“Я бачив ваш дзвінок — напишіть мені в особисті, якщо ваша проблема важлива, й ми розв’яжемо це питання”.

Так відповів мер естонського міста Тарту Урмас Клаас, коли йому під час робочого дня на особистий телефон подзвонив мешканець Тарту. На телефон мера згодом надійшло SMS, де чоловік повідомив про проблеми із паркувальним місцем для людей з інвалідністю. У той же день працівники мерії розв’язали проблему. Чи уявляєте ви, щоб у вас був номер мера вашого міста, а ще йому можна було зателефонувати чи написати SMS, й він вам ще і відповість? Для жителів естонського міста Тарту тут немає нічого незвичайного. Вони також можуть приходити до мерії та спілкуватися з усіма працівниками.

Як відбувається комунікація з місцевою владою закордоном — редакції Бахмут IN.UA розповіли Урмас Клаас, мер Тарту, та Катрі Райк, ексмеркиня Нарви.

Комунікація з ОМС

Тарту — друге за величиною місто в Естонії. Тут проживає близько 90 тисяч людей, серед яких налічуються понад 100 національних меншин. З початком повномасштабної війни в Україні Тарту надало прихисток сотні українським біженцям, близько 700 українських дітей навчаються у місцевих школах, та ще близько 800 дітей ходять у шкільний садочок.

Реальна цифра може бути значно більшою, бо не всі українці отримали статус тимчасового захисту в Естонії. По місту можна побачити українську символіку, а в місцевих газетах щодня нагадують про те, який день війни в Україні.

Мерія Тарту розташована в центрі міста — це стара історична будівля, яку не можна перебудувати всередині, щоб, наприклад, покласти ліфт для маломобільного населення. Водночас мерія має бути доступною для всіх мешканців, і для людей з інвалідністю зокрема — саме тому тут облаштували кабінет мера на першому поверсі та пандус для безбар’єрного доступу до будівель.

Мер Тарту Урмас Клаас пояснює, що всі працівники мерії мають право говорити з журналістами, відповідати на їх питання оперативно, не узгоджуючи відповіді. Так само з жителями Тарту чиновники спілкуються напряму, без посередників — для цього вони проходять тренінги, щоб розуміти, як потрібно подавати інформацію.

До мера Тарту можна просто подзвонити чи написати

Ексмеркиня Нарви переконана, що з людьми важливо підтримувати контакт, аби розуміти їх проблеми.

“Коли я йду в магазин, то знаю, що проведу там більше часу, ніж планувала. Тому що по дорозі я точно зустріну кілька людей, які щось мене запитають, і я маю їм відповісти”, — каже Катрі Райк.

Мер Тарту має публічний номер мобільного телефону, на який може зателефонувати кожен мешканець. Зазвичай по 5 дзвінків у день бувають не на тему, пояснює мер. Але в більшості люди звертаються із важливих питань й не турбують безпричинно.

“Я багато спілкуюсь з людьми — можна сказати, що я на відстані руки від них. Одна сторона — це офіційні пресрелізи, інша — це Instagram, Facebook. Якщо пишуть коментар під моїм постом, то я відповідаю. І, як й звичайна людина, я ходжу в магазин, аптеку, кафе і всюди спілкуюсь з мешканцями”, — пояснює Урмас Клаас.

Катрі Райк також додає, що спілкування з людьми сприяє ще й довірі до місцевої влади, бо мешканці бачать, що їх не тільки слухають, а і чують.

“Важливо підтримувати контакт з людьми, навіть дистанційно. Повинні бути зустрічі з громадою — ми проходили період коронавірусу, коли все було онлайн. Але навіть тоді ми зустрічалися, адже влада повинна бути відкритою зі своїм населенням, люди це відчувають”, — говорить Катрі.

Примітка. Матеріал створено у рамках спільного проєкту Українського кризового медіацентру у партнерстві з International Practitioners` Partnership Network (Естонія) “Зміцнення інформаційної стійкості в Україні” за підтримки Європейського Союзу.

Читайте також:

• “У нас різне минуле, але точно спільне майбутнє”: що спільного у Нарви та Бахмута

• “Система не працює, треба змінювати стратегію”: як мають працювати ОМС

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Невелика, але важлива для Донеччини річка Бахмутка десятиліттями формувала життя регіону, забезпечуючи водою міста, села й промисловість. Проте, зараз вона опинилася на межі повного зникнення через дії росіян в Бахмуті.

Детальніше про те, що ми знаємо про річку Бахмутку — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Бахмутка: що відомо про річку

Річка Бахмутка — одна з малих водних артерій Донеччини, яка, попри свої скромні розміри, відігравала важливу роль у житті регіону. Її протяжність становить 88 кілометрів, а басейн охоплює площу 1 680 км².

Бахмутка протікає через Горлівку, Бахмут, Соледар і Сіверськ, зрештою впадаючи в Сіверський Донець поблизу села Дронівка.

Свій початок річка бере неподалік Горлівки. У верхній течії її долина має V-подібну форму, нижче — трапецієподібну, а ширина коливається від 700 метрів до 3 кілометрів. Заплава у верхів’ї заболочена, місцями сягає 600 метрів завширшки. Річище помірно звивисте, завширшки 15–20 метрів і глибиною до 3 метрів. Похил річки становить 2,1.

Бахмутка живиться переважно сніговими та дощовими водами. Льодостав триває з грудня до березня, однак крига нестійка. Під час весняної повені у пониззі можливе затоплення територій на глибину до двох метрів. Серед приток річки — Мокра Плотва і Кам’янка з правого берега, а також Жованка і Суха з лівого.

Тваринний світ поблизу Бахмутки

Заплава Бахмутки характерна для степової зони: тут росте різнотрав’я, береги вкриті вищою водною рослинністю, а влітку мілководдя заростає лататтям і ряскою. У басейні річки мешкали дрібні ссавці — тушканчики, ховрахи, миші. Серед птахів траплялися качки, кулики, ворони, горлиці, а під час міграцій — сірі гуси та казарки. Через забруднення води чисельність риби суттєво зменшилася, однак ще зберігалися окунь, плітка, краснопірка та деякі інші види. З початку повномасштабного вторгнення — ситуація погіршилася, проте доступу до річки немає, тож не відомо чи збереглася тут живність.

Екологічний стан

Річка не є судноплавною. Її воду використовували для зрошення та технічних потреб, а на окремих ділянках облаштовані зони відпочинку. Стік Бахмутки зарегульований чотирма водосховищами та численними ставками.

Водночас екологічний стан річки залишався проблемним до початку повномасштабного вторгнення. За даними моніторингу Сіверськодонецького басейнового управління водних ресурсів, станом на 2021 рік у Бахмутку здійснювали скиди десять комунальних і промислових підприємств. Фіксувалося перевищення середньорічних концентрацій марганцю, міді, цинку, кадмію та свинцю.

Вперше про критичні зміни в Бахмутці заговорили у 2023 році, коли російські військові засипали річище річки ґрунтом, створюючи переправи для техніки. Це суттєво змінило природний ландшафт та порушило баланс річкового потоку.

Такі насипи фактично перетворюють Бахмутку на мінігреблю. Вода застоюється, течія сповільнюється, річка втрачає здатність до самоочищення. Це означає втрату біорізноманіття, порушення природного руху води та ризики для навколишніх громад.

Весною 2025 року стає дедалі помітніше — Бахмутка змінюється. На кадрах з окупованої території, оприлюднених російськими джерелами, видно — вода у річці майже не рухається, вона застоюється. Раніше це була жива водна артерія, тепер же майже ставок.

Легенди

Окрім наукових і господарських фактів, із Бахмуткою пов’язана й місцева легенда. За переказами, у давнину річка була настільки повноводною, що по ній могли ходити судна, і нібито один із човнів із золотом затонув на її дні. Після здобуття Україною незалежності іноземна компанія пропонувала розчистити річище в обмін на право забрати все знайдене, однак влада відмовилася.

Читайте також:

Як росіяни перетворюють Бахмутку в ставок

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Щовесни християни відзначають Великдень — одне з головних релігійних свят, присвячене воскресінню Ісуса Христа. Попри те, що Великдень завжди припадає на неділю, його дата щороку змінюється.

Детальніше про те, коли Великдень відзначатимуть у 2026 році католики та православні християни — в матеріалі Бахмут IN.UA

Коли святкуватимуть Великдень у 2026 році

Дата Великодня не є фіксованою, адже її визначають за спеціальною формулою, пов’язаною з місячним календарем. За традицією, за основу беруть день весняного рівнодення — 21 березня, після якого визначають першу повню. Найближча до неї неділя і стає днем святкування Великодня.

Водночас у католиків і православних християн дати часто різняться. Причина полягає в різних календарях: православна церква досі користується юліанським календарем, де весняне рівнодення припадає на 3 квітня. Саме тому дати святкування у двох конфесій збігаються лише приблизно в третині випадків.

У 2026 році католицький Великдень припаде на 5 квітня. Православні та греко-католики же святкуватимуть Великдень пізніше — 12 квітня. Таке переміщення дати пов’язане ще й з тим, що святкування не може збігатися з єврейським святом Песах.

Як відзначається Великдень

У католицькій традиції Великодня є особливий символ — великодній заєць. За повір’ями, саме він приносить дітям солодощі та іграшки, а також ховає по оселі шоколадні яйця, які малеча шукає під час святкових розваг.

В Україні ж на Великдень переважають православні звичаї. До свята традиційно фарбують і розписують яйця — крашанки й писанки, орнаменти яких відрізняються залежно від регіону. Родини також готують святковий стіл із м’ясними стравами, де головною візитівкою стає паска — дріжджова або сирна випічка. Напередодні свята в церквах також освячують великодні кошики з продуктами.

Читайте також:

Де провести новорічні свята в Україні: найкращі напрямки для відпочинку

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!