США призупинили військову допомогу Україні: як це рішення вплине на ЗСУ

Дмитро Скопіч Скопіч Дмитро 16:30, 5 Березня 2025
Військова допомога Україні / фото Бахмут IN.UA

4 березня 2025 року в США з’явився наказ, який повністю призупинив постачання військової допомоги Україні. Це рішення було ухвалено невдовзі після суперечки президентів США та України в Овальному кабінеті.

Детальніше про те, як рішення влади США вплине на перебіг війни та чи є альтернатива американській допомозі, дізнавайтесь в матеріалі Бахмут IN.UA.

Військова допомога від Америки: чому Дональд Трамп заморозив її

4 березня 2025 року президент США Дональд Трамп наказав призупинити всю військову допомогу Україні. Це рішення ухвалили незадовго після суперечки з Володимиром Зеленським в Овальному кабінеті.

Рішення стосується не тільки майбутньої військової допомоги від США, але й тої, що вже була на шляху до України. Наприклад, станом на сьогодні деякі види допомоги знаходяться на транзитних складах у Польщі, повідомляв Укрінформ з посиланням на Дональда Туска, главу польського уряду.

За словами речниці Білого дому Керолайн Левітт, рішення про відновлення допомоги залежить лише від волі Дональда Трампа.

Керолайн Левітт / фото Вікпедія

Джо Байдена більше немає в цьому Овальному кабінеті. Ми більше не збираємося просто виписувати порожні чеки на війну, яка йде дуже далеко, без реального тривалого миру. І це те, чого хоче президент“, – наголосила прессекретарка Білого дому.

При цьому ввечері 4 травня віцепрезидент США Джей Ді Венс заявив, що відновлення постачання допомоги Україні таки можливе. Для цього, за його словами, Київ має “сісти за стіл переговорів”

Інший коментар щодо цього дав старший радник президента США Джейсон Міллер. За його словами, рішення Трампа щодо призупинення постачання зброї — це ключ, який дозволить посадити за стіл переговорів обидві сторони військового конфлікту. Для цього він активно використовує метод “пряника” та “батога”.

Джейсон Міллер / фото Вікіпедія

Дональд Трамп — це єдина людина у світі, яка говорить про припинення смертей в Україні. Іноді лідери можуть використовувати метод “пряника”, а інколи — й метод “батога“, — сказав Міллер, коментуючи рішення президента США.

Він додає, що заморожування військової підтримки однієї зі сторін війни — це важка артилерія, яка дозволяє донести погляд Дональда Трампа на ситуацію до президента Володимира Зеленського:

Трамп хоче припинити війну та вбивства. Зеленський має повернутися за стіл переговорів“, — резюмував Міллер.

Реакція України

Patriot / фото REUTERS

Рішення про припинення допомоги — одна з найобговорюваніших новин в Україні, яка отримала безліч коментарів від представників влади, зокрема й від очільника країни, Володимира Зеленського.

Президент України розібрав рішення свого американського колеги у вечірньому зверненні до українців. Він вже доручив керівникам різних відомств отримати від США офіційну інформацію про долю військової допомоги для України.

Він додав, що Україні не один тиждень отримували різні сигнали щодо підготовки заморозки допомоги. За його словами, вже був прецедент її зупинки раніше.

Володимир Зеленський Крим, мобілізація вибори в Україні
Президент України Володимир Зеленський / фото ОП

Була зупинка гуманітарної допомоги, енергетичної. Також була вже й зупинка військової допомоги – наприкінці січня, але тоді все вдалося швидко відновити. Ми бачили ризики. Тому наші служби – і військові, і спеціальні служби – встигли напрацювати алгоритми дій за будь-якого розвитку ситуації. Зараз не 22 рік. Зараз наша стійкість вища. Ми маємо засоби захисту. Але для нас важливі нормальні, партнерські відносини з Америкою для реального закінчення війни. Ніхто з нас не хоче нескінченної війни“, — підкреслив Володимир Зеленський.

Більш детальне пояснення дав редактор військово-аналітичного порталу Defence Express Олег Катков у коментарі “Суспільному”. За його словами, Україна може втратити до 30% усього озброєння, яке сьогодні використовують ЗСУ. Наразі 40% усього озброєння в арсеналі ЗСУ було виготовлене в Україні. Трохи понад 10% — це зброя, яку військові отримали безпосередньо зі США та європейських союзників із дозволу Вашингтона. Ще майже 30% складає озброєння європейських країн, яке також значною мірою залежить від дозволу США на реекспорт.

Якщо ми розглядаємо максимально песимістичний з усіх песимістичних сценаріїв, які можливо просто уявити, бувши максимальним песимістом у світі, то так. Якщо увімкнути здоровий реалізм, то ситуація виглядає, що Україна має отримати те, що було при Байдені оголошено. І це нам у будь-якому випадку дозволить не відчувати критичну залежність від США певний час“, — сказав Катков.

Винищувач F-16 / фото Вікіпедія

Катков додав, що Україна залежить від США в частині використання та зберігання деякої номенклатури, зокрема, він виділив наступні категорії:

  • винищувачі F-16;
  • бронетехніка — М113, Stryker, MRAP, MaxxPro;
  • РСЗО – HIMARS та ракети до нього;
  • ракети та бомби — HARM та JDAM;
  • протипіхотні міни, снаряди дистанційного мінування та інші види вибухового озброєння.

Чи є альтернатива американській зброї

Постачання зброї / фото Міністерство оборони США

Радник керівника Офісу президента Михайло Подоляк повідомив, що українська сторона аналізує можливі наслідки та розглядає альтернативні варіанти отримання озброєння.

За його словами, ситуацію необхідно розглядати комплексно:

  • по-перше, треба оцінити, які саме програми можуть бути зупинені, адже деякі з них уже наближаються до завершення;
  • по-друге, важливо проаналізувати можливості закупівлі або отримання аналогічного озброєння від європейських партнерів, оскільки відповідні програми заміщення вже діють;
  • по-третє, Україна має досвід адаптації до тимчасового призупинення американської військової підтримки, тож готова працювати в умовах змін.

Подоляк підкреслив, що наразі проводиться ретельний аудит щодо наявної зброї та тієї, яку можна виробити в межах партнерських співробітництва, що можна замінити.

Альтернативи українського виробництва

Пояснення щодо альтернатив саме від українських виробників дав міністр оборони Рустем Умєров у інтерв’ю Forbs. За його словами, оборонна промисловість країни значно розвинулась з моменту початку війни у 2022 році.

У 2024 році завдяки співпраці з Мінстратегпромом та бізнесом українська оборонна промисловість досягла значного зростання. Якщо у 2022-му її потенціал оцінювався в 1 мільярд, то у 2025-му цей показник сягнув 35 мільярдів доларів“, — пише Умєров.

Він підкреслює, що ця сума співмірна з міжнародною допомогою, яка була надана Україні з боку союзників у 2024 році. 

Виробництво 155-мм самохідних гаубиць зросло втричі порівняно з 2023 роком, випуск броньованих транспортних засобів – у п’ять разів, боєприпасів — у 2,5 раза, а протитанкових керованих ракет — удвічі“, — зазначає міністр оборони.

“Паляниця” / фото Максим Глушак

Великий крок Україна зробила в категорії виробництва БПЛА та РЕБ. За словами міністра, 96% дронів, які використовують українці на фронті, були виготовлені в України власним виробництвом. Ще 5% припадає на засоби РЕБ.

У 2025 році виробничі потужності дають змогу випускати до 4,5 млн дронів, зокрема 700 000 морських і 35 000 далекобійних. Їхня ефективність уже підтверджена на полі бою: завдяки морським дронам Україна знизила бойовий потенціал чорноморського флоту РФ на 30%, а далекобійні БПЛА лише цього року уразили понад 300 цілей у глибині Росії, підтверджуючи нашу спроможність змінювати правила гри на полі бою“, — резюмує Умєров.

Масштабне виробництво зброї продовжується й з іншими номенклатурами. Так, в Україні йде активна розробка ракетної програми, в межах якої вже налагоджене виробництво крилатих ракет типу Р-360 “Нептун” для ураження цілей на великих відстанях. Це ж стосується й впровадження альтернатив класичним ракетам у вигляді реактивних дронів “Паляниця”, “Рута” та “Пекло”.

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Як Бахмут святкував День Гідності та Свободи у 2016 році (Архівні фото)

Семаковська Тетяна 15:00, 21 Листопада 2025
День Гідності та Свободи, Бахмут 2016 рік / фото Бахмут IN.UA

У 2016 році у Бахмуті вшановували річницю Дня Гідності та Свободи, щороку цей день припадає на 21 листопада на честь початку двох революцій: Помаранчевої революції та Революції Гідності. Бахмутяни дивилися стрічку про події на Майдані, співали гімн, та згадували події Євромайдану.

День Гідності та Свободи в Бахмуті

У 2016 році в Бахмуті ГО “Бахмут Український” організував акцію та мітинг до річниці Революції Гідності. На площі Свободи перед Міським центром культури та дозвілля зібралась місцева влада, студентство, військові та духовенство.

Для бахмутян, які доєдналися до акції, студентки піготували паперових голубів як символ миру / фото Бахмут IN.UA
Концерт за участі військових / фото Бахмут IN.UA
Акція в Бахмуті до 21 листопада / фото Бахмут IN.UA
Перехожі зупинялися біля стіни пам’яті, яку підготували члени організації “Бахмут Український”, щоб віддати загиблим Героям Майдану / фото Бахмут IN.UA
Бахмутяни віддають шану загиблим / фото Бахмут IN.UA

Архівний репортаж Бахмут IN.UA

Читайте також:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

“Регіон, куди їхали рятуватися”: історик Роман Молдавський про Голодомор на Донеччині 

Семаковська Тетяна 14:00, 21 Листопада 2025

Щороку у четверту суботу листопада вшановують День пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років. У 2025 ця дата припадає на 22 листопада. У цей день запалюють свічку у пам’ять про тих, хто загинув, про тих, хто не зміг вирости, збудувати родину чи побачити онуків. На Донеччині Голодомор забрав тисячі життів. У самому Бахмуті відомо про щонайменше 500 людей, які стали жертвами Голодомору, і ці дані неповні. Як саме розвивалася катастрофа на промисловому сході України? Чим різнився перебіг Голодомору в шахтарських поселеннях та аграрних округах?

Про це ми говоримо з істориком Романом Молдавським, старшим науковим співробітником відділу історичних досліджень.

“Перебігу Голодомору на Донеччині як унікального не було. Винятковими були особливості самого регіону”

Роман Молдавський / фото надане героєм

“Насправді, якщо говорити про перебіг Голодомору як такий, то його особливостей не було, — пояснює Роман Молдавський. “Тоді впроваджувалася загальна державна політика — кампанія хлібозаготівель. Жодних окремих умов для Донеччини вона не передбачала”, – відповідає пан Роман.

Водночас історик наголошує: деякі відмінності все ж були, і вони пов’язані з самим регіоном. Попри те, що в більшості адміністративних одиниць українці становили від 60 до 90%, там проживали й німці, греки, молдавани, росіяни та багато інших національностей.

“Донеччина — аграрно-промисловий регіон, а не суто аграрний. За переписом 1926 року там було близько 2,9 мільйона населення, з яких приблизно 1,9 мільйона — сільського. Але частка міського населення зростала завдяки внутрішній і зовнішній міграції — люди їхали сюди з українських регіонів, тобто відбувалася така внутрішня міграція. З наближених російських областей сюди теж їхали”. 

За словами історика, як і в інших регіонах, Голодомор на Донеччині починався з недоїдання та локальних голодувань уже наприкінці 1931 року, а масштабні голодування почалися у період лютий-березень 1932 року. Відіграли свою роль й так звані “соціалістичні змагання”.

Ілюстрація з архіву Музею Голодомору

“Це ще одна така характерна особливість, що влада сприймала Донеччину все ж таки більше як промисловий край, та поширювала тут практику так званих соціалістичних змагань, яку вони використовували на промислових підприємствах. Це не лише на Донеччині таке проводилося, але, на мій погляд, тут вони були більш яскравими. Постійно в місцевій пресі звітувалися про здобутки того чи іншого колгоспу: хто на першому місці на такий-то термін, хто на другому, і так далі. Все призводило до того, що деякі колгоспи не те що виконували, а ще й перевиконували план. В 31-32 році зіштовхнулися з тим, що люди нічого не отримували, тобто все, що вони здали — весь врожай був вивезений, їм нічого було давати селянам на трудодень”.

Ключовою причиною масового голоду стали завищені плани хлібозаготівель. Колгоспи отримували зверху план, який був завищений від самого початку. Керівництво розуміло це, але змінити нічого не могло. Щоб виконати ці плани, у деяких селах здавали навіть насіннєвий фонд.

“Активісти ходили по хатах, це були так звані буксирні бригади. Вони щупами простукували, де щось заховано, і вигрібали все — навіть насіннєві фонди. Забирали не тільки зерно, а й будь-яку їжу. І навіть до того доходило, що знайдене просто нищили. Якщо ж село не виконувало план — його карали, а виїхати звідти було практично неможливо”, — каже Роман Молдавський.

Роман Молдавський описує кілька елементів радянської системи, які перетворювали голод на інструмент знищення:

  • блокування виїздів із сіл за допомогою військових загонів;
  • відсутність паспортів у селян, які фактично були “прикріплені” до колгоспів;
  • неможливість працевлаштуватися в місті без документів;
  • повна інформаційна блокада, щоб не допустити міжнародної допомоги.

“Влада страшенно боялася, що буде зруйновано міф, ніби простому селянину дуже добре живеться в країні. Є свідчення, коли на заході України та частина, яка тоді входила до Польщі, чула про великий голод, який почався на підрадянській Україні, і люди збирали допомогу самі, але ця допомога туди не доходила, ясна річ. Її демонстративно нищили”.

“Міф про те, що вимерли українці, а завезли росіян на Донеччину — неправильний

Серед поширених міфів про Донбас — твердження, що під час Голодомору українське населення вимирало, а регіон заселяли росіянами.

“Це зовсім не так. Переселення росіян почалося задовго до Голодомору, з початком індустріалізації. А ті переселення, що були після 1933 року, у більшості випадків стосувалися українців із Чернігівської, Київської та Вінницької областей”, — пояснює нам історик.

За словами Молдавського, частина росіян, яка погодилась переїхати, швидко поверталася назад, бо умови в регіоні виявлялися надто важкими. Водночас були випадки, коли на Донеччину цілеспрямовано їхали з інших регіонів України. Промисловий характер Донбасу створював можливість для порятунку. Насамперед у пошуках порятунку на Донеччину тікали мешканці найближчих областей — Запорізької, Харківської, Полтавської.

Ілюстрація з архіву Музею Голодомору

“Першими бігли розкуркулені родини, які намагалися загубитися й вижити коштом пайків. Тож на Донеччині багато хто намагався врятуватися — комусь це вдавалося, комусь ні. Річ у тому, що тут були заводи й шахти, тож можна було працевлаштуватися навіть без документів або з підробними. У ті часи, аби врятуватися, люди нерідко мали ті підробні документи, і для цього крали в старости села печатку й робили собі папери. Але плинність кадрів на підприємствах була величезна, до 50%. Чому? Бо умови праці були жахливими. Люди без кваліфікації працювали на небезпечних об’єктах, смертність була високою. Комусь вдавалося врятуватися, багато кому — ні. Але так, це давало шанс тим, хто тікав із села”, — пояснює Роман Молдавський.

Люди їхали у надії прогодувати себе й родину, й пріоритетом ставили влаштуватися на роботу на підприємство, зокрема й на шахти, бо на Донеччині були найвищі норми харчування на той час, яку отримували шахтарі (якщо не рахувати держслужбовців, але про таку роботу для селянина, який втік з підробними документами, не йшлося). 

Ілюстрація з архіву Музею Голодомору

Спочатку денна норма шахтаря становила приблизно 1 кілограм хліба на день, а пізніше її зменшили до 800 грамів. Для інших категорій робітників ситуація була гіршою: металурги отримували 400 грамів хліба, машинобудівники та хіміки — взагалі 200 грамів хліба. Крім хліба, до пайка могли входити крупи (4–4,5 кг на місяць), оселедець, олія та інші продукти, — усе залежало від “важливості” підприємства. Деяким заводам у різних регіонах (не тільки на Донеччині) норми могли не знижувати, але це були поодинокі випадки.

На Донеччині і Луганщині, за даними директора Українського наукового інституту Гарвардського університету Сергія Плохія, померло понад 230 тисяч людей. Свідчення тих, хто вижив під час Голодомору, збирали й збирають досі. У музеї Голодомору, як каже Роман Молдавський, налічують близько двохсот свідчень.

“Є близько двох тисяч свідчень: від глибинних інтерв’ю до коротких анкет, зібраних учителями та учнями. По Донеччині — близько 200 свідчень, і ще близько 40 — по Луганщині. Музей Голодомору почав активно збирати ці матеріали відносно недавно, лише з 2018 року”.

Остання масштабна експедиція була запланована на 2025 рік, але частину напрямків дослідникам закрили через небезпеку.

Що ж до нашого міста, то задовго до повномасштабної війни Бахмутський краєзнавчий музей проводив роботу зі збирання свідчень очевидців Голодомору. Чимало зусиль до цієї кропіткої праці приклав у 2000-ні роки районний державний архів. Результатом цієї праці стало декілька документальних видань, як-от збірка “Скорботний тлін”, де зібрані імена кількасот жертв голоду на території міста Бахмут, на той час Артемівська — це близько 500 прізвищ. Як розповів Ігор Корнацький, завідувач відділу Бахмутського краєзнавчого музею, згодом ці дані увійшли до національної книги пам’яті жертв Голодомору, до тому по Донецькій області.

“Статистика, звичайно, не повна і сумнівна, тому що вона ґрунтується на даних тогочасної реєстрації актів цивільного стану, де причини зазначалися, але часто не достовірні. Відомо, що факти голоду замовчували і точну статистику назвати навіть сьогодні досить важко”, — пояснював Ігор Корнацький.

Ще десять років тому співробітникам Бахмутського музею доводилося розмовляти із очевидцями Голодомору, які розповіли про спогади із дитячих літ. Насправді свідчень від очевидців в Бахмуті дуже мало — мова йде про десятки записів, адже чимало людей, які застали геноцид, вже пішли з життя.

До теми:

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Як Бахмут святкував День Гідності та Свободи у 2016 році (Архівні фото)

У 2016 році у Бахмуті вшановували річницю Дня Гідності та Свободи, щороку цей день припадає на 21 листопада на честь початку двох революцій: Помаранчевої революції […]

Важливо

“Регіон, куди їхали рятуватися”: історик Роман Молдавський про Голодомор на Донеччині 

Щороку у четверту суботу листопада вшановують День пам’яті жертв Голодомору 1932–1933 років. У 2025 ця дата припадає на 22 листопада. У цей день запалюють свічку […]

покровську

Бої за колії: російські війська прориваються до залізничного вузла в Покровську

ЗСУ утримують рубежі в північній частині Покровська. Наразі військові блокують спроби окупантів перейти залізницю та збільшити зону окупації міста. Про це повідомляють бійці 7 корпусу […]

мирний план
Важливо

США оприлюднили 28 пунктів мирного плану: серед них — визнання Донеччини й Луганщини російськими

У США розробили мирний план закінчення війни в Україні. Він складається з 28 пунктів, частина з яких стосується територіальних поступок України, обмеження чисельності ЗСУ та […]

житло

Госдума РФ готує закон для привласнення житла українців на окупованих територіях

Російська госдума ухвалила в першому читанні законопроєкт про передачу в державну власність так званого “бесхазяйного” житла. Таким житлом окупанти називають покинуті оселі на окупованих частинах […]