У час, коли соціальні мережі перенасичені рекламою, творці/творчині контенту постійно шукають нові підходи просування своїх блогів та продуктів для привернення уваги аудиторії. Однак, не всі. Бажаючи скоротити шлях до “успіху”, деякі блогер/к/и використовують стереотипи, що може допомогти контенту стати вірусним. Але чи завжди такий підхід виправданий? 

У статті ми розглянемо, що таке стереотипізація, чому вона досі існує в рекламі та завернення до жіночої солідарності для просування контенту на основі кейсів у Tik-Tok.

Стереотипізація у мережах

Стереотипізація — це спрощення складного, що створює поверхневе та часто викривлене зображення групи людей чи речей. Наприклад, до найтиповіших відносяться гендерні, расові та вікові стереотипи, представлення яких у рекламі рідко відповідає дійсності. Стереотипи часто використовуються в рекламі для створення впізнаваних образів, які можуть легко запам’ятатися споживачам. Хоча їх використання може бути ефективним інструментом для підвищення впізнаваності особистого блогу чи бренду, такий контент також може викликати серйозні етичні питання. 

Здавалось у час, де толерантність і свобода самовираження стали не менш важливими, ніж базові потреби, стереотипи про жінок, що з’явилися ще до когнітивної революції, досі живуть. 

Стереотипний образ жінок як утриманок глибоко вкорінений в історії. Жінки довгий час були економічно залежними від чоловіків, оскільки не мали права на кар’єру, освіту чи власність. У патріархальних суспільствах вони часто сприймалися доглядальницями чоловіків, а їхня роль обмежувалася веденням домашнього господарства та вихованням дітей. Навіть після того, як жінки отримали право на працю й стали економічно незалежними, цей стереотип продовжує існувати та використовуватись у медійних наративах.

“Псевдосолідарність” у Тік Ток

Редакція Бахмут.IN.UA виявила Tik-Tok тренд, у якому дівчата у відео просять інших користувачок про взаємодію із контентом — вподобати, прокоментувати, підписатись — через що, мовляв, хлопець чи чоловік купить їм стайлер компанії Dyson, собаку або виконають інші забаганки. Ці відео створюються людьми, які через Tik-Tok продають різноманітні товари для користування: одяг, аксесуари, курси, або прагнуть зробити свою сторінку більш популярною.

Потенційна взаємодія з користувачами, про яку просять авторки відео, підвищить впізнаваність самого акаунту. Ми поспілкувались із комунікаційницею проєкту Гендер в Деталях Альоною Грузіною про поширеність, мету та принципи роботи такого методу просування власних сторінок у соцмережах.

Лайки в обмін на речі

“Поширеність таких відео дуже висока, і, на перший погляд, в них немає проблематичності: жінки та дівчата різного віку, зовнішності, соціального достатку мінімумом зусиль отримають бажану річ, а інші жінки нібито демонструють сестринство та підтримку, залишаючи черговий коментар або лайк. Направду, проблематичність в таких відео є. По-перше, це закріплення гендерних стереотипів щодо того, що чоловік має заробляти та забезпечувати повністю сім’ю, а жінка має бути на його повному утриманні.” — коментує Альона Грузіна.

Хоча в цих відео жінки просувають образ жінки-утриманки, насправді авторки роликів, судячи з їхніх профілів, самі можуть себе забезпечити. Вони свідомо використовують цей стереотип, як інструмент для просування власного бренду та бізнесу. Створюючи контент, що відповідає популярному і провокативному образу, вони привертають увагу, збільшують кількість підписників і тим самим розширюють свою аудиторію, що, зрештою, допомагає у розвитку їхніх проєктів.

Як алгоритми Тік Ток читають тренди

Популярність таких відео в TikTok, де зосереджено понад 50% української молоді віком від 18 до 24 років, формує дискурс навколо гендерних стереотипів у просуванні контенту. Також, багато підлітків переглядають контент соцмережі щодня. Інформацію, яку вони споживають в інтернеті, має величезний вплив на формування їхньої системи цінностей і світогляду. Використання образу жінки як залежної від чоловіка фігури для реклами сприяє відтворенню цих моделей у реальному житті.

“Тренди в соцмережах побудовані на конкретних алгоритмах. Тобто, чим більше взаємодії із контентом (вподобання, коментарі, поширення чи збереження), про що просять авторки відео, тим більше шансів, що ролик стане популярним. Тож той контент, який апріорі закликає до взаємодії (як-то лайкніть, щоб мені купили дайсон), буде мати попит. Далі вже спрацьовує ефект масовості: якщо кілька роликів з таким підходом потрапили в рекомендації, то чому б мені або моєму бізнесу не зробити те саме, і от ми бачимо типові відео, які вже формують цілісний тренд. Який ми, власне, і аналізуємо.”

Є жінки, які вважають таку модель поведінки цілком нормальною, в той час, як інші її відкидають. Чоловіки також мають свої думки з цього приводу. Ті, хто не погоджується, часто залишають критичні коментарі, що, попри негативний характер, все одно сприяє підвищенню популярності контенту. Чим більше дискусій викликає тема, тим вище шанси на те, що відео потрапить у топ. Це підкреслює, що суперечливі теми завжди привертають увагу та викликають активні обговорення. Такі взаємодії, навіть якщо вони є критичними, стають частиною механізму просування, адже залучення аудиторії до діалогу робить контент більш помітним. 

Жіноча солідарність для просування 

Жіноча солідарність — важливий аспект феміністичного руху, який має на меті створення підтримуючої спільноти жінок, здатної разом боротися з несправедливістю, дискримінацією та мізогінією. Однак, попри першопочаткову позитивну сутність цього терміну, термін “жіноча солідарність” набув хибного тлумачення в TikTok.

Під приводом солідарності з’являються заклики до вподобайок чи коментарів, що покликані підвищити популярність контенту без жодного реального зв’язку з підтримкою прав жінок чи феміністичним рухом. Такі відео зазвичай супроводжуються хештегом #жіночасолідарність, а в коментарях інші користувачки закликають до “взаємної підтримки” — у вигляді підписок, лайків чи навіть обіцянок про можливі “бонуси” від чоловіків у відповідь на таку підтримку. 

Чим загрожує тренд у Тік Ток

Поширення подібних закликів створює ефект масового впливу: у коментарях присутня чимала кількість дописів від інших акаунтів, що просять в знак нібито жіночої солідарності поставити вподобайку, прокоментувати чи підписатись на аккаунт. Відтак, мовляв, їхній чоловік, приміром, запропонує вийти заміж тощо.

Таке використання викривлює суть жіночої солідарності. Вона стає просто закликом до «лайків» і підписок, часто з нав’язуванням стереотипів. Подібні «акції» підштовхують інших сприймати підтримку як простий обмін компліментами. Таке викривлення терміну є небезпечним, оскільки воно може формувати уявлення про феміністичний рух як про щось малозначне, зводячи його до «сестринської» підтримки у вигляді лайків і коментарів. Це призводить до знецінення ідеї боротьби за права та свободи жінок, замінюючи її на простий механізм для підвищення залученості аудиторії та власної популярності.

Читайте також:

• Княгиня Ольга: як помститися за смерть чоловіка та розбудувати державу?
• Як в Бахмуті з’явилися вулиця Дніпрової Чайки

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В Україні наразі не існує окремого універсального нормативного акту, який би комплексно регулював будівництво житла спеціально для внутрішньо переміщених осіб. Водночас держава реалізує низку програм — від пільгової іпотеки до муніципального соціального житла — які спрямовані на розв’язання житлового питання для ВПО. 

Міністерство розвитку громад та територій України пояснило редакції Бахмут IN.UA про  чинні механізми підтримки щодо житла для ВПО.

Житло для ВПО: що передбачає державна політика

Міністерство розвитку громад та територій України пояснює, що окремого спеціального нормативного акту для будівництва або створення житла для переселенців в Україні немає.Проєкти будівництва або створення житла для ВПО мають відповідати загальному житловому законодавству та державним будівельним нормам. Йдеться про дотримання санітарних, технічних і безпекових стандартів, а також придатність житла для постійного проживання.

Такі проєкти можуть реалізовуватися у форматі:

• тимчасового житла;
• соціального житла;
• орендного житла;
• доступного житла.

Їх фінансування може здійснюватися коштом державного та місцевих бюджетів, міжнародної фінансової допомоги, а також пільгового кредитування в межах чинних програм.

Кому держава надає пріоритетну підтримку

Державна житлова політика спрямована на забезпечення права кожної особи на житло. Водночас в умовах житлової кризи та обмежених ресурсів підтримка надається насамперед програмам, орієнтованим на вразливі категорії населення.

Які програми житла для ВПО діють в Україні

Станом на сьогодні в Україні діє кілька державних і міжнародних програм, спрямованих на забезпечення житлом ВПО, кажуть у Міністерстві розвитку громад та територій України. Основа – це пільгова іпотека для ВПО, які мають офіційний дохід та є платоспроможними.

1. Одна з ключових програм має назву “Надання пільгового довгострокового державного кредиту ВПО та учасникам АТО/ООС”.

Вона передбачає:

• фіксовану ставку 3% річних;
• строк кредиту — до 30 років;
• мінімальний перший внесок — 6% вартості житла.

На прикладі, це виглядає так: якщо вартість житла становить 2 000 000 грн, а мінімальний перший внесок — 6%, то покупцеві потрібно внести 120 тисяч гривень власних коштів, а решту суми — 1 880 000 гривень — можна оформити в кредит або іпотеку в межах державної програми.

Тобто, якщо сім’я ВПО купує квартиру за 2 мільйони гривень за програмою пільгової іпотеки під 3% річних, вона сплачує 120 тисяч гривень одразу, а майже 1,88 мільйона гривень повертає поступово протягом 20–30 років.

2. Ще одна програма — “Житло для ВПО”, яка фінансується урядом Німеччини через KfW та Банком розвитку Ради Європи. Умови аналогічні: кредит до 30 років під 3% річних з мінімальним першим внеском 6%.

Обидві програми реалізуються через Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву.

3. Також є програма “Власний дім”

Вона діє для мешканців сільської місцевості та передбачає пільгове кредитування на:

• будівництво;
• реконструкцію;
• придбання житла.

Основні умови це:

• проживання та робота в селі;
• ставка — 3% річних;
• строк — до 20 років (для молодих сімей — до 30 років);

У цій програмі багатодітні сім’ї звільняються від сплати відсотків, а ВПО та учасники бойових дій мають пріоритет. Максимальна сума кредиту — до 600 тисяч гривень.

Компенсації за житло для ВПО та міжнародні проєкти

Також діє програма “єВідновлення”, яка передбачає компенсацію за пошкоджене або знищене житло. Фінансування здійснюється коштом державного бюджету та Світового банку. Компенсація може надаватися у формі житлового сертифіката або грошових коштів на відбудову.

Окремо запроваджено проєкт допомоги ВПО з тимчасово окупованих територій — компенсація до 2 мільйонів гривень для придбання житла. На першому етапі програма орієнтована на учасників бойових дій та осіб з інвалідністю 1–2 групи.

Муніципальне та соціальне житло

У 2025 році Мінрозвитку розпочало експериментальний проєкт створення муніципального соціального орендного житла за кошти місцевих бюджетів і міжнародної допомоги. Бахмутська громада до цього проєкту теж хоче долучатися. Відповідне розпорядження підписали 10 грудня 2025 року.

Мета проєкту — створення фонду житла, яке:

• перебуває у комунальній власності;
• не підлягає приватизації чи продажу;
• надається в оренду за доступною ціною.

Проєкт спершу реалізується у кількох громадах, а в разі успіху буде масштабований на всю країну. Строк реалізації — два роки. Також у 2025 році стартував експеримент із соціального житла для маріупольців, який передбачає будівництво муніципального житла та пільгову іпотеку для переселенців з Маріуполя.

Чи існують міжнародні стандарти соціального житла

Мінрозвитку зазначає, що уніфікованого міжнародного документа, який би регулював сферу соціального житла, не існує. Водночас загальні стандарти містяться в:

• Європейській соціальній хартії;
• Загальній декларації прав людини;
• Міжнародному пакті про економічні, соціальні та культурні права.

Чи можуть громади передавати житло переселенцям

Юридична можливість передачі житла, збудованого або відновленого громадами, передбачена законодавством. Соціальний житловий фонд може формуватися шляхом:

• нового будівництва;
• реконструкції;
• переобладнання нежитлових будівель;
• передачі житла у дар;
• передачі з державної у комунальну власність;
• використання приватного житлового фонду на договірних умовах.

Ці механізми регулюються постановами Кабміну та Законом України “Про житловий фонд соціального призначення”.

Примітка. Матеріал підготовлений у межах Проєкту “Імпульс”, що реалізується Міжнародним фондом “Відродження” та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції. Мета проєкту “Імпульс” — посилення організацій громадянського суспільства у постраждалих регіонах, підтримка відновлення, інклюзивності та місцевої демократії. У межах цієї програми було передбачено малі гранти для локальних організацій, які можуть ініціювати зміни у своїх громадах.

Читайте також:

Для бахмутян можуть реконструювати житловий будинок у Кропивницькому

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В Україні ініціюють запуск нової державної житлової програми, що покликана зробити придбання квартири доступнішим за оренду. Проєкт має охопити понад 1 мільйон осіб.

Про це повідомив Данило Гетманцев, народний депутат та голова фінансового комітету Верховної Ради України (ВРУ).

Хто зможе скористатися новою програмою

За словами народного депутата, програма передбачає субсидування кредитів на придбання житла для соціально вразливих категорій населення, реалізацією якої займатиметься Національна установа розвитку (НУР). Йдеться, зокрема, про:

• вчителів;
• медичних працівників;
• військовослужбовців;
• внутрішньо переміщених осіб та біженців, які втратили житло внаслідок війни.

Відсоткова ставка за такими кредитами має становити 3% річних у гривні. Гетманцев додає, що цьому щомісячний платіж за кредитом не має перевищувати 20–25% середнього доходу всього домогосподарства. Такого показника планують досягти шляхом збільшення терміну кредитування — від 25 років і більше.

Водночас платіж враховуватиме ринкову вартість оренди: він не може перевищувати середню орендну ставку в конкретному регіоні більш ніж на 10–15%.

“Це довгострокова та масштабна програма — вона розраховується не на одне десятиріччя, стосуватиметься щонайменше одного мільйона українських сімей і за своїми обсягами перевищить трильйон гривень“, — пише Гетманцев.

Читайте також:

В Україні запустили нову житлову програму для ВПО з Луганщини: чи можна її поширити на інші регіони

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!