Воїни підрозділу «CODE 9.2.» 92-гої окремої механізованої бригади імені кошового отамана Івана Сірка одним дроном знищили три одиниці ворожої техніки. Її вартість оцінюється у понад 5 мільйонів доларів.

Про це повідомив міністр цифрової трансформації України Михайло Федоров.

Так, за ніч українські захисники одним ударним дроном перетворили на мотлох російський танк «Т-80», гаубицю САУ 2С1 («Гвоздика») і танковий мостоукладальник «МТУ-90». 

Читайте також: Спецпризначенці знищили під Бахмутом командний пункт росіян

Нагадаємо, нещодавно команда Defence Tech кластера Brave1 провела випробування українських роботів. Фахівці протестували в польових умовах 25 унікальних розробок — від логістичних до бойових, від дистанційних турелей до роботів-камікадзе. Вже скоро ці машини допоможуть нашим військовим ефективніше нищити окупантів.

Про загальну ситуацію на Бахмутському напрямку читайте в хроніці подій «Битва за Бахмут».

Фото: Wikipedia

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

27 жовтня, в День української писемності та мови, відбувся Всеукраїнський радіодиктант національної єдності. Текст для диктанту “Треба жити!” написала письменниця Євгенія Кузнєцова, а читала його народна артистка України Наталія Сумська. До радіодиктанту долучались і бахмутяни. Вони писали диктант онлайн та на освітніх локаціях, облаштованих в осередках підтримки.

Своїми враженнями про цьогорічний радіодиктант з редакцією Бахмут IN.UA поділилась Ірина Мироненко — вчителька української мови Бахмутської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №18 імені Дмитра Чернявського.

Як бахмутська школа №18 писала радіодиктант

Бахмутська школа №18, в якій працює Ірина Мироненко, щороку доєднується до написання Всеукраїнського радіодиктанту національної єдності. Цей рік не став виключенням. Диктант писали викладачі разом зі школярами.

Ті, хто мешкають у Києві, Дніпрі, Полтаві та Жовтих Водах, змогли написати його на освітніх локаціях в осередках підтримки. Інші долучались онлайн.

“Наша школа брала участь у радіодиктанті і онлайн, і на освітніх локаціях. Писали його викладачі і учні 9-11 класів”, — розповіла Ірина Мироненко.

Сама вчителька теж долучилась до написання диктанту. Вона каже, що текст відгукнувся їй. Та освітянка зауважує, що написання диктанту було важким через проблеми з диктуванням.

“В цілому текст цікавий і актуальний, він відгукується нашим реаліям. Єдине зауваження — технічні проблеми. Бо спочатку писали-писали, потім трохи збилися, бо Наталія Сумська не так почала диктувати. Трохи не встигали за її темпом. На мою думку, це повинен диктувати вчитель, який знає методику. В іншому випадку це складно”, — зауважила Ірина Мироненко.

Попри складність самого диктанту, педагогиня каже, що отримала разом з дітьми позитивні емоції. Адже, на її думку, головним у цьому заході було саме об’єднання українців, в тому числі й тих, хто за кордоном.

“Для нас цей диктант, в першу чергу, не заради самого диктанту, а задля єдності. Це чудова можливість об’єднатися онлайн і офлайн. Ми відчували це об’єднання. Ті, в кого були можливості, завітали до освітніх локацій, інші зустрічалися онлайн. А ще радіодиктант — це гарна нагода долучитися до урочистої події, відчути атмосферу свята. Як на мене, це дуже позитивно впливає на всіх”, — розповіла Ірина Мироненко.

Читайте також:

• Вивчення мови і простір для спілкування: як працює гурток “Говорімо українською” для бахмутян
• “Діти хвилюються всюди — і в Україні, і за кордоном”: як у бахмутських школах допомагають боротися зі стресом
• Бахмутська бібліотека облаштувала книжкові локації: де бахмутяни можуть взяти книги

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

У липні 2025 року Управління культури Бахмутської міськради ініціювало включення алебастрового ремесла з Бахмута до переліку елементів нематеріальної культурної спадщини Донецької області. Інтер’єрні прикраси, виконані в техніці алебастрового лиття, є впізнаваними елементами бахмутських будівель.

Чи внесли алебастрове ремесло з Бахмута до списку нематеріальної культурної спадщини Донеччини, розповіли в Управлінні культури та туризму Донецької ОДА у відповідь на запит редакції.

Алебастрове ремесло з Бахмута може стати елементом нематеріальної культурної спадщини Донеччини

У липні 2025 року Управління культури Бахмутської міськради ініціювало включення алебастрового ремесла з Бахмута до переліку елементів нематеріальної культурної спадщини Донецької області. У серпні планувалось проведення обласної наради, де розглядали рішення про включення алебастрового лиття до нематеріальної спадщини регіону.

Редакція звернулась із запитом до Управління культури та туризму Донецької ОДА. Ми запитали чи було ухвалене рішення щодо включення бахмутського ремесла до нематеріальної спадщини. Нам повідомили, що зараз це питання на стадії додаткового вивчення.

“Елемент “Технологія лиття елементів інтер’єрного декору з алебастру в місті Бахмут” визначено, як прояв нематеріальної культурної спадщини, який потребує додаткового вивчення. Після доопрацювання відповідних матеріалів зазначений елемент може бути повторно поданий на розгляд обласної комісії з формування елементів нематеріальної культурної спадщини Донецької області”, — йдеться у відповіді.

Алебастрове лиття з Бахмута, історія

Алебастрове лиття — це унікальне бахмутське ремесло виготовлення прикрас для інтер’єру з алебастру. Воно побутувало серед мешканців Бахмута в минулому столітті. Вироби з алебастру прикрашали стелі, дзеркала і дверні арки у громадських будівлях.

Виготовленням таких елементів декору в Бахмуті займалися народні художники-кустарі. Як правило, вони працювали на замовлення та мали невеличкі приватні майстерні на власних подвір’ях.

До 1917 року прикрашати будинки ліпниною могли дозволити лише заможні жителі Бахмута. Тому цей промисел не мав широкого розповсюдження і ним займалися невелика кількість майстрів. На сьогодні не виявлено жодних письмових джерел, в яких би згадувались приватні майстерні з виготовлення ліпнини. Єдине, що свідчить про роботу “алебастрових художників-ливарів” — прикрашені алебастровою ліпниною кімнати та фасади приватних будинків побудови кінця 19 — початку 20 століття.

Традиція лиття з алебастру предметів для оздоблення будинків продовжувалася і в радянський період. Особливо цей промисел набув популярності після Другої світової війни, коли тривало відновлення житлового фонду міста. Місцеві майстри виливали з гіпсу предмети декору й продавали невеликими партіями мешканцям міста та навколишніх сіл.

Читайте також:

• “Бахмут — це не тільки шампанське і троянди”: бахмутянка розповіла про унікальне алебастрове ремесло
• Збережена пам’ять: у Львові презентували оцифровану колекцію старовинних світлин бахмутських фотоательє
• Пам’ять про Бахмут у речах: що бахмутяни зберігають на згадку про рідне місто

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!