Пропагандисти рф відкрили серію публікацій з мешканцями Часів Яру, які чекали в місті російських “визволителів”. У першому відеоінтерв’ю “ждунка” згадує про події 10-річної давності в Часів Ярі. Жителька українського міста розповідає, як тут голосували на референдумі, про “безчинства ЗСУ”, алкоголізм, наркоманію та про ставлення мешканців  до “перейменування вулиць іменами вигаданих Героїв України”.

Відео оприлюднив відомий пропагандистський Telegram-канал “Два майора”.

Що розповідають “ждуни” з Часів Яру

Редакція Бахмут IN.UA наводить цитати зрадниці з інтерв’ю для російських пропагандистів. Зазначимо, що окупанти приховали її обличчя.

Жінка впевнена, що мешканці міста цілком законно вирішили стати частиною росії. За її словами, самопроголошена “донецька народна республіка” та окупаційна влада сприяла розквіту Часів Яру.

“11 травня 2014 року маленьке місто Часів Яр на референдумі практично все проголосувало за те, щоб приєднатися до росії. І після цього в нас була влада саме “днр”. Коли ми жили за цієї влади, у нас не було жодних проблем ні з алкоголіками, ні з наркоманами. З цим було покінчено. Хлопці настільки в місті перевіряли всіх людей, які ввечері ходять, які порушують громадський порядок. Так було все добре, просто, зрозуміло”, — згадує донеччанка.

Вона розповідає, що тільки-но ЗСУ звільнили Часів Яр місто “знову почало занепадати”.

За її словами, така поведінка ЗСУ вже навіть нікого не дивувала. Водночас зрадниця каже, що військові заходили в будинки, куди хотіли та брали те, що їм подобалося.

“Біля Червоного кіоску українські військові споювали молодь, якій навіть не було, напевно, ще й 16 років. Не говорячи вже про те, що вони їх “пригощали наркотиками”. Це було звичною справою. Українські військові ображали, принижували населення та обзивали нас сепаратистами.

Після того, як сталося кілька інцидентів, українській армії заборонили ходити зі зброєю. Один із інцидентів був, коли дівчинка Оксана вихопила гранату та підірвала її в машині. Себе поранила і тих хлопців, військових українців, які її затягли до цієї машини. Пройшов якийсь час і начебто трошки все вляглося. Але військові із міста не пішли”, — розповідає жінка.

Свавілля на блокпостах

Після цього ЗСУ продовжували чергувати на блокпостах. Один таки блокпост стояв між Бахмутом та Часів Яром, на горі. За словами зрадниці, військові часто спілкувалися “незрозумілою для неї мовою”.

“Важко було виїхати з одного містечка до іншого, доводилося стояти по 2-3 години. Іноді взимку вони просто спеціально не пропускали. Стоять, відвертаються, “по-своєму щось говорять”, але машини не пропускають. Ти стоїш на горі, машина працює, боїшся гальмо відпустити, щоб позаду авто не вдарити. Для українських військових це була розвага: раптом якась машина вдарить когось. Тому розважалися за рахунок мешканців дуже.

Були такі випадки, коли люди автобусом їдуть з Артемівська (ред. так “ждунка” називає Бахмут) до Часів Яру, на блокпосту військовим щось не сподобалося, і вони висаджують усіх. Цивільне населення, зима, 15 градусів морозу, а ви йдете пішки 11 кілометрів до Часів Яру. Тому що вони хочуть перевірити автобус, який щодня кілька разів їздить туди-сюди”, — додає на умовах анонімності жінка.

“Заборона всього російського”

“Ждуни” з Часів Яру заявляють, що Україна забороняли в місті російську мову, книги та класи. Зрадники також скаржаться, що вулиці їхнього міста називали іменами “незрозумілих героїв”.

“Дуже чекали, коли росія таки прийде і “забере нас додому”. Коли ми нарешті зможемо говорити російською мовою, коли ми зможемо читати не українські, а російські книги. Бібліотеки заборонили всі російські книги, все абсолютно. От я до бібліотеки ходила, і російські книги можна було прочитати лише в спеціальному клубі. А так треба було читати та розмовляти лише українською мовою.

Заходили в магазин і говорили, а ви чому не розмовляєте? Ви чому замовлення робите російською мовою? Розмовляйте українською! І це все було в ультимативній формі. Не пропонувалося, а саме був ультиматум.

Раніше наші школи мали російські класи. Хто хотів віддавали дітей до російського класу, хто хотів — в український клас. З 14-го року по 22-й рік всі російські класи були прибрані. 

Вулиці перейменували. Якщо там була якась вулиця Гвардійська або Первомайська, то всі ці вулиці перейменували незрозуміло на кого. Люди раділи, якщо жили, припустимо, на Липовій чи Яблуневій, що наші вулиці не перейменують “незрозуміло на якого героя”, — резюмувала зрадниця з Часів Яру.

Зазначимо, що подібними інтерв’ю російські пропагандисти намагаються дискредитувати ЗСУ та українську владу. Раніше ми розповідали історію евакуації родини з Бахмута, що публічно дискредитує спецпідрозділ “Білі Янголи”, який ризикуючи власним життям вивозив з Бахмута і прифронтових територій дітей з батьками.

Читайте також:

• Як виглядає прифронтовий Часів Яр у лютому
• Плакала від радості: мешканка Бахмута отримала російський паспорт
• Як у пеклі війни живуть мешканці Часів Яру

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Право на вихід на пенсію у 2026 році залежить від віку та кількості страхового стажу. В Україні діють різні вимоги до стажу для виходу на пенсію у 60, 63 або 65 років.

Детальніше про те, як вийти на пенсію та який трудовий стаж потрібен у 2026 році — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Вихід на пенсію у 2026 році: умови та страховий стаж

Коли людина може вийти на пенсію, визначається кількістю років, протягом яких вона офіційно працювала та сплачувала страхові внески. Цей період називається страховим стажем.

Згідно з чинним законодавством, у 2026 році право на пенсію мають українці, які досягли 65-річного віку та мають необхідний страховий стаж. Для цієї категорії громадян розмір пенсії не може бути меншим за визначений мінімум, який щорічно переглядається та залежить від мінімальної заробітної плати.

З 1 січня 2018 року мінімальна пенсія для осіб віком 65 років встановлена на рівні 40% від мінімальної заробітної плати, але не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. За умови мінімальної зарплати 8 647 гривні мінімальна пенсія для непрацюючого пенсіонера зі стажем 30–35 років становить не менше 3 458,80 гривні.

Вийти на пенсію у 2026 році можна і раніше, ніж у 65 років, за наявності більшого страхового стажу. Для виходу на пенсію у 60 років необхідно мати щонайменше 33 роки стажу. У 63 роки достатньо не менше 23 років страхового стажу. У 65 років право на пенсію мають особи, які накопичили щонайменше 15 років стажу.

Якщо особа досягла пенсійного віку у 2025 році, але оформлює пенсію у 2026-му, для призначення виплат знадобиться на один рік менше страхового стажу. При цьому враховуються вимоги, чинні на момент звернення за пенсією.

Страховий стаж підтверджується записами у трудовій книжці та іншими документами. Окремі категорії громадян, які працювали на шкідливих або важких виробництвах чи мають значний стаж у певних галузях, можуть скористатися правом пільгового виходу на пенсію.

Читайте також:

Податкова знижка на освіту в Україні: як повернути кошти за навчання

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Подружжя, яке під час реєстрації шлюбу вирішило зберегти дошлюбні прізвища, має право змінити своє рішення навіть через роки спільного життя. Законодавство України передбачає чітку процедуру такої зміни.

Про це повідомили в Міністерстві юстиції України.

Чи можна змінити дошлюбне прізвище після реєстрації шлюбу

Відповідно до статті 35 Сімейного кодексу України, під час реєстрації шлюбу наречені самостійно визначають, яке прізвище матимуть у шлюбі. Вони можуть обрати спільне прізвище одного з подружжя, залишити кожному своє дошлюбне або приєднати прізвище чоловіка чи дружини до власного. Закон також дозволяє подвійне прізвище, але складення більше ніж двох прізвищ не допускається, за винятком окремих національних звичаїв.

Збереження дошлюбних прізвищ під час укладення шлюбу не обмежує право подружжя змінити своє рішення пізніше. Згідно зі статтею 53 Сімейного кодексу, чоловік або дружина можуть у будь-який час подати заяву про обрання спільного прізвища чи про приєднання прізвища другого з подружжя.

Куди подавати заяву

Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відділу Державної реєстрації актів цивільного стану (ДРАЦС) за місцем проживання заявника або за місцем зберігання актового запису про шлюб. Також звернутися можна до центру надання адміністративних послуг або до дипломатичних і консульських установ України. В умовах воєнного стану дозволено звернення до будь-якого відділу ДРАЦС на підконтрольній Україні території.

Після внесення змін орган державної реєстрації актів цивільного стану видає нове свідоцтво про шлюб.

Які документи потрібні

Для того, щоб змінити дошлюбне прізвище через роки шлюбу, потрібно надати:

• заяву встановленої форми. Вона повинна бути заповнена розбірливо, у ній мають бути надані вичерпні відповіді на всі запитання. Якщо заявник не володіє державною мовою, заява може бути складена іншою особою в присутності перекладача та підписана заявником, про що на ній робиться відповідний запис;
• паспорт громадянина України, паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства заявника. У разі подання заяви громадянином України, який постійно проживає за кордоном, пред’являється паспорт громадянина України для виїзду за кордон;
• свідоцтво про шлюб.
• інші документи, необхідні для розгляду заяви та розв’язання питання по суті.

Строк розгляду

Питання про зміну прізвища розглядається у строк до трьох місяців з дня подання заяви. За наявності поважних причин цей термін може бути продовжений, але не більше ніж ще на три місяці.

Читайте також:

В Україні збільшилася вартість оформлення паспортних документів: як саме

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!