Травень — особливий місяць, якщо йдеться про читання! Бо починається той період, коли можна читати десь назовні — в парку, на дачі, на лавочці біля дому — під свіжий вітерець й вже не теплий, а прохолодний чай. 

Але що саме читати? Редакція Бахмут IN.UA звернулась до відомого українського видавництва “Ранок” із запитом, що нового вийшло в травні? І отримали відповідь з 8-ти книжок для різного віку.

Книги для дітей та підлітків

Читання книг — це корисне хобі для дітей та дорослих. Проте, саме для перших воно має ключове значення. Саме книги допомагають сформувати емпатію, моральність та пізнання, які мають вирішальне значення для особистого і суспільного успіху в майбутньому. Вони також допомагають пізнавати світ та отримувати цінний життєвий досвід від літературних героїв.

Серія для малюків “Потрібні книжки”, Геннадій Меламед

В травні з’явилася у друці весела допомога в дорослішанні у вигляді книжок. “Миємо голову”, “Охоче вмиваємось”, “Пустушко, прощавай”, “Ходимо на горщик”, “Підстригаємо нігтики”, “Чистимо зубки” — із книжками серії буде набагато простіше впоратися з дитячими страхами й допомогти малечі опанувати нові навички. 

На сторінках книжок веселі герої проходять ті самі етапи дорослішання, що й справжні хлопчики та дівчатка. Зайчики, білочки й ведмежата покажуть, що немає нічого страшного в запашному шампуні, а горщик — це дуже цікаво та зручно. 

“Іди-іди, дощику!”, Ірина Сонечко

Нові книжечки в серії “Забавлянки-колисанки”, від яких так і бере дрімота. Це збірки українських колискових, які батьки співали малятам протягом століть. За роки пісеньки не втратили ані своєї ніжності, ані сенсу. Любов і турбота, закладені у їхні слова, так само дарують дитині відчуття безпеки й допомагають заснути. Ці книжки цікаві тим, що мають аудіобонус за QR-кодом.

“Малюкові про все на світі”

Завдяки цій книжці дітки дізнаються кольори, форми та літери, навчаться лічби та розрізняти тварин. А ще познайомляться з технікою, професіями, частинами свого тіла та обличчя. Це редизайн улюбленого бестселера для малюків, яким уже виповнився один рік. Видавництво оновило обкладинку й внутрішній блок посібника, щоб він став ще кращим помічником у розвитку дитини. Маленькі хлопчики та дівчатка:

• пройдуть 21 тему;
• роздивляться 300+ малюнків;
• виконають 39 цікавих завдань;
• вивчать 200+ нових слів.

“Історії про життя ЩЕ 50 українців і українок”, Анастасія Саєнко

Неймовірно красива дитяча книжка видавництва “Ранок” з кольоровими малюнками, яка знайомить дітей з Україною, її історією та видатними постатями. Книжку написала українська авторка, фахова історикиня.

В книзі на школярів чекають біографії 50 постатей, які зробили культурний, політичний чи науковий внесок в історію України та світу. Це українці й українки, чиї життєві шляхи надихають, захоплюють, іноді змушують задуматися та викликають неабияку гордість за українців. До прикладу, в книзі можна дізнатися про життя:

• Алли Горської;
• Олени Пчілки;
• В’ячеслава Чорновола;
• Агатангела Кримського;
• Роксолани;
• Василя Стуса;
• Федора Піроцького;
• Миколи Леонтовича;
• Володимира Івасюка;
• Софії Яблонської;
• Квітки Цісик. 

“Мальтійський папуга, або детектив із десятьма крадіжками”, Станіслав Соловінський

Герої книги добре відомі читачам за книгою “Епідемія гарної поведінки“. У новій книзі їхні пригоди — цікава детективна історія, яку доведеться розплутувати разом із персонажами. А вони, до речі, нерозлучні друзі: шестирічки Діна та Миколка. 

У їхньої старої сусідки таємниче — із закритої квартири — зник улюблений папуга. Чуйні діти не могли пройти повз, тож їх закрутило у вирі подій, загадкових і зловісних. Дітям належить не лише повернути птаха старенькій, а й відповісти собі на непрості питання: чи можна збрехати, щоб урятувати кошеня? Що робити, якщо підозрюєш друга? І чи виправдовує мета засоби? Читайте у книжці “Мальтійський папуга“.

“Дім між трьох світів”, Таня Гуд

Українське фентезі з дрібкою dark-academia й палкою любовною лінією від української письменниці Тані Гуд. В основі книжки — давні українські вірування, міфологія й київські легенди.
Читачі та читачки поринуть у світ пригод з мольфарами, таємничими незнайомцями та загадковими дверима, що ведуть у геть небезпечні місця.

Головна героїня історії — дівчина Зоряна Чорнозір, яка бачить видіння. Її переслідують страшні істоти й тільки лялька-мотанка, оберіг від покійної матері, може захистити дівчину від почвар. У пошуках порятунку вона потрапляє до таємничого Ордену між трьох світів, де дізнається, що монстри — не виплід її уяви, так само як і мавки й чугайстри, русалки й перевертні, блуди й домовики.

Навіть серед непростих, могутніх мольфарів, дівчина не в безпеці: ординці бояться, що Морана, богиня смерті, прагне вирватися на свободу й знищити всі три світи — Вирій, Явосвіт і Потойбіччя. Непрості підозрюють, ніби Зоряна може їй у цьому допомогти. Дівчині доведеться розплутати клубок таємниць, врятувати батька та зберегти власне життя.

Сага “Повернення ангелів”, Мара Вульф

Перша частина серії про янголів, яких ми звикли бачити дещо іншими. У Венеції майбутнього крилаті серафими живуть у розкошах, у той час, як прості люди вмирають від голоду та хвороб. Однією з тих, хто протистоїть диктатурі ангелів, стає дівчина Мун. Одного разу вона допомагає вижити своєму ворогу. І тепер Мун оберігає ангела, ризикуючи власним життям. Самотня, покинута напризволяще, вона не може довіряти нікому. І найбільше у цьому протистоянні їй не варто довіряти йому — врятованому нею ангел.

Сага сестер-відьом. “Сестра зірок”, Мара Вульф

Зроду-віку легендарний і чарівний Броселіанд населяють древні духи, феї та богині. Та нині панувати в ньому прагнуть інші сили ― і сестри-відьми не допустять, щоб їхній рідний ліс перетворився на місце, звідки виходить зло. У розпал підготувань до протистояння, коли практично весь Париж евакуйовано й майже завершено будівництво муру, Вівіана виявилася обеззброєною. Адже чотири роки тому Віанну вкусила сильфіда. Внаслідок демонічної лихоманки вона втратила свої відьомські здібності.

Щоб вижити, дівчині довелося покинути свій дім і кохання всього свого життя, Езру Токвіля. Тепер вона повертається до Франції, яка опинилася за величезною стіною, що захищає світ від демонів. Віанна сповнена рішучості повернути свою магію та Езру. Але спочатку вона має переконати нинішнього Великого Магістра Магів укласти пакт з демонами. Але в Езри свої плани, і Віанна більше не є їх частиною. Детальніше про те, що буде далі — дізнавайтесь в книзі.

Читайте також:

• Книжковий клуб: що це таке та як організувати
• Найкращі сучасні книги для підлітків: підбірка від письменниці
• “Бахмут. Хроніки незламної фортеці”: як придбати примірник книги

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переселенці нерідко стикаються із синдромом відкладеного життя, фоновою тривогою та труднощами у комунікації з місцевими мешканцями, котрі змушують їх відкладати власне життя “на потім”. До того ж , втрата власного дому, вимушений переїзд та процес адаптації у новій громаді супроводжуються складними психологічними станами, і стан “жити потім” все більше стає звичним. Проте, а чи правильне це рішення?

Практична психологиня Юлія Сирота, яка сама має досвід вимушеного переселення з міста Родинське на Донеччині, розповідає про головні проблеми внутрішньо переміщених осіб. Фахівчиня пояснює механізми адаптації, методи боротьби з тривогою та правила вибудовування особистих кордонів у нових громадах.

Втрата дому

Психологиня Юлія Сирота, яка регулярно працює з переселенцями, поділилася власним узагальнюючим досвідом у Threads, написавши, що ВПО іноді сумують не тільки за домом, аі за своєю версією, котра залишилася в минулому. Редакція Бахмут IN.UA побачила цей допис та зв’язалася з фахівчинею. Вона розповідає, що передумовою для створення допису у платформі Threads став тренінг по визначеній та невизначеній втраті:

“Як психологиня, яка працює з ВПО, скажу: іноді люди сумують не тільки за містом чи квартирою. А за версією себе, яка залишилася в минулому житті”, — написала експертка.

“На тренінгу я зустрілася з жінками зі свого рідного міста. Всі ці почуття втрати спільноти та дому я вирішила вкласти в один допис. Найбільше запам’ятовувалися ті коментарі, де люди писали, що вони досі зберігають ключі від дому в сумочці або в кишенці. І також ті, де люди шкодували, що не забрали фотографії“, — зізнається Юлія Сирота.

Загалом, фахівчиня каже, що психологічні потреби ВПО постійно змінювалися. У перший рік повномасштабної війни запити переселенців до психологів рідко стосувалися безпосередньо втрати житла.

“На початку війни було багато завмирання і витіснених почуттів. Основна мета — вижити, адаптуватися. Більшість запитів були пов’язані з чимось особистим: робота, особисте життя, дружні стосунки”, — зазначає експертка.

Усвідомлення втрати почало приходити пізніше, коли війна продовжувалася, люди були змушені покинути власні домівки та почасти адаптуватися новому місці.

“Тема дому настільки болюча, що вона навіть не одразу виринає. Коли я розпитую, звідки ви, коли виїхали, зазвичай чую відповіді: “Я виїхала, але все добре”. Проте це не те “добре” в нашому розумінні. Людина просто намагається з цим впоратися і витісняє почуття”, — додає Юлія.

Окремо експертка виділила людей, які втрачають дім вдруге (починаючи з 2014 року), стикаються зі специфічними психологічними реакціями.

“З того, що я бачила, це здебільшого тотальне виснаження. Людина повністю намагається від цього відійти, переїхати якомога далі, відрізати болючі зв’язки, бо не має можливості з цим впоратися“, — коментує Юлія.

Проте є й інший досвід. За словами психологині, у соціальних мережах ділилися більш позитивним контекстом: коли ВПО відпускали думку про повернення додому, то починали жити. 

Адаптація та пошук внутрішньої опори

Процес звикання до нового міста вимагає часу та поваги до власного стану.

“Найперше — це не вимагати від себе швидкої адаптації, бо це неможливо. Якщо людина довго живе під обстрілами, в небезпеці, основна задача — вижити, і немає місця почуттям. На новому безпечному місці ми трішечки розморожуємося. Стан може нахлинути ікс-два“, — пояснює психологиня.

Важливою частиною адаптації є робота з різними емоціями, зокрема зі злістю.

“Не всі люди відчувають тільки сум. Там може бути багато злості. Такі техніки, як медитації, можуть не допомагати. Треба вивільняти цю злість — це може бути бокс або інші фізичні навантаження. Не стримувати її в собі, бо вона має поганий вплив на стан“, — акцентує експертка.

Спілкування з людьми, які мають схожий досвід, теж є дієвим інструментом для соціалізації та пошуку внутрішньої гармонії.

“Коли ми проживаємо щось складне, то це краще проживати поруч з людьми. Це можливість бути серед своїх. Ця спільнота не буде знецінюючою, бо є розуміння, як це — залишати власний дім. У таких спільнотах є шанс побути і погурювати погорювати“, — зазначає Юлія.

Найголовнішою проблемою в контексті адаптації, з якою особисто працює Юлія Сирота — це те, що багато переселенців живуть у стані “життя на потім”, очікуючи на повернення, що гальмує процес адаптації.

“Якщо не відгоювати відгорюватис  певні моменти, то вони не запускають нормального життя. Невизначена втрата сповільнює процес адаптації. Треба вводити рутину, помічати маленькі радощі. Це може бути смачний обід, дитина знайшла нового друга. Якщо ми кожного дня намагаємося помічати  щось хороше, то це формує нові нейронні зв’язки.Це формує нові нейронні зв’язки. Важливо нормально їсти, нормально спати, мати фізичну активність“, — розповідає фахівчиня.

“Червоні прапорці” для звернення до спеціаліста

Юлія Сирота радить ВПО звертатися до психолога, особливо, якщо люди починають бачити в собі чи в близьких конкретні сигнали у поведінці, які свідчать про необхідність фахової допомоги:

“Найперше — подивитися, як виглядає власна квартира. Якщо житло захаращене, а прибирання не в топі, і це нетипова поведінка. Якщо людина відчуває фонову тривогу: вибухів немає, ніч тиха, але вона не може заснути. Плутає звуки сильного вітру зі звуками снаряду. Це сигнал про те, що краще звернутися за допомогою“, — пояснює Юлія.

Серед інших ознак експертка виділяє розлади харчової поведінки (переїдання або повна відмова від їжі), безсоння, коли людина перестає з усіма спілкуватися або якщо вона просто нічого не відчуває — ані радості, ані суму, ані страху.

Взаємодія з місцевими мешканцями та владою

Комунікація між ВПО та жителями приймаючих громад часто може супроводжуватися напругою через брак ресурсу на співчуття. Юлія Сирота каже, що часто в таких випадках у людей, які стали переселенцями, немає контакту з місцевими жителями, через що останні не можуть зрозуміти почуттів перших.

“Ми мало говоримо про почуття людей, які вимушені покинути власний дім. В умовах війни це досить складно, бо кожен з нас виснажений по-своєму. Треба прямо казати, коли неприємно, або що ви не хочете про це розмовляти. Питання інших людей можуть ретравматизувати та нашкодити“, — радить психологиня.

Щодо дій влади, експертка зазначає, що місцевій владі варто формувати групи підтримки і для тих людей, до яких переселяються, щоб у них був ресурс на підтримку, і для ВПО. 

Перший крок для самопідтримки вже сьогодні

Для тих, хто прямо зараз відчуває втому та тугу в орендованій квартирі, психологиня дає таку пораду:

“Я би рекомендувала зробити те, що ви давно відкладали. Це може бути нова рослинка, або купівля покривала на ліжко. Зробити щось комфортне, щось приємне для свого життя тут і зараз. Піти на прогулянку і відкрити нове місце. І також легалізувати той факт, що ви не обирали того, що трапилося. Визнавати це і  приймати прийняти, щоб рухатися далі“, — каже експертка.

Читайте також:

“Усі пішли вперед, а ти залишився десь там”: правда про повернення ветеранів у цивільне життя

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Переселенці в Україні мають можливість дистанційно подавати заяви, оновлювати власні дані та контролювати процес нарахування фінансової допомоги. Головним інструментом для цього є вебпортал Пенсійного фонду України.

Детальніше про те, як самостійно перевірити статус нарахування державної допомоги ВПО — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Як перевірити статус виплат ВПО онлайн

Для дистанційної перевірки інформації на порталі Пенсійного фонду заявнику знадобиться доступ до інтернету та наявність кваліфікованого електронного підпису (КЕП).

Процес контролю відбувається у двох розділах особистого кабінету:

• у розділі “Мої звернення” після подання заяви відображається статус обробки документів та фінальне рішення щодо призначення фінансової допомоги;
• у розділі “Мої виплати” міститься інформація про фактичне нарахування коштів. Там вказано, чи активна допомога наразі, за який саме період нарахували гроші та чи існують підстави для подальшого продовження виплат.

Додатково статус внутрішньо переміщеної особи та окремі соціальні дані відображаються у державному застосунку “Дія”.

Як дізнатися про нарахування без електронного підпису

Для громадян, які не користуються кваліфікованим електронним підписом та не мають реєстрації на сайті Пенсійного фонду, передбачені альтернативні варіанти перевірки.

Отримати консультацію щодо призначення, продовження або припинення соціальних виплат можна через гарячу лінію Пенсійного фонду за номерами:

• 0 800 400 870;
• 0 800 406 360.

Також ВПО можуть особисто звернутися до територіальних органів Пенсійного фонду за місцем фактичного перебування. Під час візиту фахівці установи надають інформацію щодо:

• чинності статусу ВПО;
• факту призначення або продовження фінансових виплат;
• причин відсутності грошових нарахувань або їх повного припинення.

Читайте також:

Житлові ваучери для ВПО: як самостійно перевірити місце у черзі на фінансування

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!