21 лютого у віці 86 років пішов із життя дисидент, політик та борець за незалежність України Степан Хмара. Напередодні його поховали в столиці. Церемонія прощання з Героєм України відбулась у Київській консерваторії. Вшанувати пам’ять Степана Хмари прийшли рідні, друзі, колеги та небайдужі українці.

Історик Микита Безмен розповідає для редакції Бахмут IN.UA про життя дисидента і антикомуніста Степана Хмари.

Степан Хмара: український політик, правозахисник, дисидент

Степан Хмара народився 12 жовтня 1937 року на Львівщині, яка була територією Польщі за 2 роки до радянського “освабаждєнія” цих територій. 

Після школи 4 роки працював водієм, а потім вирішив втілити власну мрію — бути лікарем. Після закінчення інституту він працював стоматологом в смт Гірник Червоноградської міської ради Львівської області, брав участь у дисидентському русі, зокрема розповсюджував самвидав та іншу заборонену літературу. У 1972 році він доклав руки до випуску підпільного журналу “Український вісник”. У 1975 році правоохоронними органами було здійснено перший арешт Степана Хмари. Через відсутність доказів Хмару відпостили і дали попередження. 

В 1980 році Степана Хмару заарештовують і засуджують до 7 років позбавлення волі та 5 років заслання за популярною статтею “антирадянська агітація та пропаганда”. За нескорену позицію, не припинивши дисидентську діяльність, не зламавшись та не зрадивши своїх ідей і там, у таборах відсидів 306 діб карцеру. Тоді як мало кому вдавалося пробути в карцері навіть тиждень, щоб вийти звідти при здоровому глузді і не відмовившись від своїх ідей. Заслання Степан Хмара відбував у глибинці росії. Вийшовши у 1987 на волю, він одразу знову взявся за правозахисну роботу і антирадянську пропаганду.

Навесні 1990 року Степана Хмару було обрано депутатом Верховної ради України. За нього віддали свої голоси 63,61% виборців у виборчому окрузі. У квітні 1990 року Степан Хмара разом із Львом Лук’яненком та Михайлом Горинем створив Українську республіканську партію, Хмара стає заступником голови цієї партії. 

У листопаді 1990 року Степан Хмара знову арештовують і тримають у в’язниці до квітня 1991 року. Він проходив по сфабрикованому звинуваченню: напад на представника міліції. Ця акція отримала назву “Справа Хмари”.

Степан Хмара: незалежна Україна

Після відновлення незалежності України Степан Хмара ще двічі обирався народним депутатом. Продовжував вести боротьбу за безневинно засуджених українців і політичних в’язнів. У 2001 році Степан Хмара стає заступником голови Батьківщини Юлії Тимошенко.

Він був активним учасником Помаранчевої революції 2004 року. Після Помаранчевої революції займався відновленням історичної пам’яті та благодійністю.

Читайте також:

• Ким був Василь Стус для Донеччини? Розповідає бахмутський історик Микита Безмен
• Вже близько ворожая сила, вона вже підходить до нас: перший вірш Володимира Сосюри в Бахмуті

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У 2018 році бульвар Металургів реконструювали та змінили назву на Козацький. Тут часто прогулювалися бахмутяни, робили фото біля скульптури Козака-солевара з мішком солі та мушкетом.

Редакція Бахмут IN.UA згадує, як виглядав бульвар Металургів у 2018 році.

Бульвар Металургів Бахмут

Бульвар Козацький у 2018 році оновили, встановили обмежувачі швидкості, поставили клумбу, почистили територію.

В центрі бульвару створили кругову клумбу, на яку висаджували квіти-однолітки, основну частину скверу займали кущі троянд, їх налічували понад 4 тисячі.

Сквер Козацький оновили у 2018 році, у листопаді тут збирались бахмутяни на урочисте відкриття. Це місце мешканці Бахмута згадують з теплотою.

Читайте також:

• Світлодарськ до війни: як виглядало місто у липні 2021 року
• Ностальгічний та тихий Бахмут: як виглядало місто у червні 2018 року
• Васюківка до війни: як виглядало селище у серпні 2019 року

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Бахмутянка Ірина Тесленко поділилась спогадами про Солоний карʼєр на виїзді з Бахмута. З дозволу авторки, редакція публікує текст.

***

Є одне на світі озеро, з яким повʼязано безліч приємних спогадів. Перший спогад — як я сиджу на березі, читаю “Тигролови” зі списку літньої літератури та слухаю як на фоні ллються розмови моєї ще повної сімʼї. І книга чудова, і погода така, що від води йде приємна свіжість, а далі в степу стоїть “звук спеки”, повітря гойдає від розжареного піску, а цвіркуни перебивають один одного.

Другий спогад більш ранній. Я ще в зовсім юному віці, бовтаюсь у воді. Я органічно відчувала себе у водному оточенні, нагадуючи загоріле жабеня. Раз за разом, я оберталась на берег, і чим ближче сонце було до обрію, тим активніше я кувиркалась в воді, бо розуміла, що скоро пора додому.

Вода в цьому озері трішки солона, а дно повністю біле від глини. Ступаючи ногами на дно, глина приємно пробирається крізь пальці, але виходити з озера важко, бо глина мокра та слизька, і тонкий очерет часом слугував природною рукою, яка простягала долоню відпочивальникам.

Як і підказувало моє чуття, незабаром з берега донеслось: “Ірііііішкаааа”. Мама почала збирати речі та щось розповідати про сині губи. Я не відчувала, що губи сині, і знала, що маю ще кілька хвилин, поки збереться подстілка.

Дитяча натура не хотіла вилазити з води, і в гру вступає тато. Стоячи у традиційній позі, яку я смішно перейняла у дорослому віці, тобто з руками в боки, татові треба було лише махнути рукою, підняти брови та крикнути: “Малиха”! Прийдеться вилазити, інших попереджень не буде

І от з рукою очерета, синіми губами та довольною пикою я вилажу з води. Ще попереду буде морозиво, а може заїдем забрати сестру з курсів (чи то вступних, чи то водійських), а ще шовковицю десь подовбати по вулиці. Ще купа справ.

У 2025 році мені легше побувати на Мальдівах, ніж на тому озері. Але, я б обрала не Мальдіви. ……..липень 2025 року. Солоному карʼєру на виїзді з міста, який подарував так багато спогадів.

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!