“Я бачив ваш дзвінок — напишіть мені в особисті, якщо ваша проблема важлива, й ми розв’яжемо це питання”.

Так відповів мер естонського міста Тарту Урмас Клаас, коли йому під час робочого дня на особистий телефон подзвонив мешканець Тарту. На телефон мера згодом надійшло SMS, де чоловік повідомив про проблеми із паркувальним місцем для людей з інвалідністю. У той же день працівники мерії розв’язали проблему. Чи уявляєте ви, щоб у вас був номер мера вашого міста, а ще йому можна було зателефонувати чи написати SMS, й він вам ще і відповість? Для жителів естонського міста Тарту тут немає нічого незвичайного. Вони також можуть приходити до мерії та спілкуватися з усіма працівниками.

Як відбувається комунікація з місцевою владою закордоном — редакції Бахмут IN.UA розповіли Урмас Клаас, мер Тарту, та Катрі Райк, ексмеркиня Нарви.

Комунікація з ОМС

Тарту — друге за величиною місто в Естонії. Тут проживає близько 90 тисяч людей, серед яких налічуються понад 100 національних меншин. З початком повномасштабної війни в Україні Тарту надало прихисток сотні українським біженцям, близько 700 українських дітей навчаються у місцевих школах, та ще близько 800 дітей ходять у шкільний садочок.

Реальна цифра може бути значно більшою, бо не всі українці отримали статус тимчасового захисту в Естонії. По місту можна побачити українську символіку, а в місцевих газетах щодня нагадують про те, який день війни в Україні.

Мерія Тарту розташована в центрі міста — це стара історична будівля, яку не можна перебудувати всередині, щоб, наприклад, покласти ліфт для маломобільного населення. Водночас мерія має бути доступною для всіх мешканців, і для людей з інвалідністю зокрема — саме тому тут облаштували кабінет мера на першому поверсі та пандус для безбар’єрного доступу до будівель.

Мер Тарту Урмас Клаас пояснює, що всі працівники мерії мають право говорити з журналістами, відповідати на їх питання оперативно, не узгоджуючи відповіді. Так само з жителями Тарту чиновники спілкуються напряму, без посередників — для цього вони проходять тренінги, щоб розуміти, як потрібно подавати інформацію.

До мера Тарту можна просто подзвонити чи написати

Ексмеркиня Нарви переконана, що з людьми важливо підтримувати контакт, аби розуміти їх проблеми.

“Коли я йду в магазин, то знаю, що проведу там більше часу, ніж планувала. Тому що по дорозі я точно зустріну кілька людей, які щось мене запитають, і я маю їм відповісти”, — каже Катрі Райк.

Мер Тарту має публічний номер мобільного телефону, на який може зателефонувати кожен мешканець. Зазвичай по 5 дзвінків у день бувають не на тему, пояснює мер. Але в більшості люди звертаються із важливих питань й не турбують безпричинно.

“Я багато спілкуюсь з людьми — можна сказати, що я на відстані руки від них. Одна сторона — це офіційні пресрелізи, інша — це Instagram, Facebook. Якщо пишуть коментар під моїм постом, то я відповідаю. І, як й звичайна людина, я ходжу в магазин, аптеку, кафе і всюди спілкуюсь з мешканцями”, — пояснює Урмас Клаас.

Катрі Райк також додає, що спілкування з людьми сприяє ще й довірі до місцевої влади, бо мешканці бачать, що їх не тільки слухають, а і чують.

“Важливо підтримувати контакт з людьми, навіть дистанційно. Повинні бути зустрічі з громадою — ми проходили період коронавірусу, коли все було онлайн. Але навіть тоді ми зустрічалися, адже влада повинна бути відкритою зі своїм населенням, люди це відчувають”, — говорить Катрі.

Примітка. Матеріал створено у рамках спільного проєкту Українського кризового медіацентру у партнерстві з International Practitioners` Partnership Network (Естонія) “Зміцнення інформаційної стійкості в Україні” за підтримки Європейського Союзу.

Читайте також:

• “У нас різне минуле, але точно спільне майбутнє”: що спільного у Нарви та Бахмута

• “Система не працює, треба змінювати стратегію”: як мають працювати ОМС

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Діана Писаренко — переселенка з Харкова. Три роки тому вона виїхала з рідного міста разом з родиною — чоловіком і дитиною. Спочатку жінка з донькою мешкали за кордоном, але через деякий час повернулись в Україну. Прихисток знайшли у селищі Нові Санжари на Полтавщині. Тут родина кілька разів змінювала орендоване житло, але нещодавно змогла придбати власну квартиру. Житло отримали в іпотеку за програмою від Держмолодьжитло.

Своїм досвідом подачі заявки, пошуку житла та збору документів Діана Писаренко поділилась з редакцією Бахмут IN.UA.

Про пошук іпотечних програм і подачу заявки

Діана Писаренко — харків’янка. Там вона мешкала до повномасштабного вторгнення з чоловіком і донькою. Три роки тому родина вирішила виїхати з рідного міста в більш безпечний регіон. Спочатку мама з дитиною мешкали за кордоном, але згодом повернулись до України. Зараз вони проживають у селищі Нові Санжари на Полтавщині. Чоловік пані Діани захищає Україну на фронті.

Живучи в Нових Санжарах, родина змінила не одне орендоване житло. Переїжджаючи з будинку в будинок, подружжя Писаренко задумалось про купівлю власного житла. Але купити нерухомість одразу за повну вартість вони не могли, тому розглядали різні програми іпотечного кредитування.

“Три роки в Нових Санжарах ми переїжджали з будинку в будинок. Пів року в одному місці, пів року в іншому… Так ми зрозуміли, що просто не маємо сил на постійні переїзди, тому ми з чоловіком розглядали різні варіанти придбання житла в іпотеку. Навіть подали заявку на “єОселю”, нам погодили її в ПриватБанку, Ощадбанку. Але нас не дуже приваблювали умови цієї програми: 20% першого внеску, висока процентна ставка”, — розповідає Діана Писаренко.

Подружжя вирішило відкласти питання купівлі житла. Але в листопаді 2025 року пані Діана отримала дзвінок від Державного фонду сприяння молодіжному житловому будівництву (Держмолодьжитло). Їй повідомили, що вона стала переможницею відбору в межах проєкту “Житло для ВПО”.

Примітка. Програма іпотечного кредитування від Держмолодьжитло реалізується спільно з KfW Development Bank (ред. німецький банк) та Банком розвитку Ради Європи. Вона доступна для людей і сімей, які мають статус ВПО, і не мають у власності житлової нерухомості, крім об’єктів на тимчасово окупованій території. Відбір переможців програми проходить методом випадкової комп’ютерної вибірки за допомогою генератора випадкових чисел. Самі розіграші відбуваються тоді, коли Держмолодьжитло має фінансування від партнерів.

“Два роки тому я подала заявку на сайті Держмолодьжитло. Після цього мене внесли в реєстр очікування. Перші пів року я моніторила всі ці розіграші, але потім якось забула про це. Навіть були думки, що це взагалі дурня якась, думала: “Хто взагалі буде розігрувати іпотеку?”. Аж ось у листопаді 2025 року мені подзвонили і сказали, що мене обрано переможцем. Спочатку я й не зрозуміла хто це, а потім згадала, що подавала заявку. Тоді мені сказали, що в мене є місяць на пошуки житла і оформлення попереднього договору”, — розповіла жінка.

Як шукали житло в іпотеку

Отримавши звістку про перемогу в програмі, пані Діана разом з чоловіком одразу почали пошуки житла. Шукали нерухомість, яка б підходила під умови програми, та власників житла, які б погодились на ці умови.

Зокрема, житло під іпотеку має бути введене в експлуатацію не пізніше 50 років тому. Є обмеження і щодо площі житла. Якщо в ньому проживатимуть одна або дві людини, то можна придбати житло площею 52 м², якщо членів родини більше, то на кожного можна додати ще 21 м².

Виплати продавцям житла, за умовами програми, мають надходити виключно у гривні. Кошти надходять на рахунок продавця, але зняти всю суму одразу він не може. Перевести в готівку можна лише по 100 тисяч гривень на день. Тому пошук житла і людей, які б погодились на такі умови, може бути проблематичним.

“Першою складністю був сам пошук квартири. Наприклад, якщо шукати квартиру в Полтаві, то список квартир дуже звужується, бо там є багато будинків, які старше 50 років. А ще знайти квартиру дуже важко, бо багато хто думав, що ми якісь шахраї. Коли ми приходили дивитись квартири, то розповідали про програму, кажемо: “Це щось типу “єОселі”, але там іпотеку роздають в форматі розіграшу”. І одразу ж виникала недовіра, багато хто нам просто не вірив. Шукали житло ми без рієлтора, бо відверто — вони хочуть наживитися на людях. Вони розуміють, що в людини є тільки 30 днів і вона заплатить будь-які кошти, щоб отримати це житло. Складно було знайти і продавця, який погодиться знімати 100 тисяч гривень в день. Але я вважаю, що нам пощастило. Ми знайшли житло самі і продавець погодився на розрахунок у гривнях”, — розповіла Діана Писаренко.

Як збирали документи

Коли житло було знайдене, родина почала збір документів. Тут теж виникли деякі труднощі, бо чоловік втратив свої документи на фронті. Пані Діана розповідає, що в цьому питанні їм на поступки пішли організатори програми. За потреби вони надавали консультації і сприяли тому, щоб родина змогла отримати житло.

“Треба копії паспортів, копії реєстраційних номерів облікової картки платника податків переможця і членів всіх його сім’ї. Потім інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно: ви берете витяг про те, що у вас немає нерухомого майна або є, але на окупованій території. Потім потрібна довідка про доходи з місця роботи за останні півроку. Оскільки я ФОП, то ще потрібен був витяг з ЄДР. Також треба попередній договір про придбання житла від нотаріуса, звіт про незалежну експертну оцінку майна, копії довідок ВПО, свідоцтва про шлюб, свідоцтва про народження дитини. Ці документи реально зібрати за місяць, але ми писали заяву про продовження, бо чекали документів чоловіка. Це зайняло в нас ще два тижні”, — розповідає Діана Писаренко.

Жінка наголошує, що потрібно добре перевіряти документи, які подаєте на програму. Вона сама зіткнулась з такою проблемою — нотаріус у звіті про оцінку нерухомості зробив помилку, неправильно вказавши рік побудови будинку. Через це родина ризикувала втратити можливість придбати це житло, але проблему швидко усунули.

Також при оформленні документів на програму враховується платоспроможність родини. Після щомісячного внеску за іпотекою має залишатися прожитковий мінімум на кожного члена родини. При цьому враховуються і незакриті кредити чи купівлі в розстрочку, які має родина. Вони враховуються як додатковий баласт, тому учасникам програми потрібно мати гарну кредитну історію і не мати додаткових кредитних зобов’язань.

Що вигідніше: знімати житло чи платити іпотеку? Реальний досвід

Діана Писаренко радить: якщо ви бажаєте взяти участь у програмі іпотечного кредитування від Держмолодьжитло, то потрібно мати в наявності 8-10 тисяч доларів. Ця сума потрібна для закриття першого внеску й інших першочергових внесків.

“У нас квартира коштувала 28 тисяч доларів. Перший внесок склав 6% від вартості квартири. Також до цього додається ще страхування квартири 0,2%, у нас вийшло це десь 500 доларів, і ще якісь внески. Загалом наші витрати склали десь 3 500 доларів. Але ж у нас і вартість квартири значно менша, ніж, наприклад, в обласних центрах. Тому я думаю, що людям потрібно мати, як мінімум, тисяч 8 доларів, щоб закрити перші внески, страхування, нотаріусів, можливо рієлторів”, — радить жінка.

Родина Писаренко оформила іпотеку на 30 років під 3% річних. Пані Діана каже, що ці умови для них є дуже вигідними. У першу чергу їх приваблює те, що платіж і відсотки залишаються сталими впродовж всього періоду іпотеки, на нього не впливатиме можлива інфляція.

Переможниця програми іпотечного кредитування каже, що іпотека є вигіднішою для неї, ніж оренда житла.

“За орендовану квартиру ми платили 7 тисяч гривень на місяць. А зараз щомісячно платимо 5,5-6 тисяч гривень. Тобто те ж саме, навіть трішки вигідніше”, — зауважила Діана Писаренко.

Раніше редакція Бахмут IN.UA писала про трьох переселенок, які придбали власне житло. Їхні історії та досвід придбання житла — в матеріалі.

Читайте також:

• Ремонт житла для ВПО у Дніпрі, Кам’янському та Самарі — як подати заявку
• Чому переселенцям відмовляють у бронюванні коштів за програмою “єВідновлення”
• До 430 тисяч гривень без відсотків: як українцям отримати державну позику

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Завтра, 19 лютого, 2026 року, відбудеться “Пряма лінія” із заступником начальника Бахмутської МВА Олександром Марченком. Усі охочі зможуть поставити нагальні питання.

Про це повідомляє Бахмутська міська рада.

Пряма лінія

19 лютого з 10:00 до 11:00 бахмутяни зможуть зателефонувати до Олександра Марченка, заступника міського голови. Мешканці Бахмутської міської територіальної громади, зателефонувавши за номером +380 (95) 024 5075, можуть отримати відповіді на питання, які їх турбують.

Зазначимо, що Пряму лінію організовують для бахмутян періодично з різними представниками ОМС. Зверніть увагу, що телефонна лінія у зазначені години може бути перенавантажена.

Читайте також:

• 10,5 мільйонів та зарплата у 120 тисяч: що задекларував начальник Бахмутської МВА Олексій Рева у 2024 році
• “Чорні трансплантологи” в Бахмуті? Російська пропаганда запустила новий фейк
• Виплати від ООН у Києві: куди звертатися, щоб отримати гроші

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!