Щороку 28 жовтня в Україні відзначають День визволення від німецько-фашистських загарбників під час Другої світової війни. Вигнання нацистів з України тривало майже 700 днів. 18 грудня 1942 року був визволений перший населений пункт — село Півнівка, що на Луганщині. Останнім, 23 листопада 1944 року, радянські війська звільнили місто Чоп на Закарпатті. Бахмут деокупували 5 вересня 1943 року.

Бахмутянка Світлана Сікварова опублікувала в соцмережі спогади містян про звільнення міста та фото з фондів Бахмутського краєзнавчого музею.

Деокупація Бахмута в 1943 році

Краєзнавиця Світлана Сікварова зауважила, що Бахмут звільняла 3-я гвардійська армія під командуванням генерал-лейтенанта Д. Лелюшенка. 5 вересня до неї приєднався 23-й танковий корпус генерал-лейтенанта Ю. Пушкіна.

Мешканець Бахмута Володимир Пильчик згадує про звільнення міста-фортеці: 

«До літа 1943 року панування у повітрі нашої авіації стало абсолютним. Дійшло до того, що довелося спостерігати таку картину: дев’ятка наших Пе-2 (ред. радянський двомоторний бомбардувальник) на польоті зі сходу на захід пройшла все місто, обвалила бомбовий вантаж на польовий аеродром німців і тим же шляхом повернулася на схід. Водночас жодна зенітка в місті не «тявкнула».

Влітку цього року почастішали облави людоловів, окупанти лютували, викрадали молодь до Німеччини. Проте вони почували себе далеко не так самовпевнено, як це було у 1941-42 роках. Ми знали, що фронт наближається, і чекали на звільнення. Нарешті настав серпень, момент звільнення наблизився впритул, ще більше чинили облави, німці почали палити і підривати місто.

Весь перший день і половину наступного у місті практично не було видно визволителів. Тільки зрідка промайнуть один чи два-три наші бійці і знову нікого не видно. Було незрозуміло від кого ж три доби йшли сили німецької армії, виникала тривога: чи це не тимчасове звільнення. 

У другій половині другого дня ситуація прояснилася. На захід покотився безперервний потік Червоної армії. У цьому потоці зрідка можна було побачити гужовий транспорт. Танк за танком, сотні бойових машин, автомобілі з гарматами на причепі. Жодного підрозділу в пішому строю.

Частини, що не вміщалися на залізничний переїзд, повертали на стадіон, де миттєво розгорталися похідні кухні, годували солдатів, і щойно в колонах, що рухалися, утворювався розрив, втягувалися в цей проміжок і продовжували рух на захід. Так тривало три доби. Стало зрозуміло — поверненню окупації не бувати».

Наслідки війни

Світлана Сікварова підкреслила, що Україна втратила у війні, включаючи вбитих, померлих від голоду і хвороб, жертв концтаборів, депортованих, евакуйованих, вимушених емігрувати — до 14 мільйонів людей. 40 відсотків свого економічного потенціалу, що складає 42 відсотки від матеріальних втрат всього Радянського Союзу.

Американський дослідник сучасної історії Едгар Сноу переконаний, що «жодна інша країна Європи не постраждала більше від глибоких ран, нанесених своїм містам і селам, своїй промисловості, сільському господарству, людській силі, як Україна».

Він також додав: «Те, що дехто намагається зобразити як «російську славу», було в багатьох аспектах українською війною».

Читайте також:

• Люди тут гуляли, спілкувалися та зустрічалися: спогади бахмутян про Топталівку
• РЦ «Перемога» у Бахмуті: як центр культури покращував життя бахмутян? Фотоспогади
• Окупація, визволення та роки відновлення: спогади мешканця Бахмута-Артемівська

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Голодомор забрав життя багатьох невинних людей в різні часи існування СРСР. Щороку в четверту суботу листопада Україна вшановує пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 років і масових штучних голодів 1921–1923 і 1946–1947 років. Згідно зі статистичними даними народжуваність на Донбасі в часи великого голодомору 1932-1933 років знизилася в 4 рази.

Про те, яким був Голодомор на Донеччині — розповідаємо в матеріалі.

Голодомор на Донеччині

Не дивлячись на те, що Донбас важливий промисловий регіон втрати від голоду були колосальні – до 27% всього населення. Особливий вид покарання “Чорні дошки” на Донбасі були запроваджені раніше ніж в інших регіонах України – у 1931 році.

Підпасти під “Чорну дошку” означало припинення будь-якого продовольчого постачання, повернення хліба, розданого на трудодні, скорочення кредитів – повна ізоляція. Села могли бути повністю ізольовані від зовнішнього світу більше ніж півроку-рік. Смертність у таких селах переважала за 50% населення.

Донеччина була областю промислових гігантів, а тому постраждала трохи менше ніж Полтавщина та Дніпропетровщина. Водночас регіони Донеччини мали великі втрати. Грецька діаспора, що проживала в районі біля Маріуполя зазнала 30% втрат від всього населення.

Хто винен у Голодоморі

Ми говоримо про жертв Голодомору, але часто забуваємо про те, що Голодомор спровокував спалахи соціально небезпечних хвороб. Недоїдання та канібалізм сприяли розповсюдженню малярії, туберкульозу, інших небезпечних інфекцій, чоловіки і жінки ставали бездітними.

Хто ж були катами українського народу? Хліб вилучали уповноважені, призначені від ЦК партії, загони міліції, хлібозаготівельні бригади тощо. Участь брали етнічні українці, євреї, росіяни та представники інших народів. Люмпенізована свідомість людей через пропаганду змушувала одних людей пригноблювати інших.

На Донеччині внутрішня міграція дозволяла у такий спосіб або зберегти життя, або відкласти дату смерті. Якщо у селян було побутове золото, вони могли принести і обміняти його на крупу, хліб. У 1933 році було заготовлено 45 тонн побутового золота для продажу за кордон.

З півтори тисячі повстань в СРСР понад 900 припадає на Україну. Масова частка робітників на Донбасі вимерла, але радянська влада завезла в промисловий регіон табірних в’язнів, росіян-переселенців (цим коштом відбувалася русифікація).

У третій рік повномасштабної війни ми відчуваємо, як ніколи актуально, злобу та безжалісність росіян стосовно українців. Ідея геноциду не пішла в історію, вона живе на період сьогодення.

Читайте також:

• Пережили Голодомор та зустріли дві війни: історія родини бахмутянки Олени Кірсанової (Оновлено)
• Міфи про Голодомор від росіян: що потрібно знати
• Факти замовчували, кількість жертв невідома й досі: Голодомор в Україні і в Бахмуті

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Наразі місто Покровськ знаходиться майже на лінії фронту, що дозволяє ворогу вести майже постійні обстріли інфраструктурних об’єктів. Проте, до війни Покровськ був популярною туристичною локацією, яку часто називали “західними воротами Донбасу”. 

Редакція Бахмут IN.UA розповідає про місця у Покровську, які любили відвідувати містяни та гості міста.

Цікаві місця у Покровську

До повномасштабного вторгнення Покровськ був затишним містом, яке мало власні “магніти” для містян та гостей. Тут можна було знайти й сучасні парки, й музеї давнини, й розважальні комплекси. А ще це місто стало важливим пунктом для тих, хто захоплюється творчістю Миколи Леонтовича, адже саме на Донеччині був написаний легендарний “Щедрик”.

Парк “Ювілейний”

Однією з ключових локацій для відпочинку в місті Покровськ вважався центральний парк “Ювілейний”, в якому кілька років тому завершили масштабну реконструкцію. До повномасштабної війни — це був справжній європейський комплекс, де містяни могли займатися різноманітними активностями. 

Наприклад, гуляти біля невеликого ставка, який покровчани називають “нулівка”, тут протягнулися дві алеї. Іншим місцем, яке захоплювало дух містян, вважалося спортивне містечко в парку. В ньому розмістили велику кількість безплатних тренажерів та два багатофункціональних сучасних поля зі штучним покриттям, де грали мініфутбол, баскетбол та навіть займалися тенісом.

ТЦ “Бульвар”

Ще одним місцем, де любили відпочивати мешканці Покровська, вважався торговий центр “Бульвар”. Це був сучасний розважальний комплекс для всієї сім’ї, де зручно розмістилися магазини, ресторани, величезний супермаркет та повноцінний кінотеатр.

Жителі Покровська згадували, що вони часто забували в цьому місці про те, що знаходяться у невеличкому Покровську. Натомість складалося враження, що вони гуляють по розважальному центрі у Києві чи Дніпрі.

Покровський історичний музей

Покровськ має давню історію, яку об’єднали в одному культурному закладі — Покровському історичному музеї. Саме тут зберігалися понад 15 тисяч музейних предметів, кожен з них має свою історичну та краєзнавчу цінність.

Окремо варто зазначити те, що у музеї чільне місце відводили розповідям про українського композитора Миколу Леонтовича, який проживав у Покровську та створив тут перший в Україні робітничий хор.

Палац культури ПАТ “ШУ Покровське”

Палац культури ПАТ “ШУ Покровське” — це культурний центр міста Покровськ, який розташований майже у самому центрі міста. Саме тут часто в минулому виступали з концертами не лише місцеві творчі колективи, але й українські виконавці. Тут же проводили комедійні шоу, театральні вистави та інші культурні активності.

На території палацу культури також діяли окремі студії та секції для дітей різного віку.

Читайте також:

• Людина, яку боявся Ленін: яким був Симон Петлюра
• “На війні немає оцінок, тут ти або загинув або вижив. Третій варіант — стати трьохсотим”: історія ветерана АТО
• “Брусничка”, Антимайдан та обстріл прокуратури: яким був Бахмут 10 років тому

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!