У другій половині 19-го століття в Бахмуті розпочався промисловий видобуток гіпсового каменю. Його використовували не лише в будівельних цілях, а й для виготовлення мистецьких виробів. Зокрема, поширеною практикою було оздоблення будинків гіпсовою ліпниною.

Про історію гіпсового промислу Бахмута розповів краєзнавець Григорій Соколовський.

Видобуток гіпсу в Бахмуті

Видобуток гіпсового каменю в Бахмуті почав розвиватися після 1782 року, коли закрили Бахмутські казенні солеварні. У першій половині 19-го століття він набув свого найбільшого розвитку.

Першими видобувати гіпсовий камінь почали місцеві жителі. Після завершення весняних польових робіт вони об’єднувались у групи по 15-20 людей і за допомогою пороху “рвали” гіпсовий камінь. У такий спосіб за травень-червень люди заготовлювали декілька мільйонів пудів сирого алебастру. Потім його продавали чумакам, які для цього приганяли в Бахмут декілька тисяч волів.

У другий половині 19-го століття кустарний видобуток гіпсового каменю перетворився на промисловий. У місті почали з’являтися алебастрові заводи, де гіпсовий камінь перероблювали на вже готовий алебастр. Через це народний промисел “ломки алебастру” зійшов нанівець.

Ліпнина на історичних будинках Бахмута

Алебастр широко використовували як сировину для виготовлення предметів мистецтва й елементів декору. Зокрема, гіпсовою ліпниною прикрашали фасади будинків, кімнати, каміни тощо. Виготовленням таких елементів декору в Бахмуті займалися народні художники-кустарі. Як правило, вони працювали на замовлення та мали невеличкі приватні майстерні на власних подвір’ях.

Процес виготовлення ліпнини займав декілька етапів. Спочатку малювали ескіз з урахуванням всіх бажань замовника. Потім з дерева або глини виготовляли форма, в яку майстер виливав розведений сухий алебастр. Через 15-20 хвилин алебастр повністю висихав і вже готовий виріб виймали з форми, обробляли, покривали фарбою або розмальовували. У такий спосіб виготовляли карнизи, пілястри, “розетки” тощо.

До 1917 року прикрашати будинки ліпниною могли собі дозволити лише заможні жителі Бахмута. Тому цей промисел не мав широкого розповсюдження і ним займалися невелика кількість майстрів. На сьогодні не виявлено жодних письмових джерел, в яких би згадувались приватні майстерні з виготовлення ліпнини. Єдине, що свідчить про роботу “алебастрових художників-ливарів” — прикрашені алебастровою ліпниною кімнати та фасади приватних будинків побудови кінця 19 — початку 20 століття.

Традиція лиття з алебастру предметів для оздоблення будинків продовжувалася і в радянський період. Особливо цей промисел набув популярності після Другої світової війни, коли тривало відновлення житлового фонду міста. Місцеві майстри виливали з гіпсу предмети декору й продавали невеликими партіями мешканцям міста та навколишніх сіл.

Читайте також:

• Історія в кожному камінчику: цікаві факти про дореволюційні будівлі Бахмута
• День музеїв: які заклади існували в Бахмуті та що з ними сталося під час війни
• Донецьке золото: як видобували сіль в Торі та Бахмуті

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Невелика, але важлива для Донеччини річка Бахмутка десятиліттями формувала життя регіону, забезпечуючи водою міста, села й промисловість. Проте, зараз вона опинилася на межі повного зникнення через дії росіян в Бахмуті.

Детальніше про те, що ми знаємо про річку Бахмутку — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Бахмутка: що відомо про річку

Річка Бахмутка — одна з малих водних артерій Донеччини, яка, попри свої скромні розміри, відігравала важливу роль у житті регіону. Її протяжність становить 88 кілометрів, а басейн охоплює площу 1 680 км².

Бахмутка протікає через Горлівку, Бахмут, Соледар і Сіверськ, зрештою впадаючи в Сіверський Донець поблизу села Дронівка.

Свій початок річка бере неподалік Горлівки. У верхній течії її долина має V-подібну форму, нижче — трапецієподібну, а ширина коливається від 700 метрів до 3 кілометрів. Заплава у верхів’ї заболочена, місцями сягає 600 метрів завширшки. Річище помірно звивисте, завширшки 15–20 метрів і глибиною до 3 метрів. Похил річки становить 2,1.

Бахмутка живиться переважно сніговими та дощовими водами. Льодостав триває з грудня до березня, однак крига нестійка. Під час весняної повені у пониззі можливе затоплення територій на глибину до двох метрів. Серед приток річки — Мокра Плотва і Кам’янка з правого берега, а також Жованка і Суха з лівого.

Тваринний світ поблизу Бахмутки

Заплава Бахмутки характерна для степової зони: тут росте різнотрав’я, береги вкриті вищою водною рослинністю, а влітку мілководдя заростає лататтям і ряскою. У басейні річки мешкали дрібні ссавці — тушканчики, ховрахи, миші. Серед птахів траплялися качки, кулики, ворони, горлиці, а під час міграцій — сірі гуси та казарки. Через забруднення води чисельність риби суттєво зменшилася, однак ще зберігалися окунь, плітка, краснопірка та деякі інші види. З початку повномасштабного вторгнення — ситуація погіршилася, проте доступу до річки немає, тож не відомо чи збереглася тут живність.

Екологічний стан

Річка не є судноплавною. Її воду використовували для зрошення та технічних потреб, а на окремих ділянках облаштовані зони відпочинку. Стік Бахмутки зарегульований чотирма водосховищами та численними ставками.

Водночас екологічний стан річки залишався проблемним до початку повномасштабного вторгнення. За даними моніторингу Сіверськодонецького басейнового управління водних ресурсів, станом на 2021 рік у Бахмутку здійснювали скиди десять комунальних і промислових підприємств. Фіксувалося перевищення середньорічних концентрацій марганцю, міді, цинку, кадмію та свинцю.

Вперше про критичні зміни в Бахмутці заговорили у 2023 році, коли російські військові засипали річище річки ґрунтом, створюючи переправи для техніки. Це суттєво змінило природний ландшафт та порушило баланс річкового потоку.

Такі насипи фактично перетворюють Бахмутку на мінігреблю. Вода застоюється, течія сповільнюється, річка втрачає здатність до самоочищення. Це означає втрату біорізноманіття, порушення природного руху води та ризики для навколишніх громад.

Весною 2025 року стає дедалі помітніше — Бахмутка змінюється. На кадрах з окупованої території, оприлюднених російськими джерелами, видно — вода у річці майже не рухається, вона застоюється. Раніше це була жива водна артерія, тепер же майже ставок.

Легенди

Окрім наукових і господарських фактів, із Бахмуткою пов’язана й місцева легенда. За переказами, у давнину річка була настільки повноводною, що по ній могли ходити судна, і нібито один із човнів із золотом затонув на її дні. Після здобуття Україною незалежності іноземна компанія пропонувала розчистити річище в обмін на право забрати все знайдене, однак влада відмовилася.

Читайте також:

Як росіяни перетворюють Бахмутку в ставок

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У грудні 1991 року жителі тодішнього Артемівська взяли участь у Всеукраїнському референдумі щодо підтримки Акту проголошення незалежності України та виборах першого Президента. Більшість містян підтримали незалежність, однак питання майбутнього президента і перейменування міста викликали дискусії.

Детальніше про це розповіли представники Бахмутського краєзнавчого музею.

Як проходив референдум і перші вибори в Бахмуті

Про проведення Всеукраїнського референдуму та виборів президента жителі Артемівська дізналися з українських ЗМІ ще з 1 вересня 1991 року, коли стартувала передвиборча агітація.

Висвітлювала виборчі процеси газета “Вперед”. Тут публікували думки мешканців міста та місцевих громадських і політичних діячів. Саме звідси стало відомо, що переважна більшість жителів міста підтримує Акт проголошення незалежності України.

Основні дискусії викликало голосування за першого президента: найбільшу підтримку мав Леонід Кравчук, другим за популярністю був В’ячеслав Чорновіл, третім — Левко Лук’яненко. Водночас частина мешканців планувала не брати участі у виборах або голосувати “ні за кого”.

Протилежні погляди також були серед містян. Зокрема, член Соціалістичної партії В. Ф. Черепков виступав проти незалежності України як окремої держави, підтримуючи ідею її перебування у складі срср. У місті відбувся й поодинокий протест проти референдуму та президентських виборів — 7 листопада 1991 року, за участі не більше десяти осіб.

Як проходило голосування

Голосування в місті розпочалося 1 грудня 1991 року, хоча виборчі ділянки з’явилися ще в середині листопада.

За підсумками голосування:

• у референдумі взяли участь 75 665 осіб, що становило 78,2% виборців;
• Акт проголошення незалежності України підтримали 64 981 виборець (86%), тоді як проти висловилися 7 651 особа (10,1%);
• на президентських виборах найбільше голосів отримали Леонід Кравчук — 57 965 (76,8%) та В’ячеслав Чорновіл — 7 970 (10,6%).

Зазначимо, що паралельно в тогочасному Артемівську відбувся міський референдум, де постало питання повернення місту його історичної назви — Бахмут. Проте, більшість виборців, а саме 78,3%, виступили за збереження радянської назви “Артемівськ”, тоді як за “Бахмут” проголосували 20,4%.

Читайте також:

Бахмутська метеостанція: історія її появи

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!