахмуті за його редакцією вийшло іще декілька книжок, зокрема “Оповідання” П. Куліша та меморіальні видання “Пантелеймон Олександрович Куліш” і “Щирі сльози над могилою П.О. Куліша”. Це перші відомі нам книжкові видання українською мовою в повітовому центрі шахтарського краю.

Крім літературної та викладацької діяльності, Микола Чернявський разом із дружиною брав активну участь у культурному житті міста. Їхні прізвища значаться у переліку засновників музично-драматичного товариства в Бахмуті в 1900 році. Це товариство ставило за мету розвиток музичної, літературної та драматичної просвіти в місті, влаштовувало літературні вечори, самодіяльні вистави та концерти. Воно проіснувало до 1917 року.

Обкладинка збірки “Донецькі сонети”, Бахмут, 1898 рік / фото Ігор Корнацький

У 1901 році Чернявський отримав запрошення від Чернігівської земської управи на роботу земським статистиком. Підписане воно було діловодом управи Михайлом Коцюбинським. Як не дивно, це прізвище доволі вже знаного на той час українського прозаїка було невідоме Чернявському. Лише згодом у Чернігові вони зблизились на ґрунті спільних літературних зацікавлень, дружили сім’ями, разом видали літературні альманахи «Дубове листя» та «З потоку життя». Потоваришував Чернявський також із іншим видатним сучасником-літератором – Борисом Грінченком.

В 1903 році М.Ф. Чернявський переїздить до Херсона, де став до праці в губернській земській управі. В цьому ж році вийшла друком збірка його поезій “Зорі”. Саме в цей період широко розгортається його прозова творчість. Він пише повісті “Весняна повідь” (1906), “Варвари” (1908) та “Душа поета” (1914) та інші. Саме художня проза становить більшу частину творчого доробку Миколи Чернявського.

На роки Української революції (1917 – 1921) припадає найбільша активізація творчої та громадської діяльності Чернявського. Він очолив товариство “Українська хата в Херсоні”, організовував перші українські мітинги в місті, долучився до заснування регіонального осередку товариства “Просвіта”.

У 1920 році в Херсоні було видано вісім його книжок: три книги поезій, три прозові збірки та дві книжки  спогадів – про М. Коцюбинського» і про Б. Грінченка. Наприкінці 1920-х років харківське видавництво “Рух” видало десятитомне зібрання творів М. Чернявського.

Останнє десятиліття було важким для літнього й хворого письменника. Радянська влада боролася з “ворогами народу”, з ініціаторами національного відродження.

Виписка з акту про розстріл Миколи Чернявського у 1938 року / фото Ігор Корнацький

Довгий час вважалося, що письменник загинув у таборі в 1946 році. Саме така дата значилася у свідоцтві про смерть, яке отримала родина. Тільки в роки незалежної України дослідники знайшли документи й встановили, що його було розстріляно в ніч з 19 на 20 січня 1938 року. Посмертно був реабілітований в 1950-х роках, і потім вдруге – вже в незалежній Україні.

Своєю творчістю Микола Чернявський ввійшов до українського письменства як співець Донеччини й таврійських степів, нелегкої праці селянина-степовика, одним із перших у літературі відобразив важке й безпросвітне життя донецького шахтаря. Заповітом нащадкам стали натхненні рядки поезії Миколи Чернявського:

Ти не загинеш, Україно!

І мова прадідна твоя,

Що кожне слово в їй перлина,

Не вмре повік…

Примітка. Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту “Громадськість за демократизацію”, який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “Бахмутська Фортеця” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Росіяни мають просування на трьох напрямках фронту Донеччини: оновлена карта

Валентина Твердохліб 09:40, 19 Лютого 2026
донеччині, просування
Лінія фронту на Донеччині / скриншот мапиDeepState

Російська армія має нові просування на Донеччині. Ворог пройшов вперед одразу на трьох напрямках фронту: Покровському, Краматорському і Костянтинівському.

Про ситуацію на фронті повідомляє Бахмут IN.UA.

Просування рф на Донеччині, дані на 19 лютого

За даними аналітиків DeepState, протягом минулої доби, 18 лютого, російська армія мала просування на Покровському, Краматорському і Костянтинівському напрямках фронту. На Покровському напрямку ворог пройшов вперед поблизу сіл Нове Шахове і Затишок.

Загалом, за твердженням Генштабу, минулої доби на Покровському напрямку українські захисники зупинили 42 атаки поблизу Затишка, Родинського, Шевченка, Новоолександрівки, Покровська, Новопавлівки, Гришиного, Котлиного, Удачного, Молодецького, Новопідгороднього, Білицького і Дачного.

Просування рф на Покровському напрямку / скриншот мапи DeepState

На Краматорському напрямку ворог мав просування в селі Никифорівка.

Загалом на цьому відтинку протягом доби зупинили сім ворожих атак у районах Бондарного, Федорівки та Часів Яру.

Просування рф на Краматорському напрямку / скриншот мапи DeepState

На Костянтинівському напрямку просування російської армії зафіксували поблизу селища Неліпівка.

Всього за добу на Костянтинівському напрямку ворог провів 22 атаки. Штурмували окупанти поблизу Костянтинівки, Берестка, Степанівки, Русин Яру, Плещіївки, Щербинівки, Софіївки, Новопавлівки та Іллінівки.

Просування рф на Костянтинівському напрямку / скриншот мапи DeepState

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Росіянин, який воював під Бахмутом, претендує на участь у Паралімпіаді-2026

Валентина Твердохліб 18:16, 18 Лютого 2026
паралімпіада-2026
Окупант Іван Ширяєв, який претендує на участь в Паралімпійських іграх / фото росджерела

У спортивній спільноті спалахнув новий скандал. Міжнародний паралімпійський комітет (МПК) дозволив російським та білоруським спортсменам виступати на зимовій Паралімпіаді-2026 під прапорами своїх країн. Серед претендентів на участь у Паралімпіаді були й військові армії рф, які втратили кінцівки на полі бою. Є серед них і військовий, який воював у Бахмуті.

Детальніше про це — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Росіяни та білоруси виступатимуть на Паралімпіаді-2026: що відомо

З 6 по 15 березня в Італії відбудуться зимові Паралімпійські ігри. Цьогоріч на змаганнях виступатимуть російські та білоруські спортсмени. Нагадаємо, що у 2022 році їх не допускали до Паралімпіади навіть у нейтральному статусі. А вже у вересні 2025 року Генеральна асамблея Міжнародного паралімпійського комітету ухвалила рішення про повернення російських і білоруських спортсменів до міжнародного паралімпійського руху. При цьому їм дозволили виступати відкрито — з прапорами, гімнами та іншою державною символікою.

Паралімпійський комітет росії заявив, що двосторонні запрошення на Паралімпійські ігри-2026 отримали шестеро росіян:

  • у змаганнях з гірськолижного спорту — Олексій Бугаєв та Варвара Ворончихіна;
  • у лижних перегонах — Іван Голубков та Анастасія Багіян з лідером Сергієм Синякіним;
  • у парасноуборді — Дмитро Фадєєв і Монзер Філіп Шеббо.

Також до змагань допущено четверо спортсменів із Білорусі.

Чи виступатимуть на Паралімпіаді-2026 російські військові?

Серед росіян, які отримали можливість брати участь у Паралімпійських іграх-2026, колишніх військових немає. Це в межах розслідування з’ясувала редакція “Суспільного”. Втім, військові армії рф є серед тих, хто претендує на участь у Паралімпіаді.

Один із них — військовий, який брав участь у боях під Бахмутом. До резерву російської паралімпійської збірної увійшов 41-річний парасноубордист Іван Ширяєв із Санкт-Петербурга. До 2022 року він працював провідним інженером-механіком на заводі з виробництва безалкогольних напоїв, виховував двох доньок. Восени 2022 року його мобілізували, про що окупант розповів в інтерв’ю пропагандистському виданню “Петербургский дневник”.

Російський окупант, який воював у Бахмуті / фото росджерела

Спочатку росіянин воював у Луганській області, де був командиром відділення мотострілкового полку. Восени 2023 року його підрозділ перекинули на один із флангів Бахмута. За словами Івана Ширяєва, він отримав поранення в районі Курдюмівки, де проводив евакуацію поранених окупантів. Поряд з окопом, нібито, розірвалась міна.

В інтерв’ю пропагандистам окупант неодноразово заявляв про мрії потрапити на Паралімпіаду. В цьому йому сприяє, в тому числі, і російський фонд “Защитники отечества”, який базується на підтримці російських військових. Допомагає йому і Паралімпійський комітет росії.

Реакція України на участь росіян у Паралімпіаді-2026

На участь російських спортсменів у Паралімпіаді-2026 вже відреагувало Міністерство молоді та спорту України. Міністр Матвій Бідний заявив, що українські посадовці не поїдуть на Паралімпійські ігри. Вони не будуть присутні на церемонії відкриття та не відвідуватимуть інших офіційних заходів Паралімпіади.

“Спортсмени та параспортсмени в росії прославляють війну й отримують державні нагороди. Саме за це Україна застосувала санкції до пропагандистів у спорті, Паралімпійського комітету росії та його керівника Павла Рожкова. Давати їм трибуну — означає давати слово пропаганді війни. Коли російський прапор піднімають на міжнародній арені, він стає частиною російської пропаганди. Це сигнал світу, ніби війна — “це нормально”. Ні, це не нормально. Відверто обурює, що функціонери Міжнародного паралімпійського комітету не хочуть цього розуміти”, — заявив Матвій Бідний.

Україна закликала урядовців інших країн також ігнорувати офіційні заходи Паралімпіади на знак протесту щодо допуску російських спортсменів до змагань.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

донеччині

Росіяни мають просування на трьох напрямках фронту Донеччини: оновлена карта

Російська армія має нові просування на Донеччині. Ворог пройшов вперед одразу на трьох напрямках фронту: Покровському, Краматорському і Костянтинівському. Про ситуацію на фронті повідомляє Бахмут […]

паралімпіада-2026

Росіянин, який воював під Бахмутом, претендує на участь у Паралімпіаді-2026

У спортивній спільноті спалахнув новий скандал. Міжнародний паралімпійський комітет (МПК) дозволив російським та білоруським спортсменам виступати на зимовій Паралімпіаді-2026 під прапорами своїх країн. Серед претендентів […]

erc

Естонська рада у справах біженців відкриває новий набір на грошову допомогу: хто і як може податися

У суботу, 21 лютого, Естонська рада у справах біженців (ERC) відкриє збір заявок на отримання грошової допомоги. Подати заявку можна протягом чотирьох годин, форма буде […]

житло

Будинки до 15 000 доларів: досліджуємо найдешевші пропозиції житла на Київщині

Питання житла для внутрішньо переміщених осіб залишається одним із найгостріших в Україні. Частина родин, які мають заощадження або компенсаційні виплати, розглядають купівлю власного житла як […]

15:10, 18.02.2026 Дубенко Марія
житло
Важливо

Від оренди до власної оселі: як переселенка з Харкова отримала житло в іпотеку від Держмолодьжитло

Діана Писаренко — переселенка з Харкова. Три роки тому вона виїхала з рідного міста разом з родиною — чоловіком і дитиною. Спочатку жінка з донькою […]