У час, коли соціальні мережі перенасичені рекламою, творці/творчині контенту постійно шукають нові підходи просування своїх блогів та продуктів для привернення уваги аудиторії. Однак, не всі. Бажаючи скоротити шлях до “успіху”, деякі блогер/к/и використовують стереотипи, що може допомогти контенту стати вірусним. Але чи завжди такий підхід виправданий? 

У статті ми розглянемо, що таке стереотипізація, чому вона досі існує в рекламі та завернення до жіночої солідарності для просування контенту на основі кейсів у Tik-Tok.

Стереотипізація у мережах

Стереотипізація — це спрощення складного, що створює поверхневе та часто викривлене зображення групи людей чи речей. Наприклад, до найтиповіших відносяться гендерні, расові та вікові стереотипи, представлення яких у рекламі рідко відповідає дійсності. Стереотипи часто використовуються в рекламі для створення впізнаваних образів, які можуть легко запам’ятатися споживачам. Хоча їх використання може бути ефективним інструментом для підвищення впізнаваності особистого блогу чи бренду, такий контент також може викликати серйозні етичні питання. 

Здавалось у час, де толерантність і свобода самовираження стали не менш важливими, ніж базові потреби, стереотипи про жінок, що з’явилися ще до когнітивної революції, досі живуть. 

Стереотипний образ жінок як утриманок глибоко вкорінений в історії. Жінки довгий час були економічно залежними від чоловіків, оскільки не мали права на кар’єру, освіту чи власність. У патріархальних суспільствах вони часто сприймалися доглядальницями чоловіків, а їхня роль обмежувалася веденням домашнього господарства та вихованням дітей. Навіть після того, як жінки отримали право на працю й стали економічно незалежними, цей стереотип продовжує існувати та використовуватись у медійних наративах.

“Псевдосолідарність” у Тік Ток

Редакція Бахмут.IN.UA виявила Tik-Tok тренд, у якому дівчата у відео просять інших користувачок про взаємодію із контентом — вподобати, прокоментувати, підписатись — через що, мовляв, хлопець чи чоловік купить їм стайлер компанії Dyson, собаку або виконають інші забаганки. Ці відео створюються людьми, які через Tik-Tok продають різноманітні товари для користування: одяг, аксесуари, курси, або прагнуть зробити свою сторінку більш популярною.

Потенційна взаємодія з користувачами, про яку просять авторки відео, підвищить впізнаваність самого акаунту. Ми поспілкувались із комунікаційницею проєкту Гендер в Деталях Альоною Грузіною про поширеність, мету та принципи роботи такого методу просування власних сторінок у соцмережах.

Лайки в обмін на речі

“Поширеність таких відео дуже висока, і, на перший погляд, в них немає проблематичності: жінки та дівчата різного віку, зовнішності, соціального достатку мінімумом зусиль отримають бажану річ, а інші жінки нібито демонструють сестринство та підтримку, залишаючи черговий коментар або лайк. Направду, проблематичність в таких відео є. По-перше, це закріплення гендерних стереотипів щодо того, що чоловік має заробляти та забезпечувати повністю сім’ю, а жінка має бути на його повному утриманні.” — коментує Альона Грузіна.

Хоча в цих відео жінки просувають образ жінки-утриманки, насправді авторки роликів, судячи з їхніх профілів, самі можуть себе забезпечити. Вони свідомо використовують цей стереотип, як інструмент для просування власного бренду та бізнесу. Створюючи контент, що відповідає популярному і провокативному образу, вони привертають увагу, збільшують кількість підписників і тим самим розширюють свою аудиторію, що, зрештою, допомагає у розвитку їхніх проєктів.

Як алгоритми Тік Ток читають тренди

Популярність таких відео в TikTok, де зосереджено понад 50% української молоді віком від 18 до 24 років, формує дискурс навколо гендерних стереотипів у просуванні контенту. Також, багато підлітків переглядають контент соцмережі щодня. Інформацію, яку вони споживають в інтернеті, має величезний вплив на формування їхньої системи цінностей і світогляду. Використання образу жінки як залежної від чоловіка фігури для реклами сприяє відтворенню цих моделей у реальному житті.

“Тренди в соцмережах побудовані на конкретних алгоритмах. Тобто, чим більше взаємодії із контентом (вподобання, коментарі, поширення чи збереження), про що просять авторки відео, тим більше шансів, що ролик стане популярним. Тож той контент, який апріорі закликає до взаємодії (як-то лайкніть, щоб мені купили дайсон), буде мати попит. Далі вже спрацьовує ефект масовості: якщо кілька роликів з таким підходом потрапили в рекомендації, то чому б мені або моєму бізнесу не зробити те саме, і от ми бачимо типові відео, які вже формують цілісний тренд. Який ми, власне, і аналізуємо.”

Є жінки, які вважають таку модель поведінки цілком нормальною, в той час, як інші її відкидають. Чоловіки також мають свої думки з цього приводу. Ті, хто не погоджується, часто залишають критичні коментарі, що, попри негативний характер, все одно сприяє підвищенню популярності контенту. Чим більше дискусій викликає тема, тим вище шанси на те, що відео потрапить у топ. Це підкреслює, що суперечливі теми завжди привертають увагу та викликають активні обговорення. Такі взаємодії, навіть якщо вони є критичними, стають частиною механізму просування, адже залучення аудиторії до діалогу робить контент більш помітним. 

Жіноча солідарність для просування 

Жіноча солідарність — важливий аспект феміністичного руху, який має на меті створення підтримуючої спільноти жінок, здатної разом боротися з несправедливістю, дискримінацією та мізогінією. Однак, попри першопочаткову позитивну сутність цього терміну, термін “жіноча солідарність” набув хибного тлумачення в TikTok.

Під приводом солідарності з’являються заклики до вподобайок чи коментарів, що покликані підвищити популярність контенту без жодного реального зв’язку з підтримкою прав жінок чи феміністичним рухом. Такі відео зазвичай супроводжуються хештегом #жіночасолідарність, а в коментарях інші користувачки закликають до “взаємної підтримки” — у вигляді підписок, лайків чи навіть обіцянок про можливі “бонуси” від чоловіків у відповідь на таку підтримку. 

Чим загрожує тренд у Тік Ток

Поширення подібних закликів створює ефект масового впливу: у коментарях присутня чимала кількість дописів від інших акаунтів, що просять в знак нібито жіночої солідарності поставити вподобайку, прокоментувати чи підписатись на аккаунт. Відтак, мовляв, їхній чоловік, приміром, запропонує вийти заміж тощо.

Таке використання викривлює суть жіночої солідарності. Вона стає просто закликом до «лайків» і підписок, часто з нав’язуванням стереотипів. Подібні «акції» підштовхують інших сприймати підтримку як простий обмін компліментами. Таке викривлення терміну є небезпечним, оскільки воно може формувати уявлення про феміністичний рух як про щось малозначне, зводячи його до «сестринської» підтримки у вигляді лайків і коментарів. Це призводить до знецінення ідеї боротьби за права та свободи жінок, замінюючи її на простий механізм для підвищення залученості аудиторії та власної популярності.

Читайте також:

• Княгиня Ольга: як помститися за смерть чоловіка та розбудувати державу?
• Як в Бахмуті з’явилися вулиця Дніпрової Чайки

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Щоб сприяти інтеграції на новому місці та водночас збереженню зв’язків ВПО з рідною громадою, держава, ОМС, міжнародні фонди та громадський сектор мають посилити соціальну й комунікаційну складові своїх програм та ініціатив. Такого висновку дійшли учасники й учасниці події “Як посилити роль ВПО з Донеччини та Луганщини у відновленні”, що відбулася 22 липня в Києві в межах проєкту “Імпульс”.

Про це повідомляє “Вікно Відновлення”, співорганізатор події.

Чому ці питання нагальні

Олексій Орловський, директор програми “Демократія і належне врядування” Міжнародного фонду “Відродження”, у своєму вітальному слові наголосив: саме люди, відновлення соціального капіталу мають бути для держави сьогодні на першому місці. Він навів промовистий приклад: на одному з заходів фонду на Черкащині учасник розшифрував абревіатуру ВПО як “внутрішньо покинуті особи”.

“Це був щемливий і дуже важливий натяк на те, що потрібні зміни в державній політиці щодо внутрішньо переміщених осіб”, ― наголосив Олексій Орловський.

Дослідження, яке зрезонувало з аудиторією

Під час заходу представили результати дослідження “Карта проблем і рішень: досвід ВПО та інституційні перспективи відновлення”. Його провели ГО “Східний Варіант” та ГО “Вікно Відновлення” в межах проєкту “Відбудова Сходу: діалог заради майбутнього”.

Одна з рекомендацій авторів: абревіатуру ВПО визначати не як “внутрішньо”, а “вимушено переміщені особи”. На цьому акцентували учасники фокус-групових обговорень, які провели в січні 2026-го року за участі понад 60-ти вимушених переселенців, представників і представниць влади, медіа, громадських організацій. Про це зазначили й учасники заходу в Києві 22 липня.

За словами авторки аналітичного звіту Алли Петренко-Лисак, кандидатки соціологічних наук, саме слово “відновлення” для багатьох учасників фокус-груп звучить абстрактно, як досить поширене слово у медіа і в документах. Але людям важливе передусім відновлення себе, власної самозарадності та повернення розірваних соціальних зв’язків. Дослідження показало запит на діалогові майданчики, адже фокус-групи поряд з дослідницькою функцією відіграли роль своєрідних терапевтичних зустрічей взаємопідтримки.

“ВПО хочуть, щоб їх сприймали не лише як переселенців”, ― розповіла про ще один висновок дослідження Каріна Попова, журналістка “Вікна Відновлення”.

Вимушені переселенці потребують визнання їхньої суб’єктності. Тут допоможе індивідуальний підхід з урахуванням віку, професійного досвіду та інших чинників. 

Тому автори звіту рекомендують: 

• трансформувати універсальні програми для ВПО у сегментовані за категоріями;
• розробляти протоколи інтенсивного онбордингу ВПО, особливо для молоді.

Ці та інші поради для органів державної та місцевої влади, донорів, ГО та медіа також стали предметом обговорення та уточнення на заході в Києві.

Виклики і кейси

У межах заходу також відбулася панельна дискусія “Інтеграція вимушених переселенців та вплив на відновлення: виклики і кейси”.

Владислав Закаблук, заступник директора департаменту – начальник відділу прав ВПО Департаменту моніторингу додержання прав громадян, які постраждали внаслідок збройної агресії проти України Офісу Омбудсмана України, наголосив:

“Рекомендації, які надає Офіс Омбудсмана, і рекомендації у вашому дослідженні фактично дуже схожі. Ми так само порушуємо питання необхідності залучення ВПО до розробки, прийняття й реалізації місцевих програм підтримки внутрішньо переміщених осіб”.

За словами Владислава Закаблука, виконання нещодавно ухваленої стратегії щодо ВПО на період до 2030 року — як на національному, так і на місцевому рівні — перебуває на постійному контролі Уповноваженого з прав людини.

Наталя Петренко, начальниця Шульгинської сільської військової адміністрації Луганської області, звернула увагу на те, що потенціал громад, які вимушені були релокуватися, не задіяний належною мірою. За її словами, громадський сектор часом більш впливовий, ніж такі ОМС.

Тетяна Горбатюк, заступниця директора Департаменту соціальної та ветеранської політики Рівненської міської ради, навела приклади дієвих рішень. У місті працює цільова програма інтеграції ВПО.

“Один з найпотужніших заходів підтримки працевлаштування наших ВПО — це повернення частини сплаченого податку”, — розповіла Тетяна Горбатюк.

Крім того, у Рівному працюють робочі групи екстреного реагування, які самі приходять на допомогу евакуйованим громадянам, а не чекають на їхні звернення.

Валерія Круподеря, координаторка гарячої лінії та проєктна менеджерка медіа Донеччини та Луганщини “Східний Варіант”, розповіла про складність і комплексність питань, з якими звертаються до їхнього медіа мешканці ТОТ та територій на лінії вогню. 

Каріна Попова, журналістка “Вікна Відновлення”, зазначила, що у своїх матеріалах намагається показати ВПО не отримувачами допомоги, а тими, хто створює робочі місця, сплачує податки. Та не менш важливо інформувати про виклики й труднощі, з якими стикаються ВПО після евакуації. 

Ярослав Таранець, тім-лід адвокаційного напряму у БФ “Схід SOS”, розповів, що евакуація залишається одним з чільних і найскладніших напрямів діяльності фонду, особливо коли йдеться про вразливі категорії людей.

Програвання важливих маршрутів

Крім обговорення, які, за відгуками аудиторії, надали відчуття причетності до спільноти, у межах події також відбулася фасилітована сесія.

В ігровій формі учасники за модерування соціологині Алли Петренко-Лисак прокладали маршрути персонажів — вимушених переселенців у нових громадах. Визначали найбільш конфліктогенні та болючі точки і “місця сили” та відновлення. Крім того, проєктували, яких нових інституцій чи локацій потребуватиме громада, щоб потенціал нового мешканця чи мешканки міг розкритися повністю. Прикметно, що всі групи учасників зобразили історії успіху своїх ВПО. А це означає, що й у реальних ситуаціях вимушеного переміщення саме спільні зусилля і продуманий підхід стануть запорукою успішної інтеграції.

Інформаційними партнерами події стали медіа Бaхмут IN.UA, Вільне радіо, Громадське радіо, Соцпортал, Новини Донбасу, LB.ua, Рубрика, Краматорськ пост, ГО “Має сенс”, коаліція “На лінії зіткнення”, Антикризовий медіа-центр.

Матеріал підготовлений у межах Проєкту “Імпульс”, що реалізовується Міжнародним фондом “Відродження” та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду “Відродження”, Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції.

Читайте також:

• Навіщо в окупованих громадах призначають уповноважених з безбар’єрності: пояснює експертка
• Житло для ВПО: як в Офісі Омбудсмана оцінюють доступні програми та рівень їхньої ефективності
• Частині ВПО можуть призупинити виплати: кого це стосується

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм! 

Станом на липень 2026 року в штаті Бахмутської міськради працювали 46 людей. Найвищу зарплату за півріччя — 638 068,87 гривень — отримав заступник міського голови Сергій Родін. Редакція Бахмут IN.UA подала запит, аби дізнатися, яку зарплату отримували посадовці міськради за перше півріччя 2026 року.

Детальний аналіз заробітних плат у матеріалі Бахмут IN.UA.

Бахмутська міська рада: яку зарплату отримували у першому півріччі 2026 року

У відповідь на запит Бахмутська МВА повідомила, що штатна чисельність працівників Бахмутської міськради станом на липень 2026 року складала 59 одиниць. Фактично у міськраді працюють 46 людей.

Найвищу зарплату за півріччя — 638 068,87 гривень — отримав заступник міського голови Сергій Родін. Найнижчу зарплату отримала провідна спеціалістка трудового архіву Ольга Ромашова — 96 069,06 гривень.

З січня по червень (включно) 2026 року посадовці Бахмутської міськради отримали такі зарплати:

• Сергій Родін, заступник міського голови — 638 068,87 гривень. На місяць у середньому — 106 344 гривень;
• Юлія Літвінова, керуча справами виконкому — 589 306,99 гривень. На місяць у середньому — 98 217 гривень;
• Олена Данько, староста Іванівського округу — 324 685,62 гривень. На місяць у середньому — 54 114 гривень;
• Олена Костюченкова, староста Оптиненського округу — 352 737,61 гривень. На місяць у середньому — 58 789 гривень;
• Сергій Косаковський, головний спеціаліст з питань запобігання та виявлення корупції і взаємодії з правоохоронними органами — 190 050,35 гривень. На місяць у середньому — 31 675 гривень;
• Людмила Лихненко, спеціалістка І категорії — 164 281,30 гривень. На місяць у середньому — 27 380 гривень;
• Аліна Журавльова, головна спеціалістка з питань праці — 120 506,08 гривень. На місяць у середньому — 20 084 гривень;
• Сергій Пономарьов, головний спеціаліст з питань державного архітектурно-будівельного контролю — 99 019,60 гривень. На місяць у середньому — 16 503 гривень;
• Олена Кец, начальниця відділу кадрового забезпечення — 326 918,76 гривень. На місяць у середньому — 54 486 гривень;
• Галина Семенчева, головна спеціалістка відділу кадрового забезпечення — 207 229,42 гривень. На місяць у середньому — 34 538 гривень;
• Ксенія Денисенко, головна спеціалістка відділу кадрового забезпечення — 149 109,35 гривень. На місяць у середньому — 24 851 гривень;
• Тетяна Чернікова, начальниця відділу діловодства і контролю — 289 321,14 гривень. На місяць у середньому — 48 220 гривень;
• Катерина Дульнева, головна спеціалістка відділу діловодства і контролю — 258 889,01 гривень. На місяць у середньому — 43 148 гривень;
• Євгенія Зубенко, головна спеціалістка відділу діловодства і контролю — 137 661,01 гривень. На місяць у середньому — 22 943 гривень;
• Олена Шамільова, головна спеціалістка відділу діловодства і контролю — 206 614,46 гривень. На місяць у середньому — 34 435 гривень;
• Наталя Косолапова, спеціалістка І категорії відділу діловодства і контролю — 154 160,91 гривень. На місяць у середньому — 25 693 гривень;
• Дар’я Селезньова, начальниця відділу бухгалтерського обліку і звітності — 284 035,67 гривень. На місяць у середньому — 47 339 гривень;
• Марія Ошурко, головна спеціалістка відділу бухгалтерського обліку і звітності — 195 560,65 гривень. На місяць у середньому — 32 593 гривень;
• Наталя Білих, головна спеціалістка відділу бухгалтерського обліку і звітності — 210 054,70 гривень. На місяць у середньому — 35 009 гривень;
• Дмитро Мельдер, начальник відділу комп’ютеризації та цифровізації — 303 687,46 гривень. На місяць у середньому — 50 614 гривень;
• Катерина Мироненко, спеціалістка ІІ категорії відділу комп’ютеризації та цифровізації — 154 272,40 гривень. На місяць у середньому — 25 712 гривень;
• Владислава Гурова, головна спеціалістка відділу комп’ютеризації та цифровізації — 138 713,20 гривень. На місяць у середньому — 23 118 гривень;
• Ганна Любченко, начальниця загального відділу — 443 435,14 гривень. На місяць у середньому — 73 905 гривень;
• Ганна Іванюк, головна спеціалістка по роботі зі зверненнями громадян — 249 725,72 гривень. На місяць у середньому — 41 620 гривень;
• Роман Баришенський, водій — 108 150,56 гривень. На місяць у середньому — 18 025 гривень;
• Віктор Журба, водій — 201 892,95 гривень. На місяць у середньому — 33 648 гривень;
• Ганна Букрєй, начальниця юридичного відділу — 465 015,44 гривень. На місяць у середньому — 77 502 гривень;
• Альона Петрейко, головна спеціалістка-юрисконсультка юридичного відділу — 147 588,15 гривень. На місяць у середньому — 24 598 гривень;
• Вікторія Завада, головна спеціалістка-юрисконсультка юридичного відділу — 177 269,09 гривень. На місяць у середньому — 29 544 гривень;
• Сергій Білик, начальник відділу з питань цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи — 174 718,58 гривень. На місяць у середньому — 29 119 гривень;
• Костянтин Семиряд, головний спеціаліст відділу з питань цивільного захисту, мобілізаційної та оборонної роботи — 216 116,46 гривень. На місяць у середньому — 36 019 гривень;
• Надія Чистякова, начальниця відділу торгівлі, громадського харчування, побутових та платних послуг — 256 401,27 гривень. На місяць у середньому — 42 733 гривень;
• Ганна Царук, головна спеціалістка відділу торгівлі, громадського харчування, побутових та платних послуг — 317 866,56 гривень. На місяць у середньому — 52 977 гривень;
• Юлія Мироненко, начальниця архівного відділу — 294 985,30 гривень. На місяць у середньому — 49 164 гривень;
• Світлана Насипайко, головна спеціалістка трудового архіву — 143 659,56 гривень. На місяць у середньому — 23 943 гривень;
• Ольга Ромашова, провідна спеціалістка трудового архіву — 96 069,06 гривень. На місяць у середньому — 16 011 гривень;
• Наталія Іващенко, начальниця відділу Державного реєстру виборців — 219 774,27 гривень. На місяць у середньому — 36 629 гривень;
• Катерина Чередніченко, головна спеціалістка відділу Державного реєстру виборців — 129 537,27 гривень. На місяць у середньому — 21 589 гривень;
• Наталя Чистякова, начальниця відділу-адміністраторка надання адміністративних послуг — 267 475,34 гривень. На місяць у середньому — 44 579 гривень;
• Чеслава Говгаленко, заступниця начальниці відділу-адміністраторка надання адміністративних послуг — 195 593,83 гривень. На місяць у середньому — 32 598 гривень;
• Ольга Косаригіна, начальниця відділу реєстрації — 266 503,20 гривень. На місяць у середньому — 44 417 гривень;
• Марина Макарович, заступниця начальниці відділу реєстрації — 180 116,41 гривень. На місяць у середньому — 30 019 гривень;
• Вікторія Стукан, державна реєстраторка відділу реєстрації — 135 381,31 гривень. На місяць у середньому — 22 563 гривень;
• Яна Ніколашина, головна спеціалістка відділу реєстрації — 156 285,37 гривень. На місяць у середньому — 26 047 гривень;
• Наталя Міняйло, начальниця відділу пресслужби — 384 807,55 гривень. На місяць у середньому — 64 134 гривень;
• Олександр Орлов, головний спеціаліст відділу пресслужби — 154 880,19 гривень. На місяць у середньому — 25 813 гривень;

Також МВА звітує про зарплату Галини Фірябової, яка працювала заступницею начальниці відділу бухгалтерського обліку і звітності. Вона працювала у січні і лютому. За два місяці роботи отримала 133 172,21 гривень.

Читайте також:

• Скільки заробили за І півріччя 2026 працівники Бахмутських КП: детальний огляд
• Які зарплати отримували працівники Бахмутської МВА в першому півріччі 2026 року
• Бахмутська міськрада отримала від КП “Бахмутелектротранс” автомобілі на понад 3 мільйони гривень

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!