На Донеччині триває евакуація, нею займаються не тільки обласні адміністрації, але й волонтери. Зокрема, це гуманітарна місія “Пролісок”, яка регулярно рятує людей із зони бойових дій. Євген Ткачев, один з тих волонтерів, який продовжує вивозити людей з найважчих ділянок, Часів Яр не виняток. Вчора звідси також евакуювали людину.

Про те, як відбувається евакуація, як на неї вплинула комендантська година, та чи можна виїхати з малими та великими тваринами — читайте в матеріалі.

Евакуація з Донеччини, як вивозять людей

Щоб евакуюватися з Донецької області люди звертаються за номерами до місцевих адміністрацій, відбувається це, як точково, коли приїздять за однією людиною, так й масово. Наприклад, “Пролісок” на прохання адміністрацій замовляє великі авто, збирає охочих виїхати й автобусами евакуюють мешканців з прифронтових територій вглиб України.

“Наприклад, військова адміністрація домовилась з санаторієм чи гуртожитком, зібрала заявки людей й ці люди вже цілеспрямовано туди їдуть. Так евакуювали людей на Полтавщину”, — пояснює Євген Ткачев.

“Пролісок” також організовує для евакуйованих психологічну допомогу, пояснює, як отримати та оформити виплати, допомагає тим, хто втратив документи тощо.

Нова комендантська година, яка діє на Донеччині не заважає людям евакуюватися пояснює волонтер. У Костянтинівській та Іллінівській громадах від 7 жовтня діють нові правила пересування, з 15:00 до 11:00. Водночас деякі волонтери мають перепустки й можуть пересуватися, коли це потрібно, аби вивозити людей у безпечніші регіони.

“У нас не було таких випадків, коли поліція чи військові не дозволили у комендантську годину добратися до пункту евакуації рейсу. Навпаки, вони підвозять й допомагають людям”, — пояснює волонтер.

Для тих, хто не може пересуватися самостійно організовують евакуацію під наглядом медиків чи супроводжуючої особи. “Пролісок” для цього винаймає машини швидкої допомоги, тож людина з комфортом доїздить до будь-якої точки в Україні.

“Така евакуація я вважаю дуже необхідна й вона є дефіцитною. Ці послуги коштують найбільше, й люди просто не можуть собі дозволити, але завдяки цій евакуації щоденно люди виїжджають. Фінансування на це виділяє Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, а також Гуманітарний фонд для України. Різні проєкти фінансують різний напрямок”, — каже Євген Ткачев.

Як евакуюватися з тваринами?

Евакуюватися з тваринами з Донеччини можна, пояснює волонтер. Євген Ткачев додає, що він за час роботи у “Проліску” вивозив різних тварин, як малих, так й великих. Але все залежить від тварини, якщо собака агресивна та кидається на людей в автобусі, її не зможуть везти евакуаційним автобусом з іншими людьми, які мають домашніх улюбленців. Тому власникам важливо подбати про те, щоб їх тварина була безпечною для інших, наприклад везти її в переносці.

“Таких тварин все одно вивозять, меншими бусиками стараються виїхати з ними. Люди звертаються й до волонтерів, які допомагають евакуювати не соціалізованих собак. На жаль тварин у прифронтовій зоні залишається багато. У Часів Ярі безпритульних собак також вистачає. Але ми евакуйовували різних тварин не лише собак та котів, але й кіз й напіввовків”, — додає волонтер.

Він наголошує, що важливо аби й власники тварин заздалегідь думали про житло, якщо вони переміщаються з великими тваринами, адже волонтери цим не можуть опікуватися. Вони готові допомагати з усім: вивозом, виплатами, соцдопомогою тощо, але перейняти відповідальність за тварину не можуть, власник має подбати про це.

Бували випадки, коли люди виїздили залишаючи тварин у прифронтовій зоні. Зокрема, пригадує Євген Ткачев, так залишили кіз у Часів Ярі. Їхати за ними було дуже небезпечно, але волонтери з UA Animals врятували тварин, поїхавши туди.

Евакуація з Донеччини

Для того, щоб евакуюватися потрібно:

• залишити заявку за телефонами 0 800 500 121 або +380 (73) 050 0121 у Viber, Whatsapp, Telegram чи Signal;
• дістатися до місця збору  безпосередньо у вашому населеному пункті, звідки здійснюватиметься підвіз до евакуаційного потягу.

Для евакуації осіб з тяжкими хворобами чи інвалідністю потрібно звертатися за наступними номерами: 

• 0 800 332 614;
• +380 (99) 710 4872;
• +380 (99) 311 5314;
• +380 (96) 108 6048.

Читайте також:

• На Львівщині відкрили новий прихисток для ВПО: чи є ще місця для заселення
• Як евакуюватися зі Званівської та Сіверської громади: контакти
• Початок опалювального сезону в Покровську під великим питанням: яка ситуація в місті

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Український monobank повністю скасував комісії за міжнародні SWIFT-платежі. Зміни діють для всіх категорій користувачів — як для фізичних осіб, так і для представників бізнесу.

Про це повідомив Олег Гороховський, співвласник monobank.

monobank скасував комісію за всі закордонні SWIFT-перекази

Відтепер вхідні та вихідні закордонні перекази через систему SWIFT здійснюються без стягнення додаткової плати. Раніше середня вартість однієї такої транзакції становила близько тисячі гривень. Сумарний річний дохід банку від цих зборів перевищував 11 мільйонів гривень.

Про нововведення розповів співвласник банку Олег Гороховський. За його словами, рішення ухвалене для підтримки користувачів.

“Подумали, що і бізнесам, і звичайним людям такі платежі зараз справді важливі. Бізнесам — для дешевших закупівель у складний час, людям — для оплати навчання, лікування та військової амуніції. Тож не будемо ускладнювати. Відсьогодні все безкоштовно!”, — написав Олег Гороховський.

Відсутність комісії дозволить клієнтам заощаджувати кошти під час різних фінансових операцій:

• оплата закордонних контрактів та закупівель для підприємців;
• розрахунки за медичні послуги за межами України;
• грошові перекази за навчання в іноземних закладах;
• придбання військового спорядження та амуніції.

Читайте також:

Соціальна допомога замість пенсії: критерії отримання та інструкція з онлайн-оформлення

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Зміна у сприйнятті власного тіла розпочинається з моменту отримання поранення. У новому дослідженні, в якому взяли участь 27 ветеранів та ветеранок із різними типами поранень, експерти проаналізували, як фізичні травми впливають на сексуальність, самооцінку та повернення до інтимного життя. Віднопвідні результати увійшли в посібник “Любись” про сексуальність після поранень.

Про це йдется в новому достідженні аналітиків VeteranHUB.

Сексуальність та стосунки з тілом після поранення

У Києві відбулася презентація проєкту Resex 2.0, у межах якого команда “Ветеран Хабу” випустила нове дослідження та посібник “Любись. Коли тіло відчуває інакше”. Захід пройшов 28 травня. Матеріали присвячені темі чутливості та змінам у сексуальному досвіді людей, які отримали поранення. До розробки проєкту автори залучили профільних експертів із фізичного відновлення та сексуальної реабілітації.

Досвід респондентів показує, що для частини поранених усвідомлення травми супроводжується не лише боротьбою за виживання, а й думками про цілісність тіла, сексуальність та репродуктивну функцію.

Відповіді щодо хвилювання про стан статевих органів у перший момент після поранення були різними. Це не завжди залежало від тяжкості травми, а радше від того, наскільки важливим є сексуальне життя для людини:

• деякі військові цікавилися у медиків станом репродуктивних органів під час первинного огляду;
• військові з медичним досвідом або бойові медики самостійно оцінювали свій стан та можливий вплив травми на майбутнє сексуальне здоров’я;
• частині поранених медики на стабілізаційних пунктах самостійно перевіряли наявність статевих органів, розуміючи важливість цієї теми для військових;
• частина респондентів зазначала, що під час евакуації зовсім не думали про сексуальність, особливо ті, хто перебував без свідомості. 

На відміну від чоловіків, ветеранки під час поранення демонстрували інший фокус уваги і не замислювалися про свою сексуальність чи репродуктивне здоров’я. Для чоловіків такі хвилювання є закономірним проявом ідентичності. Окрім сексуальної функції, деякі чоловіки, особливо ті, хто не мав дітей, переймалися збереженням репродуктивного здоров’я.

Інформаційний вакуум на етапі лікування

Після евакуації розпочинається етап лікування, який може тривати від кількох місяців до понад року. Під час лікування військових здебільшого цікавить можливість займатися сексом, а на психологічному рівні — власна самооцінка та сприйняття їхнього зміненого тіла іншими людьми.

Головною проблемою на цьому етапі стає загальна нестача інформації щодо стану здоров’я та подальших кроків. В Україні досі немає розробленого і затвердженого протоколу сексуальної реабілітації. Обговорення інтимних потреб не є частиною лікування і виникає лише з ініціативи медиків або самого пацієнта.

У лікарнях та шпиталях не завжди є спеціалісти, здатні надати фахову консультацію щодо сексуального здоров’я. Для частини персоналу ця тема залишається табуйованою. Відсутність інформування з боку лікарів може негативно впливати на подальше відновлення. Люди залишаються наодинці зі змінами, уникають розмов про свої переживання та можуть сприймати невпевненість у собі як норму.

Деякі респонденти згадували негативний досвід взаємодії зі шпитальними психологами через їхній брак експертизи, розуміння та емпатії у темі сексуальності. Найбільше потребу в інформації відчували ветерани зі спінальною травмою. Тим, кому пощастило зустріти фахових лікарів або реабілітологів, консультації про способи покращення ерекції та можливості досягнення еякуляції надавали вирішальну підтримку.

Прийняття тіла та відновлення лібідо

Усвідомлення себе у зміненому тілі часто приходило до військових лише тоді, коли вони могли побачити себе або доторкнутися до ран. Нерозуміння діагнозу та прогнозів одужання ускладнює перехід до етапу прийняття власного тіла. Дехто сприймав свій фізичний стан фаталістично, але підтримка близьких допомагала подолати цю кризу.

Після стабілізації стану та покращення самопочуття більшість респондентів відзначала підвищене бажання сексуального контакту та зростання лібідо. Така фізична реакція була характерна для чоловіків з різними типами травм. Інтенсивне бажання сексу ветерани також пов’язували зі спробами протестувати функціональність тіла та зняти напругу після пережитого стресу та бойових дій. Водночас у розповідях ветеранок подібні спостереження не фіксувалися.

Експерти-сексологи пояснюють, що для військових, які тривалий час перебували в умовах хронічного стресу, сексуальна активність стає одним зі способів упоратися з напруженням. Проте в інших може формуватися протилежна реакція — різке зниження або повна відсутність сексуального потягу.

Перші сексуальні практики після поранення

Повернення до сексуального життя для частини ветеранів розпочиналося ще на етапі лікування, задовго до повного фізичного відновлення.

Перші сексуальні практики супроводжувалися такими особливостями:

• військові починали шукати можливості для задоволення потреб, зокрема через мастурбацію;
• дехто займався сексом ще в лікарні, коли знаходив можливість усамітнитися, або під час переведення між медичними закладами;
• для багатьох перший статевий акт був способом переконатися у своїй фізичній спроможності, де вирішальним був факт еякуляції;
• перші спроби часто супроводжувалися болем через незагоєні рани, травми хребта чи фантомні болі в ампутованих кінцівках.

Читайте також:

Виплати військовим у 2026 році: різниця між бойовими та грошовим забезпеченням

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!