У час, коли соціальні мережі перенасичені рекламою, творці/творчині контенту постійно шукають нові підходи просування своїх блогів та продуктів для привернення уваги аудиторії. Однак, не всі. Бажаючи скоротити шлях до “успіху”, деякі блогер/к/и використовують стереотипи, що може допомогти контенту стати вірусним. Але чи завжди такий підхід виправданий? 

У статті ми розглянемо, що таке стереотипізація, чому вона досі існує в рекламі та завернення до жіночої солідарності для просування контенту на основі кейсів у Tik-Tok.

Стереотипізація у мережах

Стереотипізація — це спрощення складного, що створює поверхневе та часто викривлене зображення групи людей чи речей. Наприклад, до найтиповіших відносяться гендерні, расові та вікові стереотипи, представлення яких у рекламі рідко відповідає дійсності. Стереотипи часто використовуються в рекламі для створення впізнаваних образів, які можуть легко запам’ятатися споживачам. Хоча їх використання може бути ефективним інструментом для підвищення впізнаваності особистого блогу чи бренду, такий контент також може викликати серйозні етичні питання. 

Здавалось у час, де толерантність і свобода самовираження стали не менш важливими, ніж базові потреби, стереотипи про жінок, що з’явилися ще до когнітивної революції, досі живуть. 

Стереотипний образ жінок як утриманок глибоко вкорінений в історії. Жінки довгий час були економічно залежними від чоловіків, оскільки не мали права на кар’єру, освіту чи власність. У патріархальних суспільствах вони часто сприймалися доглядальницями чоловіків, а їхня роль обмежувалася веденням домашнього господарства та вихованням дітей. Навіть після того, як жінки отримали право на працю й стали економічно незалежними, цей стереотип продовжує існувати та використовуватись у медійних наративах.

“Псевдосолідарність” у Тік Ток

Редакція Бахмут.IN.UA виявила Tik-Tok тренд, у якому дівчата у відео просять інших користувачок про взаємодію із контентом — вподобати, прокоментувати, підписатись — через що, мовляв, хлопець чи чоловік купить їм стайлер компанії Dyson, собаку або виконають інші забаганки. Ці відео створюються людьми, які через Tik-Tok продають різноманітні товари для користування: одяг, аксесуари, курси, або прагнуть зробити свою сторінку більш популярною.

Потенційна взаємодія з користувачами, про яку просять авторки відео, підвищить впізнаваність самого акаунту. Ми поспілкувались із комунікаційницею проєкту Гендер в Деталях Альоною Грузіною про поширеність, мету та принципи роботи такого методу просування власних сторінок у соцмережах.

Лайки в обмін на речі

“Поширеність таких відео дуже висока, і, на перший погляд, в них немає проблематичності: жінки та дівчата різного віку, зовнішності, соціального достатку мінімумом зусиль отримають бажану річ, а інші жінки нібито демонструють сестринство та підтримку, залишаючи черговий коментар або лайк. Направду, проблематичність в таких відео є. По-перше, це закріплення гендерних стереотипів щодо того, що чоловік має заробляти та забезпечувати повністю сім’ю, а жінка має бути на його повному утриманні.” — коментує Альона Грузіна.

Хоча в цих відео жінки просувають образ жінки-утриманки, насправді авторки роликів, судячи з їхніх профілів, самі можуть себе забезпечити. Вони свідомо використовують цей стереотип, як інструмент для просування власного бренду та бізнесу. Створюючи контент, що відповідає популярному і провокативному образу, вони привертають увагу, збільшують кількість підписників і тим самим розширюють свою аудиторію, що, зрештою, допомагає у розвитку їхніх проєктів.

Як алгоритми Тік Ток читають тренди

Популярність таких відео в TikTok, де зосереджено понад 50% української молоді віком від 18 до 24 років, формує дискурс навколо гендерних стереотипів у просуванні контенту. Також, багато підлітків переглядають контент соцмережі щодня. Інформацію, яку вони споживають в інтернеті, має величезний вплив на формування їхньої системи цінностей і світогляду. Використання образу жінки як залежної від чоловіка фігури для реклами сприяє відтворенню цих моделей у реальному житті.

“Тренди в соцмережах побудовані на конкретних алгоритмах. Тобто, чим більше взаємодії із контентом (вподобання, коментарі, поширення чи збереження), про що просять авторки відео, тим більше шансів, що ролик стане популярним. Тож той контент, який апріорі закликає до взаємодії (як-то лайкніть, щоб мені купили дайсон), буде мати попит. Далі вже спрацьовує ефект масовості: якщо кілька роликів з таким підходом потрапили в рекомендації, то чому б мені або моєму бізнесу не зробити те саме, і от ми бачимо типові відео, які вже формують цілісний тренд. Який ми, власне, і аналізуємо.”

Є жінки, які вважають таку модель поведінки цілком нормальною, в той час, як інші її відкидають. Чоловіки також мають свої думки з цього приводу. Ті, хто не погоджується, часто залишають критичні коментарі, що, попри негативний характер, все одно сприяє підвищенню популярності контенту. Чим більше дискусій викликає тема, тим вище шанси на те, що відео потрапить у топ. Це підкреслює, що суперечливі теми завжди привертають увагу та викликають активні обговорення. Такі взаємодії, навіть якщо вони є критичними, стають частиною механізму просування, адже залучення аудиторії до діалогу робить контент більш помітним. 

Жіноча солідарність для просування 

Жіноча солідарність — важливий аспект феміністичного руху, який має на меті створення підтримуючої спільноти жінок, здатної разом боротися з несправедливістю, дискримінацією та мізогінією. Однак, попри першопочаткову позитивну сутність цього терміну, термін “жіноча солідарність” набув хибного тлумачення в TikTok.

Під приводом солідарності з’являються заклики до вподобайок чи коментарів, що покликані підвищити популярність контенту без жодного реального зв’язку з підтримкою прав жінок чи феміністичним рухом. Такі відео зазвичай супроводжуються хештегом #жіночасолідарність, а в коментарях інші користувачки закликають до “взаємної підтримки” — у вигляді підписок, лайків чи навіть обіцянок про можливі “бонуси” від чоловіків у відповідь на таку підтримку. 

Чим загрожує тренд у Тік Ток

Поширення подібних закликів створює ефект масового впливу: у коментарях присутня чимала кількість дописів від інших акаунтів, що просять в знак нібито жіночої солідарності поставити вподобайку, прокоментувати чи підписатись на аккаунт. Відтак, мовляв, їхній чоловік, приміром, запропонує вийти заміж тощо.

Таке використання викривлює суть жіночої солідарності. Вона стає просто закликом до «лайків» і підписок, часто з нав’язуванням стереотипів. Подібні «акції» підштовхують інших сприймати підтримку як простий обмін компліментами. Таке викривлення терміну є небезпечним, оскільки воно може формувати уявлення про феміністичний рух як про щось малозначне, зводячи його до «сестринської» підтримки у вигляді лайків і коментарів. Це призводить до знецінення ідеї боротьби за права та свободи жінок, замінюючи її на простий механізм для підвищення залученості аудиторії та власної популярності.

Читайте також:

• Княгиня Ольга: як помститися за смерть чоловіка та розбудувати державу?
• Як в Бахмуті з’явилися вулиця Дніпрової Чайки

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

До війни в Народному домі Бахмута працювала студія сучасної хореографії Art Life, де займалися понад 150 дітей. Роботу студії вдалося відновити, але за кордоном — у Болгарії, куди виїхала її керівниця Юлія Точена. Зараз у студії займаються понад 100 дітей, які евакуювалися з Бахмута та інших міст України. У червні 2026 року юні танцюристки підкорили сцену в Болгарії — зайняли 6 перших місць і виграли Гран-прі конкурсу Super Talent 2026.

Про відновлення роботи в Болгарії, переможну участь у конкурсі і плани на майбутнє редакції Бахмут IN.UA розповіла хореографка, керівниця студії Art Life Юлія Точена.

Про відновлення роботи в Болгарії

Юлія Точена — хореографка з Бахмута, у рідному місті вона мала студію сучасної хореографії Art Life, яка працювала в Народному домі. До війни колектив студії налічував 150 юних танцюристів і танцюристок. Після початку повномасштабної війни Юлія Точена евакуювалась до Болгарії. Тут вона змогла відновити роботу студії і зараз навчає танцям дітей з Бахмута та різних міст України, які виїхали до Болгарії через війну.

Заняття з дітьми пані Юлія відновила з 2023 року. Спочатку дітей приймали за підтримки ЮНІСЕФ та фонду “Добро”, а зараз студія працює на приватній основі.

“Наразі в мене займаються десь 110 дітей, я майже досягла тієї цифри, яка була в Бахмуті. У Болгарії я почала працювати в межах проєкту підтримки українських дітей від ЮНІСЕФ та благодійного фонду “Добро”. Був створений осередок, де були представлені різні фізичні секції. І танцювальні, і дитячий садочок, і малювання, і багато різних занять. Дітей було дуже багато. Коли ми зробили рекламу і оголосили набір, то в мене відразу було 150 вихованців. Заняття для них були безоплатні”, — розповіла Юлія Точена.

За словами хореографки, заняття творчістю дуже допомагають дітям відновитися після пережитого. Вони не лише швидше адаптовуються до нових умов, а й заново здобувають впевненість у собі і покращують свій моральний стан.

“Спочатку вони всі приходили на заняття дуже невпевнені, і це відчувалося. Вони одягали широкі штани і футболки, були дуже закриті, старалися закривати волоссям обличчя, очі були постійно опущені. Тому було дуже важко зробити їх розкутішими, вчити заново радіти життю. Я постійно їм говорила: “Ви гарні, ви неймовірно талановиті”, постійно їм це повторювала, бо вони були дуже зажаті. Але всі діти дуже хотіли розвиватися, ніхто не опускав руки і ми всі йшли вперед. Тому наші заняття танцями в купі з постійною підтримкою допомогло дітям прийняти себе, відчути себе вільними і впевненими. Як на мене, це діє наче якась психологічна таблетка”, — розповіла Юлія Точена.

Танцівниці з Бахмута виграли на змаганнях у Болгарії

6-7 червня 2026 року в місті Бургас відбувся конкурс Super Talent 2026, участь у якому взяли танцівниці студії Art Life. Цей конкурс зібрав колективи з різних куточків Болгарії. Бахмутська студія взяла участь, оскільки теж базується в цій країні.

Загалом колектив представив шість номерів у різних вікових категоріях: виступали молодша, середня та старша групи. Всі номери, представлені студією Art Life зайняли перші місця. Також колектив здобув Гран-прі за високий рівень підготовки та цікаві постановки.

За словами керівниці колективу, конкуренція була високою. Через велику кількість учасників, яких було 126, конкурс проводили протягом двох днів, загалом учасники представили понад 300 номерів. Оцінювало їх міжнародне журі, у складі яких були представники різних країн.

“Був високий рівень конкуренції і бальне оцінювання. Тобто журі виставляє бали, і якщо не набирається певний поріг, то учаснику не дається жодне місце. Були номери, які взагалі нічого не зайняли. Те, що ми зайняли перші місця, я б не назвала несподіванкою, оскільки ми добре готувалися, але для дітей це, звісно, було приємним сюрпризом. Це дуже важлива перемога, яка є великою нагородою дітям за їхню роботу”, — зауважила керівниця студії.

Готувалися до конкурсу протягом року, але серед учасниць були й ті, хто вперше вийшов на сцену.

“На цьому фестивалі я представила зовсім нову групу, тобто діти тільки почали працювати в цьому році. Є нові діти і в старшій групі. Наприклад, є п’ятеро дівчат, які приїхали і почали з нами займатися десь два місяці тому. Вони все наздогнали і виступали разом з більш досвідченими дівчатами на сцені”, — розповіла Юлія Точена.

Про плани на майбутнє

2 липня вихованиці студії Art Life братимуть участь у VILNI Fest, який організовують українці у Варні. Зараз юні танцюристки готуються до змагань.

Також є заплановані змагання на осінь 2026 року.

Читайте також:

• У Києві проведуть фестиваль, присвячений культурі Бахмута: як відвідати
• “Роботи надсилали навіть з-за кордону”: виставка з малюнками бахмутян мандрує Україною
• Юлія Левченко з Бахмута виграла “золото” на етапі Континентального туру в Фінляндії

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Уряд схвалив нову Стратегію державної політики щодо внутрішнього переміщення на період до 2030 року. Головна мета документа полягає у створені комплексної системи підтримки ВПО на всіх етапах: від виїзду з небезпечних територій до повної адаптації на новому місці або ж безпечного повернення додому.

Детальніше про її основні положення Стратегії підтримки ВПО до 2030 року — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Стратегія держполітики для ВПО до 2030 року

Уряд схвалив першу Стратегію державної політики щодо внутрішнього переміщення на період до 2030 року.

Стратегія щодо ВПО розподілена на 4 стратегічні цілі, а саме:

• забезпечення цілісної та скоординованої системи державної політики щодо внутрішнього переміщення;
• координована евакуація населення та виїзд з тимчасово окупованих територій з урахуванням потреб людей;
• сприяння адаптації та інтеграції внутрішньо переміщених осіб у приймаючі громади через посилення самостійності, підтримку громад і адресну підтримку;
• створення умов для добровільного, безпечного та стійкого повернення внутрішньо переміщених осіб та їх реінтеграції у тісному зв’язку з відновленням територій.

Зазначимо, раніше в Україні діяли лише фрагментарі елементи вирішення конкретних проблем ВПО, тоді як комплексної політики щодо переселенців не було.

1 стратегічна ціль політики для ВПО

Держава відмовляється від тимчасових і фрагментованих рішень на користь комплексної системи супроводу людини на всіх етапах переміщення.

Замість розрізнених інструментів допомоги впроваджується концепція “Шляху внутрішньо переміщеної особи“, яка передбачає створення окремої цифрової платформи підтримки для обміну даними між різними державними реєстрами. Вона дозволить державі бачити реальні потреби людей ще на ранніх етапах, приймати управлінські рішення на основі об’єктивних показників та уникати неефективного використання ресурсів.

Нова стратегія передбачає також наступні зміни:

• спільну координацію дій усіх рівнів влади та міжнародних організацій через єдину платформу;
• оновлення законодавства для усунення юридичних суперечностей та прогалин;
• запуск електронної системи для швидкого обміну даними між соціальними службами;
• розробку місцевих програм допомоги виключно на основі реальних цифр та оцінки потреб;
• системний збір скарг і пропозицій від людей для швидкого коригування державних послуг;
• обов’язкове залучення профільних рад та самих переселенців до ухвалення рішень.

2 стратегічна ціль політики для ВПО

Стратегія перебачає також зміну підходу до евакуації, перетворюючи її на чіткий процес. Відтепер подальший маршрут та місце проживання людини визначатимуть індивідуально після комплексної оцінки її базових потреб у спеціальних транзитних центрах. Усі дані фіксуватимуть у єдиній електронній системі соціальної сфери, що дозволить рівномірно розподілити навантаження між приймаючими громадами.

Держава хоче, щоб евакуація людей із небезпечних територій відбувалася не хаотично, а за зрозумілими правилами та з урахуванням потреб кожної людини. Тобто має бути чітко визначено:

• хто і коли ухвалює рішення про евакуацію;
• хто відповідає за вивезення людей;
• як мешканців повідомлятимуть про необхідність виїзду;
• який транспорт надаватимуть, зокрема для літніх людей, людей з інвалідністю та лежачих хворих;
• де люди зможуть зупинитися одразу після виїзду;
• яку медичну, соціальну чи психологічну допомогу вони отримають.

3 стратегічна ціль політики для ВПО

Окремий блок стратегії присвячений адаптації ВПО в безпечних регіонах України. Замість тимчасових виплат держава в ухваленому документі робить акцент на повній інтеграції переселенців та їхній фінансовій самостійності через працевлаштування. Крім того згадується, що приймаючі громади отримуватимуть додаткові кошти з бюджету, щоб забезпечити людей соціальним житлом, робочими місцями та розвивати місцеву інфраструктуру.

Також для кожної людини формуватимуть індивідуальний план підтримки на основі її реальних потреб, включаючи медичні послуги, психологічну допомогу чи влаштування дітей у садочки. Водночас найбільш вразливі категорії переселенців, які не можуть забезпечити себе самостійно, продовжать отримувати стабільну адресну допомогу.

Для забезпечення довгострокової інтеграції в межах стратегії щодо ВПО передбачені такі кроки:

• системне врахування інтересів переміщених осіб у стратегічному та бюджетному плануванні місцевої влади;
• перехід від місць тимчасового проживання до сталих житлових рішень, зокрема через впровадження соціальної оренди та програм доступного кредитування;
• забезпечення доступу до місцевих ринків праці, професійного навчання та підтвердження кваліфікацій для подолання економічної залежності;
• надання якісної психосоціальної підтримки на рівні громад;
• забезпечення всебічного розвитку дітей та молоді у приймаючих громадах.

4 стратегічна ціль політики для ВПО

В документі також передбачаються пункти щодо повернення до покинутого місця проживання, як одного із можливих сценаріїв для переселенців. За положеннями стратегії, повернення переселенців до покинутого місця проживання залишається виключно добровільним вибором, який держава стимулюватиме лише за наявності безпеки, відбудованого житла та робочих місць.

Щоб люди могли ухвалювати зважені рішення, для них працюватимуть єдині канали інформування про реальний стан інфраструктури. Крім того, програми підтримки тих, хто вирішив повернутися, тісно пов’яжуть із загальними планами відбудови територій та розмінуванням.

Для забезпечення положень цілі розробляються наступні механізми:

• пошук та ухвалення критеріїв визначення населеного пункту як безпечного для повернення;
• надання достовірної інформації про стан безпеки, відновлення інфраструктури, доступність житла та медичних послуг через єдині державні канали;
• регулярне інформування про ризики повернення на території ведення активних бойових дій або тимчасово непідконтрольні території;
• створення програм сприяння реінтеграції, які безпосередньо пов’язані із загальними планами відновлення територій.

Результати, моніторинг та джерела фінансування

Головним результатом Стратегії є створення умов для своєчасної евакуації, забезпечення першочергових потреб, повноцінної адаптації в нових громадах та надання можливості безпечно повернутися додому.

Відповідальним за формування, координацію політики та моніторинг виконання Стратегії визначено Міністерство соціальної політики України. Для узгодження дій при міністерстві функціонуватиме спільна координуюча платформа із залученням інших відомств, місцевого самоврядування та міжнародних організацій.

Заходи з реалізації розраховані на період до 2030 року. Фінансування програми здійснюватиметься за рахунок кількох джерел:

• кошти державного бюджету України;
• фінансування з місцевих бюджетів;
• фінансова та технічна допомога від міжнародних організацій та іноземних партнерів;
• інші джерела, які не заборонені законодавством.

Розподіл фінансових ресурсів базуватиметься на принципі збалансованості, забезпечуючи рівномірне покриття як нагальних гуманітарних потреб, так і довгострокових завдань із відновлення.

Читайте також:

Радам ВПО розширили повноваження: громадські організації застерігають від ризиків цього рішення

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!