Переселенцям з Бахмута виплачуватимуть компенсацію за придбання електроприладів для обігріву. Цю ініціативу запровадило Управління соцзахисту. З моменту оголошення старту прийом заявок до управління звернулися близько 500 людей.

Про це в коментарі “Бахмут IN.UA” повідомила представниця Бахмутської міськради.

Компенсація за електроприлади

Прийом заявок на отримання компенсації за електроприлади для обігріву стартував 15 листопада. З цього часу на гарячу лінію Бахмутської МВА надійшло понад 500 звернень про отримання компенсації. Можливість отримання коштів за придбані прилади викликала великий ажіотаж.

“Дуже багато дзвінків приймаємо. За минулий і за цей тиждень прийняли приблизно більш ніж 500 дзвінків. Це неочікувано велика цифра, і я думаю, що вона буде лише збільшуватися. Виявилося, щоб багато бахмутян купують прилади для обігріву. Люди дуже цікавляться цим питанням і кажуть, що задоволені можливістю отримати компенсацію”, — зазначили в міськраді.

Розгляд заявок щодо отримання компенсації триватиме 15 діб з моменту отримання необхідних документів. У разі погодження заявки,кошти мають прийти на банківську картку. Одна родина може отримати компенсацію лише за один електроприлад.

“Гроші надходитимуть людям тільки на банківську картку. Готівкою нікому її (компенсацію — ред.) не видаватимуть. Тому наявність банківського рахунку обов’язкова для отримання компенсації. Серед умов отримання коштів — надання реквізитів розрахункового рахунку в банку, де людина отримує соціальні або інші виплати. Згідно затвердженого положення про надання компенсації за придбання електрообігрівачів, компенсація надаватиметься за один електрообігрівач на одне домогосподарство”, — розповіли в коментарі “Бахмут IN.UA”.

Компенсація за електрообігрівач, як подати заявку

Щоб отримати компенсацію, необхідно надати такі документи:

• заяву на компенсацію (у довільній формі);
• оригінал документа, що підтверджує факт придбання електроприладу: фіскальний чек, товарний чек чи видаткова накладна, що містить інформацію про товар, ціну, дату та місце придбання товару;
• копію паспорта громадянина України з інформацією щодо зареєстрованого місця проживання;
• копію ідентифікаційного коду;
• копію довідки про взяття на облік ВПО;
• копію документа з реквізитами банківського рахунку.

Копії документів мають бути завірені особистим підписом заявника. Для цього на копіях треба зробити напис — “Копія вірна”, дата, підпис, прізвище та ініціали заявника.

Зібрані документи потрібно відправити на відділення Нової Пошти №251 у місті Київ. Отримувач — Наталія Коваленко, +380 (99) 713 3980. Доставку оплачує відправник.

Прийом документів триватиме до 15 квітня 2025 року.

Читайте також:

• У двох містах Рівненської області ВПО реєструватимуть на грошову допомогу від ООН
• Ціни на газ у 2024-2025: скільки треба платити українцям
• Зимова підтримка від благодійників: на яку допомогу можуть розраховувати українці в холодну пору

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У Бахмуті від початку повномасштабного вторгнення загинули понад 270 людей, ще понад 600 цивільних отримали поранення. Серед постраждалих і жертв також є діти.

Про це у відповідь на запит редакції повідомили у Головному управлінні СБУ в Донецькій та Луганській областях.

Скільки цивільних загинули в Бахмуті

За даними СБУ, з початку повномасштабного вторгнення рф в Україну в Бахмуті загинули 271 цивільна особа. Серед них четверо — це діти.

Серед постраждалих налічуються 621 цивільна особа. 17 серед них — це діти.

Ці факти розслідують у межах кримінальних проваджень.

Раніше редакція розповідала про статистику щодо зниклих безвісти цивільних. Їх у місті Бахмут та Бахмутському районі налічують 167 людей, серед яких 18 дітей.

Читайте також:

• Загибель волонтера на Різдво: що відомо про трагічний випадок на Донеччині
• Росіяни розстріляли українських полонених у селі Шахове: що відомо
• В Україну повернули понад тисячу тіл військових: новий етап репатріації

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У 2023 році редакція Бахмут IN.UA вже спілкувалася з пані Валерією — тоді вона жила в евакуації на Житомирщині й продовжувала писати вірші попри війну. За цей час минуло майже два роки, і життя бахмутянки знову кардинально змінилося. Сьогодні Валерія разом із родиною мешкає в Німеччині. Ми знову зателефонували, щоб дізнатися, що принесла їй еміграція, і як змінилася творчість.

За словами Валерії, шлях за кордон був не спонтанним, але й не бажаним. Після евакуації з Бахмута родина певний час жила у Бердичеві, згодом — у Дніпрі. Остаточне рішення виїхати з України було пов’язане одразу з кількома чинниками: відсутністю житла, постійними обстрілами та тяжкою хворобою свекрухи. Валерія зізнається: країну обирали з огляду на медицину та підтримку для українців, а також тому, що багато знайомих бахмутян уже перебували саме в Німеччині.

“Ми виїхали в квітні 22-го року і думали, що це на місяць-два, взяли тільки змінний одяг. А вийшло так, що втратили все — житло, роботу, фотографії, усе життя. В один момент уся родина залишилася без нічого”, — говорить Валерія.

У Німеччині родина живе вже півтора року, наразі — у соціальному житлі. Переїзд до Німеччини не став легким початком нового життя. Родина, яка в Бахмуті жила окремо й самостійно, була змушена знову об’єднатися під одним дахом у соціальному житлі. Спільне проживання кількох поколінь принесло не лише підтримку, а й побутову напругу — адже люди, звиклі до незалежності, опинилися в нових, обмежених умовах. Водночас саме тут з’явилося відчуття фізичної безпеки.

“Якби у нас було житло хоча б у Дніпрі, ми б ніколи не поїхали за кордон. Я була ініціаторкою виїзду, але ні чоловік, ні мама не хотіли. Ми не планували еміграцію — ми просто шукали, де вижити”, — зізнається поетеса.

Попри відносну стабільність, Валерія не відчуває впевненості в майбутньому. Війна, за її словами, позбавила можливості щось планувати — навіть на кілька місяців уперед. 

“Ми вже четвертий рік не відчуваємо себе впевнено. Я не знаю, де ми будемо жити через рік, чи залишимось тут. Наші плани були в Бахмуті — квартира, сім’я, життя. Зараз цього просто немає”, — каже вона.

У Бахмуті родина мала власну квартиру — придбали її в 2018 році. Механізму компенсації для переселенців з тимчасово окупованих територій, коли Валерія виїздила, взагалі не було. Зараз ситуація дещо краща, адже постанова 1161 дозволяє отримати житловий ваучер до 2 млн гривень двом категоріям ВПО з ТОТ.

Творчість, яка колись допомагала проживати стрес, нині відійшла на другий план. Валерія зізнається, що вже близько пів року не пише віршів — не через брак натхнення, а через постійне навчання й внутрішню втому.

“Це велика психічна травма. Мені досі сниться Бахмут — зруйнований, палаючий. Я прокидаюся у сльозах. Можливо, моя психіка ще не готова пропускати це через себе і знову переживати”, — пояснює поетеса.

Водночас, творчість не зникла з її життя повністю. Уже перебуваючи в Німеччині, Валерія двічі виступала зі своїми віршами. Перший раз — на благодійному заході в Нюрнберзі, організованому українцями для збору донатів на підтримку України. Для неї це стало несподіваним поверненням до сцени, з якою вона, здавалося, попрощалася після евакуації.

“Коли я їхала в Німеччину, я попрощалася зі своєю творчістю. Думала, що більше не виступатиму. Але коли вийшла на сцену і читала українські вірші — я згадала Бахмут. Ті вечори, ті люди. Це було дуже важливо для мене”, — ділиться Валерія.

Другий виступ був камернішим — власний поетичний вечір у колі близьких і знайомих. Хоч він і не зрівнявся за атмосферою з творчими вечорами в Бахмуті, але став важливим особистим кроком. Саме тоді Валерія усвідомила: навіть у вимушеній еміграції її поезія залишається частиною неї та способом зберігати зв’язок із домом.

Окремо вона говорить про українську спільноту за кордоном — неоднорідну, інколи болісну, але надзвичайно цінну там, де вона справжня.

“Коли приходиш на концерти, як-от “Океан Ельзи”, або на українські творчі події — душа відпочиває. Бо ми всі любимо свою країну. Ніхто з нас не хотів їхати”, — каже поетеса.

У фіналі розмови Валерія знову повертається до думки про дім — не як про місце, а як про майбутнє, у яке хочеться вірити.

“Я мрію, щоб війна закінчилась, і ми змогли повернутися. Привезти в Україну щось добре, що побачили тут. І зробити нашу країну кращою. Я дуже хочу в це вірити”.

Читайте також:

• Гостомельська громада очима бахмутян: які переваги тут бачать переселенці
• “Поезія про тих, хто тримав Бахмут”: поетеса Олена Голубцова створила збірку з історіями війни
• Фармацевтична компанія з Бахмута відновила роботу у новому місті

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!