Бої за Бахмут тривають вже дев’ятий місяць, місто зруйноване на понад 90%, росіяни фактично захопили руїни, а ЗСУ все ще продовжують контролювати район Літака в місті. У битві за Бахмут за російськими даними загинуло близько 20 тисяч найманців ПВК Вагнер, про це повідомив сам фінансист угрупування — пригожин. Членами ПВК ставали завербовані в’язні, які не проходили підготовку та вважалися гарматним м’ясом. Однак, росія та її прихильники прагнуть показати, мовляв, в Україні на війну також відправляють непідготовлених. 

Доказ цьому пропагандисти знайшли у статті The Wall Street Journal «36 годин у Бахмуті: відчайдушна боротьба одного підрозділу, щоб стримати росіян» авторства Метью Люксмора.

Редакція  «Бахмут. IN.UA» проаналізувала матеріал журналіста, а також ту вижимку, яку оприлюднили пропагандисти. 

Сумнівний телеграм-канал поширює наративи, які грають на руку росіянам

Скріншот з телеграм-каналу, який поширив уривок зі статті The Wall Street Journal. 

«У матеріалі наводиться історія групи мобілізованих із 93-ї мехбригади — їх набирали з безробітних у Харківській області. Бійців екіпірували радянською зброєю і відправили спочатку в Костянтинівку, потім у Бахмут. Також видання пише про групу з 16 призовників, які захищали Бахмут, “багато з яких були призвані кількома днями раніше і не проходили жодної підготовки”. Наприклад, один із бійців уперше вистрілив із гранатомета під час бою в Бахмуті. Він промахнувся, вогнем у відповідь його контузило», — пише телеграм-канал «Всевидящее ОКО»

Заголовки з росЗМІ. Фото: скріншот

Телеграм-канал “Всевидящее ОКО” налічує 1,25 млн фоловерів, однак — це сумнівне джерело достовірної інформації,  канал є повністю анонімним, власник невідомий. Як повідомляє, Інститут масової інформації, ще кілька років тому контент і медіасітка тг-каналу “Всевидящее ОКО” складалися з відео, де люди отримують травми чи вчиняють насильство, а у кожному відеоролику демонстрували зображення крові.

Згодом, експерти Інституту зафіксували чотири матеріали з ознаками замовлення, два стосувалися грального бізнесу, коріння якого закінчувалося в рф. Втім реклами в каналі не багато, а це говорить про те, що у власників каналу є додаткове джерело фінансування, яке саме й звідки воно — невідомо. Відсутність реклами, може свідчити про відсутність замовлень.

Стаття Метью Люксмора

Спершу потрібно зазначити, хто такий Метью Люксмор — це репортер, який висвітлює події в росії, Україні та країнах колишнього Радянського Союзу, приділяючи особливу увагу обороні, національній безпеці Росії та ролі її збройних сил на світовій арені. Раніше він був московським кореспондентом Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода.

Стаття Метью розповідає історію боїв за Бахмут зі слів мобілізованих. Зокрема героєм сюжету стає безробітний батько трьох дітей Олексій Мальковський. Чоловік розповідає, як російські війська штурмували один з багатоквартирних будинків, який його група з 16 призовників, багато з яких були призвані за кілька днів до цього і не пройшли жодної підготовки, мала захищати.

Нижче надаємо переклад оригінальної статті:

Малковський не влучив. Росіяни вистрілили з власного РПГ і влучили в стіну поруч з ним, контузивши його. Він вибіг з будівлі і сховався на овочевій грядці, у нього дзвеніло у вухах. Коли він повернувся після заходу сонця, в кімнаті лежали тіла двох його товаришів.

За 36 годин, які він провів у жорстоких боях від будинку до будинку в східноукраїнському місті, 11 з 16 чоловіків з групи призовників Мальковського були або вбиті, або захоплені в полон, за словами солдатів, що вижили, і родичів зниклих безвісти.

На вихідних Росія остаточно закріпила контроль над Бахмутом після 10-місячної битви, яку Київ використовував для того, щоб розгромити російські війська. Хоча жодна зі сторін не розголошує своїх втрат, за західними оцінками, на Бахмутському фронті загинуло багато тисяч солдатів з обох сторін. Ще більше було поранено.

Намагаючись зберегти бригади, підготовлені і оснащені Заходом для широко очікуваного наступу, і з багатьма загиблими професійними солдатами, Київ відправив туди мобілізованих солдатів і підрозділи територіальної оборони, іноді з незадовільною підготовкою і спорядженням (ось цитата, яка маніпулятивно використовують пропагандистські ЗМІ). Остаточний успіх чи провал української стратегії в Бахмуті залежатиме від результатів більш масштабного наступу.

16 чоловіків, серед яких був і Мальковський, зараховані до 5-ї роти 93-ї механізованої бригади, виїхали з Харкова 16 лютого автобусом на базу бригади за 2 з половиною години їзди на південь.

Пасажирами автобуса були переважно бідні чоловіки з сіл на північному сході Харківської області, багато з яких були безробітними, підробляли різноробочими або працювали позмінно на заводах в обласному центрі. Багато з них отримали мобілізаційні повістки того місяця, згідно з їхніми військово-обліковими документами. Хоча деякі з них пройшли строкову службу роками чи десятиліттями раніше, майже ніхто з них не брав участі в активних бойових діях.

Вони провели дві ночі на базі, де їм видали гвинтівки і форму радянських часів, згідно з військовими документами і фотографіями. 18 лютого їх відвезли до Костянтинівки, що за 16 миль від Бахмута, і розмістили в будинку на околиці гарнізонного містечка.

Вони позували для фотографій зі своїми гвинтівками перед релігійними іконами, розміщеними на каміні в будинку, пили енергетичні напої на ліжках в одній зі спалень, а також курили і їли на кухні.

Вранці 21 лютого прибув старшина роти і повідомив, що має наказ відправити хлопців до Бахмута групами по шість чоловік. Російські війська підходили все ближче до річки, яка розсікає місто, тиснучи на українські підрозділи, що захищалися від постійних мінометних та артилерійських обстрілів. Деякі з них погрожували написати офіційну відмову від виконання наказу, посилаючись на недостатню підготовку. Владислав Юдін, колишній ув’язнений зі східного Луганська, розповів, що сказав старшині, що ніколи не тримав у руках зброю, не кажучи вже про те, щоб стріляти, і йому було страшно. 

“Бахмут тебе навчить”, – відповів йому чоловік.

Коли перша група чоловіків прибула до Бахмута того вечора, їм сказали йти за командиром на позицію. Вони йшли провулками повз руїни розбомблених будинків, переступаючи через повалені телефонні стовпи та нерозірвані російські снаряди.

Вони дійшли до багатоповерхівки, відокремленої сараєм, огорожею з ланцюга і невеликим садом від російських військ у сусідньому будинку. Вони зайняли позиції біля вікон на першому поверсі. Потім їх обстріляли з гранатометів і мінометів, і Юдін розповів, що бачив, як на його очах вбили Сергія Дідіка, 36-річного селянина, і командира. 

“Це було пекло на землі”, – сказав він.

Менш ніж за 300 метрів фермер Сергій Пугасій перебував у будинку під шквальним вогнем російських військ, які витіснили його групу. Він потрапив під кулеметний вогонь з третього поверху іншого будинку і побачив, як впали командир його загону і ще один солдат. Він опинився беззахисним перед кулями, що свистіли навколо нього. Він впав на землю і незабаром опинився в оточенні російських солдатів.

“Ти один?” – запитав один з росіян, зв’язуючи йому руки, а інший забрав у нього гвинтівку і зняв бронежилет. Той відповів, що так.

Після цього бою 21 і 22 лютого і наступної місії 2 березня, для якої вцілілих членів підрозділу відправили назад до Бахмута, дружини зниклих безвісти шукали інформацію. Вони писали до Червоного Хреста та Організації Об’єднаних Націй, телефонували на гарячу лінію українського уряду, а також писали на десятки сторінок у соціальних мережах, присвячених зниклим безвісти.

Бахмут після “звільнення росіян”. Фото: з відкритих джерел

Дружина Пугасія, Анжела, отримала повідомлення про зникнення чоловіка 24 лютого, через три дні після того, як вона востаннє розмовляла з ним. 

“Це як стояти на краю прірви. Я не дружина і не вдова”, – сказала вона в інтерв’ю на початку квітня. “Найгірше – не знати”.

На початку березня двоє військових прийшли додому до Василя Зелінського, 51-річного змінного робітника металургійного заводу з діагностованим захворюванням хребта, щоб повідомити про його зникнення. Його дружина, Олена, почала ридати, запитуючи їх: 

“Як це могло статися, що ви забрали людину без підготовки, а через тиждень вона зникла?” Один чоловік опустив очі, сказала вона, а інший відповів: “Це війна. Ніхто їх зараз не буде навчати”.

2 квітня канал, пов’язаний з воєнізованим угрупованням “Вагнера”, яке очолювало російський наступ на Бахмут, опублікував фотографію військового квитка Дідіка і повідомив, що його загибель була підтверджена. Але дружина Дідіка, Валентина, переконана, що він перебуває в російському полоні.

“Я знаю, що мій чоловік живий, – сказала вона в інтерв’ю The Wall Street Journal. “Моє серце це відчуває”.

Дружини зниклих безвісти обурені тим, що їх відправили в Бахмут без підготовки. Переважна більшість мобілізованих солдатів в Україні проходять хоча б мінімальну підготовку, і випадки, коли непідготовленим чоловікам наказують воювати, не є поширеними. Але українське законодавство не визначає, скільки часу має тривати підготовка, і юристи кажуть, що призовники не можуть нічого зробити, окрім як подати скаргу командирам або на гарячу лінію Міністерства оборони.

У лютому українські депутати внесли на розгляд парламенту законопроект, який передбачає щонайменше тримісячну підготовку мобілізованих, але він так і не пройшов через Верховну Раду. 

Бахмут в російській окупації. Фото: з відкритих джерел

Міністерство оборони України заперечує відправку солдатів без підготовки до Бахмута, а офіцер 93-ї сказав, що не чув про такі випадки у своїй частині. 

“Якщо це сталося, то це неправильно”, – сказав він.

Речник Збройних сил України відмовився від коментарів. У середині квітня Пугасій був звільнений в результаті обміну полоненими після майже двох місяців перебування в російському полоні. Його утримували у в’язниці на окупованій Росією частині Луганської області України, а потім перевели до камери на покинутому заводі. Йому та десятку інших людей зав’язали очі, відвезли до Бахмута і наказали йти через лінію фронту, поки російські війська спілкувалися по радіо з українцями, забезпечуючи, щоб обидві сторони не відкривали вогонь.

Зрештою, Пугасій вважає, що саме його дуже коротка служба в армії врятувала його від страти від рук викрадачів. Коли росіяни подивилися на його військовий квиток і побачили дату його мобілізації, менш ніж тиждень тому, вони запитали, як довго він воював. “Двадцять чотири години”, – відповів він. За його словами, вони попередили, що якщо він знову потрапить у полон, то не виживе.

Примітка: Варто зауважити, що журналіст, який написав статтю регулярно відвідував росію. Його матеріал про Бахмут певною мірою висвітлює росіян, як хороших людей, адже вони, мовляв, відпустили полоненого.  

Що винесли у публічний простір?

Трупи вагнерівців, продменстровані пригожиним. Фото: з відкритих джерел

Пропагандистські канали та сумнівні джерела в телеграмі перекрутили оригінальну цитату з тексту, й в результаті отримали висновок, мовляв, Україна відправляє в Бахмут непідготовлених солдатів (гарматне м’ясо), щоб зберегти життя сильнішим воїнам. Втім, насправді у тексті навіть немає такого судження. Немає слів про (гарматне м’ясо), натомість є наступні уривки:

Уривок 1: “Переважна більшість мобілізованих солдатів в Україні проходять хоча б мінімальну підготовку, і випадки, коли непідготовленим чоловікам наказують воювати, не є поширеними”, — пише журналіст The Wall Street Journal.

Уривок 2: “Намагаючись зберегти бригади, підготовлені і оснащені Заходом для широко очікуваного наступу, і з багатьма загиблими професійними солдатами, Київ відправив туди мобілізованих солдатів і підрозділи територіальної оборони, іноді з незадовільною підготовкою і спорядженням (ось цитата, яка маніпулятивно використовують пропагандистські ЗМІ)

Ймовірно, що саме з цього уривку тексту й з’явилося повідомлення провокативного характеру, яке почали поширювати.

В Бахмут відправляють ненавчених солдатів

В Бахмуті воюють воїни різних підрозділів: ЗСУ, Нацгвардійці, прикордонні загони, добровольці, учасники ТРО, а також мобілізовані. Немає розподілу на елітні війська та неелітні, як це є в росії. Наприклад, вищим класом війська там вважають повітряно-десантні війська, а регулярна російська армія займає нижчу позицію в цій ієрархії.

Крім того, Україна не володіє таким великим людським ресурсом, як держава-сусід, яка дозволяє собі використовувати громадян — в якості гарматного м’яса через необмежений ресурс. В хід йдуть найманці приватних компаній, та інші приватні підрозділи, які відверто конкурують між собою.

Редакція «Бахмут. IN.UA» спілкувалася із бахмутянами, в кожного з яких різний бойовий досвід, різне цивільне життя в минулому. Серед захисників Бахмута є вчителі, волонтери, зоозахисники, активісти та багато інших людей різних професій. 

«Пасажирами автобуса були переважно бідні чоловіки з сіл на північному сході Харківської області, багато з яких були безробітними, підробляли різноробочими або працювали позмінно на заводах в обласному центрі», – уривок зі статті видання.

Теза зі статті The Wall Street Journal про те, що до Бахмута відправляють чоловіків із сіл некоректна в плані узагальнення, адже в армії збираються разом люди різного віку, та різної спеціальності.

Навчання військових без досвіду в Україні

Через повномасштабне вторгнення в лави ЗСУ й ТРО прийшли люди з цивільного життя, які раніше не тримали зброю в руках. Наразі, коли велика війна триває вже другий рік мобілізованих навчають на спеціальних полігонах. Випадки, коли люди потрапляють до формування без жодного досвіду поодинокі.  

Наприклад, нещодавно редакція «Бахмут IN.UA» розмовляла з бахмутянином Дмитром, який служить аеророзвідником на Бахмутському напрямку. Раніше чоловік також не мав військового досвіду, але при мобілізації його навчили азам військової справи. За даними Military Media Center строк підготовки мобілізованих військових-десантників складає 1-2 місяці.

Нагадаємо, ми писали, як можна підготуватися до армії в цивільному житті в матеріалі: Як підготуватися до армії: військовий вишкіл та керування БПЛА

«До війни я не мав військового досвіду. У військкомат прийшов, як ВПО-шник з Бахмута. Ходив, відмічався. В січні мене мобілізували й відправили в навчальний центр, там я пробув півтора місяця. Відучився й потрапив в артилерійський взвод, морська піхота», — розповідає Дмитро.

Чоловіка навчали українські інструктори, які мали військовий досвід з гарячих точок, зокрема й оборонці Бахмута, але оскільки їх інколи бракувало частину військових відправляли на навчання за кордон до іноземних наставників.

Деяких мобілізованих навчав вже сам Дмитро, наприклад, якщо людина не вміла користуватися новими установками. Військовий зазначив, у нього не було випадків, коли до бригади потрапляла особа без досвіду, бувало таке, що доводилося навчати специфічній роботі, як от керуванням БПЛА чи тому подібне.

Фото: з відкритих джерел

Бахмут живе тут! Підписуйтесь на наш телеграм, тут завжди оперативні новини про місто, найсвіжіші фото та відео

А це наш цікавий і яскравий Інстаграм – підписуйтесь!

Через постійні загрози та евакуації з прифронтових регіонів дедалі більше українців обирають Київ як відносно безпечне місце для тимчасового або постійного проживання. На цьому тлі попит на житло в столиці зростає, що впливає як на вартість оренди, так і на ціни купівлі квартир. Для багатьох переселенців знайти доступне житло в Києві стає справжнім викликом, особливо в центральних районах і поблизу станцій метро.

Редакція Бахмут IN.UA дослідила це питання й розповідає про актуальні ціни на житло в різних районах Києва.

Житло в Києві у 2025 році: скільки коштує купівля та оренда

У зв’язку з частішими евакуаціями з прифронтових областей дедалі більше українців змушені шукати нове житло, і Київ часто стає першим вибором. Столиця приваблює відносною безпекою, розвиненою інфраструктурою та можливістю знайти роботу, але ціни на оренду й купівлю нерухомості тут стрімко зростають. Попит перевищує пропозицію, особливо на недороге житло, що створює додатковий тиск на ринок.

Що таке “первинне” та “вторинне” житло

У сфері нерухомості терміни “первинка” та “вторинка” позначають тип житла залежно від його стану та історії власності.

“Первинка” (первинний ринок) — це новозбудоване житло, яке ще не було у приватній власності. Його продає забудовник або держава безпосередньо першому покупцю. Часто квартири на первинному ринку ще будуються або нещодавно здані в експлуатацію.

“Вторинка” (вторинний ринок) — це житло, яке вже має одного або кількох попередніх власників. Його продають фізичні особи через агентства або напряму, і такі квартири зазвичай уже придатні для проживання.

Скільки коштує “первинне” житло в Києві у 2025 році

У 2025 році вартість первинного житла в Києві продовжує зростати через підвищений попит, особливо з боку внутрішньо переміщених осіб. За даними платформи ЛУН, середня ціна квадратного метра в новобудовах становить близько 53 500 гривень. Цей показник залежить від типу житла:

• преміум — 132 900 гривні/м²;
• бізнес — 72 600 гривні/м²;
• комфорт — 45 000 гривні/м;
• економ — 40 000 грн/м².

Ціни також залежать від району:

• Печерський — 101 700 гривні/м²;
• Шевченківський — 72 200 гривні/м²;
• Подільський — 62 400 гривні/м²;
• Голосіївський — 55 300 гривні/м²;
• Оболонський — 51 900 гривні/м²;
• Солом’янський — 51 900 гривні/м²;
• Святошинський — 48 100 гривні/м²;
• Дніпровський — 45 600 гривні/м²;
• Дарницький — 45 000 гривні/м²;
• Деснянський — 39 600 гривні/м².

Варто зазначити, що близькість до метро або основних транспортних вузлів також суттєво впливає на ціну.

Скільки коштує “вторинне” житло в Києві у 2025 році: однокімнатні квартири

Вторинне житло в Києві має більший попит через більшу пропозицію та нижчі ціни. На формування вартості впливають район, стан будинку, поверховість, наявність ремонту, технічний стан комунікацій і близькість до інфраструктури.

Середня ціна однокімнатної квартири — 64 000 доларів або 2 656 700 гривні Розподілення по районах наразі наступне:

• Печерський — 124 000 доларів США (5 138 000 гривні);
• Шевченківський — 79 900 доларів США (3 310 800 гривні);
• Голосіївський — 67 500 доларів США (2 797 000 гривні);
• Подільський — 62 000 доларів США (2 569 100 гривні);
• Дарницький — 61 500 доларів США (2 548 300 гривні);
• Дніпровський — 59 000 доларів США (2 444 000 гривні);
• Солом’янський — 55 500 доларів США (2 299 700 гривні);
• Оболонський — 54 500 доларів США (2 258 000 гривні);
• Петропавлівська Борщагівка — 52 500 доларів США (2 175 400 гривні);
• Святошинський — 50 000 доларів США (2 071 000 гривні);
• Софіївська Борщагівка — 48 000 доларів США (1 988 900 гривні);
• Вишгород — 44 800 доларів США (1 856 000 гривні);
• Деснянський — 41 800 доларів США (1 732 000 гривні);
• Вишневе — 41 500 доларів США (1 719 000 гривні);
• Ірпінь — 36 000 доларів США (1 491 000 гривні);
• Буча — 34 000 доларів США (1 408 800 гривні);
• Гостомель — 26 000 доларів США (1 077 366 гривні).

Скільки коштує “вторинне” житло в Києві у 2025 році: двокімнатні квартири

Середня ціна двокімнатної квартири — 100 000 доларів. Розподілення по районах наразі наступне:

• Печерський — 190 000 доларів США (7 873 000 гривні);
• Шевченківський — 125 000 доларів США (5 179 600 гривні);
• Голосіївський — 112 000 доларів США (4 640 900 гривні);
• Подільський — 90 000 доларів США (3 729 347 гривні);
• Дарницький — 90 000 доларів США (3 729 347 гривні);
• Солом’янський — 89 500 доларів США (3 708 000 гривні);
• Оболонський — 78 900 доларів США (3 269 300 гривні);
• Дніпровський — 75 000 доларів США (3 107 700 гривні);
• Петропавлівська Борщагівка — 71 600 доларів США (2 966 900 гривні);
• Софіївська Борщагівка — 70 000 доларів США (2 900 600 гривні);
• Святошинський — 66 000 доларів США (2 734 800 гривні);
• Вишгород — 60 800 доларів США (2 519 300 гривні);
• Вишневе — 59 500 доларів США (2 465 500 гривні);
• Деснянський — 55 100 доларів США (2 283 100 гривні);
• Ірпінь — 55 000 доларів США (2 279 000 гривні);
• Буча — 50 500 доларів США (2 092 500 гривні);
• Гостомель — 45 000 доларів США (1 864 600 гривні);

Скільки коштує оренда житла в Києві у 2025 році

Оренда житла у Києві залишається популярною з кількох ключових причин. По-перше, багато людей переїжджають до столиці тимчасово — на навчання, роботу або через вимушену евакуацію, і купівля житла для них є недосяжною або недоцільною. По-друге, оренда дає гнучкість — можна швидко змінити район або житлові умови без довготривалих зобов’язань. Крім того, високі ціни на первинне та вторинне житло змушують багатьох обирати саме оренду як фінансово доступніший варіант. Для переселенців та молоді оренда часто — єдиний реальний спосіб жити в Києві.

Середня ціна оренди однокімнатної квартири — 17 500 грн. Розподілення по районах наразі наступне:

• Печерський — 33 500 гривні;
• Шевченківський — 24 000 гривні;
• Голосіївський — 20 000 гривні;
• Подільський — 18 000 гривні;
• Солом’янський — 16 000 гривні;
• Дарницький — 15 000 гривні;
• Оболонський — 15 000 гривні;
• Святошинський — 15 000 гривні;
• Дніпровський — 14 000 гривні;
• Петропавлівська Борщагівка — 14 000 гривні;
• Софіївська Борщагівка — 14 000 гривні;
• Вишневе — 12 000 гривні;
• Ірпінь — 12 000 гривні;
• Буча — 11 000 гривні;
• Гостомель — 11 000 гривні;
• Деснянський — 9 000 гривні.

Середня ціна оренди двокімнатної квартири — 27 700 гривні. Розподілення по районах наразі наступне:

• Печерський — 46 000 гривні;
• Шевченківський — 31 000 гривні;
• Голосіївський — 30 000 гривні;
• Подільський — 22 000 гривні;
• Солом’янський — 22 000 гривні;
• Петропавлівська Борщагівка — 21 000 гривні;
• Софіївська Борщагівка — 21 000 гривні;
• Вишневе — 21 000 гривні;
• Оболонський — 20 000 гривні;
• Дарницький — 19 000 гривні;
• Ірпінь — 17 000 гривні;
• Буча — 17 000 гривні;
• Гостомель — 17 000 гривні;
• Святошинський — 16 000 гривні;
• Дніпровський — 16 000 гривні;
• Деснянський — 11 000 гривні.

У 2025 році купівля та оренда житла в Києві залишаються актуальними, але фінансово непростими рішеннями для багатьох українців. Тому варто орієнтуватися на пропозиції в різних районах міста, у тому числі й у передмісті.

Читайте також:

• Міжнародна допомога ВПО — відкрито збір заявок до 11 травня. Яка громада отримає
• Закон, який чекають тисячі ВПО: зустріч з ініціатором 11161 вже завтра
• До 10 тисяч гривень: як ВПО в Києві можуть отримати грошову допомогу вже зараз

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!

14 травня представник Центру надання адміністративних послуг (ЦНАП) Бахмутської міської ради прийматиме жителів громади у Дніпрі, які тимчасово проживають у місті та області. Усі охочі можуть записатись на консультацію.

Про це повідомляє осередок підтримки “З Бахмутом у серці. Дніпро”.

Бахмутський ЦНАП: послуги в Дніпрі

Мешканці громади мають можливість отримати наступні послуги:

• актуалізувати дані в реєстрі територіальної громади (РТГ);
• внести зміни до інформації про особу, що міститься в РТГ;
• зняти особу із задекларованого/зареєстрованого місця проживання;
• отримати витяг із реєстру територіальної громади;
• подати повідомлення про пошкоджене та знищене нерухоме майно внаслідок бойових дій.

Додатково фахівець ЦНАПу надаватиме допомогу щодо довідок про правову належність нерухомого майна, яка виникла до 1 січня 2013 року.

Як потрапити на прийом

Прийом громадян відбудеться 15 травня в Центрі підтримки бахмутян “З Бахмутом у серці. Дніпро”. Осередок розташований за адресою: вулиця Макарова, 1-Б. Бахмутян чекатимуть з 09:00 до 15:00.

Консультації за зазначеними послугами можливо отримати дистанційно з понеділка по п’ятницю з 10:00 до 16:00 за номерами:

• +38 (099) 667 9206;
• +38 (098) 850 0561;
• +38 (068) 851 5089 (представник відділу реєстрації місця проживання).

Запис на отримання адміністративних послуг та довідок БТІ єдиний. Також можна звернутися на електронні скриньки:

• [email protected];  
• [email protected].

Читайте також:

• Бахмутська міська рада створила сторінку в Telegram: посилання
• ВПО можуть оформити довідку та допомогу для всієї родини в Дії: інструкція
• єОселя: хто в Україні може взяти пільгову іпотеку на власне житло

Бахмут живе тут – підписуйтесь на наш Телеграм та Інстаграм!