Володимир пашков регулярно фігурував в новинах окупаційної влади “днр”. Він обіймав посаду “виконувача обов’язків прем’єр-міністра” так званої “днр” і керував економічною діяльністю регіону. До своєї роботи на окупованій території Пашков мав багаторічний досвід у російській державній службі та бізнесі.

Як володимир пашков опинився на ключових посадах у “днр” та яка його роль у реорганізації промислового сектору регіону — редакція зібрала детальне досьє на російського управлінця.

Походження та освіта

Володимир пашков народився 4 лютого 1961 року в місті Братськ, Іркутська область, росія. Його батько був одним із ключових учасників будівництва Братської ГЕС, що дало володимиру надійний фундамент для майбутньої кар’єри.

• 1985 рік: закінчив Тихоокеанське вище військово-морське училище ім. Макарова. Протягом 12 років служив у військово-морському флоті росії;
• 1996 рік: отримав економічну освіту в Братському індустріальному інституті за спеціальністю “Економіка та управління на підприємстві”.

Діяльність у росії

Пашков почав свою управлінську кар’єру в адміністрації міста Братськ, обіймаючи посади від заступника голови адміністрації до керівника економічного блоку. У 2008 році він став міністром економічного розвитку Іркутської області, де відповідав за великий інфраструктурний проєкт переселення громадян із зон затоплення Богучанської ГЕС. Його діяльність була спрямована на розвиток альтернативних виробництв у Байкальському регіоні після закриття целюлозно-паперового комбінату.

Після відставки у 2014 році пашков зайнявся бізнесом і став співвласником IT-компанії Expertek, яка працювала в сегменті розробки програмного забезпечення для мереж автозаправних станцій.

Діяльність на територіях так званої “днр”

Пашков став однією з ключових фігур в економічному управлінні окупованих територій Донбасу. Його діяльність була тісно пов’язана із ЗАТ «внешторгсервис», яке отримало контроль над багатьма промисловими підприємствами регіону.

У 2017 році ЗАТ «внешторгсервис», зареєстроване в самопроголошеній південній осетії, отримало під контроль такі підприємства:

• металургійний завод “Донецьксталь”;
• Єнакіївський і Макіївський металургійні заводи;
• коксохімічні заводи: “Єнакіївський коксохімпром”, Ясинівський коксохімічний завод, “Макіївкокс”;
• Харцизький трубний завод.

Ці підприємства були перейменовані на філіали “внешторгсервиса”, а їхні працівники переведені до новостворених структур. Пашков обіймав посаду генерального директора цієї компанії, яка стала основним механізмом управління промисловістю регіону.

У 2019 році володимир пашков був призначений заступником голови “уряду” так званої “днр”, а в лютому 2020 року став “виконувачем обов’язків прем’єр-міністра”. 

Його діяльність охоплювала координацію економічної політики регіону, інтеграцію підприємств у російські економічні структури та контроль за промисловим виробництвом. На цій посаді він залишався до листопада 2021 року.

Одна з головних проблем, з якою стикнувся пашков, полягала у забезпеченні сировиною та фінансуванні підприємств. Для цього були залучені ресурси росрезерву, які постачали необхідну сировину, а також використовувалася структура благодійного фонду, пов’язаного з пашковим, для фінансування гуманітарних потреб.

У 2021 році через фінансові проблеми та складнощі з управлінням ЗАТ “внешторгсервис” було реорганізовано. Його активи та функції перейшли до нової структури — ТОВ “південний гірничо-металургійний комплекс”, що станом на 2024 досі активно постачає сировину для виробництва танків на “уралвагонзаводі”.

Санкції та міжнародна реакція

Діяльність володимира пашкова привернула увагу міжнародної спільноти. Його ім’я внесене до санкційних списків США, ЄС, Великобританії та інших країн. Основні звинувачення пов’язані з координацією економічної діяльності на окупованих територіях, управлінням промисловими об’єктами та фінансуванням окупаційної адміністрації.

Володимир пашков залишається однією з найбільш значущих фігур, які сприяли економічній інтеграції окупованих територій Донбасу до російської системи. Його досвід в управлінні великими проєктами, як у росії, так і в “днр”, допоміг організувати роботу промислових об’єктів регіону.

Читайте також:

• Хто така наталія никонорова: досьє на сенаторку росії від “днр”
• Хто такий денис пушилін: досьє на ватажка “днр”
• Хто така елеонора федоренко: досьє на чиновницю “днр”, яка займається депортацією українських дітей

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

12 років тому, 17 квітня 2014 року, в нині окупованій Горлівці пройшов проукраїнський мітинг. Люди, які були проти самопроголошеної влади “днр” виступили з мирним протестом. Одним із тих, хто намагався відстояти українську незалежність, був Володимир Рибак — депутат Горлівської міськради. За свою проукраїнську позицію та відкрите протистояння бойовикам “днр” його викрали та закатували. Загибель Володимира Рибака визнана однією із перших втрат серед мирних жителів Донеччини та сьогодні є символом спротиву окупації.

Спогадами про Володимира Рибака та квітневі події 2014 року в Горлівці з редакцією Бахмут IN.UA поділилася Галина Докашенко — горлівчанка, завідувачка кафедри історії імені професора Віктора Докашенка Горлівського інституту іноземних мов.

Спогади про Володимира Рибака, мітинг 17 квітня 2014 року

Галина Докашенко — педагогиня, історикиня з Горлівки. Вона була свідком подій весни 2014 року, коли Горлівку захопили бойовики так званої “днр”. Пані Галина каже, що особисто не була знайома з Володимиром Рибаком, але знала про його активну проукраїнську діяльність, якою він займався до 2014 року.

“До цих подій я особисто не була з ним знайома, але знала, що він був одним із найактивніших депутатів міської ради, він належав до “Батьківщини”. Завжди у пресі давали інформацію про кожне засідання міськради, і я бачила, що Володимир Рибак дуже активно виступав. У нього завжди, навіть до подій 2014 року, була відверта проукраїнська позиція”, — каже Галина Докашенко.

17 квітня 2014 року в Горлівці відбувся мирний мітинг, організований на підтримку міського голови Євгена Клепа. Тоді місцеві жителі вийшли з плакатами до міськради, виступаючи на підтримку законно обраної української влади. Серед мітингарів була і Галина Докашенко разом з колегами і студентами.

“Мітинг 17 квітня я достатньо добре запам’ятала. Можливо тому, що саме на цьому мітингу почалась словесна перепалка щодо мера. Місцеві жителі виступали за законно обраного, легітимного мера Євгена Клепа. А бойовики, звісно, хотіли свою кандидатуру. Пам’ятаю, ми йшли на цей мітинг і зробили плакат “Клеп усьому голова”, за аналогією відомого вислова “хліб усьому голова”. Я не можу сказати, що були якісь збройні протистояння. По завершенні мітингу там, де стояли останні ряди мітингувальників, кажуть, що якась штовханина трохи була. Але я про це не можу впевнено сказати, бо її не бачила, оскільки стояла всередині. Загалом тоді доволі багато людей було”, — каже Галина Докашенко.

Саме під час мітингу 17 квітня Володимир Рибак відкрито виступив проти бойовиків, які захопили владу в Горлівці. Того дня він спробував зняти прапор так званої “днр” і повернути український прапор на будівлю міськради. Після цих подій депутат зник.

Новину про зникнення Володимира Рибака пані Галина дізналась від свого чоловіка, який теж був депутатом Горлівської міськради.

“Наступного дня мій чоловік сказав, що після мітингу Володимир Рибак зник і його ніде немає. Тоді ми вже дізналися, що він вийшов на дах міськради, зняв прапор “днр” і знову вивісив прапор України. Потім вже я дізналася, що додому він так і не прийшов, його просто затягнули в машину по дорозі. Родина Володимира Рибака та його друзі тоді дуже хвилювалися за його долю”, — розповідає історикиня.

19 квітня місцеві рибалки знайшли два тіла в річці Казенний Торець біля селища Райгородок. 22 квітня дружина Володимира Рибака впізнала його тіло. Депутата закатували і ще живим скинули в річку.

Ким Володимир Рибак став для горлівчан

Галина Докашенко, як історикиня, каже, що загибель Володимира Рибака дала розуміння того, що окупанти не будуть миритися з проукраїнським населенням.

“Для мене, як для людини та історикині, Володимир Рибак є першою мирною жертвою того протистояння. Я і до сьогодні вважаю, що він є першою жертвою, яка постраждала за свою позицію. Я точно розуміла, що так жорстоко з ним вчинили просто за його проукраїнські погляди. Після загибелі Володимира Рибака до мене прийшло дуже чітке розуміння, що ніякого мирного процесу тут не буде, хоча сам мітинг був мирним. Багато хто в моєму оточенні, з ким ми тоді тісно спілкувалися, дуже переживали ці події”, — згадує педагогиня.

Фактично загибель Володимира Рибака можна оцінювати як факт залякування мирного населення, яке виступало проти окупації. Однак саме після вбивства депутата до людей прийшло чітке усвідомлення того, що врегулювати ситуацію мирним шляхом не вийде.

“Мені здається, що саме від його трагічної смерті пішов незворотний відлік, коли неможливо вже було говорити про якесь мирне примирення або “замирення”, як дехто говорив що треба замиритися. Смерть Володимира Рибака означала незворотність протистояння, яке вже на той час визначилося на Донеччині, і в Горлівці зокрема. Ми всі зрозуміли серйозність подій, що це не просто локальні невеличкі суперечки, а події політичного протистояння”, — зауважила Галина Докошенко.

Історикиня згадує, що у 2015 році Володимиру Рибаку посмертно присвоїли звання Героя України. На її думку, це дуже важливо для пам’яті про ті події. Роботою щодо збереження пам’яті про важливих постатей, які стали символом спротиву окупації, зараз займаються освітяни Горлівського інституту іноземних мов.

“Ми готуємо друге видання навчального посібника “Історія рідного краю. Донеччина: люди — духовність — природа”. У розділ “Люди” ми хочемо дати кілька історичних портретів до тих, що там вже є. Це будуть історичні нариси про Дмитра Чернявського, Володимира Рибака і Степана Чубенка. Також думаю, що ми додамо й четвертий історичний нарис про Олексія Дульнева”, — поділилася Галина Докашенко.

Читайте також:

• “До останнього не вірив, що буде повномасштабна війна”: ветеран з Бахмута про бої за місто, спогади та дім та ставлення до військових
• Як Бахмут не став “днр” у 2014: вам цього не казали
• Шість років після смертельного побиття бахмутського активіста Артема Мирошниченка: засуджені пішли служити

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Сили спеціальних операцій ЗСУ у ніч проти 17 квітня завдали удару по логістичній базі російського центру безпілотних технологій “Рубікон” в окупованому Мангуші на Донеччині. На місці зафіксували вибухи та масштабні пожежі.

Про це повідомляє ССО.

ССО уразили базу “Рубікону” під Маріуполем

За даними військових, удари по об’єктах противника здійснили дрони підрозділів Middle-strike. У результаті атаки на локації виникли пожежі та пролунала серія вибухів. Йдеться про логістичну базу засекреченого російського центру безпілотних технологій “Рубікон”, розташовану в тимчасово окупованому Мангуші поблизу Маріуполя.

Що відомо про підрозділ “Рубікон“

Центр “Рубікон” активно використовується російськими військами для ведення бойових дій проти України.

Зокрема, підрозділ застосовує:

• FPV-дрони (у тому числі на оптоволокні);
• ударні БпЛА “Молнія” та “Ланцет”;
• розвідувальні дрони ZALA, “Орлан”, SuperCam;
• морські безпілотники.

Це не перший удар по об’єктах “Рубікону” — раніше українські військові вже атакували бази та координаційні центри цього підрозділу на окупованих територіях. Такі операції є частиною системної роботи Сил оборони зі знищення логістики та інфраструктури російських військ.

До теми:

Російські війська намагаються наростити сили на півдні Покровська: командування “Схід”

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!