В Україні працює громадська ініціатива “Марш жінок”. Волонтерки руху надають різноманітну допомогу жінкам під час війни. Зокрема, гуманітарну, психологічну та юридичнe, а також надають прихисток переселенкам.

“Бахмут IN.UA” публікує перелік послуг, які можуть отримати жінки під час війни, від громадської ініціативи “Марш жінок”.

Гуманітарна допомога жінкам із вразливих груп

“Марш жінок” надає гуманітарну допомогу жінкам із вразливих груп населення. Допомога надається одноразово. Жінкам можуть надати:

• сумки-візки (кравчучки);
• засоби для підтримки мобільності;
• підгузки для дорослих;
• урологічні та багаторазові прокладки;
• засоби для очищення води.

На допомогу можуть розраховувати:

• жінки з інвалідністю;
• жінки похилого віку;
• жінки, які опікуються людиною з інвалідністю.

Для отримання допомоги жінки мають відповідати трьом умовам:

• проживати у Донецькій, Харківській, Сумській, Запорізькій, Херсонській чи Миколаївській областях;
• проживати в населених пунктах з чисельністю населення до 100 тисяч людей;
• мати обставини кризового характеру, через які є потреба в наданні допомоги.

Для отримання гуманітарної допомоги треба заповнити форму за посиланням. Через велику кількість запитів форма може бути закритою. Її відкривають одразу після того, як волонтерки оброблять запити, що вже надійшли. Про відкриття форми додатково оголошують на Instagram-сторінці громадського руху “Марш жінок”.

Гуманітарна допомога військовослужбовицям

Жінкам, які служать у ЗСУ, можуть надати:

• одяг і взуття: берці, убакси, футболки, комплекти тактичної білизни, термобілизну, шкарпетки;
• спальники, каремати;
• засоби гігієни;
• повербанки, ліхтарики, таблетки для очищення води;
• екстрену контрацепцію, протизаплідні пігулки, тести на вагітність;
• інші товари, необхідні за потребою.

Умовою отримання допомоги є наявність військового квитка.

Для отримання допомоги військовослужбовиці мають заповнити форму за посиланням.

Ретрити для військовослужбовиць

Для жінок, які служать у війську, передбачені одноденні та тижневі програми відпочинку в горах та на майстеркласах. Програми формуються під запити військовослужбовиць.

Відвідати ретрит можуть:

• жінки у війську;
• медикині-доброволиці;
• жінки, звільнені з полону.

Для запису на ретрит заповніть форму за посиланням.

Психологічна допомога жінкам:

Для цивільних та військовослужбовиць передбачена психологічна підтримка. Їм надають до семи довгострокових консультацій у форматі відеодзвінків. Допомогу можна отримати за запитом у Telegram-боті @Marshzhinok_bot.

Також у цьому боті можна отримати кризові психологічні консультації текстом.

Юридична допомога жінкам

Фахівчині “Маршу жінок” можуть надати консультації з таких питань:

• домашнє та гендерно зумовлене насильство;
• розлучення, аліменти, позбавлення батьківських прав;
• державний соціальний захист: отримання статусу малозабезпеченої родини, соціальної допомоги для родини, що перебуває в складних життєвих обставинах, допомоги одиноким матерям, статусу дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій;
• сексуальне насильство;
• неправомірні дії або бездіяльність держслужбовців, представників поліції, медиків тощо;
• дискримінації на підставі статі, гендеру, сексуальної орієнтації, материнства або інших ознак;
• права людини в цифровій сфері: кібернасильство, переслідування в мережі, шкідливі повідомлення, сексуальне переслідування онлайн, розповсюдження приватних зображень без згоди тощо;
• захист прав жінок, постраждалих внаслідок війни: ВПО, державні виплати, майнові втрати.

Окремо також обробляють запити від чинних військовослужбовиць, повʼязані з війною.

Для отримання юридичної допомоги заповніть форму за посиланням.

Проживання для жінок-ВПО

“Марш жінок” надає прихистки для проживання переселенок і їхніх сімей. Під час перебування у прихистку організація надає базові продукти харчування. Також, за потреби, можна отримати безоплатні психологічну і юридичну допомогу.

Запис на проживання у прихистках проходить за посиланням.

Читайте також:

• Евакуація з Донеччини автобусами: волонтери надають безоплатні квитки
• Яка допомога є для ВПО у Дніпрі: житло і можливості працевлаштування
• Для жінок та дівчат в Києві проведуть вишкіл з тактмеду: як зареєструватися

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

В Уряді розглядають можливість відновлення виплат на проживання для всіх дітей зі статусом ВПО. Йдеться про допомогу у розмірі 3 тисячі гривень, яку планують повернути з 1 лютого 2026 року незалежно від доходів родини.

Про це повідомив Павло Фролов, Голова Спеціальної комісії з питань захисту ВПО.

Виплати по 3 тисячі гривень: кого охопить нова програма

В Уряді розглядають можливість повернення допомоги на проживання у розмірі 3 тисячі гривень усім без винятку дітям ВПО, які раніше отримували цю виплату.

Орієнтовний термін початку виплат — з 1 лютого 2026 року. Очікується, що програма додатково охопить понад 400 тисяч дітей зі статусом внутрішньо переміщених осіб.

При цьому дохід батьків або родини не матиме значення. Ключовий принцип ініціативи — забезпечення соціальної справедливості для дітей, які через війну були змушені залишити або втратили власні домівки.

Фінансування планують забезпечити шляхом перерозподілу видатків державного бюджету з програм, які наразі не використовуються. За попередніми оцінками, потреба у коштах становитиме понад 7 мільярдів гривень для забезпечення виплат протягом пів року.

Для поновлення виплат батькам або законним представникам дітей необхідно буде повторно подати заяву, щоб актуалізувати дані про місце перебування дитини.

Наразі відповідна постанова перебуває на фінальній стадії погодження. За наявною інформацією, Уряд може розглянути це питання вже найближчим часом.

До теми:

Центр підтримки бахмутян у Вінниці збирає інформацію від родин, щоб надати допомогу: деталі

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

13 січня Верховна Рада у другому читанні ухвалила у цілому закон“Про основні засади житлової політики” (реєстр. №12377) — документ, який закладає нову рамку для житлової реформи після десятиліть фактичної відсутності державної політики у цій сфері. Зараз закон переданий на підпис Президента. Закон не обіцяє швидких рішень і не створює житло “тут і зараз”, але вперше формує систему, на яку зможуть спиратися наступні кроки держави, громад і міжнародних партнерів. Закладено тут й основи про соціальне житло. 

Про те, що саме змінює цей закон, чи не погіршить він становище внутрішньо переміщених осіб і вразливих категорій, а також чому ключові відповіді ще попереду, ми поговорили з Аліною Москаленко, директором Інституту житла.

Що змінює закон “Про основні засади житлової політики” №12377?

Прийняття закону “Про основні засади житлової політики” №12377 стало точкою відліку для масштабної житлової реформи, якої в Україні не було з радянських часів. Як пояснює Аліна Москаленко, директор Інститут житла, документ готувався роками, а сама команда була залучена до його розробки ще з моменту появи ідеї — створити новий нормативний акт, який скасує застарілий Житловий кодекс 1983 року. За її словами, закон зазнав суттєвих змін у процесі роботи, однак зберіг ключову мету — закласти основу для нової житлової політики, що відповідає міжнародним практикам.

Важливо додати, що цей закон не означає миттєвих змін для людей, які сьогодні не мають змоги ані купити, ані орендувати житло за ринковими цінами. Про це прямо говорить директор Інститут житла, наголошуючи: ухвалення документа — це лише старт великої реформи, а не швидке вирішення житлової кризи. Водночас саме цей закон відкриває шлях до системних змін, яких в Україні не було десятиліттями, та є сигналом для міжнародних партнерів щодо готовності держави діяти за європейською моделлю.

“Від того, що у нас прийнятий закон, у нас завтра не з’явиться одномоментно величезна кількість житла, яке буде безоплатно  чи за пільговою орендою надано людям. Ні. Це початок великої реформи”, — пояснює Москаленко. 

За її словами, очікувати негайного покращення житлових умов для всіх — нереалістично, але в короткостроковій та середньостроковій перспективах соціальне житло в Україні почне з’являтися. 

“Вже в найближчі роки починається будівництво першого соціального житла. Європейський інвестиційний банк, ЄБРР та інші донори вже заявили про намір фінансувати такі  проєкти”, — каже вона.

Важливою частиною реформи є роль місцевих громад, які фактично стають виконавцями нової житлової політики. Однак, як показують дослідження Інституту житла, громади до цього поки що готові лише частково. За словами Аліни Москаленко, у половині громад житловими питаннями займаються одна-дві людини, які одночасно відповідають за архітектуру, землю, ЖКГ, інвестиції та інфраструктуру. Такий кадровий дефіцит унеможливлює реалізацію складних житлових проєктів.

“Це жахлива ситуація. В одному відділі може працювати одна-дві  особи, і  начальник відділу може бути і головним архітектором, і відповідальним за всі житлові процеси”, — зазначає вона. 

Саме тому організація запустила програму підвищення кваліфікації для представників органів місцевого самоврядування, працюючи з громадами безпосередньо на місцях. Навчання охоплює весь життєвий цикл об’єктів  — від планування територій до управління соціальним житлом. Окремим бар’єром для громад, за словами Москаленко, є страх відповідальності та кримінального переслідування. Будівництво житла пов’язане з великими коштами, а в умовах воєнного часу це часто означає відкриття кримінальних проваджень навіть без наявності складу злочину як “превентивна міра”. 

“Є такий вислів — ініціативи караються. І це дуже сильно стримує громади”, — пояснює вона.

Чи не погіршить 12377 становище ВПО у плані соціального житла?

У центрі дискусії навколо нового закону — питання доступності житла для найбільш вразливих груп, зокрема внутрішньо переміщених осіб. Москаленко наголошує: закон не погіршує їхнє становище, бо фактично погіршувати вже нічого. Так, для ВПО передбачалося надання соціального житла, але тут важливо розуміти: за словами експертки, сьогодні в Україні до 1000 квартир є соціальними, а переселенців налічується понад 4 мільйони.

“У нас сьогодні житла для вразливих категорій просто немає. Єдине, що пропонується, — це місця тимчасового проживання, які часто взагалі не є житлом”, — каже вона, маючи на увазі тимчасові місця проживання у переобладнаних адмінбудівлях чи модульні містечка.

Сам закон не визначає конкретних критеріїв розподілу соціального житла — ці механізми будуть закладені в наступному профільному законі та підзаконних актах. За попередніми напрацюваннями, йтиметься про бальну систему, де першочергове право матимуть вразливі категорії, включно з ВПО, але також враховуватимуться молоді сім’ї, багатодітні родини та інші групи. 

Окремо в межах нової моделі передбачено механізм субсидій для тих людей, які не зможуть оплатити навіть соціальну оренду. Це принципово важливий елемент системи, адже йдеться про людей у найвразливішому становищі — без стабільного доходу, роботи або заощаджень. У таких випадках держава не залишає людину сам на сам із проблемою, а закладає механізм компенсації вартості оренди через систему субсидій, щоб запобігти втраті житла та соціальній ізоляції. Таким чином, навіть ті, хто не має фінансової можливості оплачувати житло, зможуть скористатися програмою і не повинні панікувати через ризик залишитися без даху над головою.

Заборона приватизації житла: за й проти

Принциповою нормою нового підходу є заборона приватизації державного й комунального  житла. Москаленко підкреслює, що це відповідає міжнародній практиці й має запобігти корупції. 

“Немає жодної країни у світі, де держава будує житло і безоплатно передає його у приватну власність”, — зазначає вона. 

Водночас, мова не йде про вилучення квартир у людей, які вже десятиліттями проживають у відомчому державному житлі: для них передбачено перехідний період для завершення приватизації після завершення воєнного стану.

Соціальне житло/доступне житло

На початку розмови Аліна Москаленко наголошує на ключовій зміні, яку запроваджує закон: чіткому розмежуванні понять “соціальне житло” та “доступне житло”. Соціальне житло — це орендне житло з регульованою платою, а доступне житло — це фінансово-кредитні механізми за участі держави. В основі соціальної оренди лежить принцип, за яким витрати на житло не мають перевищувати 30% доходу домогосподарства.

За словами експертки, раніше ці терміни часто змішували, що створювало плутанину і в законодавстві, і в практиці. Тепер соціальне житло — це виключно соціальне орендне житло, тоді як доступне житло охоплює пільгові фінансово-кредитні механізми за участі держави.

В основі соціальної оренди лежить міжнародний принцип доступності житла, за яким домогосподарство не повинно витрачати на житло понад 30% свого доходу. Саме тому соціальна оренда має бути дешевшою за ринкову, орієнтовно вдвічі. 

“Якщо я заробляю 15 тисяч гривень і 10 тисяч з них витрачаю на житло — це вже недоступне житло. Бо я витрачаю на житло левову частку свого доходу”, — пояснює вона. 

За словами Москаленко, нинішня ситуація з соціальним житлом в Україні фактично є критичною. Хоча відповідний закон “Про житловий фонд соціального призначення” формально існує, реального соціального житла практично немає.

“Кількість соціального житла по всій Україні — близько тисячі одиниць. Це фактично означає повну відсутність соціального житла”, — говорить вона. Для порівняння, у європейських країнах частка соціального житла зазвичай становить 5–10% усього житлового фонду, а в окремих державах сягає 30%.

Причину такої ситуації Москаленко вбачає у популістичності чинного законодавства. Воно передбачало безкоштовне житло для найбідніших і найвразливіших категорій населення без жодної економічної моделі утримання такого фонду. 

“Житло — це актив. Хтось за нього має платити. А коли житло безкоштовне і надається людям з доходом до п’яти тисяч гривень, жодна громада не буде зацікавлена створювати такий фонд”, — пояснює вона. Щобільше, концентрація виключно найвразливіших категорій  у такому житлі, за її словами, створює ризик соціальної ізоляції та геттоїзації.

Що передбачає нова модель житла?

Нова модель соціального житла, закладена в законі, передбачає платну, але доступну оренду для ширшого кола людей. Йдеться не лише про найбільш вразливі категорії, а й про молодь, працюючих людей, сім’ї, які не можуть дозволити собі ринкову оренду. Орієнтовно вартість соціальної оренди має бути вдвічі нижчою за ринкову. Для тих, хто не зможе оплатити навіть таку оренду, передбачено механізм субсидій.

Для реалізації нової моделі передбачено створення операторів соціального житла — спеціальних компаній, які будуватимуть і управлятимуть таким житлом. Вони можуть бути державними, комунальними або приватними. Бізнес, за словами Москаленко, зацікавлюватимуть через пільги, зокрема безплатну землю та можливі податкові стимули. Водночас ці проєкти матимуть довшу окупність і будуть цікаві насамперед великим гравцям ринку.

“Це не про малий бізнес. Це про компанії, які готові працювати з довгостроковими інвестиціями”, — зазначає вона, додаючи, що важливу роль відіграватимуть і муніципальні компанії, які нині проходять процес корпоратизації.

Підсумовуючи, Аліна Москаленко наголошує: новий закон не дає швидких рішень, але вперше створює цілісну рамку для житлової політики в Україні. 

“Це початок великої реформи. Вона потребує часу, але альтернативи цьому шляху просто немає”, — резюмує вона.

Примітка. Матеріал підготовлений у межах Проєкту “Імпульс”, що реалізується Міжнародним фондом “Відродження” та Фондом Східна Європа за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida). Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції. Мета проєкту “Імпульс” — посилення організацій громадянського суспільства у постраждалих регіонах, підтримка відновлення, інклюзивності та місцевої демократії. У межах цієї програми було передбачено малі гранти для локальних організацій, які можуть ініціювати зміни у своїх громадах.

До теми:

Реформа житлової політики: як новий закон торкнеться ВПО. Пояснюють юристи

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!