Редакція проаналізувала склад управлінь міськради міста Бахмут, комунальних підприємств та саму міськраду на дотримання щодо представленості чоловіків та жінок. Ділимося результатами з вами та пояснюємо, чому це важливо.

Бахмут міська рада та Міська військова адміністрація: хто очолює

• Олексій Рева — начальник Бахмутської міської військової адміністрації, який разом з тим виконує роль міського голови;
• Олександр Марченко — заступник начальника Бахмутської МВА;
• Сергій Родін — заступник міського голови;
• Дар’я Селезньова — головна спеціалістка з питань обліку та звітності;
• Ганна Петрієнко-Полухіна — секретарка міської ради.

Загалом, у цій структурі працює 3 чоловіків та 2 жінок, які обіймають хоч й керівні посади, проте нижчі за ієрархією, ніж чоловіки.

Виконком міськради Бахмут: хто входить

До складу виконавчого комітету Бахмутської міської ради 7 скликання входить 6 чоловіків:

• Олексій Рева;
• Максим Сутковий;
• Олександр Марченко;
• Олександр Пономаренко;
• Павло Федоренко;
• Всеволод Сабаєв.

А також 9 жінок:

• Ганна Петрієнко-Полухіна;
• Інеса Мельник;
• Марина Іванушкіна;
• Олена Данько;
• Юлія Смолярчук;
• Олена Костюченкова;
• Алла Руднєва;
• Інесса Заворотня;
• Єлизавета Портнова.

Депутатський корпус міськради

До депутатського корпусу міськради станом на вересень 2024 року входять 5 жінок:

• Оксана Карпець;
• Ганна Петриєнко-Полухіна;
• Наталя Скляренко;
• Світлана Шабаліна;
• Ольга Шараєвська.

А також 14 чоловіків:

• Олександр Бабенко;
• Сергій Благовісний;
• Роман Гапєєв;
• Зосим Йорохов;
• Вадим Капля;
• Роман Кравченко;
• Ігор Кузнецов;
• Владислав Лук’янов;
• Володимир Пакеж;
• Олександр Пойда;
• Артем Сабаєв;
• Роман Світенко;
• Валерій Слесарєв;
• Олександр Сторьєв.

Бахмутські управління: хто очолює

• Анатолій Баранов — Бахмутське управління з питань фізичної культури;
• Вікторія Кушнір — Бахмутське управління молодіжної політики у справах дітей;
• Олена Миронова — Бахмутське управління охорони здоров’я;
• Інна Сподіна — Бахмутське управління соціального захисту населення;
• Оксана Карпець — Бахмутське управління освіти;
• Ірина Булгакова — Бахмутське управління культури;
• Тетяна Татаринова — Бахмутське управління економічного розвитку;
• Наталія Отюніна — Бахмутське управління муніципального розвитку;
• Тетяна Соловйова — Бахмутське управління фінансів;
• Надія Трофимова — Бахмутське управління розвитку міського господарства та капітального будівництва.

Загалом, місцеві управління м. Бахмут налічують 9 керівниць та 1 керівника — тут перевагу мають жінки.

Бахмутські комунальні підприємства: хто очолює

• Роман Спічкін — “Бахмут-Вода”;
• Іван Войтенко — “Бахмутський комбінат комунальних підприємств”;
• Андрій Атаманченко — “Бахмутське бюро технічної інвентаризації”;
• Олександр Бондарєв — “Бахмутська житлова управляюча компанія”;
• Олександр Шевченко — Опитненське сільське комунальне підприємство “ПРОГРЕС”.

У КП немає жодної жінки, натомість там працюють 5 чоловіків.

Бахмутські старости

У Бахмутському районі є кілька старостинських округів, їх очолює:

• Олена Данько — Іванівський округ;
• Олена Костюченко — Опитненський округ;
• Олександр Пономаренко — Зайцівський округ;
• Павло Федоренко — Покровський округ;
• Юлія Смолярчук — Клинівський округ.

У старостинських округах керівні посади займають 3 жінок та 2 чоловіків.

Як бачимо, керівні посади у місті Бахмут очолюють 22 жінки та 27 чоловіків. Є відділи, де на керівних посадах працюють лише чоловіки, як, наприклад у комунальних підприємствах Бахмута, або ж в управліннях, де є лише один чоловік на посаді керівника. У виконкомі міської ради кількісну перевагу мають жінки, а от в депутатському корпусі чоловіки.

Ми звернулися до експертки із гендерних питань, докторки політичних наук Оксани Ярош з проханням прокоментувати ситуацію з гендерним розподілом на посадах у Бахмутській раді, виконкомі, депутатському корпусі, комунальних підприємствах та старостаті. За її словами гендерний баланс на керівних посадах спостерігається, але це ще далеко до гендерного паритету, який б забезпечував рівномірний розподіл кадрового складу жінок і чоловіків на посадах у різних сферах, як освіта, медицина, комунальне господарство тощо.

“Найбільший гендерний розрив в Україні у політичній участі жінок і чоловіків. Жінок менше на рівні ухвалення рішень. І ми бачимо, що серед депутатського корпусу мало жінок. Також, це помітно на тих посадах, де відбуваються призначення, як, наприклад, в комунальних підприємствах. На кадрові призначення можуть впливати стереотипи, бо є упередження, що служби, які обслуговують інфраструктуру – “чоловічі”. Освіта, соціальний захист, охорона здоров’я, особливо їх найнижча ланка – такі посади обіймають жінки. На вибір професії та зайнятості впливає соціальне оточення, медійна картина світу. Діти бачать, на яких посадах чоловіки та жінки навколо них, й таким чином ці картини навколишнього світу закладаються у дитину і потім впливають на її подальший вибір професії та зайнятість”, — пояснює експертка.

Власне таку картину ми бачимо й на керівних посадах у Бахмуті, жінки представлені у органах самоврядування, але на нижчих ланках. Тоді як чоловіки обіймають більш значимі посади, де ухвалюють рішення.

Нам потрібні зміни в суспільній свідомості

Оксана Ярош додає, що Україна взяла на себе зобов’язання, як держава, забезпечувати рівні можливості для жінок і чоловіків в усіх сферах, розвивати гендерний паритет держава.

“Насамперед потрібні зміни в суспільній свідомості, потрібна масштабна просвіта. Бо навіть гендерні виборчі квоти, які вже введені у Виборчий Кодекс України для реєстрації партійного списку, спрацювали лише на участь жінок кандидаток. Важливо зберегти гендерний баланс не тільки на рівні кандидатства, а у депутатському корпусі. В Україні у 2005 році прийнятий Закон України “Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків”, якому вже майже два десятиліття і мета якого — досягнення паритетного становища жінок і чоловіків у всіх сферах життєдіяльності суспільства.

У нас прийнято багато стратегій, нормативних документів, зокрема вже згаданий Виборчий кодекс, але іноді норми не працюють. Тому наголошую на важливості просвіти і освіти без гендерних упереджень. Чому взагалі потрібен гендерний паритет у представництві органів влади? Бо чим більш різноманітний склад у органі влади за гендерним представництвом, і за віком, і за професіями, то тим кращі рішення будуть в раді, тим краще громаді. Будуть враховуватись різні досвіди і це на користь проєктам рішень, їх ефективності”, — резюмує пані Оксана Ярош.

Яка ж ситуація загалом в Україні

За даними ЦВК України станом на 16.02.2023 року найбільша кількість жінок працює у сільських радах, йдеться про майже 42%.

Світу потрібно ще 134 роки, аби досягти гендерної рівності 

За даними звіту Global Gender Gap Global Gender Gap Report за 2024 рік Україна посіла  63 місце з 145.

“За нинішніх темпів прогресу для досягнення повного паритету знадобиться 134 роки. Це станеться у 2158 році, тобто приблизно за пʼять поколінь”, — зазначають у звіті.

Гендерний розрив вимірюється у 146 країнах світу за чотирма показниками:

• розрив у сфері охорони здоров’я й виживання;
• розрив у рівні освіти;
• розрив економічної участі й можливостей;
• розрив у розширенні політичних прав і можливостей.

За даними звіту, гендерний розрив у сфері охорони здоровʼя й виживання є найбільш подоланим і становить 96%. За ним іде розрив у сфері освіти (94,9%) і розрив у сфері економічної участі та можливостей (60,5%).

Найгірший показник гендерного розриву в розширенні політичних прав і можливостей — він складає 22,5%.

“Для досягнення паритету в освітніх досягненнях знадобиться ще 20 років, для подолання розриву в політичних можливостях — 169 років, а для досягнення економічного паритету — 152 роки. Час для подолання гендерного розриву в сфері охорони здоровʼя й виживання залишається невизначеним”, — відмітили у звіті.

Матеріал створено у співпраці з Волинським прес-клубом

Читайте також:

• Премії для міськради: бездоганне виконання планів та необмежений розмір
• Яку зарплату отримує влада Бахмута у 2024 році: огляд
• Хто і за що призначає премії по 500% у Бахмутській міській раді

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

До війни в Народному домі Бахмута працювала студія сучасної хореографії Art Life, де займалися понад 150 дітей. Роботу студії вдалося відновити, але за кордоном — у Болгарії, куди виїхала її керівниця Юлія Точена. Зараз у студії займаються понад 100 дітей, які евакуювалися з Бахмута та інших міст України. У червні 2026 року юні танцюристки підкорили сцену в Болгарії — зайняли 6 перших місць і виграли Гран-прі конкурсу Super Talent 2026.

Про відновлення роботи в Болгарії, переможну участь у конкурсі і плани на майбутнє редакції Бахмут IN.UA розповіла хореографка, керівниця студії Art Life Юлія Точена.

Про відновлення роботи в Болгарії

Юлія Точена — хореографка з Бахмута, у рідному місті вона мала студію сучасної хореографії Art Life, яка працювала в Народному домі. До війни колектив студії налічував 150 юних танцюристів і танцюристок. Після початку повномасштабної війни Юлія Точена евакуювалась до Болгарії. Тут вона змогла відновити роботу студії і зараз навчає танцям дітей з Бахмута та різних міст України, які виїхали до Болгарії через війну.

Заняття з дітьми пані Юлія відновила з 2023 року. Спочатку дітей приймали за підтримки ЮНІСЕФ та фонду “Добро”, а зараз студія працює на приватній основі.

“Наразі в мене займаються десь 110 дітей, я майже досягла тієї цифри, яка була в Бахмуті. У Болгарії я почала працювати в межах проєкту підтримки українських дітей від ЮНІСЕФ та благодійного фонду “Добро”. Був створений осередок, де були представлені різні фізичні секції. І танцювальні, і дитячий садочок, і малювання, і багато різних занять. Дітей було дуже багато. Коли ми зробили рекламу і оголосили набір, то в мене відразу було 150 вихованців. Заняття для них були безоплатні”, — розповіла Юлія Точена.

За словами хореографки, заняття творчістю дуже допомагають дітям відновитися після пережитого. Вони не лише швидше адаптовуються до нових умов, а й заново здобувають впевненість у собі і покращують свій моральний стан.

“Спочатку вони всі приходили на заняття дуже невпевнені, і це відчувалося. Вони одягали широкі штани і футболки, були дуже закриті, старалися закривати волоссям обличчя, очі були постійно опущені. Тому було дуже важко зробити їх розкутішими, вчити заново радіти життю. Я постійно їм говорила: “Ви гарні, ви неймовірно талановиті”, постійно їм це повторювала, бо вони були дуже зажаті. Але всі діти дуже хотіли розвиватися, ніхто не опускав руки і ми всі йшли вперед. Тому наші заняття танцями в купі з постійною підтримкою допомогло дітям прийняти себе, відчути себе вільними і впевненими. Як на мене, це діє наче якась психологічна таблетка”, — розповіла Юлія Точена.

Танцівниці з Бахмута виграли на змаганнях у Болгарії

6-7 червня 2026 року в місті Бургас відбувся конкурс Super Talent 2026, участь у якому взяли танцівниці студії Art Life. Цей конкурс зібрав колективи з різних куточків Болгарії. Бахмутська студія взяла участь, оскільки теж базується в цій країні.

Загалом колектив представив шість номерів у різних вікових категоріях: виступали молодша, середня та старша групи. Всі номери, представлені студією Art Life зайняли перші місця. Також колектив здобув Гран-прі за високий рівень підготовки та цікаві постановки.

За словами керівниці колективу, конкуренція була високою. Через велику кількість учасників, яких було 126, конкурс проводили протягом двох днів, загалом учасники представили понад 300 номерів. Оцінювало їх міжнародне журі, у складі яких були представники різних країн.

“Був високий рівень конкуренції і бальне оцінювання. Тобто журі виставляє бали, і якщо не набирається певний поріг, то учаснику не дається жодне місце. Були номери, які взагалі нічого не зайняли. Те, що ми зайняли перші місця, я б не назвала несподіванкою, оскільки ми добре готувалися, але для дітей це, звісно, було приємним сюрпризом. Це дуже важлива перемога, яка є великою нагородою дітям за їхню роботу”, — зауважила керівниця студії.

Готувалися до конкурсу протягом року, але серед учасниць були й ті, хто вперше вийшов на сцену.

“На цьому фестивалі я представила зовсім нову групу, тобто діти тільки почали працювати в цьому році. Є нові діти і в старшій групі. Наприклад, є п’ятеро дівчат, які приїхали і почали з нами займатися десь два місяці тому. Вони все наздогнали і виступали разом з більш досвідченими дівчатами на сцені”, — розповіла Юлія Точена.

Про плани на майбутнє

2 липня вихованиці студії Art Life братимуть участь у VILNI Fest, який організовують українці у Варні. Зараз юні танцюристки готуються до змагань.

Також є заплановані змагання на осінь 2026 року.

Читайте також:

• У Києві проведуть фестиваль, присвячений культурі Бахмута: як відвідати
• “Роботи надсилали навіть з-за кордону”: виставка з малюнками бахмутян мандрує Україною
• Юлія Левченко з Бахмута виграла “золото” на етапі Континентального туру в Фінляндії

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Уряд схвалив нову Стратегію державної політики щодо внутрішнього переміщення на період до 2030 року. Головна мета документа полягає у створені комплексної системи підтримки ВПО на всіх етапах: від виїзду з небезпечних територій до повної адаптації на новому місці або ж безпечного повернення додому.

Детальніше про її основні положення Стратегії підтримки ВПО до 2030 року — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Стратегія держполітики для ВПО до 2030 року

Уряд схвалив першу Стратегію державної політики щодо внутрішнього переміщення на період до 2030 року.

Стратегія щодо ВПО розподілена на 4 стратегічні цілі, а саме:

• забезпечення цілісної та скоординованої системи державної політики щодо внутрішнього переміщення;
• координована евакуація населення та виїзд з тимчасово окупованих територій з урахуванням потреб людей;
• сприяння адаптації та інтеграції внутрішньо переміщених осіб у приймаючі громади через посилення самостійності, підтримку громад і адресну підтримку;
• створення умов для добровільного, безпечного та стійкого повернення внутрішньо переміщених осіб та їх реінтеграції у тісному зв’язку з відновленням територій.

Зазначимо, раніше в Україні діяли лише фрагментарі елементи вирішення конкретних проблем ВПО, тоді як комплексної політики щодо переселенців не було.

1 стратегічна ціль політики для ВПО

Держава відмовляється від тимчасових і фрагментованих рішень на користь комплексної системи супроводу людини на всіх етапах переміщення.

Замість розрізнених інструментів допомоги впроваджується концепція “Шляху внутрішньо переміщеної особи“, яка передбачає створення окремої цифрової платформи підтримки для обміну даними між різними державними реєстрами. Вона дозволить державі бачити реальні потреби людей ще на ранніх етапах, приймати управлінські рішення на основі об’єктивних показників та уникати неефективного використання ресурсів.

Нова стратегія передбачає також наступні зміни:

• спільну координацію дій усіх рівнів влади та міжнародних організацій через єдину платформу;
• оновлення законодавства для усунення юридичних суперечностей та прогалин;
• запуск електронної системи для швидкого обміну даними між соціальними службами;
• розробку місцевих програм допомоги виключно на основі реальних цифр та оцінки потреб;
• системний збір скарг і пропозицій від людей для швидкого коригування державних послуг;
• обов’язкове залучення профільних рад та самих переселенців до ухвалення рішень.

2 стратегічна ціль політики для ВПО

Стратегія перебачає також зміну підходу до евакуації, перетворюючи її на чіткий процес. Відтепер подальший маршрут та місце проживання людини визначатимуть індивідуально після комплексної оцінки її базових потреб у спеціальних транзитних центрах. Усі дані фіксуватимуть у єдиній електронній системі соціальної сфери, що дозволить рівномірно розподілити навантаження між приймаючими громадами.

Держава хоче, щоб евакуація людей із небезпечних територій відбувалася не хаотично, а за зрозумілими правилами та з урахуванням потреб кожної людини. Тобто має бути чітко визначено:

• хто і коли ухвалює рішення про евакуацію;
• хто відповідає за вивезення людей;
• як мешканців повідомлятимуть про необхідність виїзду;
• який транспорт надаватимуть, зокрема для літніх людей, людей з інвалідністю та лежачих хворих;
• де люди зможуть зупинитися одразу після виїзду;
• яку медичну, соціальну чи психологічну допомогу вони отримають.

3 стратегічна ціль політики для ВПО

Окремий блок стратегії присвячений адаптації ВПО в безпечних регіонах України. Замість тимчасових виплат держава в ухваленому документі робить акцент на повній інтеграції переселенців та їхній фінансовій самостійності через працевлаштування. Крім того згадується, що приймаючі громади отримуватимуть додаткові кошти з бюджету, щоб забезпечити людей соціальним житлом, робочими місцями та розвивати місцеву інфраструктуру.

Також для кожної людини формуватимуть індивідуальний план підтримки на основі її реальних потреб, включаючи медичні послуги, психологічну допомогу чи влаштування дітей у садочки. Водночас найбільш вразливі категорії переселенців, які не можуть забезпечити себе самостійно, продовжать отримувати стабільну адресну допомогу.

Для забезпечення довгострокової інтеграції в межах стратегії щодо ВПО передбачені такі кроки:

• системне врахування інтересів переміщених осіб у стратегічному та бюджетному плануванні місцевої влади;
• перехід від місць тимчасового проживання до сталих житлових рішень, зокрема через впровадження соціальної оренди та програм доступного кредитування;
• забезпечення доступу до місцевих ринків праці, професійного навчання та підтвердження кваліфікацій для подолання економічної залежності;
• надання якісної психосоціальної підтримки на рівні громад;
• забезпечення всебічного розвитку дітей та молоді у приймаючих громадах.

4 стратегічна ціль політики для ВПО

В документі також передбачаються пункти щодо повернення до покинутого місця проживання, як одного із можливих сценаріїв для переселенців. За положеннями стратегії, повернення переселенців до покинутого місця проживання залишається виключно добровільним вибором, який держава стимулюватиме лише за наявності безпеки, відбудованого житла та робочих місць.

Щоб люди могли ухвалювати зважені рішення, для них працюватимуть єдині канали інформування про реальний стан інфраструктури. Крім того, програми підтримки тих, хто вирішив повернутися, тісно пов’яжуть із загальними планами відбудови територій та розмінуванням.

Для забезпечення положень цілі розробляються наступні механізми:

• пошук та ухвалення критеріїв визначення населеного пункту як безпечного для повернення;
• надання достовірної інформації про стан безпеки, відновлення інфраструктури, доступність житла та медичних послуг через єдині державні канали;
• регулярне інформування про ризики повернення на території ведення активних бойових дій або тимчасово непідконтрольні території;
• створення програм сприяння реінтеграції, які безпосередньо пов’язані із загальними планами відновлення територій.

Результати, моніторинг та джерела фінансування

Головним результатом Стратегії є створення умов для своєчасної евакуації, забезпечення першочергових потреб, повноцінної адаптації в нових громадах та надання можливості безпечно повернутися додому.

Відповідальним за формування, координацію політики та моніторинг виконання Стратегії визначено Міністерство соціальної політики України. Для узгодження дій при міністерстві функціонуватиме спільна координуюча платформа із залученням інших відомств, місцевого самоврядування та міжнародних організацій.

Заходи з реалізації розраховані на період до 2030 року. Фінансування програми здійснюватиметься за рахунок кількох джерел:

• кошти державного бюджету України;
• фінансування з місцевих бюджетів;
• фінансова та технічна допомога від міжнародних організацій та іноземних партнерів;
• інші джерела, які не заборонені законодавством.

Розподіл фінансових ресурсів базуватиметься на принципі збалансованості, забезпечуючи рівномірне покриття як нагальних гуманітарних потреб, так і довгострокових завдань із відновлення.

Читайте також:

Радам ВПО розширили повноваження: громадські організації застерігають від ризиків цього рішення

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!