9 вересня Бахмут відзначатиме своє 452 День Народження. Місто — зруйноване росіянами продовжує жити в евакуації, бахмутяни тепер є по всюди, від Дніпра й до Канади.
До дня міста редакція Бахмут.IN.UA поспілкувалася із бахмутянами, які поділилася з нами спогадами з Дня святкування Бахмута.
Історії бахмутян
Щороку Бахмут відзначає день міста, цього разу йому виповнюється 452 роки й вперше місто святкуватиме цей день без бахмутян. Після російських обстрілів обличчя Бахмута практично повністю зруйноване, вулиці вже важко впізнати навіть тим, хто все життя жив на них. 70 тисячне населення евакуювалося й зараз живе у різних областях України й поза її межами.
Педіатриня з Бахмута у День міста вчила надавати домедичну допомогу
На день міста бахмутян вчили робити масаж серця. Фото: надане героїнею
Бахмутянка Наталя Каркачева у Бахмуті працювала педіатром в амбулаторії Центру первинної медичної допомоги. Навчатися пані Наталя поїхала у Луганську область, в 2014 повернулась з окупованої території в рідне місто.
У цей день на локації нашої амбулаторії ми навчали мешканців міста надавати первинну допомогу при зупинці серця, робити масаж серця та штучне дихання. Було багато зацікавлених, вони активно брали участь в навчанні. А потім ми гуляли святковим парком з моєю маленькою онукою. Це дуже дорогі спогади. Я з радістю ділюсь ними. Я дуже хотіла б повернутись в мирний Бахмут, працювати в амбулаторії, гуляти парком та вулицями міста налагоджувати свій бит у будинку, який вдруге втратила “завдяки” російській агресії.
Наталя Каркачева // бахмутянка
Бахмутянка Анна пригадує оглядове Колесо в місті
Оглядове коло у Бахмуті. Фото: з відкритих джерел
Бахмутянка Анна каже, що спогади про День міста їй запам’яталися на все життя. Дівчина поділилася з нами щасливими моментами.
Мені пощастило відсвяткувати це свято в Бахмуті лише один раз, але я його запам’ятала на все життя. Святкувала його зі своїм чоловіком, він на той момент був у складі батальйону спецпризначення МВД “Артемівськ”. Це був 2015 рік, сонячний теплий день, стільки людей, що в парку біля стадіону можна було загубитися!! Батьки з дітками, молодь, навіть домашні улюбленці і ті були у вирі свята. Колесо в парку, з якого було видно все місто. І до сих пір пам’ятаю, як пахли смаколики. Ми завжди згадували цей день з теплими спогадами та і місто зіграло велику роль у життях моєї сім’ї і в моєму теж.
Анна // бахмутянка
У бахмутянки Людмили – День міста асоціюється з виступом донечок
Бахмутська Набережна була улюбленим місцем для дітей та дорослих. Фото: надані героїнею
Бахмутянка Людмила також з теплотою згадує свій рідний День міста, її доньки, каже жінка, часто виступали на святкуванні. Свій Бахмут, пані Людмила, називає затишним, чистим та квітучим містом.
Для кожного мешканця нашого міста це свято було завжди святом. Мої доньки, коли були ще в молодших класах, виступали на святах, танцювали. Я, так чомусь завжди було, працювала. Лише ввечері могла трохи вийти в парк подивитись на людей, салют, концерти українських співаків. Дуже сподобався концерт Олега Вінника і Олі Полякової.
Людмила // бахмутянка
Бахмутянин Олексій згадує, що свято для нього закінчилося несподівано
Бахмутські фонтани. Фото: з відкритих джерел
Мешканець Бахмута — пан Олексій був студентом, коли святкували День міста. Тож, й спогади у чоловіка цікаві, як й в більшості юнаків та дівчат зі студентських років
У той час я навчався у ДОНУЄП (ред. це Донецький Університет економіки та права) свято дня міста починати потрібно було з повʼязаних з закладом заходів, але я близько 11 годин вже злиняв. Днем походили подивились що коїться у місті, домовився зустрітися з друзями, десь о пʼятій годині вже почалась веселуха. Дуже здивувало як багато було людей у місті, ніколи такого не бачив. Завершення свята міста, як і завжди закінчується на «фонтані» напроти міської ради, там ще зустрів багато знайомих, випивка, нічне святкове місто, музика.
Прокинувся я наступного дня на червоній горі. Звичайно війна колись закінчиться, хтось повернеться, все відбудеться, але людей не повернеш, дуже багато наших земляків загинуло як і у своїх домівках, так і захищаючи країну. У 2021 році було останнє справжнє свято міста, коли можна було радіти.
Олексій // бахмутянин
Цьогоріч Бахмут святкуватиме свій День Народження наодинці, проте кожен бахмутянин тримає в серці теплі спогади про місто та хоче повернутися сюди після Перемоги.
В Україні з 2024 року діє механізм умовно-дострокового звільнення засуджених для проходження військової служби. Він передбачений статтею 81¹ Кримінального кодексу України і дозволяє людям, які відбувають покарання у місцях позбавлення волі, достроково залишити колонію за рішенням суду та укласти контракт із військом.
Разом із тим, ця практика залишає питання. Зокрема, вони стосуються того, наскільки прозоро працює механізм, а також чи існує статистика щодо подальшої служби таких осіб та можливих правопорушень після звільнення. Редакція вирішила з’ясувати, як саме працює ця процедура та чи є дані про те, що відбувається із засудженими після їхнього звільнення для служби.
Чи є статистика про військові злочини серед звільнених за ст. 81¹
Щоб з’ясувати, чи ведеться статистика щодо подальших правопорушень серед таких осіб, редакція звернулася до Офісу Генерального прокурора з офіційним запитом. Нас цікавила інформація про те, скільки осіб, звільнених за статтею 81¹ Кримінального кодексу України, після вступу до війська могли вчинити військові злочини. Зокрема, йшлося про такі правопорушення як:
самовільне залишення військової частини (ст. 407 КК України);
дезертирство (ст. 408 КК України).
У відповіді прокуратура повідомила, що такі дані не є відкритими для суспільства. Причиною назвали дію воєнного стану та питання національної безпеки.
В Офісі Генерального прокурора нам зазначили, що навіть загальні цифри щодо військових злочинів можуть бути використані для дискредитації Сил оборони України або в інформаційних операціях проти держави.
Крім того, у прокуратурі окремо підкреслили ще один важливий аспект: у державній звітності не ведеться окрема статистика щодо військових злочинів, які могли бути вчинені саме особами, звільненими за статтею 81¹.
Тобто навіть технічно такі дані не виокремлюються. Через це надати редакції запитувану інформацію у прокуратурі не змогли. Подібну відповідь редакція отримала і від Кадрового центру Збройних Сил України. Там повідомили, що запитувана інформація має гриф «для службового користування» відповідно до внутрішніх наказів та переліку службової інформації.
Таким чином, перевірити на практиці, чи стає механізм умовно-дострокового звільнення потенційною “лазівкою” для уникнення покарання, наразі неможливо — принаймні у публічному доступі.
Як зазначає експерт Андрій Яковлєв, говорити про системну проблему або зловживання можна лише на підставі конкретних статистичних даних, однак наразі такі дані державні органи не оприлюднюють.
Як працює умовно-дострокове звільнення для служби в армії
Андрій Яковлєв — адвокат, керуючий партнер АО “Амбрела”, експерт ГО “Медійна ініціатива за права людини” з міжнародного гуманітарного та кримінального права — пояснив редакції Бахмут IN.UA процедуру застосування статті 81¹.
За його словами, у травні 2024 року набув чинності закон, який дозволяє умовно-дострокове звільнення від відбування покарання для проходження військової служби. Станом на вересень 2025 року, за відкритими даними, близько 10 тисяч колишніх ув’язнених доєдналися до української армії завдяки цьому механізму. Водночас важливо розуміти, що люди, яких звільняють за цією процедурою, не звільняються від покарання повністю.
Рішення про дострокове звільнення ухвалює суд — за поданням установи виконання покарань. Перед цим людина проходить медичний огляд, а також відбувається погодження з територіальним центром комплектування та соціальної підтримки (ТЦК) і військовою частиною. Після цих погоджень установа виконання покарань звертається до суду з поданням про умовно-дострокове звільнення для проходження військової служби.
У разі позитивного рішення суду особу передають підрозділам Національної гвардії України, які доставляють її до ТЦК. Саме цей день є останнім днем відбування покарання. Далі людина укладає контракт і направляється до військової частини, де набуває статусу військовослужбовця.
Що буде, якщо людина не піде служити
Закон передбачає відповідальність у разі порушення умов звільнення. Якщо після звільнення особа не прибуває до ТЦК або ухиляється від укладення контракту, настає кримінальна відповідальність за статтею 336-2 Кримінального кодексу України — ухилення від прийняття на військову службу за контрактом особою, звільненою для служби.
Після зарахування до військової частини на таку людину поширюються норми військового законодавства. Зокрема, самовільне залишення частини (ст. 407 КК України) або дезертирство (ст. 408 КК України) є окремими військовими злочинами.
Крім того, така особа перебуває під адміністративним наглядом.
У випадку засуджених Миколи Барабаша та Олександра Баришка, які проходили у справі про вбивство Артема Мирошниченка, нагляд за ними після звільнення поклали на командира військової частини.
Порушення правил такого нагляду може тягнути як адміністративну, так і кримінальну відповідальність відповідно до законодавства. Як пояснює експерт, якщо після укладення контракту військовослужбовець вчиняє новий злочин — наприклад самовільно залишає частину або дезертирує — суд призначає покарання за новий злочин і додає до нього невідбуту частину попереднього строку.
Приклад застосування закону: справа Артема Мирошниченка
Саме за цією процедурою умовно-дострокового звільнення вийшли на свободу і засуджені у справі вбивства активіста Артема Мирошниченка. Після їхнього звільнення виникло багато запитань у суспільстві. Зокрема, брат загиблого писав, що для засуджених це може стати “легальним способом уникнути тюрми та утекти”.
Рішення про звільнення ухвалювали суди після подання установ виконання покарань.
Зокрема:
щодо Миколи Барабаша подання подавала Божковська виправна колонія №16;
щодо Олександра Баришка — Первомайська виправна колонія №117.
Після рішення суду засуджених передали для проходження процедури укладення контракту та подальшої служби у війську. Водночас перевірити на практиці, чи може стаття 81¹ використовуватися як “лазівка”, наразі неможливо — принаймні публічно.
З технічного погляду закон містить запобіжники від зловживання, адже особу після суду передають підрозділам Національної гвардії України для доставки до ТЦК. Якщо контракт не буде укладено, застосовується стаття 336-2 КК України.
Після укладення контракту людина набуває статусу військовослужбовця, на якого поширюються норми військового кримінального законодавства.
Відповідно, якщо злочин вчиняється після укладення контракту — наприклад, самовільне залишення частини або дезертирство — суд призначає покарання за новий злочин і додає до нього невідбуту частину попереднього строку. Водночас через відсутність відкритої статистики щодо подальших правопорушень серед осіб, звільнених за статтею 81¹, питання щодо можливих ризиків залишається відкритим.
Примітка. Матеріал підготовлено в межах проєкту «Діалог між медіа та судовою владою для підвищення прозорості правосуддя», менторської програми «Правосуддя в фокусі медіа», що реалізується ГО «Вектор прав людини» у співпраці з Радою суддів України та Національною спілкою журналістів України за підтримки CEELI Institute (Прага). Зміст матеріалу є відповідальністю автора і не обов’язково відображає погляди організаторів та донорів проєкту”.
Краматорськ — це одне з найбільших міст Донецької області, яке існує навіть в умовах постійного наближення фронту. В ньому працюють екстрені служби, комунальники, лікарі та волонтери.
Редакція Бахмут IN.UA публікує фотографії з міста, які зробила журналістка Марія Лященко.
Як виглядав Краматорськ: добірка фотографій
Краматорськ залишається одним із ключових міст Донецької області. На відміну від повністю знищених міст та сел регіону, тут продовжують працювати всі служби, а сам міський простір адаптувався до воєнних реалій.
Редакція Бахмут IN.UA пропонує ознайомитися з фотографіями з міста, які демонструють повсякденну реальність сьогоднішнього Краматорська. Добірка складається з фото, які зробила наша журналістка Марія Лященко в березні 2025 року.
Палац культури в місті / фото Марії Лященко
Пам’ятник Тарасу Шевченку / фото Марії Лященко
Надписи / фото Марії Лященко
Будівля у Краматорську / фото Марії Лященко
Палац культури і техніки Новокраматорського машинобудівного завод / фото Марії Лященко
Сенсаційну знахідку зробили краєзнавці, знайшовши в соцмережах хроніку часів Другої світової війни, фрагмент якої був знятий в Бахмуті. Завдяки цим кадрам можна дізнатись як виглядав […]
Нещодавно в бахмутському пабліку з’явилася світлина пішохідної зона біля будівлі міської ради, датована 70-ми роками минулого століття. Цей невеликий відрізок вулиці Миру місцеві жителі називали […]
Бахмут залишається сірою зоною, за територію тривають бої. Окупанти, які зруйнували практично всю інфраструктуру, на свої пропагандистських пабліках опублікували нові фото з міста. Редакція зібрала […]
У січні цього року своє сторіччя мав би відзначати Бахмутський міський Центр дітей та юнацтва. На честь ювілею ми поспілкувались з викладачем Володимиром Єпіком, щоб […]