Як утворилась Донецька область. Розповідає історик з Бахмута

Безмен Микита 16:34, 2 Липня 2024

Рівно 92 роки тому Донеччина офіційно отримала свій сьогоднішній статус — статус області.
Історія формування Донецької області як окремої територіальної одиниці і її офіційного визнання умовно поділяється на три визначні періоди.
До чого тут сталін та чи міг Бахмут стати центром Донеччини?

Як утворилася Донецька область?

Першим етапом в утворенні Донеччини стала створення Донецько-Криворізької республіки, але вона проіснувала лише рік, з 12 лютого 1918 року до 17 лютого 1919 року. Це була майже повноцінна держава. Одним із її засновників став, Федір Сергєєв (Артем), на честь якого 13 вересня 1924 року президія цвк срср перейменувала Бахмут в Артемівськ. Бахмут був містом стратегічного значення республіки.

Згодом утворилась вже Донецька губернія в 1919 році, вона проіснувала довше, до 1925 року. 5 лютого 1919 клім ворошилов, який брав участь у сталінських репресіях, віддав наказ про створення Донецької губернії. Тоді ж наднарком України приймає декрет “Про створення Донецької губернії”. Свою назву губернія отримала завдяки головній річці у регіоні — Сіверському Дінцю.

На той час, у склад губернії ввійшли Слов’яносербський повіт і Бахмутський повіт Катеринославської губернії. Місто Бахмут стало адміністративним центром Донецької губернії. У зв’язку з новим адміністративним поділом в 1925 році Донецьку губернію було ліквідовано. На її території створюються Сталінський, Маріупольський, Артемівський та Луганський округи.

Остаточний третій етап – це утворення Донецької області в липні 1932 року з адміністративним центром у місті Артемівськ (нині — Бахмут). Потім адміністративним центром стало місто сталіно (нині — Донецьк). У сучасних межах Донецька область утворена 3 червня 1938 року, коли з її складу відокремили Ворошиловградську (нині — Луганську) область.

Бахмут не мав шансу стати адміністративним центром Донецької області тому, що місто сталіно (Донецьк) мало більший адміністративний пріоритет через свою назву на честь головного вождя. А партійні функціонери намагалися завоювати прихильність сталіна і увіковічнити його ім’я в назві промислового центру України.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

“Чорні дошки” та золото в обмін на хліб: як Донеччина переживала Голодомор

Безмен Микита 13:15, 15 Листопада 2024

Голодомор забрав життя багатьох невинних людей в різні часи існування СРСР. Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. Згідно зі статистичними даними народжуваність на Донбасі в часи великого голодомору 1932-1933 років знизилася в 4 рази.

Про те, яким був Голодомор на Донеччині — розповідаємо в матеріалі.

Голодомор на Донеччині

Не дивлячись на те, що Донбас важливий промисловий регіон втрати від голоду були колосальні – до 27% всього населення. Особливий вид покарання “Чорні дошки” на Донбасі були запроваджені раніше ніж в інших регіонах України – у 1931 році.

“Чорна Дошка” / фото Музей Голодомору

Підпасти під “Чорну дошку” означало припинення будь-якого продовольчого постачання, повернення хліба, розданого на трудодні, скорочення кредитів – повна ізоляція. Села могли бути повністю ізольовані від зовнішнього світу більше ніж півроку-рік. Смертність у таких селах переважала за 50% населення.

Донеччина була областю промислових гігантів, а тому постраждала трохи менше ніж Полтавщина та Дніпропетровщина. Водночас регіони Донеччини мали великі втрати. Грецька діаспора, що проживала в районі біля Маріуполя зазнала 30% втрат від всього населення.

Хто винен у Голодоморі

Ми говоримо про жертв Голодомору, але часто забуваємо про те, що Голодомор спровокував спалахи соціально небезпечних хвороб. Недоїдання та канібалізм сприяли розповсюдженню малярії, туберкульозу, інших небезпечних інфекцій, чоловіки і жінки ставали бездітними.

Хто ж були катами українського народу? Хліб вилучали уповноважені, призначені від ЦК партії, загони міліції, хлібозаготівельні бригади тощо. Участь брали етнічні українці, євреї, росіяни та представники інших народів. Люмпенізована свідомість людей через пропаганду змушувала одних людей пригноблювати інших.

На Донеччині внутрішня міграція дозволяла у такий спосіб або зберегти життя, або відкласти дату смерті. Якщо у селян було побутове золото, вони могли принести і обміняти його на крупу, хліб. У 1933 році було заготовлено 45 тонн побутового золота для продажу за кордон.

З півтори тисячі повстань в СРСР понад 900 припадає на Україну. Масова частка робітників на Донбасі вимерла, але радянська влада завезла в промисловий регіон табірних в’язнів, росіян-переселенців (цим коштом відбувалася русифікація).

У третій рік повномасштабної війни ми відчуваємо, як ніколи актуально, злобу та безжалісність росіян стосовно українців. Ідея геноциду не пішла в історію, вона живе на період сьогодення.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Ностальгічний Покровськ: добірка місць, які полюбляли покровчани

Дмитро Скопіч Скопіч Дмитро 16:00, 1 Листопада 2024
Покровськ / фото Покровська МВА

Наразі місто Покровськ знаходиться майже на лінії фронту, що дозволяє ворогу вести майже постійні обстріли інфраструктурних об’єктів. Проте, до війни Покровськ був популярною туристичною локацією, яку часто називали “західними воротами Донбасу”. 

Редакція Бахмут IN.UA розповідає про місця у Покровську, які любили відвідувати містяни та гості міста.

Цікаві місця у Покровську

До повномасштабного вторгнення Покровськ був затишним містом, яке мало власні “магніти” для містян та гостей. Тут можна було знайти й сучасні парки, й музеї давнини, й розважальні комплекси. А ще це місто стало важливим пунктом для тих, хто захоплюється творчістю Миколи Леонтовича, адже саме на Донеччині був написаний легендарний “Щедрик”.

Парк “Ювілейний”

Парк “Юбілейний” / фото Покровська МВА

Однією з ключових локацій для відпочинку в місті Покровськ вважався центральний парк “Ювілейний”, в якому кілька років тому завершили масштабну реконструкцію. До повномасштабної війни — це був справжній європейський комплекс, де містяни могли займатися різноманітними активностями. 

Наприклад, гуляти біля невеликого ставка, який покровчани називають “нулівка”, тут протягнулися дві алеї. Іншим місцем, яке захоплювало дух містян, вважалося спортивне містечко в парку. В ньому розмістили велику кількість безплатних тренажерів та два багатофункціональних сучасних поля зі штучним покриттям, де грали мініфутбол, баскетбол та навіть займалися тенісом.

ТЦ “Бульвар”

ТЦ “Бульвар” / фото ресторана “Гуру”

Ще одним місцем, де любили відпочивати мешканці Покровська, вважався торговий центр “Бульвар”. Це був сучасний розважальний комплекс для всієї сім’ї, де зручно розмістилися магазини, ресторани, величезний супермаркет та повноцінний кінотеатр.

Жителі Покровська згадували, що вони часто забували в цьому місці про те, що знаходяться у невеличкому Покровську. Натомість складалося враження, що вони гуляють по розважальному центрі у Києві чи Дніпрі.

Покровський історичний музей

Покровський історичний музей / фото з відкритих джерел

Покровськ має давню історію, яку об’єднали в одному культурному закладі — Покровському історичному музеї. Саме тут зберігалися понад 15 тисяч музейних предметів, кожен з них має свою історичну та краєзнавчу цінність.

Окремо варто зазначити те, що у музеї чільне місце відводили розповідям про українського композитора Миколу Леонтовича, який проживав у Покровську та створив тут перший в Україні робітничий хор.

Палац культури ПАТ “ШУ Покровське”

Палац культури у Покровську / фото ТРК “Орбіта”

Палац культури ПАТ “ШУ Покровське” — це культурний центр міста Покровськ, який розташований майже у самому центрі міста. Саме тут часто в минулому виступали з концертами не лише місцеві творчі колективи, але й українські виконавці. Тут же проводили комедійні шоу, театральні вистави та інші культурні активності.

На території палацу культури також діяли окремі студії та секції для дітей різного віку.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

“Чорні дошки” та золото в обмін на хліб: як Донеччина переживала Голодомор

Голодомор забрав життя багатьох невинних людей в різні часи існування СРСР. Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових […]

13:15, 15.11.2024 Безмен Микита

Ностальгічний Покровськ: добірка місць, які полюбляли покровчани

Наразі місто Покровськ знаходиться майже на лінії фронту, що дозволяє ворогу вести майже постійні обстріли інфраструктурних об’єктів. Проте, до війни Покровськ був популярною туристичною локацією, […]

16:00, 01.11.2024 Скопіч Дмитро
Хеловін історія святкування

Жертвоприношення й голова Джека: історія свята Гелловін

У четвер, 31 жовтня, у світі відзначатимуть Гелловін. Традиція святкувати цю подію з кожним роком набирає обертів, зокрема в Україні. Бахмутський історик Микита Безмен розповів, […]

Людина, яку боявся Ленін: яким був Симон Петлюра

Симон Петлюра — видатний український державний діяч, який беззаперечно очолює топ борців за незалежність України. Більшовики настільки боялися прізвища Петлюри, що називали абсолютно всіх свідомих […]

Як рф намагається виправдати себе у очах іноземців на прикладі фільму “росіяни на війні”

Нещодавно на Венеційському кінофестивалі показали документальний фільм “росіяни на війні” режисерки анастасії трофімової. Фільм одразу викликав широкий резонанс у суспільстві. Розберімось, що не так з […]

14:45, 27.09.2024 Безмен Микита