У суботу, 14 вересня, Бахмут відзначатиме 453 річницю заснування. Другий рік бахмутяни не можуть зустріти свято в рідному місті, адже воно знаходиться в російській окупації. Тому святкові заходи до Дня Бахмута влаштовують у різних містах України.

Що заплановано на День Бахмута цьогоріч — редакції розповіла начальниця Управління культури Бахмутської міськради Інна Булгакова.

День Бахмута-2024: як відзначатимуть у Києві

14 вересня День Бахмута відзначать у столичному парку Наталка. Свято організовують Управління культури та Управління спорту Бахмутської міськради спільно з київським Центром підтримки бахмутян. Початок свята об 11:30.

Що заплановано:

• висадка алеї троянд;
• фотозона “Прогулянка вуличками Бахмута”;
• концертна програма від зразково-показового оркестру Збройних сил України;
• спортивно-оздоровчий захід “Вільний Бахмут”;
• інтерактивний ігровий майданчик “До нас приєднайся — разом з нами розважайся”;
• майстер-клас із виготовлення паперової троянди в техніці паперова пластика “Бахмут місто троянд”;
• майстер-клас із виготовлення метелика з синельного дроту “Кольоровий метелик моєї мрії”;
• персональна виставка робіт декоративно-прикладної творчості майстрині Світлани Крошки “Квіти на моєму підвіконні”;
• виставка-продаж робіт декоративно-прикладної творчості “На згадку про свято”
• майстер-клас з виготовлення об’ємного паперового колоска в техніці орігамі “Колосок”;
• персональна виставка картин Тетяни Салієвої “Мій дім — моя країна”;
• майстер-клас із оформлення дерев’яних магнітів в формі серця “Кольори рідного міста”;
• розпис дерев’яних магнітів акриловими фарбами;
• куліш;
• показові виступи борців з вільної боротьби та сумо, легкоатлетичні естафети, змагання з шахів, змагання з футболу та баскетболу.

День Бахмута-2024: як відзначатимуть у Дніпрі

14 вересня День Бахмута відзначать і у Дніпрі. Точна локація проведення свята ще уточнюється. Його організовують Управління культури Бахмутської міськради спільно з дніпропетровським Центром підтримки бахмутян.

Що заплановано:

• “Кольори Бахмута” — холлі, бульбашкове шоу, кольорові фарби та крейда, різнокольорові літачки із побажаннями, майстер-клас “Веселка бажань”;
• “Бахмут — чемпіон” — спортивні конкурси та змагання;
• “Інтелектуальний Бахмут” — вікторини, інтелектуальні ігри;
• “Співочий Бахмут” — відгадування пісень та караоке;
• “Творчий Бахмут” — костюмована мінівистава казка по ролям;
• “Мрійливий Бахмут — Тропою бажань у наше майбутнє” — на фасаді будівлі заготовлені великі аркуші для малюнків та надписів;
• “Незламний Бахмут” — флешмоб разом із фотосесією з фарбами холлі у кольорах міста;
• фотозони.

День Бахмута-2024: як відзначатимуть у Жовтих Водах

У Жовтих Водах День Бахмута відзначатимуть два дні в осередку підтримки бахмутян “З Бахмутом у серці”.

У п’ятницю, 13 вересня, о 10:00 біля осередку висадять троянди, як символ Бахмута.

У суботу, 14 вересня, в осередку розпочнеться велике свято. Воно розпочнеться о 10:00. Під час святкування заплановано:

• флешмоб з ключами від домівок бахмутян “Бахмут — мої мирні спогади”;
• концертна програма гуртків Жовтоводського Палацу культури;
• розважальна програма для дорослих: майстер-клас “Троянди Бахмуту” із виготовлення троянд з фоамірану, фото на фоні улюблених місць Бахмута;
• розважальна прогарама для дітей: майстер-клас із виготовлення ляльок-мотанок;
• ігровий майданчик для дітей;
• робота аніматорів;
• частування кашею та смаколиками, які приготували бахмутяни;
• танцювальний флешмоб.

День Бахмута-2024: як відзначатимуть в Одесі

14 вересня День Бахмута відзначать в одеському парку ім. Шевченка. Свято організовує осередок підтримки бахмутян “З Бахмутом у серці. Одеса”.

Що заплановано:

• виставка малюнків і поробок;
• виступи талановитих бахмутян;
• розважальна частина з аніматорами для дітей;
• програма для дорослих з інтелектуальними і розважальними конкурсами;
• спільна фотосесія.

День Бахмута-2024: як відзначатимуть у Львові

14 вересня День Бахмута відзначать у львівському палаці Гната Хоткевича. Свято організовує осередок підтримки бахмутян “З Бахмутом у серці. Львів”. Початок о 13:00.

Що заплановано:

• презентація картини “З Бахмутом у серці”;
• майстер-класи;
• похід у театр.

День Бахмута-2024: як відзначатимуть у Кривому Розі

14 вересня День Бахмута відзначать в осередку “З Бахмутом у серці. Кривий Ріг” та в Палаці культури “Мистецький”. Початок об 11:00.

Що заплановано:

• соціальна шафа;
• програма для дорослих з переглядом фільму;
• розважальна програма для дітей;
• солодкий стіл для дітей.

День Бахмута-2024: як відзначатимуть у Полтаві

14 вересня День Бахмута відзначать у Полтаві. Точна локація ще уточнюється. Організовує свято осередок підтримки бахмутян у Полтаві.

Що заплановано:

• концертна програма “Серце з Бахмутом”;
• творча зустріч з переселенцями “Місто Бахмут у серці назавжди”;
• спогади, знайомство з творчими роботами художникам Миколи Єрьомки;
• творчий майданчик для дітей з виготовлення троянди з фоамірану “до Дня міста “Троянда Бахмута”;
• майстер-клас із розпису дерев’яних заготовок магнітів у формі серця “З Бахмутом у серці”;
• творча виставка робіт “Природа рідного краю” учасників зразкової студії образотворчого мистецтва “Колір”.

День Бахмута-2024: як відзначатимуть у Кам’янці-Подільському

14 вересня День Бахмута відзначать у кам’янець-подільському ЦКМ “Розмай”. Свято організовують активні бахмутяни.

Що заплановано:

• флешмоб “На каву”;
• висадка троянд біля ЦКМ “Розмай”;
• конкурс малюнка “З Бахмутом у серці”;
• майстер-клас “Лялька-мотанка”
• майстер-клас “Плетіння маскувальних сіток”
• польова кухня: куліш, пиріжки, узвар;
• концертна програма.

День Бахмута-2024: як відзначатимуть у Гощі

13 вересня День Бахмута відзначать у Гощі на площі біля Бахмутського центру професійно-технічної освіти. Початок свята о 12:00.

Що заплановано:

• виготовлення сталевого серця з трояндами “З Бахмутом у серці”;
• випічка паляниці із символікою;
• приготування та пригощання гостей найдовшим у Гощі бутербродом зі смальцем;
• приготування бахмутського кулешу;
• створення алеї троянд, як вдома біля Бахмутського ЦПТО;
• проведення вікторини для присутніх.

Читайте також:

• “Мій бахмутський спогад”: редакція оголошує інтерактивний конкурс до Дня міста
• Росіяни поділилися новими кадрами з Бахмута: як виглядає місто на початку осені
• “Брусничка”, Антимайдан та обстріл прокуратури: яким був Бахмут 10 років тому

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Кліщіївка — село Бахмутської громади, історія якого бере початок наприкінці XVIII століття. Колись воно називалося Карлівкою, мало дві окремі частини, власну церкву, школу, млин та господарства. У 1945 році село отримало сучасну назву, походження якої досі залишається предметом дослідження. Розповідаємо, як виникла Кліщіївка, хто був її першими мешканцями та яким було життя села в різні історичні періоди.

Примітка. Матеріал підготовлений на основі історико-краєзнавчого нарису про Кліщіївку, одним з авторів якого є дослідник Михайло Кулішов. У нарисі використано історичні документи, статистичні відомості та матеріали Бахмутського краєзнавчого музею.

Історія Кліщіївки: як виникло село Карлівка

Історія сучасної Кліщіївки розпочалася в останній чверті XVIII століття. Тоді на землях Бахмутської провінції створювали нові поселення. На південь від Бахмутської фортеці земельну ділянку площею 1700 десятин отримав секунд-майор Карл Томас, який був помічником коменданта Азовської фортеці.

Саме з його іменем пов’язують первісну назву села — Карлівка. За історичними відомостями, у 1782 році на цій території проживали лише три родини. Першими відомими поселенцями були:

• Корній Іванович та Тетяна Федорівна Мірошник;
• Гаврило Іванович та Тетяна Герасимівна Науменко;
• Семен Олексійович та Олена Андріївна Тупота.

У документах того часу їх називали “малоросіянами” — так в Російській імперії позначали українців. У першій половині 1790-х років, можливо у 1794 році, власником Карлівки став капітан Петро Петрович Плещеєв.

За переписом від 12 липня 1795 року, в селі проживало 220 людей. У 1799 році було складено економічний опис Карлівки. На той час у ній налічувалося 115 чоловіків і 121 жінка. Площа земель становила 1900 десятин.

У документі також згадували панський будинок, ставок, млин та землі, які використовували для сільського господарства. Від кінця XVIII до другої половини XIX століття Карлівка перебувала у власності представників родини Плещеєвих.

Церква, школа та поділ Карлівки на два поселення

У 1841 році в Карлівці відкрили церкву Покрови Пресвятої Богородиці. До її парафії належали не лише жителі Карлівки, а й мешканці Отрадівки та Андріївки. При храмі діяла церковнопарафіяльна школа. Після більшовицького перевороту 1917 року церква продовжувала працювати до 1925 року. Згодом її, ймовірно, закрили.

Подальша історія храму має суперечливі свідчення. За одними даними, після Другої світової війни церкву знову відкрили, а на початку 1960-х років закрили. За іншими, у повоєнний час у будівлі облаштували сільський клуб.

Відомо, що згодом приміщення використовували як колгоспне зерносховище. Богослужіння відновили на початку 1990-х років. Ще однією важливою подією для Карлівки стало скасування кріпосного права у 1861 році. Починаючи з 1863 року, місцеві селяни отримали можливість викуповувати або орендувати землю у колишніх власників.

Дослідники припускають, що після викупу земельних наділів частина селян почала будувати оселі на південній околиці Карлівки. Це могло сприяти виникненню нового поселення. Згодом Карлівку адміністративно поділили на два населені пункти — Карлівку 1 та Карлівку 2. У 1886 році в Карлівці 1 проживало 217 людей, а в Карлівці 2 — 145. Обидва поселення належали до Бахмутської волості Бахмутського повіту Катеринославської губернії.

Хто заснував Карлівку: чому в історичних джерелах виникла плутанина

У дослідженні історії Кліщіївки автори звертають увагу на неточність, яка поширилася в окремих історичних працях. У статистичному збірнику Катеринославської губернії, виданому в 1886 році, заснування Карлівки 1 та Карлівки 2 пов’язували з Осипом Івановичем Шультеном.

Таку інформацію укладачі записали зі слів місцевих старожилів. Однак автори нарису наголошують, що архівні документи не підтверджують причетності Шультена до заснування Карлівки. За їхніми дослідженнями, історія поселення пов’язана насамперед із Карлом Томасом, а згодом, із родиною Плещеєвих. На думку авторів, саме використання спогадів старожилів без належного зіставлення з архівними документами сприяло поширенню помилкової версії про засновника села.

Як жили мешканці Карлівки у XIX та на початку XX століття

Спочатку основними заняттями жителів Карлівки були землеробство, скотарство та робота на поміщицьких землях. У другій половині XIX століття дедалі більше селян знаходили заробіток у сусідньому Бахмуті. Вони підвозили будівельні матеріали, виконували підсобні роботи, займалися городництвом і торгівлею.

Деякі мешканці продавали худобу, сіно, борошно та кам’яне вугілля, яке закуповували на Горлівських і Щербинівських рудниках. На початку XX століття на західній околиці Карлівки 2 бахмутська фірма “Е. М. Фарке” розпочала розробку Карлівського крейдяного родовища. Це створило додаткові можливості для заробітку. Місцеві жителі працювали в кар’єрі та перевозили крейду до бахмутських заводів. На початку XX століття в Карлівці 1 налічувалося 47 дворів і 357 жителів, а в Карлівці 2 — 40 дворів та 313 мешканців.

Карлівка в радянський період: об’єднання села та розвиток господарства

Радянська влада остаточно встановилася в Карлівці 1 та Карлівці 2 у січні 1920 року. На початку 1920-х років обидва поселення об’єднали в одне село під назвою Карлівка.

У 1923 році воно увійшло до складу Бахмутської округи, а в 1924 році, до Артемівського району Артемівської округи Донецької губернії. На той час у селі працювали школа, приватний млин, олійниця та три кузні. Більшість місцевих родин мала земельні ділянки й утримувала худобу. У першій половині 1924 року Карлівку електрифікували.

За переписом 1926 року, на території Карлівської селищної ради проживало 1215 людей. Із них 1197 були українцями, 12 — росіянами, ще шестеро належали до інших національностей. Наприкінці 1920-х років, у період сталінської колективізації, у Карлівці організували сільськогосподарську артіль імені Петровського, яка згодом стала колгоспом.

На території Карлівської сільради також діяв колгосп імені Калініна. У 1938 році тут створили промислову артіль “Огнеупор”, яка виготовляла глиняну черепицю. За півтора року працівники збудували виробничий цех, їдальню та двоквартирний будинок. Напередодні Другої світової війни артіль виробляла понад 300 тисяч штук черепиці.

Кліщіївка під час Другої світової війни та перейменування села

Під час Другої світової війни Карлівка перебувала під нацистською окупацією з 1 листопада 1941 року до 5 вересня 1943 року. За наведеними в історичному нарисі даними, у цей період до Німеччини на примусові роботи вивезли 46 людей.

15 серпня 1945 року Президія Верховної Ради УРСР ухвалила указ про впорядкування назв населених пунктів Сталінської області. Відповідно до нього село Карлівка перейменували на Кліщіївку, а Карлівську сільську раду — на Кліщіївську.

Проте достеменно невідомо, чому для села обрали саме таку назву. Одна з місцевих версій пов’язує її з топонімом “Кліщієва Балка”, який нібито існував поблизу сучасного залізничного зупинного пункту Кліщіївка. Водночас автори історичного дослідження зазначають, що не знайшли підтвердження існування такої назви на відомих картах чи в географічних довідниках.

Інша версія, запропонована самими дослідниками, полягає в тому, що під час підготовки указу 1945 року могли припуститися орфографічної помилки. За цим припущенням, село могли планувати назвати Пліщіївкою — від прізвища колишніх власників Плещеєвих. На користь цієї версії автори наводять те, що в окремих дореволюційних довідниках поряд із назвою Карлівка зустрічався варіант “Плещеевка”.

Однак документального підтвердження такої помилки немає. Тому походження сучасної назви Кліщіївки залишається відкритим питанням.

Якою була Кліщіївка після війни

Наприкінці 1940-х років у Кліщіївці відкрили семирічну школу та встановили телефон у приміщенні сільської ради. Основним місцем роботи для багатьох мешканців залишалося сільське господарство. У 1962 році Кліщіївську сільраду розформували, а село передали до Красненської сільської ради.

На базі колгоспів імені Петровського та імені Калініна створили радгосп імені Калініна. У першій половині 1980-х років він отримав назву “Червоносільський”. Мешканці працювали в радгоспі, утримували власні городи та господарства. Продукти власного виробництва продавали в Артемівську, а завдяки залізничній зупинці могли їздити також до Горлівки, Макіївки та Донецька.

На початку 1990-х років через нестачу робочих місць частина жителів почала залишати село. Будинки продавали, а серед покупців були мешканці Артемівська, які використовували нерухомість у Кліщіївці як дачі.

Кліщіївка до повномасштабної війни: що збереглося в селі

У липні 2020 року наукові співробітники Бахмутського краєзнавчого музею відвідали Кліщіївку та Андріївку, щоб зібрати історичні матеріали й спогади місцевих жителів. У підготовленому ними звіті описали життя обох сіл, місцеві установи та громадські ініціативи.

За наведеними у звіті даними, у 2020 році в Кліщіївці та Андріївці разом проживало 472 людини. Також згадували 100 переселенців і 85 дітей віком до 18 років. Одним із головних громадських просторів Кліщіївки залишалося приміщення колишньої школи.

Тут працювали бібліотека, медичний пункт, пошта, центр соціального захисту та різноманітні гуртки. Мешканці брали участь у грантових програмах, завдяки яким облаштовували громадські приміщення, покращували освітлення вулиць та створювали простори для дозвілля. У 2010 році за грантові кошти відремонтували актову залу та облаштували вуличне освітлення. Згодом за міжнародної підтримки відкрили комп’ютерний і тренажерний зали.

Особливу історичну цінність мала сама будівля школи. За музейним звітом, одна її частина була зведена з крейди й належала до старої церковнопарафіяльної школи 1890 року. Іншу частину добудували у 1954 році. Під час спілкування з музейниками місцеві жителі також згадували колишній завод “Горняк”, де виготовляли глиняний посуд та інші вироби.

У бібліотеці зберігалися глиняні роботи місцевого майстра Віктора Науменка. У селі також залишалися будівлі, пов’язані з його минулим. Зокрема, на вулиці Першотравневій, за свідченнями краєзнавців, зберігалася стара будівля панської садиби, яку згодом використовували як лікарню та пологовий будинок.

Ці відомості зафіксували під час краєзнавчої поїздки 2020 року. Вони дозволяють відтворити частину історії Кліщіївки та повсякденного життя її мешканців до повномасштабного російського вторгнення.

До теми:

“Панська купальня” біля Бахмута: у Бахмутському краєзнавчому музеї розповіли його історію

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Іноді отримувачі допомоги на проживання ВПО дізнаються про її припинення лише після того, як кошти не надходять. Водночас окремого повідомлення із зазначенням причини припинення виплати людина може не отримати.

Редакція Бахмут IN.UA зібрала поради від “Юридичного порадника для ВПО” про те, як з’ясувати підстави такого рішення та куди варто звертатися.

Чи повідомляють про припинення виплат офіційно

Згідно з постановою Кабміну від 20 березня 2022 року № 332, за результатами верифікації в Єдиній системі формується відповідний статус із зазначенням критеріїв, яким не відповідає отримувач допомоги. Водночас Порядок не встановлює безумовного обов’язку повідомляти отримувача про відмову в призначенні або продовженні виплати.

За наявності технічної можливості про підстави відмови та порядок оскарження можуть повідомити:

• засобами електронного сповіщення Єдиної системи;
• засобами мобільного зв’язку;
• засобами поштового або електронного зв’язку.

Наразі проблема недостатнього інформування отримувачів відома та обговорюється з представниками ПФУ. У нормативному регулюванні вже передбачена можливість електронного інформування, а одним із напрямів подальшого розвитку є відображення відповідної інформації в особистому кабінеті на вебпорталі ПФУ. Система інформування ще формується, і порядок її роботи може змінюватися з урахуванням змін у законодавстві.

Що робити, якщо допомога не надійшлаЯкщо допомога не надійшла у звичний строк у межах одного місяця, це ще не обов’язково означає, що виплату припинено. Затримка може бути пов’язана з опрацюванням інформації або процедурними моментами.

Що робити, якщо допомога не надійшла

Якщо допомога не надійшла у звичний строк у межах одного місяця, це ще не обов’язково означає, що виплату припинено. Затримка може бути пов’язана з опрацюванням інформації або процедурними моментами.

Якщо виплата не надходить довше, варто звернутися до ПФУ та з’ясувати причину:

• через вебпортал ПФУ — авторизуватися в особистому кабінеті за допомогою КЕП або “Дія.Підпису” та направити звернення;
• телефоном — звернутися на гарячу лінію ПФУ за номерами: 0 800 503 753, +380 (44) 281 08 70 або +380 (44) 281 08 71;
• поштою або електронною поштою — направити письмове звернення до відповідного сервісного центру ПФУ;
• особисто — звернутися до сервісного центру ПФУ незалежно від місця реєстрації.

Чому варто подавати письмове звернення

Юристи наголошують: якщо потрібно не лише дізнатися причину припинення виплати, а й оцінити законність такого рішення та за потреби його оскаржити, рекомендується звернутися до ПФУ письмово.

У зверненні варто попросити повідомити:

• чи приймалося рішення про припинення або непродовження виплати допомоги;
• дату такого рішення;
• конкретну підставу його прийняття.

Саме письмова відповідь ПФУ дасть змогу проаналізувати підстави припинення допомоги та визначити подальший алгоритм дій.

Читайте також:

Житлова субсидія на опалювальний сезон: кому призначать автоматично, а кому треба подавати заяву

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!