Російські пропагандисти випустили фільм “нагорода без строку давності”, приурочений до дня перемоги. У центрі сюжету — радянська медаль “За відвагу”, яку окупанти знайшли у зруйнованому будинку в Бахмуті. Нагороду вивезли до новосибірська, де передали людям, які представились родичами померлого ветерана Другої світової війни.

Про що цей фільм та які фейки поширює, розповідає Бахмут IN.UA.

Росіяни зняли фільм про Бахмут до дня перемоги

На російському телебаченні вийшов фільм “нагорода без строку давності”, який частково знятий у Бахмуті. У центрі фільму — радянська медаль “За відвагу”, яку, нібито, знайшли окупанти в одному зі зруйнованих будинків Бахмута.

Військові, які перебувають у Бахмуті, стверджують, що знайшли цю нагороду під час облаштування військової позиції у звичайній оселі. Окупанти копирсались у залишених речах власників житла і знайшли медаль. Подібні випадки не поодинокі в Бахмуті, окупанти часто використовують людські оселі для військових цілей.

Свій вчинок окупанти показують героїчно. Один з військових каже, що ця медаль “не була закинута в ящик чи забрана додому в якості трофею”, підтверджуючи, що забирати речі з осель бахмутян — це звична справа для них.

На медалі залишився серійний номер, завдяки чому вдалось дізнатися кому вона належить. Нею, нібито, був нагороджений Орел Микита Прокопійович. За словами росіян, у нього лишились правнуки, один з яких — Дмитро — переїхав до новосибірська.

Сюди чоловік разом з дружиною і маленькою донькою, нібито, виїхали з окупованого Бахмута. На камеру бахмутяни розповідають, що перебували в місті свідомо і чекали, коли можна буде виїхати до рф.

Фейки про Бахмут

Правнуку померлого ветерана показово передали нагороду біля одного з монументів у новосибірську. Сам чоловік розповідає, що в його діда було багато нагород, але вони не збереглись. Він звинуватив військових ЗСУ в тому, що вони викрали інші нагороди. Як так вийшло, що одну нагороду все ж залишили, чоловік не каже.

Родина бахмутян на камеру дезінформацію про життя в Бахмуті. Зокрема, публічно звинувачувала українську армію в мародерстві.

Також люди звинуватили українську владу в тому, що вони, нібито, викрадають дітей. Дружина бахмутянина каже, що в Бахмуті силоміць вивозили дітей, а якщо батьки не їхали за ними, то їх позбавляли батьківських прав.

Ці слова є фейком, адже і в Бахмуті, і в інших містах Донеччини вилучити дітей без дозволу батьків поліція не мала права. З родинами проводили бесіди і вмовляли виїхати в більш безпечні міста, оскільки життю дітей через російські обстріли загрожувала небезпека.

Також сім’я розповіла, що в них загинув 16-річний син. Він став жертвою удару по вокзалу в Краматорську. Батьки поховали юнака в Бахмуті. Відповідальність за удар по вокзалу вони покладають на ЗСУ. Насправді ж удар був завданий російською ракетою “Точка-У”.

Читайте також:

• Пряма лінія в Шахтарську: на що скаржаться бахмутяни, які опинилися під контролем окупантів
• Пушилін звинуватив ЗСУ в тому, що окупанти не можуть відбудувати Бахмут
• Окупанти пропонують іпотеку для заселення Бахмута, Соледара та Часового Яру

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Будинок за адресою вулиця Миру, 53, із характерним округленим кутом, був однією з найвідоміших будівель у центрі Бахмута. Ця так звана “сталінка” мала тривалу та складну історію, яка розпочалася ще у тридцяті роки минулого століття.

Детальніше про те, яка історія в заокругленої будівлі в центрі Бахмута, розповіли представники КЗК “Бахмутський краєзнавчий музей”.

Як з’явилася будівля за адресою вулиця Миру, 53

Зведення будівлі офіційно розпочалося у 1933 році. Згідно зі звітами Артемівської міськради, будинок планували здати в експлуатацію вже наприкінці 1934 року. Однак процес розтягнувся на чотири роки через низку факторів. Будівництво гальмували нестача фінансування та будівельних матеріалів, дефіцит робочої сили, погані погодні умови та проблеми з логістикою. Через ці причини в період з весни 1934 до початку осені 1935 року вдалося збудувати лише стіни та накрити дах, після чого роботи припинилися.

Темпи будівництва прискорилися лише у 1936 році. Будівельники завершили зовнішні роботи, вставили вікна, оштукатурили фасад та підвели необхідні комунікації. Завдяки тому, що робітники систематично перевиконували задані норми, навесні 1937 року будинок офіційно здали в експлуатацію.

У тодішній пресі будівлю називали “Будинком залізничників” або “Будинком спеціалістів”. Фінансування робіт частково здійснювалося державними коштами, які отримували від продажу населенню облігацій “Позички Третьої П’ятирічки”.

Будівля в роки Другої світової війни

Під час нацистської окупації в будинку квартирувалися німецькі військові. Радянська розвідка знала про це, тому літаки Червоної армії неодноразово намагалися розбомбити як цю будівлю, так і сусідні багатоповерхівки у центрі міста.

Точна дата першого руйнування будинку невідома, проте історики припускають, що це сталося влітку 1943 року під час активних авіаційних бомбардувань. Відновлення споруди відбулося вже після закінчення Другої світової війни, приблизно наприкінці сорокових років.

Історія комерційних приміщень

Округлений кут будинку завжди використовувався для торгівлі та надання послуг. У період з 1937 по 1941 роки на першому поверсі функціонував магазин споживчих товарів. У другій половині двадцятого століття там відкрили залізничну аптеку. На початку дев’яностих вона перетворилася на комерційну аптеку, а згодом на цьому місці працював магазин електроніки “Алло”.

Будівлю повністю зруйнували росіяни внаслідок інтенсивних бойових дій.

Читайте також:

Бахмутський гіпсовий промисел: історія видобутку та створення архітектурної ліпнини

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В Україні діє законодавча норма, яка дозволяє військовослужбовцям після першого самовільного залишення частини уникнути кримінальної відповідальності. Для цього необхідно добровільно повернутися до війська. Наразі існує два алгоритми дій, які відрізняються термінами оформлення документів та можливістю вибору місця подальшої служби.

Детальніше — в матеріалі Бахмут IN.UA.

Загальні умови звільнення від покарання

Відповідно до частини 5 статті 401 Кримінального кодексу України, держава звільняє від кримінальної відповідальності військових, які вчинили СЗЧ вперше. Остаточне рішення про закриття кримінального провадження завжди ухвалює суд. Наразі існує два шляхи легального повернення у підрозділ.

Спрощений порядок: швидке поновлення без вибору підрозділу

Цей механізм розроблений Міністерством оборони для максимально швидкого поновлення на службі. Військовослужбовець не має права самостійно обирати підрозділ. Його направляють до бойової бригади за визначенням Генерального штабу ЗСУ.

Перевага цього варіанту полягає в оперативному знятті з розшуку та швидкому відновленні фінансових виплат. Бюрократичні судові процедури відбуваються вже під час несення служби.

Алгоритм дій:

• особисто звернутися до Військової служби правопорядку або подати заявку через електронний додаток “Армія+”;
• прибути до узгодженого батальйону резерву та отримати письмову згоду командира на повернення;
• подати слідчому Державного бюро розслідувань клопотання про намір продовжувати військову службу;
• вирушити до визначеної Генеральним штабом бойової бригади;
• отримати судове рішення про звільнення від відповідальності.

Повернення через суд

Процедура триває від двох до шести місяців. Цей шлях дозволяє військовослужбовцю самостійно обрати підрозділ для подальшого проходження служби. Сучасні військові підрозділи мають власні рекрутингові центри, які надають юридичний супровід особам під час добровільного повернення.

Алгоритм дій:

• звернутися до бажаної військової частини та отримати письмову згоду командира;
• зв’язатися зі слідчим ДБР для прискорення передачі матеріалів справи до суду;
• під час судового засідання заявити про добровільне бажання служити та надати отриману згоду від підрозділу;
• вступити на службу до обраної частини на підставі рішення суду.

До моменту винесення судового рішення військовослужбовець офіційно перебуває у розшуку. Відомості про СЗЧ вносяться до спільної бази поліції та Військової служби правопорядку. У цей період патруль ВСП має право затримати особу та направити на службу в загальному порядку.

Якщо ДБР ще не відкрило провадження, розгляд справи у суді неможливий. За відсутності відкритої справи військовому доведеться самостійно ініціювати цей процес — вимагати від попередньої військової частини передати матеріали до ДБР. Відсутність провадження не скасовує факту перебування людини у розшуку.

Читайте також:

Як військовослужбовцю оскаржити незаконні дії командира: інструкція від Міноборони

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!