13 лютого 2025 року виповнилось 10 років з трагічного обстрілу Бахмута. У той день 2015 року російські окупаційні війська вдарили з РСЗВ “Смерч” по житловому кварталу в східній частині міста. Тоді від рук окупантів загинули двоє людей — 7-річний Єгор Молодецький, який гуляв з друзями на вулиці, і 25-річна Марина Кремезна, яка йшла забирати дитину з дитсадка.
Сьогодні цю трагедію згадують як злочин російської армії проти мирного населення. Та чи було це так завжди? Редакція Бахмут IN.UA проаналізувала, як змінювалась риторика місцевої влади щодо лютневого обстрілу 2015 року.
Обстріл Бахмута 13 лютого 2015 року: як це було
13 лютого 2015 року російські окупаційні війська вдарили по мікрорайону “Східний” у Бахмуті. На момент удару на вулиці перебували багато людей, адже це був звичайний будній день. Від ворожих снарядів постраждали будівля школи №4, дитячий садочок, приватні будинки та місцеві комунікації.
Серед бахмутян були й жертви — 7-річний Єгор Молодецький, який грався на дитячому майданчику, і молода мати Марина Кремезна, яка йшла до дитсадка за дитиною. Семеро людей отримали поранення.
Сьогодні цей обстріл згадують як один із найстрашніших злочинів росії проти бахмутян. Але чи завжди цю трагедію згадували в такому ключі? Розбиралась редакція.
Хто обстріляв Бахмут 13 лютого 2015 року: факти
У 10-ту річницю трагедії до редакції Бахмут IN.UA звернувся громадський діяч Володимир Березін. Він зазначив, що після обстрілу місцева влада Бахмута не одразу визнала факт, що обстріл здійснила росія. Щоб підтвердити свої слова, Володимир Березін порадив нам звернутися до громадської діячки Галини Олійникової, яка була офіційним документатором події.
Ми зв’язалися з Галиною Олійниковою, щоб розпитати за події 2015 року. Тоді вона була у складі міжнародної організації документаторів воєнних злочинів для Міжнародного кримінального суду. Після скоєння обстрілу група одразу ж виїхала з Краматорська у Бахмут, де збирали свідчення очевидців трагедії і оглядали місця прильотів. За словами Галини Олійникової, метою обстрілу було завдати якомога більше жертв серед населення.
“Того дня ми були з групою в Краматорську, бо 10 лютого в Краматорську теж відбувся масштабний обстріл. Ми якраз були в лікарні й опитували постраждалих, коли нам зателефонували і повідомили, що відбувся обстріл Бахмута. Ми одразу ж виїхали. Приїхавши на місце злочину, ми почали збір свідчень постраждалих і свідків обстрілу, спілкувалися з місцевими.
Також ми оглядали й місце обстрілу. На місці загибелі дівчини був хвостовик був зі “Смерча”. І причому це був не звичайний “Смерч”, а з вражаючими елементами саме для населення. Люди, які там були, розповідали що вибух був не на поверхні, не від удару об землю, а ще в повітрі. І чіткий шелест було чутно. Тобто, це був снаряд для враження великої кількості людей. Це абсолютний злочин проти людяності застосовувати такі снаряди по житловому кварталу”, — розповідає громадська діячка.
Згідно із зібраною інформацією, було визначено, що обстріл здійснювався з Горлівки.
“Були свідчення, люди спостерігали і бачили газовий слід від снаряда. Здається, що й хтось навіть сфортографував його. Згідно з цим газовим слідом, це летіло з Горлівки, яка на той момент була окупована росією”, — розповідає Галина Олійникова.
Реакція влади Бахмута на обстріл
Галина Олійникова розповідає, що позиція влади Бахмута щодо обстрілу тоді була нечіткою. За її словами, посадовці уникали коментарів щодо того, хто винний у загибелі людей. Також влада нічого не робила щоб розвіяти проросійські наративи, які тоді були помітні у суспільстві.
“Було багато людей, які розповідали, що це, нібито, з Соледара обстріляли. Там була українська військова частина. На такі заяви людей наша влада ніяк не реагувала. Офіційні джерела лише говорили факти про те, що відбувся обстріл, хто загинув, хто поранений тощо. Також від різних людей звучали тези про те, що це, нібито, журналісти “наводять” на замовлення українських військових, щоб на місця обстрілу одразу приїжджали камери, фіксували це і звинувачували росію. А тоді журналістів якраз було багато, бо саме тоді були бої за Дебальцеве. Більше того, якраз перед цим обстрілом були такі собі проросійські пікети, коли виступали проти мобілізації і військкоматів. Але влада на це ніяк не реагувала. Вони намагались абсолютно не озвучувати цього і не називати речі своїми іменами. Як на мене, ці 8 років до повномасштабної війни наша влада абсолютно не використовувала інформаційні кампанії і не намагались показати свою проукраїнську позицію”, — каже громадська активістка.
У сюжеті місцевого ЗМІ події 2015 року згадуються, як “обстріл під час Дебальцевської операції”. А коментар міського голови містить лише згадку про вбитих і поранених, а також про збитки, надані місту.
Наприклад, у 2021 році на офіційній сторінці Бахмутської міськради виклали відео до дня трагедії. У ньому теж не згадується вина росії ні в самому відеоряді, ні у словах мера Олексія Реви. Натомість Вадим Філашкін, який тоді був заступником голови Донецької ОДА, зазначає, що “люди загинули від рук російського агресора”.
Після початку повномасштабного вторгнення місцева влада почала називати обстріл 2015 року злочином росії. Зокрема, міський голова Олексій Рева до 10-ї річниці обстрілу виклав пост, де чітко вказав, що винною була росія.
Редакція звернулась за роз’ясненням до Бахмутської міськради. Ми запитали, чому раніше у влади не було чіткої риторики. Нам відповіли:
“Питання щодо визначення кваліфікації вчиненого злочину і надання відповідних коментарів належить до компетенції правоохоронних органів. Коментарі посадовців Бахмутської міської ради щодо подій 13 лютого 2015 року були надані в межах наявної на той час інформації і в рамках повноважень були вжиті заходи щодо ліквідації наслідків обстрілу”.
Реакція СБУ на обстріл Бахмута у лютому 2015 року
З питанням щодо визначення кваліфікації події ми звернулися й до СБУ. Редакції відповіли, що наразі у кримінальній справі тривають слідчі дії. Також правоохоронці підтвердили, що обстріл Бахмута відбувся з території так званої “днр”. Детальніші відомості не розголошують.
Читайте також:
- “Звільнення Бахмута”: як виглядає свобода очима росіян
- Трагедія Іловайська: редакція публікує архівні світлини 2014 року
- Маленький Лас-Вегас: як Бахмут у 2016 році бачили тогочасні ВПО
Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!
