Наслідки російського обстрілу в Покровську / фото Національна поліція
У Покровську зберігається важка ситуація. Місто постійно обстрілюють росіяни, використовуючи при цьому весь наявний арсенал озброєння. Попри це в місті продовжують лишатися близько 7 тисяч людей.
Про ситуацію в місті розповів начальник Покровської МВА Сергій Добряк у прямому ефірі телемарафону “Єдині новини”.
Покровськ, ситуація на початку 2025 року
Росіяни наступають на Покровськ. На сьогодні їм залишається близько двох кілометрів до околиць міста. При цьому населений пункт щоденно потерпає від обстрілів, їх інтенсивність збільшується. Для атак ворог використовує весь наявний арсенал озброєння: артилерію, міномети, РСЗВ, КАБи, дрони.
Критична інфраструктура Покровська знищена майже вщент.
“Подекуди ще працюють точки роздачі води і кілька теплопунктів. Електрики, газопостачання, “великого” водопостачання і теплопостачання немає”, — каже Сергій Добряк.
При цьому в місті продовжують залишатися близько 7 тисяч жителів. Переважно це люди похилого віку.
“Евакуація сповільнилася. Коли 12 грудня в місті не стало газопостачання, то тоді десь за 7-8 днів виїхали майже 3 тисячі людей. Зараз виїжджають 5-10 людей на добу. Переважна більшість людей, які залишаються в місті — це літні люди. Їх вмовляють виїхати. Але серед них велика кількість тих, хто ніколи не виїжджав за межі свого села або міста. Тому в них є страх виїзду і змін. Але ж ми бачимо, що коли щось “прилітає” і людину, не дай Боже, ранить, то вона все одно виїжджає. Тому тут наше завдання — все ж достукатись до людей, щоб вони не наражали себе на небезпеку і виїхали хоча б на зиму”, — зазначив Сергій Добряк.
Наразі в Покровську триває евакуація. Пункти збору вже не працюють через безпекову складову. Людей забирають з вказаних адрес і відвозять до збірного пункту в місті Павлоград. Звідти люди можуть вирушити в інші регіони України потягом або автобусами.
Евакуація з Покровська: контакти
Звернення про евакуацію приймають на гарячих лініях Донецької області: 0 800 408 911, +380 (98) 890 3318, +380 (66) 285 6290.
Для запису на вивіз тяжкохворих і людей з інвалідністю діють номери: 0 800 332 614, +380 (99) 710 4872, +380 (99) 311 5314, +380 (96) 108 6048.
Видача гуманітарної допомоги / ілюстративне фото Pexels
Благодійний фонд “Хто, якщо не ми” анонсував новий вид гуманітарної допомоги у Дніпрі. Вона передбачена для маломобільних пенсіонерів-ВПО. Вони можуть отримати продуктові набори з доставкою.
Про це повідомляє благодійний фонд “Хто, якщо не ми”.
Доставка гуманітарної допомоги у Дніпрі
Благодійний фонд “Хто, якщо не ми” видає гуманітарну допомогу у Дніпрі. Для маломобільних пенсіонерів-ВПО передбачена доставка продуктових наборів додому.
У складі гуманітарних наборів — продукти першої необхідності. Привезти гуманітарну допомогу додому можуть переселенцям і переселенкам похилого віку, які не можуть самостійно пересуватися. Волонтери благодійного фонду привозять пакунки прямо до дверей.
Реєстрація на отримання допомоги з доставкою проходить на офіційній сторінці фонду “Хто, якщо не ми” в Instagram. Надсилайте повідомлення з контактними даними, і з вами зв’яжуться волонтери.
Активісти коаліції “На лінії зіткнення” / фото Facebook-сторінка коаліції
У березні 2025 року Кабінет міністрів схвалив Стратегію розвитку культури в Україні до 2030 року, а також план заходів з її реалізації. До розробки цих документів долучилась коаліція “На лінії зіткнення”, у складі якої активісти зі Сходу України. Вони внесли до стратегії пропозиції щодо збереження локальної культури тимчасово окупованих територій України.
Що мають на меті активісти і чим важливе збереження культури українського Сходу, редакції Бахмут IN.UA розповів громадський діяч, очільник коаліції “На лінії зіткнення” Андрій Грудкін.
Чим цінне збереження культури Сходу
Коаліція “На лінії зіткнення” згуртувала активних мешканців Донеччини і Луганщини. Серед її членів — люди зі Світлодарська, Щастя, Торецька, Попасної, Красногорівки, Авдіївки, Сіверськодонецька, Нью-Йорка. Вони мали активну громадянську позицію ще до повномасштабного вторгнення і розвивали різні проєкти з розвитку громад. Зараз увагу активістів привернула тема збереження культури окупованих територій.
“Ми ще у 2023 році під час визначення стратегічних цілей, дивлячись на динаміку цієї війни і виходячи з песимістично-реалістичного сценарію, зрозуміли, що після того, як путін включив чотири наші області і Крим до складу рф, наші регіони є під ризиком тривалої тимчасової окупації. Ми розуміли, що маємо зберігати свою локальну ідентичність локально та зберігати себе як спільноти, які є витісненими, вигнаними росією зі своїх громад. Тому ключовим для нас стало питання культури. Раніше ми, як коаліція, ніколи цим не займались, але тепер чітко бачимо, що якщо не зберігати нашу культуру, наші традиції, нашу історію, не зберігати соціальну згуртованість за принципом “свій до свого по своє”, то це призведе до культурного розчинення внаслідок інтеграції”, — зазначає Андрій Грудкін.
Визначивши збереження культури, як один із ключових напрямків роботи, активісти почали працювати над тим, щоб це питання вийшло на державний рівень.
“Ми поставили за мету включити цей контекст, проявити голос Донеччини і Луганщини на національному рівні. Стейкхолдери стратегії культури — це, в першу чергу, Міністерство культури та стратегічних комунікацій, яке займається безпосередньо культурою, і Мінрозвитку, до якого перейшов мандат Мінреінтеграції щодо внутрішнього переміщення і політики щодо ВПО. І там, і там ми перманентно на різних заходах, за допомогою різної адвокації просували наші ідеї”, — розповідає громадський діяч.
Стратегія розвитку культури: що передбачено для окупованих громад
28 березня 2025 року Кабінет міністрів України ухвалив Стратегію розвитку культури до 2030 року. Разом зі стратегією затверджено план її реалізації на 2025–2027 роки. У документі виокремлено чотири ключові цілі:
інтеграція української культури як активного учасника і рівноправного партнера глобальних культурних процесів;
зміцнення людського капіталу через культурні практики;
захист, збереження, примноження та використання потенціалу культурної спадщини та культурних цінностей;
підвищення стійкості культури як суспільної системи.
Окрім цього, в державній політиці чітко зафіксований окремий вектор, спрямований на збереження локальної культури громад регіонів, які перебувають у тимчасовій окупації.
“Ми досягли того, що термін “локальна ідентичність” тепер не викликає якихось суперечок. Тому що ті, хто не знайомі з контекстом, починають говорити, що це про якийсь сепаратизм, чи ще щось негативне. Ні. Ми говоримо про те, що сукупність локальних ідентичностей України формує українську національну ідентичність. Будь-яка локальна ідентичність апріорі українська, просто вона має якісь свої місцеві прояви, які якраз і є отими “молекулами і атомами”, які складають Україну разом. Нас дуже тішить, що в цьому плані ми з Мінкультом на одному боці, тому термін “локальна ідентичність” проходить крізь цю стратегію”, — розповідає Андрій Грудкін.
Важливим кроком до збереження культури окупованих громад стане підтримка роботи релокованих закладів культури та закладів освіти.
“Ми підсилили меседж про те, що нам треба зберігати наші культурні заклади, це основа. В першу чергу, це музеї, потім заклади освіти у сфері культури. На жаль, не всі заклади змогли вивезти свої музейні предмети і експозиції, особливо Луганщина, де відбулась швидка окупація. Втім, навіть якщо втрачені експозиції, музеї можуть відтворити якісь предмети, які були в колекціях, популяризувати нашу культуру. Також важливим є збирання місцевих легенд, збереження нематеріальної культурної спадщини, що є дуже важливим. Носії нематеріальної культурної спадщини, як і всі ми, не вічні, тому нам треба передавати її новим поколінням, які ще встигли народитися в наших регіонах, заряджати їх цим меседжем про те, що нам необхідно самозберігатися як представники Донеччини та Луганщини. І застосовувати при цьому якісь креативні ідеї в мистецтві, в культурі і в усьому, що пов’язано з творчістю.
Добре, що все це зафіксовано у стратегії. Одна з операційних цілей і завдань — це підтримка інституцій з тимчасово окупованих в територій”, — пояснює очільник коаліції “На лінії зіткнення”.
Разом з цим є й кілька дискусійних питань. Серед них — збереження військових адміністрацій і місцевих органів влади з окупованих громад.
“Є дискусійне питання — чи потрібно зберігати переміщені органи влади і військові адміністрації. Якщо брати саме контекст ідентичності, то якщо їх ліквідують, відповідно і наші музеї зроблять якимись придатками до інших музеїв. Тобто, вони втратять свою автономність і інституційну незалежність, що це саме музей тієї чи іншої громади, наприклад Слов’янської чи Покровської. З цього питання ще тривають дискусії”, — каже Андрій Грудкін.
Оскільки Стратегія розвитку культури вже ухвалена, наступним етапом роботи активістів буде реалізація заходів, передбачених у документі. Їхня мета зараз — зробити так, щоб прописані пропозиції були втілені у життя.
Благодійний фонд “Хто, якщо не ми” анонсував новий вид гуманітарної допомоги у Дніпрі. Вона передбачена для маломобільних пенсіонерів-ВПО. Вони можуть отримати продуктові набори з доставкою. […]
У березні 2025 року Кабінет міністрів схвалив Стратегію розвитку культури в Україні до 2030 року, а також план заходів з її реалізації. До розробки цих […]
ЗСУ мають успіхи на фронті в Донецькій області. Бійцям Сил оборони вдалось відкинути ворога на двох напрямках — Покровському і Новопавлівському. При цьому деякі успіхи […]
Святкове освячення великоднього кошика — одна з найважливіших традицій, яка символізує вдячність за отримані дари та благословення на майбутній рік. Щороку тисячі українців ідуть до […]
Представники БФ “Право на захист” анонсували реєстрацію на отримання фінансової допомоги, яку здійснюватимуть мобільні групи в Запорізькій області. Сума допомоги становить 3 600 грн на […]
