У місті Часів Яр на Донеччині складна ситуація. Ворог щоденно обстрілює місто і не відкидає спроб його захопити. З евакуацією місцевих жителів допомагає волонтер Євген Ткачов.

Про ситуацію в місті та евакуацію людей Євген Ткачов розповів редації “Бахмут IN.UA”.

Часів Яр: ситуація в місті на 1 жовтня

Наразі в Часовому Яру зберігається стабільно важка ситуація. Обстріли в місті не вщухають, але ситуація контрольована.

Заїхати в Часів Яр ще можна, але робота волонтерів проходить у небезпечних умовах.

“У Часовому Яру я був минулого тижня. Ситуація там важка, але стабільна. Поки що в місто можна заїхати і евакуювати звідти людей. Хоча обстріли міста постійні, прилітає і артилерія, і КАБи. А ще вчора надіслали фото, на якому видно, що в місті йде дистанційне мінування вулиць. Тобто росіяни дистанційно розкидують протипіхотні “лепестки” (міни — ред.). Це небезпечно для волонтерських машин. Якщо наїхати на цей “лепесток”, то все, машина там і залишиться”, — каже Євген Ткачов.

За останньою інформацією від голови Донецької ОВА Вадима Філашкіна, в Часову Яру зараз лишаються 441 людина. Переважно люди живуть у підвалах. Як розповідає Євген Ткачов, в місто люди виходять за гуманітарною допомогою або водою. Деякі з жителів навіть пересуваються велосипедами.

“Дякуючи адміністрації, в місті, попри небезпеку і складнощі, продовжують качати питну воду зі свердловини. Також іноді завозиться гуманітарка. Переважно місцеві живуть у підвалах і виходять лише за водою чи гуманітарною допомогою. Саме на таких точках вони зустрічаються і трохи спілкуються. Якщо ж не вдається качати воду і підвозити гуманітарку, то тоді натовпи людей зустрічаєш прямо посеред міста. Деякі їдуть і велосипедами по воду на ставки, або ж йдуть з візочками. Скільки разів я там був, стільки ж разів бачив, що цивільні пересуваються вільно, а не перебіжками”, — розповів волонтер.

Часів Яр: евакуація

За останні півтора тижні волонтер Євген Ткачов вивіз із громади близько 20 людей. Він каже, що евакуація проводиться майже кожного дня. Вивозом людей займаються волонтери та міська військова адміністрація.

Останнім часом люди стали активніше виїжджати з Часового Яру. Євген Ткачов пов’язує це з двома факторами: частіші обстріли КАБами і наближення зими.

“Люди активніше евакуюються. За два останні місяці, коли загострилася ситуація, виїхали, мабуть, стільки ж, скільки за останні пів року. Я це пов’язую, передусім, з тим, що росіяни стали гатити КАБами. Бо удари артилерією руйнують будинки, але їх витримують підвали. Влучання ж КАБа руйнує все — і будинок, і підвал разом з людьми. Плюс до цього люди розуміють, що йде зима і вона буде дуже важкою. Мабуть бачать, що цієї зими їм ніхто ні буржуйки не привезе, ні паливні брикети, ні дрова. Бачать, що гуманітарки все менше і менше возять. Люди розуміють, що цю зиму в Часовому Яру вони можуть не пережити”, — зазначив Євген Ткачов.

Разом з цим є й багато випадків, коли люди повертаються назад, попри нестабільну ситуацію та обстріли.

“Зараз таких випадків (повернення додому після евакуації — ред.) давно не було, але навесні — дуже багато. Повертаються навіть після отриманих поранень. Коли їх вивозять з міста, підлікували і вони знову хочуть повернутися назад у Часів Яр. Мені навіть телефонували люди, яких я евакуйовував, з проханнями повернути назад. Але ж ми так не працюємо, волонтери лише вивозять з небезпеки, а не повертають туди”, — розповів волонтер Євген Ткачов.

Контакти для евакуації

Волонтер Євген Ткачов вивозить людей у складі гуманітарної місії “Проліска”. Зробити заявку на евакуацію можна за телефонами: +380 (93) 202 2232, +380 (96) 404 1034.

Зробити заявку на евакуацію з Часового Яру можна за міським телефоном: +380 (099) 712 0359.

Звернення на евакуацію також приймають на гарячих лініях Донецької області: 0 800 408 911, +380 (98) 890 3318, +380 (66) 285 6290.

Для запису на евакуацію тяжкохворих і людей з інвалідністю діють номери: 0 800 332 614, +380 (99) 710 4872, +380 (99) 311 5314, +380 (96) 108 6048.

Читайте також:

• Росіяни просунулися у бік Часів Яру, в Торецьку бої йдуть за кожну кімнату багатоповерхівки
• Росіяни вивезли в Шахтарськ трьох людей з Бахмутського району
• Російського пропагандиста поранили під Часів Яром: фото

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

12 років тому, 17 квітня 2014 року, в нині окупованій Горлівці пройшов проукраїнський мітинг. Люди, які були проти самопроголошеної влади “днр” виступили з мирним протестом. Одним із тих, хто намагався відстояти українську незалежність, був Володимир Рибак — депутат Горлівської міськради. За свою проукраїнську позицію та відкрите протистояння бойовикам “днр” його викрали та закатували. Загибель Володимира Рибака визнана однією із перших втрат серед мирних жителів Донеччини та сьогодні є символом спротиву окупації.

Спогадами про Володимира Рибака та квітневі події 2014 року в Горлівці з редакцією Бахмут IN.UA поділилася Галина Докашенко — горлівчанка, завідувачка кафедри історії імені професора Віктора Докашенка Горлівського інституту іноземних мов.

Спогади про Володимира Рибака, мітинг 17 квітня 2014 року

Галина Докашенко — педагогиня, історикиня з Горлівки. Вона була свідком подій весни 2014 року, коли Горлівку захопили бойовики так званої “днр”. Пані Галина каже, що особисто не була знайома з Володимиром Рибаком, але знала про його активну проукраїнську діяльність, якою він займався до 2014 року.

“До цих подій я особисто не була з ним знайома, але знала, що він був одним із найактивніших депутатів міської ради, він належав до “Батьківщини”. Завжди у пресі давали інформацію про кожне засідання міськради, і я бачила, що Володимир Рибак дуже активно виступав. У нього завжди, навіть до подій 2014 року, була відверта проукраїнська позиція”, — каже Галина Докашенко.

17 квітня 2014 року в Горлівці відбувся мирний мітинг, організований на підтримку міського голови Євгена Клепа. Тоді місцеві жителі вийшли з плакатами до міськради, виступаючи на підтримку законно обраної української влади. Серед мітингарів була і Галина Докашенко разом з колегами і студентами.

“Мітинг 17 квітня я достатньо добре запам’ятала. Можливо тому, що саме на цьому мітингу почалась словесна перепалка щодо мера. Місцеві жителі виступали за законно обраного, легітимного мера Євгена Клепа. А бойовики, звісно, хотіли свою кандидатуру. Пам’ятаю, ми йшли на цей мітинг і зробили плакат “Клеп усьому голова”, за аналогією відомого вислова “хліб усьому голова”. Я не можу сказати, що були якісь збройні протистояння. По завершенні мітингу там, де стояли останні ряди мітингувальників, кажуть, що якась штовханина трохи була. Але я про це не можу впевнено сказати, бо її не бачила, оскільки стояла всередині. Загалом тоді доволі багато людей було”, — каже Галина Докашенко.

Саме під час мітингу 17 квітня Володимир Рибак відкрито виступив проти бойовиків, які захопили владу в Горлівці. Того дня він спробував зняти прапор так званої “днр” і повернути український прапор на будівлю міськради. Після цих подій депутат зник.

Новину про зникнення Володимира Рибака пані Галина дізналась від свого чоловіка, який теж був депутатом Горлівської міськради.

“Наступного дня мій чоловік сказав, що після мітингу Володимир Рибак зник і його ніде немає. Тоді ми вже дізналися, що він вийшов на дах міськради, зняв прапор “днр” і знову вивісив прапор України. Потім вже я дізналася, що додому він так і не прийшов, його просто затягнули в машину по дорозі. Родина Володимира Рибака та його друзі тоді дуже хвилювалися за його долю”, — розповідає історикиня.

19 квітня місцеві рибалки знайшли два тіла в річці Казенний Торець біля селища Райгородок. 22 квітня дружина Володимира Рибака впізнала його тіло. Депутата закатували і ще живим скинули в річку.

Ким Володимир Рибак став для горлівчан

Галина Докашенко, як історикиня, каже, що загибель Володимира Рибака дала розуміння того, що окупанти не будуть миритися з проукраїнським населенням.

“Для мене, як для людини та історикині, Володимир Рибак є першою мирною жертвою того протистояння. Я і до сьогодні вважаю, що він є першою жертвою, яка постраждала за свою позицію. Я точно розуміла, що так жорстоко з ним вчинили просто за його проукраїнські погляди. Після загибелі Володимира Рибака до мене прийшло дуже чітке розуміння, що ніякого мирного процесу тут не буде, хоча сам мітинг був мирним. Багато хто в моєму оточенні, з ким ми тоді тісно спілкувалися, дуже переживали ці події”, — згадує педагогиня.

Фактично загибель Володимира Рибака можна оцінювати як факт залякування мирного населення, яке виступало проти окупації. Однак саме після вбивства депутата до людей прийшло чітке усвідомлення того, що врегулювати ситуацію мирним шляхом не вийде.

“Мені здається, що саме від його трагічної смерті пішов незворотний відлік, коли неможливо вже було говорити про якесь мирне примирення або “замирення”, як дехто говорив що треба замиритися. Смерть Володимира Рибака означала незворотність протистояння, яке вже на той час визначилося на Донеччині, і в Горлівці зокрема. Ми всі зрозуміли серйозність подій, що це не просто локальні невеличкі суперечки, а події політичного протистояння”, — зауважила Галина Докошенко.

Історикиня згадує, що у 2015 році Володимиру Рибаку посмертно присвоїли звання Героя України. На її думку, це дуже важливо для пам’яті про ті події. Роботою щодо збереження пам’яті про важливих постатей, які стали символом спротиву окупації, зараз займаються освітяни Горлівського інституту іноземних мов.

“Ми готуємо друге видання навчального посібника “Історія рідного краю. Донеччина: люди — духовність — природа”. У розділ “Люди” ми хочемо дати кілька історичних портретів до тих, що там вже є. Це будуть історичні нариси про Дмитра Чернявського, Володимира Рибака і Степана Чубенка. Також думаю, що ми додамо й четвертий історичний нарис про Олексія Дульнева”, — поділилася Галина Докашенко.

Читайте також:

• “До останнього не вірив, що буде повномасштабна війна”: ветеран з Бахмута про бої за місто, спогади та дім та ставлення до військових
• Як Бахмут не став “днр” у 2014: вам цього не казали
• Шість років після смертельного побиття бахмутського активіста Артема Мирошниченка: засуджені пішли служити

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Сили спеціальних операцій ЗСУ у ніч проти 17 квітня завдали удару по логістичній базі російського центру безпілотних технологій “Рубікон” в окупованому Мангуші на Донеччині. На місці зафіксували вибухи та масштабні пожежі.

Про це повідомляє ССО.

ССО уразили базу “Рубікону” під Маріуполем

За даними військових, удари по об’єктах противника здійснили дрони підрозділів Middle-strike. У результаті атаки на локації виникли пожежі та пролунала серія вибухів. Йдеться про логістичну базу засекреченого російського центру безпілотних технологій “Рубікон”, розташовану в тимчасово окупованому Мангуші поблизу Маріуполя.

Що відомо про підрозділ “Рубікон“

Центр “Рубікон” активно використовується російськими військами для ведення бойових дій проти України.

Зокрема, підрозділ застосовує:

• FPV-дрони (у тому числі на оптоволокні);
• ударні БпЛА “Молнія” та “Ланцет”;
• розвідувальні дрони ZALA, “Орлан”, SuperCam;
• морські безпілотники.

Це не перший удар по об’єктах “Рубікону” — раніше українські військові вже атакували бази та координаційні центри цього підрозділу на окупованих територіях. Такі операції є частиною системної роботи Сил оборони зі знищення логістики та інфраструктури російських військ.

До теми:

Російські війська намагаються наростити сили на півдні Покровська: командування “Схід”

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!