Наративи російської пропаганди про відсутність української культури, та української нації не дієздатні завдяки творчості українських поетів та письменників, які навіть під тиском царизму і тоталітаризмом радянської влади створювали літературне надбання нації.

Детально про життя і творчість одного з таких видатних українських письменників, який працював і творив у Бахмуті, розказує завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею Ігор Корнацький.

Микола Чернявський: біографія

Серед видатних літературних імен, пов’язаних із Бахмутом, Микола Чернявський (1867 – 1938) посідає особливе місце. Першорядний поет і прозаїк, що належав до кола класиків української літератури, активний просвітянин і громадський діяч.

Сучасник Михайла Коцюбинського й Лесі Українки, він пережив події Української революції 1917 – 1921 років, піднесення й падіння незалежної держави – УНР, був свідком встановлення радянської влади, пройшов через криваві десятиліття комуністичного терору й врешті загинув, розстріляний за фальшивим звинуваченням у 1938 році. Єдина його провина полягала в тому, що він був свідомим українцем і діячем національної культури.

Микола Федорович Чернявський народився 22 грудня 1867 року (3 січня 1868 року за новим стилем) у селі Торська Олексіївка Бахмутського повіту в родині диякона. За кілька років його батька, Федора Степановича Чернявського, висвятили на священника й надали парафію в селі Новобожедарівка Слов’яносербського повіту. Це село над Сіверським Дінцем сусідило з козачими станицями донців. В одній з таких станиць, Митякинській, хлопець здобув початкову освіту в народній школі. Згодом навчався в приватній школі в Луганську.

Життя і громадська діяльність в Бахмуті

У 1878 році Микола Чернявський вступив до Бахмутського духовного училища, а в 1883 році закінчив його, вступивши до Катеринославської духовної семінарії. Саме в ці роки почалася його літературна творчість і відбулося навернення до рідного слова насамперед під враженням від  шевченкового “Кобзаря”. Перші свої вірші юний поет складав російською мовою в 1884 – 1885 роках і всі їх знищив, потім вже писав українською.

По закінченні семінарії, в 1889 році повернувся до Бахмутського духовного училища, де працював наступні дванадцять років. У 1893 році молодий викладач співів одружився з Софією Василівною Смирницькою, дочкою вчителя Бахмутського духовного училища. Перша його поетична збірка “Пісні кохання” надрукована в Харкові в 1895 році. На примірнику, який зберігається в Бахмутському краєзнавчому музеї (переданий на зберігання онукою поета Тетяною Медведєвою), є напис: “Дорогой моей Соне от любящего сердца, 1895, Авг. 22”

Друга збірка віршів М. Чернявського під назвою “Донецькі сонети” побачила світ у Бахмуті в 1898 році в друкарні Гріліхеса. Невдовзі у Бахмуті за його редакцією вийшло іще декілька книжок, зокрема “Оповідання” П. Куліша та меморіальні видання “Пантелеймон Олександрович Куліш” і “Щирі сльози над могилою П.О. Куліша”. Це перші відомі нам книжкові видання українською мовою в повітовому центрі шахтарського краю.

Крім літературної та викладацької діяльності, Микола Чернявський разом із дружиною брав активну участь у культурному житті міста. Їхні прізвища значаться у переліку засновників музично-драматичного товариства в Бахмуті в 1900 році. Це товариство ставило за мету розвиток музичної, літературної та драматичної просвіти в місті, влаштовувало літературні вечори, самодіяльні вистави та концерти. Воно проіснувало до 1917 року.

У 1901 році Чернявський отримав запрошення від Чернігівської земської управи на роботу земським статистиком. Підписане воно було діловодом управи Михайлом Коцюбинським. Як не дивно, це прізвище доволі вже знаного на той час українського прозаїка було невідоме Чернявському. Лише згодом у Чернігові вони зблизились на ґрунті спільних літературних зацікавлень, дружили сім’ями, разом видали літературні альманахи «Дубове листя» та «З потоку життя». Потоваришував Чернявський також із іншим видатним сучасником-літератором – Борисом Грінченком.

В 1903 році М.Ф. Чернявський переїздить до Херсона, де став до праці в губернській земській управі. В цьому ж році вийшла друком збірка його поезій “Зорі”. Саме в цей період широко розгортається його прозова творчість. Він пише повісті “Весняна повідь” (1906), “Варвари” (1908) та “Душа поета” (1914) та інші. Саме художня проза становить більшу частину творчого доробку Миколи Чернявського.

На роки Української революції (1917 – 1921) припадає найбільша активізація творчої та громадської діяльності Чернявського. Він очолив товариство “Українська хата в Херсоні”, організовував перші українські мітинги в місті, долучився до заснування регіонального осередку товариства “Просвіта”.

У 1920 році в Херсоні було видано вісім його книжок: три книги поезій, три прозові збірки та дві книжки  спогадів – про М. Коцюбинського» і про Б. Грінченка. Наприкінці 1920-х років харківське видавництво “Рух” видало десятитомне зібрання творів М. Чернявського.

Останнє десятиліття було важким для літнього й хворого письменника. Радянська влада боролася з “ворогами народу”, з ініціаторами національного відродження.

Довгий час вважалося, що письменник загинув у таборі в 1946 році. Саме така дата значилася у свідоцтві про смерть, яке отримала родина. Тільки в роки незалежної України дослідники знайшли документи й встановили, що його було розстріляно в ніч з 19 на 20 січня 1938 року. Посмертно був реабілітований в 1950-х роках, і потім вдруге – вже в незалежній Україні.

Своєю творчістю Микола Чернявський ввійшов до українського письменства як співець Донеччини й таврійських степів, нелегкої праці селянина-степовика, одним із перших у літературі відобразив важке й безпросвітне життя донецького шахтаря. Заповітом нащадкам стали натхненні рядки поезії Миколи Чернявського:

Ти не загинеш, Україно!

І мова прадідна твоя,

Що кожне слово в їй перлина,

Не вмре повік…

Примітка. Ця публікація була підготовлена в рамках проєкту “Громадськість за демократизацію”, який виконує Інститут економічних досліджень та політичних консультацій за сприяння Європейського Союзу. Зміст цієї публікації є виключною відповідальністю ГО “Бахмутська Фортеця” і жодним чином не відображає точку зору Європейського Союзу та Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Читайте також:

• Бахмут утворився завдяки українським козакам, а не за велінням Івана Грозного
• Вулиця Героїв Небесної Сотні у Бахмуті: на честь кого вона названа
• Там, де народжуються янголи в білих халатах: ювілей Бахмутського медичного коледжу

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У школах на окупованій Донеччині розширюють заходи з мілітаризації дітей. З 1 вересня 2026 року в чотирьох містах так званої “днр” з’являться козацькі класи. Вчитися в них діти будуть починаючи з 5 класу. Мета таких шкільних утворень — залучення дітей до культури російського козацтва, яке підпорядковується владі рф.

Про це повідомляють росджерела.

Окупанти планують відкрити козацькі класи у школах Донеччини

У школах окупованої Донеччини з’являться так звані “козацькі класи”. Їх відкриють у чотирьох містах: Донецьку, Макіївці, Маріуполі та Докучаєвську. Про це повідомляє пропагандистське агенстство ДАН з посиланням на отамана “Союзу козаків новоросії” Олександра Єфременка.

Працюватимуть козацькі класи на базі шкіл. У них навчатимуться учні, починаючи з 5-го класу. Їхня мета — долучити дітей до культури російського козацтва.

Примітка. Російське козацтво — це військове об’єднання, яке історично сформувалося на стику Московського царства та Російської імперії. Історично не має нічого спільного з українським козацтвом, адже українські козаки боролись за створення власної держави, тоді як російські козаки були ресурсом для розширення і зміцнення Російської імперії. В сучасному контексті російське козацтво існує як воєнізована структура на службі держави і керується Радою при президенті рф у справах козацтва. Сучасне російське козацтво базується на поєднанні мілітаризму, православної доктрини та підтримки політики Кремля. Козацькі формування активно залучають до війни в Україні.

Основний акцент у навчальній програмі буде на вивчення історії козацтва та знайомство з козацькою історією рідного краю. Фактично дітям нав’язуватимуть наративи про спільну історію та культуру Донеччини і росії.

Окрім занять у школі, учнів планують залучати до участі у так званих “патріотичних” заходах. Які саме заходи це будуть, не повідомляється.

Долучатися до козацьких класів дітей мотивуватимуть привілегіями при вступі. Зокрема, випускники, які вчилися в козацьких класах, нібито, матимуть преференції при вступі до кадетських і козацьких корпусів та вищих навчальних закаладів, які входять до Асоціації козацьких вузів росії (ред. на сьогодні в цьому об’єднанні налічуються 29 російських ВНЗ).

Зазначимо, що окупаційна влада впроваджує агресивну політику інтеграції дітей і підлітків у російську систему. Зросійщувати дітей починають ще у школах. Одним із прикладів як окупація вирощує нових “лідерів” з українських дітей є історія Олександри Кульгіної. На момент захоплення Донецька їй було 13 років, а сьогодні вона очолює так зване “Донецьке регіональне відділення “Движения первых” — структуру для ідеологічної роботи з дітьми та молоддю на тимчасово окупованих територіях.

Читайте також:

• Штурмовики, сапери і зв’язківці: у “днр” дітей залучають до армійської підготовки під прикриттям ігрових змагань
• Школярів в окупованому Донецьку долучають до юнармійських загонів: що відомо
• Вибори на руїнах: росіяни планують збирати голоси у знищених містах Донеччини

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Щодня сотні людей залишають Донецьку область через наближення фронту та регулярні обстріли. Саме для них гуманітарна місія “Проліска” розпочала реалізацію нового експериментального проекту — вивезення родин разом із їхніми меблями та побутовою технікою безпосередньо на місця подальшого проживання.

Про те, хто зараз виїжджає найактивніше, куди прямують переселенці та як працюватиме нова програма, редакції Бахмут IN.UA розповів Євген Ткачов, представник гуманітарної місії “Проліска” в Донецькій області.

Евакуація на Донеччині

За словами Євгена Ткачова, наразі евакуаційні заходи на Донеччині продовжуються:

“Евакуація йде своїм шляхом, йде постійно. То більше, то менше людей. Це залежить від багатьох чинників і від погоди, і від обстрілів, від роботи комунальників, від наближення фронту. Але сотні людей щоденно виїздять з Донеччини“, — каже представник гуманітарної місії.

Він додає, що найбільша кількість людей наразі виїжджає зі Слов’янська та Краматорська. Людей забирають із проміжних евакуаційних пунктів та везуть мікроавтобусами до міста Лозова, звідки вже йде розселення.

Для родин із дітьми, людей старшого віку та тих, кому важко дістатися до пунктів збору, працює адресна евакуація безпосередньо від житла. Окремо функціонує евакуація спеціальним медичним транспортом. Він призначений для немобільних, маломобільних громадян та пацієнтів, яких виписали з лікарень.

З самого прифронту “Проліска” здійснює евакуацію виключно за допомогою інших волонтерів. Місія очікує на броньовані автівки для виконання прямих рейсів до Дружківки та Миколаївки.

Старт нового проєкту: евакуація з речами

За словами Євгена Ткачова, гуманітарна місія “Проліски” розпочинає реалізацію нового експериментального типу евакуації — вивезення людей разом із їхнім майном. Програма знаходиться на самому старті, проте вже відбулися перші пробні рейси на Полтавщину та Чернігівщину.

“Це вид, коли вивозимо сім’ї з дітьми разом з майном, і з меблями, і з побутовою технікою“, — зазначає Євген Ткачов.

Поки що послуга доступна для родин із дітьми та інших пільгових категорій. Географія проєкту зараз охоплює виключно адреси у безпечних районах Донецької області, зокрема, в Слов’янську та Краматорську.

Евакуювати людей із майном із ближчих до фронту міст наразі неможливо. Запускати вантажівки до Дружківки організація не планує з міркувань безпеки. Євген Ткачов пояснює: “В Дружківці з вірогідністю 99% цей конвой буде атакований, тому що це грузовик і його ж одразу “спалять”.

Алгоритм роботи повністю адресний: речі забирають із житла на Донеччині та везуть безпосередньо до нового місця проживання в іншому регіоні. Для перевезення майна волонтери використовуватимуть окремий вантажний транспорт. Загалом планується, що цим напрямком займатимуться три вантажівки від “Проліски”.

Самі ж люди їдуть окремо пасажирським мікроавтобусом.

Читайте також:

“Люди поступово покидають регіон”: волонтер про евакуацію з Донеччини

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!