Рівно рік тому Бахмутське товариство захисту тварин «Лада», рятуючись від війни, евакуювалося на Дніпропетровщину. За цей час волонтери допомогли врятувати сотні собак від неминучої загибелі.

Керівниця «Лади» Марина Шажко розповіла редакції «Бахмут. IN. UA», що сталося за минулий рік у притулку та як він готується до зими.

Евакуація з Бахмута і новий дім на Дніпропетровщині

Сьогодні, 28 вересня, виповнився рівно рік, як Бахмутське товариство захисту тварин «Лада» евакуювалося в село Вільне Дніпропетровської області. Наразі волонтери опікуються понад 200 собаками.

На цьому місці ми все «починали з нуля». Тут була територія корівнику, але не було ні вольєрів, нічого необхідного. Тому ми зверталися за допомогою до людей та фондів для будування вольєрів, придбання будок і усього іншого.

Завдяки фонду «United for Animals» ми постійно маємо корм для годування наших тваринок. Ми його не купуємо, це благодійна допомога. Також на нашій території знаходиться склад для корму, який надається для тварин Донеччини. Вантажівки не їздять в Донецьку область, тому волонтери забирають його від нас.

Зараз ми маємо 203 тваринки. З Бахмута евакуювали 145, а за цей час взяли ще. Це тварини, яких врятували із зони бойових дій: Красногорівки, Курахового, Часів Яру, Мар’їнки та багатьох інших місць. Ці тваринки пройшли реабілітацію, і зараз ми шукаємо їм нові родини.

Марина Шажко // керівниця «Лади»

За словами волонтерів, за минулий рік новий дім вдалося знайти для понад 10 собак. На цьому «Лада» не збирається зупинятися. Нові власники потім тішать бахмутян світлинами і відеозаписами з чотирилапими. 

До нас приїжджають люди, які дізнаються про нас, з нашого села та з району. Ми дуже обережно підбираємо власників, тому що тварини багато пережили. Шукаємо їм такі родини, щоб вони почували себе, як вдома. 10 тварин точно знайшли новий дім. Ми відслідковуємо їхню долю, перебуваємо на постійному зв’язку з родинами. Нам надсилають фото і відео.

Люди беруть не тільки молодих собак, а й старших, які пережили обстріли. Наприклад, в Бахмуті тваринка була серйозно поранена, знайшли їй родину. Там супер умови. Ми дуже радіємо за них і сподіваємось, що зможемо прилаштувати якомога більше тваринок із нашого притулку.

Марина Шажко // керівниця притулку «Лада»

Підготовка до зими

Наразі притулок має багато потреб. Так, потрібно відремонтувати дах, утеплити приміщення, зокрема й ті, де знаходяться хворі тваринки.

Дуже складно з допомогою. Розуміємо, що всі люди опинилися в скрутному становищі. Ми поширюємо дописи в наших соцмережах. І тільки завдяки людям, тільки завдяки благодійній допомозі ми існуємо. Дуже сподіваємося, що так буде й надалі, що ми зможемо далі розвиватися і наш майданчик буде жити.

Солома в нас є на зиму. На одну тонну допомогли зібрати люди, а ще дві тонни нашим тваринкам безкоштовно подарувала агрофірма з села. Ще треба трава. Також донори нам закупили дві тонни паливних брикетів, але цього дуже мало. Минулої зими ми витратили п’ять кубів дров та дві-три тонни брикетів. У березні це все скінчилося, тому розуміємо, що дров треба купувати більше і ще приблизно тонну брикетів докупити.

Марина Шажко // керівниця притулку «Лада»

Як допомогти Бахмутському товариству захисту тварин «Лада»?

10 гривень або навіть менші суми для волонтерів дуже важливі. Притулок приймає донати:

• карта Приватбанку: 4731 2196 5029 6076
• карта ПУМБ: 5355280210133995
• карта Моно: 4441114426950984
• PAYPAL: [email protected]
• Отримувач: Шажко М.В.

Мрії про повернення в Бахмут

Волонтери додають, що після завершення війни мріють повернутися в рідний Бахмут.

Коли ми виїжджали з Бахмута, то вважали, що це, можливо, на пів року, до травня максимум. Зараз ми розуміємо, що це надовго. Ми мріємо повернутися додому, хоч це і буде нескоро. Назву нашої організації ми не змінюємо. Ми — Бахмутське товариство захисту тварин «Лада». По-іншому ніяк!

Марина Шажко // керівниця евакуйованого притулку з Бахмута

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Йєнс Олоф Лестеін — фотограф зі Швеції, який приїхав до України для роботи над новим проєктом, що присвячений війні та життю в прифронтових містах.

Детальніше про те, як сприймає війну громадянин Швеції, які враження у нього склалися під час роботи в прифронтових зонах та про перспективи України на міжнародній арені, дивіться у відеорепортажі Бахмут IN.UA.

Громадянин Швеції про війну в Україні

Йєнс Олоф Лестеін Він в Україну приїжджає не вперше, однак вперше працює в прифронтовому місті. Це дозволило йому зіставити нинішню ситуацію в Україні та те, що він бачив раніше — війну на території Югославії.

За словами чоловіка, йому досить складно порівнювати ці війни.

“Вони мають схожі характеристики. Це війни сусідніх народів. У одних більше зброї, ніж у інших. Утім, ця війна набагато масштабніша. росія — це ядерна держава. Сербія була сильною, але не мала ядерної зброї“, — каже фотограф.

Він також додав, що в Югославії працював протягом 5-6 років, а в Україні в умовах війни — лише декілька десятків днів.

Фотограф також розповів про власний проєкт. За його словами, це буде розповідь про життя в умовах конфлікту на крайньому сході Європи (в Україні) та на крайньому заході (у Північній Ірналдії).

“Між цими конфліктами є певна схожість. Як приклад, в обох них беруть участь великі імперські держави: росія тут та Англія на заході. Вони пригнічують сусідні народи: українців тут й ірландців або ірландців-католиків там. Тут у вас гаряча війна, а там все поступово налагоджується“, — каже Йєнс Олоф Лестеін 

Більше про життя фотографа зі Швеції, його думки про війну й Україну гостей, дивіться у нашому репортажі за посиланням на платформі YouTube.

Читайте також:

• Місто “Щедрика”: як живе прифронтовий історичний музей в Покровську
• “Так воскресне і Бахмут”: відеорепортаж з виставки бахмутського майстра з писанкарства Дмитра Денисенка
• “Все, що відбувається — це нормальна реакція на ненормальну війну”: психолог з Костянтинівки про життя та власну діяльність

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

Покровськ — місто на Донеччині, де композитор Микола Леонтович провів 4 роки та де написав українську колядку “Щедрик” (адаптована англійською як Carol of the Bells), яка на Різдво лунає по всьому світі. Сьогодні Покровськ знаходиться за кілька кілометрів від російської армії — тут гримлять вибухи, а з міста евакуюють людей. Релокуються також підприємства, школи, музеї. Один з таких — це Покровський історичний музей, експонати якого з початком повномасштабного вторгнення рятувала вся команда. Як живе музей сьогодні, чи вдалося врятувати колекцію та як з ним пов’язаний Микола Леонтович?

Редакція поговорила з Ангеліною Рожковою, директоркою музею.

Музей у перші дні війни

На початку вторгнення стало зрозуміло, що росіяни не просто хочуть окупувати території, але й знищити все, що там цінне. Музеї не стали винятком — окупанти розкрадали експонати, били по історичним будівлям, тож музеї України першою чергою рятували цінне майно. Покровський історичний музей у перші дні війни оцифровував архіви та вивозив найцінніші речі з будівлі. Зі зрозумілих причин — місце перебування колекцій з Покровського історичного музею не розголошується. Вся команда музею у перший місяць залишилась працювати та вчилась робити це у нових умовах: швидко реагувати на тривогу, ховатися за дві стіни.

“Ми готувались, звичайно, але не до таких подій. Інструкції були розроблені, навчання працівники пройшли. Нашим головним завданням було убезпечення предметів й фондово-облікової документації — це архівні книги, у яких зберігається вся інформація про музейні предмети. Частина цих книг вже була оцифрована, ми з командою дооцифрували решту”, — пояснює у коментарі Ангеліна Рожкова.

У музеї зняли всі експозиції, які знаходились поруч з вікнами, а працівники шукали матеріали, які б убезпечили колекції. Для цього використовували спеціальну базальтову вогнезахисну тканину, допомогали з цим донори та громадський сектор. Одним з перших, хто прийшов на допомогу Покровському музею, був Леонід Марущак, керівник проєкту “Музей відкрито на_ремонт”. Він допоміг врятувати сотні цінних експонатів з прифронтових територій.

“Діяли так, щоб убезпечити предмети, якщо неподалік нашого музею буде попадання ворожих ракет. Вікна закрили OSB (ред. спеціальні плити, які захищають скло) — думали, що це їх убезпечить. Якщо не збереже вікна, то хоча б створить додатковий захист для предметів, які були в музеї. Все це відбувалось протягом першого півріччя 2022 року”, — говорить директорка музею.

Леонтович та Покровськ

Покровський історичний музей зараз зачинений для відвідувачів, однак він продовжує роботу, зокрема з оцифрування — цьому команда навчилась дистанційно, а техніку для цифровізації надали благодійники. Важливе місце в колекції музею займала експозиція Миколи Леонтовича. Композитор жив у Покровську чотири роки, який ще до 1934 року був пристанційним селищем Гришине.

Саме тут був написаний легендарний “Щедрик”. У Покровському музеї зберігались два персональні предмети Леонтовича: сухарниця, яка зроблена руками батька Леонтовича (це дерев’яна таріль, подібна на хлібницю, на яку кладуть печиво, хліб тощо) та шахова дошка. Ластівку зображено також на гербі та прапорі Покровська. За словами директорки музею, наразі й сухарниця, й шахова дошка вивезені до безпечних місць. Решту предметів експозиції — це ті, які ілюстрували період, коли жив композитор.

“Ми розглядаємо дуже знаковим те, що саме ластівка, про яку співається у “Щедрику”, зображена у нас на сухарці. У нас мало меморіальних предметів, які належали Леонтовичу — це, власне, сухарниця та шахова дошка, — говорить Ангеліна Рожкова.

З 2016 року в Покровську почали популяризувати постать Леонтовича: у місті працювала музична школа, названа на його честь, створювали мистецькі акції. Покровськ перетворювали на культурний центр Донеччини.

Проєкти музею

“Мені здається, не залишилось жодної людини в місті, яка б не знала, що цей композитор пов’язаний з Покровськом. У нашому місті був створений перший робочий хор залізничників, заснував його Микола Леонтович. У той момент, коли це ще було пристанційне селище Гришине, там не було ні бруківки, ні освітлення. Але вже був такий міцний культурний фундамент: духовий оркестр, робітничий хор”, — пояснює очільниця музею.

У 2021 році була ідея зробити музей у будівлі залізничного училища в Покровську, де, власне, і працював Леонтович — ця будівля збереглася в автентичному вигляді. Через російське вторгнення реалізувати проєкт не вдалося, хоча музейники вже шукали шляхи для втілення та навіть подавали заявку на створення концепції до Українського культурного фонду та інших інституцій.

“Ми зберегли будівлю в оцифрованому вигляді. У цьому нам допомогли німецькі колеги, які дали кошти на оцифрування історичної будівлі колишнього залізничного училища. Музею надіслали обладнання, ми пройшли навчання за підтримки Покровської МВА. Навчитись оцифровувати самостійно реально, якщо мати обладнання, тому що 3-Д сканер — це дороговартісна техніка”, — говорить пані Ангеліна.

Також у місті оцифрували ще кілька будівель, які збереглися з кінця дев’ятнадцятого та початку двадцятого століття. Музей також наповнює Реєстр Музейного Фонду — йдеться про постійне оцифрування предметів, у чому допомагають ґрантові проєкти. Навіть самостійно музейники намагаються фільмувати важливі для історії об’єкти. Окремим проєктом музею є “Щоденник пам’яті”, де збирають свідчення про загиблих військових та цивільних. Це важливо робити, щоб не перетворювати число загиблих у суху статистику.

Читайте також:

• “Це був останній потяг з Покровська”: як проходить евакуація на Донеччині. Відеорепортаж
• “Виїжджав з батьком та 30-кілограмовою собакою”: лікар з Бахмута Сергій Старусєв розповів про роботу під обстрілами та нове життя в Києві
• “Мені хотілося, щоб хоча б мої діти побачили відбудовану Донеччину”: відеосюжет з донеччанкою

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!