Володимир пашков регулярно фігурував в новинах окупаційної влади “днр”. Він обіймав посаду “виконувача обов’язків прем’єр-міністра” так званої “днр” і керував економічною діяльністю регіону. До своєї роботи на окупованій території Пашков мав багаторічний досвід у російській державній службі та бізнесі.

Як володимир пашков опинився на ключових посадах у “днр” та яка його роль у реорганізації промислового сектору регіону — редакція зібрала детальне досьє на російського управлінця.

Походження та освіта

Володимир пашков народився 4 лютого 1961 року в місті Братськ, Іркутська область, росія. Його батько був одним із ключових учасників будівництва Братської ГЕС, що дало володимиру надійний фундамент для майбутньої кар’єри.

• 1985 рік: закінчив Тихоокеанське вище військово-морське училище ім. Макарова. Протягом 12 років служив у військово-морському флоті росії;
• 1996 рік: отримав економічну освіту в Братському індустріальному інституті за спеціальністю “Економіка та управління на підприємстві”.

Діяльність у росії

Пашков почав свою управлінську кар’єру в адміністрації міста Братськ, обіймаючи посади від заступника голови адміністрації до керівника економічного блоку. У 2008 році він став міністром економічного розвитку Іркутської області, де відповідав за великий інфраструктурний проєкт переселення громадян із зон затоплення Богучанської ГЕС. Його діяльність була спрямована на розвиток альтернативних виробництв у Байкальському регіоні після закриття целюлозно-паперового комбінату.

Після відставки у 2014 році пашков зайнявся бізнесом і став співвласником IT-компанії Expertek, яка працювала в сегменті розробки програмного забезпечення для мереж автозаправних станцій.

Діяльність на територіях так званої “днр”

Пашков став однією з ключових фігур в економічному управлінні окупованих територій Донбасу. Його діяльність була тісно пов’язана із ЗАТ «внешторгсервис», яке отримало контроль над багатьма промисловими підприємствами регіону.

У 2017 році ЗАТ «внешторгсервис», зареєстроване в самопроголошеній південній осетії, отримало під контроль такі підприємства:

• металургійний завод “Донецьксталь”;
• Єнакіївський і Макіївський металургійні заводи;
• коксохімічні заводи: “Єнакіївський коксохімпром”, Ясинівський коксохімічний завод, “Макіївкокс”;
• Харцизький трубний завод.

Ці підприємства були перейменовані на філіали “внешторгсервиса”, а їхні працівники переведені до новостворених структур. Пашков обіймав посаду генерального директора цієї компанії, яка стала основним механізмом управління промисловістю регіону.

У 2019 році володимир пашков був призначений заступником голови “уряду” так званої “днр”, а в лютому 2020 року став “виконувачем обов’язків прем’єр-міністра”. 

Його діяльність охоплювала координацію економічної політики регіону, інтеграцію підприємств у російські економічні структури та контроль за промисловим виробництвом. На цій посаді він залишався до листопада 2021 року.

Одна з головних проблем, з якою стикнувся пашков, полягала у забезпеченні сировиною та фінансуванні підприємств. Для цього були залучені ресурси росрезерву, які постачали необхідну сировину, а також використовувалася структура благодійного фонду, пов’язаного з пашковим, для фінансування гуманітарних потреб.

У 2021 році через фінансові проблеми та складнощі з управлінням ЗАТ “внешторгсервис” було реорганізовано. Його активи та функції перейшли до нової структури — ТОВ “південний гірничо-металургійний комплекс”, що станом на 2024 досі активно постачає сировину для виробництва танків на “уралвагонзаводі”.

Санкції та міжнародна реакція

Діяльність володимира пашкова привернула увагу міжнародної спільноти. Його ім’я внесене до санкційних списків США, ЄС, Великобританії та інших країн. Основні звинувачення пов’язані з координацією економічної діяльності на окупованих територіях, управлінням промисловими об’єктами та фінансуванням окупаційної адміністрації.

Володимир пашков залишається однією з найбільш значущих фігур, які сприяли економічній інтеграції окупованих територій Донбасу до російської системи. Його досвід в управлінні великими проєктами, як у росії, так і в “днр”, допоміг організувати роботу промислових об’єктів регіону.

Читайте також:

• Хто така наталія никонорова: досьє на сенаторку росії від “днр”
• Хто такий денис пушилін: досьє на ватажка “днр”
• Хто така елеонора федоренко: досьє на чиновницю “днр”, яка займається депортацією українських дітей

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У Донецьку під керівництвом окупантів функціонує медичний університет. З 2017 року посаду ректора цього навчального закладу обіймає Григорій Ігнатенко — доктор медичних наук, професор та колишній викладач українського вишу.

Що відомо про Григорія Ігнатенка та його роль в освіті на тимчасово окупованих територіях? Редакція Бахмут IN.UA зібрала досьє.

Григорій Ігнатенко: біографія до 2014 року

Григорій Анатолійович Ігнатенко народився 17 травня 1959 року в селі Городня Ічнянського району Чернігівської області.

У 1984 році з відзнакою закінчив лікувальний факультет Донецького державного медичного інституту ім. М. Горького за спеціальністю “Лікувальна справа”. Згодом працював клінічним ординатором, старшим лаборантом, асистентом та доцентом кафедри внутрішніх хвороб.

У 1992 році захистив кандидатську дисертацію з кардіології. Протягом 1993–1996 років завідував відділом клінічної ординатури та магістратури.

У 1999 році захистив докторську дисертацію. З 2002 року став завідувачем кафедри пропедевтики внутрішніх хвороб з лабораторією адаптаційної медицини Донецького національного медичного університету ім. М. Горького. З 2003 року завідував відділенням кардіології в “Університетській клініці”.

У 2007 році здобув звання члена-кореспондента Національної академії медичних наук України. У 2011 році став Заслуженим діячем науки і техніки України, а у 2014 році отримав Державну премію України в галузі науки і техніки.

Кар’єра Григорія Ігнатенка після приходу окупантів

Після окупації Донецька Григорій Ігнатенко залишився працювати у захопленому медичному університеті, поступово інтегруючись в освітню систему самопроголошеної “днр” та російської федерації.

З 2015 по 2023 рік він був головою Вищої атестаційної комісії міністерства освіти і науки “днр”. У 2017 році його призначили ректором Донецького національного медичного університету ім. М. Горького в окупованому Донецьку. Того ж року Ігнатенко здобув диплом магістра з “Менеджменту в охороні здоров’я” в “Донецькій академії управління” та став членом Асоціації “Рада ректорів медичних і фармацевтичних вищих навчальних закладів” російської федерації.

З 2023 року Ігнатенко є членом Вищої атестаційної комісії при міністерстві науки і вищої освіти російської федерації. Також він входить до складу бюро Координаційної Ради Південної Асоціації наукових організацій при президії РАН та президії Загальноросійської громадської організації “Товариство лікарів росії”.

Ігнатенко отримав низку російських нагород та відзнак самопроголошеної “днрР”, серед яких:

• звання “герой праці днр” (2019 рік);
• звання “заслужений лікар днр”;
• медаль міністерства науки і вищої освіти рф “За бездоганну працю та відзнаку” (2022 рік);
• подяки від міністра охорони здоров’я РФ, голови держдуми рф та голови “днр” Дениса Пушиліна.

Діяльність Ігнатенка

У вересні 2021 року Григорій Ігнатенко увійшов до складу делегації самопроголошеної “днр”, яка вирушила до Сирії для участі у міжнародній торговій виставці “Re-build Syria Exhibition 2021”. Разом із представниками окупаційної адміністрації Геннадієм Лебедем, Володимиром Рущаком, Сергієм Пересадою та Сергієм Власовим він перебував у Сирії з 27 вересня по 2 жовтня. У межах поїздки делегація провела зустріч із одним із керівників Арабської соціалістичної партії “Баас” доктором Махді Дахлаллахом, перемовини із заступником голови Ради міністрів РФ Георгієм Мурадовим, а також низку зустрічей із сирійськими бізнес-організаціями щодо інвестиційних проектів та співпраці.

Григорій Ігнатенко бере систематичну участь у заходах, спрямованих на інтеграцію захопленого навчального закладу до російського простору. У травні 2021 року він очолив делегацію вишу на XV Всеросійському національному конгресі променевих діагностів і терапевтів “Радіологія – 2021”, який проходив у місті Красногорськ Московської області в межах програми “Русского центра”.

Крім цього, ректор долучається до публічних пропагандистських акцій в окупованому Донецьку. Зокрема, під час заходів до 9 травня Ігнатенко разом із окупаційним “міністром охорони здоров’я” Дмитром Гарцевим, викладачами та студентами брав участь у покладанні квітів до монумента викладачам і студентам Донецького медичного інституту, загиблим у роки Другої світової війни.

Під керівництвом Григорія Ігнатенка окупаційна адміністрація університету намагається відновлювати міжнародні зв’язки. У лютому 2024 року навчальний заклад підписав чотири партнерські угоди з представниками Республіки Камерун. Документи передбачають приїзд абітурієнтів із Камеруну на навчання до Донецька, що має на меті легітимізацію російської влади на окупованих територіях. У межах цієї співпраці африканська сторона також запросила Григорія Ігнатенка відвідати Камерун для обговорення питань медичного туризму та вивчення специфіки регіональних захворювань для їх подальшого внесення до освітніх програм вишу.

Підозра у державній зраді

Згідно з даними бази “Миротворець”, Григорій Ігнатенко фігурує як пособник російсько-фашистських загарбників та свідомий порушник державного кордону України. Його дії кваліфікуються як замах на суверенітет та територіальну цілісність країни, а також легалізація окупації.

Генеральна прокуратура України підозрює Ігнатенка у вчиненні кримінального правопорушення за частиною 3 статті 111-1 Кримінального кодексу України (колабораційна діяльність). У січні 2024 року була опублікована повістка про його виклик до суду.

Нагадаємо, що Донецький медичний університет ім. М. Горького, як і багато інших українських навчальних закладів, опинився під контролем окупаційних сил. Згодом навчальний заклад був релокований на підконтрольну Україні територію, проте частина викладацького складу залишилася у Донецьку. Керівництво захопленими закладами взяло курс на впровадження російських освітніх стандартів та пропаганду, активно співпрацюючи з міністерствами рф. Російська влада систематично заохочує таких керівників державними нагородами за їхню участь в інтеграції освітнього процесу до системи рф. Водночас українські правоохоронні органи відкривають кримінальні провадження проти посадовців за підозрою у державній зраді та колабораційній діяльності.

Читайте також:

Як ректорка захопленого ДонНУ працює на російську систему освіти: досьє на Світлану Беспалову

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

На Донеччині з 1 серпня за межі області евакуювали або самостійно виїхали понад 9 400 людей, серед них 740 дітей. На підконтрольній Україні території області залишаються близько 108 400 цивільних, з яких близько 5 500 — діти.

Про це під час брифінгу, 19 серпня, повідомили представники Донецької обласної військової адміністрації, Дмитро Петлін та Дмитро Пожарський.

Скільки людей залишається на Донеччині

За словами Дмитра Петліна, начальника відділу оперативно-чергової служби, зв’язку, оповіщення та інформування населення департаменту з питань цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи Донецької ОВА, загалом від початку вторгнення, свої місця постійного проживання залишили понад 1 мільйон 425 тисяч людей, серед них 213 тисяч дітей.

Станом на 19 серпня на підконтрольній українській владі території області залишаються близько 108 400 цивільних. Із них близько 5 500 — діти. У 19 громадах, які віднесені до зони активних бойових дій, залишається близько 11 тисяч дітей.

За наведеними на брифінгу даними:

• у Дружківській громаді залишається близько 3 300 людей;
• у Краматорській — 42 300;
• у Костянтинівській — трохи більше 800;
• у Лиманській — 2 200;
• у Святогірській — 1 100;
• у Слов’янській — близько 36 тисяч;
• у Миколаївській — 660.

У Краматорській громаді залишається 460 дітей, які підлягають примусовій евакуації

Паралельно тривають заходи з примусової евакуації сімей із дітьми з населених пунктів, де загалом залишається 503 дитини.

Зокрема, у Краматорській громаді таких дітей 460. До цієї кількості входять діти з Красноторки, Біленької та окремих районів Краматорська.

У Слов’янську, за словами Петліна, залишається 38 дітей, які підлягають примусовій евакуації. У Новодонецькій громаді в селі Криниці залишається чотири дитини, у Степанівці — одна. За поточний місяць у примусовий спосіб евакуювали 169 дітей. Загальна кількість дітей, евакуйованих у межах усіх заходів із примусової евакуації, перевищила 21 тисячу.

Евакуація з окремих громад залишається дуже складною

За словами Дмитра Петліна, зі Слов’янська та Краматорська люди наразі виїжджають майже без проблем. Водночас ситуація у Костянтинівці, Миколаївці, Лимані та Дружківці залишається дуже складною. До Дружківки евакуаційні групи ще заїжджають, однак в окремих районах людей збирають пішки. У Костянтинівку та Лиман евакуаційні групи не можуть нормально заїжджати.

До евакуації залучаються Національна поліція, ДСНС та волонтерські групи. Загалом працюють близько десяти евакуаційних груп. Напередодні було задіяно 14 волонтерських груп. Петлін також повідомив, що у Слов’янську та Краматорську росіяни намагаються пошкодити логістичні шляхи через річку. За його словами, після удару по насипній переправі у Слов’янську проїзд став неможливим.

Читайте також:

З Краматорського району за тиждень евакуювали 15 людей: фото

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!