Росіяни займаються так званою “евакуацією” населення з тимчасово окупованих територій. Наразі російські військові активно вивозять людей з нещодавно захоплених населених пунктів Покровського району. Лише за чотири останні доби до так званої “днр” вивезли понад 200 людей.

Про це повідомляють росіяни на своїх пропагандистських каналах.

Евакуація з Покровського району в “днр”

За чотири останні доби, з 8 по 11 листопада, із окупованих населених пунктів Покровського району вивезли 201 людину. Серед них є 10 дітей. “Евакуйованих” вивозять до так званої “днр” — в Донецьк і Ясинувату.

Найбільше людей вивезли з міста Селидове — 132 мешканців. Із них 6 — це діти. За даними Донецької ОВА, всі діти були евакуйовані з Селидового. З цього можна зробити висновок, що батьки, йомовірно, ховали дітей, а згодом евакуювалися з ними на бік росії.

Список евакуйованих з Селидового

Серед евакуйованих з Селидового, за даними росджерел, є:

• Калініченко Володимир Семенович, 1951;
• Калініченко Галина Максимівна, 1951;
• Куликов Андрій Володимирович, 1981;
• Голосная Тетяна Вікторівна, 1977;
• Дрозденко Ірина Анатоліївна, 1965;
• Фаб’янчук Олександр Іванович, 1959;
• Фалюшина Людмила Григоріївна, 1958;
• Фалюшин Павло Валерійович, 1987;
• Карпика Володимир Олександрович, 1979;
• Дрозденко Олександр Вікторович, 1963;
• Зарудній Олександр Сергійович, 1962;
• Бережная Лідія Миколаївна, 1949;
• Бережной Олександр Степанович, 1952;
• Савенкова Тетяна Миколаївна, 1961;
• Сидоров Роман Валерійович, 2002;
• Полякова Неллі Іванівна, 1947;
• Ярошенко Оксана Олександрівна, 09.04.1986;
• Ярошенко Богдан Валерійович, 01.07.2007;
• Ярошенко Ілля Валерійович, 17.07.2013;
• Ярошенко Альбіна Валеріївна, 30.11.2009;
• Ярошенко Данило;
• Мартинов Сергій Олександрович, 1967;
• Сербіна Людмила Олександрівна, 1968;
• Неманюс Тетяна Григоріївна, 1956;
• Нікітченко Тетяна;
• Нікітченко Сергій Юрійович, 2011;
• Нікітченко Юлія Геннадіївна, 1980;
• Литвинов Володимир Миколайович, 1977;
• Кравчук Олександр Валерійович, 1994;
• Лівінцев Євгеній Миколайович, 1989;
• Лівінцев Микола Терентійович, 1959;
• Лівінцев Дмитро Миколайович, 1985;
• Альохіна Зінаїда Іванівна, 1947;
• Іванченко Ольга Олександрівна, 1953;
• Грицай Андрій Павлович, 1974;
• Іванченко Едуард Вікторович, 1973;
• Агго Тетяна Петрівна, 1966;
• Агго Віталій Петрович, 1974;
• Тептя Альберт Олександрович, 1970;
• Солоніна Лідія Володимирівна, 1957;
• Солонін Михайло Миколайович, 1954;
• Чередниченко Людмила Іванівна, 1940;
• Москаль Олександр Іванович, 1958;
• Зацаринський Сергій Володимирович, 1988;
• Шапко Тетяна Леонідівна, 1978;
• Чаплигін Сергій Петрович, 1961;
• Чаплигіна Лідія Олексіївна, 1961;
• Савіна Ірина Степанівна, 1960;
• Ковальов Федір Геннадійович, 2009;
• Ковальова Вікторія Миколаївна, 1983;
• Рябчикова Надія Петрівна, 1949;
• Рябчиков Дмитро Вікторович, 1977;
• Корнєва Людмила Миколаївна, 1957;
• Конєв Володимир Юрійович, 1954;
• Золотопупова Катерина Андріївна, 1950;
• Панченко Алла Вікторівна, 1988;
• Герасименко Валентина Петрівна, 1949;
• Герасименко Інна Володимирівна, 1968;
• Полякова Маргарита Сергіївна, 1993;
• Полякова Лілія Володимирівна, 1971;
• Шпилева Анна Григоріївна, 1950;
• Никитченко Юлія Геннадіївна, 1980;
• Колесник Андрій Костянтинович, 05.06.1983;
• Платонова Віра Іванівна, 28.10.1958;
• Ерига Дмитро Олегович, 23.08.1991;
• Казукова Наталія Анатоліївна, 04.07.1973;
• Казуков Олександр Юрійович, 03.02.1968;
• Чорний Павло Григорійович, 21.10.1964;
• Стовбун Володимир Володимирович, 03.01.1982;
• Пашин Юрій Іванович, 09.11.1949;
• Пашин Сергій Юрійович, 06.03.1973;
• Пашина Фаїна Валентинівна, 05.12.1949;
• Нетяжук Василь Васильович, 26.02.1958;
• Кокоєва Ірина Василівна, 23.01.1964;
• Макасарашвілі Віктория Михайлівна 01.04.1986;
• Литвинова Людмила Григоріївна, 23.09.1939;
• Локошко Володимир Миколайович, 17.11.1980;
• Локошко Наталія Миколаївна, 15.10.1978;
• Локошко Максим Володимирович, 21.07.2009;
• Безуханич Людмила Володимирівна, 29.03.1959;
• Сабов Владислав Едуардович, 19.10.1997;
• Галущак Павло Євгенович, 12.07.1996;
• Галущак Світлана Юріївна, 02.04.1977;
• Рибалко Наталія Вадимівна, 27.06.1980;
• Костін Сергій Юрійович, 12.06.1977;
• Ахромович Євгеній Олександрович, 23.01.1985;
• Ахрамович Надія Михайлівна, 20.09.1959;
• Шеховцова Ірина Олександрівна, 26.11.1979;
• Забелін Олександр Олександрович, 17.04.1974;
• Нестерак Людмила Михайлівна, 05.01.1944;
• Нестерак Віктор Юрійович, 24.12.1968;
• Ярошепта Володимир Никифорович, 31.07.1962;
• Гуменюк Михайло Олегович, 21.10.2000;
• Левченко Микола Васильович, 15.10.1950;
• Левченко Тетяна Володимирівна, 05.12.1951;
• Левченко Олександр Миколайович, 14.11.1973;
• Зеленська Валерія Андріївна, 06.01.1974;
• Чиркова Наталія Анатоліївна, 22.12.1977;
• Чирков Артем Анатолійович, 30.01.1977;
• Коваленко Людмила Миколаївна, 22.08.1949;
• Никитченко Альдо Мечеславівна, 12.05.1960;
• Березовська Ніна Іванівна, 25.05.1964;
• Ситенко Микола Анатолійович, 20.04.1983;
• Ситенко Тамара Володимирівна, 21.12.1958;
• Мішуткін Сергій Васильович, 10.11.1975;
• Міхеєва Лідія Петрівна, 23.06.1952;
• Соколова Тетяна Володимирівна, 25.09.1956;
• Соколов Микола Васильович, 28.12.1949;
• Сиропаров Максим Михайлович, 15.06.1983;
• Хацько Олександр Вікторович, 04.01.1983;
• Демченко Лідія Харитонівна, 10.10.1947;
• Галімова Венера Фавадисівна, 01.12.1977;
• Демидов Володимир Вікторович, 22.05.1963;
• Будет Денис Олександрович, 20.05.1988;
• Чижик Зінаїда Вікторівна, 20.05.1950;
• Псюк Іван Васильович, 21.05.1979;
• Вистороп Алевтина Іванівна, 23.07.1964;
• Полипода Світлана Володимирівна, 30.04.1982;
• Запорощенко Віктор Вікторович, 08.11.1997;
• Михайлова Лідія Василівна, 15.07.1937;
• Демарчук Олена Миколаївна, 26.10.1970;
• Демарчук Андрій Миколайович, 01.01.1966;
• Русокова Ніна Іванівна, 06.06.1961;
• Русокова Людмила Михайлівна, 12.02.1987;
• Дядилим Анатолій Якович, 14.11.1938;
• Дядилина Фаїна Костянтинівна, 12.03.1939;
• Дзюба Іван Іванович, 12.09.1994;
• Осипова Галина Миколаївна, 13.07.1949;
• Веретехіна Ірина Петрівна, 13.10.1963;
• Шатунов Олександр Сергійович, 20.12.1990;
• Ляшенко Антоніна Миколаївна, 26.10.1936;
• Зятикова Раїса Павлівна, 12.01.1942.

Список евакуйованих з Завітного та Новодмитрівки

З села Завітне вивезли двох людей, з них одна дитина. Серед них:

• Філясов Михайло Олександрович, 1968;
• Філясов Михайло Михайлович, 2008.

З села Новодмитрівка вивезли одну людину:

• Показанцев Микола Ілліч, 1959.

Список евакуйованих з Українська та Красногорівки

З міста Українськ вивезли 8 людей. Серед них:

• Каравайцев Олексій Юрійович, 1979;
• Каравайцева Валентина Павлівна, 1956;
• Опарина Наталія Йосипівна, 1942;
• Опарин Юрій Валентинович, 1941;
• Черняк Світлана Олексіївна, 1967;
• Черняк Олег Леонтійович, 1966;
• Болацький Роман Олександрович, 28.06.1976;
• Рзаева Лариса Гайдарівна, 20.06.1959.

З міста Красногорівка вивезли двох людей:

• Тарасова Надія Володимирівна, 1952;
• Литвин Людмила Олександрівна, 19.07.1952.

Гродівка, Нейталове, Цукурине, Новогродівка: список евакуйованих

З селища Гродівка “евакуювали” три людини:

• Новосад Ольга Трофимівна, 04.07.1940;
• Філенко Сергій Петрович, 21.08.1982;
• Філенко Наталія Петрівна, 10.12.1960.

З села Нетайлове “евакуювали” три людини, серед них одна дитина:

• Лисенко Олександр Вікторович, 31.03.2011;
• Лисенко Наталія Анатоліївна, 27.04.1976;
• Лисенко Віктор Миколайович, 03.02.1975.

З селища Цукурине евакуювали двох людей. Серед них:

• Будник Олександр Юрійович, 06.03.1973;
• Будник Марина Володимирівна, 13.07.1975.

З міста Новогродівка вивезли одну людину:

• Коваленко Олена Володимирівна, 21.06.1950.

Курахове та інші населені пункти: список евакуйованих

Є у списках і один “евакуйований” з міста Курахове:

• Чепак Віталій Іванович, 09.02.1960.

Також є окремий список людей без вказування населеного пункту. Серед них:

• Колесник Сергій Васильович, 1963;
• Мирошник Олександр Олегович, 1980;
• Балюта Володимир Володимирович, 1959;
• Рибкін Юрій Миколайович, 1959;
• Рибкіна Любов Серафимівна, 1940;
• Мотроненко Сергій Анатолійович, 1970;
• Турчин Денис Володимирович, 1996;
• Мотроненко Олена Сергіївна, 1976;
• Корольов Валерій Володимирович, 1971;
• Лукащук Людмила Іванівна, 1970;
• Титова Людмила Єгорівна, 1943;
• Деревянка Ольга Анатоліївна, 1980;
• Савельєва Вікторія Анатоліївна, 2006;
• Качерава Гіві Отарович, 1975;
• Деревянка Олег Іванович, 1969;
• Смирнов Андрій Володимирович, 1996;
• Приймакова Надія Михайлівна, 1960;
• Мартиненко Людмила Миколаївна, 1973;
• Кізеєв Володимир Миколайович, 1972;
• Клеєвая Тамара Федорівна, 1939;
• Сущенко Костянтин Михайлович, 1958;
• Киндякова Анна Пантеліївна, 1951;
• Торбін Олександр Петрович, 1968;
• Соколова Анна Миколаївна, 1956;
• Соколов Іван Миколайович, 1986;
• Острожная Ніна Петрівна, 1952;
• Волошинов Олександр Вікторович, 1961;
• Кулаковська Лілія Миколаївна, 1972;
• Шевченко Володимир Петрович, 1955;
• Філалеєва Віра Сергіївна, 1961;
• Іванова Ольга Вікторівна, 1982;
• Іванова Антоніна Андріївна, 2008;
• Філалеєв Віктор Михайлович, 1951;
• Іванов Олексій Андрійович, 2004;
• Хітов Юрій Володимирович, 1960;
• Кирпа Михайло Михайлович, 1970;
• Кирпа Раїса Петрівна, 1947;
• Васильєв Олександр Миколайович, 1955;
• Васильєва Лариса Миколаївна, 1953;
• Ручек Олександр Васильович, 1972;
• Давиденко Світлана Володимирівна, 1976;
• Батрак Микола Якимович, 1960;
• Батрак Віра Моїсеївна, 1936;
• Родякова Тетяна Павлівна, 1976;
• Калініченко Юлія Володимирівна, 1983;
• Калініченко Святослав Юрійович, 2015.

Читайте також:

• Допомога для ВПО з Часового Яру: де пропонують безоплатне житло і як подати заяву на компенсацію
• Скільки людей залишаються в Часів Ярі та яка ситуація в місті
• Який вигляд має селище Цукурине Покровського району: фото з окупації

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Олена Никифорова — юна бахмутянка, яка мешкає у Києві. Тут вона отримала диплом магістра та працює у сфері комунікацій: поєднує посаду PR- та SMM-менеджерки. За 3 роки життя в Києві вона успішно інтегрувалася в місцеве оточення, але продовжує плекати в собі любов до рідного сходу і розповідає про свій край новим знайомим.

Редакції Бахмут IN.UA Олена Никифорова розповіла про свої спогади про Бахмут та налагодження життя на новому місці.

Спогади про Бахмут

Олена Никифорова народилася 2002 року в Бахмуті. Дівчинка навчалася у школі №5 та була активною дитиною — займалася волейболом у міській дівочій команді, любила малювати та займалася творчістю.

Сьогодні вона має багато дитячих та юнацьких спогадів про рідне місто. Але один із найяскравіших — паради, які влаштовували до Дня міста.

“Мої батьки працювали на заводі шампанських вин, і часто брали участь у парадах зі своїм відділом. Мене теж брали з собою. Загалом День міста для мене, напевно, було одним із найкращих свят у році. Це був вересень, приємна погода, багато активностей. Ми часто збиралися сімейним колом на святкування. Я зараз проживаю в Києві, і тут День міста не такий, як у нас вдома — немає ярмарок, парадів. Тому я дуже сумую за цим”, — каже Олена.

Серед своїх улюблених локацій Олена Никифорова виокремлює набережну і Північний ставок, де вона часто любила гуляти.

“Мені найбільше подобалася наша набережна, яку недавно відбудували, там було дуже багато троянд. Також мені подобався Північний ставок. Хоч я жила дуже далеко від нього — в центрі — але мені дуже подобалося їздити туди і пішки спускатися з гірки до центру додому. Цю дорогу я дуже любила”, — згадує бахмутянка.

Як бахмутянка зустріла повномасштабне вторгнення

Після завершення навчання у школі Олена Никифорова вступила до Харкова, обрала спеціальність “Соціальна робота”. Коли почалася повномасштабна війна, вона була студенткою 2 курсу. 24 лютого дівчина була в гуртожитку. Зізнається, що коли почула перші вибухи, вона і її подруга з Маріуполя не сприйняли їх надто серйозно, бо вже переживали подібний досвід у 2014 році на Донеччині.

“Ми були удвох в кімнаті з моєю подругою з Маріуполя. І коли почули перші вибухи о п’ятій ранку, то не сприйняли це серйозно, тому лягли далі спати. Але згодом до нас забігли наші сусіди, кажуть: “Ви що, прокидайтеся, їдьте додому. Там почалася війна”. Ми з подругою переглянулися і такі: “Ну куди нам їхати?”. Їй до Маріуполя, а мені до Бахмута? Врешті-решт, подружка залишилася у Харкові. Вона перечекала всі ці події, десь на півроку виїжджала до Києва, а потім повернулася до Харкова. Я ж на другий день поїхала поїхала в Бахмут. Просто відчула, що треба до батьків додому”, — згадує Олена Никифорова.

Добиралася до Бахмута дівчина поїздом, але через руйнування залізничного мосту дорога зайняла 12 годин. Спочатку поїзд поїхав до Ізюма, потім повернувся до Харкова і об’їзним шляхом поїхав до Бахмута.

10 березня 2022 року Олена Никифорова вирішила виїжджати з рідного міста, батьки ж залишилися. Через 2 місяці, коли в Бахмуті посилилися обстріли, батьки Олени теж були змушені виїхати.

Спочатку родина проживала у невеликому селі на Черкащині. Досвід проживання там був складний. Родина вирішила покинути село через відсутність інфраструктури та дещо вороже ставлення місцевих жителів. Зараз батьки Олени проживають в Умані, а сама дівчина — в Києві.

Про нове життя в Києві

У Київ Олена переїхала у 2023 році. Отримавши диплом бакалавра в Харкові, вона вступила на магістратуру в один із київських ВНЗ. Цьогоріч завершила навчання і отримала диплом за спеціальністю “Журналістика”.

Паралельно з цим дівчина працювала. Одразу після переїзду вона почала працювати у сфері громадського харчування, а потім отримала роботу за професією. Була кореспонденткою, SMM-менеджеркою, а зараз поєднує задачі PR- та SMM-менеджерки.

Дівчина зізнається, що за 3 роки Київ став їй другим домом. Тут вона змогла соціалізуватися, знайти нове оточенння та місця сили. Підтримує зв’язок і зі своїми подругами з Донеччини.

“Київ вже як другий дім. Але багато моїх подруг з Донеччини, я познайомилася з ними на навчанні в Харкові. Це дві подружки з Маріуполя, і одна з Костянтинівки. З оточення в Києві я знайшла собі коханого хлопця. Разом ми вже два роки, і це близька для мене людина. На роботі також дуже гарні люди. Є дівчата, з якими ми поза роботою спілкуємося, ділимося чимось особистим”, — розповідає Олена.

Саме розуміюче оточення, підтримка рідних і друзів допомогли Олені адаптуватися у столиці.

“Одна з моїх подруг вже жила в Києві, і я коли приїжджала, то ми вирішили жити разом. Тобто я їхала до своїх людей. Також мене дуже підтримували друзі, батьки. Загалом я не боюся складнощів і вважаю, що адаптуватися можна до всього. Особливо у моєму випадку, коли я вже не один рік тут живу. Звісно, у мене іноді буває сум за рідним містом, безвихідь, що вже не побачу дім. Але намагаюся мислити позитивно наскільки це вдається”, — зауважила дівчина.

Серед улюблених місць бахмутянки в Києві — Скляний міст. Тут, як вона каже, можна просто взяти паузу від шаленого ритму і помилуватися видом на місто.

“Це дуже банальне місце, але воно мені сподобалося ще під час першого візиту в Київ. Мені захопило дух від виду на місто, а ще я була здивована Трухановим островом. Я подумала, що це настільки класно, що можна жити в центрі міста і ходити купатися на річку неподалік. Раніше це було мрією — ходити щодня на цей міст. А зараз моя дорога на роботу пролягає через нього, і він мені не набрид. Мені дуже подобається, що є кілька хвилин щодня, щоб зупинитися, перевести подих, помилуватися містом і піти далі на роботу”, — розповідає Олена Никифорова.

Чи стикалася бахмутянка з упередженнями через статус ВПО

Живучи в Києві і маючи досвід вимушеного переміщення, Олена каже, що ні разу не стикалася з упередженнями чи ворожістю. Навпаки, має позитивний приклад, коли родина з Львівщини пропонувала допомогу її родині. Тому слова про те, що люди на заході країни не люблять людей зі сходу, вона не вважає на 100% правдою.

“Навіть з 2014 року, коли ми їздили до Львова, ніколи не було такого, що мені б хтось казав, що “понаїхали” чи щось таке. Такого не чую і зараз. Навпаки, десь у 2019-му році ми їздили з класом на обмін. Я жила тиждень у львівській родині в місті Мостиська, що майже біля кордону. Вони мені багато вишиванок дали, місцевих сувенірів. Я все це привезла додому, і батьки на знак вдячності теж їм надіслали наші сувеніри. І вже коли почалася війна, на першому тижні, мамі подзвонив невідомий номер. Страшно було, але ми взяли слухавку. А це дзвонила та родина, вони пропонували приїхати до них, бо пам’ятали, що я з Бахмута, і були в курсі подій. Ми були дуже-дуже вдячні. Хоч допомога не знадобилася, але було приємно, що люди пам’ятають. Існує стереотип, що на заході не люблять людей зі сходу, але в мене є власний аргумент, що це неправда”, — каже Олена Никифорова.

Бахмутянка не соромиться свого походження і досвіду вимушеного переїзду. Навпаки, розповідає про Донеччину своїм новим знайомим киянам.

“У нас було не просто місто, а культурний куточок на сході. Я постійно на роботі розповідаю, і людям, яких зустрічаю, що в нас була така гарна природа. Попри те, що наш Бахмут був гарним, в нас поруч були Голубі озера, ліси, Святогірск. Також я розповідаю про наш завод шампанських вин, Соледар, і всі дивуються, коли я говорю, що в нас було футбольне поле в соляній шахті. Якщо про це не розповідати, про це ніхто не буде знати. А я вважаю, що люди повинні знати чому ми сумуємо за нашим краєм, окрім того, що там був наш дім”, — підсумувала Олена Никифорова.

Сподобався матеріал? Ми створюємо такі тексти завдяки підтримці наших читачів. Приєднуйтеся до спільноти Бахмут IN.UA — це допомагає нам і надалі розповідати історії людей, документувати події та працювати для бахмутян. Стати учасником спільноти.

Читайте також:

• “На першому чергуванні боялася, що впаду від вигляду крові”: історія нашої журналістки, яка стала інструкторкою з тактичної медицини
• “Донецькі Мальдіви”: як на Донеччині з’явилися пляжі на Авдіївських кар’єрах
• “Коли суперниця саме з росії, мені хочеться взяти і втерти їй ніс”: інтерв’ю з чемпіонкою Європи Марією Єфремовою

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Нумізмати — це не просто колекціонери, а справжні хранителі історії. Саме завдяки збереженим грошам минулих століть ми дізнаємося про певні події, отримуємо інформацію про те, який вигляд мали ті чи інші правителі. Гроші кожної країни цікаві самі по собі, але на особливу увагу заслуговують американські монети, які можна придбати в інтернет-магазині Monitex. Про найцікавіші з екземплярів піде мова далі.

Цікаві екземпляри та рекордсмени

Найдорожчим платіжним засобом вважається «Подвійний орел» — 20-доларова золота монета, яка так і не потрапила в обіг. На одному з аукціонів її було продано за рекордні 18,9 млн. $.

Далеко не завжди йдеться лише про гроші з золота. Наприклад, досить дорогим екземпляром у світі нумізматів вважається 1 цент 1909 року із зображенням Лінкольна. Розробкою дизайну займався Віктор Бреннер, який залишив на першій партії монет свої ініціали V. B.  Всього було випущено близько 40 тисяч екземплярів, що вважається досить обмеженим тиражем.

В 1878 році була спроба випуску срібних грошей. Першою ластівкою став срібний долар Моргана (дизайнера). Однак виявилося, що собівартість випуску досить дорога, і всю партію коштів переплавили. Скільки залишилося у світі доларів Моргана, невідомо.  

Заслуговують на увагу і браковані вироби. Особливо популярним є подвійний цент Лінкольна 1954 року. Через бракований штам із двома відтисками зображення на аверсі виявилося дещо зміщеним. Тираж склав 24000 екземплярів, проте керівництво вирішило, що не варто вилучати подвійний цент з обігу. Після того, як газети написали про брак, подвійний цент став дефіцитним.

Де купити рідкісні американські монети

Це далеко не повний список цікавих монет США. Окремо варто згадати:

• “Триногого Буффало” — бракований виріб з биком, у якого три ноги;
• “Дайм Меркурія” — американці вирішили, що на аверсі зображена не жінка, а бог Меркурій;
• “Леді Свободу” — монета, на якій зображена жінка з оголеними грудьми, пізніше її «одягли» в кольчугу та інші.

Ви можете знайти монети різних епох і країн в інтернет-магазині Монітекс. Новачок та професіонал можуть поповнити колекцію новими екземплярами.

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!