На Донеччині триває евакуація, нею займаються не тільки обласні адміністрації, але й волонтери. Зокрема, це гуманітарна місія “Пролісок”, яка регулярно рятує людей із зони бойових дій. Євген Ткачев, один з тих волонтерів, який продовжує вивозити людей з найважчих ділянок, Часів Яр не виняток. Вчора звідси також евакуювали людину.

Про те, як відбувається евакуація, як на неї вплинула комендантська година, та чи можна виїхати з малими та великими тваринами — читайте в матеріалі.

Евакуація з Донеччини, як вивозять людей

Щоб евакуюватися з Донецької області люди звертаються за номерами до місцевих адміністрацій, відбувається це, як точково, коли приїздять за однією людиною, так й масово. Наприклад, “Пролісок” на прохання адміністрацій замовляє великі авто, збирає охочих виїхати й автобусами евакуюють мешканців з прифронтових територій вглиб України.

“Наприклад, військова адміністрація домовилась з санаторієм чи гуртожитком, зібрала заявки людей й ці люди вже цілеспрямовано туди їдуть. Так евакуювали людей на Полтавщину”, — пояснює Євген Ткачев.

“Пролісок” також організовує для евакуйованих психологічну допомогу, пояснює, як отримати та оформити виплати, допомагає тим, хто втратив документи тощо.

Нова комендантська година, яка діє на Донеччині не заважає людям евакуюватися пояснює волонтер. У Костянтинівській та Іллінівській громадах від 7 жовтня діють нові правила пересування, з 15:00 до 11:00. Водночас деякі волонтери мають перепустки й можуть пересуватися, коли це потрібно, аби вивозити людей у безпечніші регіони.

“У нас не було таких випадків, коли поліція чи військові не дозволили у комендантську годину добратися до пункту евакуації рейсу. Навпаки, вони підвозять й допомагають людям”, — пояснює волонтер.

Для тих, хто не може пересуватися самостійно організовують евакуацію під наглядом медиків чи супроводжуючої особи. “Пролісок” для цього винаймає машини швидкої допомоги, тож людина з комфортом доїздить до будь-якої точки в Україні.

“Така евакуація я вважаю дуже необхідна й вона є дефіцитною. Ці послуги коштують найбільше, й люди просто не можуть собі дозволити, але завдяки цій евакуації щоденно люди виїжджають. Фінансування на це виділяє Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, а також Гуманітарний фонд для України. Різні проєкти фінансують різний напрямок”, — каже Євген Ткачев.

Як евакуюватися з тваринами?

Евакуюватися з тваринами з Донеччини можна, пояснює волонтер. Євген Ткачев додає, що він за час роботи у “Проліску” вивозив різних тварин, як малих, так й великих. Але все залежить від тварини, якщо собака агресивна та кидається на людей в автобусі, її не зможуть везти евакуаційним автобусом з іншими людьми, які мають домашніх улюбленців. Тому власникам важливо подбати про те, щоб їх тварина була безпечною для інших, наприклад везти її в переносці.

“Таких тварин все одно вивозять, меншими бусиками стараються виїхати з ними. Люди звертаються й до волонтерів, які допомагають евакуювати не соціалізованих собак. На жаль тварин у прифронтовій зоні залишається багато. У Часів Ярі безпритульних собак також вистачає. Але ми евакуйовували різних тварин не лише собак та котів, але й кіз й напіввовків”, — додає волонтер.

Він наголошує, що важливо аби й власники тварин заздалегідь думали про житло, якщо вони переміщаються з великими тваринами, адже волонтери цим не можуть опікуватися. Вони готові допомагати з усім: вивозом, виплатами, соцдопомогою тощо, але перейняти відповідальність за тварину не можуть, власник має подбати про це.

Бували випадки, коли люди виїздили залишаючи тварин у прифронтовій зоні. Зокрема, пригадує Євген Ткачев, так залишили кіз у Часів Ярі. Їхати за ними було дуже небезпечно, але волонтери з UA Animals врятували тварин, поїхавши туди.

Евакуація з Донеччини

Для того, щоб евакуюватися потрібно:

• залишити заявку за телефонами 0 800 500 121 або +380 (73) 050 0121 у Viber, Whatsapp, Telegram чи Signal;
• дістатися до місця збору  безпосередньо у вашому населеному пункті, звідки здійснюватиметься підвіз до евакуаційного потягу.

Для евакуації осіб з тяжкими хворобами чи інвалідністю потрібно звертатися за наступними номерами: 

• 0 800 332 614;
• +380 (99) 710 4872;
• +380 (99) 311 5314;
• +380 (96) 108 6048.

Читайте також:

• На Львівщині відкрили новий прихисток для ВПО: чи є ще місця для заселення
• Як евакуюватися зі Званівської та Сіверської громади: контакти
• Початок опалювального сезону в Покровську під великим питанням: яка ситуація в місті

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Аліна Дорохова народилася та виросла в Бахмуті, її дитинство проходило в районі Забахмутка. До початку активних бойових дій вона працювала в місцевому логопедичному центрі, допомагаючи дітям. Сьогодні дівчина мешкає в Тернополі, де разом із чоловіком-військовим розробила спеціалізований застосунок для фахівців своєї галузі. Її історія — це шлях від болючої втрати рідних під час евакуації до прийняття нової реальності.

Історію Аліни Дорохова читайте в матеріалі Бахмут IN.UA.

Дитинство на Забахмутці та зелений травневий Бахмут

Своє дитинство в Бахмуті Аліна пригадує як дуже яскравий період, сповнений сонця, зелені та вуличних ігор. Життя на Забахмутці минало в колі друзів, із якими вона грала у футбол та проводила весь вільний час просто неба. Найбільше в пам’яті дівчини закарбувалися весняні місяці, коли навчальний рік добігав кінця.

“Я пам’ятаю вулицю, якою я йшла. Вона була дуже яскравою, особливо в травневий період, коли школа вже закінчувалася і дуже було зелено і прохолодно“, — ділиться спогадами бахмутянка.

Говорячи про улюблені локації рідного міста, дівчина згадує Верхній парк, центральну частину Бахмута та місцевий ринок. Проте найтепліші спогади пов’язані з невеликою локацією, схованою від сторонніх очей. За школою №10 розташовувався затишний дворик із лавкою, оточеною густою зеленню. Саме там, в атмосфері повної відокремленості від міського галасу, минула значна частина її дитинства та підліткових років.

Вибір професії логопеда та особисті захоплення

Обираючи життєвий шлях, Аліна вагалася між двома напрямами: дитячою психологією та логопедією. Головним мотивом для дівчини було щире бажання допомагати дітям. Зрештою, вибір припав на логопедичну науку через специфіку професії, яка дозволяє бачити швидкі та конкретні зміни в розвитку дитини.

“Мене тішило, коли ти бачиш реальні результати від своєї роботи. І тішить досі, насправді. І тому я вибрала саме цей аспект, а не психологію. Через те, що в психології не завжди вдається швидко побачити реальні результати“, — пояснює Аліна.

У вільний від роботи час дівчина веде активний спосіб життя: займається фітнесом, кардіотренуваннями та виходить на пробіжки. Серед інтелектуальних захоплень — комп’ютерні та настільні ігри, а також література. Аліна захоплюється британською класикою, а з дитячих років зберігає любов до серії книг про Гаррі Поттера, які перечитувала безліч разів.

Трагедія евакуації: втрата батька та виїзд в один день

Рішення покинути Бахмут стало для Аліни найважчим у житті. Ситуація ускладнювалася родинними обставинами: дівчина мешкала з родиною свого майбутнього чоловіка, тоді як її власні батьки категорично відмовлялися виїжджати з міста. Трагічні події розгорталися стрімко — під час одного з ворожих обстрілів загинув батько Аліни.

Вирішальним став приїзд батька чоловіка, який на той час ніс військову службу на першій лінії фронту. Він повернувся додому лише на кілька годин і заявив, що залишатися в місті більше небезпечно. Родина мала виїхати наступного ж дня.

“Ми взяли з собою кожен по одній дорожній сумці, сіли в машину вісім людей і поїхали. Це рішення було дуже важке. Я навіть плакала декілька днів, бо я залишила батьків удома“, — згадує переселенка. Пізніше Аліні вдалося вмовити маму евакуюватися за допомогою волонтерів.

Після дванадцяти годин виснажливої дороги родина прибула до Миргорода на Полтавщині. Вісім втомлених, голодних людей не мали жодного плану дій. Знайшовши оголошення через платформу OLX, вони натрапили на чуйну власницю квартири, яка одразу привезла ключі та дозволила заселитися без попередньої оплати. У цій двокімнатній квартирі вісім осіб прожили чотири місяці.

Новий дім у Тернополі та біль усвідомлення

Через постійні переїзди родина змінила кілька міст. Після Миргорода був Київ, згодом Одеса, а кінцевою точкою став Тернопіль. Саме тут родина чоловіка придбала житло, і переселенці нарешті змогли осісти. Тернопіль несподівано вразив Аліну своєю схожістю з рідним Бахмутом.

“Тернопіль дуже схожий на Бахмут, до речі. Вайбом, якоюсь атмосферою. Він дуже компактний, його можна пройти за півтори години вдовж і поперек. Сам центр, архітектура дуже схожа на те, як було у нас на Топталовці, як було у нас в центрі. Є центральна вулиця, яка межує із центральною зупинкою, вона дуже-дуже схожа в Тернополі“, — ділиться спостереженнями дівчина.

Попри теплий прийом у новому місті, найважчим випробуванням для Аліни стала психологічна адаптація. Перші місяці життя в евакуації минали у стані вакууму та постійному очікуванні швидкого повернення додому.

“Коли вже просто стає зрозуміло, що ми ніколи туди не повернемося, то це відчуття, напевно, було найскладнішим, що можна пережити“, — зізнається логопединя.

Від конфлікту з клієнткою до власного IT-продукту

Ідея створення спеціалізованого застосунку для логопедів виникла з практичної потреби. Через постійні відключення світла в різних містах України Аліна, яка працювала онлайн і забезпечувала родину, часто втрачала можливість проводити заняття. Її чоловік у цей час почав вивчати IT-сферу. Для отримання практичного досвіду вони вирішили створити спільний проєкт, який би розв’язав реальні проблеми спеціалістів.

Каталізатором стала конфліктна ситуація з матір’ю одного з пацієнтів. Жінка відкрито ігнорувала повідомлення Аліни, забувала про оплату занять та пропускала уроки, змушуючи логопединю постійно нагадувати про фінансові та організаційні питання вручну. Це призводило до непорозумінь та втрати заробітку.

Аби уникнути подібних ситуацій у майбутньому, подружжя розробило платформу, яка бере на себе рутинну організацію роботи. Новий сервіс має чіткий функціонал

• самостійне нагадування клієнтам про розклад занять;
• автоматичне надсилання сповіщень про необхідність оплати;
• фіксація відвідуваності та скасованих уроків;
• наявність вбудованого шаблону договору про співпрацю для врегулювання правових відносин.

“Зараз у мене є ця система, я бачу свої заняття на місяць наперед. Я також бачу список скасованих занять, що дозволяє зрозуміти, що можу зараз запропонувати клієнтам цей час“, — зазначає розробниця.

Запуск платформи ВУЗОЛ

Реєстрація на платформі ВУЗОЛ відкрилася 5 червня. Лише за перший місяць роботи сервіс залучив 60 користувачів серед логопедів та фахівців суміжних спеціальностей. Фундаментальним принципом роботи застосунку стала абсолютна конфіденційність медичних даних.

Оскільки логопеди часто працюють з дітьми, які мають неврологічні або психіатричні діагнози, безпека інформації є критично важливою. Згідно з внутрішніми документами та політикою конфіденційності, розробники не мають доступу до даних пацієнтів своїх користувачів. Вони відстежують лише загальну статистику реєстрацій.

“Для мене було дуже важливо, щоб все це було зроблено правильно із точки зору турботи про наших користувачів та про їхніх клієнтів. Ми не переглядаємо ці дані, бо це неприпустимо“, — підкреслює Аліна.

Порада бахмутянам, які планують розпочати власну справу

Спираючись на власний досвід створення продукту без початкових капіталовкладень, Аліна радить землякам починати з раціонального підходу до планування. Вона наголошує, що на старті їхній застосунок розроблявся виключно завдяки ентузіазму та навичкам чоловіка, і лише на етапі просування виникла потреба в оплаті послуг юристів та реклами.

“Перша порада — це створити реалістичну ідею, яку можна реалізувати тут і зараз, або в перші два місяці, без особливих витрат емоційних, часових і матеріальних ресурсів. Має бути баланс між ідеєю і досяжністю її реалізації“, — підсумовує дівчина.

Читайте також:

“Можливо, ми одні з останніх людей, які народилися на Донбасі”. Історія поетеси з Бахмута Естер

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Раніше донеччанка Марія Дубова працювала вчителькою початкових класів у Макіївці. Після окупації міста вона перейшла на роботу до окупаційної адміністрації та очолила відділ з питань молодіжної політики. Нині Дубова бере участь у реалізації російських молодіжних програм на тимчасово окупованій території Донецької області, співпрацює з “єдиною росією” та федеральними структурами рф.

Редакція зібрала досьє.

Від школи до окупаційної адміністрації

Марія Дубова — уродженка Макіївки. За відкритими даними, народилася 27 грудня 1996 року. Тобто, на момент окупації Макіївки, дівчині було 18 років. До початку роботи з окупаційною адміністрації вона працювала вчителькою початкових класів у ліцеї №1 “Лідер”. У відкритих росджерелах зазначається, що педагогічній роботі жінка присвятила понад вісім років.

Пізніше Дубова залишила роботу в освіті та перейшла до окупаційної адміністрації Макіївки. Там вона отримала посаду начальниці відділу з питань молодіжної політики. Паралельно очолила місцевий штаб організацій “Молода Республіка” та “Молода гвардія Єдиної Росії”, а також стала членкинею партії “Єдина Росія”.

Чим займається в окупаційній адміністрації

Після призначення до окупаційної адміністрації Марія Дубова регулярно брала участь у заходах, які реалізували російську молодіжної політики на окупованій території.

Наприклад, у 2023 році вона разом з активістами “Єдиної Росії” долучалася до кампанії з оформлення російських паспортів жителям Макіївки. Зокрема, їх оформлювали людям старшого вік: збирали для них документи, оформлювали електронні талони. Того ж року Дубова брала участь у заходах до Дня Росії, під час яких разом із представниками окупаційної адміністрації покладала квіти до пам’ятника маршалу рф Ігорю Сергєєву. Це ексміністр оборони російської федерації, був на посаді з 1997 року.

У вересні 2023 року була серед учасників відкриття молодіжного простору “Точка”, створеного за грантової підтримки Федерального агентства у справах молоді росії (“Росмолодь”). Варто відзначити, що на відкритті молодіжного простору молодь одягнута у форму, яка нагадує радянську.

Під час заходу вона закликала молодь брати участь у Всесвітньому фестивалі молоді, який проводила російська федерація. Один з таких фестивалів проходив у Сочі у 2024 році, по факту, тут росіяни намагаються завербувати до себе студентів з інших країн, а також підтримувати пропагандистські наративи серед молоді на ТОТ.

У листопаді 2023 року Дубова брала участь у спільній акції представників окупаційної адміністрації, молодіжних організацій РФ та Білорусі з висадження дерев у Макіївці. Захід проходив у межах співпраці молодіжних парламентів окупованої частини Донеччини та Республіки Білорусь.

Діяльність у 2024–2026 роках

У 2024 році Марія Дубова проводила зустрічі зі студентами Макіївського педагогічного коледжу. У 2025 році вона організовувала зустрічі представників некомерційних організацій у молодіжному просторі “Точка”. Однією з головних тем таких заходів було залучення молоді до громадської діяльності та формування, як зазначалося в повідомленнях окупаційної адміністрації, “патріотичних цінностей”, під якими мають на увазі “відданість Батьківщині”, якою себе позиціною рф.

На початку 2026 року Дубова презентувала проєкт “Код можливостей”, присвячений залученню молоді до федеральних програм росії та участі у російській грантовій системі. Такі гранти покривають роботу з молоддю на ТОТ, заохочують до проведення заходів з військовою тематикою, а також допомагають залучити нових дітей до рухів окупантів.

На відміну від багатьох інших представників окупаційної адміністрації, Марія Дубова залишається непублічною фігурою. Попри посаду начальниці відділу з питань молодіжної політики, її ім’я лише епізодично з’являється в офіційних повідомленнях. Більшість відомостей про її діяльність стосується окремих заходів із просування російських молодіжних програм та співпраці з підконтрольними Кремлю організаціями, тоді як останнім часом її публічна активність майже не простежується.

До теми:

Присяга у “днр” замість шкільного щоденника: хто готує дітей Донецька до війни. Досьє на Віктора Пудака

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!