Після зміни складу Уряду в червні 2024 року в Кабінеті Міністрів України більше не існує окремого відомства, яке б опікувалось питаннями ВПО і тимчасово окупованих територій. Наразі ці функції розподілили між різними міністерствами, однак жоден із них органів не має чіткої компетенції у сфері захисту прав ВПО.

Що про це кажуть правозахисники і активісти, розповідає видання “Остров”.

Оновлений Уряд, хто займатиметься питаннями ВПО

17 липня Верховна Рада оновила склад Кабінету Міністрів України і призначила Юлію Свириденко прем’єр-міністеркою. При цьому в новому Уряді відсутнє окреме відомство, яке б займалося вирішенням проблем ВПО та окупованих територій. Раніше ними займалось Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, яке пізніше було переформатоване у Міністерство національної єдності. Однак на тлі корупційних скандалів з його очільником Олексієм Чернишовим міністерство фактично ліквідували.

Оптимальним рішенням, на думку правозахисників, стало б перезавантаження та посилення Міністерства національної єдності. Адвокаційна директорка Центру прав людини ZMINA Альона Луньова зазначає, що держава обрала найпростіший шлях, не запропонувавши системного бачення, як має виглядати політика щодо внутрішньо переміщених осіб, мешканців окупованих територій та українців за кордоном.

“Держава обрала найпростіший шлях — замість переосмислення функцій, організаційного посилення і кадрового оновлення, було ухвалено рішення просто ліквідувати Міністерство національної єдності, яке, по суті, було наступником реінтеграційного відомства. Адже в ньому залишалися ті самі люди, ті самі програми, воно стало результатом формального перейменування без суттєвих змін. Ми — правозахисна спільнота — публічно закликали цього не робити. Була можливість зберегти це міністерство, чітко визначити його повноваження, наповнити їх змістом, зробити це відомство фокусним у питаннях роботи з постраждалими від війни. Ми виступали за єдиний орган, який опікувався би внутрішньо переміщеними особами, мешканцями тимчасово окупованих територій, колишніми полоненими, українцями за кордоном, — зазначила Альона Луньова.

На думку правозахисниці, ситуація, яка склалася після приєднання повноважень міністерства до Мінсоцполітики, загрожує повним розмиванням відповідальності.

Щодо ВПО — це тепер зона відповідальності Міністерства розвитку громад і територій. І тут найбільша проблема, за словами правозахисниці, у повній відсутності публічної комунікації.

“Вони отримали відповідні повноваження ще на початку року, минуло понад сім місяців, але досі міністерство не вийшло до суспільства із поясненням, що саме воно тепер опікується переселенцями. Так, на сайті з’явився розділ для ВПО, але про це ніхто не дізнається, якщо цілеспрямовано не шукатиме. Ані широкої інформаційної кампанії, ані системної роз’яснювальної роботи не було. У результаті люди досі не знають, куди звертатися”, — підкреслює правозахисниця.

Формально є відомства, які відповідають за певну сферу, але на практиці складно сказати, хто і чим саме займається. І це є дуже небезпечною тенденцією.

“На мою думку, передача настільки специфічної, емоційно та соціально навантаженої сфери, як робота з постраждалими від війни, до Міністерства розвитку громад і територій — це була помилка. Адже у результаті може скластися враження, що відповідальність за ВПО передали на місця, а урядовий рівень самоусунувся. Саме тому формується відчуття поступового розмивання теми: ВПО перестають бути окремою категорією, до якої формується цілеспрямована державна політика“, — зазначає Альона Луньова.

Що тепер робити ВПО?

На думку правозасниці, громадське суспільство, журналісти, правозахисники й організації ВПО мають уважно та постійно моніторити, чим займається Міністерство розвитку громад і територій у цій сфері. Це єдина можливість хоча б утримати питання в публічному полі. Також вона висловила сподівання, що в наступному Уряді ідея створення міністерства, яке би займалося людьми, що постраждали від війни, повернеться.

“Сама ідея Міністерства єдності правильна — вона говорила про єдність, соціальну згуртованість, відновлення довіри. Але реалізована вона була дуже слабко. Як мінімум, можна було б зберегти посаду віцепрем’єра з питань єдності, призначити заступників у відповідні міністерства, щоб ці питання залишались серед пріоритетів. Наразі ж бачимо, що питання постраждалих, замість того щоб стати осердям політики, поступово зникають з урядового порядку денного. І якщо ця інерція триватиме, вона коштуватиме Україні втрати зв’язку з мільйонами власних громадян”, — підкреслила Альона Луньова.

Читайте також:

• Виплати за зруйноване житло на ТОТ: Мінрозвитку готує пілотну програму компенсацій
• Чому не підписують законопроєкт №11161: Олена Шуляк озвучила головну причину
• Ощадбанк вилучить пенсії ВПО з ТОТ до 2022 року — що потрібно зробити, щоб повернути кошти

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Колишній народний депутат Федір Христенко, якого підозрюють у державній зраді, опинився на волі. Причиною звільнення стало погіршення здоров’я ексдепутата під час перебування в СІЗО. Попри це, Федір Христенко залишається під контролем СБУ.

Про це повідомляє видання “Українська правда” з посиланням на власні джерела.

Федір Христенко перебуває на волі

Колишній народний депутат з Бахмутського округу Федір Христенко, якого підозрюють у державній зраді, перебуває на волі. Він живе в Україні та залишається під охороною і жорстким контролем СБУ.

Причиною звільнення ексдепутата стало погіршення його здоров’я під час перебування в СІЗО. Христенко мав захворювання хребта, що вимагало постійного руху та багатогодинних піших прогулянок вдень. Ці умови забезпечити в СІЗО неможливо. Також були враховані обставини, що Христенко визнав провину і підписав угоду зі слідством.

“Українська правда” звернулась до СБУ з проханням прокоментувати інформацію у справі Христенка. У спецслужбі відмовилися від коментарів із формулюванням: “Нічим не зможемо допомогти”.

Нагадаємо, що у грудні 2025 року Федір Христенко визнав провину і підписав угоду зі слідством. Цю інформацію підтвердили в Печерському суді Києва, однак коли саме була затверджена угода та яке покарання отримав депутат не повідомляється. Слухання відбувалися в закритому режимі.

Читайте також:

• Нардеп Федір Христенко достроково втратив мандат через обвинувальний вирок суду
• Федір Христенко: таємне зникнення нардепа ОПЗЖ після 24 лютого
• Зрадники, волонтери та священники: до якої групи можна віднести нардепа від Бахмутського округу Федора Христенко

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

На Донеччині триває евакуація цивільних. Людей, які виїжджають з небезпечних територій, розселяють у різних регіонах України. Найважче евакуювати маломобільних та самотніх людей, які часто відмовляються покидати свої домівки попри небезпеку.

Як евакуйовані мешканці Донеччини можуть отримати безоплатне житло і які регіони наразі приймають людей, під час брифінгу розповів Дмитро Пожарський, начальник відділу з питань надання соціальних послуг Департаменту соціального захисту населення Донецької ОВА. 

Кількість населення та евакуація в Лиманській громаді

Темпи евакуації у Лиманській громаді суттєво знизилися і тривалий час залишаються майже незмінними. Наразі в громаді фіксуються поодинокі випадки виїзду, переважно тоді, коли місцевим допомагають військові.

Головними причинами евакуації населення з Лиманської громади є безперервні атаки російських військ із застосуванням керованих авіабомб, артилерії та FPV-дронів. Це призвело до тотального знищення житлового фонду: рівень руйнувань вже сягнув 90-95%, а влучання у багатоповерхівки фіксуються щодня. Ситуацію критично ускладнює повна відсутність газопостачання, електроенергії та централізованого опалення, які наразі неможливо відновити через активні бойові дії. Крім того, процес виїзду та забезпечення громади ускладнює зруйнована логістика, зокрема знищені дамби та понтонні переправи.

Станом на зараз у громаді залишається:

• у всій Лиманській громаді — 2 440 осіб;
• безпосередньо у місті Лиман — 1 780 осіб.

У порівняно великих громадах Донеччини досі залишається значна кількість населення:

• Краматорська громада — 67,5 тисяч осіб;
• Слов’янська громада — 46 тисяч осіб;
• Дружківська громада — 6 300 осіб.

Загалом на підконтрольній Україні території Донецької області залишається близько 154 тисяч осіб.

Про збільшення кількості евакуйованих

За словами Дмитра Петліна, починаючи з 1 травня, найбільшу кількість евакуйованих зі своїх постійних місць проживання зафіксовано у Краматорську — понад 2 400 осіб. Зі Слов’янської громади виїхали 1 700 людей, з Дружківської — трохи більше 500. Миколаївську громаду покинули 280 жителів, Святогірську — близько 150, Костянтинівську — 140, а Лиманську — 65 осіб. У Покровському районі, зокрема в Добропіллі, фіксуються лише поодинокі випадки евакуації з незначною кількістю людей.

Протягом квітня з Донецької області евакуювали 249 людей. Їх розселили до 16 областей України. Від початку травня безкоштовно розселено 86 людей. Географія розселення охоплює низку регіонів, серед яких Рівненська, Івано-Франківська, Закарпатська, Полтавська, Хмельницька, Вінницька, Житомирська, Кіровоградська, Волинська та Львівська області.

У Павлограді (Дніпропетровська область) транзитним центром щодня користуються 10-15 донеччан. Більшість з них їдуть до Дніпра або в найближчі населені пункти, де самостійно орендують житло. У Харківській області транзитний центр приймає близько 200 осіб у вихідні дні та понад 250 осіб у будні.

Міжнародні благодійні організації збільшили розмір разової грошової допомоги при евакуації. Наразі сума виплати, яка оформлюється у транзитних центрах, становить 12 300 гривень на одну особу.

Ситуація з маломобільними групами населення 

Окремою проблемою залишається евакуація маломобільних громадян. За даними органів влади, на Донеччині виявлено 763 самотні маломобільні людини, які потребують підтримки соціальних працівників. З них 175 осіб допускають можливість евакуації у разі суттєвого погіршення безпекової ситуації, а 108 мають родичів або знайомих, готових їх прийняти.

Проте 588 людей категорично відмовляються виїжджати. Основними аргументами для відмови є прив’язаність до власного будинку та рідного міста. Часто люди погоджуються на евакуацію лише тоді, коли снаряди починають падати безпосередньо біля їхнього житла. Евакуаційним екіпажам поліції, ДСНС та волонтерам доводиться працювати в умовах постійної небезпеки та багаторазово повертатися за одними й тими ж адресами, намагаючись переконати місцевих жителів виїхати.

Читайте також:

Скільки дітей перебувають у зонах примусової евакуації на Донеччині

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!